Допомоги по тимчасовій непрацездатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Введення

1. Поняття допомоги по тимчасовій непрацездатності

2. Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності. Документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність

Список літератури

Введення

У цьому рефераті будуть розкриті питання, пов'язані отриманням, розмірами допомоги по тимчасовій непрацездатності, документам, що засвідчують тимчасову непрацездатність. Особливість допомоги з тимчасової непрацездатності - це те, що це посібник покликаний замінити особі його постійний заробіток. Основна проблема, полягає в тому, що розмір допомоги не завжди заміщає у повному обсязі заробітну плату, в залежності який стаж працівник він отримує допомогу в повному обсязі свого або якоїсь його частини. Законодавство регулюють питання по допомозі з тимчасової непрацездатності:

Цей реферат складається з 2-х голів. У першому розділі буде розглянуто основні поняття допомоги по тимчасовій непрацездатності, хто має право на цю допомогу, підстави для його виплати.

Другий розділ буде присвячено розмірами допомоги по тимчасовій непрацездатності і документів підтверджує її.

1. Поняття допомоги по тимчасовій непрацездатності

Посібник - це грошова виплата (одноразова або періодична), яка призначається окремим категоріям громадян у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Допомога з тимчасової непрацездатності - це грошова сума, що виплачується за рахунок коштів соціального страхування особам, визнаним у встановленому порядку тимчасово непрацездатними, з метою компенсації втраченого заробітку.

Допомога з тимчасової непрацездатності призначено для тих громадян, які виконують роботу за наймом, тобто на підставі трудового договору (контракту), і в зв'язку з цим підлягають державному соціальному страхуванню. На рівних підставах з ними забезпечуються цими посібниками деякі категорії інших працюючих громадян, також підлягають цьому виду страхування. До них відносяться, зокрема, адвокати, що є членами колегій адвокатів, члени дбайливої артілей, члени різних кооперативів. Допомога виплачується за рахунок коштів державного соціального страхування, воно є, таким чином, страховим посібником. На виплату цієї традиційної допомоги щорічно витрачається переважна частина (близько 75%) всіх коштів, призначених на забезпечення громадян посібниками за рахунок коштів Фонду соціального страхування.

Право на допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю надано також громадянам, які мають статус безробітних. Допомога виплачується їм за рахунок коштів Фонду зайнятості РФ, а не за рахунок коштів Фонду соціального страхування РФ. З огляду на це, допомога з тимчасової непрацездатності безробітних розглядається особливо, разом з допомогою з безробіття.

Допомога з тимчасової непрацездатності - перше, найбільш раннє посібник, встановлене для найманих працівників, що гарантує їх соціальне забезпечення при захворюванні (травмі), манливому необхідність припинення роботи на певний час. Воно введено раніше, ніж інші види допомоги та пенсії для застрахованих. Такі посібники є в усіх розвинених країнах, зародилися вони на межі XIX і XX століть, у тому числі в Росії на початку XX ст.

Право на отримання допомоги мають всі громадяни, якщо їх тимчасова непрацездатність настала у період роботи, включаючи і час випробування. Періодом роботи вважається весь той час, протягом якого працівник перебуває у трудових правовідносинах, - з першого дня фактичного початку роботи і до дня звільнення включно. Днем звільнення визнається останній день роботи, за який нарахована заробітна плата. Як виняток із загального правила допомога видається, коли непрацездатність настала до початку роботи або після звільнення, в наступних випадках.

При настанні тимчасової непрацездатності до початку роботи, але в дорозі до місця роботи допомога видається: якщо працівник за час прямування до місця роботи мав право на заробітну плату, добові або оплату витрат на переїзд, якщо працівник направлений на роботу в установленому порядку після закінчення початкової, середньої або вищої професійного навчального закладу, аспірантури або клінічної ординатури. У зазначених випадках допомога видається з того дня, з якого працівник повинен був приступити до роботи.

При настанні тимчасової непрацездатності після звільнення допомога видається, якщо: непрацездатність настала протягом місяця після звільнення; звільнення зумовлена важливими причинами і тимчасова непрацездатність тривала понад календарного місяця. До числа поважних причин відноситься і звільнення за власним бажанням, наприклад, у зв'язку з необхідністю догляду за хворим членом сім'ї, у зв'язку з переїздом в іншу місцевість, хворобою самого працівника, зарахуванням його до навчального закладу і т.д. Причина звільнення за власним бажанням визнається завжди поважної у інвалідів, пенсіонерів по старості, вагітних жінок, матерів, що мають дітей у віці до 14 років, працівників, які мають на своєму утриманні трьох і більше дітей, які не досягли 16 (учнів - 18) років.

Право на допомогу надано також колишнім військовослужбовцям, які проходили службу за призовом, хворим протягом місячного терміну після звільнення з військової служби.

Діючі правила передбачають, що допомога призначається, якщо звернення за ним пішло не пізніше 6 місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності. При цьому допомогу за минулий час видається не більше ніж за 12 місяців з дня звернення за ним. Виплата допомоги за минулий час (повністю або частково) з ініціативи профспілкових органів (наприклад, в результаті перевірки правильності призначення та виплати допоміг) проводиться з дотриманням тих же термінів. При зверненні за допомогою після закінчення 6-місячного терміну воно може бути видано у виняткових випадках виконавчими органами Фонду соціального страхування РФ.

Посібник не видається: при умисному заподіянні шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків (раніше виплачені суми допомоги стягуються у судовому порядку); при тимчасовій непрацездатності від захворювань або травм, що настали внаслідок сп'яніння або дій, пов'язаних із сп'янінням; при тимчасовій непрацездатності внаслідок травм, отриманих при скоєнні злочину; за час примусового лікування за ухвалою суду (крім психічно хворих); за час перебування під арештом і за час судово-медичної експертизи.

Підстави для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У Росії склалася розвинена система забезпечення працюючих допомогою по тимчасовій непрацездатності - передбачено п'ять підстав для цього: хвороба травма; санаторно-курортне лікування, догляд за хворим членом сім'ї; карантин; протезування.

Допомогу у випадку хвороби (травмі) видається, як правило, з першого дня втрати працездатності і до її відновлення або до встановлення МСЕК інвалідності, навіть якщо в цей час працівник звільнений.

У Росії не встановлено, отже, так званий "вичікувальний" термін, коли допомога не видається за кілька перших днів тимчасової непрацездатності, зазвичай за 1-3 дні, а іноді і більше (до 6 днів). Вичікувальний термін характерний для багатьох країн із порівняно високою оплатою праці. Невиплата допомоги за невеликий термін у цих країнах істотно не позначається на життєвому рівні хворого і його родини.

Проте в деяких випадках допомога видається у нас не за весь період тимчасової непрацездатності. При настанні тимчасової непрацездатності в результаті побутової травми допомога видається, починаючи лише з шостого дня непрацездатності. Якщо травма стала результатом стихійного лиха (землетруси, повені, урагану, пожежі тощо) або анатомічного дефекту потерпілого, допомога видається за весь період непрацездатності за загальними правилами. Законодавство не дає поняття побутової травми. На практиці до неї відноситься ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку, який стався за інших обставин, ніж ті, за яких пошкодження здоров'я вважається трудовим каліцтвом.

При настанні тимчасової непрацездатності внаслідок операції зі штучного переривання вагітності допомога видається за перші три дні тимчасової непрацездатності. Починаючи з четвертого дня виплата допомоги продовжується, якщо операція проведена за медичними показаннями або стався мимовільний аборт, а також усім жінкам, середньомісячний заробіток яких за два попередні календарні місяці не перевищив встановленого федеральним законом мінімального розміру. Всім іншим жінкам виплата допомоги поновлюється, починаючи лише з одинадцятого дня тимчасової непрацездатності у зв'язку з даною операцією.

Тимчасовим і сезонним працівникам, непрацездатність яких настала не внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, допомога видається не більше ніж за 75 календарних днів. Посібник працюючим інвалідам, крім випадків, коли тимчасова непрацездатність настала у них внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, виплачується не більше чотирьох місяців підряд або п'яти місяців у календарному році. Якщо причина непрацездатності - трудове каліцтво або професійне захворювання, то допомога видається їм на загальних підставах - до одужання або до перегляду групи інвалідності.

Інші правила встановлені для працюючих інвалідів, якщо їхня тимчасова непрацездатність настала у зв'язку із захворюванням на туберкульоз. Посібник видається їм до одужання або до перегляду групи інвалідності внаслідок захворювання на туберкульоз, але не довше 10 місяців підряд і не більше 12 місяців в цілому протягом двох календарних років. Це правило застосовується при виплаті допомоги інвалідам, які визнані такими не у зв'язку із захворюванням на туберкульоз. Інвалідам внаслідок захворювання на туберкульоз допомога з тимчасової непрацездатності при загостренні цього захворювання видається, як і іншим працюючим інвалідам, не більше чотирьох місяців підряд або п'яти місяців цілому в календарному році.

Трудовим законодавством передбачено надання щорічних відпусток, додаткових оплачуваних відпусток працівникам, що поєднують роботу з навчанням, короткочасних відпусток без збереження заробітної плати. При настанні тимчасової непрацездатності в період перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога видається за всі дні хвороби, а відпустка підлягає продовженню або перенесення на інший час. При настанні тимчасової непрацездатності в період відпустки без збереження заробітної плати допомога не видається. Якщо тимчасова непрацездатність продовжується і після закінчення такої відпустки, то допомога видається з дня, коли працівник повинен був приступити до роботи. Так само вирішується питання про виплату допомоги при настанні тимчасової непрацездатності в період навчальної відпустки.

Допомога при санаторно-курортному (амбулаторно-курортного) лікування видається, якщо чергового та додаткових відпусток працівника недостатньо для лікування і проїзду в санаторій і назад і якщо путівка (курсівки) видана за рахунок коштів соціального страхування. Таким чином, необхідні дві умови одночасно: недостатність відпустки працівника для перебування його в санаторії та надання йому путівки безкоштовно або зі знижкою за рахунок коштів соціального страхування. При цьому до періоду перебування в санаторії додається також час, необхідний для проїзду до нього і повернення назад.

Виняток з цього правила передбачено для працівників, хворих на туберкульоз (при лікуванні в туберкульозному санаторії), для працюючих інвалідів Вітчизняної війни I і II груп та інших інвалідів I і II груп, прирівняних щодо пільг до інвалідів війни. При недостатності основної та додаткової відпусток для лікування і проїзду в санаторій і назад посібник їм видається незалежно від того, за чий рахунок видана путівка на санаторно-курортне лікування.

Допомога при санаторно-курортному лікуванні видається за весь термін санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування (термін путівки, курсівки) з додаванням часу на проїзд до санаторію і назад, але за вирахуванням щорічної відпустки працівника. Посібник видається за вирахуванням відпусток і в тому випадку, якщо вони використані до від'їзду в санаторій. У цьому випадку роботодавець надає працівнику на відсутні дні відпустку без збереження заробітної плати. При направленні до відповідного санаторій на доліковування безпосередньо зі стаціонарного лікувального закладу після перенесеного гострого інфаркту міокарда, оперативного втручання з приводу аортокоронарного шунтування і аневризми серця, виразкової хвороби шлунка, дванадцятипалої кишки і після видалення жовчного міхура допомога видається за весь час перебування в санаторії без урахування належних працівникові основної та додаткової відпусток, тобто як при лікуванні в стаціонарі лікувального закладу.

Допомога з тимчасової непрацездатності за час відпустки для догляду за хворим членом сім'ї видається, якщо відсутність догляду загрожує небезпекою для життя чи здоров'я хворого і якщо при наявності показань неможливо помістити його в лікарню, а серед членів сім'ї немає іншої особи, яка може доглядати за хворим (домашня працівниця не вважається членом сім'ї). У разі захворювання дитини у віці до двох років допомога видається матері незалежно від того, чи є інший член сім'ї, здатний доглядати за хворою дитиною.

Як правило, допомога видається не більше ніж за три календарні дні. Продовження терміну понад трьох календарних днів допускається у виняткових випадках залежно від тяжкості захворювання члена сім'ї та побутової обстановки і не більше ніж до семи календарних днів, у загальній складності. Це правило встановлено при виплаті допомоги по догляду за дорослим членом сім'ї та дітьми старше 15 років.

Інші строки виплати допомоги встановлені при догляді за хворими дітьми у віці до 15 років: при догляді за дитиною віком до 7 років допомога видається за весь період; при догляді за дитиною у віці від 7 до 15 років допомога видається не більше ніж за 15 днів, якщо за медичним висновком не потрібно догляд протягом тривалішого терміну. Ці терміни виплати допомоги стосуються здійснення догляду за дитиною, як при амбулаторному його лікуванні, так і при лікуванні дитини в лікарняному закладі, якщо один з батьків дитини або інший член сім'ї (на розсуд батьків) знаходиться в інтересах лікування дитини разом з ним у такій установі. У деяких випадках допускається виплата допомоги за весь період перебування разом з дитиною в стаціонарі (по догляду за дитиною, інфікованим вірусом імунодефіциту, що страждають важкими захворюваннями крові, злоякісними новоутвореннями, опіками), а також за період догляду за здоровою дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років (у випадку хвороби матері на період, коли вона не може здійснювати догляд).

Посібник не видається для догляду за хронічними хворими в період ремісії, в періоди щорічної відпустки та відпустки без збереження заробітку, відпустки по вагітності та пологах, частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною.

Допомога при карантині. Карантину підлягають громадяни, які мали контакт з хворими на інфекційні хвороби, небезпечними для оточуючих. Терміни ізоляції осіб, що стикалися з такими хворими, визначені Міністерством охорони здоров'я. Посібник видається, якщо працівник відсторонений від роботи органами санітарно-епідеміологічної служби внаслідок заразного захворювання осіб, що оточували його. Виплачується вона за весь період відсторонення від роботи. Карантин може бути накладено за тих же умов на дитину, яка відвідує дитячий заклад, на дитячий заклад, яке він відвідує, і викликати необхідність догляду за ним одного з працюючих членів його сім'ї. Допомога у таких випадках видається у зв'язку з доглядом за дитиною віком до 7 років за весь період карантину. Це особливий випадок видачі допомоги при карантині, але з урахуванням необхідності догляду за дитиною.

Допомога при протезуванні видається при приміщенні в стаціонар протезно-ортопедичного підприємства. Виплачується вона за весь час перебування в стаціонарі і за час проїзду до стаціонару і назад.

2. Розміри допомоги з тимчасової непрацездатності. Документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність

Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності визначаються у всіх випадках, коли це можливо, у відсотковому відношенні до заробітку. У розмірі 100% заробітку допомога виплачується:

1) при тимчасовій непрацездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання;

2) при тимчасовій непрацездатності внаслідок військової травми;

3) інвалідам Великої Вітчизняної війни та іншим інвалідам, прирівняним до них (тобто інвалідам внаслідок військової травми);

4) громадянам, які мають на утриманні трьох і більше дітей, які не досягли 16 років;

5) громадянам, що мають тривалий безперервний трудовий стаж - вісім і більше років.

У розмірі повного заробітку допомога видається і в деяких інших випадках (працівникам, які захворіли і перенесли променеву хворобу, викликану наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, і т.д.). Ми перерахували лише найбільш поширені випадки видачі допомоги в розмірі 100% заробітку.

У першому і в другому випадках має значення лише причина настання тимчасової непрацездатності, у третьому - причина настання інвалідності, у четвертому - сімейний стан: наявність трьох і більше утриманців-дітей, у п'ятому - тривалість безперервного трудового стажу (його тривалість завжди визначається на час настання відповідного випадку тимчасової непрацездатності - захворювання і т.д.). Таким чином, значення надається різним обставинам.

Утримання дітей батьками передбачається, воно не потребує доведення, причому право на отримання допомоги у розмірі 100% заробітку мають обидва батьки дитини, а також будь-який інший член сім'ї, на утриманні якого знаходяться діти (наприклад, дідусь чи бабуся). Це правило не поширюється на тих громадян, які містять трьох або більше дітей, безперервний стаж яких не зберігся протягом останніх восьми років у зв'язку з їх звільненням з підстав, пов'язаних з винною поведінкою працівника. До них відносяться ті підстави, за яких законодавство про працю надає адміністрації можливість звільнити працівника за своєю ініціативою у зв'язку з його протиправною винним поведінкою.

У розмірі 80% заробітку допомога видається громадянам, які мають безперервний трудовий стаж від 5 до 8 років, а 60% заробітку - безперервний трудовий стаж до 5 років. У таких розмірах допомога видається, якщо працівник не має права на одержання допомоги в більш високому розмірі.

У законодавстві про допомоги передбачений мінімальний розмір допомоги, який співвідноситься з мінімальним розміром заробітної плати: у всіх випадках мінімальний розмір допомоги з тимчасової непрацездатності не може бути нижче 90% мінімальної оплати праці. У зв'язку з явним багаторазовим заниженням рівня мінімальної оплати праці, що призвело до втрати ним свого основного цільового призначення - забезпечити хоча б прожитковий мінімум працює члену суспільства, втратив своє цільове призначення і мінімальний розмір допомоги з тимчасової непрацездатності. Допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюються за загальними правилами з фактичного заробітку. У минулому, до 18 березня 2000 р., фактичний заробіток враховувався в сумі, що не перевищує подвійного посадового (місячного) окладу або подвійної тарифної ставки (погодинної - для одержують погодинну оплату і відрядній - для одержують відрядну оплату праці), крім випадків трудового каліцтва або професійного захворювання. Тепер діє інше правило, встановлене Указом Президента РФ від 15 березня 2000 р.: допомога з тимчасової непрацездатності обчислюється з фактичного заробітку і не може перевищувати за повний календарний місяць суму, рівну 85-кратному мінімальному розміру оплати праці, встановленому федеральним законом. При цьому максимальний розмір допомоги у місцевостях та районах, де застосовуються районні коефіцієнти до заробітної плати, визначається з урахуванням цих коефіцієнтів.

Федеральним законом від 11.02.2002 N 17-ФЗ встановлений максимальний розмір допомоги з тимчасової непрацездатності за повний календарний місяць в розмірі 11700 рублів.

За особливими правилами визначається, виходячи із заробітку, розмір допомоги по догляду за хворим дитиною та у деяких інших випадках.

При амбулаторному лікуванні дитини (незалежно від його віку) за перші 7 днів хвороби, а одиноким матерям, вдовам (вдівцям), розведеним жінкам (чоловікам) та дружинам військовослужбовців за призовом - за перші 10 днів, розмір допомоги визначається на загальних підставах, т.е. з урахуванням тривалості безперервного трудового стажу. Починаючи відповідно з восьмого і одинадцятого дня розмір допомоги становитиме 50% заробітку, незалежно від тривалості безперервного стажу працівника. Дане обмеження не поширюється на випадки догляду за дитиною в період перебування з ним у стаціонарі. У цих випадках розмір допомоги встановлюється на загальних підставах.

Як зазначалося, право на допомогу надано за певних умов тим громадянам, тимчасова непрацездатність яких настала після звільнення з роботи, а також після звільнення з військової служби за призовом. Першим з них посібник встановлюється в розмірі 60% заробітку, крім хворих на туберкульоз, яким розмір допомоги визначається на загальних підставах, другим - у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на федеральному рівні.

В принципі в заробіток, який приймається для обчислення допомоги, як і страхової пенсії, повинні включатися всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески. Проте ця, здавалося б, азбучна істина повною мірою не дотримується. У заробіток, на який нараховуються страхові внески, практично включаються всі види винагороди за роботу за наймом та іншу роботу, виконуючи яку, працівник підлягає державному соціальному страхуванню, без будь-якого його обмеження. Включаються, зокрема, оплата за роботу за сумісництвом, за понаднормову роботу і т.д. - Що стосується заробітку, що беруться для обчислення допомоги з тимчасової непрацездатності, то в нього враховуються не всі виплати, на які нараховуються страхові внески. У цей заробіток не включаються:

заробітна плата за роботу, зроблену в надурочний час, включаючи і доплату за цю роботу;

оплата за роботу за сумісництвом як на іншому підприємстві, так і за місцем основної роботи (крім випадків, коли працівник за основною роботою не отримує повного посадового окладу (ставки) і у зв'язку з цим працює за сумісництвом, а також крім вчителів, викладачів і вихователів, що працюють в декількох навчальних закладах);

доплата за роботу, що не входить в обов'язки працівника по основній роботі;

заробітна плата за дні простою, за час чергової та додаткової відпусток, за час військового навчального або перевірного збору, виконання державних або громадських обов'язків;

виплати одноразової і компенсаційного характеру, не обумовлені діючою системою оплати праці (одноразові премії, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та ін.)

З числа зазначених вище видів виплат на перші чотири види нараховуються внески на соціальне страхування, однак в заробіток для обчислення допомоги вони не входять. Що ж стосується останньої виплати, то на неї внески нараховуватися взагалі не повинні.

Усі види заробітку, що підлягають обліку при обчисленні допомоги, у тому числі щомісячні премії, виплачені разом із заробітною платою даного місяця, включаються в заробіток за часом, за яке вони нараховані, а не за часом фактичного їх отримання. Враховуються також премії, виплачені за період роботи, що перевищує один місяць, винагороди за загальні результати роботи підприємства за підсумками роботи за рік, одноразова винагорода за вислугу років, доплати до заробітної плати за періоди роботи, що перевищують один місяць. Який же порядок включення їх в заробіток? Середньомісячний розмір премії слід визначати, виходячи із суми премій, нарахованих у поточному році з січня до місяця настання тимчасової непрацездатності шляхом ділення їх загальної суми на відповідне число місяців (місяць настання непрацездатності або відпустки з підрахунку виключається). При цьому винагорода за загальні результати роботи підприємства за підсумками за рік та одноразова винагорода за вислугу років враховуються в кожному місяці в розмірі 1 / 12.

Правила обчислення допомоги передбачають не тільки склад заробітку, з якого воно обчислюється, але й період, за який заробіток враховується. Установити, що у 2004 році допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах обчислюються із середнього заробітку працівника за основним місцем роботи за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю настання непрацездатності, відпустки по вагітності та пологах, з урахуванням безперервного трудового стажу та інших умов, встановлених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами про обов'язкове соціальне страхування. Обчислення середнього заробітку здійснюється у порядку, встановленому Урядом Російської Федерації відповідно до статті 139 Трудового кодексу Російської Федерації. При цьому в разі підвищення заробітної плати в розрахунковому періоді таке підвищення враховується з дати підвищення фактичної заробітної плати. Установити, що у 2004 році працівнику, який в останні 12 календарних місяців перед настанням непрацездатності, відпустки по вагітності та пологах пропрацював фактично менше трьох місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності (за винятком допомоги з тимчасової непрацездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), допомога по вагітності та пологах виплачується в розмірі, що не перевищує за повний календарний місяць мінімального розміру оплати праці, встановленого федеральним законом, а в районах і місцевостях, в яких у встановленому порядку застосовуються районні коефіцієнти до заробітної плати, - мінімального розміру оплати праці з урахуванням цих коефіцієнтів.

Для підрахунку загальної суми допомоги необхідно, як і при погодинній оплаті праці, спочатку визначити середньоденний заробіток працівника. Він визначається шляхом ділення заробітку, про який говорилося вище, на число всіх робочих днів за графіком у періоді, за який взятий заробіток. При цьому до числа робочих днів, на яке ділиться заробіток, не включаються дні тимчасової непрацездатності, відпустки по вагітності та пологах, чергової та додаткової відпусток, а також звільнення від роботи в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

На основі середньоденного заробітку залежно від розміру належного працівникові допомоги обчислюється денний посібник. Це може бути 100, 80 або 60% заробітку. Загальна сума допомоги визначається шляхом множення денної допомоги на число робочих днів, пропущених у періоді непрацездатності.

Якщо працівник по основній роботі не отримував повного посадового окладу (ставки) і у зв'язку з цим працював за сумісництвом на тому чи на іншому підприємстві, то допомога обчислюється із загального заробітку по всіх місцях роботи, але не понад ніж з суми повного посадового окладу (ставки) за основною посадою.

Для деяких працівників встановлені спеціальні правила обчислення допомоги з тимчасової непрацездатності - для педагогічних працівників шкіл, навчальних закладів початкової та середньої професійної освіти; для керівного складу та професорсько-викладацького складу навчальних закладів вищої професійної освіти і т.д. Спеціальні правила враховують особливості оплати їхньої праці.

У цілому можна зробити висновок, що розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності в Росії досить високі (в середньому більше 90% заробітку), вони перевершують розміри такої допомоги по відношенню до заробітку, встановлені в багатьох розвинених країнах. У цих країнах допомога в розмірі повного заробітку, як правило, взагалі не видається, в деяких з них воно становить 2 / 3 заробітку і підвищується лише при тривалій непрацездатності. Особливість російських правил полягає в тому, що розміри допомоги визначаються з урахуванням тривалості безперервного стажу, що ставить застрахованих від ризику тимчасової втрати працездатності у нерівне становище, у тому числі молодих найманих працівників порівняно зі старшими. допомога непрацездатність лікування хворий

Документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність і відповідальність за правильну виплату допомоги з тимчасової непрацездатності.

Документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність і підтверджують тимчасове звільнення від роботи (навчання), є листок непрацездатності. За дорученням Уряду РФ Мінздравом РФ та Фондом соціального страхування РФ 19 жовтня 1994 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

Листок непрацездатності - єдиний документ, на підставі якого призначається і виплачується ця допомога з тимчасової непрацездатності у всіх випадках - при хворобі (травмі), санаторно-курортному лікуванні, необхідності догляду за хворим членом сім'ї і т.д.

Право на видачу листків непрацездатності мають лікуючі лікарі державної, муніципальної та приватної системи охорони здоров'я, що мають відповідну ліцензію на проведення експертизи тимчасової непрацездатності (в окремих випадках видача листків непрацездатності може бути дозволена медичному працівникові із середньою медичною освітою - за рішенням місцевого органу управління охорони здоров'я). Право їх видачі надано також лікарям туберкульозних санаторіїв, деяких клінік та центрів реабілітації.

Листки непрацездатності видаються при пред'явленні документа, що посвідчує особу пацієнта, після особистого огляду пацієнта і підтверджуються записом у медичній документації, з обгрунтуванням тимчасової непрацездатності. Громадянам, які перебувають поза постійним місцем проживання, листки непрацездатності видаються і продляються з дозволу адміністрації лікувально-профілактичного закладу, з урахуванням днів, необхідних для проїзду до місця проживання.

Правила видачі листка непрацездатності у різних випадках тимчасового звільнення від роботи практично збігаються з тими правилами, які встановлені для призначення і виплати відповідних посібників з тимчасової непрацездатності.

При захворюваннях і травмах лікуючий лікар видає листок непрацездатності одноразово, як правило, на термін до 10 днів і має право продовжити його до 30 календарних днів. Подальше продовження здійснюється клініко-експертної комісією лікувального закладу (до 10, а в окремих випадках до 12 місяців, з періодичністю продовження не рідше ніж через 30 днів). Листок непрацездатності видається в день установлення непрацездатності, видача його за минулі дні, коли хворий не був оглянутий лікарем, не допускається. У виняткових випадках він може бути виданий за минулий період за рішенням клініко-експертної комісії.

При виписці із стаціонару листок непрацездатності видається на весь період перебування в ньому (іногороднім з урахуванням днів на проїзд до місця проживання) і при продовженні непрацездатності може бути продовжено ще до 10 днів.

Листки непрацездатності для санаторно-курортного лікування, при догляді за хворим членом сім'ї та в інших випадках видаються (продовжуються) на ті ж терміни, протягом яких виплачується допомога.

Листок непрацездатності пред'являється адміністрації організації у день виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності. Вона ж призначає і виплачує допомогу. Виплата допомоги здійснюється в ті ж терміни, в які видається заробітна плата. На час чергової виплати заробітної плати листок непрацездатності може бути пред'явлений до оплати і в тому разі, коли непрацездатність ще продовжується.

Відповідальність за правильність нарахування та витрачання коштів державного соціального страхування несе адміністрація страхувальника в особі керівника та головного бухгалтера.

Список літератури

1. Конституція РФ

2. Трудовий Кодекс

3. Федеральний закон "Про бюджет Фонду соціального страхування Російської Федерації на 2004 рік" від 08.12.03 № 166-ФЗ

4. Федеральний закон "Про ліцензування окремих видів діяльності" від 08.08.2001 № 128-ФЗ

5. Федеральний закон "Про державні гарантії і компенсації особам, які працюють і проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях" від 19.02.1993 № 4520-1.

6. Положення про порядок забезпечення допомогою по державному соціальному страхуванню. Утв. Постановою Президії ВЦРПС від 12.11.1984 № 13-6 (витяг) (з ізм. І доп. На 15 квітня 1992р.)

7. Указ Президента РФ от 15.03.2000 N 508 " О размере пособия по временной нетрудоспособности".

8. Інструкція "Про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян" Затверджена Наказом Минздравмедпрома РФ № 206, Постановою Фонду соціального страхування РФ № 21 від 19.10.1994

Наукова література

1. М.Л. Захаров, Э.Г. Тучкова "Право социального обеспечения России", 2001г. (Электронное издание).

2. Г.В. Сулейманова "Право социального обеспечения", Растов-на Дану, 2003г.

3. Д.А. Никонов, А.В. Стремоухов, С.В. Крюков, "Право Социального Обеспечения России", 2003г.

4. Право социального обеспечения: Практикум. Нормативні акти. Образцы документов /Под ред. Э. Пучковой. М., 1997

Размещено на Allbest.ru