Ментальність українського народу

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Ментальність українського народу

Нерідко у своєму житті ми вживаємо сполучення слів «українська ментальність» чи «вдача українського народу», вбачаючи у цьому певну систему цінностей та характер мислення, притаманний саме українському народові. Тим самим ми витворюємо образ особливої і неповторної нації, яка суттєво відрізняється від інших народів. Хоча варто сказати, що цю думку про унікальність українського народу ледь не протягом усієї історії нашої держави намагались стерти, заперечити чи заховати від світу, але це, на наше превелике щастя, ще нікому не вдалось.

Українська ментальність завжди привертала увагу фольклористів і культурологів, ще раз доводячи про незаперечний факт свого існування. Однією з перших серйозних праць, присвячених особливостям українського характеру, є «Две русских народности» (!!!!) М. Костомарова, в якій фольклорист порівнює українську і російську ментальність, наголошуючи про суттєві відмінності у рисах характеру цих двох народів. Від того часу до сьогодення було зроблено чимало досліджень щодо цього питання, адже це дуже вдячна тема, в яку завжди можна внести щось нове, досі не спостережене.

В певний період свого життя я захоплювалася працями на тему української ментальності, але жодна з них не висвітлювала всього того, що я вважала б за доречне сказати, а на деякі з тих аргументів в мене знаходилось декілька контраргументів, тому зараз я б хотіла висловити свої думки щодо цього непростого питання. На формування характеру будь-якого народу впливає низка чинників, серед яких я вважаю найважливішими: географічне положення (відповідно, вид господарства чи, пізніше, промисловості), мова, історія народу, його звичаї і традиції.

Географічне розташування і відповідний рід праці (землеробство, скотарство, обробка дерева) зумовили таку рису характеру українця, яка бере свій початок ще з дуже давніх часів, -- любов до природи. Це факт, адже народ спочатку поклонявся, потім опоетизовував природу, але завжди намагався перебувати в гармонії з нею. Крім цього, українець завжди поважав землю і вважав її святою, адже вона родила хліб і давала життя, хоча варто сказати, що на сучасному етапі ця риса ментальності трохи стерлася у зв'язку з підвищенням рівня життя у містах (і, відповідно, занепад життя у селі) і зміною культурних орієнтацій.

У нашому народі завжди поважали Жінку, яка уособлювала землю, Україну, берегиню роду чи Богородицю. Звичайно, становище жінки в різні історичні епохи було різним, але ми знаємо багато історичних фактів про відомих українських фінок та їхні героїчні вчинки -- княгиня Ольга, Маруся Богуславка, Леся Українка, Катерина Білокур, Ліна Костенко. Це засвідчує ще й те, що українська жінка мужністю, розумом, талановитістю і безстрашністю відрізняється від жінок інших народів.

Будь-який історик скаже, що українці -- дуже непокірний народ, який протягом усієї своєї історії прагнув одного -- незалежності. І це ще одна важлива риса української ментальності -- прагнення до свободи: державної і особистої. Ця непокірність штовхала народ на повстання, бунти, війни проти поневолювачів на противагу флегматичному російському народові, який будь-що був готовий терпіти деспота-царя (про це говорить вищезгаданий М. Костомаров). український ментальність незалежність психологічний

Прагнення до незалежності держави передбачає для українця і незалежність особисту. Оте вічне бажання особистої свободи («у кожного своя доля і свій шлях широкий») було особливо відчутне у час, коли не було свободи державної (як доказ -- фольклор і література, що в цьому випадку виступають незаперечним аргументом) і породило мрію багатьох століть про тихий райочок з білою хатиною і вишневим садком. Це важлива риса української ментальності, яка зараз лише трохи «осучаснилась».

Якщо ж говорити про психологічну сторону українського характеру, то обов'язково треба говорити про ліричну натуру нашого народу, адже ми схильні до музики, літератури, архітектури, театру (до мистецтва взагалі), в яких завжди виливаємо свої емоції та почуття, вкладаємо душу. Саме завдяки цій рисі ментальності українці славляться в цілому світі, як надзвичайно талановита та обдарована нація. Ліричність породжує в характері української людини кордоцентризм -- домінування серця над розумом. Свідченням цього є фольклор і література, де герої завжди слухали поклик серця і цим викликали симпатію у слухача чи читача. Українці виступають дуже ліричним народом у порівнянні з деякими іншими народами (наприклад, з німцями, які завжди покладаються на власний розум та реальні факти).

Тут варто назвати ще одну рису ментальності українців, яка є третьою стороною почуттєвого трикутника нашої нації -- романтичність. Зараз я маю на увазі те із значень цього поняття, яке звучить як «умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядністю». Ця романтичність особливо відчувається у стосунках українців, які, за своєю натурою, є палкими у коханні та сентиментальними у вчинках. Для нашого народу характерно бути щирим у почуттях і дуже часто у фольклорі ці почуття зображуються дещо з ідеалізовано з перенесенням на природу (вищезгадане прагнення до гармонії з природою). Як доказ маємо чимало сталих епітетів і порівнянь: дівчина-калина; сокіл-парубок; любляться, як голуби; сумує, як птиця за небом та ін.

Якщо говорити про стосунки, то тут обов'язково потрібно говорити про ще одну дуже важливу рису української ментальності -- надзвичайно велика повага до сім'ї як до найменшого суспільного інституту і який є також найдрібніший прототипом держави. Таке становище сім'ї у значній мірі зумовлене великою релігійністю народу, яка зобов'язує членів сім'ї жити в любові, мирі і злагоді за Божими Заповідями. Але водночас, якщо зазирнути глибше, то не один фольклорний твір розкаже нам про любовні походеньки українців, адже навіть у пісні співається: «хто чужих жінок не любить, має гріх великий». Це засвідчує, що наш народ трохи жартував з церковних приписів про перелюбство і не бачив у цьому великого гріха. Та навіть поряд з тим, інститут сім'ї в нашій державі перебуває в набагато більшій пошані, ніж, скажімо, в США, Австралії чи Англії.

Узагалі, поняття сім'ї, роду у всі віки було дуже важливим, адже Україна -- одна з небагатьох країн, де існує такий елемент імені як по-батькові. Це ще раз засвідчує, яким важливим для українця є його рід і це зобов'язує його не ганьбити, ще більше прославляти честь роду, щоб назвати себе його сином.

У всьому світі Україна славиться як дуже гостинна країна, де завжди раді гостям

Размещено на Allbest.ru