Формування інформаційного суспільства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

інформаційний суспільство управління

Процес розвитку інформаційного суспільства, інформатизації усіх його сфер сьогодні стає дуже актуальною. Дослідження проблем формування, закономірностей розвитку та практичне втілення у майбутнє життя інформаційних ресурсів набагато полегшить усі сфери людської діяльності та плідний розвиток цивілізації загалом.

Тема роботи полягає у ретельному вивченні усіх процесів, які передували формуванню інформаційного суспільства, дослідженні явищ які відбуваються сьогодні та прогнозуванні майбутніх наслідків. В роботі описується практика провідних держав світу, їх внесок та роль у побудові інформаційного суспільства. А також Українські особливості інформатизації, існуючі проблеми та шляхи їх вирішення.

Предметом цього дослідження є формуванням та розвиток інформаційного суспільства, його риси та особливості; поява нових явищ, таких, як інформаційний продукт та інформаційна культура; ретельне дослідження інформатизації та її історичного розвитку; визначення концепції «інформаційне суспільство»; а також практика провідних держав світу в цієї сфері та ознаки інформаційного суспільства в Україні.

Об'єктом дослідження є інформатизація, яка охоплює усі сфери людського життя. Зараз не один вид діяльності не може бути стовідсотково успішним, якщо він не використовує надбання інформаційних технологій. Суб'єктами цього процесу виступає усе людство, яке завдяки стрімкому розвитку є генератором нових ідей та технологій.

Завдяки неймовірно швидкому розвитку інформаційних процесів, наука не встигає виробляти відповідні методи щодо їх вивчення. Тому на сьогодні вчені використовують методологію тих напрямків знань, які найтісніше пов'язані з інформатизацією та тих сфер, яких вона торкається. Найчастіше використовують:

§ Історко-описовий метод,

§ методи прогнозування (дельфійський метод, побудова сценаріїв),

§ методи аналізу ситуації (спостереження, вивчення документів, порівняння),

§ контент-аналіз, івент-аналіз,

§ когнетивне картування,

§ процентний метод,

§ ситуативний та інституційний методи,

§ операційно-прекладний метод,

§ формалізоване та логіко-інтуєтивне моделювання,

§ математичне та комп'ютерне моделювання,

§ нормативно-гіпотезотворчий та аналітико-прогностичний методи,

§ метод експертних оцінок тощо.

Хоча це питання вивчається лише декілька десятиріч, вже напрацьовано багато відповідної літератури і постійно з'являються нові наукові праці. Процес формування і розвитку інформаційного суспільства відбувається настільки швидко, що в деяких випадках теорія йде паралельно з практикою, а інколи навіть відстає.

В наш час формування інформаційного суспільства є однією з домінуючих тенденцій розвитку цивілізації в XXI ст. Завдяки стрімкому збільшенню можливостей засобів інформатики, телекомунікаційних систем і нових інформаційних технологій формується інформаційне місце існування і життєдіяльності людей, складається інформаційне суспільство. У цьому суспільстві для людини з'являються не тільки принципово нові можливості, але і виникають раніше не відомі проблеми.

Діяльність окремих людей, груп, колективів і організацій зараз все більшою мірою починає залежати від їх інформованості і здатності ефективно використовувати існуючу інформацію. Перш ніж зробити якісь дії, необхідно провести величезну роботу щодо збору і переробці інформації, її вивченню та аналізу. Пошук раціональних рішень в будь-якій сфері вимагає обробки великих об'ємів інформації, що часом неможливо без залучення спеціальних технічних засобів.

Зростання об'єму інформації особливо стало помітне у середині XX ст. Лавиноподібний потік інформації хлинув на людину, не даючи їй можливості сприйняти цю інформацію повною мірою. У новому потоці інформації, яка щодня з'являється, орієнтуватися ставало все важчим. Часом вигідніше стало створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести пошук аналога, зробленого раніше.

Ці причини створили парадоксальну ситуацію - в світі накопичений величезний інформаційний потенціал, але люди не можуть ним скористатися в повному об'ємі через обмеженість своїх можливостей. Інформаційна криза поставила суспільство перед необхідністю пошуку шляхів виходу з положення, що створилося. Впровадження ЕОМ, сучасних засобів переробки і передачі інформації в різні сфери діяльності стало початком нового еволюційного процесу, названого інформатизацією, в суспільстві, що знаходиться на етапі індустріального розвитку. Цей процес логічно призвів до появи принципово нового суспільства - інформаційного.

Під час дослідження цієї теми сформувалась гіпотеза щодо відсталості у формуванні та розвитку інформаційного суспільства в Україні від світового рівня. Завданням роботи є ретельне вивчення усіх факторів, які впливають на відсталість України у цьому процесі; доведення на реальних прикладах яке є сучасне положення України у світовому процесі інформатизації; та висвітлення основних рекомендацій щодо подальшого розвитку інформатизації в Україні.

На мій погляд дана тема є дуже цікавою і її актуальність не викликає у мене сумніву. Оскільки, наші дні диктують гостру необхідність упевнено відчувати себе на ногах в суспільстві, де значення інформації для всіх сфер суспільного життя постійно збільшується. Не викликає сумніву той факт, що ключем до успіху в такому суспільстві буде вміння ефективно користуватися інформацією.

Грамотне орієнтування в інформаційному суспільстві полегшить функціонування будь-яких систем. Дослідження процесів формування і розвитку інформаційних технологій надасть упевненості в майбутньому. І в загалі людина повинна знатися на тих явищах, які відбуваються сьогодні і неодмінно будуть відбуватися завтра. Саме тому дана тема здається мені дуже сучасної, актуальної і цікавої для дослідження.

1. Парадигма побудови інформаційного суспільства в Україні

1.1 Концепції основних понять

Одна з характерних особливостей, яка впливає та кардинально змінює розвиток суспільства є поява принципово нового явища - інформатизації.

Інформатизація - це глобальний процес активного формування та широкомасштабного використання інформаційних ресурсів. В процесі інформатизації відбувається перетворення традиційного технологічного способу виробництва і способу життя в новий, постіндустріальний на основі використання кібернетичних методів і засобів (універсальних або керованих ЕОМ, мікро- і персональних ЕОМ, мікропроцесорних блоків тощо). Інформатизація в індустріально розвинених країнах стає центральною ланкою, об'єднуючою всі сторони якісних перетворень в суспільстві.

В результаті інформатизації на новий рівень піднімаються наукові дослідження і розробки, виробництво, управління, всі сфери соціального життя суспільства, якісно змінюються параметри економічного зростання.

Головними напрямками розвитку інформатизації стають:

§ створення найбільш прогресивних і найбільш гнучких засобів обробки інформації,

§ зниження вартості обробки інформації, покращення технічних характеристик устаткування,

§ розширення масштабів стандартизації пристроїв сполучення,

§ якісне покращення підготовки кадрів;

§ розробка захисних заходів проти несанкціонованого доступу до інформації та ін.

Усі ці процеси фундаментально вплинули на людство та призвели до його трансформації. Цей процес вчені визначають як інформатизація суспільства.

Інформатизація суспільства - це сукупність взаємозв'язаних політичних, соціально-економічних, наукових чинників, які забезпечують вільний доступ кожного члена суспільства до будь-яких джерел інформації, окрім конфіденційних. Інформатизація означає широке використання Інформаційних Технологій у всіх сферах людської діяльності. З'явилася індустрія інформаційних послуг як для виробничої, так і для побутової діяльності.

Деякі вчені визначають інформатизацію суспільства як організований соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об'єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів.

Інформатизація суспільства є однією із закономірностей сучасного соціального прогресу. Цей термін все наполегливіше витісняє широко використовуваний до недавнього часу термін «комп'ютеризація суспільства». При зовнішній схожості цих понять вони мають істотну відмінність.

При комп'ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази комп'ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів переробки інформації і її накопичення.

При інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, направлених на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання у всіх видах людської діяльності.

Таким чином «інформатизація суспільства» є ширшим поняттям, ніж «комп'ютеризація суспільства», і направлена на швидке оволодіння інформацією для задоволення своїх потреб. У понятті «інформатизація суспільства» акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на суті і меті соціально-технічного прогресу. Комп'ютери є базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства.

Бурхливий розвиток комп'ютерної техніки та інформаційних технологій послужив поштовхом до розвитку суспільства, побудованого на використанні різноманітної інформації яке отримало назву інформаційне суспільство.

В інформаційному суспільстві процес комп'ютеризації дасть людям доступ до надійних джерел інформації, позбавить їх від рутинної роботи, забезпечить високий рівень автоматизації обробки інформації у виробничій і соціальній сферах. Рушійною силою розвитку суспільства повинно стати виробництво інформаційного, а не матеріального продукту. Матеріальний продукт стане більш інформаційно-ємким, що означає збільшення частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості.

В інформаційному суспільстві зміняться не тільки виробництво, але й весь устрій життя, система цінностей, зросте значущість культурної освіченості по відношенню до матеріальних цінностей. В порівнянні з індустріальним суспільством, де все направлено на виробництво і споживання товарів, в інформаційному суспільстві виробляється та споживається інтелект, знання, що призводить до збільшення частки розумової праці. Від людини буде потрібна здібність до творчості, зросте попит на знання.

Матеріальною і технологічною базою інформаційного суспільства стануть різного роду системи на базі комп'ютерної техніки і комп'ютерних мереж, інформаційної технології, телекомунікаційного зв'язку.

Отже, інформаційне суспільство - суспільство, в якому більшість тих, що працюють зайнята виробництвом, зберіганням, переробкою і реалізацією інформації, особливо вищої її форми - знань.

У реальній практиці розвитку науки і техніки розвинених країн в кінці XX ст. поступово реалізується картина інформаційного суспільства. Прогнозується перетворення всього світового простору в єдине комп'ютеризоване і інформаційне співтовариство людей, що проживають в електронних квартирах і котеджах.

Будь-яке житло оснащене всілякими електронними приладами і комп'ютеризованими пристроями. Діяльність людей буде зосереджена головним чином на обробці інформації, а матеріальне виробництво і виробництво енергії буде покладено на машини.

Вже опублікований ряд фактичних матеріалів, які свідчать, що це не утопія, а неминуча реальність недалекого майбутнього.

При переході до інформаційного суспільства виникає нова індустрія переробки інформації на базі комп'ютерних і телекомунікаційних інформаційних технологій.

1.2 Особливі риси та ознаки інформаційного суспільства, та їх аналіз

Ряд вчених виділяють характерні риси та основні ознаки інформаційного суспільства:

§ буде вирішена проблема інформаційної кризи, тобто розв'язана суперечка між інформаційною лавиною і інформаційним голодом;

§ забезпечиться пріоритет інформації в порівнянні з іншими ресурсами;

§ головною формою розвитку стане інформаційна економіка;

§ в основу суспільства будуть закладені автоматизовані генерація, зберігання, обробка і використання знань за допомогою новітньої інформаційної техніки і технології;

§ інформаційна технологія набуде глобального характеру, охоплюючи всі сфери соціальної діяльності людини;

§ сформується інформаційна єдність всієї людської цивілізації;

§ за допомогою засобів інформатики буде реалізований вільний доступ кожної людини до інформаційних ресурсів всієї цивілізації;

§ будуть реалізовані гуманістичні принципи управління суспільством і дії на навколишнє середовище;

§ формування єдиного інформаційно-комунікаційного простору;

§ становлення й надалі домінування в економіці нових технологічних укладів, що базуються на масовому використанні перспективних інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки й телекомунікації;

§ створення й розвиток ринку інформації та знань як факторів виробництва на додаток до ринків природних ресурсів, праці й капіталу, перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах;

§ зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва;

§ підвищення рівня утворення, науково-технічного й культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному й регіональному рівнях й, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму й здатностей до творчості як найважливіших характеристик послуг праці;

§ створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поширення й використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку.

Окрім позитивних моментів прогнозуються і небезпечні тенденції:

§ збільшиться вплив на суспільство засобів масової інформації;

§ інформаційні технології можуть зруйнувати приватне життя людей і організацій;

§ з'явиться проблема відбору якісної і достовірної інформації;

§ багатьом людям буде важко адаптуватися до середовища інформаційного суспільства. Існує небезпека розриву між «інформаційною елітою» (людьми, що займаються розробкою інформаційних технологій) і споживачами.

У цілому інформаційне суспільство можна визначити як суспільство, в якому:

§ кожен член суспільства має можливість вчасно й оперативно одержувати за допомогою глобальних інформаційних мереж повну й достовірну інформацію будь-якого виду й призначення з будь-якої держави, перебуваючи при цьому практично в будь-якій частині географічного простору;

§ реалізується можливість оперативної, практично миттєвої комунікації кожного члена суспільства з державними та суспільними структурами поза залежністю від місця проживання на земній кулі;

§ трансформується діяльність засобів масової інформації (ЗМІ) по формах створення та поширення інформації, розвивається й інтегрується з інформаційними мережами цифрове телебачення. Формується нове середовище - мультимедіа, у якій поширюється також інформація із традиційних ЗМІ;

§ зникають географічні й геополітичні кордони держав у рамках інформаційних мереж;

§ у суспільстві виробляється, функціонує й доступна будь-якому індивідові, групі або організації сучасна інформаційна технологія;

§ є розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів;

§ відбувається процес прискореної автоматизації й роботизації всіх сфер і галузей виробництва й керування;

§ відбуваються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких виявляється розширення сфери інформаційної діяльності й послуг.

1.3 Інформаційні ресурси як основа побудови інформаційного суспільства в Україні

В індустріальному суспільстві, що сформувалось на території України велика частина зусиль направлена на матеріальне виробництво, відомо декілька основних видів ресурсів, що стали вже класичними економічними категоріями:

§ матеріальні ресурси - сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі виробництва суспільного продукту, наприклад сировина, матеріали, паливо, енергія, напівфабрикати, деталі тощо;

§ природні ресурси - об'єкти, процеси, умови природи, які використовуються суспільством для задоволення матеріальних і духовних потреб;

§ трудові ресурси - люди, що володіють загальноосвітніми і професійними знаннями для роботи в суспільстві;

§ фінансові ресурси - грошові кошти, що знаходяться у розпорядженні державної або комерційної структури;

§ енергетичні ресурси - носії енергії, наприклад вугілля, нафта, нафтопродукти, газ, гідроенергія, електроенергія тощо.

В інформаційному суспільстві акцент значущості зміщується з традиційних видів ресурсів на інформаційний ресурс, тлумачення і обговорення якого велося з того моменту, коли почали говорити про перехід до інформаційного суспільства.

Інформаційні ресурси - це знання, підготовлені людьми для соціального використання в суспільстві і зафіксовані на матеріальному носії.

Інформаційні ресурси країни, регіону, організації повинні розглядатися як стратегічні ресурси, аналогічні по значущості запасам сировини, енергії, копалин і іншим ресурсам.

Розвиток світових інформаційних ресурсів дозволив:

§ перетворити діяльність по наданню інформаційних послуг в глобальну людську діяльність;

§ сформувати світовий та державний ринок інформаційних послуг;

§ утворити різні бази даних ресурсів регіонів і держав, до яких можливий доступ;

§ підвищити обґрунтованість і оперативність схвалюваних рішень у фірмах, банках, біржах, промисловості, торгівлі тощо, за рахунок своєчасного використання необхідної інформації.

Для України інформаційні ресурси є базою для створення інформаційних продуктів. Інформаційний продукт, є результатом інтелектуальної діяльності людини, та повинен бути зафіксований на матеріальному носії будь-якої фізичної якості у вигляді документів, статей, оглядів, програм, книг тощо.

Інформаційний продукт - сукупність даних, які сформовані виробником для розповсюдження в матеріальній або нематеріальній формі. Інформаційний продукт може розповсюджуватися такими ж способами, як і будь-який інший матеріальний продукт, за допомогою послуг.

Послуга - результат невиробничої діяльності підприємства або особи, направлений на задоволення потреби людини або організації у використанні різних продуктів. Інформаційна послуга - отримання і надання в розпорядження користувача інформаційних продуктів.

У вузькому сенсі інформаційна послуга часто сприймається як послуга, що отримується за допомогою комп'ютерів, хоча насправді це поняття набагато ширше. Як приклад надання інформаційних послуг без використання ІТ можна привести послуги, які надаються бібліотеками України.

Інформаційні послуги виникають тільки за наявності баз даних в комп'ютерному або некомп'ютерному варіанті.

База даних - сукупність зв'язаних даних, правила організації яких засновані на загальних принципах опису, зберігання і маніпулювання даними. Бази даних є джерелом і свого роду напівфабрикатом при підготовці інформаційних послуг відповідними службами. Бази даних, хоча їх так не називали, існували і до комп'ютерного періоду в бібліотеках, архівах, фондах, довідкових бюро і інших подібних організаціях. В них містяться всілякі відомості про події, явища, об'єкти, процеси, публікації тощо.

З появою комп'ютерів в Україні істотно збільшуються об'єми баз даних, що зберігаються, і відповідно розширюється круг інформаційних послуг.

2. Формування інформаційного суспільства в Україні

2.1 Історичний розвиток та еволюція інформаційного суспільства

Інформаційне суспільство, як ми його уявляємо, дозволяє людям ширше використати свій потенціал і реалізовувати свої амбіції. Сучасний етап розвитку суспільства можна охарактеризувати як перехід від індустріального до інформаційного. Інформація стає найважливішим елементом для розвитку всіх сфер суспільного життя. Роль і місце інформації в житті суспільства, вплив інформації на розвиток особистості, суспільства й держави істотно підвищилися. Інформація сьогодні перетворилася в потужний ресурс, що має навіть більшу цінність, ніж природні, фінансові, трудові та інші ресурси. Інформація стала товаром, що продається й купується. Більше того, інформація перетворилася в зброю, повсюдно ведуться інформаційні війни різного масштабу й різної інтенсивності. Інформаційно-комунікаційні технології є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства двадцять першого століття. Їх революційний вплив стосується способу життя людей, їхньої освіти та роботи, а також взаємодії уряду й цивільного суспільства. Перед усіма нами відкриваються величезні можливості.

Поняття «інформаційне суспільство» з'явилося в 60-х рр. XX ст. раніше його не було ні в науці, ні в політиці. Останні сторіччя поділялися на епохи: індустріальну й постіндустріальну. Нині настає епоха інформаційна. Еволюція цього шляху наступна.

Десятки тисяч років були потрібні для того, щоб перейти від одного способу комунікації до іншого. Спочатку з'явився перший засіб комунікації -

усне мовлення серед людей. Це відбувалося в різних країнах й у різних регіонах, поступово з'явилося кілька тисяч розмовних мов. Тоді інформація передавалася тільки усно й особисто.

Через багато тисячоріч з'явилася писемність. Вона теж еволюціонувала від якихось символів на камені, глиняних плитках, на яких писали, до ієрогліфів. Встановлено, що писемність з'явилася 7-8 тисяч років тому. Потім пройшло ще кілька тисяч років до появи друкованого верстата. У Європі вважається, що цю революцію зробив німець Гутенберг у середині XV століття, створивши друкований верстат. Насправді друковані верстати з'явилися в Китаї й Кореї за кілька століть до Гутенберга. У музеї під Пхеньяном у Кореї виставлені металеві ієрогліфи й верстати для їхнього пересування, що з'явилися в 4-5 століттях, тобто задовго до Європи. Папір з'явився в Європі на тисячу років пізніше, ніж у Китаї.

Протягом всіх попередніх століть було дві проблеми на шляху розвитку засобів комунікації. Перша - швидкість, друга - обсяг. Швидкість передачі інформації протягом тисячоріч не перевищувала швидкості верблюда, коня або вітрильного корабля. Потім з'явилися поштові голуби. Деякі племена, що не мали писемності, винайшли інший шлях спілкування на відстані - звуком, тобто або свистом, або боєм тамтамів, і це збереглося донині.

Лише в епоху розквіту індустріального суспільства в XIX столітті відбулися революційні зміни. Самим масштабним з них у цій області став винахід телеграфу в 1847 р. Уперше стало можливо передавати інформацію на величезні відстані з величезною швидкістю та більшими обсягами. Потім наступив період якісного й кількісного наростання цієї інформаційної революції. З'явилися нові типографічні верстати, були винайдені телефон і радіо, з'явилося кіно.

У середині XX в. грандіозним досягненням був винахід мікропроцесорної технології й поява персонального комп'ютера. На мікропроцесорах й інтегральних схемах створюються комп'ютери, комп'ютерні мережі, системи передачі даних (інформаційні комунікації). Цей період характеризують три фундаментальні інновації:

§ перехід від механічних й електричних засобів перетворення інформації до електронного;

§ мініатюризація всіх вузлів, пристроїв, приладів, машин;

§ створення програмно-керованих пристроїв і процесів.

Цей етап був вирішальним на шляху до інформаційного суспільства.

У другій половині 30-х років у декількох країнах з'явилися перші проекти електромеханічних й електронних пристроїв, націлених на виконання масових обчислень. Перший проект, що завершився створенням прообразу майбутніх обчислювальних машин, був виконаний у США. До грудня 1939 долі Дж. Атанасов і К. Берри створили макет процесора, а в травні 1942 долі перша у світі обчислювальна машина почала діяти. Ці роботи велися в умовах секретності, що згодом породило судовий розгляд з питання про пріоритет з розробниками машини ЕНІАК, створеної в США в період з 1943 по 1946 роки. 13 серпня 1981 р., з'явився перший персональний комп'ютер IBM РС

До випуску фірмою IBM персонального комп'ютера, мікрокомп'ютери, як їх тоді називали, були долею одних лише фанатиків-ентузіастів. Програмне забезпечення, що існувало на качану 80-х рр., було орієнтоване на обробку текстів і простих електронних таблиць, а думка про ті, що «мікрокомп'ютер» може статі звичним і необхідним пристроєм на роботі й удома, здавалася неймовірною.

Зараз можна стверджувати, що персональні комп'ютери - це ціла епоха, у даний момент у світі кожен третій народився вже після їх появи.

За останні 35-40 років у розробці й вдосконаленні ЕОМ досягнуті величезні успіхи. Сформувалася технічна база нових інформаційних технологій - мікроелектронна й комп'ютерна промисловість. Об'єм Еом-продукції, що випускається, за ціною наближається до 1 трлн діл., що зіставно з об'ємом ринку природних ресурсів.

Справжньою революцією в сфері інформаційних технологій стало поява та бурхливий розвиток системи Інтернет. До початку третього тисячоріччя Інтернет став однієї із провідних галузей світової економіки з річним оборотом понад 500 млрд. дол. і числом зайнятих більше 3 млн. чоловік.

Що стосується Інтернет, то дотепер вчені сперечаються - чи можна називати його засобом масової інформації. Деякі називають його засобом комунікації. Інформація, комунікація - обидва слова підходять, але головне - масштаби прогресу в цій області дивовижні. 10 років тому у світі було всього 90 тисяч користувачів Інтернет. В 1999 р. - 171 мільйон. Сьогодні близько 1 мільярда. Ніякий засіб масової інформації так стрімко не зростав.

Усього кілька років назад з'явилися мобільні телефони. Зараз їхнє число досягло мільярдної оцінки.

Мобільні телефони стають невід'ємною частиною персонального комп'ютера, мобільний зв'язок усе тісніше переплітається з Інтернет. Мобільні телефони перетворюються в пересувний офіс.

Взагалі процес йде до створення глобальних універсальних структур передачі інформації, тобто про можливості передачі інформації з одного комунікаційного пристрою на інший незалежно від типів пристрою й операторів зв'язку.

У цілому через якийсь час всі ми будемо користуватися універсальними мобільними пристроями, які будуть приймати й відправляти інформацію будь-якого типу з будь-якої частини планети.

Все це абсолютно змінить спосіб життя людини у найближчі роки.

Але на цьому людство не зупиниться. Воно буде розвиватися семимильними кроками. Автор статті «Інформатизація суспільства й перехід до стійкого розвитку цивілізації» Урсул А. прогнозує наступні етапи розвитку в інформаційному суспільстві:

В 2010 р. персональний комп'ютер стане основою систем відео зв'язки, якими буде обладнана велика частина житлових будинків. Стані віртуальним робоче місце.

В 2011 р. придбають розповсюдження нейро-сопроцессори - системи, що працюють за схожими з нервовою системою людини принципами. Підприємства замінять персональні повно функціональні комп'ютерні системи з могутніми серверами.

В 2012 р. більше половини всієї публікованої у світі літератури складатиме книги в електронному вигляді.

В 2015 р. почнеться масове виробництво молекулярного комп'ютера.

В 2029 р. людський мозок буде підключений до Інтернету.

2.2 Проблеми інформатизації суспільства і їх значення

Інформація в історії розвитку цивілізації завжди відігравала визначальну роль і була основою для прийняття рішень на всіх рівнях й етапах розвитку суспільства та держави. На сучасному етапі інформація в Україні займає все вагоміше місце, змушуючи по-новому оцінити її значення у всіх сферах життєдіяльності. Поширення інформації радикально змінило суспільство, уможливило прилучення до культурних цінностей більших верств населення, дозволило людям більш оперативно спілкуватися між собою.

Інформаційні технології широко впроваджуються в освіту, охорону здоров'я, зв'язок, транспорт, фінанси, торгівлю й т.д., породжуючи нові можливості для формування інформаційного суспільства.

Одним з основних механізмів формування інформаційного суспільства в Україні є інформатизація, це науково-технічний, організаційний і соціально-економічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, організацій, суспільних об'єднань на основі формування й використання інформаційних ресурсів із застосуванням сучасних інформаційних технологій.

Головною метою інформатизації є застосування інформаційних технологій у різноманітних областях соціальної практики. Інформаційні технології, базуючись на сучасних телекомунікаційних системах, створюють принципово нові моделі діяльності в науці, управлінні, проектній справі, медицині, грошово-касових операціях, стають вирішальним фактором економії часу, відбувається різке зростання частки корисної, творчої роботи в життєдіяльності членів суспільства.

Існують основні п'ять етапів інформатизації суспільства в Україні:

§ модернізація управлінських структур;

§ формування й розвиток індустрії інформатики;

§ комплексування інформаційних зв'язків;

§ перебудова соціальних структур;

§ формування людського потенціалу.

Досягнення цих цілей інформатизація здійснює трьома підсистемами:

§ соціально-економічне забезпечення;

§ теоретичне забезпечення;

§ технічне забезпечення інформатизації.

Перехід від традиційних методів зберігання, пошуку й поширення інформації (бібліотек, ручних методів пошуку й аналізу, пошти, телеграфу) до нових без паперових (базам даних, інформаційно-пошуковим системам, комп'ютерним мережам, супутниковому зв'язку, оптико-волоконним кабелям, системам обробки текстів, локальним обчислювальним мережам, автоматизованим робочим місцям) призведе до кращої орієнтації в міжнародних подіях, явищах, економічних процесах, торговельних операціях, нових технічних рішеннях.

Паралельно з розвитком інформаційної індустрії в Україні почали розвиватися інформаційна економіка, пов'язана із продажем інформації, програмного забезпечення, надання обчислювальних послуг і передачі інформації. При розгляді інформації як ресурсу, виникла проблема економічної оцінки інформації, визначення способів його використання й обміну. З'являється служба управління інформаційними ресурсами.

Інформатизація в Україні містить у собі не тільки комп'ютеризацію, але й моделювання інформаційних процесів, перебудову організаційних структур, документопотокоів, юридичних норм, а також відповідну підготовку й перепідготовку кадрів. Це - запрограмована перебудова соціального інформаційного середовища, створення принципово нових автоматизованих способів й умов вироблення, поповнення, обробки, передачі й використання знань, ефективний метод інтелектуальної діяльності. Вона означає радикальний крок людства в рішенні колосальної за своїм значенням проблеми ефективного використання можливостей людського розуму й електронно-обчислювальної техніки.

Зміст інформатизації полягає в забезпеченні соціальних, економічних, правових, культурних і технологічних умов збереження й активізації нових ідей, створення можливостей кожній людині зафіксувати свої ідеї, зробивши їх доступними широким масам, а також створення умов для їхнього використання.

Головне - вчасно об'єднати матеріальні й людські ресурси для рішення проблеми інформатизації власними підходами.

Розширення сфери використання інформаційних ресурсів вимагає адекватного правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з інформатизацією. Створення інформації, її збір, обробка, нагромадження, зберігання, пошук, поширення й надання споживачеві, створення й використання інформаційних технологій і засобів їхнього забезпечення, захист інформації й прав суб'єктів, що беруть участь в інформаційних процесах, не можуть відбуватися без участі держави. Інформатизація, як процес необоротна і неминуча, породжує для України обов'язок забезпечити стан захищеності інтересів громадян, суспільства й держави, а також створити умови для якісного й ефективного забезпечення громадян, органів державної влади й органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об'єднань, розвивати регіональні інформаційні системи й мережі, забезпечувати їх сумісність і взаємодію в єдиному інформаційному просторі.

Але поряд з позитивними моментами процесу інформатизації створюється й реальна погроза використання досягнень в інформаційній сфері, з метою, несумісних із завданнями підтримки світової стабільності й безпеки, дотриманням принципів суверенної рівності держав, мирного врегулювання споровши й конфліктів, незастосування сили, невтручання у внутрішні справи, поваги прав і свобод людини. З огляду на швидкість розвитку даної області, варто визнати, що в правовому, організаційному й технологічному відношенні інформаційна сфера є найменш захищеним елементом державного механізму. Недостатня увага до проблем інформатизації може поставити Україну в свідомо залежне положення від тих країн, які мають переваги в інформаційній сфері.

3. Українські особливості побудови інформаційного суспільства

На сьогодні усвідомлені реальні шляхи формування та розвитку інформаційного суспільства в Україні. Цей процес має глобальний характер, і тому неминуче входження нашої країни у світове інформаційне співтовариство. Використання матеріальних і духовних благ інформаційної цивілізації може забезпечити населенню України гідне життя, економічне процвітання й необхідні умови для вільного розвитку особистості.

Але сьогодні по рівню інформатизації, якими б показниками ми її не вимірювали наша країна катастрофічно відстає від ведучих і навіть деяких країн світу, що розвиваються. Надійність вітчизняної обчислювальної техніки в 100-300 разів поступається зарубіжним зразкам, за техніко-економічними показниками вона не конкурентноздатна на ринку України в порівнянні з імпортною.

Значно відставання у використанні промислових баз даних і баз знань. Різко відстає від потреб суспільства розвиток мереж зв'язку і передачі даних, службовців базою інфраструктури інформатизації регіонів України. По своїй глибокій суті інформатизація є процесом перетворення людиною середовища свого існування, біосфери в ноосферу результатом якого буде створення високо розвинутої інфосфери. Цей процес зачіпає як місце існування, так і суспільство, саму людину.

Глибина здійснюваних перетворень породжує проблеми, від своєчасного рішення яких залежить хід інформатизації в Україні.

§ Матеріально-технічна проблема полягає в подоланні розриву між існуючим станом матеріально-технічного забезпечення інформаційної сфери і рівнем цього забезпечення, необхідного для інформаційного суспільства.

§ Технологічна проблема обумовлена відсталістю не тільки інформаційних технологій, але і технологій в тих областях економіки які повинні забезпечувати процес розвитку інфосфери.

§ Проблема зв'язку породжується суперечністю між необхідністю в інформаційному суспільстві пов'язувати кожного з кожним, забезпечуючи високоякісну передачу необхідній інформації, і неможливістю виконати це при сучасному поляганні мереж зв'язку в України.

§ До психологічних проблем відноситься, в першу чергу, не готовність населення до інформатизації, до використання отримуваних в ході інформатизації результатів.

§ Психофізична проблема, тобто психічна і фізіологічна сумісність людини і нової інформаційної техніки, проблема дії на людину нових інформаційних технологій.

§ Правові проблеми виникають у зв'язку з перетворенням інформації в основний ресурс розвитку суспільства, необхідністю правової регламентації виробництва, обробки і використання цього ресурсу і відсутністю такий в даний час.

§ Економічні проблеми виникають у зв'язку з переходом до економіки іншого вигляду, економіці «інформаційного» суспільства.

§ Соціальні проблеми обумовлені корінною зміною образу життю членів суспільства під впливом інформатизації.

§ Кадрові проблеми. Вони пов'язані з необхідністю не тільки готувати кадри для розвитку інфосфери і ефективного використання отримуваних результатів, але і проводити професійну орієнтацію працівників тих професій, які виявляться зайвими в процесі створення високо розвинутої інфосфери.

§ Фінансові проблеми виникають у зв'язку з високою вартістю інформатизації, відсутністю централізованих засобів на її проведення і необхідністю шукати і створювати джерела засобів, здатні підтримувати бажані темпи створення високо розвинутої інфосфери.

§ Організаційні проблеми пов'язані з необхідністю створення таких структур і механізмів, які на практиці забезпечували б організацію і проведення розвитку інфосфери.

§ Наукові проблеми обумовлені неопрацьованістю наукового фундаменту інформатизації, і в першу чергу концептуальних основ, методів наукового обґрунтування і експертиз програм і проектів розвитку інфосфери, наукового супроводи цього процесу в Україні.

Але з іншого боку в сьгоднішньому становищі України є і позитивні аспекти. Сьогодні дуже виграшна стратегічна позиція, і якщо її реалізувати, то наша держава не тільки має шанс увійти до цивілізованого світу, але і по багатьом аспектам «бути попереду планети всій». Немає необхідності йти довгим шляхом проб і помилок коли є можливість упроваджувати в національному масштабі новітні досягнення світової науки і техніки. Розвинені країни, як правило, такого шансу не мають… В умовах швидкої ситуації, що змінюється, на ринку, що формується, з несталими відносинами ключову роль грає інформованість найширших шарів суспільства.

Велику користь приносить і такий спосіб обміну інформацією як виставки. Будучи учасником багатьох зарубіжних виставок, ми прагнутимемо підтримувати виставковий процес на Україні, оскільки рахуємо проведення виставок найважливішим чинником в інформатизації суспільства».

Також питанням інформатизації суспільства активно переймається український уряд. Нещодавно Верховна Рада України схвалила основні заходи щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки. Був затверджений закон «Про основні засади інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки». Законодавці говорять, що «одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство… у нас вже зараз сформовані певні правові основи побудови інформаційного суспільства…. Україна має та підготовлює значну кількість висококваліфікованих фахівців з ИКТ… незабаром буде державна підтримка нових «електронних» секторів економіки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг тощо)». Україні необхідний такий закон, оскільки існуючий закон про інформацію вже застарів і наголошує на технічних аспектах, а закон про інформаційне суспільство наголошує на соціальній спрямованості.

Сьогодні уряд України обіцяє проведення нової державної інформаційної політики, гарантуючи можливість безперешкодної реалізації права на свободу слова та свободу думки, вільного доступу громадян до інформації, права на вільне поширення та обмін інформацією й реальне забезпечення права громадян на приватність.

Ще одним кроком влади до побудови інформаційного суспільства було звернення Президента України до Кабміну. Президент Віктор Ющенко доручив Кабінету Міністрів розробити протягом 2005-2008 років Національну стратегію розвитку інформаційного суспільства й план дій по її реалізації. Про це сказано в указі N1497 від 20 жовтня.

Указом встановлюється, що розвиток в Україні інформаційного суспільства та впровадження новітніх інформаційних технологій є одним із пріоритетних напрямків державної політики.

Ющенко, зокрема, доручив Кабміну при розробці стратегії передбачити міри, спрямовані на зміцнення кадрового й наукового потенціалу, стимулювання діяльність у сфері розвитку інформаційних технологій. Крім цього, Кабміну доручено забезпечити організацію роботи з надання юридичним і фізичним особам адміністративних послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний уряд», а також удосконалити нормативно-правову базу по розробці й впровадженню новітніх інформаційних технологій й адаптацію законодавства до норм Європейського Союзу.

Кабмін також повинен забезпечити стимулювання інвестицій у сфері інформаційних технологій, підвищення ефективності системи надання інформаційних послуг. Уряду доручено забезпечити сприяння підприємницької діяльності в даній сфері, зокрема, розробці програмного забезпечення та виробництву комп'ютерної техніки, експортно-орієнтованим виробництвам шляхом створення технополісів, центрів високих інформаційних технологій.

Кабмін також повинен забезпечити створення у всіх населених пунктах можливостей доступу до Інтернет. Два роки тому у Верховній Раді відбулося спільне засідання Комітету з питань науки та освіти, Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді з метою обговорення можливості створення відкритого проекту «Стратегія розвитку в Україні інформаційного суспільства й суспільства, заснованого на знаннях».

Представники Української федерації інформатики проінформували учасників спільного засідання про ідеї, концептуальні принципи й стратегію реалізації відкритого проекту. Учасники заходу також розглянули пропозицію про підготовку документа «Біла книга інформаційного суспільства України», в якому буде представлений докладний аналіз поточного стану розвитку й впровадження інформаційно-комп'ютерних технологій, використання Інтернету, а також процесів формування в Україні інформаційного суспільства. На основі цього аналізу передбачається розробити основний документ Проекту - «Стратегію розвитку в Україні інформаційного суспільства й суспільства, заснованого на знаннях».

З цих прикладів можна зробити висновок, що уряд України плідно працює в напрямку побудови в Україні інформаційного суспільства.

Проте, в Україні існує ряд перешкод на шляху розвитку інформаційного суспільства, що, насамперед, повинні бути суспільством демократичним.

Однієї з головних проблем залишається недосконалість правового регулювання інформаційної сфери.

На сьогодні відсутня важлива частина правових актів, розробка й впровадження яких передбачена чинним законодавством, це заважає підприємствам інформаційної сфери нормально працювати по зрозумілих і прозорих правилах. Запропоновані ж відповідними державними органами проекти таких актів є досить недосконалими, а їхні окремі норми навіть прямо суперечать чинному законодавству.

Заважає розвитку інформаційного суспільства в Україні й відсутність правозахисних і контролюючих органів в області інформації. Скажемо, ще в 2001 році було ухвалене рішення про створення Міжвідомчого центра по боротьбі із правопорушеннями в сфері високих технологій. Такого центра дотепер не існує.

У листопаді 2001 року Україна підписала Конвенцію Європейського союзу «Про кіберзлочинність», але й дотепер вона не ратифікована.

Правова неврегульованість значного ряду суспільних відносин з питань інформаційного суспільства й інформаційно-комунікаційних технологій, невідповідність між українською нормативно-правовою базою і європейським законодавством створюють системні перешкоди на шляху розвитку інформаційного суспільства. Заради впровадження принципів правової держави в інформаційну сферу необхідне прийняття ряду нових законопроектів, гармонізація ряду існуючих законів з міжнародним законодавством, а іноді й скасування нормативно-правових актів.

Врегулювання законодавчої бази повинне відбуватися в умовах проведення урядом прозорої політики із залученням до співробітництва широких кіл громадськості з метою обліку найбільшого кола інтересів і забезпечення прав і свобод громадян.

Для того щоб створити в Україні механізм правового, організаційного і господарського регулювання інформатизації, потрібна:

§ розробка і введення положення про власність у сфері інформатики про юридичний статус інформації;

§ забезпечення охорони інтелектуальної власності;

§ розробка і введення законодавства, що розглядає інформацію як товар і регламентуючого права власника на ринку інформації;

§ введення системи фінансування і ціноутворення в сфері інформатики, і в першу чергу на інформацію і інформаційні послуги;

§ введення юридичної відповідальності осіб, що використали доступ до інформаційному фонду з метою завдання збитку окремим громадянам організаціям і державі;

§ рішення правових питань пов'язаних з комп'ютерними злочинами;

§ проведення заходів, направлених на зміну управлінських і інших структур і пов'язаних із створенням матеріально-технічної і технологічної бази інформатизації, індустрії програмних засобів інформаційної інфраструктури і індустрії переробки інформації;

§ розробка і введення податкової політики у сфері інформатизації;

§ сертифікація інформаційного продукту.

Ця інформація дає вичерпні данні, на якому етапі зараз знаходиться Україна у формуванні інформаційного суспільства. Нам ще потрібно багато зробити, щоб успішно конкурувати зі світовими лідерами. Багато політичних, економічних і соціальних проблем у нашій державі значно гальмує процес інформатизації. Але головним залишається те, що ми визнали необхідність рухатися в цьому напрямку. І якщо докласти багато зусиль ми зможемо досягти дійсно вагомих результатів у цьому процесі

Висновки

Систематизуючи всю вищесказану інформацію, я можу зробити висновок, що глобальною метою інформатизації є забезпечення необхідного рівня інформованості населення, обумовленого цілями соціально економічного розвитку країни. Завдання інформатизації будуть виконані і витрати на її проведення виправдаються тільки в тому випадку, якщо вона буде проводиться з єдиних позицій, базуватися на єдиних принципах.

До основних принципів інформатизації відносяться:

§ підлеглість її цілей цілям соціально-економічного розвитку;

§ відповідність структур і методів інформатизації вимогам перехід країни до ринкової економіки;

§ вигідність інформатизації для суспільства, її окупність;

§ орієнтація на економічні методи управління інформатизацією;

§ саморозвиток процесу інформатизації;

§ сумісність інформатизації країни з світовим процесом інформатизації;

§ інтеграція інформаційних ресурсів.

Виходячи з цілей і проблем формування інформаційного суспільства основними його напрямами на мою думку є:

- проведення досліджень по інформатиці і інформатизації;

- створення і розвиток матеріально-технічної бази інформатизації.

- вдосконалення тих, що існують, розробка, розвиток і застосування нових інформаційних технологій;

- переклад виробництва програмних засобів на промислову основу створення індустрії програмних засобів;

- створення і розвиток інформаційної інфраструктури;

- створення і розвиток індустрії переробки інформації;

- підготовку населення до інформатизації;

- підготовку, введення і коректування правових і господарських норм;

- участь в міжнародній співпраці і розподілі праці в сфері інформатизації.

Я вважаю, що створення і розвиток індустрії переробки інформації є визначальним напрямом в інформатизації, оскільки саме ця галузь використовуючи сучасні засоби і технології, проводить кінцевий продукт - інформацію, поповнює і підтримує інформаційний фонд, забезпечує доступ до нього і використання населенням країни. Без перекладу процесу переробки інформації на промислову основу неможливо досягти кінцевою цілі інформатизації.

Аналіз ходу світового процесу інформатизації дозволяє по ступеню досягнення кінцевої і проміжної мети виділити в розвитку інформатизації суспільства три етапи:

§ Створення соціальних, економічних і технічних умов формування і початкового задоволення інформаційних потреб населення.

§ Розвиток інформаційної інфраструктури і забезпечення умов для її включення в світову.

§ Розвиток і задоволення основних інформаційних потреб населення країни.

До основних сфер формування інформаційного суспільства відносяться: соціальна сфера матеріальне виробництво і управління.

Соціальна сфера - це головний об'єкт інформатизації. Інформатизація цієї сфери направленна на формування і задоволення інформаційних потреб населення, інформаційне забезпечення соціальних процесів поліпшення побуту всіх членів суспільства і підвищення якості тих, що надаються послуг, а в цілому - на корінне поліпшення суспільної діяльності і життя людини.

За основну мету інформатизації сфери матеріального виробництва, на мою думку слід вважати, інформаційне забезпечення технічного переозброєння галузей суспільного виробництва шляхом впровадження ефективних автоматизованих засобів праці, комплексній автоматизації на їх базі технологічних і виробничих процесів, створення гнучких перебудовуваних модулів ділянок і виробництв. Інформатизація повинна охоплювати всі стадії життєвого циклу створюваної продукції: дослідження - проектування - виробництво - збут і експлуатація.

Інформатизація сфери управління грає особливу роль, оскільки вона не тільки підвищує ефективність управління на всіх рівнях, але і дозволяє збільшити ефективність цілеспрямованої діяльності людини в інших сферах, зокрема в такій, як інформатизація суспільства.

При фінансуванні процесу інформатизації повинні враховуватися пріоритети і прийматися заходи, що не допускають монополізму окремих організацій в цій області.

З моєї курсової роботи чітко зрозуміло, щоУкраїна значно відстала у процесі формування та розвитку інформаційного суспільства. Провідні країни світу перевищують її рівень у десятки, сотні раз. Процес створення сприятливих умов для проведення інформатизації в Україні відбувається дуже повільно. Проблеми у законодавчій базі, сьгоднішні политичні, економічні та соціальні чинники значно гальмують входження держави до лав світових лідерів. Але, не зважаючи ні на що, Україна намагається подолати цю прірву. З кожнем днем інтерес до цих перетворень збільшується, робляться спроби щодо вирішення існуючих проблен, найчастіше відбуваються різноманітні заходи, які підтверджують стійке бажання України рухатися у напрямку глобального інформаційного суспільства.

Формування інформаційного суспільства є складним багатоаспектним процесом що зачіпає інтереси населення як безпосередньо, так і через інтереси організації, установи і підприємства, в діяльності яких беруть участь жителі країни. Інформатизація, залежно від свого ходу і результатів може мати різні наслідки, у тому числі і негативні. Тому необхідний контроль стану і ходу цього процесу і ухвалення на підставі результатів контролю заходів, що забезпечують можливо більший позитивний ефект і ослаблення, а по можливості запобігання, негативних наслідків інформатизації. Це означає, що, по-перше, в ході інформатизації необхідно своєчасно отримувати достовірні і повні оцінки якості результатів і ефективності процесу інформатизації, а по-друге мати механізми правління, що виробляють на основі цих оцінок і що реалізовують систему заходів, що забезпечують коректування ходу інформатизації в необхідному напрямі.

...