Основи соціології туризму
Аналіз соціальних відносин, виникаючих у туристичній сфері суспільного життя. Особливості структури функціонування та розвитку туризму. Соціологія туризму як окрема, нова галузь соціології, яка вивчає структуру, функціонування та розвиток туризму.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.12.2013 |
| Размер файла | 43,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Соціологія туризму як спеціальна галузь соціологічної науки дає нові підходи до вивчення соціальної складової феномену туризму, його впливу на зміну структури і соціальної стратифікації суспільства; а також соціальної ситуації з урахуванням впливу туристських потоків і міграційних процесів на соціальну мобільність, зміну рольових установок і поведінкових характеристик як самих туристів, так і приймання їх соціумом.
Об'єктом дослідження курсової роботи є соціологія, як наука про становлення,розвиток і функціонування суспільства,соціальних відносин і процесів механізмів і принципів їх взаємодії.
Дослідження в соціології представлений живими людьми, котрих опитує соціолог, реальними явищами та процесами, організаціями та установами (підприємством, цехом, офісом, банком, бібліотекою), де проходить дослідження, та матеріальне середовище яких (наприклад: розташування кімнат, структуру управління, організацію та умови праці, грошові потоки) вчений аналізує.
Предметом дослідження курсової роботи є виділення окремого напрямку соціології - соціології туризму,що базується на комплексному дослідженні туризму.
Предметом соціології туризму є соціальні відносини, які виникають у туристичній сфері суспільного життя і відображають неоднакові соціальні позиції в ньому людей, різних соціальних груп та класів, соціальних організацій та інститутів.
Брак благ, блокада базових і фізіологічних потреб в їжі, відпочинку, безпеки призводить до того, що ці потреби можуть стати для звичайної людини провідними. Але якщо базові, первинні потреби задоволені, то у людини можуть з'явитися вищі потреби, мета мотивації ( потреби до розвитку, до розуміння свого життя, до пошуку сенсу свого життя).
Метою курсової роботи є висвітлення соціології , як прикладної галузі, яка вивчає структуру функціонування та розвиток туризму, як суспільного явища, його зв`язку з соціальними, політичними,економічними та культурними сферами суспільства.
Методи що використовувалися при написанні курсової роботи:
· узагальнення;
· емпіричний;
· дедукції і індукції.
Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел,загальний обсяг кількості сторінок друкованого тексту 40.
1. Соціологія туризму
Соціологія туризму - наймолодша галузь соціології. Її поява пов'язана з тим місцем, яке займає у житті людини туризм як потужний, багатокомплексний за своєю природою тип діяльності. Це зумовлює потребу виділення окремого напрямку соціології - соціології туризму, який повинен базуватися на комплексному дослідженні туризму: як окремого виду торгівлі послугами; як сфери відпочинку; як специфічного засобу формування особистості; як механізму комунікації.
Соціологія туризму - окрема, нова галузь соціології, яка вивчає структуру, функціонування та розвиток туризму як суспільного явища в його зв'язку із соціальними, політичними, економічними та культурними сферами суспільства.
Розробка соціології туризму як нової галузевої соціологічної теорії відбувається традиційним для кожної галузі наукового знання шляхом становлення та вдосконалення категоріального апарату.
Туризм як соціальний феномен є широким, масштабним суспільним явищем, яке з'явилося у буржуазному суспільстві у той час, коли сформувався так званий середній клас. Умовою існування туризму як сучасного суспільного явища є наявність у населення вільного часу, вільних коштів, а також наявність у представників різних соціальних груп сформованих установок на мандри і пізнання світу, а також на інші форми поведінки, що реалізуються під час туристичної діяльності. Все це з'являється лише на відповідному рівні розвитку суспільства, стану його економіки, промисловості, продуктивності праці. [2;7]
1.1 Визначення соціології туризму
Соціологія туризму як наукова галузь ще досить молода і перебуває в стадії становлення. Відбувається процес визначення, оформлення і уточнення змісту основних сутнісних ознак і характеристик, понятійно-категорійного "арсеналу", що описує цю галузь соціологічних знань. Продовжується уточнення визначення соціології туризму як науки, яке представлено у вітчизняних та зарубіжних джерелах з туризмології та соціології.
Так, у російській туризмології соціологія туризму розуміється як течія у прикладній соціології, пов'язана з дослідженням соціальних аспектів розвитку туристичної діяльності із застосуванням соціологічних методів та процедур. Вона орієнтована на вивчення факторів розвитку туризму, територіальних, сезонних, видових туристичних потоків, аналіз соціально-демографічних та інших характеристик туристів. Одним із важливих напрямків соціології туризму є виявлення туристичних мотивів (масових та в різних соціальних групах), а також розбіжності, які існують між туристичними потребами та перевагами і реальними можливостями отримання товарів і послуг, що надає індустрія туризму.
Таке розуміння не є усталеним. Тривають дискусії щодо визначення і змісту соціології туризму. Так, відомий російський дослідник туризму В.О. Квартальнов ставить під сумнів існування окремої галузі соціології туризму. Він вважає, що було зроблено кілька спроб зрозуміти різні з погляду соціології аспекти туризму, що відступають від ряду теоретичних поглядів. Хоча жоден із створених підходів до туризму не розвивався за власним, унікальним поєднанням теорій і методів, зростає кількість дослідників, які хотіли б розглядати туризм як визнану галузь, що вимагає соціологічного розуміння та трактування.
Разом з тим, заслуговує на підтримку його думка, що "соціологія туризму" вимагає контекстуалізації. Загальна думка зводиться, ймовірно, до того, що туризм не може розглядатись ізольовано. Оскільки проблематично сформулювати, якою повинна бути окрема його галузь, зображення в загальних рисах позицій, не обов'язково окремішньо, може допомогти в тлумаченні цього питання.
Як зазначають російські соціологи В.І. Добреньков та А.І. Кравченко, термін "соціологія туризму" застосовується на позначення прикладного розділу туризму, який вивчає за допомогою соціологічних методів тенденції та фактори розвитку туризму як соціального феномена (включаючи вплив суспільства, його соціальної структури на туризм та зворотний вплив туризму на соціальну стратифікацію суспільства, в тому числі й виникнення середнього класу, та масову культуру), а також прикладну галузь знання в складі соціології, орієнтовану на вирішення практичних питань в галузі туристичного бізнесу".
В українській соціологічній літературі соціологія туризму розглядається як окрема нова галузь соціології, яка вивчає структуру, функціонування та розвиток туризму як суспільного явища в його зв'язку з соціальними, політичними, економічними та культурними сферами суспільства.
Як бачимо, соціологія туризму репрезентує себе як галузева соціологічна теорія середнього рівня, яка притаманними їй соціологічними методами досліджує соціальний феномен туризму в сукупності його проявів: туристичної діяльності і поведінки, туристичних груп і організацій, соціальних систем і соціального інституту туризму. [1;4].
1.2 Функції соціології туризму
Місце і роль соціології туризму у практичній діяльності людей, у життєдіяльності суспільства в цілому реалізується через ті функції, які вона виконує. Функції соціології, таким чином, визначають основні її обов'язки перед суспільством, найважливішу спрямованість і коло її діяльності. Головними функціями соціології туризму є пізнавальна, практична, теоретична, описова, інформаційна, прогностична, управлінська, гуманістична, ідеологічна й соціалізаційна.
Пізнавальна функція пов'язана з вивченням закономірностей соціального розвитку, тенденцій зміни різних соціальних явищ і процесів у сфері туризму. Особливе місце тут належить соціологічним теоріям, які на основі соціологічних досліджень розкривають закономірності й перспективи розвитку цієї сфери суспільства, дають наукові відповіді на актуальні проблеми сучасності, вказують шляхи й методи соціального перетворення туристичної галузі.
Практична функція визначається ступенем участі соціології туризму у розробці практичних рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності управління різними соціальними процесами в сфері туризму та сферою в цілому.
Практична функція соціології тісно пов'язана з пізнавальною. Єдність теорії і практики - характерна риса соціології.
Теоретична функція полягає у концентрації, поясненні, поповненні та збагаченні наявного соціологічного знання про сферу туризму, в розробці законів, категорій і методів цієї науки на основі дослідження соціальної діяльності в галузі.
Описова функція соціології туризму передбачає систематизацію, опис, нагромадження одержаного дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних розвідок, різного роду наукових звітів, статей, книг. У них відтворюється реальна картина туризму як соціального об'єкта, що вивчається. При виконанні цієї роботи вимагається висока моральність і добропорядність ученого, бо на основі таких матеріалів робляться практичні висновки і ухвалюються управлінські рішення. Ці матеріали є джерелом виміру, підрахунку, порівняння для майбутніх поколінь.
Інформаційна функція - це збирання, систематизація та нагромадження соціологічної інформації про галузі туризму, яку одержують у результаті проведення досліджень. Соціологічна інформація - найоперативніший вид соціальної інформації. У великих туристичних центрах вона концентрується в пам'яті ЕОМ. її використовують соціологи, керівники державних та інших установ для управління туристичною галуззю, соціальними процесами і явищами, соціальною діяльністю й поведінкою людей, задіяних у сфері туризму.
Прогностична функція полягає у підготовці соціальних прогнозів у соціологічній галузі. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням короткострокового, середньострокового чи довгострокового прогнозу досліджуваного об'єкта. Короткостроковий аналіз спирається на виявлену тенденцію, а також на зафіксовану закономірність і віднайдення фактора, який вирішальним чином впливає на прогнозований об'єкт. Відкриття такого фактора - це складний вид наукової роботи. Тому в соціологічній практиці частіше використовуються короткострокові та середньострокові прогнози розвитку галузі.
Управлінська функція соціології туризму пов'язана передусім з використанням знань для розробки і створення ефективних моделей управління різноманітними соціальними системами та інститутами, соціальними процесами і об'єктами туристичної галузі.
Гуманістична функція соціології туризму полягає в розробці цілей соціального розвитку сфери, формуванні соціальних ідеалів і цінностей, програм науково-технічного й соціокультурного розвитку туристичної галузі.
Ідеологічна функція випливає з об'єктивної участі соціології туризму в духовному житті суспільства, виробленні перспектив його розвитку, поширенні наукової ідеології серед населення, підготовці висококваліфікованих кадрів і компетентних кадрів спеціалістів туристичної сфери.
Соціалізаційна функція соціології туризму полягає в тому, що сприяючи підвищенню ефективності управління сферою, вона розширює можливості позитивного впливу туризму на соціалізацію людей, задіяних у ньому. Ці можливості додатково розширюються завдяки реалізації соціологією туризму ідеологічної функції. [3;5]
1.3 Поняття та категорії соціології туризму
Поняття та категорії соціології туризму утворюють мисленнєвий апарат розуміння і опису соціальних процесів і явищ у сфері туризму, своєрідну соціологічну мову дослідження, аналізу та інтерпретації його результатів. Сам термін "поняття" розуміється як форма мислення, що відображає істотні властивості, зв'язки і відносини предметів та явищ у їхній суперечності та розвитку; думка або система думок, що узагальнює, виділяє предмети певного класу за певними загальними і в сукупності специфічними для них ознаками. Розрізняють поняття в широкому і в науковому значенні. Перші формально виділяють спільні (схожі) ознаки предметів та явищ і закріплюють їх у слова. Наукові поняття відображають істотні і необхідні ознаки, а слова і знаки (формули), що їх виражають, є науковими термінами.
Соціологічні категорії являють собою основні і найбільш загальні поняття соціології, що відображають об'єктивну соціальну дійсність в узагальненому вигляді, у її становленні, розвитку й утвердженні і, крім того, вони виступають "сходинками" соціологічної науки і соціологічного знання. Вони складають основу процесу мислення про соціальну дійсність, про ті явища та процеси, що відбуваються у тому чи іншому суспільному організмові.
Розглядаючи поняття і категорії соціології туризму, слід виділити серед них дві основні групи.
До першої слід зарахувати основні категорії науки соціології, які є родовими для всіх рівнів соціологічного знання.
До другої групи доцільно віднести ті специфічні соціологічні поняття і категорії, що притаманні саме соціологічному баченню предмета соціології туризму.
Розглянемо категорії кожної з груп.
Для науки соціології гранично широкою та центральною категорією є категорія "соціальне" (від лат. socialis - спільний, товариський, суспільний).
Зміст категорії "соціальне" розкривається у таких поясненнях.
По-перше, соціальне - це властивість, внутрішньо притаманні індивідам і спільнотам, що формується в результаті процесів соціалізації й інтеграції людини в суспільство, в суспільні відносини.
По-друге, соціальне відбиває зміст і характер взаємодій між суб'єктами (індивідами, групами, спільнотами) як результат виконуваних людиною визначених соціальних ролей, що він бере на себе, стаючи членом певної соціальної спільноти.
По-третє, соціальне є результатом взаємодії і може бути виражене в культурі, оцінках, орієнтаціях, поведінці, духовній діяльності, способі життя людей і т. ін. Отже, сучасне суспільство можна представити як свого роду систему, яка складається із окремих рівнів соціальних груп та їх зв'язків, і розглядається з таких позицій:
· фундаментальний рівень формування організації суспільства - це людство в цілому, яке формує свої інтереси як єдина цивілізація;
· соціальні інститути - стійкі, організовані форми спільної діяльності людей;
· соціальні класи, групи, спільноти, прошарки, верстви, кола;
· рівень окремого індивіда, особи, оскільки для соціології сама особистість є предметом вивчення - як суб'єкт та об'єкт соціальних відносин.
Нарешті, соціальне може мати і позаособистісну форму буття. Наприклад, духовні і матеріальні цінності суспільства, груп, особистості; твори мистецтва і літератури та багато чого іншого, де відбита соціальна ідея людини як їх духовного творця.
Як бачимо, категорія "соціальне" служить, насамперед, для виявлення відображення сутності суспільного життя людей (теоретичні і прикладні проблеми взаємодії природи і суспільства); специфіки соціальної форми руху матерії, тобто відмінності суспільства від об'єднань тварин; суперечливої єдності людини як суспільної істоти і разом з тим біологічного організму; структури суспільних систем з погляду оптимізації їх функціонування і розвитку.
Отже, категорія "соціальне" відображає і виражає специфіку буття суспільства як суб'єкта життєвого процесу в цілому, а відповідно - специфіку всіх соціальних процесів і соціальних суб'єктів.
Складність фактичного здійснення соціального процесу, різноманіття його соціальних суб'єктів, кожний з який являє собою соціальну цілісність, відображається відповідною категорією (особистість, колектив, родина, соціальна група, спільнота, суспільство і т. ін.), а також має свої сутнісні характеристики, які виявляються через категорію "соціальне".
Соціологічні категорії умовно поділяють на два типи: методологічні та процедурні. До методологічних належать категорії, які розкривають: сутність соціальних зв'язків (соціальні системи, інститут, організація, контроль, дія, відносини, сфера); зміст соціальних спільнот (суспільство, спільнота, клас, прошарок, група, особистість); сутність соціальних процесів (соціальні адаптація, мобільність, інтеграція, конфлікт, дезорганізація, соціалізація); сутність соціального розвитку (соціальний прогрес, дія, рух, діяльність, розвиток, інновація); характер використання соціологічних знань у практиці суспільного життя (соціальне проектування, прогнозування, планування, технології). Процедурні категорії відображають особливості збору, аналізу й обробки соціальної інформації, організації соціологічних досліджень і обробки їх результатів (соціологічне дослідження, методологія, методика і техніка дослідження, соціологічний вимір і його прийоми, емпірична інтерпретація понять, програма і технології дослідження та ін.).
Всі ці категорії першої групи зберігають своє значення на всіх рівнях соціологічного знання, в тому числі і в соціології туризму.
У той же час соціологічні категорії і поняття наповнюються реальним соціальним змістом через свої системоутворюючі елементи - практичну діяльність конкретних індивідів у конкретних сферах суспільства, в тому числі у сфері туризму.
Щодо категорій другої групи, слід зазначити певну запозиченість значної їх частини із туризмології - системи знань і наук про туризм - з наданням їм соціологічного змісту. Розглянемо основні з них.
Туризм - тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну чи іншу місцевість у межах своєї країни у вільний час з метою отримання задоволення та відпочинку, в оздоровчих, лікувальних, гостьових, пізнавальних, релігійних чи професійно-ділових цілях, але без занять оплачуваною роботою з джерела у відвідуваному місці.
Туризм - соціальна, тобто організовувана, забезпечувана та здійснювана людьми діяльність з розвитку та вдосконалення інтелектуальних та фізичних властивостей та здібностей людини, складова частина культури, галузь соціальної діяльності, що являє собою сукупність духовних та матеріальних цінностей, створюваних та використовуваних суспільством з метою розвитку людства та зміцнення його здоров'я.
Турист (лат. tornus - рух по колу; крутити, обертати) - людина, яка здійснює або бере участь в туристичній подорожі, туристичній поїздці, поході; громадянин, який відвідує країну (місце) тимчасового перебування в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних чи інших цілях; людина, яка, пізнаючи, задовольняє свої потреби та бажання в даній сфері.
З погляду соціології туризму - турист є основним об'єктом вивчення як особистість, з усіма властивими їй характеристиками та властивостями. Основну увагу науки зосереджено на вивченні структури особистості туриста (спрямованість, потреби, мотивація, установки, розвиток, саморозвиток, пізнання та ін.), його соціальної поведінки та діяльності. З другого боку, він є основним суб'єктом туризму, пізнаюча і діюча людина, що задовольняє свої потреби, інтереси і бажання в даній сфері".
Туристична діяльність - діяльність з організації та здійснення (супроводу) туристичних подорожей, "туроператорський та турагентський різновид сервісної і, зокрема, соціокультурної діяльності, а також інша діяльність з організації подорожей", спрямована, з одного боку, на реалізацію людьми своїх потреб в активному відпочинку та туристичних подорожах, з другого - на організацію цих подорожей та надання споживачам великої кількості предметів, продуктів та послуг різноманітного типу, виду та якості.
Туристична група - мала соціальна група, яка є суб'єктом туристичної діяльності, основна організаційна одиниця туристичного потоку.
Туристична організація - спільнота чи група людей, об'єднана спільними інтересами щодо задоволення своїх потреб і інтересів у сфері туризму. Можуть функціонувати формальні і неформальні туристичні організації.
Управління туризмом - цілеспрямований вплив на об'єкт (туризм) для бажаної зміни його якісних параметрів. Іншими словами, управління туризмом - діяльність з оптимізації організованого розвитку та вдосконалення природних якостей та здібностей людини шляхом залучення її до туристичної діяльності.
Із позицій теорії соціального управління як цілісного конкретного явища з властивими йому закономірностями управління розглядається як функція організованих систем різної природи (біологічних, технічних, соціальних), завдяки якій зберігається їхня структурна визначеність, підтримується режим діяльності, реалізується програма чи свідомо поставлена мета. Управління туризмом вивчається як вид соціального управління, який характеризується ієрархічною структурою розподілу влади, її значною централізацією та використанням переважно нормативного підходу при впливі на членів організації.
Однак управління в даній сфері включає в себе і управління туризмом як соціальним процесом, пов'язаним з підтриманням рівня, темпів росту будь-яких соціальних процесів та явищ в межах допустимого та бажаного. В цьому випадку управління туризмом носить опосередкований характер через конструювання та налагодження відповідних економічних, правових, організаційних та інших механізмів.
Зазначимо, що більш глибоко і конкретно основні поняття і категорії соціології туризму будуть розглянуті у відповідних розділах курсу лекцій.
Окремий розділ буде також присвячений методології соціологічного дослідження сфери туризму.[10; 8]
2. Туризм як соціокультурний феномен та його інституціональні характеристики
Визначення туризму як соціокультурного феномена вимагає зіставлення цього поняття з іншими соціологічними поняттями та категоріями: соціальне, соціальне явище, соціальний факт, соціальний феномен. Адже поняття "соціокультурне явище" і "соціокультурний феномен" конкретизують, вбирають в себе сутнісні ознаки зазначених вище родових соціологічних понять.
Починаючи розгляд визначених понять з категорії "соціальне "(від лат. socialis- спільний, товариський, суспільний), слід зазначити, що вона визначається як основна категорія соціології, що служить для виявлення та відображення:
а) сутності суспільного життя людей (теоретичні та прикладні проблеми взаємодії природи та суспільства);
б) специфіки вищої (соціальної) форми руху матерії, відмінності суспільства від угруповань тварин (надбіологічний характер соціальних організмів та законів їх розвитку);
в) суперечливої єдності людини як суспільної істоти і разом з тим біологічного організму (співвідношення біологічного та соціального);
г) структури суспільних систем з погляду оптимізації їх функціонування та розвитку (місце соціальної сфери суспільства, взаємозумовленість соціальних та економічних, культурних, національних та інших процесів і явищ).
Аналіз показує, що термін "соціальний" виник для позначення тих принципово нових явищ, які властиві тільки людині, виникають в угрупованнях людей. Це якісно інший тип зв'язку, зумовлений не інстинктами (доброзичливості чи, навпаки, агресивності), а необхідністю сумісної діяльності із забезпечення засобів до життя. Соціальний зв'язок у всіх його різноманітних формах породжується й відновлюється самими умовами життя людей, які спонукують індивіда до об'єднання з іншими індивідами в колективній праці з виробництва всього необхідного для задоволення життєвих потреб. Без такого зв'язку неможливе самозбереження, виживання людини, і тому він - перша і найголовніша умова існування суспільного життя.
Зазначимо, що поняття "соціальне "в науковій літературі вживається у двох розуміннях: в широкому - як синонім суспільного на відміну від суспільного життя поряд з економічним, юридичним, політичним і т.д. соціального у вузькому сенсі. Адже соціальне, яке розуміється у вузькому сенсі, відображає спосіб взаємодії між соціальними групами та індивідами як представниками цих груп щодо їх становища й ролі в суспільстві, способу життя, забезпечення умов для якнайповнішої реалізації. Тут соціальне розглядається не як індивідуальне, а як загальне, типове. Поняття "соціальне" пов'язане зі становищем людей у суспільстві, їхнім способом життя, з діяльністю щодо зміни суспільного становища і способу життя. Соціальне визначається через взаємодію великих груп людей з приводу умов їх життєдіяльності.
Як бачимо, туризм цілком підходить під визначення категорії "соціальне", оскільки в ньому відбувається широка і різноманітна взаємодія людей, соціальних груп і організацій у відповідності з їх місцем у сфері туризму, яке визначається їх соціальними статусами і соціальними ролями.
В той же час категорія "соціальне" відображає широкий спектр елементів соціальної реальності, які відрізняються за масштабами, типовістю, повторюваністю - соціальні явища, соціальні факти і соціальні феномени. Отже, важливо з'ясувати, наскільки і в яких формах соціальне представлено в туризмі.
В сучасній соціології соціальне явище розуміють як елемент соціальної реальності, якому притаманна вся повнота соціальних властивостей та ознак; усе те в соціальній дійсності, що являє себе, свідчить про стан, зміни, взаємодію, процеси в соціальних об'єктах.
Як бачимо, туризм повною мірою відповідає ознакам соціального явища; він є результатом соціальної реальності, виявляє себе у виконанні певних соціальних функцій - задоволення потреб у пізнанні, відпочинку, розвагах та здійснення функцій релаксації, засвідчує при цьому певні стани, зміни, взаємодію і потреби в туристичній сфері.
Соціальні явища неоднорідні за своїм значенням та своєю роллю у суспільному житті. Розрізняють такі соціальні явища, що розкривають другорядні, випадкові зв'язки і відношення, та ті, що містять інформацію про суттєві характеристики соціальних об'єктів. Зрозуміло, серед сукупності соціальних явищ соціологи вирізняють насамперед останні, тобто ті, що характеризують стійкі, повторювані, типові зв'язки між об'єктами соціальної дійсності. Такі соціальні явища в соціології відносять до категорії "соціальніфакти".
Отже, будь-яке соціальне явище може розглядатися як факт соціальний, якщо його повторюваність, типовість, масовість, суспільна значущість встановлені, тобто якщо зафіксовані його ознаки і властивості.
Як бачимо, туризм цілком відповідає ознакам соціального факту - він існує вже майже століття і набув типових ознак у різних країнах; із середини XX століття туризм став масовим, його суспільна значущість проявляється у спрямованості на задоволення загальносуспільних потреб людини - у пізнанні, відпочинку, розвагах; і, нарешті, ознаки і властивості туризму досліджуються і зафіксовані у результатах цілої системи наук, яка отримала назву "туризмологія".
Отже, соціальне притаманне туризму в тій формі соціального явища, яка визначається як соціальний факт.
Та чи є туризм соціальним феноменом?
У пошуках відповіді на це питання звернемось, перш за все, до словника. Феномен (гр. phainomenon - існуюче) у філософії те ж, що й явище. Дійсно, у вітчизняній філософії поняття "феномен" традиційно ототожнюється з поняттям "явище" - філософською категорією, що відображає зовнішні властивості предмета, що розкривають його сутність. Водночас з поняттям "феномен" у сучасному його розумінні пов'язують складні багатофакторні явища, що потребують комплексного, системного підходу до їх вивчення. Іншими словами, соціальний феномен може включати в себе сукупність простих соціальних явищ і соціальних фактів.
До основних характеристик соціальних феноменів належать: цілісність, системність, комплексність, багатофакторність, доцільність, динамізм, а також суб'єктивно опосередкований характер, пов'язаний з неможливістю використання пристроїв при його фіксації.
Кожна з визначених характеристик притаманна також і туризму. Так, цілісність проявляється в інтегрованій спрямованості всіх соціальних явищ і соціальних фактів, що входять до соціального феномена "туризм", на досягнення спільних цілей - задоволення суспільних потреб людини у пізнанні, відпочинку і розвагах.
Системність притаманна туризму як сукупність взаємодіючих елементів - туристичних груп, організацій, форм і напрямків турис¬тичної діяльності на задоволення потреб туристів.
Динамізм характеризує розвиток усіх видів туризму, перетворення його в дозвіллєву індустрію.
Суб'єктивно опосередкований характер притаманний туризму завдяки його антропоцентричній спрямованості, орієнтованості на диференційовані потреби різних груп населення, що утворюють велику соціальну спільноту із спільним соціальним статусом "турист " - суб'єктів туристичної сфери.
Отже, завдяки всім основним характеристикам соціального феномена туризм визначається повноправним представником цього найскладнішого виду соціальних явищ.
Наступним кроком до розуміння соціального феномена туризму має бути його диференціація за змістом домінуючих соціальних відносин, що визначають суспільну сферу, до якої належить туризм.
Нагадаємо, що категорія "соціальні відносини "належить до групи методологічних соціологічних категорій, що розкривають сутність соціальних зв'язків у суспільстві6.
Соціальні відносини - вид суспільних відносин, що тлумачаться у науковій літературі двояко: в широкому і вузькому значеннях. У широкому сенсі вони означають відносини між будь-якими соціальними спільнотами (наприклад, колективами підприємств, населенням різних регіонів та ін.), у вузькому - відносини між класами, соціальними прошарками і групами, що мають різне положення в суспільстві, беруть неоднакову участь у його економічному, політичному і духовному житті та розрізняються рівнем і джерелом доходів, структурою особистого споживання. Стрижнем соціальних відносин є відносини рівності і нерівності.
Соціальні відносини завжди "присутні" в економічних, так само як і в політичних, культурних та інших видах суспільних відносин, але не вичерпують їх, не позбавляють їх специфіки.
Отже, в категоріях "соціально-економічне", "соціально-політичне", "соціально-культурне" підкреслюється єдність та взаємне перетинання різних сфер суспільства, а також певний примат соціального, який пояснює сутність історично визначеного способу взаємодії людей (спільнот, об'єднань, груп, організацій, інститутів).
Для розуміння сутності та генези терміна "соціально-культурні відносини "доречно звернутись до розуміння предмета загальної соціології та інтерпретації його щодо галузевих соціологічних теорій. Тобто виходячи з того, що предметне поле соціологічних теорій середнього рівня не можна порівнювати з предметом загальної соціології - соціальними відносинами, то предметом тієї чи іншої галузевої або спеціальної соціологічної теорії мають також бути соціальні відносини, але - специфічні, наповнені за змістом специфікою тих сфер або галузей, в яких ці відносини проявляються. Отже, для соціології праці це будуть соціально-трудові відносини, для соціології економіки - соціально-економічні відносини, а для сфери культури - соціально-культурні відносини, які поширюються на всі складові елементи сфери культури, в тому числі і на сферу туризму.
Таким чином, соціально-культурні (соціокультурні) відносини охоплюють всі прояви соціального у всіх елементах сфери культури - соціокультурні явища, соціокультурні факти, соціокультурні феномени. А отже, статусу "соціокультурний феномен "набуває і туризм, вже визначений нами раніше як соціальний феномен.
Саме таке розуміння туризму як соціокультурного феномена покладається в теоретичні засади аналізу сутнісних соціокультурних характеристик туризму. [11]
2.1 Інституалізація соціології туризму
Соціологія туризму, як самостійна галузь соціології в нашій країні проходить нелегкий шлях становлення. З часів Радянського Союзу в Україні
залишається відношення до туризму, як певного виду відпочинку. Таке ставлення базується на розумінні, обумовленому самою етимологією (франц.71 tour - прогулянка, подорож) значенні. Виходячи з такого бачення, вважалось, що проблеми соціології туризму повністю розв'язуються в межах соціології вільного часу. Зрозуміло дослідження туризму з цієї точки зору - доречне, але обмежувати вивчення туризму тільки цим аспектом - недостатньо.
Нагальною потребою сьогодення є перегляд ставлення до туризму і це
обумовлено тим місцем, яке займає у житті людини туризм як потужний, багато комплексний за своєю природою тип діяльності. З огляду на це слід розглядати туризм принаймні, в ідеологічному, виховному та економічному
контекстах.
Це зумовлює потребу виділення окремого напрямку соціології -соціології туризму, яка повинна базуватися на комплексному дослідженні туризму: як окремого виду торгівлі послугами; як сфери відпочинку та рекреації; як специфічного засобу формування особистості; як суттєвого фактора діалогу культур.
XXІ століття характеризується збільшенням кількості туристів у світі.
1950- 25 мільйонів
1970 - 165 мільйонів
2001 - 693 мільйонів
2020 - планується 1,5 мільярда.
Міжнародний туризм стає важливою сферою світового експорту і за своєю значущістю поступається лише експорту нафти та автомобілів. Все це дозволяє вченим та журналістам говорити про «туристичний бум», «туристичну революцію». У Манільській декларації (1980 р.) туризм розглядається як «діяльність, що має важливе значення в житті народу в силу безпосереднього впливу на соціальну, культурну, освітянську та економічну сферу життя держави та їх міжнародні відносини».
Беручи до уваги сьогоднішні масштаби та подальший розвиток туризму і його соціальні функції, науковий інтерес до цієї проблематики має невпинно зростати. Це обумовлено економічним розвитком деяких країн, розширенням наукових, культурних зв'язків між країнами, прогресом транспортних засобів, розвитком ЗМІ, реклами і самого туристичного бізнесу. Зростаюча чисельність туристів призводить до появи потреби в збільшенні інфраструктури туристичного комплексу, збільшенні кількості фахівців, що залучені до цієї галузі, знаходженні нових місць відпочинку тощо. Аналіз мультиплікативних моделей розвитку туризму знайшов велику віддачу від туризму, у кілька разів перевищуючу витрати, що стимулює місцеву економіку і поліпшує умови життя. Швидкими темпами росте масовий туризм.
Однак окрім позитивних наслідків туристична діяльність продукує й негативний досвід. Так наприклад, на Гаваях спалахнула хвиля протесту проти масового туризму, побічними продуктами якого стали проституція, злочини, культурний і екологічний резонанс. Ці протести особливо яскраво виражалися азіатськими народами і жителями країн Тихоокеанського басейну. Ця критика, войовничо налаштована проти масового туризму, лягла
в основу просування й обговорення на міжнародному рівні відповідної альтернативи - так званого м'якого, чи екологічного, туризму, запропонованого на розгляд ЮНЕСКО у 1982 р., Міжнародною Академією
по вивченню туризму у 1989 р. і Всесвітньою Туристичною Організацією у 1980, 1985 і 1989 рр.
Поступово науковці залучаються до вирішення тих чи інших проблем, пов'язаних з розвитком масового туризму. Проблема гранично припустимих навантажень вивчалася і географами, і екологами. Питання впливу туризму на навколишнє середовище було відображено у роботах багатьох вчених і в пресі. Так, проблеми збереження природної спадщини, розвитку парків і концепція гранично припустимого рівня навантаження на туристичні об'єкти були підняті в екології. Подальше вивчення теми відпочинку знайшло відображення в роботах Коэна.
Останнім часом дослідженням туризму займаються такі дисципліни, як політологія і соціологія, економіка і маркетинг, екологія і географія. З одного боку, маркетинг як і раніше залишився зосередженим на продажі, просуванні товару і ринкових сегментів, але, з іншого боку - маркетологи починають більш глибоко вивчати рекламу, психологію мотивацій, теми, також досліджувані соціологією, антропологією, психологією і рекреалогією.
Проблеми навколишнього середовища, що залишаються основним приводом для занепокоєнь у екологів, досліджувалися вищезгаданими дисциплінами, і, особливо, географією. Остання, поряд з іншими науками, зосередилася на вивченні визначених областей поширення туризму: горах, узбережжі, островах, міських центрах. Взаємодії приймаючої сторони, гостей і сполучної ланки (гідів, перекладачів, провідників, інструкторів) досліджувалися в соціології та антропології, а також у психології і політології.
Деякі дослідники наполягають на тому щоб «соціологія туризму» входила складовою в «соціологію міграції», оскільки туризм, в першу чергу, це переміщення в інше місце і може класифікуватись як «тимчасова міграція». Тому й фактори «поштовху» та «привабливості», які спонукають і зацікавлюють людей в переміщеннях до іншої місцевості життєдіяльності аналогічні поняттю мотивація. Але така аналогія не зовсім повна.
Міграція все ж таки передбачає певної осілості на новій території, а тому вимагає вирішення проблем пов'язаних з такими сферами як працевлаштування, освіта. Хоч деяких емігрантів можна класифікувати як «постійних туристів» треба відмітити що їх мотивація і поведінка суттєво відрізняється від «короткострокових» туристів. [26]
Інші дослідники стверджують що «соціологія туризму» повинна розглядатись в межах «соціології вільного часу» (початок 20-ті роки ХХст. Обстеження бюджету часу Струмиліна С.Т.). Це дуже спрощений підхід.
Тлумачення туриста як відпочиваючого значно звужує поняття турист. Крім того поза увагою дослідження залишається велика низка проблем пов'язаних з туризмом. Крім того саме визначення «вільного часу» суттєво залежить від політичної, ідеологічної та соціальної інтерпретації.
Інша група дослідників вважає за доцільність виділення соціологічного дослідження туризму в окремий розділ де виділяється чотири основні напрямки дослідження:
1. Дослідження туристів
2. Взаємодія туристів з місцевим населенням
3. Система туризму
4. Вплив туризму.
Соціологія туризму для українського суспільства і для наукового співтовариства є певною новиною. Цей напрям науки у нас ще тільки складається. Ще до кінця є не зрозумілою навіть така річ, соціологія туризму - це складова соціології чи туризмології.
Підхід до окреслення контурів соціології туризму можна було б пошукати через визначення її структури. Соціологія туризму як галузь соціологічної науки може бути представлена за аналогією структури загально соціологічної теорії у вигляді п'ятиповерхової структури. Перший поверх цієї структури складає наукова картина світу, другий - методологічні та загальна соціологічна теорія, третій - спеціальні соціологічні теорії, четвертий - емпіричні дослідження, п'ятий - прикладні дослідження.
Якщо йти за цією схемою, то до першого рівня соціології туризму відносяться наші уявлення про світ та суспільство, уявлення про людство як ціле, про соціальний час і простір, знання про глобалізацію, про комунікації в умовах глобалізації тощо.
Другий рівень соціології туризму вбирає в себе загальнотеоретичні соціологічні знання: про соціальну структуру суспільства, великі соціальні групи, соціальні процеси. На цьому рівні туризм розглядається як форма підкорення і освоєння. Географічного простору (результат процесу опису, осмислення земного простору тобто географізація його. Під час цього процесу виділяються та формуються найбільш важливі образи та стереотипи сприйняття простору) суспільного і культурного простору, тип соціокультурних комунікацій, форма глобалізаційних процесів і зв'язків. До цього рівня знань відноситься соціологічна теорія особистості, теорія вільного часу та дозвілля.
Третій рівень - це, власне рівень формування соціології туризму як знання про специфічну галузь суспільного життя. Саме на цьому рівні розробляється і існує концепція соціології туризму. Соціологія туризму - окрема галузь соціології, яка вивчає структуру, функціонування та розвиток туризму як суспільного явища в його зв'язку з соціальними, політичними, економічними та культурними сферами суспільства. Ця концепція предстає як цілісне теоретичне утворення, яке об'єднує єдиною логікою всі рівні соціологічних знань, що застосовуються для пізнання, аналізу та прогнозу розвитку процесів і явищ у відповідній галузі суспільного життя. Об'єктом її дослідження є тимчасові соціальні групи людей, які реалізують туристичну діяльність, а також соціальні процеси та чинники, що формують установки
особистості на туристичну активність. Предметом соціології туризму є різноманітні форми туристичної діяльності, особистісна поведінка туристів, структура їх ціннісних орієнтацій, мотивів і потреб. Тут слід розрізняти такі поняття як «туристська діяльність» і «туристська дія» або «туристська активність». Під «туристською діяльністю» слід розуміти професійну діяльність в сфері туризму, при якій суб'єктом діяльності виступає туристична фірма, туроператор, турагент тощо. В такому випадку людина, яка купує продукт, вироблений цими економічними агентами, тобто турист, виступає об'єктом цієї діяльності. Тобто туристська діяльність - це, насамперед, професійна діяльність, суб'єктом якої є економічні агенти - туристичні підприємства, а об'єктом - споживач виробленого цими підприємствами продукту, тобто турист.
Але ж турист - це не професія. Навпаки, це виключно «аматорська» діяльність. Тому для позначення діяльності саме туриста має сенс використовувати поняття «туристська дія» або «туристська активність». У такому разі турист виступає суб'єктом дії, а вже не її об'єктом.
Цей рівень галузевої соціології повинен включати поняття і категорії, які розкривають специфіку туризму. Наприклад, поняття привабливості країни, регіону, міста для туристів. Тобто мова йде про таке поняття як привабливість. Що це за явище? У чому полягає сенс такого соціокультурного явища? У чому полягає різниця між інтересом і привабливістю? Чи обмежується привабливість пізнавальними та естетичними аспектами? Чи цього мало? Адже для того, щоб певний об'єкт став привабливим, необхідний ще й позитивний імідж країни, де розташований цей об'єкт, а також уявлення про країну чи регіон як безпечні у політичному та кримінально-правовому аспектах, певний стандарт побутової комфортності у місцях проживання, харчування туристів та у транспортному обслуговуванні.
Цей рівень соціології туризму має включати і багато інших понять і категорій, які дозволять найбільш повно розкрити соціальний феномен туризму.
Четвертий рівень соціології туризму складають емпіричні дослідження установок, інтересів, потреб, мотивів, оцінок різних соціальних груп у різних країнах як потенційних і реальних туристів. Ця галузь соціології вимагає розробки спеціальних методик щодо розробки інструментарію масових соціологічних та експертних опитувань, інтерв'ю, проведення якісних досліджень, зокрема фокус-груп, контент- аналізу друкованих і електронних ЗМІ. Необхідність розробки спеціальних соціологічних методик для дослідження думок туристів, які висвітлюють їх потреби та мотивацію, пов'язана з тим, що соціологи в усіх країнах, як правило, мають досвід роботи з респондентами - співвітчизниками. Тут же значну частину контингенту можуть складати іноземці, тобто люди, які сформовані в інших соціально-культурних умовах, є носіями віддалених культур, традицій і звичаїв, релігійних вірувань. А практичні завдання удосконалення роботи туристичних організацій можуть вимагати з'ясування ставлення, оцінок, думок саме цього контингенту туристів.
П'ятий рівень - прикладні дослідження. До них належать дослідження роботи конкретних туристичних фірм, рівня сервісу готелів, ресторанів, надійність шляхів сполучення, зв'язку, привабливість програм, маршрутів, екскурсій, вивчення їх вузьких місць, недоліків. На основі таких досліджень готуються пропозиції спрямовані на покращення роботи, підвищення привабливості цих конкретних суб'єктів туристичної діяльності. [10; 4]
2.2 Соціокультурні характеристики туризму
У сучасних соціологічних джерелах соціокультурні характеристики туризму представлені не в цілісному, систематизованому вигляді, а як розрізнені фрагменти в різних наукових джерелах з проблем туризму, аналіз яких доцільно здійснити у трьох дискурсах: термінологічному, класифікаційному, структурно-функціональному.
Термінологічний дискурс має на меті порівняльний аналіз представлених у туризмології визначень туризму для виділення серед них тих, що несуть у собі соціологічний, зокрема соціокультурний, контекст.
Туризм відповідає ознакам соціального явища: він є елементом соціальної реальності, визначає себе у виконанні певних соціальних функцій - задоволення потреб у пізнанні, відпочинку та здійсненні функцій релаксації, засвідчує при цьому певні стани, зміни, взаємодію і процеси в туристичній сфері.
Туризму притаманні сутнісні ознаки соціального феномена -цілісність, системність, динамізм, суб'єктивно-опосередкований характер. За змістом домінуючих відносин суспільної сфери, до якої належить туризм, він належить до соціокультурних феноменів.
Термінологічний дискурс засвідчує поширення у сучасній соціології розуміння туризму як соціокультурного феномена.
Українське законодавство закріпило в нормативних актах таке визначення:
Туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування (Закон України "Про туризм" № 324/95-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1995 p., № 31, ст. 241; 2001 p., № 32, ст. 172).
Постійну увагу подальшому розвитку туризму, удосконаленню міжнародної правової бази для його розвитку приділяють міжнародні організації, зокрема Організація Об'єднаних Націй. Так, у 1954 р. нею було прийнято таке визначення: туризм - це активний відпочинок, який впливає на зміцнення здоров'я, фізичного розвитку люди¬ни і виходить за межі постійного місця проживання.
У 1993 році це визначення набуло уточненого формулювання: туризм - це діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях за межами звичного їм середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року поспіль, з метою відпочинку, також з діловими чи дозвіллєвими цілями.
За визначенням ЮНЕСКО, туризм - це від'їзд з дому без наміру наживи. Згідно з Гаазькою декларацією по туризму від 1989 p., туризм - це переміщення людей з місця їх мешкання і роботи, а також сфера послуг, створена для задоволення потреб, що виникають в результаті цих переміщень. У таких переміщень є чітко поставлена мета - ознайомлення з визначними пам'ятками, лікування, навчання або відпочинок за кордоном. На відміну від нього, подорож - переміщення людей у просторі та часі незалежно від мети.
Класифікаційний дискурс засвідчує доцільність здійснення класифікації туризму за такими основними ознаками: мета подорожі, засіб пересування, інтенсивність туристичного потоку, протяжність подорожі у часі, характер організації подорожі.
Структурно-функціональний дискурс дозволяє зупинитись на формуванні структури туризму на базі суб'єктів - носіїв соціально-культурних відносин у цій сфері: туристи, туристичні групи, туристичні організації, туристичні практики і туристичні інститути.
До основних функцій туризму доцільно віднести такі: пізнавальна, рекреаційна, спортивна, розважальна, виховна, комунікативна. [6; 1]
2.3 Моделі туристичної поведінки
У сучасній соціології для пояснення і пізнання складних соціальних фактів, явищ, до яких належить і поведінка людини, використовують метод соціального моделювання.
Отже, для розуміння сутності та механізмів туристичної поведінки людини доцільно скористатися науковим методом соціального моделювання - методом пізнання соціальних явищ та процесів за допомогою відтворення їх характеристик на спеціально створених для цього моделях. Модель (лат. modulus - міра, зразок) - об'єкт-замісник, що за певних умов відтворює риси і характеристики оригіналу як в предметному, так і в знаковому вигляді, зокрема, в теоретичних конструктах (абстрактному поданні теорії). Прикладом останнього є "ідеальні типи" М. Вебера. [12; 2]
Типологія соціальних дій М. Вебера включає чотири типи: ціле-раціональна (інша назва-інструментально-раціональна), цінністно-раціональна, традиційна й афективна поведінка.
Перший тип - цілераціональна або інструментально-раціональна поведінка, що припускає вільний й усвідомлений вибір мети, наприклад просування на службі, купівля туристичної послуги або іншого товару, ділова зустріч. Така поведінка обов'язково вільна. Воля означає відсутність якого-небудь примусу з боку колективу або юрби. Інша характеристика - орієнтація на поведінку інших людей, передбачення його, використання такого передбачення як "засобу" побудови власних дій.
Дійсно, з одного боку, вибір подорожі як засобу проведення вільного часу здійснюється людиною вільно. З другого боку - місце і час, вартість туристичних послуг, що обираються, орієнтуються на їх престижність, статусну значимість, моду та ін.
Другий тип - ціннісно-раціональна поведінка, що базується на свідомій орієнтації або на вірі в моральні чи релігійні ідеали. Ідеали цінуються вище за хвилинні цілі, розрахунки, бажання вигоди. Діловий успіх відходить на другий план. Людина може навіть не цікавитися думкою оточення: засуджують вони її чи ні. Вона думає тільки про вищі цінності, наприклад про порятунок душі або про виконання обов'язку. З ними вона порівнює свої вчинки.
Подібний тип туристичної поведінки притаманний таким видам туризму, як паломництво, ностальгійний туризм та ін.
Третій тип - традиційна поведінка, яку не можна навіть назвати свідомою, тому що в її основі лежить притуплена реакція на звичні подразники. Вона реалізується за якоюсь прийнятою схемою. Подразниками виступають різні табу й заборони, норми й правила, звичаї й традиції, які передаються з покоління в покоління. Таким є, наприклад, звичай гостинності, що існує у всіх народів, якого треба автоматично, за звичкою дотримуватися.
Прикладом такої туристичної поведінки може бути обрання подорожі людиною, яка виросла в сім'ї туристів, де подорожі з дитячих років стали традиційною формою проведення відпустки. До такого типу поведінки можна також віднести поведінку людини, що проводить своє дозвілля у групі за певними інтересами туристичного спрямування - туристична секція, клуб туристів та ін.
Четвертий тип - афективна, або реактивна, поведінка. Афект - це щиросердечне хвилювання, що переростає в пристрасть, сильний щиросердечний порив. Афект іде зсередини, під його впливом людина поводиться несвідомо. Будучи короткочасним емоційним станом, афективна поведінка не орієнтована на оцінку інших або свідомий вибір мети. Розгубленість перед несподіванкою, щиросердне піднесення й ентузіазм, роздратування від оточення, пригнічений стан і меланхолія - все це афективні форми поведінки.
Цей тип має місце і в туристичній поведінці, зокрема, якщо рішення про подорож приймається під впливом вражень і емоцій від розповідей друзів і родичів або під впливом засобів масової комунікації.
Сукупність умов, що визначають поведінку людини, і туристичну зокрема, зводяться до основних: природні (космічні), біологічні, психічні та соціальні. Взаємодія цих умов і ступінь співвідношення визначають зміст та спрямованість поведінки людей. У дослідженні туристичної поведінки потрібно обов'язково враховувати такі сили, їхні пріоритети і роль у конкретній ситуації подорожування.
...Подобные документы
Характеристика соціології як науки, що вивчає колективне поводження. Предмет та визначення соціологічних досліджень, історичний їх розвиток та основні фактори. Зв'язок соціології з іншими науками та їх вплив на дослідження різних соціальних зв'язків.
реферат [23,8 K], добавлен 23.07.2010Соціологія як наука. Об’єкт і предмет соціології. Пізнавальні та практичні функції соціології. Основні рівні соціологічного знання. Структура теоретичної соціології. Закони соціології. Місце соціології в системі наук. Класифікація соціальних законів.
презентация [230,6 K], добавлен 03.08.2012Поняття соціології особистості як галузі соціології, яка вивчає особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин крізь призму суспільно-історичного прогресу, взаємозв'язків особи і спільнот. Дослідження механізмів регуляції життєдіяльності людини.
реферат [19,4 K], добавлен 21.03.2014Дослідження поняття особистості, з точки зору соціології, яка розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, її участь у змінах та розвитку суспільних відносин, вивчає зв’язки особистості і соціальних груп, особистості і суспільства.
реферат [33,1 K], добавлен 23.09.2010Поняття особистості в соціології - цілісності соціальних якостей людини, продукту суспільного розвитку та включення індивіда в систему соціальних зв’язків у ході активної діяльності та спілкування. Вплив типу особистості на адаптацію людини у суспільстві.
курсовая работа [79,0 K], добавлен 18.04.2012Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки. Еволюціоністська теорія Г. Спенсера. Соціологічна концепція самогубства Е. Дюркгейма. Витоки української соціології. Соціологічна структура особистості. Соціометрія, особливості її застосування.
шпаргалка [41,3 K], добавлен 15.02.2012Соціологія в системі соціальних наук. Основні етапи історичного розвитку соціології. Соціологічні погляди Е. Дюркгейма. Етапи розвитку соціологічної думки в Україні. Методологічні підходи до вивчення суспільства в соціології. Метод експертних оцінок.
курс лекций [74,0 K], добавлен 25.12.2014Значення соціології в епоху глобальних перетворень, конфліктів і проблем суспільного знання. Соціологічний погляд на реформи і перетворення в країні. Необхідність розробки ефективної політики реформ в умовах розвитку незалежної та соціальної держави.
реферат [25,0 K], добавлен 28.11.2010Вивчення об’єкту та предмету соціології культури - галузі соціології, яка вивчає культуру як соціальний феномен, її місце і роль у взаємодії з іншими системами суспільства, а також взаємодію особистості, спільноти і суспільства. Основні функції культури.
реферат [26,1 K], добавлен 07.12.2010Соціологія як наука про суспільство. Соціологія в системі соціальних та гуманітарних наук. Об’єкт соціального значення. Структура та функції соціолог. Суспільство як об’єкт вивчення соціології. Уявлення про суспільство в історії соціології.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 24.04.2007Місце соціології у системі суспільних наук. Характеристика функцій соціології, її завдань, рівнів. Поняття та об`єкт соціологічного пізнання. Основні види самогубств за теорією Дюркгейма. Компонент релігійної відповідальності протестанта за М.Вебером.
тест [13,6 K], добавлен 11.02.2011Дослідження в післявоєнній соціології. Тематичний розподіл занять по соціології. Впровадження програм гуманізації праці. Розподіл викладання індустріальної соціології в німецьких університетах. Розподіл на університетський і інститутський типи досліджень.
контрольная работа [39,9 K], добавлен 25.01.2011Об’єкт та предмет соціології. Тенденції у визначенні предметного поля соціології. Становлення предметного поля історичної соціології. Використання історичного методу в соціології. Становлення соціології освіти як самостійної наукової дисципліни.
реферат [49,4 K], добавлен 04.11.2014Предмет, об'єкт, закони і категорії соціології, її місце в системі гуманітарних наук. Пошуки ідеальної людської особистості та загального щастя. Ознаки та типологія суспільства. Соціальна стратифікація та мобільність. Категорії соціології праці.
шпаргалка [66,2 K], добавлен 27.11.2010Суть глобалізації та її значення у праці Нейлом Смелзера "Проблеми соціології". Інтернаціоналізація, природа сучасної інтернаціоналізації. Революція у сфері солідарності та ідентичності. Механізми та процеси, задіяні в процесі інтернаціоналізації.
реферат [20,0 K], добавлен 03.11.2014Теоретико-методологічні аспекти соціології молоді: концептуальні підходи до вивчення її проблем. Молодіжна проблематика з позиції психології, фізіології демографії. Роль соціології молоді в суспільстві та специфіка молодіжної свідомості та поведінки.
курсовая работа [46,7 K], добавлен 06.08.2008Місце соціології молоді у системі соціологічного знання та у державній молодіжній політиці. Основні поняття і категорії соціології молоді. Проведення пошукового дослідження молодіжних проблем та необхідність розвитку соціології молоді в Україні.
реферат [22,6 K], добавлен 24.01.2008Становлення соціології права, історія виникнення і сучасний стан. Характеристика провідних шкіл соціології права. Місце суспільної думки у системі комплексного соціологічного забезпечення законотворчості. Соціальні функції права, напрямки розвитку.
реферат [27,1 K], добавлен 11.07.2012Основні напрямки розвитку соціології в працях О. Канта, Е. Дюркгейма, М. Вебера. Структура та функції соціологічної системи знань. Вивчення її рівнів в залежності від глибини наукових узагальнень і масштабності відображення в поглядах і теоріях.
контрольная работа [22,4 K], добавлен 01.04.2011Проблема впровадження інклюзивного туризму в систему соціальної реабілітації і туристичного обслуговування в Україні. Морфологія термінів і понять, пов’язаних з інклюзією. Оцінка стану соціальної адаптації людей з інвалідністю в Україні та за кордоном.
статья [22,7 K], добавлен 18.08.2017
