Роль мотивації в процесах виробничої адаптації за умов переходу до ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут соціології

22.00.04 -- Економічна соціологія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Роль мотивації в процесах виробничої адаптації за умов переходу до ринкової економіки

Семенов Юрій Григорович

Київ -- 1999

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті соціології Національної академії наук України.

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор Лукашевич Микола Павлович, Міністерство освіти України, начальник управління гуманітарної освіти та виховання

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук Врублевський Віталій Костянтинович, Інститут соціології НАН України, головний науковий співробітник

кандидат соціологічних наук, професор Туленков Микола Васильович, Міжрегіональна академія управління персоналом, проректор з науково-методичної роботи

Провідна установа Київський університет імені Тараса Шевченка, кафедра галузевої соціології

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: Київ, вул. Шовковична, 12.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. За умов перехідної економіки істотно змінюється структура і значущість чинників, які впливають на ефективність виробництва. Ринкова модель відносин диктує підприємствам та їх колективам нові, нетрадиційні форми виробничої діяльності, спонукає шукати своє місце в структурі суспільного виробництва. З огляду на це вельми гостро постає проблема адаптації як умови виживання в соціально й економічно незбалансованому середовищі (Л.А. Гордон). З одного боку, самі підприємства як носії певної системи економічних, соціальних і трудових відносин, змушені адаптуватися до ринкових відносин, терміново мобілізуючи свої внутрішні ресурси. З іншого боку, колективи й окремі працівники підприємств, як складова суспільства, що трансформується, намагаються набути власних форм адаптаційної поведінки. Передовсім це стосується їх адаптації на ринку праці та у сфері виробництва (див. праці В. Кашина, В.С. Магуна, В.В. Гімпельсона). Адаптація у сфері виробництва, тобто виробнича адаптація, активізуючи професійні та психологічні ресурси працівників, за умов перехідної економіки являє собою складний, суперечливий процес. Традиційні виробничі відносини, пов'язані з економікою соціалістичного типу, втрачають свій організаційний вплив на працівників. Усталена система трудової мотивації робить працю малоефективною, призводить до ерозії трудового потенціалу підприємств, дестабілізує виробничі процеси. Кадровий ресурс підприємств професійно виснажується, загострюються явища дезадаптації працівників. Отже, актуальність теми дослідження виробничої адаптації як важливішої складової соціально-економічної адаптації зумовлена, насамперед, нагальною потребою віднайти механізми виробництва під час перехідного періоду, збереження та активізації професійного ресурсу підприємств, вироблення нових форм і принципів ставлення до праці, підвищення ефективності виробництва та економіки загалом.

У теоретичному плані складність вивчення процесів виробничої адаптації на сучасному етапі пов'язана передусім із деформацією традиційних соціально-психологічних структур трудових відносин та істотними перекрученнями в сфері мотивації праці. Водночас, остаточним результатом теоретичних досліджень виробничої адаптації має бути розроблення засад і конкретних принципів наукового управління цим процесом. У практичному, прикладному плані постає завдання розробки методик адаптаційного моніторингу, які нададуть змогу адекватно, зважаючи на реальне виробництво, поставитися до емпіричних досліджень у трудових колективах.

Такі методики, крім безпосереднього їх застосування як ланок у технологіях управління персоналом, здатні за умови широкого їх використання суттєво збагатити базу подальших теоретичних узагальнень.

Міра наукового опрацювання проблеми. Визначається передусім тим, що адаптація особистості належить до числа ключових дослідницьких напрямів, актуальних для всього комплексу наук про людину і її діяльність. Різноманітні аспекти адаптації виступають як предмет вивчення в філософії, соціології, психології, економіці, праві (О.С. Виханський, А.И. Наумова). Саме поняття "адаптація", запроваджене до природничо-наукової лексики майже півсторіччя тому, виявилося настільки ємним, що за вельми стислий термін почало використовуватися не лише в природничих, а й у гуманітарних науках.

Виробнича адаптація як аспект соціальної адаптації індивіда постала об'єктом вивчення внаслідок усвідомлення необхідності гуманізації виробничих відносин як чинника підвищення ефективності процесів праці (дослідження В.М. Шепель та ін.).

Як теоретичні, так і прикладні аспекти виробничої адаптації останніми роками піддавалися глибокому науковому аналізу. З огляду на це варто передусім вказати на роботи концептуально-філософського плану (автори: А.Б. Георгієвський, М.П. Лукашевич, Л.Л. Шпак, В.М. Судаков та багато інших).

Соціологічний підхід, актуальний у плані практичного застосування, виразно простежується у роботах І.К. Кряжевої, В.А. Ядова, Л.Н. Когана, В.Г. Подмаркова, М.М. Соколова та інших.

Джерелом цінної емпіричної та аналітичної інформації з адаптації є роботи психологічного і психо-діагностичного профілю. Проте всі перелічені роботи були виконані за умов доперехідної, відносно стабільної економіки, усталеної системи соціальних і трудових відносин. Тому головним змістом цієї праці є теоретичне й емпіричне вивчення аспектів виробничої адаптації під новим кутом зору, стосовно до сучасних умов, а також з огляду на новий підхід до усвідомлення ролі особистості людини як активного суб'єкту господарської діяльності.

Передують тут особливості полімотивованого характеру трудової поведінки працівників загалом, і, зокрема, проблема взаємозв'язку мотивації та виробничої адаптації. Зважаючи на наявність адаптаційної потреби індивіда, її актуалізації та задоволеності в процесі виробничої адаптації під впливом мотивації, провідну проблему даного дослідження цілком підставово можна охарактеризувати як з'ясування невідповідності існуючої системи стимулювання виробничої адаптації в її аспектах реальної трудової ситуації за умов переходу до ринкової економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз механізмів виробничої адаптації під кутом взаємодії мотиваційних очікувань працівника і умов виробничого середовища з огляду на впровадження до нього соціальних технологій управління виробничо-адаптаційними процесами. У теоретичному плані досягненню мети дослідження сприяє запропоноване у цій роботі обґрунтування впливу мотивації на перебіг та характер виробничої адаптації, що дає змогу сформулювати такі гіпотетичні передумови дослідження, які розглядають успішність виробничої адаптації працівника залежно від ступеня відповідності системи стимулювання виробничої адаптації полімотиваційним очікуванням працівника.

Для реалізації даної мети треба розв'язати наступні завдання:

-- проаналізувати вплив мотивації на перебіг і характер виробничої адаптації;

-- з'ясувати зв'язок чинників мотивації з видовими аспектами виробничої адаптації;

-- концептуально обгрунтувати і практично розробити методику багатопараметрового соціологічного анкетного моніторингу виробничої адаптації;

-- здійснити дослідження виробничої адаптації у трудових колективах з метою виявлення головних особливостей процесу виробничої адаптації працівників у царині мотиваційних чинників їхньої трудової поведінки;

-- запропонувати методики прогнозування виробничої адаптації за умов реального управління адаптаційними процесами на виробництві.

Для досягнення мети і завдань дослідження застосовувалися: анкетна методика моніторингу виробничої адаптації, анкетна методика вивчення соціально-психологічного клімату, анкетна методика вивчення ціннісної орієнтації, анкетна методика планування кар'єри.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є, з одного боку, трудові колективи виробничих підприємств за умов адаптаційної ситуації, що склалася внаслідок зміни характеру соціально-економічних відносин під час перехідного періоду життя суспільства, а з другого, -- окремі працівники-адаптанти, котрі постійно залучаються до реального процесу виробництва.

Необхідність зважати на структуру потреб і мотиваційних очікувань працівника в процесі виробничої адаптації формує предмет дослідження: взаємодія еволюціонуючої структури потреб і мотиваційних очікувань працівників та умов навколишнього трудового середовища в процесах виробничої адаптації.

Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження

Теоретичну і методичну базу дисертації становили праці з проблем виробничої адаптації М.П. Лукашевича і В.М. Судакова, а також роботи з теорії мотивації праці (В.К. Вілюнас, К. Хойос, А. Маслоу). У дослідженні М.П. Лукашевича вирізнено й охарактеризовано структурні елементи виробничої адаптації, досліджено головні характеристики адаптаційного процесу, що дало змогу у межах даного дослідження класифікувати структуру потреб і мотивів працівника у поєднанні з аспектами виробничої адаптації, вможливило формулювання концепції соціологічного адаптаційного моніторингу. В.М. Судаков у своєму дисертаційному дослідженні докладно обґрунтував важливість використання в емпіричних дослідженнях виробничої адаптації багатопараметрових анкетних методик, практичне застосування яких надає велику, якісно різноманітну соціологічну інформацію про адаптаційні процеси. Поглиблюючи підходи, описані у згаданих вище роботах, автор у своєму дослідженні мав можливість методично розробити і технічно втілити анкетний моніторинг виробничої адаптації безпосередньо в трудових колективах. Методичні передумови технічної реалізації адаптаційного моніторингу також випливають з досліджень, здійснюваних на підприємствах різноманітними соціологічними групами попередніми роками. Результати цих досліджень містяться у звітах про них.

Емпіричною основою дисертації є дослідження "Виробнича адаптація працівників вагонного депо на підставі сучасних методів кадрового менеджменту (моніторинг виробничої адаптації)", проведене особисто автором у 1995--1996 роках на підприємствах Свердловської залізниці. Вибірка включала працівників 10-ти цехів загальною кількістю майже 450 чоловік. На підставі тотального опитування було одержано понад 350 заповнених анкет, з числа яких для обробки й аналізу було використано 312.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні застосування активно-пристосовницької концепції виробничої адаптації до умов трудових відносин у перехідний період, виробленні принципів побудови емпіричних соціологічних методик вивчення адаптації з огляду на комбінований аналіз зовнішньої та внутрішньої мотивації працівника, а також спектру його потреб. Оригінальною складовою роботи є розгляд питань прогнозування процесів виробничої адаптації, зважаючи на динаміку мотиваційних очікувань та їх еволюцію в адаптаційному процесові. Під час дослідження одержано й обґрунтовано наступні наукові результати:

-- проведено комплексний аналіз особливостей адаптаційних процесів за умов реального виробництва на підставі теорії мотивації, виявлено групи параметрів виробничої адаптації, що залежать від структурних чинників ціннісно-мотиваційної сфери працівника (с. 13--51);

-- побудовано й апробовано оригінальну багатопараметрову соціологічну методику моніторингу виробничо-адаптаційних процесів (с. 70--83);

-- теоретично і емпірично з'ясований взаємозв'язок мотивації працівників, рівня стимулювання та аспектів їх виробничої адаптації (с. 52--69; 84--94);

-- розроблено формалізовану структурно-функціональну модель прогнозування процесів виробничої адаптації (с. 114--130);

-- сформульовано й методично обґрунтовано концепцію моніторингу професійно-службової кар'єри як аспекту технології управління виробничою адаптацією стосовно до завдань формування практично прийнятної процедури планування кар'єри. Розроблено анкетну методику планування кар'єри керівника (145--150).

Практична значущість результатів. У прикладному плані важливим є аспект роботи, присвячений виявленню оптимального набору кадрового менеджменту стосовно до проведення емпіричного моніторингу виробничої адаптації та формуванню адаптаційного прогнозу для застосування в управлінні виробничою адаптацією. Розробка методики анкетного соціологічного моніторингу виробничої адаптації, ґрунтована на комп'ютерному, автоматизованому способі, проведення конкретних досліджень з вивчення виробничої адаптації працівників трудових колективів і одержання емпіричних результатів, важливих для подальшого розвитку теорії і практики кадрового менеджменту, має неабияку практичну користь. Слід наголосити, що низку положень і практичних висновків дисертації передано для використання керівництву підприємства, на якому проводилися дослідження. Отже, практична значущість дослідження полягає в розробці інструментарію багатофакторної соціологічної анкетної методики моніторингу виробничої адаптації та проведення на її підставі соціологічних опитувань, присвячених вивченню процесів виробничої адаптації у трудових колективах з метою визначення необхідних соціально-психологічних заходів для її активізації, виробленню методики полімотиваційного управління виробничою адаптацією. Теоретична значущість дисертації полягає в розробленні модифікованої моделі процесу виробничої адаптації з огляду на чинники полімотивації трудової активності працівників, обґрунтуванні способу побудови системи соціологічного моніторингу виробничої адаптації трудових колективів і методології розробки прийомів і методів управління виробничою адаптацією. У теоретичній частині роботи докладно розглянуто питання трудової мотивації стосовно до проблеми виробничої адаптації. При цьому простежений зв'язок мотиваційних очікувань працівника в адаптаційній ситуації та ступеня їх реалізації за умов виробництва відповідно до міри актуалізації адаптаційної потреби.

Апробація результатів. Про результати роботи автор доповідав на Міжнародній науково-практичній конференції "Залізничний транспорт сьогодні та завтра" (Єкатеринбург, 1998), а також на Вченій раді Міжрегіональної академії управління персоналом. Пропоновані в роботі соціологічні методики запроваджено в практичну діяльність кадрового менеджменту на кількох підприємствах Свердловської залізниці.

Структура дисертації визначається завданнями дослідження, особливостями і послідовністю їх розв'язання і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 8 додатків. Повний обсяг дисертації -- 212 с. Список використаних джерел (178 найменувань), 5 рисунків, 6 таблиць і додатки займають 49 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і значущість проблем, окреслених для дослідження, розкрито міру їх вивченості, визначено мету і завдання дисертаційної роботи, її практична цінність, формулюється головна гіпотеза дослідження, характеризується новизна, досягнута автором у вивченні процесів виробничої адаптації. Наголошується, що концептуальними засадами підходу до проблем виробничої адаптації за умов економіки, що трансформується, слід вважати тісний зв'язок адаптаційних процесів із чинниками виробничої мотивації.

У першому розділі -- "Теоретичні концепції виробничої адаптації: порівняльний аналіз" -- основну увагу приділено з'ясуванню понять, пов'язаних з процесами виробничої адаптації, а також чинників, що впливають на перебіг і характер адаптаційних процесів. Наголошується, що адаптація, з одного боку, характеризує усталеність людини до умов навколишнього середовища і свідчить про міру пристосування до мінливих умов. При цьому людина перетворює як саму себе, так і навколишнє середовище, внаслідок чого адаптація особистості характеризується передусім активною, перетворюючою середовище, діяльністю, опосередкованою усвідомленням і цілепокладанням. Зазначено, що пошукова активність, яка супроводжує активно-перетворюючу концепцію життєдіяльності, підсилює адаптаційні здібності індивіда, знижує рівень соматичних наслідків, спричинених адаптаційними стресами. Описано ознаки усталеної адаптації, що ґрунтуються на адекватній щодо заданих умов середовища поведінці індивіда, його ефективна взаємодія з середовищем і продуктивна діяльність, позбавлена нервово-психічного напруження (Л.Д. Столяренко та ін.). Сенсозмістовний бік поняття "адаптація" розглянуто в розділі з позицій онто- і філогенезу: в онтогенетичному сенсі адаптація є базою, однією з фундаментальних підстав, на яких будується і на які спирається процес формування і розвитку особистості (формування життєвої позиції та розвиток способу життя індивіда детермінований її адаптаційними здібностями: глибиною опанування норм і способів поведінки та спілкування в новому соціальному середовищі); з філогенетичної точки зору адаптаційну здатність покладено в основу еволюційного розвитку (праці О.Н. Дутченко, А.В. Мотыль, М.А. Шабанової).

Особливу увагу приділено поняттю "дезадаптації" як такому, що безпосередньо пов'язане з процесами виробничої адаптації, описуючи стан, протилежний усталеній адаптації (адаптованості). Зазначено, що зміст терміну "дезадаптація" можна тлумачити подвійно.

По-перше, дезадаптацію можна охарактеризувати як короткотривалий ситуативний стан, який є наслідком впливу нових, незвичних умов зміненого навколишнього середовища, що спонукають до адаптації. В такому разі дезадаптація -- сигналізатор порушення рівноваги між життєдіяльністю індивіда й вимогами навколишнього середовища.

По-друге, дезадаптація здатна виявитися вельми усталеним і тривалим психічним станом, що проявляється в неадекватному реагуванні та поведінці індивіда, зумовлених функціонуванням психіки на межі її регуляторних і компенсуючих можливостей або за межами їх. Наявність усталеної дезадаптації трактується тут як сигналізатор руйнування мотиваційно-вольового комплексу індивіда, відсутністю (або втратою) ціннісно-цільової єдності особистості.

Автор доходить висновку, що внутрішнім стосовно індивіда конструктивним виходом зі стану дезадаптації може прислужитися переоцінка фруструючої ситуації з виробленням нового мотиваційного комплексу (нових потреб). Наголошується, що управління процесами адаптації має передовсім зважати на психічну, зокрема, мотиваційну сферу особистості працівника задля створення оптимальних умов задоволення потреб або вироблення механізму заміщування потреб. Докладно розглядається питання щодо критеріїв адаптації (дезадаптації). Описано й проаналізовано сутність, функції та різновиди виробничої адаптації. На підставі існуючих розробок розглянуто головні аспекти виробничо-адаптаційного процесу. Торкаючись ролі мотивації у механізмі виробничої адаптації, автор зазначає, що активізація сил індивіда на досягнення адаптованості (гомеостазу) суттєво зумовлена емоційно-мотиваційною сферою особистості адаптанта; при цьому адаптивність як чинник успішності адаптації, потребує на активізацію відповідною мотивацією.

Автор підсумовує, що мотиваційно правильно побудований процес адаптації сприятиме, по-перше, проекції сфери мотивів індивіда на сферу його життєдіяльності (навколишнє виробниче середовище), по-друге, здійснюватиме селекцію мотивів, активізуючи одні, переводячи їх до розряду потенційних або скасовуючи інші, і, по-третє, формуватиме важливі з погляду результативної поведінки й запобігання дезадаптації нові мотиви поведінки індивіда. Застосовуючи, за аналогією з природними ресурсами, до трудових ресурсів поняття "екологічність", автор вважає, що адаптивна система мотивації є "екологічною" в тому сенсі, що поряд із головною своєю метою -- досягненням виробничого результату, вона мінімізує ймовірну шкоду працівникові (фізичну, психічну, соціальну) як від процесу самого виробництва, так і від застосування щодо нього власне мотивуючих стимулів.

У другому розділі -- "Полімотиваційна модель процесу виробничої адаптації" -- розкрито взаємозв'язок і взаємодію мотиваційних очікувань працівника та умов виробничого середовища, визначено співвідношення структури мотивів працівника з видовими аспектами виробничої адаптації, описано багатопараметрову соціологічну методику проведення моніторингу виробничої адаптації, наведено результати, одержані завдяки її застосуванню під час вивчення виробничо-адаптаційних процесів. Тут зазначається, що особистість, залучена до певної виробничої ситуації, з одного боку виступає в ролі працівника, котрий виконує коло приписаних йому обов'язків, пов'язаних із реалізацією конкретного трудового процесу; з другого, -- є носієм певних особистісних якостей, що впливають на успішність його виробничої діяльності, а з третього боку -- наділена комплексом потреб, які потребують задоволення, в тому числі й за допомогою і в ході трудової діяльності.

Психічно активне переживання працівником своїх потреб у формі спонукань (в тому числі й спонукання до праці), які виступають мотивами виробничої діяльності, а також їх стимулювання як вплив з метою актуалізації певних мотивів для досягнення передбачуваного результату, створюють передумови для успішної і гармонійної взаємодії всіх аспектів виробничого процесу. Виробнича адаптація як процес реалізації адаптивної потреби, також робить свій внесок в успішність трудової діяльності особистості, водночас, за законом зворотного зв'язку, позитивно впливаючи на реалізацію інших життєво важливих потреб працівника. Феномен полімотивації, який виявляється в тому, що на підставі схожих потреб можуть формуватися різні мотиви, так само як і схожі мотиви здатні породжувати різну поведінку, ускладнює розгляд питань, пов'язаних з оцінкою впливу тих або тих мотивуючих чинників на процес виробничої адаптації. соціальний мотиваційний виробничий адаптація

Поряд із цим, лише полімотиваційна модель адаптаційної поведінки працівника здатна повною мірою описати явище виробничої адаптації і створити передумови для практичного його моніторингу за умов реального трудового процесу. Першим етапом на шляху створення такої моделі є з'ясування питання про взаємозв'язок і взаємодію мотиваційних очікувань працівника з умовами виробництва. Розглядаючи це питання, автор докладно зупиняється на різновидах аспектів трудової мотивації за сучасних економічних умов, наводить емпіричні дані про структуру мотивів виробничої активності працівників. Описує також класифікацію мотивів за основними групами потреб з метою виявлення спектру мотиваційних очікувань працівників, які впливають на їхню трудову поведінку. Наголошується, що до процесу виробничої адаптації людина залучається разом із наявним у неї набором та рівнем мотиваційних очікувань, що зазвичай створюють ієрархічну, багатоступеневу систему регулювання поведінки на свідомо-вольовому рівні.

За умов адаптаційної ситуації спектр мотивів підлягає розщепленню з огляду на структурність самого процесу виробничої адаптації, із вирізненням для кожного її аспекту своєї групи мотивів. При цьому, з одного боку, відбувається актуалізація механізмів пошукової активності працівника-адаптанта з метою реалізації домінуючих мотивів (у тому числі -- адаптаційного), з іншого -- пристосування його особистісної мотиваційної структури до особливостей адаптаційної ситуації. Суттєвим, на думку автора, є те, що адаптаційна ситуація актуалізує в структурі мотивів ті елементи, які забезпечують їй перспективу позитивного розвитку. З огляду на опосередкування кожного різновиду аспекту виробничої адаптації якоюсь стороною загального виробничого процесу, що активізує адекватну їй групу мотивів, формується "прив'язка" фрагментів мотиваційного спектру працівника до головних аспектів виробничої адаптації: професійного, організаційного, матеріально-побутового, соціально-психологічного.

Вдаючися до опису багатопараметрової анкетної методики моніторингу виробничої адаптації, автор докладно аналізує критерії та показники адаптаційного процесу. При цьому він доходить висновку, що в полімотиваційній моделі виробничої адаптації показники (індекси) виробничої адаптації доречно впроваджувати як чинники "напруженості" мотивів в аспекті виробничої адаптації, а за умов соціально-психологічного адаптаційного моніторингу обчислювати їх на підставі порівняння в математичному вигляді рівнів очікуваної цілковитості реалізації мотивів (мотиваційних очікувань) та їх актуально реалізованим рівнем. При цьому загальна умова запровадження таких індексів має полягати в якісно однорідному їх застосуванні як на індивідуальному (працівник-адаптант), так і на груповому (трудовий колектив) рівнях.

Зазначаючи, що під моніторингом виробничої адаптації в роботі розумітиметься процедура відстеження процесів адаптації працівників на якомусь заданому відрізку часу (або впродовж усього терміну виконання ними своїх посадових обов'язків за трудовою угодою) автор наголошує, що в основу розроблення анкети було покладено структурний аналіз процесу виробничої адаптації с урахуванням мотивації, що відбивав, по-перше, багатоаспектність поняття "виробнича адаптація", а, по-друге, її полімотиваційний характер. Наведено текст анкети і методика її використання в реальному соціологічному дослідженні на виробництві. На підставі набутих під час обробки анкетних даних, наведених кількісно та графічно (за допомогою гістограми) у вигляді індексів, показано діагностуючу роль кожного з 16 індексів, які описують процес виробничої адаптації під час її моніторингу. Побудований каталог нормативів для індексів виробничої адаптації з метою його використання при визначенні ступеня адаптованості працівників підприємств, де проводили дослідження. На завершення розділу автор доходить висновку, що створена багатопараметрова соціологічна методика проведення моніторингу виробничої адаптації на практиці довела свою підвищену чутливість до специфічних особливостей процесу виробничої адаптації, достатню прогностичну надійність і результативність.

У третьому розділі -- "Полімотиваційне управління виробничою адаптацією" -- показано місце і роль виробничої адаптації у системі кадрового менеджменту, описано модель прогнозування процесів виробничої адаптації з огляду на еволюцію мотиваційних очікувань і ціннісних орієнтацій працівників, розглянуто соціальні технології управління виробничо-адаптаційними процесами. Констатується, що в практичному плані підхід до проблеми адаптації охоплює два взаємодоповнюючих етапи: перший -- відстеження механізмів виробничої адаптації у певному трудовому середовищі; другий -- вироблення системи адекватних впливів управління на адаптацію працівників заради поліпшення контрольованих параметрів виробничої поведінки адаптантів і скорочення часу адаптації. Як перший, так і другий етапи потребують розвиненої і повномасштабної структури управління персоналом із чітким визначенням її функціональної спрямованості на розв'язання питань виробничої адаптації. Зазначається, що оскільки управління виробничою адаптацією є складовою управління персоналом, за умов економічної трансформації на нього проектуються всі нюанси, пов'язані зі змінами парадигм управління. Стосовно до процесів виробничої адаптації докладно розглянуто особливості змін управлінського мислення під час переходу до ринку.

На підставі аналізу кадрових проблем залізничних підприємств чітко простежуються зростаюча роль аспектів виробничої адаптації у діяльності служб управління персоналом. Розглядаючи процеси виробничої дезадаптації у контексті такого явища, як плинність кадрів і усунення причин, що призводять до дестабілізації трудової дисципліни, автор висловлює думку про те, що проблеми виробничої адаптації мають перебувати в центрі уваги співробітників відділу кадрів, починаючи від моменту прийняття на роботу новачка-адаптанта. Відповідаючи на питання, яким чином за умов реального моніторингу виробничої адаптації можна організувати роботу з персоналом кадровою службою підприємства, автор окреслює і розглядає провідні її етапи: кадрові інтереси з елементами візуальної психодіагностики; тестування тих, кого беруть на роботу, стосовно виявлення особистісних і професійних властивостей; формування на підставі аналізу одержаної інформації адаптаційного прогнозу працівника і надання висновку керівникам, до підрозділів котрих направляють працівника-адаптанта; застосування керівниками середньої ланки висновків і рекомендацій кадрової служби (адаптаційного прогнозу) для оптимальної управлінської та особистісної взаємодії з адаптантом, застосування методів соціально-психологічної підтримки й регулювання адаптаційного процесу; соціологічний моніторинг виробничої адаптації із використанням анкетування в заздалегідь встановлені часові контрольні точки (через півроку, рік, півтора року); корегування адаптаційного прогнозу для досліджуваної групи працівників-адаптантів; формування прогнозу плинності кадрів і можливих дисциплінарних порушень для окремих працівників і трудових колективів; застосування скоригованих результатів для поліпшення соціально-психологічного й організаційного клімату в трудових колективах.

Докладно зупиняючись на проблемі прогнозування виробничої адаптації, автор наголошує на складнощах, пов'язаних із формуванням адаптаційного прогнозу. Вказує на немонотонний характер залежності рівня виробничої адаптації від часу, що не виключає можливого гальмування, призупинення або навіть спаду адаптаційного процесу, тобто дезадаптації. З огляду на це і модель, і реальна процедура побудови адаптаційного прогнозу мають враховувати, з одного боку, структурність характеру процесу адаптації, з другого, -- складність поведінки в часі, з третього -- реальні умови перебігу адаптації: параметри адаптаційної ситуації, адаптивний потенціал працівника, міру надійності даних, одержаних під час застосування методів і технологій кадрового менеджменту. Формалізуючи процедуру адаптаційного прогнозу, автор в якості першого етапу прогнозування пропонує побудову моделей функцій рівня виробничої адаптації за головними її аспектами, з огляду на максимально можливий вплив на них чинників адаптації. При цьому для кожної з цих функцій потрібний свій склад і комбінація чинників, що залежать від часу. Кінцева мета -- одержання інтегрального показника, що характеризує передбачуваний рівень адаптації. Саме він повідомляється керівникові колективу, в якому працює адаптант.

Зазначається, що реальне прогнозування виробничої адаптації збагачується завдяки додатковому залученню соціально-психологічних методів, що традиційно використовуються в системі оцінки й атестації кадрів (дослідження А.В. Філіппова, Г.В. Щекина, Л.В. Вершова). Пропонується низка методик для практичного застосування у кадровій роботі на підставі матричного методу атестації якостей працівника-адаптанта у вигляді таблиць, а також анкетна методика виявлення ціннісних преференцій працівників-адаптантів, яка дає змогу на підставі порівняння індивідуальних і середньогрупових ціннісних спектрів спрогнозувати успішність їх соціально-психологічної адаптації.

Соціальні технології управління виробничо-адаптаційними процесами, зазначає автор, є складовою технологій соціального управління трудовими процесами і мають розвиватися у межах соціально-трудової політики підприємства. Остання, в свою чергу, в якості підсистеми містить кадрову політику, в основу якої покладено уявлення про працівника як головного соціально-економічного чинника виробництва. Планування кар'єри працівника як різновиду технології соціального управління в даному контексті доцільно розглядати як складову, що забезпечує успішність виробничої адаптації. Автор пропонує і розглядає анкетну методику планування кар'єри керівників у вигляді набору реєстраційних форм, що їх заповнюють керівник, котрого атестують, а також співробітники служби управління персоналом. На завершення розділу автор доходить висновку, що ефективність управління виробничої адаптації працівників залежить від впливу на всю сукупність структурних елементів адаптації, із акцентуванням уваги на найзначущіші для конкретних умов різновиди адаптації, від уміння керівників використовувати ефективні технології соціального управління.

ВИСНОВКИ

У висновках підбито підсумки дисертаційного дослідження, узагальнено головні висновки і положення дисертації, сформульовано пропозиції щодо практичного застосування результатів дослідження на виробництві, поставлено питання про зміну і розширення посадових обов'язків працівників кадрових служб у зв'язку з залученням їх до практичного розв'язання питань виробничої адаптації. Зокрема, для начальників кадрових служб доцільним вважається додати до посадової інструкції наступні положення:

-- начальник організовує діяльність кадрової служби в напрямі повномасштабного охоплення всіх аспектів виробничої адаптації (не обмежуючись лише професійним її аспектом);

-- він відповідає за складання адаптаційного прогнозу щойно прийнятих працівників і своєчасну передачу його керівнику того підрозділу, куди направлено новачка;

-- у тісному контакті з керівниками середньої ланки він виробляє, зважаючи на специфіку виробництва, стратегію і тактику управління виробничою адаптацією;

-- начальник кадрової служби організовує через мережу своїх інспекторів та за організаційної підтримки лінійних керівників безперервний моніторинг виробничої адаптації, обговорює з управлінським складом підприємства перебіг адаптації працівників та оперативні заходи її прискорення.

У додатках пропонуються для ознайомлення матеріали кількісного, графічного й методичного характеру, одержані під час дослідження або застосовувані в ході його проведення й у написанні дисертації.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Лукашевич Н., Семенов Ю. Анкетная методика многофакторного мониторинга производственной адаптации // Персонал. -- 1995. -- №4. -- С.

2. Семенов Ю., Рякова А. Адаптация персонала на предприятии // Кадры. -- 1996. -- №10. -- С. 35--38.

3. Семенов Ю. Анкетная методика планирования карьеры руководителя // Кадры. -- 1996. -- №5. -- С. 17--23.

4. Семенов Ю.Г. Производственно-адаптационные аспекты при подборе и приеме кадров // Управление персоналом. -- 1997. -- №6. -- С. 45--51.

Семенов Ю.Г. Производственная адаптация и планирование карьеры в контексте социально-трудовой стратегии Свердловской железной дороги // Труды Международной конференции "Железнодорожный транспорт сегодня и завтра". -- Т. 1. -- Екатеринбург: УрГАПС, 1998. -- С. 232--233.

Семенов Ю.Г. Мотивационные аспекты в работе службы упавления персоналом Свердловской железной дороги // Труды Международной конференции "Железнодорожный транспорт сегодня и завтра". -- Т.1. -- Екатеринбург: УрГАПС, 1998. -- С. 233-- 234.

Семенов Ю.Г. Мотивация в структуре производственной адаптации // Труды Международной конференции "Железнодорожный транспорт сегодня и завтра". -- Т.1. -- Екатеринбург: УрГАПС, 1998. -- С. 234-- 236.

Семенов Ю.Г. Анкетная методика планирования карьеры руководителей среднего звена Свердловской железной дороги // Труды Международной конференции "Железнодорожный транспорт сегодня и завтра". -- Т.1. -- Екатеринбург: УрГАПС, 1998. -- С. 236-- 238.

Особистий внесок здобувача. У публікації №1 особисто авторові належить розробка анкетної методики багатофакторного моніторингу виробничої адаптації. У публікації №2 особисто авторові належать проведення соціологічного опитування, відпрацювання та аналіз результатів дослідження.

АНОТАЦІЇ

Семенов Ю.Г. Роль мотивації в процесах виробничої адаптації за умов переходу до ринкової економіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 -- Економічна соціологія. -- Інститут соціології НАН України, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено питанням, пов'язаним з характеристикою та особливостями перебігу процесів виробничої адаптації за умов трансформації соціально-економічних відносин та змін, що відбуваються в структурі ціннісно-мотиваційної сфери персоналу підприємств. У роботі подано новий підхід до аналізу та прогнозування виробничої адаптації на базі її багатофакторного соціологічного моніторингу. В основу соціологічного моніторингу покладено теоретично обґрунтований у дисертації взаємозв'язок різновидів аспектів виробничої адаптації та структури мотиваційних очікувань працівників. Встановлено позитивну кореляційну залежність між рівнем актуалізації мотиваційного спектру працівників та мірою їхньої виробничої адаптованості. Запропоновано анкетну методику відстежування й прогнозування виробничої адаптації, проаналізовано питання щодо управління виробничо-адаптаційними процесами. Основні результати дослідження були запроваджені в практику управління персоналом на кількох залізничних підприємствах.

Ключові слова: виробнича адаптація, полімотивація, соціологічний моніторинг, структурно-функціональна модель, прогноз, менеджмент, персонал, кар'єра.

Семенов Ю.Г. Роль мотивации в процессах производственной адаптации в условиях перехода к рыночной экономике

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 -- Экономическая социология. -- Институт социологии НАН Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам, связанным с характером и особенностями протекания процессов производственной адаптации в условиях трансформации социально-экономических отношений и происходящих изменений в структуре ценностно-мотивационной сферы персонала предприятий. Производственная адаптация как важнейшая составляющая общей адаптации к рынку позволяет в подобных условиях смягчить процессы дестабилизации производства, сберечь профессионально-кадровый ресурс предприятий, повысить экономическую эффективность трудовой деятельности. Вышеуказанное обусловливает актуальность темы диссертационной работы. Научная проблематика исследования заключается в выявлении связи производственной адаптации со структурой мотивации работников с целью разработки диагностирующих методов управления.

Соответственно, теоретическую и методологическую основу диссертации составили работы различных авторов как по вопросам производственной адаптации, так и по теории мотивации труда. В теоретической части работы рассмотрены вопросы трудовой мотивации применительно к проблеме оценки скорости и глубины производственно-адаптационных процессов. Прослеживается связь мотивации и адаптации.

Особое внимание уделено понятию "дезадаптация" как тесно связанному с процессами производственной адаптации в условиях кризиса мотивации. Рассмотрены вопросы, связанные с потроением так называемой адаптивной системы мотивации. В работе развивается новый подход к анализу и прогнозированию производственной адаптации на базе ее многофакторного социологического мониторинга. В основу социологического мониторинга положена теоретически обоснованная в диссертации взаимосвязь видовых аспектов производственной адаптации и структуры мотивационных ожиданий работников. Установлена положительная корреляционная зависимость между уровнем актуализации мотивационного спектра работников и степенью их производственной адаптированности. Предложена анкетная методика отслеживания и прогнозирования производственной адаптации, проанализированы вопросы, касающиеся управления производственно-адаптационными процессами.

Приводятся эмпирические данные о структуре мотивов производственной активности работников, а также данные, полученные в ходе социологического анкетного мониторинга производственной адаптации, позволяющие по-новому взглянуть на проблемы производственной адаптации. Рассмотрены вопросы, связанные с анализом и оценкой валидности и чувствительности анкетной методики, использованной в работе. На основе анализа кадровых проблем предприятий и полученных в работе эмпирических данных раскрывается возросшая роль аспектов производственной адаптации в управленческой практике, их влияние на процессы стабилизации трудовой дисциплины, снижение текучести кадров.

Исходя из положения о том, что проблемы производственной адаптации должны стоять в центре внимания менеджеров персонала, начиная с момента трудоустройства работника, приводится разработанная последовательность этапов управления адаптацией, повышающая ее скорость и глубину. В работе предлагается структурно-функциональная модель прогнозирования процессов производственной адаптации с учетом эволюции ценностно-мотивационной сферы работников в условиях социально-экономической трансформации. Основные результаты исследования нашли применение в практике управления персоналом на ряде железнодорожных предприятий.

Ключевые слова: производственная адаптация, полимотивация, социологический мониторинг, структурно-функциональная модель, прогноз, менеджмент, персонал, карьера.

Semenov Yu.G. A Role of Motivation in Processes of Industrial Adaptation on conditions of the transformation to a Market Economics. -- Manuscript

Thesis for a Candidate of Sciences degree by speciality 22.00.04 -- economic sociology. -- The Institute of Sociology of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 1999.

The dissertation is devoted to questions connected with a character and peculiarities of proceeding processes of industrial adaptation under the transformation social-economics relationships and changes taking place in a structure of value-motivation sphere of an industrial staff. The work has promoted a new approach to analysis and forecasting the industrial adaptation on the ground of its multifactorial sociological monitoring. This sociological monitoring is based on a correlation between aspects of the industrial adaptation and a structure of motivate expectations of industrial workers well founded theoretically in the dissertation. It has been found experimentally a positive correlation between a level of activation of worker's polymotivative aspects and a degree of his industrial adaptation. A new questionnaire method for monitoring and forecasting of the industrial adaptation is proposed. Wide analysis has been done on questions concerned with a management in an area of industrial adaptation processes. The main results obtained in the dissertation were applied to ruling practice on some railway enterprises.

Key words: industrial adaptation, polymotivation, sociological monitoring, structural model, prognosis, management, staff, career.

Размещено на Allbest.ru