Застосування тестів у прикладній соціології

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Інститут журналістики та міжнародних відносин

Кафедра Соціології

РЕФЕРАТ

Застосування тестів у прикладній соціології

Підготувала:

Остапчук І.П.

Перевірив:

Паращевін М.А.

Київ, 2012 рік



1. Історія застосування тесту як збору інформації

У літературі немає одностайної думки про час появи тестів. Одні вважають, що історія тестів налічує понад 4 тисячі років. Інші пов'язують їх появу з іменем американського психолога Д. Кеттела, який в кінці XIX ст. написав роботу про тести.

Однак ті методи, які нагадують тести в більш широкому розумінні, мають давню історію. В Давньому Єгипті, наприклад, тільки той міг бути посвяченим у жерці, хто був здатний витримати перевірку на те, що називається професійною гідністю. У Давньому Китаї перший відбір персоналу для державних посад відбувся в 2200 роках до н. е., у вигляді конкурсів з: музики, стрільби, кінної їзди, мови, писання, поезії та ін. Історія Давнього Китаю найбільш відома використанням тестового характеру. Іспити практикувалися також і в Давній Греції (система відбору у Піфагорській школі, у Спарті, Афінах) та Стародавньому Римі. Таким чином, тест виступав як засіб перевірки вмінь людей.

Період капіталізму із елементами високого рівня спеціалізації та інтенсифікації виробництва дав поштовх розвитку "тестових випробувань", що підтверджується на практиці. Цей час визначався практичною потребою вивчення індивідуальних особливостей людей, бо за цим стояв великий економічний інтерес.

Засновником наукового вивчення індивідуальних відмінностей вважається відомий англійський вчений Ф. Гамільтон. Під час проведення у Лондоні міжнародної виставки медичного обладнання (1884), була створена лабораторія з перевірки фізіологічних та психологічних можливостей і особливостей людини. Цим і скористався вчений: за повною науковою програмою вперше було досліджено близько 10 тис. чол. Пропагандист ідей та методів Ф. Гамільтона американський психолог Дж. Кеттел запровадив близько 50 "тестів" перевірки різних психо-фізіологічних якостей людини, і ввів у психологічну науку термін "розумовий тест" (mental test) у 1889 p.

Початок розвитку сучасної тестології (психометрії) у психологічній та соціальній роботі пов'язують з іменем французького лікаря А. Біне, котрий розробив у співавторстві з Т. Симоном вимірювальну шкалу розумового розвитку, відому під назвою "тест Біне-Симона" (1905).

Вперше масові тестування застосовувалися в США в період першої світової війни (під час "масової мобілізації", в процесі якої було "протестовано" близько 1,7 млн. солдат і 40 тис. офіцерів). 1 вже початок XX ст. характеризувався застосуванням тестів у практиці прикладних досліджень. Тести швидко почали застосовуватися в усіх країнах світу. Одним з чинників інтенсивного розвитку тестів на початку XX ст. було виникнення великої кількості науково-прикладних проблем (соціально-економічні та соціально-психологічні проблеми праці та позаробочого часу працівників).

Більшості вчених-психологів була звернена на вивчення психологічних факторів у трудових процесах, у результаті чого виник новий напрям - психотехніка праці. "Вторгнення" математики в психологію привело до заснування психометрії. У соціології автономізувалася мікросоціологія та відокремилася соціальна психологія, що і послужило формуванню соціометрії. В колишньому СРСР тести застосовувалися переважно у двох сферах - у народній освіті та у сфері профвідбору. В США тести використовувалися при прийомі на роботу, у навчальні заклади, для оцінки знань школярів та студентів, в соціально-психологічних дослідженнях.

Тести використовуються переважно в емпіричних дослідженнях, але більшість спеціальної соціологічної літератури ("Рабочая книга социолога", праці В.А. Ядова) не відносить тести до методу збору даних, а вважає особливою системою використання опитування та спостереження, іноді - як різновид психологічних процедур. Це - і випробовування, і перевірка, і експеримент.

Поняття "соціологічний тест" визначається як система відібраних соціологічними методами висловлювань для респондента з метою отримання валідної, тобто обґрунтованої, надійної інформації про ознаки та характеристики, які нас цікавлять. Основна, найбільш розповсюджена форма інтерпретації тесту - це перелік спеціально підібраних тверджень, згідно з якими респондент висловлює свою думку.

Тест - це об'єктивне і стандартизоване вимірювання вибору поведінки, яке спрямоване на визначення можливості передбачити саме поведінку. Це і метод вимірювання, і оцінка різних психологічних якостей та станів індивіда. Поява тестових процедур зумовлювалася потребою зіставлення (порівняння, диференціації, ранжирування) індивідів за рівнем розвитку або ступенем вираження різних соціальних та психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, особистісні якості). Кожен тест, що відповідає головним критеріям надійності та валідності (відповідності), містить такі компоненти (інакше кажучи - структура тесту):

1. Інструкція до тесту - де викладено мету тесту і порядок, особливості заповнення анкети (рекомендація в кожному твердженні обрати відповідь, обводячи її кружком);

2. Висловлення тесту - набір питань та відповідей;

3. Ключ до шкали - співвіднесення пунктів завдань зі шкалами вимірювання якостей, що вказує на те, який саме пункт завдань до якої характеристики належить;

4. Ключ кодування, який дозволяє підрахувати, скільки балів у шкалу додає той чи інший варіант відповіді;

5. Ключ тесту, або інтерпретація отриманих даних.

При формулюванні висловлень тесту корисно дотримуватися таких правил:

- висловлення повинні бути у міру можливості короткими, зрозумілими для всіх без винятку респондентів;

- вони не повинні містити натяку на правильну або схвальну відповідь;

- тестові речення не повинні містити тільки позитивних або тільки негативних суджень;

- у кожному висловлюванні тесту має стверджуватися щось одне.

Отже, кожний тест складається з набору характеристик вимірюваного явища і шкал, за якими здійснюють вимірювання кожної характеристики. Сукупність цих вимірювань інтегрована в єдиний числовий показник - загальний результат вимірювання - індекс явища, що вивчається.

Одним із критеріїв надійності даного тесту є його точність та валідність. Валідність тесту означає вимірювати те, що він має вимірювати за задумом. Замість валідності в соціологічній літературі використовуються терміни "обґрунтованість", "достовірність", "дієздатність", "адекватність", "узгодженість". Поняття валідність стосується не стільки самого тесту, скільки його мети, ситуації та процедури проведення.

Слід визначити основні принципи, на котрі необхідно зважати, конструюючи тести для застосування їх у масових опитуваннях під час емпіричного соціологічного дослідження:

- універсальність (методика має вимірювати найсуттєвіші індикатори (ознаки) досліджуваного явища, що дає можливість застосувати практично в кожному соціологічному дослідженні, яке передбачає аналіз даного явища);

- інтегральність (обґрунтоване зведення різних вимірювань різноманітних характеристик досліджуваного явища до одного інтегрального показника);

- об'єктивність - чіткість мети вимірювання, котра дозволяє значною мірою уникати спрямовану фальсифікацію суб'єктом результатів тестування;

- компактність (обсяг методики повинен бути компактним з можливістю використання в масових опитуваннях, не переобтяжуючи головного інструментарію дослідження);

- якісність (методика повинна "паспортизуватися" статистичними показниками надійності та валідності);

- стандартизованість - встановлення норм рівня вимірюваного параметра, що дозволяє співвідносити одержані в конкретних дослідженнях дані з певними параметрами;

- чутливість - шкала повинна відповідати досить високій точності вимірювання, що уможливлює реєстрацію різних змін у реальному стані людей.

Тести класифікуються за різними ознаками.

За видами властивостей особи вони поділяються на тести:

- досягнень - це вимір інтелекту, творчості, знання, вмінь тощо;

- особистісні - вимір установки на інтереси, темперамент, характер, мотивації.

Щодо різновиду опитування тести поділяються на індивідуальні і групові.

У науці розрізняють тести:

- апаратурні (фізіологічні) (як правило, із застосуванням засобів, апаратури для виміру психофізіологічних особливостей людини);

- "олівець - папір" (графічні);

- "питання - відповідь" - найбільш поширені в соціології та ін.

На сучасному етапі значно розширено застосування комп'ютерів при проведенні тестування.

2. Тести в соціологічному дослідженні

У деяких соціологічних дослідженнях відомості про соціальну сукупність отримують шляхом аналізу даних про індивідів, що складають дану спільність.

Для цього використовується процедура тестування.

Основною функцією тесту є діагностична.

Існують наступні варіанти застосування тестів у соціологічному дослідженні:

- застосування психологічних тестів. Коли з'являється необхідність оцінити зв'язок певних особистісних властивостей респондентів з їх вчинками, становищем у сім'ї, на роботі, із досягненнями у праці, тоді з цією метою на основі міждисциплінарного підходу можуть бути використані деякі тестові методики, що мають психологи;

- розробка власного інструментарію, що був би спрямований на дослідження соціологічних феноменів, але за якістю та ефективністю вимірювання відповідав би суворим вимогам, що розроблені в теорії психологічних тестів;

- проведення паралельного обстеження за допомогою тестування, тобто використання тестів як додаткового методу. Саме такий варіант є найбільш розповсюдженим сьогодні.

Виділяють методики, що діагностують стан людини (тривожність, самопочуття, настрій тощо). В останні роки робились спроби створення соціологічних тестів для вивчення орієнтації особистості в ціннісно-нормативних структурах.

Один з напрямів психологічного тестування пов'язаний саме з афективними чи не інтелектуальними аспектами поведінки. Призначені для цього тести звичайно називають особистісними. Цей термін частіше за все вказує на вимірювання таких особливостей як емоційне регулювання, міжособистісні стосунки, мотивація, інтереси та настанови.

До вивчення властивостей особистості є кілька підходів.

а) Використання тесту-опитувальника. Як вихідний варіант анкети особистості (опитувальника) можна назвати листок особистісних даних Р.С. Вудвортса, що був розроблений в роки Першої світової війни (у зв'язку з питанням про наявність тих або інших симптомів у військових);

б) Ситуаційні тести, тести дії. В цих тестах досліджуваний отримує завдання, мета якого залишається йому невідомою. Такі тести в більшості відтворюють досить точно повсякденні ситуації. Вперше ця методика була застосована у розроблених Г. Хартсхорном та М.А. Меєм тестах наприкінці 20-х - поч. 30-х років;

в) Проективні методики досліджуваному дається неструктуроване завдання, що допускає багато шляхів вирішення. Ці методики базуються на припущенні, що в своєму рішенні індивід виявить характерні для нього способи реакції. Проективним методикам як і ситуаційним тестам важко знайти своє власне місце в соціологічному опитуванні внаслідок складностей, що пов'язані із соціологічною інтерпретацією результатів стосовно соціальної групи або певної спільноти, а також з їх екстраполяцією на генеральну сукупність.

Ще одним варіантом використання тестів у соціології є випадок, коли необхідно з'ясувати ступінь інформованості опитуваних, рівень обізнаності з різних проблем. Досить розповсюдженою є помилка, коли для отримання інформації про знання респондента застосовується як єдино можливий і достатній інструмент анкетне питання, що з'ясовує самооцінку респондентом своїх знань. При такій побудові питання відбувається не завжди усвідомлювана підміна дослідником інформації про знання інформацією про те, як людина оцінює ці знання. Критерії оцінки знань у різних людей частіше за все не співпадають з тими, які має на увазі дослідник, коли ставить питання. У цьому випадку для отримання достовірної інформації про знання використовуються тести або питання екзаменаційного типу.

Важливою складовою якісних досліджень є використання проективних методик. При цьому досліджуваному дається неструктуроване завдання, що допускає багато шляхів вирішення. Ці методики базуються на припущенні, що в своєму рішенні індивід виявить характерні для нього способи реакції. Існують певні складнощі використання цих методик в соціологічному опитуванні, що пов'язані із соціологічною інтерпретацією таких результатів стосовно соціальної групи або певної спільноти, а також з їх екстраполяцією на генеральну сукупність.

Ще одним варіантом використання тестів у соціології є випадок, коли необхідно з'ясувати ступінь інформованості опитуваних, рівень обізнаності з різних проблем. Досить розповсюдженою є помилка, коли для отримання інформації про знання респондента застосовується як єдино можливий і достатній інструмент анкетне питання, що з'ясовує самооцінку респондентом своїх знань. При такій побудові питання відбувається не завжди усвідомлювана підміна дослідником інформації про знання інформацією про те, як людина оцінює ці знання. Критерії оцінки знань у різних людей частіше за все не співпадають з тими, які має на увазі дослідник, коли ставить питання. У цьому випадку для отримання достовірної інформації про знання використовуються тести або питання екзаменаційного типу.

Основні вимоги до тестів:

- надійність - тест повинен бути внутрішньо узгодженим, давати ті самі результати при повторному тестуванні;

- валідність - тест повинен вимірювати те, для чого він призначений;

- дискримінантність - здатність окремих завдань тесту і тесту в цілому диференціювати респондентів відносно максимального та мінімального результатів тесту;

- наявність нормативних даних. Безпосередній первісний показник ні про що не говорить, поки не буде оцінюватись у відповідній системі норм. Традиційно нормою в тестології були середньостатистичні дані, що отримані в результаті попереднього тестування на визначеній групі осіб. Останнім часом все більше розповсюдження мають орієнтовані тести, що дозволяють оцінювати респондента не у порівнянні із середньостатистичними даними популяції, а у відношенні до заздалегідь заданої норми. Критерієм оцінки в таких тестах виступає ступінь наближення результату тестування особи до так званої "ідеальної норми".

Обґрунтування надійності тесту можна шукати в кореляції з іншими показниками, що вимірюють ту ж властивість, і з даними, що вимірюють окремі складові даної властивості.

Але найважливіші критерії обґрунтування містяться в теоретичних представленнях про об'єкт дослідження. В основі будь-який психологічної діагностичної процедури - деяка концепція особистості, визначена "модель" людини. Тестові дослідження в соціології мають як свої переваги так і певні недоліки.

До переваг використання тестів в соціологічному дослідженні слід віднести:

- можливість отримання кількісної оцінки на основі квантифікації якісних параметрів особистості;

- зручність математичної обробки;

- відносно оперативний спосіб оцінки великої кількості невідомих осіб;

- об'єктивність оцінок, що не залежать від суб'єктивних настанов особи, яка проводить дослідження;

- забезпечення порівняння інформації, отриманої різними дослідниками від різних респондентів.

До головних проблем використання тестових методик у соціологічному дослідженні належать, по-перше, пристосування тесту до ситуації масових опитувань,по-друге, зростання витрат на збір первинної інформації. Варто також пам'ятати, що звичайно тест має так званий "ключ", тобто супроводжується інструкцією, у якій зазначені правила підсумкового шкали по тесту. Недосвідчений дослідник може прийняти за "ключ" вагові характеристики шкальних пунктів, указуються часто в літературі. Але робота з тестом припускає визначений порядок співвіднесення пунктів по їх "вагам", причому в різних тестах - різний. Не знаючи "ключа", користатися тестом не можна.

Широко вживаними у сучасних соціологічних дослідженнях є такі тестові методи як:

- метод семантичного диференціала і психологічно семантичні методи в аналізі соціальної дійсності;

- метод незакінчених висловлювань;

- метод репертуарних ґрат Дж. Келли;

- тест "Хто Я" і т. д.

Особливо корисні в соціології групові тести, прикладом якої є соціометричний тест. Вони поширені при вивченні відносин у колективах, у прикладних дослідженнях широкого профілю.

Широкому розповсюдженню, розвитку і вдосконалення тестів сприяв цілий ряд переваг, які дає цей метод. Тести дозволяють дати оцінку індивіда у відповідності з поставленою метою дослідження, забезпечують можливість отримання кількісної оцінки на основі квантифікації якісних параметрів особистості і зручність математичної обробки, є відносно оперативними способом оцінки великої кількості невідомих осіб, сприяють об'єктивності оцінок, що не залежать від суб'єктивних установок особи, що проводить дослідження, забезпечують порівнянність інформації, отриманої різними дослідниками на різних випробуваних.

Тести висувають вимоги:

- Строга формалізація всіх етапів тестування;

- Стандартизація завдань та умов їх виконання;

- Квантифікація отриманих результатів та їх структурування за заданою програмою;

- Інтерпретації результатів на основі попередньо отриманого розподілу по досліджуваному ознакою.

Традиційно нормою в тестології були середньостатистичні дані, отримані в результаті попереднього тестування на певній групі осіб. Тут необхідно враховувати, що переносити інтерпретацію результатів можна тільки на ті групи випробуваних, які за своїми основними соціокультурних і демографічними ознаками аналогічні базової.

Для подолання основного недоліку більшості тестів застосовуються різні прийоми:

1) збільшення базової вибірки з метою підвищення її репрезентативності по більшій кількості параметрів;

2) введення в практику тестування невербального способу пред'явлення матеріалу.

Тест складається з двох частин:

а) стимулюючого матеріалу (завдання, інструкція або питання);

б) вказівок щодо реєстрації отриманих відповідей.

Типова для тестів стандартизація ситуації забезпечує їм на відміну від "вільного" спостереження поведінки об'єктивність результатів.

Тести класифікуються за різними ознаками.

По виду властивостей особистості вони поділяються на тести досягнень і особисті. До перших відносяться тести інтелекту, шкільної успішності, тести на творчість, тести на здібності, сенсорні та моторні тести. До других - тести на установки, на інтереси, на темперамент, характерологічні тести, мотиваційні тести. Однак не всі тести (наприклад, тести розвитку, графічні тести) можна впорядкувати за цією ознакою. По виду інструкції і способу застосування розрізняються індивідуальні та групові тести. При груповому тестуванні одночасно обстежується група піддослідних. Якщо в тестах рівня тимчасових обмежень немає, то в тестах на швидкість вони обов'язкові. Залежно від того, наскільки в результаті тестування виявляється суб'єктивність дослідника розрізняють тести об'єктивні і суб'єктивні.

До об'єктивних належать більшість тестів досягнень і психофізіологічні тести, до суб'єктивних - проектні тести. Цей поділ певною мірою збігається з поділом на прямі і непрямі тести, які різняться в залежності від того, знають або не знають випробувані значення та мету тесту. Для проективних тестів типова ситуація, коли випробуваний не поінформований про дійсної мети дослідження. При виповнені завдань проективних тестів не існує "правильних" відповідей. У залежності від представленості в тесті мовного компонента розрізняються тести вербальні і невербальні. Вербальним, наприклад, є тест на словниковий запас, невербальних - тест, що вимагає як відповідь певних дій.

За формальній структурі розрізняються тести прості, тобто елементарні, результатом яких може бути єдина відповідь, і тести складні, що складаються з окремих тестів, по кожному з яких повинна бути дана оцінка. При цьому можуть стягуватися і загальні оцінки. Комплекс декількох одиничних тестів називають тестової батареєю, графічне зображення результатів по кожному тесту - тестовим профілем. Нерідко до тестів відносять опитувальники, що задовольняють ряду вимог, що пред'являються зазвичай до даного методу збору психологічної або соціологічної інформації. Останнім часом дедалі більшого поширення набувають орієнтовані тести, що дозволяють оцінювати випробуваного не в зіставленні з даними популяції, а по відношенню до заздалегідь заданої норми. Критерієм оцінки в таких тестах є ступінь наближення результату тестування індивіда до так званої "ідеальної норми".

Розробка тесту складається з чотирьох етапів.

- На першому етапі розвивається вихідна концепція з формулюванням основних пунктів іспити або основних питань, які носять попередній характер;

- На другу - проводиться відбір попередніх пунктів випробування з з подальшою селекцією і приведенням до остаточного увазі, здійснюється одночасно оцінка за якісними критеріями надійності та валідності;

- На третьому етапі тест перевіряється повторно на тій же самій популяції;

- На четвертому - калібрується по відношенню до віком, рівнем освіти та іншими ознаками популяції.

На всіх етапах розробки тесту необхідно враховувати:

а) діагностується властивість особистості (розмір, положення, індикатор), або лише спостерігаються його прояву;

б) пов'язану з цим валідізацію методу, тобто визначених того, наскільки він вимірюється як властивість;

в) величину з популяції, на котрі повинна бути оцінка методу;

г) стимулюючий матеріал (таблички, фільми).

Одним з варіантів тесту може бути опитувальник, але за умови, що він відповідає вимогам, що пред'являються до тестів. Опитування - це збірник питань, які вибираються і розташовуються по відношенню один до одного у відповідності з необхідним змістом. Опитування використовуються, наприклад, з метою психодіагностики, коли від випробуваного потрібно самооцінка його поведінки, звичок, думок і т. д. При цьому випробуваний, відповідає на питання, висловлює свої позитивні і негативні переваги. За допомогою опитувальників можна вимірювати у досліджуваних та оцінки ними інших людей. Завдання зазвичай виступає, як пряма реакція на питання, на які треба відповісти шляхом жалю або спростування. Можливості для відповіді в більшості випадків задані і вимагають лише позначки у вигляді хрестика, і т. п.

Недолік опитувальника полягає в тому, що випробуваний може симулювати ті чи інші властивості особистості. Подолати зазначений недолік (хоча й не повністю) дослідник може за допомогою контрольних питань, контрольних шкал, шкал "брехні". Опитування застосовуються переважно для діагностики характеру, діагностики особистості (наприклад інтересів, установок, мотивів).

Діагностика особистості - сукупність методів, що дозволяють розпізнати її не інтелектуальні властивості, що носять характер щодо стійких диспозицій. Для таких властивостей особистості, як екстраверсія - інтроверсія, домінуючий мотив, загальмованість, збудливість, ригідність, розроблено ряд діагностичних методів (опитувальники та проектні тести), за допомогою яких можна визначити вираженість цих властивостей. При конструюванні таких методів, як правило, користуються факторний аналіз (Г. Айзенк, Дж. Каттел, Дж. Гілфорд) і конструктивної валідізаціей. На сучасному етапі в прикладної соціології найчастіше використовуються тестові методики, запозичені з соціальної психології, що стосуються вивчення якостей особистості. З'являються тести, спеціально розроблені соціологами. Ці тести часто використовуються в соціологічних анкетах.

3. Види тестів

Тести поділяються на групи за трьома принципами:

1. Особливості подання запитань;

2. Особливості оцінювання;

3. Мета тесту.

За особливістю подання запитань тести поділяються на:

- прості;

- тести типу інтерв'ю;

- адаптивні тести.

Прості тести. Всі запитання можуть бути показані опитуваному одночасно без шкоди для репрезентативності тесту. Запитання можуть бути показані в довільному порядку. В тестах такого типу запитання подаються на одній сторінці а якщо і розбиваються на сторінки, студент може переходити з однієї сторінки на іншу і відповідати на запитання в довільному порядку.

Тести типу інтерв'ю. Запитання мають іти у чітко визначеному порядку. Зміна порядку запитань може вплинути на результат і репрезентативність тесту. Так буває, якщо в наступному запитанні міститься відповідь на попереднє, наприклад, перше запитання - назвати склад крові, а в другому перелічуються складові крові і треба вказати, яка з них виконує ту чи іншу функцію. В тестах такого типу запитання відображаються на сторінці по одному. Тільки після того, як студент дає відповідь на запитання, він зможе побачити наступне.

Адаптивні тести. Запитання не просто ідуть у чітко визначеному порядку, але й залежать від того, яку відповідь дасть студент на попереднє запитання. Так можуть бути збудовані соціологічні опитування, психологічні тести Наприклад, у першому запитанні питають, який напій він вживає частіше, чай чи каву. Відповідно, для тих, хто обере каву, наступне запитання буде: “мелену чи розчинну?”, а для тих, хто обере чай - “чорний чи зелений?”. В тестах такого типу запитання теж показуються по одному. Тільки після того, як студент дає відповідь на запитання, він зможе побачити наступне. тестологія соціологічний опитування

За особливістю оцінювання тести поділяються на:

- одно шкальні;

- багато шкальні.

Одно шкальні тести. До них належить більшість екзаменаційних тестів, тестів для перевірки засвоєних знань. Кожен варіант відповіді на запитання передбачає кількість балів, які будуть нараховуватися студентові, якщо він вибере цей варіант. Результат виконаного тесту - число, яке позначає кількість набраних балів.

Багато шкальні. До них можна віднести багато психологічних тестів, які вимірюють одночасно кілька показників, наприклад, основна шкала і шкала достовірності.

Автор окремо прописує ключі - номери запитання і варіанти відповідей. Кожен збіг з ключем додає опитуваному один бал за даною шкалою. Потім можна порівнювати кількість балів, набрану за різними шкалами.

Размещено на Allbest.ru

...