Особливості формування особистості майбутнього спеціаліста в умовах інституціоналізації приватної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Особливості формування особистості майбутнього спеціаліста в умовах інституціоналізації приватної освіти

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фахівець вищий школа особистість

Актуальність теми. Сучасний стан соціокультурної трансформації в Україні супроводжується глибокою кризою на рівні суспільства в цілому, окремих його інститутів, особистості. У цих умовах чи не найактуальнішою стає проблема збереження морального та інтелектуального потенціалу нації. Її вирішення потребує серйозних змін в діяльності вітчизняної системи освіти - одного з основних соціальних інститутів, який “відповідає” за інтелектуальний і моральний розвиток соціуму, за формування особистості.

Пошуки шляхів ефективного реформування освітньої системи, її адаптації до ринкових умов призвели до появи в Україні приватних вузів і платних освітніх послуг у державних вищих навчальних закладах. Поява в нашій країні приватної освіти свідчить не лише про соціально-економічні, але й про серйозні соціокультурні, психологічні та соціоструктурні зміни в українському суспільстві. Темпи та напрямок цих змін багато в чому залежать від особистісної складової суспільного розвитку, насамперед від того, наскільки активно кожна людина буде набувати рис соціальної суб'єктності.

Соціальна трансформація робить все актуальнішою потребу формування нових суб'єктів суспільного розвитку, в тому числі спеціалістів з вищою освітою, якості яких відрізнялись би від характеристик фахівців часів командної економіки. Головну роль в цьому процесі повинна відігравати сучасна вища школа, в тому числі приватна. Саме з цим пов'язані зміни у пріоритетах функціонування вищої освіти як соціального інституту, зокрема, людиноцентристська спрямованість її діяльності.

Формування особистості, її самореалізація, розвиток творчого потенціалу виступають найважливішим завданням сучасного вузу. Безперечно, що цей процес в умовах приватної вищої освіти має свою специфіку, яка, на нашу думку, перш за все обумовлена її інституціоналізацією. Останню ми розглядаємо як механізм формування особистості в умовах приватних вузів.

Необхідність наукового, в тому числі соціологічного аналізу цього процесу, детермінується актуальною потребою у вирішенні протиріччя між типом економічних відносин, що починає формуватися, та типом особистості, який відбиває пріоритетність інтересів тоталітарного суспільства та державного патерналізму. Це протиріччя не може бути усунено поза контекстом вищої освіти, зокрема приватної.

Таким чином, актуальність теми нашого дисертаційного дослідження обумовлена як необхідністю наукового аналізу тенденцій розвитку вітчизняної приватної вищої школи, зокрема, її інституціоналізації, так і нагальною суспільною потребою у вихованні фахівця, орієнтованого на ринкові зміни, в тому числі в умовах приватного вузу.

Звернувшись до вивчення інституціоналізації приватної вищої школи як важливого фактору формування особистості майбутнього спеціаліста, ми спиралися на тривкий фундамент соціологічної традиції в дослідженні освіти як соціального інституту.

Новий суспільно-політичний фон, соціокультурна трансформація українського суспільства дещо змінили акценти в науковому аналізі проблем вищої школи. Зокрема, дедалі активніше стають об'єктами дослідження процеси реформування освіти, діяльність вузів з підготовки спеціалістів, здатних адаптуватися до ринкових умов. В останній час вчені, в тому числі соціологи, ставлять питання про необхідність всебічного аналізу реалізації соціалізуючої функції сучасної вищої школи, розробку нової концепції виховної роботи у вузі. Це зумовлено тим, що часом у вузівських колах висловлюються думки про те, що деполітизація та деідеологізація вузівського життя знімають питання про цілеспрямовану виховну роботу у вищій школі. Чимало дослідників і вузівських працівників говорять про вакуум, що утворився у вихованні, оскільки зникли головні в минулому суб'єкти виховання - парторганізація, комсомол тощо.

На наш погляд, жодне з наведених вище суджень не може претендувати на істину. Деідеологізація не може “скасувати” виховну роботу у вузі, адже навчальний процес вузу, за визначенням, має подвійну навчально-виховну природу.

Одним з головних суб'єктів цього процесу, без сумніву, є викладач. А це означає, що говорити сьогодні про виховний вакуум у вищій школі також не можна. Інша справа, що виховну роботу у вузі не можна обмежувати лише, так би мовити, “викладацьким внеском”, особливо за сучасних умов.

Зміни соціально-демографічних характеристик студентства, його економічного статусу, ціннісних орієнтацій тощо, на нашу думку, як ніколи актуалізують необхідність вдосконалення виховної роботи у вузі, в тому числі у приватному. Адже головною функцією сучасної вищої освіти є її спрямованість на формування особистості майбутнього спеціаліста - висококваліфікованого фахівця, справжнього інтелігента та громадянина.

Саме тому предметом цього дисертаційного дослідження виступає виховний потенціал приватної вищої школи. Досліджуючи поняття “виховний потенціал” і відповідні йому феномени, ми акцентуємо увагу не лише на реальному стані виховного процесу в приватному вузі, але й на перспективах, ресурсних можливостях його розвитку, в тому числі і перш за все детермінованих специфічними умовами інституціоналізації приватної освіти. В контексті обраної нами теми дослідження ми розглядаємо такі особливості виховного процесу у приватній вищій школі, як спільна зацікавленість, партнерські відносини між основними суб'єктами вузівського життя (студентством, професорсько-викладацьким складом та адміністрацією) в процесі становлення нової форми освіти; спільний пошук ними оптимальних засобів і методів навчально-виховної роботи, спрямованих на формування фахівця, орієнтованого на ринкові зміни.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи безпосередньо пов'язана з дослідженням “Формування інтелектуального потенціалу спеціаліста”, що здійснюється кафедрою соціології Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”, на базі якої проходив навчання в аспірантурі здобувач.

Міра наукового опрацювання проблеми. Характеризуючи ступінь розробки обраної теми, необхідно відмітити, що до проблем виховання особистості за умов приватної освіти, в тому числі і перш за все вищої, сьогодні звертається чимало науковців. Про це свідчать численні публікації, в яких аналізуються різні аспекти життєдіяльності приватної освіти в Україні та інших колишніх республіках СРСР.

Проте проведений нами аналіз публікацій з питань розвитку приватної освіти довів, що глибоке і всебічне наукове вивчення цієї системи, в тому числі її значення у формуванні особистості, по суті тільки починається, що насамперед пояснюється короткочасністю існування цього соціального утворення.

Серед численних проблем приватної освіти, які вимагають наукового аналізу, однією з найвагоміших, на нашу думку, є проблема її інституціоналізації в контексті становлення спеціаліста, орієнтованого на ринкові відносини.

Формуючись у межах єдиного освітнього простору країни, розвиваючись у тісній взаємодії з державною (бюджетною) системою освіти, приватні вузи, як уявляється, переживають процес інституціонального становлення.

Появу та розвиток приватних навчальних закладів доцільніше, на нашу думку, розглядати не як процес трансформації системи освіти як одного з найдавніших соціальних інститутів (так вважають деякі дослідники), а як становлення всередині нього нових інституціональних форм.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи - визначення ролі та специфіки формування майбутнього фахівця-професіонала та громадянина в умовах вітчизняної приватної вищої освіти.

Мета дисертаційного дослідження обумовила його основні задачі:

Розробити модель фахівця, яка б відповідала сучасним суспільним вимогам.

Визначити головні завдання сучасної вищої школи щодо формування фахівця нового типу.

Розглянути основні ознаки інституціоналізації вітчизняної приватної освіти, дати розгорнуту характеристику головних феноменів цього процесу.

Визначити місце і роль приватної вищої освіти в освітньому просторі України, проаналізувати об'єктивні характеристики стану вітчизняної приватної вищої освіти.

Проаналізувати специфічні умови формування особистості майбутніх спеціалістів в приватних вузах, визначити основні ланки механізму становлення особистості в умовах інституціоналізації приватної освіти.

Охарактеризувати основні феномени та ресурсні можливості виховного потенціалу приватної вищої освіти.

Вивчити соціокультурні характеристики студентів приватних вузів: мотивацію отримання вищої освіти, ціннісні орієнтації в сфері навчання та майбутньої професійної діяльності тощо.

Проаналізувати діяльність викладачів приватної вищої школи як суб'єктів її інституціоналізації.

Здійснити порівняльний аналіз особистісних характеристик, навчальної активності, ціннісних, в тому числі соціально-професійних, орієнтацій студентів державних та приватних вузів.

Визначити концептуальні засади, основні завдання та напрямки виховної роботи у приватному вузі.

Об'єктом нашого дисертаційного дослідження виступає процес інституціоналізації приватної вищої освіти в Україні як механізм формування особистості майбутнього спеціаліста.

Предмет дослідження - виховний потенціал приватних вузів, його складові та ресурсні можливості.

Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є наукові праці таких класиків соціологічної думки та сучасних науковців, як М. Вебер, Е. Дюркгейм, Т. Парсонс, М. Мід, К. Маннгейм, М. Бахтін, М. Бубер, П. Бергер, Т. Лукман та інші, з питань розвитку інституціональних форм соціальної взаємодії, соціалізації особистості, виховного впливу системи освіти тощо. Інституціональний аспект аналізу доповнений зверненням до таких спеціальних соціологічних теорій, як соціологія виховання, соціологія молоді та соціологія освіти. Для теоретичного усвідомлення обраної нами теми важливе значення мали розробки вітчизняних соціологів з проблем вищої школи, студентства, виховної роботи в вузах, формування особистості, її ціннісних орієнтацій тощо. Серед них праці таких науковців, як В.І. Астахова, В.С. Бакіров, Т.Т. Власенко, В.І. Волович, Л.М. Герасіна, Є.І. Головаха, В.О. Лозовий, В.Л. Оссовський, Н.О. Побєда, Є.А.Подольська, І.М. Попова, А.О. Ручка, В.О. Соболєв, Л.Г. Сокурянська, В.І. Тарасенко, В.Є. Хмелько, Ю.О. Чернецький, В.П. Чорноволенко, І.І. Шеремет, О.О. Якуба та ін.

Емпіричну базу роботи складають результати соціологічних досліджень проблем вищої освіти та життєдіяльності студентства, проведених соціологами Харківського державного університету, Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”, інших соціологічних центрів України. Перш за все ми спирались на дані дослідження, проведеного за участю автора в 1995-1998 рр. у бюджетних і приватних вузах Харкова та Житомира (керівник дослідження - доцент Сокурянська Л.Г.). До вибірки названого дослідження увійшли вузи державної (Харківський державний університет, Харківський політехнічний університет, Харківський аерокосмічний університет, Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого) та недержавної форми власності (Харківський гуманітарний інститут “Народна українська академія”, Харківський інститут соціального прогресу, Харківський інститут інформатики та управління, Харківський соціально-економічний інститут, Житомирський інститут підприємництва та сучасних технологій). За репрезентативною вибіркою під час дослідження було опитано більше 1600 студентів цих вузів. З них 73,4% склали студенти державних, 26,6% - приватних вузів. Крім того, було проведено інтерв'ю з експертами - ректорами приватних вузів Харкова і Житомира, зокрема тих, що увійшли до вибірки дослідження. У всіх названих вище приватних вузах проінтерв'юйовані викладачі, які працюють там як на штатній основі, так і за сумісництвом.

Крім опитувального методу (анкетування, інтерв'ю), нами було використано метод фокус-групи, завдяки чому було уточнено деякі аспекти проблеми, що нами досліджується. У процесі дослідження ми також проаналізували інформацію, отриману соціологами Харківського державного університету за допомогою біографічного методу.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає, на наш погляд, в тому, що дане дисертаційне дослідження являє собою одну з перших спроб наукового аналізу процесу становлення приватної вищої школи як соціального інституту. В роботі доводиться, що розвиток приватної освіти є саме процесом інституціоналізації нових освітніх форм, що цей процес визначається потребою суспільства в нових формах соціальної діяльності з розвитку інтелектуального потенціалу нації, трансляції культурних цінностей, підготовки висококваліфікованих спеціалістів.

Автором проаналізовані основні фактори інституціоналізації приватної вищої освіти, зокрема такі, як наявність в Україні достатньо розвинутої системи вищої приватної освіти; визначення державою правового статусу приватної освіти; поява й активне функціонування в системі вищої приватної освіти міжвузівських організаційних структур; розвиток нових норм, стандартів поведінки, становлення ціннісноорієнтаційної єдності основних суб'єктів навчально-виховного процесу в приватній вищій школі.

Вперше доведено, що інституціоналізація приватної вищої освіти є механізмом формування особистості майбутнього спеціаліста. Головними ланками цього механізму, за визначенням автора, виступають: ціннісні орієнтації особистості в сфері освіти та майбутньої професійної діяльності, які зумовлені її особистими потребами та можливостями, ?включення індивіда в життєдіяльність приватного вузу, ? його інформаційно-комунікативні контакти з викладачами та адміністрацією, що базуються на взаємоповазі, доброзичливості, взаєморозумінні, співпраці, ? партнерські стосунки студентів і викладачів в пошуках оптимальних засобів навчальної, наукової і громадської роботи в умовах нових освітніх форм, ? формування на засадах такої співпраці, співтворчості знань, умінь, навичок, якостей, необхідних спеціалісту нового типу, ? інтерналізація нових цінностей, в тому числі духовних, і ціннісних орієнтацій, що розвивають, збагачують або перебудовують спрямованість особистості.

У дисертації дана авторська дефініція поняття виховного потенціалу як сукупності наявних та перспективних форм і засобів цілеспрямованої діяльності певного соціального суб'єкта з формування особистості; визначені його головні феномени та ресурсні можливості в умовах приватних вузів, зокрема проаналізовані суб'єкт-суб'єктні відносини, партнерство, співтворчість викладачів і студентів цих вузів як найважливіший фактор формування діалогічної особистості.

Визначені основні суб'єктивні (внутрішньоособистісні) характеристики студентів і викладачів приватних вузів, зафіксована тенденція розвитку ціннісноорієнтаційної єдності головних суб`єктів навчально-виховного процесу приватних вузів, що свідчить про інституціональне становлення нової освітньої форми.

Проведено порівняльний аналіз соціально-професійних орієнтацій студентів державних та приватних вузів, доведено, що останні відрізняються більшою сталістю професійного вибору та адаптованістю до ринкових умов.

У роботі дістало подальшого розвитку поняття полікультурного виховання, під яким автор розуміє систему виховних форм, методів та засобів, які враховують норми, традиції, звичаї та цінності різних етнічних груп, що утворюють багатоетнічний простір українського соціуму.

У дисертації доводиться, що концепція полікультурного виховання спрямована на гармонійну культурну взаємодію у міжетнічних стосунках, на синтез традиційних і нових цінностей суспільства.

Сформульовані основні положення полікультурного виховання як концептуальні засади виховної роботи в умовах сучасної приватної вищої школи України; визначені такі принципи вузівського виховання, як індивідуалізація навчально-виховної роботи, її діалогічність, спрямованість на формування духовних цінностей майбутнього спеціаліста тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для розвитку таких галузей соціологічного знання і відповідних напрямів досліджень, як соціологія виховання, соціологія освіти, соціологія молоді, соціологія особистості, соціологія вищої школи та ін.

Операціоналізовані автором поняття інституціоналізації вищої приватної освіти та виховного потенціалу приватних вузів можуть бути теоретико-методологічною основою подальших досліджень, в тому числі соціологічних, приватної освіти в Україні. Отримані результати можна також використати для вдосконалення системи виховної роботи у вищих навчальних закладах країни. Вони можуть бути корисними для органів управління освітою різних рівнів (Міносвіти, обласних, міських управлінь освітою тощо), для керівництва вузів, в тому числі приватних, їх професорсько-викладацького складу, студентства.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, здійснених автором, були представлені на наукових конференціях і семінарах: “Нові форми виховної роботи у вищих закладах освіти України: пошуки, проблеми, завдання” (м. Євпаторія, 1997 р.), “Духовність молодої людини” (м. Житомир, 1997 р.), “Наука і соціальні проблеми суспільства” (м. Харків, 1998 р.), “Духовність українства” (м. Житомир, 1998 р.), “Харківські соціологічні читання - 98” (м. Харків, 1998 р.), “Випускники вузів України на ринку праці” (м. Харків, 1998 р.), “Приватна освіта в посттоталітарному суспільстві: перші кроки, проблеми, перспективи” (м. Харків, 1998 р.).

Визначені автором концептуальні засади, напрямки та форми виховної роботи активно застосовуються в діяльності Житомирського інституту підприємництва та сучасних технологій.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 робіт, в тому числі 3 - у збірниках наукових праць, які є спеціалізованими фаховими виданнями, 7 - матеріали і тези конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, 2 розділів (13 підрозділів), висновків, списку використаних джерел (218 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації 192 сторінки, з них тексту 168 сторінок, додатків 14 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі до дисертації аналізується актуальність обраної теми, яка зумовлена соціальною ситуацією, зокрема суспільною потребою у вихованні фахівця, орієнтованого на ринкові зміни, в тому числі в умовах приватних вузів; з`ясовується міра наукового опрацювання проблеми; наводяться мета і завдання дослідження, його об`єкт і предмет, теоретико-методологічні засади та емпірична база, наукова новизна одержаних результатів, їх практична значущість та апробація.

В першому розділі дисертаційного дослідження “Інституціоналізація приватної вищої школи як механізм формування спеціаліста: теоретико-методологічні засади дослідження” ми перш за все звертаємося до аналізу змісту основних понять нашої роботи - особистість, формування особистості, інституціоналізація та соціальний інститут.

Виходячи з соціологічного розуміння поняття особистості як “цілісності соціальних властивостей людини, продукту суспільного розвитку” (В.О. Ядов), ми звертаємося до теоретико-методологічних засад аналізу формування особистості в умовах нових суспільних вимог. Здійснюючи історико-соціологічний екскурс з питань вивчення особистості, ми приділяємо особливу увагу концепції Е. Дюркгейма, зокрема, його аналізу ролі освіти та виховання у формуванні особистості, а також ідеям М. Вебера про ціле - та цінніснораціональні типи поведінки людини.

Значне місце в першому розділі дисертації посідають питання соціалізації особистості. Зокрема, особлива увага приділяється проблемам вторинної соціалізації особистості, яка охоплює і період навчання молодої людини в вузі. Вторинна соціалізація, як вважають, наприклад, П.Бергер і Т.Лукман, перш за все сприяє набуттю індивідом суб'єктивної ідентичності з тією чи іншою роллю, в тому числі професійною. У цьому контексті особливого значення набуває освіта як важливий суб'єкт соціалізації особистості, яка, в тому числі, здійснюється завдяки виховній роботі в вузі. Відповідаючи на питання, яку саме особистість має виховувати сучасний вуз, ми пропонуємо розроблену нами модель фахівця, орієнтованого на ринкові зміни. Виходячи з потреб сучасного суспільства, ми формулюємо фахові, соціально-психологічні, особистісні та творчі (креативні) вимоги до майбутнього фахівця. При цьому робиться акцент не тільки на його здатності до інноваційного мислення, ініціативної високопрофесійної діяльності, але й на його гуманістичних, духовних якостях. Тому модель спеціаліста, на яку має орієнтуватися сучасний вуз, визначається нами як гуманістична. Реалізація такої моделі спеціаліста потребує, як уявляється, нового - культурно-гуманістичного типу освіти. Він має бути заснований на загальнолюдських цінностях, на засадах рівноправності всіх суб'єктів навчально-виховного процесу у вузі. Навчання в умовах такого типу освіти має бути діяльнісним, спілкування між студентами та викладачами має засновуватися на партнерстві та співпраці. Саме такий тип освіти починає формуватися в межах приватної вищої школи, яка переживає сьогодні процес інституціоналізації.

Звернувшись у своїй роботі до поняття інституціоналізації, ми виходимо з того, що в соціологічній літературі це поняття розглядається двозначно. У широкому розумінні інституціоналізація і відповідні йому феномени визначає процес становлення ціннісно-нормативного регулювання, упорядкування тих чи інших видів соціальних зв'язків. В цьому відношенні можна, наприклад, говорити про інституціоналізацію ринкових відносин в Україні і загалом у пострадянському просторі.

У вузькому розумінні інституціоналізацію визначають як процес формування соціальних інститутів. У контексті даного дослідження нас цікавлять феномени, що відповідають як першому, так і другому розумінню поняття інституціоналізації. Це обумовлено тим, що ми розглядаємо інституціоналізацію і як процес формування соціального інституту (в даному випадку системи вищої приватної освіти), і як результат цього процесу.

Інституціоналізація як процес містить у собі, по-перше, нормоутворення, формування доцільно орієнтованих стандартів поведінки певних осіб у певних ситуаціях, по-друге, становлення сукупності осіб і закладів, які володіють певними матеріальними засобами та здійснюють конкретну соціальну функцію.

Інституціоналізація як результат - це створення нового соціального інституту. Природно, що на сучасному етапі ми можемо говорити про інституціоналізацію вищої приватної освіти як про процес. Найважливішими ознаками цього процесу визначають: виникнення певних суспільних потреб у нових типах соціальної діяльності і відповідних ним соціально-економічних і політичних умов; розвиток необхідних організаційних структур та пов'язаних з ними соціальних норм і регулювання поведінки; інтерналізацію індивідами нових соціальних норм і цінностей, формування на їх основі системи потреб особистості, її ціннісних орієнтацій та очікувань.

Виходячи з цього, ми намагалися визначити основні феномени, які свідчать, на наш погляд, про інституціоналізацію приватної вищої школи в Україні. До них належать:

Наявність в Україні достатньо розвинутої системи вищої приватної освіти, що задовольняє актуальні суспільні потреби в освітніх послугах.

Визнання державою правового статусу небюджетної освіти, що знаходить своє втілення в системі ліцензування і акредитації вищих навчальних закладів недержавної форми власності.

Становлення штатного контингенту професорсько-викладацького складу приватних вузів.

Поява й активне функціонування в системі вищої приватної освіти різних міжвузівських організаційних структур: Асоціації приватних вузів України, Асоціації студентів приватних вузів “Міст”, Центру студентських ініціатив тощо.

Зміни у ставленні громадськості до приватної освіти. Поступове визнання суспільством платних освітніх послуг як нормального соціального явища.

Розвиток нових норм, стандартів поведінки, становлення ціннісноорієнтаційної єдності основних суб'єктів навчально-виховного процесу в приватній вищій школі: студентів, професорсько-викладацького складу та адміністрації вузів.

Остання з названих вище ознак інституціоналізації приватної вищої освіти заслуговує на нашу особливу увагу, тому що, як ми намагаємося довести в нашому дисертаційному дослідженні, цей феномен є продуктом спільних зусиль названих нами суб'єктів вузівської життєдіяльності, завдяки чому реалізується соціалізуюча функція вищої освіти.

Ця обставина обумовила здійснений нами аналіз основних функцій і завдань освіти як соціального інституту сучасного суспільства.

Звернувшись до світового та вітчизняного досвіду розвитку соціального інституту освіти, ми перш за все проаналізували основні ознаки даного інституту, групи функцій освіти, які виділяються різними авторами, розглянули такі соціальні принципи організації і розвитку освітніх систем, як всезагальність, безперервність, спадкоємність, єдність навчальної та виховної роботи тощо; визначили причини кризи в глобальній системі освіти, її особливості в умовах освітнього простору України. Особлива увага в роботі надається аналізу актуальних завдань інституту освіти на сучасному етапі розвитку людства, трансформації її функцій як в глобальному, так і в регіональному контексті. Ми вважаємо, що в сьогоденних умовах все більш питомої ваги в структурі функцій освіти набуває її соціалізуюча, виховна функція. Тому головною метою вищої освіти є завдання формування не лише професіонала, висококваліфікованого спеціаліста, а в першу чергу інтелігента - людини з розвинутим моральним почуттям, широкою ерудицією, громадянськими якостями.

На досягнення цієї мети і повинна перш за все бути націлена реформа вищої освіти, головними принципами якої виступають: демократизація, гуманізація і гуманітаризація, принцип активності (і викладача, і студента) в системі вищої освіти, національний та регіональний підхід у розробці освітніх програм, єдність і взаємозв'язок освіти та життєвого шляху особистості, інтеграція вищої освіти, науки і виробництва.

Реалізація цих принципів в умовах приватної вищої освіти може відбуватися (і вже відбувається) з меншими втратами, ніж в бюджетних навчальних закладах. Це обумовлено, на наш погляд, перш за все тим, що приватній вищий школі не потрібно долати інертність, яка притаманна системі бюджетної освіти як усталеному соціальному інституту. Приватна вища школа як соціальний інститут, що переживає етап становлення, бере вищеназвані принципи за основу своєї діяльності.

Характеризуючи соціокультурний контекст становлення приватної освіти в Україні, ми визначаємо поняття “приватний вуз” як вищий навчальний заклад, заснований на недержавних формах власності: кооперативній, громадських організацій, установ та приватних осіб, що здійснює навчально-виховну діяльність в обсязі вимог державних стандартів освіти; формулюємо основні критерії (фінансовий, управлінський, функціональний) і ступені (повна, помірна, відносна та псевдоприватизація) приватності; детально зупиняємося на аналізі факторів, що зумовлюють появу вітчизняної приватної вищої освіти; виділяємо її основні соціальні функції (заповнення в освітній системі вільних ніш, які виникли в результаті переходу до ринкових відносин, та задоволення нових освітніх потреб населення); робимо кількісний та якісний аналіз системи приватної вищої освіти; наводимо аргументи “за” та “проти” її подальшого розвитку в Україні.

Спеціальний параграф першого розділу дисертації присвячений проблемам і перспективам інституціоналізації приватної освіти в оцінках студентів та експертів-ректорів деяких приватних вузів Харкова та Житомира. Аналізуючи переваги і проблеми розвитку приватної вищої школи, експерти роблять такі висновки: система приватних вузів у недалекому майбутньому може стати реальним і достатньо небезпечним конкурентом бюджетним вузам за умови відповідної державної політики. Процес цей, безперечно, позитивний, тому що тільки за умов здорової конкуренції в системі освіти можливо забезпечити високу якість навчання і підготовки фахівців.

У другому розділі дисертації - “Виховний процес у вузі як фактор формування особистості” - перш за все підкреслюється необхідність переусвідомлення змісту таких категорій, як виховання, виховна робота тощо.

Під вихованням ми розуміємо процес свідомого, цілеспрямованого і систематичного формування особистості, який здійснюється в межах соціальних інститутів (у контексті нашого дослідження - освіти) з метою її підготовки до виконання різноманітних соціальних функцій і ролей у всіх сферах життєдіяльності суспільства. В сучасних умовах виховний процес все більше набуває суб'єкт - суб'єктний (а не суб'єкт - об'єктний, як раніше) характер. Активність, соціальна суб'єктність молодої людини стає важливим фактором і умовою її ефективного виховання. До цього висновку ми прийшли, спираючись на теорію М. Мід про три типи культури: постфігуративний, кофігуративний і префігуративний. Останній тип, вважає М. Мід, поступово починає домінувати в сучасному світі: міжпоколінна трансмісія культури вміщує в собі інформаційний потік не тільки від старшого покоління до молодшого, але і, навпаки, перевтілює молодь в суб'єкт власної соціалізації.

Одним із головних понять нашого дослідження є поняття виховного потенціалу, під яким ми розуміємо сукупність наявних та перспективних форм та засобів цілеспрямованої діяльності певного соціального суб'єкта з формування особистості, що детермінується як загальною соціокультурною ситуацією, так і ресурсними можливостями, системою звичаїв та традицій, особливостями умов функціонування цього соціального суб'єкта.

Виховний потенціал приватної вищої школи перш за все, як ми доводимо, детермінований специфічними умовами її інституціоналізації. Головні серед них - спільна зацікавленість, партнерські відносини між основними суб'єктами вузівського життя.

Ресурсні можливості виховного процесу приватних вузів ми вбачаємо, по-перше, в залученні до навчально-виховного процесу досвідчених педагогічних кадрів; по-друге, в певних фінансових можливостях приватних вузів в організації позааудиторного життя; по-третє, в усвідомленні студентством своєї причетності до становлення нового соціального інституту, в розвитку студентського самоврядування; по-четверте, в специфічних умовах гуманізації та гуманітаризації навчально-виховного процесу приватних вузів, у діалогічному контексті виховної роботи в умовах приватної вищої школи; по-п`яте, в тісній взаємодії адміністрації та викладачів з батьками студентів тощо.

Характеризуючи особливості виховного процесу в умовах сучасного вузу, в тому числі приватного, ми перш за все підкреслюємо значення ціннісного виміру цього процесу, бо найважливішим завданням виховання є формування системи цінностей і ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців, їх ціннісна соціалізація. При цьому ми підкреслюємо некоректність використання терміну “деідеологізація” по відношенню до навчання і особливо виховання. На наш погляд, сьогодні необхідно говорити не про деідеологізацію виховання, а про демонополізацію ідеологічних засад виховного процесу. Останнє, як уявляється, виступає основою демократизації виховання, надання йому цивілізованої гуманістичної направленості. Особлива увага в роботі приділяється проблемам інтеріоризації духовних, в тому числі демократичних, громадянських цінностей особистості.

Важливим фактором, що детермінує цей процес в умовах вузу, є гуманізація і гуманітаризація навчально-виховного процесу. В нашій роботі гуманізація і гуманітаризація освіти розглядається і в більш широкому контексті: як фактор формування особистості фахівця нового, гуманістичного типу. Головну мету гуманізації і гуманітаризації вищої школи ми вбачаємо в розвитку інтелігентності як інтегративної якості особистості, що перш за все характеризує її моральну активність, інтелект, вміння та навички міжособистісного спілкування. На наш погляд, це може бути успішно реалізовано за умов спільної активної діяльності, загальних зусиль таких суб'єктів вузівського навчально-виховного процесу, як студенти та викладачі.

При цьому ми розглядаємо партнерство, співпрацю цих суб'єктів як умову і показник розвитку особистості, як важливу ресурсну складову виховного потенціалу приватного вузу. Це вимагало від нас аналізу головних засад та факторів, які зумовлюють так звану педагогіку партнерства. У дисертації, зокрема, наголошується, що педагогіка партнерства орієнтована не стільки на передачу людині знань, скільки на всебічний розвиток особистості. Така педагогіка чутлива до внутрішнього світу студента, до його вподобань, індивідуальних особливостей, нахилів. Важливими умовами реалізації педагогіки партнерства є: оволодіння викладачами педагогічною технікою і формування відповідної Я - концепції; перехід від формально-рольової взаємодії до взаємодії між особистостями, від переважно прямого керівництва до побічного тощо.

Важливою теоретичною засадою педагогіки партнерства ми розглядаємо концепцію діалогу у вихованні, перш за все представлену насамперед у працях М. Бахтіна та М. Бубера. При всій різниці концепцій цих авторів їх поєднує думка про діалогічну природу соціального світу, про діалог як певну якість, притаманну людській взаємодії. Це знайшло безпосереднє втілення в нашому розумінні виховання, його цілей. Сучасна система виховання, в тому числі вузівського, повинна бути, на нашу думку, перш за все націлена на формування, якщо можна так висловитись, діалогічної особистості. Здатність до діалогу ми вважаємо однією з актуальних людських якостей за умов “багатоголосся” сучасного соціуму, полікультурної природи суспільства, в тому числі українського. У вищій школі, в тому числі приватній, формування та розвиток діалогічної особистості є завданням складним, але, на наш погляд, реальним. Більш того, процес становлення приватної вищої освіти дає певні переваги в цьому плані. Необхідність вирішення спільного для студентів, викладачів, адміністрації приватних вузів завдання формування нового соціального інституту (із своїми власними традиціями, святами, ритуалами тощо) забезпечує єдиний простір, тему і привід для їх діалогу, співробітництва, партнерства, сприяє діалогізації внутрішньовузівського життя. Це, в свою чергу, буде сприяти розвитку діалогічності особистості майбутнього фахівця, його вміння прислуховуватись і бути толерантним до думки іншого, з одного боку, і здатності відстоювати свої погляди та позиції, з іншого.

Діалог у вихованні, педагогіка партнерства стимулюють процес становлення ціннісноорієнтаційної єдності студентів та викладачів приватних вузів. Проведений нами порівняльний аналіз ієрархії цінностей цих двох груп респондентів зафіксував тенденцію зближення ціннісних орієнтацій професорсько-викладацького складу і студентів приватних вузів. Перш за все це виявилось в ієрархії їх головних життєвих цінностей, а також в орієнтаціях на якості, що необхідні людині в сучасних умовах. В обох групах респондентів високі рангові місця належать таким якостям, як енергійність, працездатність, цілеспрямованість, організаторські здібності, рішучість, принциповість, чесність, порядність.

Цікаву інформацію щодо впливу інституціоналізації приватної освіти на формування особистості майбутнього фахівця надали нам результати дослідження, проведеного за участю автора, зокрема, порівняльний аналіз внутрішньоособистісних характеристик студентів приватних і державних вузів.

Звернувшись до таких характеристик, ми приділили особливу увагу ціннісним орієнтаціям майбутніх спеціалістів у сфері освіти, вузівського навчання та майбутньої професійної діяльності. Порівнюючи ці характеристики студентів приватних вузів з ієрархією системи освітніх та професійних цінностей їх колег у вузах державної форми власності, ми дійшли до розуміння правильності висновків вітчизняних соціологів про те, що сьогодні відмінності в характеристиках різних загонів українського студентства детерміновані не формою власності вузу, а престижністю спеціальності, якої вони набувають. У студентів платних відділень державних вузів набагато більше спільного з студентами приватних вузів, ніж з їх колегами, які безкоштовно чи за контрактом навчаються на непрестижних факультетах бюджетних вищих навчальних закладів. Від останніх студентів приватних вузів відрізняє більш виражена сталість професійного вибору, націленість на вищу освіту як інструментальну цінність, значніший соціальний оптимізм, в тому числі відносно свого професійного майбутнього, більш високий рівень орієнтації на якості, що необхідні спеціалісту в умовах ринкової економіки, в цілому більш високий рівень соціальної суб'єктності.

В останньому підрозділі дисертації формулюються основні положення полікультурного виховання, провідна ідея якого полягає у культурній гармонійній взаємодії у міжетнічних стосунках. Синтезуючи традиційні та нові цінності суспільства, концепція полікультурного виховання поєднує в собі головні позитивні риси ліберальної та консервативної ідей, що застосовуються в освітній сфері. На грунті цієї концепції автором розробляються основні засади, завдання, напрями та форми виховання в приватних вузах. При цьому аналізується досвід виховної роботи провідних вітчизняних вузів недержавної форми власності.

ВИСНОВКИ

В цьому розділі дисертації підбиваються результати здійсненого автором дослідження. Зокрема, зазначаються такі головні висновки.

1. В освітньому просторі України іде активний процес інституціоналізації приватної вищої школи, про що, в тому числі, свідчить становлення ціннісноорієнтаційної єдності головних суб`єктів навчально-виховного процесу приватних вузів. Це перш за все визначає роль інституціоналізації приватної вищої школи у процесі формування особистісних якостей її вихованців - майбутніх фахівців.

2. Особливості становлення особистості спеціаліста-випускника приватного вузу полягають саме в тому, що воно здійснюється в процесі інституціоналізації приватної вищої школи, одним із суб'єктів якої є студент.

3. В умовах приватної освіти процес становлення спеціаліста, орієнтованого на ринкові умови, здійснюється дещо ефективніше, ніж у бюджетних вузах. Про це, зокрема, свідчить порівняльний аналіз ціннісних орієнтацій та інших внутрішньоособистісних характеристик студентів державних та приватних вузів. Соціально-професійні орієнтації студентів приватних вузів, їх установки щодо формування якостей, необхідних сучасним спеціалістам, та реальний рівень їх розвитку вищий, ніж у їх колег з державних навчальних закладів.

4. Механізм формування особистості майбутнього фахівця в умовах інституціоналізації приватної вищої школи являє собою послідовну трансформацію ціннісних орієнтацій особистості в сфері освіти та майбутньої професійної діяльності, її якостей, знань, вмінь, навичок, яка зумовлена включенням індивіда в життєдіяльність приватного вузу, його інформаційно-комунікативними контактами з викладачами та адміністрацією, що базуються на співпраці, партнерських стосунках студентів і викладачів в пошуках оптимальних форм і методів навчально-виховної роботи в умовах приватної вищої освіти.

5. Успішне функціонування цього механізму забезпечується завдяки виховному потенціалу приватних вузів, його ресурсним можливостям. Головні з них - суб'єктні відносини, партнерство викладачів і студентів цих вузів як найважливіший фактор формування діалогічної особистості.

6. Знайшла своє підтвердження гіпотеза про діалогічний характер навчально-виховного процесу в умовах приватних вузів. Вирішення загального для студентів, викладачів і адміністрації приватних вузів завдання становлення нового соціального інституту ( з власними традиціями, ритуалами, святами тощо) забезпечує необхідний простір, єдину тему та головний привід для їх діалогу, співробітництва, партнерства, сприяє діалогізації внутрішньовузівського життя.

7. Проблема розвитку діалогічного співробітництва, партнерства за умов вищої школи, безперечно, потребує подальшого вивчення з метою його більш широкого застосування у вузах України, в тому числі приватних, досвід виховної роботи яких свідчить як про певні досягнення, так і про серйозні проблеми, які потребують нагального вирішення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гуманитаризация как феномен образования и науки // Вісн. Харк. держ. ун-ту. № 414. Наука і соціальні проблеми суспільства.- Х., 1998.- С. 116-117.

Проблеми студентства в сучасній науковій літературі // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”: Зб. наук. пр. / ХГІ “НУА”.- Х.: Око, 1998.- Т. 4.- С. 74-86.

Формування духовних цінностей як головна мета виховання у вищій школі // Харьковские социологические чтения-98: Сб. науч. работ / Социол. ассоц. Украины. Харьк. отд-ние; Харьк. гос. ун-т. Социол. фак.- Х.: Радар, 1998.- С. 421-423.

Формування культури спілкування майбутніх підприємців // Культура України: стан, проблеми, тенденції розвитку: Зб. наук. ст. / ІПК ПК.- К., 1997.- С. 211-215.

Актуальні проблеми студентської молоді в кризовому суспільстві // Концепция приватного образования: принципы, проблемы реализации / М-во образования Украины; ХГИ “НУА”.- Х., 1998.- С. 30-39.- Деп. В ГНТБ Украины 13.07.1998 г., № 316-Ук98.

Гуманітаризація вищої освіти як головний чинник її реформування // Духовність українства: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Верес. 1998 р., Житомир).- Житомир, 1998.- С. 108-109.

Основные аспекты формирования модели личности в негосударственном вузе // Нові форми виховної роботи у вищих закладах освіти України: пошуки, проблеми, завдання: Прогр. та матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (22-28 верес. 1997 р., Євпаторія) / М-во освіти України; Асоц. приват. вузів України; ХГІ “НУА”.- Х., 1997.- С. 68-72.

Проблеми формування моральних цінностей сучасної молоді (до питання соціалізації студентів вузів недержавної форми власності) // Духовність молодої людини: Матеріали міжрегіон. наук.-практ. конф. (7-8 квіт. 1997 р., Житомир) / Упр. у справах молоді та сім”ї Житомир. обл. держ. адміністрації; Житомир. ін-т підприємництва та сучас. технологій.- Житомир, 1997. - С. 197-203.

Професійне самовизначення студентської молоді // Выпускники вузов Украины на рынке труда: Прогр. и материалы междунар. науч. - практ. конф. (5 февр.1999г., Харьков) / М-во образования Украины; Харьк. обл. гос. администрация; ХГИ “НУА” и др. - Х., 1999. - С.72-74.

Виховна робота в приватному вузі: сучасний стан та перспективи розвитку // Приватное образование в посттоталитарном обществе: первые итоги, проблемы, перспективы - :Прогр. и материалы междунар. семинара лидеров приват. образования) / М-во образования Украины; ХГИ “НУА” и др. - Х., 1999. - С. 41-44.

Дікова-Фаворська О.М. Особливості формування особистості майбутнього спеціаліста в умовах інституціоналізації приватної освіти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.06 - соціологія культури, науки та освіти, Харківський державний університет, Харків, 1999.

Размещено на Allbest.ru

...