Соціальний ризик в період трансформації суспільства: до розробки спеціальної соціологічний теорії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Євдокимова Ірина Анатоліївна

УДК 316.42

Соціальний ризик в період трансформації суспільства: до розробки спеціальної соціологічної теорії

Спеціальність 22.00.01 - теорія та історія соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі соціології Харківського державного університету Міністерства освіти України.

Науковий керівник: кандидат філософських наук Куценко Ольга Дмитрівна, Харківський державний університет, докторант кафедри соціології.

Офіційні опоненти:

1. Доктор філософських наук, професор Попова Ірина Марківна, Інститут соціальних наук Одеського державного університету ім. І.І. Мечнікова, професор кафедри соціології.

2. Кандидат соціологічних наук, старший науковий співробітник Кізілов Олександр Іванович, Харківський державний університет, завідувач кафедри методики і техніки соціологічних досліджень.

Провідна установа:

Університет внутрішніх справ, кафедра загальної соціології Міністерства внутрішніх справ України, м.Харків.

Захист відбудеться “ 18 ” червня 1999 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 в Харківському державному університеті за адресою: 310002, м.Харків, вул.Мироносицька, 1, соціологічний факультет, ауд. 2-29.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету за адресою: 310077, м.Харків, пл.Свободи, 4.

Автореферат розісланий 18 травня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Шеремет І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертація присвячена розробці теорії одного з найбільш актуальних напрямків соціологічного дослідження в умовах трансформації суспільства дослідженню соціального ризику.

Актуальність теми. Процес трансформації українського суспільства супроводжується виникненням безлічі соціальних проблем, які несуть загрозу процесам суспільного відтворення та розвитку. Ситуація перманентної нестабільності та змін принципів організації суспільного життя обумовлює послаблення соціального контролю, розбіжності в діяльності соціальних інститутів, посилює невизначеність суспільного життя, збільшує ймовірність виникнення небажаних соціальних явищ. В таких умовах актуалізується задача соціологічного прогнозування ймовірних небажаних соціальних явищ для того, щоб відвернути їхню появу в майбутньому.

Гносеологічна сторона проблемної ситуації полягає в тому, що теорія соціального ризику практично не розроблена у вітчизняній соціології. Реальна практика соціального управління в СРСР в умовах домінування адміністративних засобів не ставила питання про необхідність прогнозування можливих негативних соціальних наслідків управлінських рішень. Тому цей напрямок дослідження не отримав достатнього розвитку в радянській соціології. Дослідження та розробки, які мали місце, носили здебільшого ідеологічний характер.

Аналіз соціальних наслідків управлінського рішення знайшов своє відображення в 80-90-ті роки в прогнозному соціальному проектуванні. Однак його головна особливість полягає в тому, що відправною точкою дослідження виступають не можливі в майбутньому небажані соціальні явища, а соціальні наслідки, які вже з'явилися та втілені в конкретній проблемній ситуації, яка вимагає вирішення 11) См.: Прогнозное социальное проектирование: Методологические и методические проблемы: Уч. пособие для студентов вузов / Т.М. Дридзе, О.Е. Трущенко, Э.А. Орлова, О.Н. Яницкий и др.; РАН, Ин-т социологии / Под ред. Т.М. Дридзе. - 2- е изд. - М.: Наука, 1994. - 304 с.).

Особливості сучасного етапу в розвитку уявлень про соціальний ризик пов'язані з перетворенням останнього в об'єкт уваги багатьох українських та російських соціологів (Ю. Плотинський; Ю. Прівалов, А. Рогожин, Ю. Саєнко, А. Альгін, С. Нікітін, К. Феофанов та ін.).

Разом з тим, незважаючи на зростання інтересу вітчизняних соціологів до проблеми соціального ризику, спеціальна соціологічна теорія ризику в українській та російській соціології досі відстуня. Це можна пояснити як неувагою авторів, які використовують поняття “соціальний ризик”, до розробки теоретичних питань його дослідження, їхнім прагненням користуватися зарубіжними теоріями для аналізу соціального ризику в пострадянському суспільстві, а також новизною проблематики для вітчизняної соціології взагалі. Все це веде до термінологічної плутанини та виникнення інших проблем при дослідженні соціального ризику, порівнянні результатів досліджень та ін.

На відміну від вітчизняної соціології в західній соціології концептуальні підходи до аналізу ризику є більш розробленими. Однак поняття "ризик" трактується західними вченими в широкому розумінні як будь-які небажані для сучасного суспільства явища. При цьому до них відносять здебільшого ті явища, які несуть загрозу життю та здоров'ю людини. У цьому зв'язку слід відзначити фундаментальні соціологічні роботи Н. Лумана, У. Бека, А. Гідденса, в яких є спроби конструювання загальної соціологічної теорії ризику. З середини 60-х років значна увага в західній соціології приділяється також вивченню соціального сприйняття екологічного, технологічного ризику, а також розробці соціологічних технологій соціальної участі в управлінні ризиком.

Взагалі зарубіжні соціологічні теорії є не цілком адекватною теоретичною основою для аналізу соціального ризику в пострадянському суспільстві, яке ще не досягнуло стану "пізньої сучасності" та має власні соціальні проблеми, обумовлені особливостями процесу трансформації. Тому розробка нового, відповідного соціальним умовам українського суспільства теоретичного підходу до аналізу соціального ризику здається вкрай актуальною.

Таким чином, гносеологічна сторона проблемної ситуації полягає в протиріччі між актуальністю соціологічного аналізу соціального ризику в період трансформації суспільства та незнанням засобів здійснення такої діяльності в соціології у зв'язку з відсутністю відповідної теорії. Вирішенню цієї проблеми присвячена дисертаційна робота.

Зв'язок роботи з науковими темами. Тема дисертації опрацьовується в межах науково-дослідної теми "Зміни соціально-класового простору в період трансформації українського суспільства" кафедри соціології соціологічного факультету Харківського державного університету. Метою соціологічного дослідження кафедри є виявлення головних тенденцій розвитку соціальної структури в Україні в період трансформації. Теорія соціального ризику дозволяє прогнозувати небажані зміни в соціальній структурі суспільства та розробляти рекомендації щодо їх попередження.

Таким чином, дисертаційне дослідження носить теоретичний характер. Його об'єктом виступає система знання про ризик, предметом - соціологічна система знання про соціальний ризик.

Мета та задачі дослідження. Головною метою дисертації є пошук теоретичних положень, які можуть бути покладені в основу спеціальної соціологічної теорії соціального ризику.

Для досягнення цієї мети автором були сформульовані такі задачі:

1. Визначити аксіологічні принципи розробки спеціальної соціологічної теорії соціального ризику. Виділення аксіологічних принципів пов'язане з фіксацією певної філософської та загальносоціологічної методології, на базі яких будуть розроблятися інші підсистеми теорії, оцінюватися результати соціологічних досліджень тощо.

2. Визначити логічні принципи спеціальної соціологічної теорії соціального ризику. Виділення логічних принципів дозволяє структурувати та дедуктивно упорядкувати основні положення теорії.

3. Розробити модельно-репрезентативну підсистему соціологічної теорії соціального ризику. Модельно-репрезентативна підсистема відтворює в теорії властивості та відношення між явищами, процесами, об'єктами та пов'язана з розробкою власної спеціальної соціологічної методології теорії соціального ризику.

4. Розробити операційну підсистему соціологічної теорії соціального ризику, яка буде розкривати основні засоби його соціологічного дослідження.

5. Апробувати деякі положення спеціальної соціологічної теорії соціального ризику при аналізі результатів емпіричних досліджень.

Теоретична база дослідження. Основою розробки спеціальної соціологічної теорії соціального ризику стали ідеї феноменологічної соціології знання П. Бергера, Т. Лукмана, А. Шюца; ідеї конструктивного структуралізму П. Бурдьє; ідеї теорії ймовірнісного прогнозування (А. Асмолов та ін.); ідеї теорії суспільної думки Е. Ноель-Нойман; ідеї теорії комунікацій А. Моля та ін. В дослідженні були використані роботи філософів (Ю. Хабермас, Ю. Балашов та ін.), соціологів (В. Ядов, Л. Іонін, П. Сайтс, А. Гідденс, Н. Генов, Є. Головаха та ін.). Були прийняті до уваги особливості аналізу ризику вітчизняними та зарубіжними вченими (Ю. Плотинський; Ю. Прівалов, А. Рогожин, Ю. Саєнко, А. Альгін, С. Нікітін, К. Феофанов, А. Мечітов, А. Гідденс, У. Бек, Н. Луман та ін.).

Емпірична база дисертації включає результати двох соціологічних досліджень, які були проведені кафедрою соціології та кафедрою соціології праці та управління Харківського державного університету за участю автора у 1996 та 1998 роках в м.Харкові: "Зміни соціально-класової структури суспільства в умовах трансформації", "Проблеми реформування соціального захисту населення".

Наукова новизна одержаних результатів складається з наступних положень, які виносяться на захист.

1. Розроблені концептуальні основи соціологічної теорії соціального ризику. Запропонована в дисертації теорія соціального ризику відрізняється від вже існуючих в українській соціології концепцій своїм цілісним, несуперечливим характером та подана як складна концептуальна система, до складу якої входять аксіологічна, логічна, модельно-репрезентативна та операційна підсистеми.

2. Запропоноване визначення соціального ризику як імовірних несприятливих для становлення, функціонування, розвитку соціальних груп та іхньої взаємодії наслідків діяльності суб'єктів.

На відміну від вже існуючих у вітчизняній соціології визначеннь соціального ризику, в яких ризик пов'язаний з оцінкою ймовірності недосягнення мети реформ, або кількісною оцінкою ймовірності деструкції суспільних структур та ін., а також на відміну від зарубіжних теорій, які розглядають поняття "соціальний ризик" як синонім поняття "суспільний ризик", - запропоноване в роботі визначення засноване на розгляді соціального ризику як тих явищ суспільного життя, що несуть загрозу соціальній взаємодії, існуванню та розвитку соціальних груп. Останні розглядаються як фактори позитивної логіки процесів суспільного відтворення та розвитку.

Окрім того, запропоноване визначення соціального ризику засноване на розгляді діяльності усіх акторів суспільства як головного джерела соціального ризику. Автор стверджує також, що в період трансформації усі актори діють в ситуації невизначеності. Такий підхід не отримав розвитку у вітчизняній соціології, у якій ризик пов'язується, як правило, з діяльністю суб'єктів управління в ситуації невизначеності. При цьому ситуація невизначеності не розглядається як постійний атрибут управлінської діяльності.

Нарешті, в запропонованому визначенні соціального ризику отримали подальший розвиток уявлення про ризик як явище, а не як імовірність, що дозволило розв'язати протиріччя між кількісними та якісними засобами його аналізу. В результаті, соціологічний аналіз був скерований не стільки на оцінку ймовірності наступу того або іншого соціального явища, скільки на ідентифікацію найбільш імовірних небажаних соціальних явищ.

3. Запропонована стратегія дослідження соціального ризику заснована на принципі зв'язку між пізнанням соціального ризику та аналізом наявного в суспільстві знання про нього.

У даному випадку отримав подальший розвиток конструктивний постмодерністський підхід до ризику, а також близькі йому ідеї феноменологічної соціології знання та методології соціологічного номіналізму. Запропонований підхід відрізняється від відомих авторові підходів до аналізу соціального ризику, які розробляються у вітчизняній соціології та засновані, як правило, на принципі професійної експертизи соціального ризику, модерністському підході, методології соціологічного реалізму.

4. Запропоновані для розгляду поняття "статистичне” та “комунікативне знання про соціальний ризик", "легальне" та "легітимне знання про соціальний ризик", які дозволяють здійснити глибокий аналіз соціального ризику. Зроблений висновок про те, що знання про соціальний ризик вступає в символічну та політичну боротьбу, мета якої - одержання статусу легального та / або легітимного знання про соціальний ризик.

Статистичне знання про соціальний ризик пропонується розглядати як знання, яке сформоване в результаті збігу уявлень про небажані наслідки діяльності у членів суспільства та є результатом групового ймовірнісного прогнозування. Суб'єктами статистичного знання про соціальний ризик виступають соціальні групи, сформовані на основі спорідненості об'єктивних умов життєдіяльності.

Комунікативне знання про соціальний ризик визначається як знання про соціальний ризик, яке формується в процесі комунікації з іншими суб'єктами. Суб'єктами комунікативного знання про соціальний ризик виступають комунікативні групи або реально існуючі, емпірично фіксовані сукупності індивідів, що вступають (безпосередньо або опосередковано) в комунікацію з приводу соціального ризику.

У даному випадку отримали специфічний розвиток ідеї теорії П. Бурдьє, психологічної теорії ймовірнісного прогнозування, ідеї Н. Мансурова та ін.

4. Запропоновані положення спеціальної соціологічної теорії соціального ризику дозволили автору також ввести до розгляду поняття "соціальний ризик процесу трансформації" та визначити його як імовірні несприятливі для становлення, функціонування, розвитку соціальних груп та їхньої взаємодії наслідки процесу трансформації.

Окрім того, до розгляду були також вперше введені поняття "суб'єкти комунікативного знання про соціальний ризик процесу трансформації", а також "суб'єкти статистичного знання про соціальний ризик процесу трансформації", "соціальний ризик другого порядку" та ін.

Теоретичне та практичне значення результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення. Теоретичне значення одержаних результатів пов'язане з розробкою цілісної та несуперечливої соціологічної теорії соціального ризику, що відповідає принципам сучасної соціології та філософії, а також соціальним особливостям українського суспільства в період трансформації. Розроблені в дисертації теоретичні положення поширюють соціологічне знання про соціальний ризик як складне явище, а також про напрямки його соціологічного дослідження. Вони можуть стати конструктивною основою розвитку соціології соціального ризику як напрямку, який лише формується в українській соціології.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження пов'язане з тим, що сформульовані положення дозволяють перейти до здійснення комплексного аналізу соціального ризику як об'єктивного феномену та соціо-культурного явища. Результати дослідження дозволяють оптимізувати практику соціального управління в умовах трансформації, зробивши її більш демократичною, соціологічно обгрунтованою та соціально відповідальною. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при аналізі соціальної прийнятності та соціальної обгрунтованості управлінських рішень, діяльності акторів, прогнозуванні небажаних соціальних наслідків управлінських рішень, оптимізації соціальних відносин у суспільстві та ін.

Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дисертаційного дослідження були апробовані на науково-практичній конференції “Проблеми створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Харкові” (м.Харків, 3-5 червня 1993 року), міжнародному науково-практичному семінарі "Регіональний розвиток в Україні: проблеми та перспективи" (м.Харків, 25-28 травня 1995 року), міжвузівській конференції “Харківські соціологічні читання - 98” (м.Харків, 10-11 грудня 1998 року), науково-методичних семінарах кафедри соціології ХДУ. Вони також були запропоновані до обговорювання в двох міжнародних школах молодих соціологів (м.Одеса, 20-28 червня 1992 року; Крим, 9-15 вересня 1997 року), знайшли відображення у виступі на Третій європейській асамблеї “Робота в поширеній Європі” (м.Відень, 4-6 листопада 1996 року). Крім того, результати дисертаційного дослідження були частково апробовані під час роботи над міжнародним дослідним проектом "Соціальні конфлікти з приводу екологічних проблем" 11) Дослідження проводилось при фінансовій підтримці Міжнародної асоціації співробітництва з науковцями зі стран СНД (проект INTAS № 94-3945).). Вони також знайшли відображення в підготовці навчального курсу "Проблеми муніципального управління в Україні" для студентів четвертого курсу соціологічного факультету Харківського державного університету.

Публікації. Основні положення дисертації були опубліковані в розділі колективної монографії та в двох статтях у наукових журналах.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 102 найменувань, додатку з 4 таблиць. В основному тексті дисертаційної роботи міститься 20 таблиць. Загальний обсяг дисертації - 155 сторінок. В тому числі обсяг додатку - 5 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, викладаються її мета, задачі, об'єкт та предмет дослідження, характеризується теоретична та емпірична бази дослідження, формулюються основні положення, запропоновані до захисту, характеризується значення одержаних результатів та ін.

Перший розділ "Соціальні та гносеологічні особливості становлення спеціальної соціологічний теорії соціального ризику" спрямований на вирішення двох основних завдань:

1) уточнити особливості сучасних соціальних умов українського суспільства,

2) визначити особливості сучасних пізнавальних умов дослідницької діяльності -

з тим, щоб здійснити обгрунтований вибір аксіологічної основи або філософської та загальносоціологічної методології спеціальної соціологічної теорії соціального ризику.

У першому підрозділі "Особливості соціологічного аналізу соціального ризику в період трансформації суспільства" є стисла характеристика особливостей процесу трансформації в Україні. При цьому головна увага приділяється аналізу його соціальних особливостей. Відзначається, що істотною рисою процесу трансформації є його наповненість динамічно зростаючими проблемами, в тому числі соціального характеру. Таке динамічне зростання числа та гостроти проблем має внутрішні обмеження, тому що підриває спроможність суспільства до відтворення та розвитку.

Свідченням усвідомлення необхідності розробки засобів, що обмежують виникнення небажаних явищ в умовах трансформації, є виникнення дискурсу ризику в пострадянському суспільстві. Цей дискурс характеризується тим, що ризик стає об'єктом уваги не лише технічних та природничих, але й соціальних наук. Поняття "ризик" вживається соціальними вченими для того, щоб зафіксувати зв'язок між характером змін, що формують сучасний стан пострадянського суспільства, та його майбутнім станом.

Відзначається, що соціологічна теорія ризику в вітчизняній соціології переживає етап становлення. Ця теорія не може копіювати зарубіжні соціологічні теорії ризику та потребує власного розвитку, специфічного визначення предмету та об'єкту дослідження, виходячи з особливостей соціальної ситуації, яка склалася в українському суспільстві.

При розгляді соціальних особливостей сучасного українського суспільства зроблений висновок про те, що особливу актуальність в період трансформації набувають соціальні проблеми, пов'язані зі становленням, розвитком, існуванням та взаємодією соціальних груп. Тому соціологічний аналіз ризику повинен бути спрямований на аналіз соціального ризику при визначенні поняття "соціальне" у вузькому розумінні, тобто як сукупності соціальних груп та зв'язків між ними.

У другому підрозділі "Обгрунтування методології соціологічного дослідження соціального ризику" аналізується специфіка пізнавальних умов соціологічної діяльності в сучасному суспільстві.

Особливості розвитку сучасної пізнавальної ситуації аналізуються в контексті філософської дискусії між модернізмом і постмодернізмом. Відзначається, що суттєвою характеристикою сучасної філософії є її релятивізація, визнання суб'єктивного характеру будь-якого світогляду, в тому числі наукового. Робиться висновок про те, що в умовах делегітимізації модерністського світогляду філософія конструктивного постмодернізму повинна відігравати роль філософської методології соціологічного дослідження соціального ризику.

Відображенням загальної пізнавальної ситуації є ситуація методологічного плюралізму в соціології, що, однак, не виключає проблеми вибору загальносоціологічної методології будь-якого дослідження.

Інвентаризація основних типів загальносоціологічної методології здійснюється за критерієм визначення матеріальної або ідеальної природи соціальної реальності. Зроблений висновок про те, що в сучасній соціології поширюється визнання перспективи соціального суб'єкта та прагнення до синтезу матеріального та ідеального поглядів на природу соціальної реальності. Іншими словами, поширюється визнання того, що суб'єктами соціальних змін виступають усі члени суспільства та що соціальний світ є продуктом діалектичої взаємодії як об'єктивних структур, так і процесів розуміння та інтерпретації. Відповідно пропонується розглядати діяльнісний, структуралістький та конструктивістський підходи як загальносоціологічну методологію соціологічної теорії соціального ризику.

Об'єктом соціологічної теорії соціального ризику запропоновано розглядати діяльність соціальних суб'єктів, а предметом - соціальний ризик цієї діяльності або ймовірні несприятливі для становлення, функціонування, розвитку соціальних груп та взаємодії між ними наслідки діяльності.

Другий розділ "Основні підходи до ризику в сучасній науці" присвячений визначенню логіки соціологічного пізнання соціального ризику.

В першому підрозділі "Розвиток наукових уявлень про ризик" дається стисла характеристика головних етапів розвитку уявлень про ризик. Відзначається, що, хоча людство завжди було стурбоване проблемою невизначеності майбутнього, поняття "ризик" з'явилося лише в Новий час. Сьогодні дуже важко встановити причини виникнення та розповсюдження поняття "ризик" у зв'язку з нечастим вживанням слова та в різних контекстах, у тому числі за межами контексту його виникнення.

Розвиток наукових уявлень про ризик пройшов декілька основних етапів. Особливостями сучасного етапу є критика уявлень про ризик, представлених у модерністських теоріях, та виникнення постмодерністських теорій ризику.

Вирішується завдання дати більш докладну характеристику логіки пізнання ризику в рамках модерністського та постмодерністського підходу на основі аналізу концепцій технологічного ризику. Мета - уточнення логічних принципів соціологічного пізнання соціального ризику. Вибір концепцій технологічного ризику як ілюстративного матеріалу не випадковий: аналіз технологічного ризику отримав найбільший резонанс у вітчизняній та зарубіжній літературі.

У другому підрозділі "Модерністський підхід до ризику" аналізуються особливості логіки пізнання ризику на основі модерністської філософської методології.

Розглядаються причини виникнення модерністських концепцій технологічного ризику, виділяються основні напрямки дослідження ризику технологій. Відзначається, що, незважаючи на деякі відмінності в предметах дослідження, напрямки дослідження технологічного ризику засновані на спільних філософсько-методологічних основах, наслідком чого є формування спільної логіки його пізнання та управління.

При розгляді особливостей модерністського підходу до ризику виділені наступні риси: визнання об'єктивного характеру наукового знання про ризик, використання здебільшого позитивістських засобів при аналізі ризику, логіка пізнання і управління ризиком, заснована на принципі домінування наукової експертизи.

В третьому підрозділі "Конструктивний постмодерністський підхід до ризику" аналізуються особливості концепцій технологічного ризику, засновані на філософській методології конструктивного постмодернізму.

Розглядаються причини появи постмодерністських концепцій технологічного ризику, особливості запропонованих в них засобів пізнання та управління технологічним ризиком.

Особливостями постмодерністського підходу до ризику є визнання відносного характеру будь-якого знання про ризик, в тому числі запропонованого наукою; використання здебільшого якісних засобів аналізу ризику; логіка пізнання та управління ризиком заснована на принципі соціального діалогу всіх зацікавлених суб'єктів.

Третій розділ "Соціальний ризик як предмет соціологічної теорії" спрямований на вирішення трьох основних завдань:

1) визначити спеціальну методологію соціологічної теорії соціального ризику або сукупність тих теорій, положення яких будуть використовуватися при розробці теорії соціального ризику;

2) сформулювати основні положення модельно-репрезентативної підсистеми соціологічної теорії соціального ризику;

3) сформулювати основні положення операційної підсистеми спеціальної соціологічний теорії соціального ризику.

Перший підрозділ "Методологія спеціальної соціологічної теорії соціального ризику" присвячений аналізу теоретичних основ спеціальної соціологічної теорії соціального ризику з урахуванням вже виділених філософських та загальносоціологічних методологічних основ, а також логічних принципів.

Відзначається, що феноменологічна соціологія знання повинна стати основою розробки спеціальної соціологічної теорії соціального ризику або її лідируючою теоретичною основою. Додатковими до неї можуть бути теорія громадської думки, ймовірнісного прогнозування, теорія комунікацій та ін.

В другому підрозділі "Статистичне та комунікативне знання про соціальний ризик" формулюються основні положення модельно-репрезентативної підсистеми спеціальної соціологічній теорії соціального ризику. Запропоноване визначення фундаментального для соціології соціального ризику поняття "знання про соціальний ризик" як впевненості у тому, що в результаті здійснення тієї або іншої діяльності виникнуть несприятливі соціальні наслідки. Відзначається, що не всі члени суспільства володіють знанням про соціальний ризик. Отже, одне з завдань, що постає перед соціологією, полягає у визначенні тих суб'єктів, що є носіями такого знання. Розгляд основних засобів формування знання про соціальний ризик дозволяє перейти до виділення його суб'єктів.

Виділені та проаналізовані два основних засоби формування знання про соціальний ризик в суспільстві: статистичний та комунікативний. Статистичний засіб формування знання про соціальний ризик зумовлений спорідненістю об'єктивних умов життєдіяльності суб'єктів і не вимагає здійснення процесів комунікації між ними. В основі комунікативного засобу формування знання про соціальний ризик лежать процеси безпосередньої або опосередкованої комунікації між суб'єктами.

За станом в політичному просторі суспільства також виділені легітимне та легальне знання про соціальний ризик. Легальним є те знання про соціальний ризик, що приймається суб'єктами державної влади. Легітимне знання - це те знання, суб'єктом якого стає більшість членів суспільства.

В третьому підрозділі "Методи соціологічного аналізу соціального ризику" формулюються основні положення операційної підсистеми соціологічної теорії соціального ризику. Відзначається, що в основі аналізу повинна лежати стратегія синтезу номіналізму та реалізму. Крім того, були також зроблені висновки про те, що необхідно здійснювати аналіз всіх існуючих в суспільстві видів знання про соціальний ризик для складання найбільш повної картини об'єктивного соціального ризику і використовувати гнучкі якісні методи при їхній ідентифікації, що в цілому зумовлене особливостями вибраної методологічної позиції.

Четвертий розділ "Емпіричне дослідження соціального ризику процесу трансформації в Україні (на прикладі міста)" спрямований на апробацію сформульованих теоретичних положень у вивченні соціального ризику процесу трансформації в Україні.

В першому підрозділі "Стратегія соціологічного аналізу соціального ризику процесу трансформації" розглядаються основні напрямки соціологічного дослідження соціального ризику процесу трансформації. Відзначається, що запропоновані положення дозволяють поширити наявне в окремих суб'єктів знання про соціальний ризик та наблизитись до розуміння об'єктивного соціального ризику процесу трансформації в Україні.

Об'єктом емпіричного дослідження виступає процес трансформації. Його предмет - соціальний ризик процесу трансформації у місті. Автор висловлює власну думку про те, що місто є особливою ареною соціального ризику процесу трансформації в Україні. При розгляді особливостей міста як арени соціального ризику трансформації особлива увага приділена аналізові його функцій в суспільній системі.

У другому підрозділі "Програма та результати соціологічного дослідження "Суб'єкти статистичного знання про соціальний ризик процесу трансформації" відзначається, що одним із напрямків дослідження соціального ризику процесу трансформації є ідентифікація суб'єктів статистичного знання. В підрозділі пропонується програма соціологічного дослідження, мета якого - визначити суб'єктів статистичного знання про соціальний ризик процесу трансформації в м.Харкові. Відзначається, що програму необхідно розглядати в контексті більш широкого кола завдань, гіпотез та ін. Обгрунтовуються критерії виділення суб'єктів статистичного знання про соціальний ризик процесу трансформації. Спорідненість об'єктивних умов життєдіяльності, а також тривале незадоволення потреб в період трансформації суспільства пропонується розглядати як головні критерії виділення суб'єктів статистичного знання про соціальний ризик процесу трансформації у місті. На базі вторинного аналізу результатів двох соціологічних досліджень зроблений висновок про найбільш імовірних суб'єктів статистичного знання про соціальний ризик процесу трансформації у м. Харкові. У висновках стисло характеризується проблемна ситуація, вирішенню якої було присвячене дисертаційне дослідження. Її зміст розкривається через протиріччя між актуальністю аналізу соціального ризику в період трансформації українського суспільства та відсутністю відповідних засобів у соціології. Відзначається, що метою дисертаційного дослідження є пошук теоретичних положень, які могли б бути покладені в основу спеціальної соціологічної теорії соціального ризику. Для досягнення поставленої мети був зроблений аналіз філософської та соціологічної літератури, соціальної ситуації в період трансформації в Україні. У результаті були розроблені основні положення аксіологічної, логічної, модельно-репрезентативноЇ та операційної підсистем спеціальної соціологічної теорії соціального ризику. Деякі теоретичні положення були апробовані в емпіричній частині дослідження.

ВИСНОВКИ

В роботі сформульовані основні теоретичні положення спеціальної соціологічної теорії соціального ризику для умов суспільства, що трансформується. Отримали спеціальну розробку аксіологічна, модельно-репрезентативна, логічна та операційна підсистеми теорії. Зроблені такі основні висновки.

1. Аксіологічна підсистема спеціальної соціологічної теорії соціального ризику повинна грунтуватися на філософії конструктивного постмодернізму та загальносоціологічної методології конструктивного структуралізму, діяльнісного підходу.

Об'єктом соціологічної теорії соціального ризику виступає діяльність, предметом - соціальний ризик діяльності. Соціальний ризик - це об'єктивні ймовірні несприятливі для становлення, функціонування, розвитку соціальних груп та їхньої взаємодії наслідки діяльності тих або інших акторів.

2. Логіка пізнання соціального ризику повинна грунтуватися на принципі зв'язку між аналізом існуючого в суспільстві знання про соціальний ризик та пізнанням ризику як об'єктивного ймовірного явища соціальної реальності.

3. Основою розробки модельно-репрезентативної підсистеми спеціальної соціологічної теорії соціального ризику повинна стати феноменологічна соціологія знання.

Фундаментальними поняттями модельно-репрезентативної підсистеми є поняття "знання про соціальний ризик", "види знання про соціальний ризик", "суб'єкти знання про соціальний ризик", "статистичне та комунікативне знання про соціальний ризик", "легальне та легітимне знання про соціальний ризик".

4. Операційна підсистема повинна грунтуватися на принципі синтезу номіналізму та реалізму як основних стратегій соціологічного пізнання соціальної реальності. Окрім того, необхідно здійснювати аналіз усього існуючого в суспільстві знання про соціальний ризик для укладання найбільш повної картини об'єктивного соціального ризику, використовуючи при цьому здебільшого якісні методи.

5. Соціологічний аналіз соціального ризику процесу трансформації на основі запропонованої соціологічної теорії соціального ризику дозволяє поширити наявне в окремих суб'єктів знання та наблизитися до розуміння об'єктивного соціального ризику процесу трансформації в Україні.

ризик модерністський соціологічний логіка

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Евдокимова И.А. Социальные опасности процесса модернизации / / Изменение социально-классовой структуры общества в условиях его трансформации / Е.А. Якуба, О.Д. Куценко, Л.М. Хижняк, М.А. Безносов, И.А. Евдокимова. - Х.: Основа, 1997. - Разд. 4. - С. 154 - 174. - 0,8 др. арк.

Евдокимова И.А. Социология города и формула городской политики в условиях модернизации / / Вiсник Харкiвського унiверситету. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - 1997. - № 393. - С. 78 - 86. - 0,5 др. арк.

Евдокимова И.А. Риск как объект социологического исследования / / Харьковские социологические чтения - 98: Сборник научных работ. - Харьков: ЦЭПП “Радар”, 1998. - С. 33 - 37. - 0,3 др. арк.

АНОТАЦІЇ

Євдокимова І. А. Соціальний ризик в період трансформації суспільства: до розробки спеціальної соціологічний теорії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічний наук за спеціальністю 22.00.01 - теорія та історія соціології. - Харківський державний університет, Харків, 1999.

Дисертацію присвячено розробці спеціальної соціологічної теорії соціального ризику. У роботі розробляється новий напрямок в українській соціології, мета якого - дослідження ймовірних небажаних соціальних явищ в період трансформації. Визначена специфіка соціологічного підходу до аналізу соціального ризику. Запропоновані соціологічні поняття та методи, які можуть стати основою цього аналізу. Взагалі запропонований новий підхід до вивчення соціального ризику, який дозволяє вирішити актуальну проблему прогнозування небажаних соціальних явищ в період трансформації суспільства.

Ключові слова: соціальний ризик, знання про соціальний ризик, види знання про соціальний ризик, суб'єкти знання про соціальний ризик, соціальний ризик процесу трансформації.

Евдокимова И.А. Социальный риск в период трансформации общества: к разработке специальной социологической теории. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.01 - теория и история социологии. - Харьковский государственный университет, Харьков, 1999.

Цель диссертации - формулирование теоретических положений специальной социологической теории социального риска. Для достижения поставленной цели автор диссертации предложил рассматривать специальную социологическую теорию как совокупность аксиологической, логической, модельно-репрезентативной и операционной подсистем, каждая из которых выполняет определенные функции в общей теории. Содержание диссертационного исследования и его выводы подчинялись выделенной структуре.

Формирование аксиологической подсистемы специальной социологической теории социального риска автор работы связал с фиксированием философской и общесоциологической методологии исследования социального риска. Логическая подсистема рассматривалась как совокупность логических принципов, которые позволяют структурировать и дедуктивно упорядочить утверждения теории социального риска. Модельно-репрезентативная подсистема рассматривалась как подсистема, которая содержит положения специальной (частной) социологической методологии теории социального риска. Операционная подсистема раскрывает основные методы социологического познания социального риска.

На основе анализа социальных особенностей процесса трансформации сформулировано следующее определение понятия “социальный риск”: социальный риск - это объективные вероятные неблагоприятные для становления, функционирования, развития и взаимодействия социальных групп последствия деятельности акторов.

Теоретической основой диссертационного исследования стали идеи феноменологической социологии знания, конструктивного структурализма, психологической теории вероятностного прогнозирования, теории общественного мнения, теории коммуникаций и др. Во внимание были приняты особенности анализа риска отечественными и зарубежными учеными.

На основе анализа познавательной ситуации в современной философии и социологии был сделан вывод о том, что аксиологическая подсистема специальной социологической теории социального риска должна основываться на философии конструктивного постмодернизма и общесоциологической методологии конструктивизма, структурализма и деятельностного подхода.

В качестве основного принципа логической подсистемы специальной социологической теории социального риска был предложен принцип связи между познанием социального риска, с одной стороны, и анализом имеющегося в обществе знания о нем, с другой.

Модельно-репрезентативную подсистему специальной социологической теории социального риска предложено основывать на положениях феноменологической социологии знания как лидирующего теоретического основания.

Операционная подсистема специальной социологической теории социального риска рассматривается на основе признания необходимости синтеза номинализма и реализма при выборе методов познания социального риска.

Сформулированные положения специальной социологической теории социального риска используются для анализа социального риска процесса трансформации в Украине.

Ключевые слова: социальный риск, знание о социальном риске, коммуникативное знание о социальном риске, статистическое знание о социальном риске, легальное знание о социальном риске, легитимное знание о социальном риске, субъекты знания о социальном риске, социальный риск процесса трансформации.

Yevdokymova I.A. Social risk during society transformation: to special sociological theory design. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 22.00.01 - theory and history of sociology. - Kharkov State University, Kharkov, 1999.

The dissertation is devoted to the special sociological theory of social risk design. A new direction in Ukrainian sociology is elaborated which purpose is to explore the probable undesirable social phenomena during transformation. The specifity of the sociological approach to social risk analysis is determined. The sociological concepts and methods which can serve as a basis of social risk analysis are indicated. The new approach to the analysis of social risk which allows to resolve the actual problem of undesirable social phenomena forecasting during society transformation is offered.

Key words: social risk, knowledge of social risk, kinds of knowledge of social risk, subjects of knowledge of social risk, social risk of transformation.

Размещено на Allbest.ur