Анкетування як соціологічний метод збору інформації
Особливості становлення, розвитку і збагачення методів вивчення соціальної реальності. Характеристика основ системи методів емпіричних соціологічних досліджень. Класифікація опитувань за критеріями. Розгляд різновидів запитань при анкетуванні людей.
Рубрика | Социология и обществознание |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 19.01.2014 |
Размер файла | 30,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
з дисципліни: "Соціологія"
за темою: "Анкетування як соціологічний метод збору інформації"
Київ 2009
План
Вступ
1. Поняття про соціологічні методи
2. Опитування
3. Анкетні опитування
4. Метод експертних оцінок
Список використаної літератури
соціальний емпіричний опитування
Вступ
Історія соціології свідчить про складний шлях становлення, розвитку і збагачення методів вивчення соціальної реальності.
На перших порах становлення соціології її прийоми і способи пізнання дійсності мало відрізнялися від тих, які використовувалися вже існуючими науками - філософією, правом, історією. Проте і на цьому етапі соціологія орієнтувалася на вивчення конкретних даних, "відчутній" інформації, які, як і в точних науках, могли отримати як якісну, так і кількісну інтерпретацію.
Соціологія поступово накопичувала свої методи пізнання, особливо коли це стосувалося емпіричних досліджень. Окремі документи, опитні листи, інтерв'ю, аналіз документів отримали завершену цілісну інтерпретацію в основному в 20-ті роки XX століття, коли можна було говорити про більш-менш науково обгрунтовані методи, процедуру, методику і техніку, що дають можливість всесторонньо проаналізувати явище, яке вивчається, це різко підвисило наукову і практичну значущість соціології.
У найбільш загальному вигляді соціологічне дослідження можна визначити як систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, зв'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірні дані про явище, що вивчається, або процес, про тенденції і суперечності їх розвитку, щоб ці дані могли бути використані для приросту наукового знання або в практиці управління суспільним життям.
1. Поняття про соціологічні методи
Термін “метод” походить від грецького слова “methodos”, що буквально означає “шлях до чогось”. Метод - це спосіб побудови і обґрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур та операцій емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності. Метод у соціології залежить від проблеми, що досліджується, від побудованої теорії та загальної методологічної орієнтації.
Система соціологічних методів, правил, принципів, регулятивів і норм виступає на рівні спеціально-наукової методології, яка специфічна для соціології як науки. Цей рівень соціологічного знання конкретизується у методиці, яка являє собою систему конкретних процедур та операцій, які використовуються при дослідженні й дозволяють здійснити аналіз специфічного предмета. Методика соціологічного дослідження знаходить свій вияв у техніці, яка являє собою систему різних методик і прийомів вивчення соціальної реальності у відповідності з цілями та етапами дослідження.
Відповідно до етапів дослідження вичленуються також методи збирання емпіричних даних, процедури висунення, перевірки та спростування гіпотез, побудови послідовності теорій. В залежності від специфічного рівня соціальної реальності, яка є предметом соціологічних досліджень, використовуються різні соціологічні методи. Для дослідження соціокультурних систем, соціальної структури, соціальних інститутів, соціальних відношень широко використовуються порівняно-історичний, генетичний, порівняно-типологічний та типологічний методи. При вивченні громадської свідомості, громадської думки використовуються методи аналізу документів, опитування, в тому числі анкетування та інтерв'ювання, спостереження (включеного і невключеного). При дослідженні міжособистісних стосунків всередині малих груп, ставлення особистості до тих чи інших суспільних явищ, життєвих та ціннісних орієнтацій і настанов особистості використовуються методи соціометрії, соціальної психології, анкетування та інтерв'ювання, біографічний метод. Іншими словами, соціологія пов'язує використання методу з специфікою предмета дослідження і з його завданням.
Існує визначена різниця між методами вивчення соціокультурних систем в їх функціонуванні, статистиці, синхронії (типологічний, порівняний, структурно-функціональний методи) і методами дослідження динаміки, генезису та розвитку соціокультурних систем.
Наряду з теоретичними методами соціологія розробила систему методів емпіричних соціологічних досліджень - анкетного опитування, інтерв'ю, аналізу документів, спостереження, процедур узагальнення та інтерпретації емпіричних даних.
Велика роль серед соціологічних методів відводиться кількісним і математичним методам, зокрема методам статистики, факторного, латентно-структурного, кореляційного аналізу, процедурам побудови і аналізу шкал різного роду.
У конкретних соціологічних дослідженнях використовується ряд методів чи система методів як об'єктивних, так й інтерпретаційних, оскільки у громадському житті велику роль грають оцінки і самооцінки особистості, їх настанови і ціннісні орієнтації.
2. Опитування
Серед методів збору первинної соціальної інформації найпопулярнішим є метод опитування, який у багатьох людей асоціюється саме із соціологією.
Опитування -- метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.
За допомогою опитування можна одержати інформацію, яка не завжди відображена в документальних джерелах чи доступна прямому спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним, джерелом інформації є людина - безпосередній учасник, представник, носій досліджуваних явища чи процесу. Вербальна (словесна) інформація, одержана завдяки цьому методу, значно багатша, ніж невербальна. Вона легше піддається кількісному опрацюванню та аналізу, що дає змогу широко використовувати для цього обчислювальну техніку. На користь цьому методу служить і його універсальність, оскільки під час опитування реєструють мотиви діяльності індивідів, результати цієї діяльності. Усе це забезпечує опитуванню переваги щодо методу спостереження або методу аналізу документів.
При опитуванні надто важливою є взаємодія соціолога та опитуваного. Дослідник втручається у поведінку респондента, що, звичайно, не може не позначитися на результатах дослідження. Інформація, одержана від респондентів за допомогою опитування, відображає реальність тільки в тому аспекті, в якому вона існує в свідомості опитуваних. Тому завжди слід враховувати можливе спотворення інформації при застосуванні опитування, що пов'язано з особливостями процесу відображення різних аспектів соціальної практики у свідомості людей.
Плануючи збір інформації методом опитування, слід брати до уваги й умови, які можуть впливати на її якість. Однак зважити на всі обставини практично неможливо. Тому умови, не взяті до уваги, належать до випадкових чинників. Ними, наприклад, можуть бути місце і обставини проведення опитування. Ступінь незалежності інформації від впливу випадкових чинників, тобто її стійкість, називається надійністю інформації. Вона залежить від здатності суб'єкта давати одні й ті ж відповіді на одні й ті самі запитання, визначається незмінністю цих запитань і варіантів відповідей на них для всієї обраної сукупності респондентів або кожної з її груп.
Для підвищення надійності інформації слід дбати про незмінність якомога більшої кількості умов збору інформації: місцевих обставин опитування, порядку формулювання запитань і відповідей на них, впливів дослідників на респондентів у процесі спілкування.
Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний:
а) сприйняв потрібну інформацію;
б) правильно зрозумів її;
в) зміг згадати, за необхідності, події минулого;
г) обрав достеменну відповідь на поставлене запитання;
ґ) зміг адекватно висловитися.
Важливо також, щоб опитуваний не тільки міг, а й хотів щиро відповісти на запитання.
Якість первинної соціологічної інформації значною мірою залежить від вимірювального інструменту - соціологічного питальника (бланк інтерв'ю, анкета). Критеріями їх оцінки є стійкість і обґрунтованість.
Стійкість інструменту вимірювання - ступінь відтворення результатів вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій самій групі і за тих самих умов.
Обґрунтованість інструменту вимірювання - ступінь відповідності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик і характеристик, які планувалося виміряти.
Обґрунтований інструмент вимірювання повинен бути стабільним. Перевірка якості вимірювального інструменту є складною, трудомісткою, але необхідною процедурою. Без неї не можливо визначити наукову значущість одержаних результатів.
Щодо достовірності зібраної інформації опитування передбачає такі основні фази:
а) адаптацію;
б) досягнення поставленої мети;
в) завершення опитування.
Кожне опитування починається з фази адаптації, під час якої у респондента створюють мотивацію до відповіді на запитання і готують його до дослідження. Фаза адаптації складається із звернення і декількох перших запитань. Звернення є зав'язкою, початком опитування. Щоб респондент зміг надати потрібну інформацію, необхідно підготувати його до цього: пояснити зміст питальника, мету опитування, при роботі з анкетою - правила її заповнення, і, поступово ставлячи запитання, підвести його до теми дослідження. Основне завдання - встановити контакт з респондентом, "зав'язати розмову". Тому нерідко соціолог формулює спершу запитання, відповіді на які не дають пов'язаної з темою дослідження інформації, але залучають опитуваного до розмови.
Складніше сформувати в опитуваних мотивацію до участі у дослідженні. Для цього необхідно їх зацікавити, зачепивши актуальні життєві проблеми. Формулювання мети дослідження, пояснення можливості використання його результатів для задоволення потреб респондентів - все це актуалізує участь в опитуванні, стимулює прагнення респондента надати достовірну інформацію.
Однак дослідження не завжди пов'язані з потребами опитуваних. Так, при опитуванні експертів звернення повинно відповідати таким мотивам, як престижні міркування, прагнення принести користь іншим. До опитуваного звертаються як до компетентного спеціаліста, експерта з досліджуваної проблеми.
На вірогідність одержаної в процесі опитування інформації впливає побоювання респондента, що його відверті відповіді стануть відомими іншим людям, керівництву і будуть використані йому на шкоду. Анонімне опитування зменшує вплив цього чинника і підвищує достовірність соціологічних даних.
Основний зміст другої фази опитування - досягнення поставленої мети - полягає у зборі основної інформації, необхідної для вирішення сформульованих завдань. У процесі відповіді на основну, а відповідно і найбільшу за обсягом? частину питальника зацікавленість респондента може поступово згасати. Для стимулювання її використовують функціонально-психологічні питання, які несуть смислові навантаження, становлять певний інтерес, знімають втому і підвищують мотивацію опитуваних.
Остання фаза - завершення опитування. Наприкінці питальника вміщують функціонально-психологічні "легкі" запитання, які знімають напруження у респондента і дають змогу йому виявити свої почуття.
Опитування класифікують за різними критеріями:
за характером взаємозв'язків соціолога і респондента їх поділяють на заочні (анкетні) та очні (інтерв'ю), кожен з яких має свої різновиди;
за ступенем формалізації - стандартизовані і не стандартизовані (вільні);
за частотою проведення - одноразові й багаторазові;
за охопленням об'єкта - суцільні й вибіркові.
Специфічними видами є опитування експертів, соціометрія.
3. Анкетні опитування
Одним з найпоширеніших видів опитування є анкетування, яке передбачає самостійне заповнення анкети респондентом. Використовуючи роздаткову, поштову чи надруковану у пресі анкету, дослідник з мінімальною технічною допомогою за короткий час може зібрати первинну інформацію від сотень респондентів. Забезпечуючи повну анонімність, метод анкетування дає змогу ефективніше досліджувати морально-етичні проблеми.
Анкета - тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.
Оскільки анкету респондент заповнює самостійно, особливо важливе значення мають структура запитань, мова і стиль їх формулювання, рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення. Починається вона вступною частиною, в якій зазначають, хто, з якою метою проводить опитування, вміщують інструкцію щодо заповнення анкети, зосереджують увагу на способі її повернення після заповнення, її текст повинен створити у респондента настрій співробітництва. Вступну частину найчастіше розміщують на титульному аркуші.
Наступним структурним елементом анкети є контактні запитання. Їх мета - зацікавити респондента, полегшити йому входження у проблему. Тому вони повинні бути простими за формулюванням, передбачати достатньо легкі відповіді на них.
Сутнісну інформацію містять основні запитання, зміст яких повністю визначається цілями і завданнями дослідження. Найкраще, якщо кожному окремому завданню відповідає певний блок запитань, а перехід до нового супроводжується поясненнями. Наприклад: "На цьому закінчуємо розмову про Вашу роботу. Тепер декілька запитань про Ваші можливості щодо проведення вільного часу".
Після основних вміщують запитання для з'ясування соціально-демографічних характеристик респондентів. Наприкінці дають декілька запитань, які повинні зняти психологічне напруження в опитуваних, допомогти їм усвідомити необхідність і значущість здійсненої ними роботи.
Запитання анкети є висловлюваннями, розрахованими на одержання інформації, що дає змогу операціоналізувати ознаки певного соціального явища.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Схема1. Різновиди запитань анкет
За структурою запитання анкети класифікують на відкриті, напівзакриті, закриті (цю групу запитань, у свою чергу, поділяють на альтернативні й неальтернативні). У закритих запитаннях респонденту дають повний перелік варіантів відповідей, пропонуючи обрати один або декілька з них. Їх поділяють на альтернативні (коли необхідно вибрати тільки один варіант відповіді) і неальтернативні ("питання-меню", які допускають вибір кількох варіантів відповідей). Відкриті запитання не пропонують жодних варіантів відповідей, і респондент може висловлюватися на власний розсуд. Напівзакриті запитання в переліку запропонованих відповідей мають позиції "інше" або "що ще?".
За формою виділяють прямі та непрямі запитання. Прямі запитання дають змогу одержати інформацію безпосередньо від респондента ("Чи задоволені Ви своєю роботою?"). Коли ж від респондента необхідно одержати критичну думку про нього, інших людей, негативні явища життя, використовують непрямі запитання, пропонуючи на його розгляд уявну ситуацію, яка не вимагає самооцінки конкретно його якостей та обставин його діяльності.
Основні запитання спрямовані на збір інформації про зміст досліджуваного явища; неосновні - на з'ясування основного запитання (запитання-фільтри), перевірку щирості, правдивості відповідей респондента (контрольні запитання), встановлення контакту з респондентом (контактні). За змістом їх поділяють на: запитання про факти поведінки, спрямовані на виявлення вчинків, дій та результатів діяльності людей; запитання про факти свідомості (виявляють думки, мотиви, оцінки, очікування, плани респондентів на майбутнє); запитання про особистість респондента (соціально-демографічний блок запитань, що виявляють вік, стать, національність, освіту, професію, сімейний стан та інші статусні характеристики респондентів).
Підвищенню достовірності служить і забезпечення можливості для респондента ухилитися від відповіді або дати невизначену відповідь. З цією метою в анкеті передбачають такі варіанти відповідей, як "мені важко відповісти", "як коли", "буває по-різному" тощо. Важливо також, щоб запитання не мали у своїх формулюваннях явних або неявних підказок. При формулюванні оціночних запитань і варіантів відповідей обов'язково стежать за збалансованістю позитивних і негативних суджень.
Суттєве значення має і зовнішній вигляд анкети: якість паперу, чіткість шрифту. Текст запитання і варіанти відповідей доцільно друкувати різними шрифтами. Це стосується також нумерації запитань і відповідей, різноманітних пояснень. Значну роль у графічному оформленні відіграють ілюстративні матеріали, вказівні стрілки. Вони знімають втому, дають змогу адекватно сприйняти зміст запитання, вказують на перехід до нової теми тощо.
Визначаючи обсяг анкети, слід враховувати, що час на її заповнення не повинен перевищувати 40-50 хвилин.
Загалом запитання повинні відповідати завданням дослідження, тобто забезпечувати одержання інформації саме про досліджувані ознаки, а також можливостям респондентів як джерел інформації.
У сучасних соціологічних дослідженнях використовують кілька видів анкетування: роздаткове, поштове, надруковане у пресі. Найпоширенішим є роздаткове анкетування, за якого респондент одержує анкету безпосередньо з рук соціолога. Цей вид анкетування найнадійніший, гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стовідсоткове їх повернення, але багато в чому залежить і від уміння соціолога встановити психологічний контакт з респондентами, створити сприятливу атмосферу при опитуванні.
Поштове анкетування полягає в розсиланні анкет та одержанні на них відповідей поштою. Суттєва його перевага полягає у відносно низькій вартості, простоті організації (з підготовкою дослідження, в якому розсилається 2-3 тисячі анкет, легко справляються 2-3 особи). Воно дає змогу одночасно провести опитування на великій території, в тому числі у важкодоступних районах. Незалежність відповідей респондентів від впливу інтерв'юера також сприяє підвищенню надійності результатів соціологічного дослідження. І ще одна перевага - можливість респондента самостійно обирати зручний для нього час заповнення анкети.
Водночас поштове анкетування має чимало недоліків. Основний з них - неповне повернення анкет (не всі респонденти заповнюють анкети і надсилають їх дослідникам), хоч це великою мірою залежить і від кваліфікованості соціолога (процес повернення анкет за поштового опитування теж керований). Ще один недолік - відмінність тих, хто заповнив і надіслав поштову анкету, від тих, хто ухилився від участі в опитуванні, тобто зміщення вибірки. Нерідко надходять відповіді не від тих, кому надсилались анкети. Респондент іноді не сам заповнює анкету, а "переклада" це на когось із членів сім'ї. Не можна повністю виключити і групове заповнення, використання порад інших осіб.
Останнім часом набуває поширення друковане у пресі анкетування. Кількість повернутих анкет при цьому незначна, як правило, не більше кількох відсотків читачів конкретного видання. Але за значного тиражу можна одержати велику кількість заповнених анкет. Однак і тоді слід обережно аналізувати емпіричні дані, не поспішати з поширенням висновків на всіх читачів. Суть не в тому, що соціально-демографічний склад тих, хто відповів на анкету, відрізняється від "паспортних" характеристик аудиторії. Важливіше, що ті, хто відповів на анкету, відрізняються від "мовчазної більшості" або своїм ставленням до конкретного видання, або своїм баченням і розумінням досліджуваної проблеми, або тим й іншим одночасно. Сумарні статистичні розподіли відповідей важко інтерпретувати. Водночас із загального масиву заповнених анкет майже завжди можна виділити однорідні під масиви, які належать респондентам конкретних соціально-демографічних груп. А це відкриває сприятливі можливості для дослідження диференціації думок, пропозицій, властивих різним групам респондентів. Часто учасники опитування супроводжують заповнені анкети листами, в яких дають розгорнуту аргументацію свого ставлення до порушуваної проблеми. Подібні само інтерв'ю значно збагачують первинну інформацію і поглиблюють науковий аналіз.
4. Метод експертних оцінок
Під час масових опитувань, джерелом соціальної інформації про певні аспекти об'єкта дослідження є представники цього самого об'єкта. Однак на практиці буває важко або взагалі неможливо встановити носія проблеми і відповідно використати його як джерело інформації. Найчастіше такі ситуації пов'язані зі спробами прогнозування зміни соціального явища, процесу, об'єктивного оцінювання таких аспектів діяльності й особистісних рис людей, щодо яких їх самооцінка може бути неадекватною. Така інформація може надходити тільки від компетентних осіб - експертів, які мають глибокі знання про предмет чи об'єкт дослідження.
Формуючи групу експертів, на першому етапі їх відбору доцільно скористатися такими критеріями, як рід занять і стаж роботи з певного профілю. Попередній список експертів може бути широким, але надалі його доцільно звузити, залишивши в ньому найпідготовленіших осіб. Головний серед усіх критеріїв відбору експертів -- компетентність. Для визначення її рівня використовують два методи: самооцінку експертів і колективну оцінку авторитетності кожного з кандидатів в експерти (наприклад, з допомогою соціометричного опитування).
Метод колективної оцінки застосовують для формування групи експертів, коли вони знають один одного як спеціалісти. Така ситуація найчастіше трапляється серед творчих людей, відомих політиків, економістів.
До основних функцій методу експертної оцінки в соціологічному дослідженні належать:
прогноз тенденцій розвитку різних явищ і процесів соціальної дійсності;
оцінка рівня достовірності даних, одержаних з допомогою масових опитувань;
атестація колективу (його членів) за рівнем професіоналізму, трудової активності тощо.
Прогностична експертна оцінка може бути застосована щодо будь-яких соціальних явищ, процесів, глобальних і локальних проблем.
В експертних опитуваннях анонімність, як правило, втрачає будь-який смисл, оскільки експерт є активним учасником наукового дослідження. Спроба приховати від нього мету дослідження, перетворивши його на пасивне джерело інформації, може призвести до втрати його довіри до організаторів дослідження.
Основний інструментарій експертних опитувань (анкета, бланк-інтерв'ю) розроблений за спеціальною програмою. На відміну від масового опитування, програма опитування експертів не так деталізована і має переважно концептуальний характер. Якщо дослідник не наважується сформулювати прогностичні судження, то в анкету експерта вміщують відкриті запитання, які передбачають повну свободу вибору форми відповіді.
Процедура опитування експертів може бути очною чи заочною (поштове опитування, телефонне інтерв'ю). Одна з найпростіших форм експертного прогнозу - обмін думками. Вона передбачає одночасну присутність усіх експертів за "круглим столом", де і відбувається з'ясування домінуючої позиції з порушеного дослідником дискусійного питання. Обговорення проблеми може відбуватися в кілька турів, поки не буде вироблена узгоджена оцінка.
Під час вироблення управлінських рішень за допомогою соціологічних досліджень іноді постає проблема достовірності результатів масового опитування, правомірності сформульованих на їх основі висновків. Йдеться про оцінку компетентності висловлених респондентами міркувань. Для цього складають анкету експерта, яка містить в основному закриті питання, які за структурою ідентичні питанням анкети масового опитування. Завдання експерта полягає в тому, щоб з урахуванням об'єктивної ситуації та чинників, які цікавлять дослідника, висловити щодо поставлених питань неупереджені, всебічно виважені міркування.
Останнім часом використовують і такий різновид методу експертної оцінки, як атестація, коли експертами є керівники закладу, колективу чи спеціальна атестаційна комісія. Структура атестаційного листа, який заповнюють експерти колективно, зумовлена системою показників, за якими оцінюють члена колективу чи колектив загалом.
Метод експертної оцінки поширений у розвідувальних і проблемних дослідженнях для одержання попередніх відомостей про об'єкт, предмет аналізу, для уточнення гіпотез і завдань основного дослідження, для визначення умов експерименту, а також при оцінюванні його ефективності.
Висновок
Треба сказати, що не дивлячись на широке розповсюдження масових опитів методом анкетування в соціологічній літературі проблемі розробки анкет як системі питань приділяється дуже мало уваги. Роботи, які спеціально присвячені цій проблемі, можна перерахувати по пальцях. Разом з тим соціологічна практика в даний час накопичила досить великий досвід в розробці зазначених питань. Частина цього досвіду знайшла віддзеркалення в деяких публікаціях, як правило в невеликих статтях. Велика ж частина залишилася надбанням невеликої групи соціологів-практиків.
Проте проблеми правильної побудови соціологічного питання і анкети в цілому вимагають більшої уваги. Як не можна поставити рекордів на біговій доріжці, не оволодівши технікою бігу, так не можна чекати великих відкриттів в соціології, не знаючи методики і техніки проведення соціологічних досліджень і зокрема здійснення правильного та вірного анкетування.
Список використаної літератури
1. Аверьянов Л.Я. Социология: искусство задавать вопросы. Издание 2-е, переработанное и дополненное. - М., 1998
2. Болотіна Є.В.. Мішура В.Б. Соціологія. - Київ: ЦУЛ, 2007
3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. - Київ: Каравела, 2008
4. Социология: наука об обществе. Учеб. пособ. для студентов вузов / В.П. Андрущенко, В.И. Волович, Г.Т. Головченко. - Харьков: Изд-во ин-та востоковедения и междунар. отношений, 1996
5. Соціологія: Підручник / За ред. В.Г. Городяненка. - К.: ВЦ "Академія", 2008
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особливості використовування Інтернету в проведенні соціологічних опитів і досліджень. Види опитувань та техніка збору інформації за допомогою Інтернет-ресурсів. Переваги і недоліки Інтернет-опитів перед звичайними "польовими" умовами збору інформації.
реферат [31,4 K], добавлен 26.09.2009Види соціологічного дослідження. Складові програми соціологічного дослідження, характеристика методів збору інформації, вимоги і прийоми формування вибірки. Методи опитування: анкета, інтерв’ю, спостереження. Соціометричний метод дослідження, соціограма.
реферат [42,6 K], добавлен 03.02.2009Розвиток соціологічних методів опитування та їх різновиди. Місце методу опитування серед інших методів збору первинної інформації. Обґрунтування методів та методик, обраних для проведення дослідження на тему "Субкультура в молодіжному середовищі".
курсовая работа [52,2 K], добавлен 20.07.2014Сутність методів і їх роль в практиці соціальної роботи. Вибір підходу до процесу соціальної роботи. Огляд способів, які застосовуються для збирання, обробки соціологічних даних у межах соціальної роботи. Типи взаємодії соціального працівника з клієнтами.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 29.03.2014Чотири взаємопов’язаних етапи будь-якого соціологічного дослідження. Класифікація емпіричних і прикладних досліджень. Найважливіші компоненти структури особистості: пам'ять, культура і діяльність. Глобалізація: наслідки для людини і сучасного суспільства.
контрольная работа [32,0 K], добавлен 22.09.2012Характеристика соціологічних методів дослідження (аналіз документів, спостереження, опитування, анкетування, експеримент), функцій (навчання, виховання), завдань та напрямків розвитку (демократизація, гуманізація) системи освіти як соціального інституту.
реферат [43,1 K], добавлен 26.05.2010Передісторія осмислення суспільної думки і методи її вивчення. Сучасні тенденції розвитку соціологічних опитувань. Перрі як архітектор електоральних прогнозів. Белден - батько регіональних опитувань. Ваксберг - теоретик сучасного телефонного опитування.
реферат [33,2 K], добавлен 10.01.2010Соціологічні дослідження і суспільна практика. Поняття, структура програми соціологічного дослідження. Практичні поради, визначення мети і завдань соціологічного дослідження. Методи соціологічних досліджень. Класифікація видів соціологічного експерименту.
курсовая работа [68,4 K], добавлен 19.01.2011Опитування як метод збору первинної соціологічної інформації шляхом звернення із запитаннями до визначених груп людей. Отримання інформації про події, факти, відомостей про думки опитаних. Основні етапи організації та проведення соціологічного інтерв’ю.
реферат [16,6 K], добавлен 18.09.2009Методико-теоретичні аспекти вимірювання взаємозв'язків соціологічних явищ, їх класифікація, характеристика видів та методів дослідження. Причинна залежність як головна форма закономірних зв'язків. Умови правильного використання методів теорії кореляції.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 13.10.2012Мета і предмет соціального аудиту. Характеристики якісних (глибинне інтерв'ю, опитування, експертна оцінка, спостереження, публіцистичне прогнозування) та кількісних методів (анкетування, бенчмаркінг) збору інформації про стан соціоекономічних показників.
реферат [26,2 K], добавлен 14.03.2014Сутність соціологічного дослідження, його значення та елементи. Вивчення ставлення студентів до забобонів, астрологічних прогнозів та ворожіння. Методи збору первісної соціологічної інформації. Особливості проведення та аналіз результатів опитування.
практическая работа [78,7 K], добавлен 06.04.2011Характеристика передумов виникнення соціологічної науки. Дослідження типів суспільства та шляхів його розвитку. Специфіка соціологічного знання. Вивчення ролі соціології у пізнанні та розвитку суспільства. Етапи формування соціологічних ідей про працю.
контрольная работа [48,1 K], добавлен 25.03.2014Загальні відомості про використання соціологічних методів. Поняття та сутність анкети, її значення у дослідженні. Методи усного опитування (інтерв'ю), їх класифікація та умови використання. Можливості вивчення особистості через оцінювання та самооцінку.
контрольная работа [34,1 K], добавлен 16.10.2010Вибір відповідного методу дослідження та визначення способу його застосування при вирішенні дослідницької проблеми. Суперечності між технікою та інструментарієм у процесі соціологічних досліджень. Пілотажний, описовий та аналітичний види досліджень.
реферат [29,5 K], добавлен 27.02.2011Особливості опитування та анкетування як основних методик виявлення цінностей людини. Ієрархія життєвих цінностей професорсько-викладацького складу. Визначення ролі трудових пріоритетів в залежності від професійної орієнтації. Трудові портрети студентів.
курсовая работа [7,1 M], добавлен 01.11.2010Соціальна інженерія як сфера науково-практичної діяльності. Вивчення особливостей її становлення, статусу та проблемного поля. Стабілізація соціального стану шляхом розробки методів та засобів протидії деструктивним процесам або адаптації до певних змін.
контрольная работа [28,4 K], добавлен 23.07.2014Характеристика діяльності Володимира Мономаха, Оріховського-Роксолана, Вишневського, Сковороди у протосоціологічний період становлення і розвитку суспільно-політичної думки українства. Виділення основних сфер соціологічних досліджень української діаспори.
контрольная работа [28,6 K], добавлен 26.08.2010Теорія політики як теоретична дисципліна. Вивчення форм і методів побічного впливу на політику держави опозиційних сил. Соціологічне дослідження міжнародних відносин і світової політики. Процес інтеграції, аналіз розвитку міжнародних комунікацій.
контрольная работа [44,0 K], добавлен 25.04.2009Поняття соціологічного дослідження, його функції, принципи та етапи проведення. Порядок формування програми соціологічного дослідження. Взаємодія структурних компонентів даної програми. Особливості програм у різних видах соціологічних досліджень.
реферат [23,8 K], добавлен 08.12.2010