Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Богдан Кістяківський про наукові засади соціологічного знання

Київ - 2013

ВСТУП

Всесвітньо відомий соціолог, автор оригінальних концепцій Б. Кістяківський поєднував плідну наукову і видавничу діяльність з політичною. З юних років він зазнав утисків, тюремних ув'язнень за ліберально-демократичні погляди, прихильність до українського національного руху.

Актуальність освоєння творчої спадщини Богдана Кістяківського у соціологічній думці сучасної України зумовлена насамперед низкою проблем, які український вчений осмислив у своїх філософських та соціально-політичних дослідженнях. Це проблеми розбудови правової соціально справедливої держави, реального утвердження у суспільному житті моральних цінностей та правових норм, вшанування гідності та прав людини, соціальних гарантій задоволення її економічних, політичних, культурно-національних потреб.

Аргументи Б. Кістяківського на підтримку наукової соціології, модель якої на межі століть натрапила на труднощі, вирізнялись оригінальністю й філософською глибиною. Він захищав тезу про універсальність законів суспільного життя, пропонував методологічний інструментарій соціального пізнання за часів відмови від ідеалів наукового знання, витіснення принципів об'єктивності істини інтуїцією та класовим підходом, обстоював у руслі баденської школи неокантіанства (а саме у провідних теоретиків її він навчався) наукову орієнтацію в аналізі соціального життя. Проблеми переоцінки підвалин соціології, підведення нового, відмінного від природничо-наукового фундаменту пов'язані з іменами М. Вебера, родоначальників феноменології. До них приєднувався у своїх роздумах український соціолог.

1. ТВОРИ БОГДАНА КІСТЯКІВСЬКОГО З СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ ТА МЕТОДОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗНАННЯ

Проблеми методології соціального пізнання є найактуальнішими для філософської науки в Україні.

Варто активізувати дослідницькі зусилля у галузі методології соціального пізнання, вивчити та осмислити відповідні світові здобутки.

Потрібно використати потенціал і досвід осмислення теоретичних та методологічних проблем соціальної філософії.

v Першою значною працею Б.О. Кістяківського, присвяченою дослідженню суспільства, була його німецькомовна дисертація «Gesellschaft und Einzelwesen» («Супільство та індивід»). Він пише, що цінність соціальної науки полягає в методологічно правильному розподілі різних областей знання. Щодо співвідношення індивіда і суспільства, то Б.О. Кістяківський вбачає їх подібність в духовному житті людини, у морально правових нормах, що поєднують людей, суспільство, отже, постає як єдність колективного духу. [2,61].

v В статті «Категорії необхідності і справедливості при дослідженні соціальних явищ» в журналі «Жизнь» викладені основи нового розуміння методології соціального пізнання, які спираються на дослідження В. Віндельбанда та Г. Рікерта. [4,77]. Б.О. Кістяківського цікавить питання, наскільки застосовні в дослідженні суспільства методи природничих наук. Це питання було актуальне через вплив філософії позитивізму на соціальні науки, який ще відчувався на початку ХХ ст. Причинними зв'язками не можна пояснити всього в суспільстві. Існує моральний світ, який діє як самостійний чинник в суспільному житті. Зокрема, людині завжди і всюди притаманне прагнення до справедливості. [4,109]. Як і причинна необхідність, справедливість є безумовною, загальнообов'язковою позачасовою, позапросторовою категорією. Виділення особливої нормативної сфери в суспільстві можна вважати основним висновком статті.

v В статті «Російська соціологічна школа і категорія можливості при розв'язанні соціально-етичних проблем» Б.О. Кістяківський пише про новий рух в суспільних науках, вбачаючи його найбільш характерну рису в прагненні до універсалізму, в подоланні однобічності у розумінні суспільства. Соціальне пізнання при цьому споріднене з природничими науками, коли застосовує категорію необхідності і відрізняється від них визнанням цінностей людського життя. [4,26]. Б.О. Кістяківський виступає за об'єктивність соціально-наукового пізнання, яка базується на категорії необхідності, і об'єктивність соціально-філософського пізнання, яка має основою категорію належного.

v В статті «На захист науково-філософського ідеалізму» Б.О. Кістяківський окреслює принципові положення того напряму у філософії, який називав «науково-філософським ідеалізмом». Автор подає своєрідну структуру філософських напрямів, виділяючи ідеалізм, а всередині ідеалізму - два його основні різновиди, наявні на початку ХХ ст., - метафізичний та містичний ідеалізм, з одного боку, і науково-філософський ідеалізм - з іншого. Себе він, очевидно, відносить до останнього. Б.О. Кістяківський виявляє основне завдання ідеалізму - пояснення фактів оцінки, тобто суджень про істину і хибу, добро і зло, прекрасне і потворне. [4,119]. Український філософ подає короткий нарис змісту та історії розвитку трьох складових наукової філософії - логіки, етики та естетики, виявляючи їх органічний взаємозв'язок, бо всі вони мають на увазі одне й те саме - належне в його різновидах. Висновком з цього є те, що процес пізнання підпорядкований не природній необхідності, а нормам логіки, а в соціальному пізнанні - також етики та естетики. [4,144].

v Особливий науково-філософський підхід до соціальної реальності окреслюється Б.О. Кістяківським також у статті «Проблема і завдання соціально-наукового пізнання». Стаття починається з констатування кризи в соціальних науках. Ця криза має гносеологічний характер, обмеженими і суперечливими виявляються засоби пізнання соціальної реальності. Зрештою, йдеться про заперечення можливості об'єктивного знання у цій області. Аналізуючи кризу соціально-наукового пізнання Б.О. Кістяківський бачить дві її причини: змішування наукового та філософського підходів, а також панування в соціальних науках психологізму. Вихід з кризи, запропонований вченим, випливає з цього бачення її причин. Автор статті пропонує виокремити в соціальній реальності область, яка піддається об'єктивному науковому пізнанню. Це область загального і необхідного в суспільстві, де постають проблеми формування соціально-наукових понять і застосування причинного пояснення до соціальних явищ. Її слід відрізняти від області дії норм, тобто області належного в соціальному житті, яка піддається лише філософському дослідженню.

2. СОЦІОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА У ТВОРЧОСТІ КІСТЯКІВСЬКОГО

Кістяківський вважав, що головним завданням у сфері соціальних наук є перетворення соціології на справжню науку про суспільство. Свої думки з цього приводу він виклав у працях "Суспільство і особа" та "Соціальні науки і право".

Світогляд Кістяківський зазнав еволюції від марксизму до "наукового ідеалізму" і поєднання соціалізму з лібералізмом. Прибічник неокантіанства і оригінальний мислитель. Не маючи схильності до системотворчості, прагнув суто наукового розв'язання філософських проблем і розробляв "наукову філософію" -- вчення про раціональне походження й об'єктивність нормотворення як основи пізнавальної, етичної, естетичної, правової та ін. діяльності. Суб'єкт нормотворення знаходив не в релігійній, а в "культурній спільноті", визнавав культуру цариною належного, а не необхідного. Був теоретиком плюралістичної (доповняльнісної) методології соціального пізнання. [7,79]

Завдання соціології як науки, на його думку, такі:

* проаналізувати поняттєвий апарат науки;

* простежити причинові та необхідні зв'язки у сфері соціальних явищ;

* визначити роль і значення норм у соціальному процесі. Основними засобами соціально-наукового пізнання, за Б. Кістяківським, є обробка соціальних явищ з погляду категорій спільності, необхідності та належності.

Соціальна наука може існувати лише при певному рівні узагальнення дійсності, що фіксується в соціально-наукових поняттях. Саме тому Б. Кістяківський наголошує на винятковому значенні методології для утворення наукових понять.

Соціологія - це галузь безумовно ймовірного в соціальних явищах. Для аналізу соціальних понять недостатньо формально-логічних методів. Щоб зрозуміти сутність явища, необхідно поставити його в причиново-наслідкові та телеологічні відносини. Лише встановивши, що стало причиною явища чи для чого воно слугує, можна зрозуміти його. [5,110]. Закон - основа побудови наукової соціології. Закон є відображенням безумовної необхідності й тотожний з позапросторовістю та позачасовістю. Викладаючи своє бачення соціології як науки, Б. Кістяківський звертається до марксизму. Він є його прихильником і критиком. Як вважає Б. Кістяківський, у марксизмі правильно застосовується метод ізоляції певних абстрактних аспектів предмета для встановлення причинових відносин. Такими абстрактними аспектами є економічні відносини та їхній зв'язок з іншими соціальними явищами. На думку Б. Кістяківського, економічний фактор не може пояснити соціальної динаміки. Для пояснення явищ наука вимагає завершеного ряду причинових взаємодій. Б. Кістяківський також критикує методологічний монізм марксизму, тобто прагнення вивести все з однієї причини, покласти в основу генези суспільства економічні чинники. Одним з основних понять соціології є поняття соціальної групи як сукупності спільних почуттів, прагнень, бажань. Завдання соціології - встановити в цій групі причинові відношення, що мають характер безумовної необхідності та які можна будувати на основі різних форм панування й підпорядкування. Суспільство - це певна мережа необхідних відносин, які, взаємодіючи між собою, формують конкретний соціальний процес. Але суспільство - це не лише переплетіння суспільно-наслідкових взаємозв'язків, а ще й утілення уявлень про добро, справедливість, красу тощо. Учений обґрунтовує необхідність розуміння ціннісних вимірів людського життя. Ціннісний же підхід є однією з умов створення наукової соціології. [1,365-366].

3. ПРОЕКТ СТВОРЕННЯ НАУКОВОЇ СОЦІОЛОГІЇ Б. КІСТЯКІВСЬКОГО

У своїй докторській дисертації з філософії “Суспільство і особистість”, опублікованій в Берліні німецькою мовою і присвяченій В. Віндельбанду та Г. Зіммелю, Б. Кістяківський досліджує основні поняття соціальних наук: суспільство, держава, особистість, суспільний дух тощо. Основою суспільного життя, на його думку, є психічна взаємодія людей, в результаті чого формуються реальні форми групової колективної свідомості, які лежать в основі соціальної диференціації. Формування й трансформація колективної свідомості підпорядковані дії причинно-наслідкових відносин. Цій свідомості протистоїть нормативно-ціннісна свідомість, що сформульована в нормах права, етики, логіки і розвивається телеологічно. Основне завдання соціологічного знання - поєднати телеологічний та причинно-пояснювальний підхід в розумінні суспільного життя.

Пізніше Б. Кістяківський відходить від психологізму. На його думку, захистити наукову соціологію можна було б лише визначивши місце психології в структурі соціологічної теорії. Для цього необхідний тільки більш старанний та неупереджений аналіз соціальних явищ, що не зводяться до психічних процесів, і паралельно - визначення можливості теоретичної та описової психології як засобу пізнання соціальних явищ. Перетворення соціології на строгу науку вимагає виконання таких умов:

1. Критичний аналіз основних соціально-наукових понять,

2. Застосування причинно-наслідкових відносин у сфері соціальних явищ.

3. Розробка проблеми норм і цінностей. [6,205].

Соціальна наука може працювати лише при певному рівні узагальнення дійсності, який фіксується у науково-соціальних поняттях. Такий рівень узагальнення дійсності вступає в суперечність із повсякденним життєвим інтересом людини, орієнтованим на розуміння конкретних соціальних подій. Щодо застосування причинно-наслідкових відносин у сфері соціальних явищ, то лише наявність причинності в соціальних явищах дає змогу застосувати до них поняття закону, а там, де є закон, у свої права вступає наука. На думку Б. Кістяківського, безумовно необхідні відносини, перетинаючись між собою, формують конкретний образ даного соціального процесу, а соціолог користується цією мережею відносин для пояснення конкретних процесів Б. Кістяківський пише: “Якщо буде відомий якісний характер усіх сил, що діють при поступальному русі якогось соціального процесу і втілюються саме в цих абстрактних співвідношеннях, то залишається лише підрахувати їх кількісне значення”. [2,28]. Щодо проблеми цінностей, Б. Кістяківський зазначав, що необхідність якого-небудь соціального явища в природно-причинному зв'язку не виключає міркувань про нього з точки зору справедливості. Моральні норми, установлені людиною, стають частиною соціально-історичного процесу, оскільки дії людей визначаються не лише природною необхідністю, але й уявленням про належне. Загалом, Б. Кістяківський вважав, що цінності, моральні принципи мають таке ж ідеальне існування, як і логіко-математичні істини, являючи собою щось постійне і незмінне (тобто вони існують, а люди час від часу їх “відкривають”, усвідомлюють, пізнають). [3].

ВИСНОВКИ

Кістяківський дійшов висновку, що перенесення природничо-наукового мислення в соціологію не дозволяє пізнати особливості соціального світу, які відрізняють його від світу природи. Реальність, яку має вивчати соціологія, є, крім економічних відносин, свідомості та її уявлень, дії людей, зумовлені соціальною дійсністю та ЇЇ культурними формами. Звернення до цієї реальності - умова здобуття соціологією статусу самостійної науки, відокремлення її від соціальної філософії. Галузь соціології -- це галузь достовірного в соціальних явищах, а тому її точка зору полягає не у визначенні різних можливостей, а в установленні необхідного.

Головним завданням соціальної політики Кістяківського є побудова розвинутого солідарного громадянського суспільства загального добробуту, що базується на основі соціального партнерства та ефективної економічної моделі.

кістяківський соціологія ідеалізм пізнання

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Давыдов Ю.Н. Вебер и Кистяковский. Опыт микроанализа - СПб.: Пальмира, 1998. -- 328 с.

2. Депенчук Л.П. Богдан Кістяківський. - К.: Основи, 1995. - 173 с.

3. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. - М., 1916.

4. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. - С.Пб.: Русский Христианский гуманитарный ин-т, 1998. - 800с.

5. Пшеничнюк О.В., Романовська О.В. Соціологія. Посібник для подготовки до іспитів. -- 2-е вид. 2005. -- 172 с.

6. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / 3а редакцією В.Г. Городяненка. -- К.: Видавничий центр «Академія», 1999. -- 255 с.

7. Фінько А.Є. Держовотворча теорія Богдана Кістяківського в контексті формування етичного реформсоціалізму -- К.: Мультиверсум, 1998. -- 244 с.

Размещено на Allbest.ru