Привабливість проживання молоді (18-24 рр.) в Україні за часів різних державних керівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України

Київський політехнічний інститут

Факультет соціології та права

Реферат

з предмету: Соціологічні дослідження

на тему: Привабливість проживання молоді (18-24 рр.) в Україні за часів різних державних керівників

Виконав:

Печурін М.К.

Київ, 2010 рік

Завдання:

Дослідити використовуючи як найбільше математичних методів, як від керівника до керівника України - В.В. Щербицького, Л.М. Кравчука, Л.Д. Кучми, В.А. Ющенка - змінюється або залишається сталою оцінка привабливості проживання в державі з боку молодих людей віком 18-24 роки.

Мета: Використання максимальної кількості математичного інструментарію для того щоб:

1. Визначити критерії за якими можна порівняти оцінку привабливості проживання в державі з боку молодих людей;

2. Впорядкувати (по можливості)правління 4х президентів (періоди) за визначеними в 1му пункті критеріями.

Предмет дослідження (за допомогою математичних методів):

1. Параметри окремих складових соціуму;

2. Зв'язки між складовими соціуму.

Об'єкти дослідження: Керівники держави Україна.

Володимир Васильович Щербицький (17 лютого 1918, Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області - †17 лютого 1990, Київ) - радянський партійний і державний діяч. Керував державою з травня 1972 по вересень 1989. Навчався в Дніпропетровському хіміко-технологічному Інституті, по закінченні якого (1941) працював інженером-механіком. Від 1948 року на партійній роботі. Від 1955 року перший секретар Дніпропетровського обкому КПУ, з 1957 року член Секретаріату ЦК КПУ;з травня 1972 року, після усунення Петра Шелеста перший секретар ЦК КПУ, одночасно з 1961 року - член ЦК КПРС і з 1971 року член Політбюро ЦК КПРС. З 1955 року депутат Верховної Ради УРСР, з 1958 - СРСР, З травня 1972 року член Президії двох Верховних Рад. В 1961-1963 та 1965-1972 роках - Голова Ради Міністрів. З ім'ям Щербицького пов'язане посилення русифікації України (під приводом здійснення процесу «злиття націй»), суворе переслідування діячів українського дисиденства, яке призвело фактично до його розгрому;зокрема з його ініціативи партійні з'їзди на Україні та вся діяльність партійного й державного апарату велася російською мовою. Повністю підтримував політичний курс генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєва, не чинив опору обмеженню прав УРСР. Після приходу до влади М. Горбачова 1 березня 1985 р. не підтримав «перебудову». Щербицький дозволив будівництво на території республіки низки АЕС, в тому числі й Чорнобильської, у перші дні аварії на ЧАЕС намагався приховати трагедію. У період Щербицького 20 квітня 1978 р. було прийнято нову Конституцію УРСР.У той же час за часи перебування Щербицького на посаді в Україні відбувався економічний підйом, у людей була стабільна робота та пристойна заробітна платня. У навчальних закладах студенти отримували кваліфіковану вищу освіту безкоштовно та влаштовувалися за фахом. Була здійснена докорінна технічна модернізація легкої та харчової промисловості. Розвивалася культура та архітектура: за наказом секретаря у Києві було збудовано меморіальний комплекс «Український музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» (відкритий 9 травня 1981 р.), музей В. Леніна (тепер Український дім), хоча Ленін ніколи не був у Києві, монумент Жовтневої площі (тепер Майдан незалежності) на честь Жовтневої революції, здійснено реконструкцію Хрещатика. Більшість книжок українською мовою було видано в Україні у 1970-1980-х роках. Щербицький підтримував розвиток спорту, особливо ФК «Динамо».

28 вересня 1989 - Щербицький пішов у відставку з поста першого секретаря Компартії України внаслідок увільнення пленумом ЦК КПУ у зв'язку з похилим віком. Наступником став В. Івашко. У сучасному Дніпропетровську його іменем названо вулицю (з лютого 2003 р.).

Леонід Макарович Кравчук - (10 січня 1934, Великий Житин) - перший Президент України після здобуття нею незалежності у 1991 році (1991-1994), Голова Верховної Ради України у 1990-1991 роках, Народний депутат України у 1990-1991 та 1994-2006 роках, Герой України (2001). Народився 10 січня 1934 року у селі Великий Житин Волинського воєводства Польщі (тепер Рівненська область України). Закінчив у 1958 р. Київський державний університет, у 1970 р. - Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидат економічних наук. У 1958-1960 рр. викладав у Чернівецькому фінансовому технікумі. У 1960-1967 рр. - консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ.У 1967-1970 рр. - аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.У 1970-1988 рр. - завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря ЦК, Перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ.У 1988-1990 рр. - завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, у 1990 р. - другий секретар ЦК КПУ. У 1989-1990 рр. - кандидат у члени Політбюро, у 1990-1991 рр. - член Політбюро ЦК КПУ.У 1989 році відстоював ухвалення постанови Політбюро ЦК КПУ про заборону Народного руху України, проте зазнав невдачі. Народний депутат України Х-XIV (в тому числі І-IV) скликань. У 1990-1991 рр. - Голова Верховної Ради України. У серпні 1991 року Кравчук залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії (їхній висуванець Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Кравчука), так і частина націонал-демократів, які рекламували голову Верховної Ради як «батька незалежності». Зіграв свою роль і штучно створений для головного опонента Кравчука - В'ячеслава Чорновола - образ «западенця-націоналіста». Штучність цього образу підкреслював той факт, що Чорновіл народився в Єрках (Черкаська область), розташованих значно східніше за Великий Житин. Проте Кравчук переміг уже в першому турі, Чорновіл зібрав 23,27% голосів. У 1991-1994 рр. - Президент України. У 1993 р. погодився на дострокові вибори глави держави (призначені на липень 1994 р.). У першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі. Обраний народним депутатом у 1994 р. - на довиборах в одному з мажоритарних округів на Тернопільщині. У 1998 році, залишаючись безпартійним, очолив виборчий список Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Напередодні голосування вступив до СДПУ(о) і привів її до Верховної Ради. З жовтня 1998 року член Політбюро і Політради СДПУ(о). У 2002-2006 році очолював фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді України. У 2006 році очолив список опозиційного блоку «Не так». Але за підсумками виборів той не подолав 3-відсотковий бар'єр. Герой України (2001 р.).У листопаді 2004 позбавлений звання почесного доктора (Doctor honoris causa) Києво-Могилянської Академії за «не громадянську позицію під час Помаранчевої революції». На честь Кравчука названа тачка-кравчучка. Почесний Голова Всеукраїнського фонду сприяння міжнародному спілкуванню «Українське Народне Посольство» (з 1994 р.).

25 лютого 2009 року Леонід Кравчук закликав президента Віктора Ющенка подати у відставку.

Леонід Данилович Кучма - (9 серпня 1938, Чайкине) - український політик, прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 по 21 вересня 1993, другий президент України (19 липня 1994 - 23 січня 2005). У 1960 р. здобув освіту інженера-механіка у галузі ракетної техніки на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського університету. У 1961 р. Леонід Кучма познайомився і одружився з Людмилою Тумановою, прийомною дочкою головного технолога «Південного машинобудівного заводу», а в майбутньому міністра середнього машинобудування СРСР Генадія Туманова. Одруження допомогло Кучмі зробити стрімку кар'єру на «Південмаші».

У 1960-1982 інженер, старший інженер, провідний конструктор, помічник головного конструктора, технічний керівник випробувань ракетно-космічних комплексів космодрому Байконур (Казахстан). Паралельно з 1975 по 1981 секретар партійного комітету комуністичної партії Конструкторського бюро «Південне», пізніше з 1981 по 1982 - секретар парткому Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод» - на той час найбільший завод військової та ракетно-космічної техніки, а також цивільної продукції у Радянському Союзі.

З 1982 по 1986 - перший заступник генерального конструктора КБ «Південне», а з 1986 по 1992 - генеральний директор ВО «Південний». У 1990-1992 народний депутат УРСР (XII скликання, а пізніше Верховної Ради України першого скликання), член Комісії з питань оборони і державної безпеки. Жовтень 1992 - вересень 1993 - прем'єр-міністр України, Ради національної безпеки і оборони. У вересні 1993 пішов у відставку з посади прем'єр-міністра. З грудня 1993 року - президент Ради промисловців та підприємців України. Березень 1994 - серпень 1994 - народний депутат України 2-го скликання, член міжрегіональної депутатської групи. Перший термін.10 липня 1994 - обраний на посаду Президента З шести суперників головним конкурентом на виборах став на той час діючий президент - Леонід Кравчук, набрав у першому турі 37.92%, а у другому - 45.1% голосів.

Другий термін. 14 листопада 1999 вдруге обраний на посаду Президента України. У 1-му турі 9.598.672 голосів (36.49%), перше місце з 13 претендентів. У 2-му турі 15.870.722 голосів (56.25%). Незадовго до початку президентської передвиборної кампанії 2004 року Конституційний суд України надав Кучмі право балотуватися на посаду голови держави утретє, але той відмовився. У грудні 2004 року новим президентом України був вибраний Віктор Ющенко.

Після відставки Кучма отримав довічне утримання у розмірі заробітної плати діючого президента, державну дачу і державну охорону. Леонід Кучма не брав участь в активних політичних проектах, лише зрідка виступаючи публічно з коментарями стосовно поточної ситуації.

Віктор Андрійович Ющенко -(23 лютого 1954, Хоружівка, Сумська область) - український політик, третій Президент України з часів набуття її незалежності в 1991 році. 1975 року закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут. Після інституту рік відслужив у лавах Радянської армії, строкову службу проходив у прикордонних військах на радянсько-турецькому кордоні недалеко від Ленінакана (Гюмрі, Вірменія). З грудня 1976 влаштувався у районному відділенні Держбанку СРСР в смт. Улянівка Білопольського району Сумської області. 1977 року, у віці 23 років, вступає до КПРС. Цього ж року одружився зі Світланою Колесник. З липня 1985 року працював у відділі кредитування і фінансування сільського господарства Держбанку СРСР. У грудні 1987 року на запрошення Вадима Гетьмана перейшов у київське відділення Агропромбанку СРСР. Від 1992 року - перший заступник голови правління акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». Від січня 1993 до грудня 1999 року - голова правління Національного банку України (у 1997 вдруге переобраний на цю посаду). Під його керівництвом в Україні успішно провели грошову реформу, створили Державну скарбницю, почали будівництво Банкнотно-монетного двору, було успішно подолано фінансову кризу 1998 року. У 1997 році за рейтингом впливового фінансового журналу Global Finance Віктор Ющенко увійшов до шістки найкращих банкірів світу. Від 22 грудня 1999 до травня 2001 року - Прем'єр-міністр України. Реалізація урядової програми «Реформи заради добробуту» дозволила Кабінету Міністрів Ющенка домогтися позитивної динаміки в економіці. Вперше за роки незалежності Україна отримала приріст ВВП. Підписав скандальну Заяву трьох з приводу руху Україна без Кучми. Звільнено з посади прем'єр-міністра 29 травня 2001 року у зв'язку з резолюцією Верховної Ради України про недовіру Кабінетові міністрів України. Продовжував виконувати обов'язки прем'єр-міністра до затвердження на цю посаду Анатолія Кінаха. У січні 2002 року було сформовано опозиційний до влади виборчий блок «Наша Україна», який очолив Віктор Ющенко.

До складу блоку увійшли 10 партій правоцентристської орієнтації. На парламентських виборах у березні 2002 року в багатомандатному окрузі блок отримав 24,7% голосів виборців (1-е місце серед партій і блоків) і сформував найбільшу фракцію у Верховній Раді.

Був кандидатом від опозиційних сил на посаду Президента України на чергових виборах Президента України 2004 року, хоча формально йшов на вибори як само висуванець. Визнаний Центральною виборчою комісією переможцем повторного туру голосування 26 грудня 2004 року. Після рішення Верховного Суду України від 20 січня 2005 року, офіційно оголошений третім Президентом України.

Визначимо критерії, які визначають привабливість проживання в Україні за допомогою методу «мозкового штурму». Тобто, група учасників складається з 15 осіб, час сесії 20-30 хвилин, працювати без пауз, не повинно бути ніякої критики або підтримки ідей, потрібно все нотувати. Обробка інформації робиться іншою групою людей.

Критерії за якими можна порівнювати об'єкти:

1) житло;

2) харчування;

3) кадрова політика держави;

4) освіта;

5) надбання європейського досвіду;

6) сімейна політика;

7) комерційна діяльність;

8) культурний розвиток.

Для того щоб оцінити відповідність цим критеріям почуттів молодих людей і їхню оцінку щодо проживання в Україні за часів різних керівників, використаємо метод «контрольних переліків».

Складаємо перелік осіб і опитуємо їх, які входили в цю категорію молодих людей (18-24 рр.) в різні періоди:

- Татарінова Л.П. (1959 р.н.);

- Опанасенко К.М. (1957 р.н.) - за часів Щербицького;

- Ананов Д.Д. (1971 р.н.);

- Ардашникова А.Ю. (1972 р.н.) - за часів Кравчука;

- Тищенко І.В. (1980 р.н.);

- Охримец Ж.Д. (1982 р.н.) - за часів Кучим;

- Півоварова М.О. (1988 р.н.);

- Рущенко Є.В. (1987 р.н.) - за часів Ющенка.

Складаємо питання, які будемо задавати цим особам,опитуємо всіх наших респондентів, занотовуємо відповіді.

Аналізуємо відповіді кожного респондента, проводимо деякі узагальнення, виключаємо дублювання і складаємо таблички, які будуть відображати, як респонденти оцінили за 10-бальною шкалою кожний критерій.

Таблиця 1. - Оцінка діяльності Щербицького:

Таблиця 2. - Оцінка діяльності Кравчука:

Таблиця 3. - Оцінка діяльності Кучми:

Таблиця 4. - Оцінка діяльності Ющенка:

соціологічний опитування молодь

Малюнок - Порівняльний графік:

Таблиця 5. - Зведені дані:

Таблиця 6. - Середнє значення для кожного керівника:

Размещено на Allbest.ru