Сприяти поверненню дітей з вулиці до дому

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка

Проект

«Сприяти поверненню дітей з вулиці до дому»

Виконала: студентка 0035 групи

Малимоненко Т.В.

Перевірила: Сапарай Ю.В

Суми 2013



Актуальність даного проекту

За останніх 10 - 15 років кількість дітей, які більшу частину часу, в тому числі й нічного, перебувають на вулиці, набула значного масштабу. З'явилася нова категорія дітей, яких звично називають “діти вулиці". У державних закладах про них говорять як про безпритульних соціальних сиріт, позбавлених батьківської опіки. У Законі України "Про охорону дитинства" (2001 р.) визначені поняття “безпритульна дитина”, “дитина-сирота”.

В Україні спостерігається катастрофічне збільшення кількості дітей, позбавлених батьківського піклування. Із 80 тисяч дітей-сиріт позбавлених батьківської опіки, лише близько 7% - біологічні, тобто реально не мають батьків. Решта -- діти, котрі стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на “вулицю”, і вулиця стає них домівкою. Брудні підвали та недобудова ні приміщення стали їніми домівками. Вони не ходять до школи и не знають батьківської любові та тепла. У них не має дитинства. Проблема «дітей вулиці» в Україні не дає про себе забути: щодня тисячі, позбавлених домашнього тепла, підлітків вживають алкоголь, нюхають клей, жебракують та вчиняють злочини.

Дитину, яка хоч день прожила на вулиці та пізнала принади «легкого життя» потім дуже важко втримати дома. Ті, кого привели безпосередньо з вулиці до притулку потрапляють на вулицю по декілька разів, вони не можуть ніде втриматися, їх манить свобода.

Саме тому постала необхідність надання соціальної допомоги цим дітям, що дозволить їм повернутися (при можливості та доцільності) до рідної сім'ї, знайти інше постійне місце проживання (інтернат, опіку прийомну сім'ю), розпочати повноцінне самостійне життя.

Завдання на розв'язання яких спрямований проект:

· визначити причини перебування дитини на вулиці;

· провести соціально - педагогічну роботу з сім'ями чиї діти перебувають на вулиці;

· інформування дітей вулиці про можливість отримання послуг;

· сприяння поверненню дітей з вулиці до дому.

Заходи, які будуть здійснюватися в ході реалізації проекту:

1. Діагностична робота соціального педагога з «дітьми вулиці».

2. Тренінги з батьками .

3. Робота зі студентами з метою створення ініціативної групи.

4. Бесіда з батьками.

5. Тренінг з дітьми

У результаті реалізації проекту очікується зменшення кількості дітей на вулиці, поліпшення становища сімей діти яких перебувають на вулиці, поліпшення психологічного становища дітей які перебувають на вулиці.

Умови для отримання оптимальних результатів від реалізації проекту:

1. Згода батьків та органів соціальних служб на реалізацію проекту.

2. Співпраця Сумського обласного притулку для неповнолітніх у справах неповнолітніх.

3. Допомога з боку соціальних служб міста.

Опис пороекту

Обє'кт: діти вулиці.

Предмет: причини виходу дітей на вулицю.

Мета: допомогти дітям подолати проблеми через які вони опинилися на вулиці; поліпшити їхнє перебування на вулиці.

Основний план роботи для реалізації проекту:

Етапи	Термін	Проведений захід
Діагностичний (Лютий)	1-7	Соціально-психологічна діагностика «дітей вулиці».
	8-14	Виявити причини, які спричинили появу дитини на вулиці.
	15-21	Ознайомлення з потребами «дітей вулиці».
	22-27	Вивчення соціальної ситуації «дітей вулиці».
Організаційний (Березень)	1-5	Визначення основних напрямів соціально-педагогічної роботи з цією категорією дітей.
	6-9	Ознайомлення з основними принципами роботи з дітьми вулиці.
	10-16	Визначення основних потреб та інтересів таких дітей.
	17-25	Налагодження взаємостосунків дітей з соціальними педагогами/соціальними працівниками.
	26-31	Підвищення мотивації дітей до співпраці.
Етап реалізації програми дій (Квітень)	1-7	створення ініціативної групи серед студентів, які навчаються за спеціальністю «Соціальна педагогіка». Підготовка волонтерів до роботи з дітьми вулиці та їхніми батьками;
	8-9	проведення тренінгу для батьків Тренінг з батьками «Попередження насильства, жорстокості в cім'ї та в дитячому колективі»;
	11-12	проведення тренінгу для дітей, «Цінність життя. Цінності у житті»;
	14	створення пам'ятки для батьків (мета - забезпечити здійснення ефективного виховання дітей у родині);
	16-17	проведення бесід з батьками (Як виховати дисципліновану дитину?);
	19-20	проведення тренінгового заняття «Профілактика право рушень серед підлітків».

Ресурси:

- студенти «волонтери»;

- приміщення для проведення бесід та тренінгів;

- 3 місяці часу;

- матеріальні ресурси для проведення тренінгів та бесід(папір,ручки і таке інше);



Додаток А

Бесіда «Як виховати дисципліновану дитину?»

Ця бесіда здійснюється соціальним педагогом/соціальним працівником з метою надання потрібної інформації для ефективного виховання дітей. Як зробити, щоб ваша дитина не втікала з дому? На це питання знаходимо відповідь тут:

Перше правило: у житті кожної дитини обов'язково мають існувати певні обмеження, вимоги, заборони, тобто правила. Це корисно пам'ятати тим батькам, які прагнуть уникати сімейних конфліктів, намагаються якнайменше засмучувати дитину. Як результат, вони потурають капризуванням, вимогам дитини.

Друге правило зводиться до того, що обмежень, вимог, заборон, тобто правил, не повинно бути забагато і вони мають бути гнучкими. Дотримання цього правила застерігає батьків від інших крайнощів - виховання в дусі «закручування гайок» або авторитарного стилю.

Третє правило: батьківські вимоги не повинні входити в явне протиріччя з важливішими потребами дитини. Так, дуже часто батьківське «не можна» стосується дитячої неадекватності: не можна багато бігати, стрибати, лізти на дерева і паркан, кидатись камінням, малювати будь-де, голосно кричати і сміятися тощо. Забороняти це і ще багато чого дитині - усе одно що намагатися загатити повноводну річку, тому що все назване вище є ознакою дуже важливих для розвитку дитячої особистості потреб - у русі, пізнанні, вправлянні.

Четверте правило: обмеження, вимоги, заборони повинні узгоджуватися поміж усіма дорослими членами сім'ї та постійно підтримуватись. У ситуації розбіжностей, неузгодженостей дитина не може призвичаїтись до вимог; засвоїти певні правила, звикнути до дисципліни.

П'яте правило: тон, яким повідомляється вимога або заборона, має бути скоріше дружнім, аніж нотаційним, директивним. Будь-яка заборона бажаного є важким іспитом для дитини, а якщо ця заборона висловлена сердитим або владним тоном, іспит стає вдвічі важчим. Не варто на запитання сина або доньки: «Чому не можна?» відповідати: «Тому, що я так сказав!», «Не можна і все!». Краще коротко пояснити: «Це небезпечно», «Вже пізно», «Ти можеш зашкодити навколишнім і собі». Пояснення має бути коротким, чітким, зрозумілим і повторюватися лише раз.

Тривалість бесіди - 45хв.

насильство cім'я жорстокий дитячий



Додаток Б

Пам'ятка для батьків

· Ніколи не займайтесь «виховною роботою» в поганому настрої.

· Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.

· Надайте дитині можливість бути самостійною, не контролюйте кожен її крок.

· Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього.

· Розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.

· Не пропустіть моменту, коли досягнуто перших успіхів.

· Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

· Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам'ятайте: сутність людини і її окремі вчинки - не одне й те саме.

· Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, незважаючи на помилку.

· Виховання - це наступність дій.

· Вихователь повинен бути вимогливим, але добрим.



Додаток В

ЗАПОРУКА УСПІШНОГО ВИХОВАННЯ

Часто ми, дорослі, виховуючи власних дітей, ви ходимо з певних соціальних еталонів, ідеалів виховання. А точніше--з уявлень, штампів про те, якою має бути успішна дитина. Звісно, ми намагаємося до тримуватися деяких загальноприйнятих норм: «слід бути» добрим, порядним, чесним, працелюбним, розумним тощо.

Все це ми часто повторюємо дітям. Але загалом є дві вимоги, які ми ставимо перед дітьми особливо цілеспрямовано й жорстко: «будь слухняним», тобто керованим і зручним, і «роби як я». Більшість батьків при цьому не враховують(не знають, не замислюють ся, не хочуть знати) особистої спрямованості дитини. Але ж дуже важливо зрозуміти глибинний характер особливостей дитячої особистості. Адже саме в психічному складі людини уособлені значущі, цінні життєві сенси, взаємодіючи з якими вона переживає відчуття життя в собі самій, або, як кажуть деякі вчені, «себе в світі і світ у собі».

Знання батьками таких особистісних особливостей і створює реальність взаєморозуміння й розуміння дорослими дитини.

Саме це відкриває справжню можливість спільними зусиллями сприяти розвитку дитини й одночасно своєму власному.

Неможливо зрозуміти свою дитину, не зрозумівши спочатку самого себе. Що є для нас найважливішим у світі? Чого чекати від власної дитини? Якими засобами ми користуємося, аби досягти бажаних життєвих цілей? Зрозуміти себе самих такими, які ми є, а не вигаданими -- ось що, як не дивно, сприяє гарним результатам у вихованні власних дітей.

Чи помічали ви, що дорослим притаманна швидка й велика готовність оцінювати, засуджувати й карати? У такої готовності є певні психологічні причини.

Насамперед реакції батьків на життєві події більшою мі рою зумовлені тим досвідом, яким їх збагатило власне дитинство. Якщо ми змалечку були привчені, що як тільки вчинено щось негарне, то миттєво, без встановлення мотивів, причин, обставин дається оцінка: «Ти--поганий! Лише погана людина може так вчи нити!», а потім визначається й покарання, то в дорослому віці, як правило, з такою ж готовністю й ревністю засуджуємо інших.

І копіюючи( більшою мірою неусвідомлене) дорослих свого дитинства, передаємо далі своїм дітям естафету «спадковості».

Існує ще один момент у беззастережній оцінці та засудженні інших. Коли ми говоримо про когось: « Він -- погана людина», -- а нас іще й підтримують навколишні, то напрошується легкий висновок: гар ні люди -- це ми та наші однодумці. Ця впевненість у своїй правоті й погрішності інших зумовлює за судження й покарання в майбутньому, насамперед, власної дитини.

Батьки часто запитують, як дізнатися про прихований смисл вчинків і висловлювань дитини, відчути її справжні бажання й почуття, одним словом, як зрозуміти дітей? Відповідь проста: цього треба вчитися. Вчитись усе життя. Причому, за бажання, навчитися тією чи іншою мірою розуміти власну дитину може кожний дорослий. Читайте спеціальну літературу, звертайтеся за порадами до вчителів, вихователів, спостерігайте за дитиною, аналізуйте її особистісні прояви і вчинки -- у цьому запорука успішного виховання.

Однак дуже важливо не лише зрозуміти, а ще й зуміти це своє розуміння виразити, дати дитині відчути його.

Душевний зв'язок проявляється і в словах, і в інтонації. Якщо ви не зовсім зрозуміли, що саме намагається висловити дитина і що її до цього спонукає, спробуйте самі оформити думку, але іншими словами. Це не лише підсилює розуміння, а й допомагає дитині вчитися висловлювати свої почуття й думки. Але не «забігайте наперед», не перебивайте дитину, незважаючи на те, що вам з її перших слів і так все начебто зрозуміло, будьте терплячими й уважними.

Ми намагаємося у спілкуванні з дітьми бути «на висоті: виглядати розумними, знаючими, сильними, непогрішними; усього навчити, усі знання передати, усе попередити, від усього застерегти. А вислухати дитину часто не вміємо. Не приховуючи свого незнання або невдач, не боячись нерозуміння, неприйняття новим поколінням -- спокійно й доброзичливо слухати і вислуховувати.

Дитину слід обов'язково навчити демонструвати свої почуття, не приховувати їх, усіляко виражати; навчити відчувати стан іншої людини. Американський філософ Філ Беннет свого часу написав статтю про те, чим може обернутися надмірно жорстке виховання хлопчиків як обов'язково сильних чоловіків, які не проявляють своїх почуттів.

З таких хлопчиків виростають чоловіки, які не вміють ви разити свої відчуття, поряд з якими страждають від самотності їхні дружини, діти, близькі. Категорична заборона в дитинстві виражати свої почуття -- «Не рюмсай!», «Справжні чоловіки не плачуть!» -- шкідлива ще й тим, що почуття, яке не було свого часу виражене, відчуття, яке не усвідомилося, лягає «на дно» несформованої душі, навантажує психіку, уповільнює особистісний розвиток.

Важливість можливості та вміння вчасно й вільно виражати почуття за довго до психологів зрозуміли поети. «Виразити по чуття -- означає вичерпати його, означає оволодіти ним», -- писав Є.Баратинський.

Батькам слід насамперед допомогти дитині не боятися, не соромитися будь-яких своїх почуттів, уміти їх усвідомити, назвати й адекватно виразити. Для цього необхідно знати й розуміти не лише почуття дитини в певний конкретний момент, але його більш широкий контекст, ті загальні почуття й бажання, на тлі яких виник даний конфлікт або переживання.

Адже, як правило, головна мета будь-якої дитини, у тому числі й «важкої»--агресивної, неслухняної, впертої,-- гарні стосунки з навколишніми доросли ми, ровесниками.

Саме ця потреба в гарних стосунках і любові породжує в дитині й реакції образи-- «ви мене не розумієте, не любите, ображаєте -- то я піду від вас!» -- і агресивні дії, які ці бажані гарні стосунки руйнують, хоча насправді мета дитини--саме ви будувати їх або відродити.

Ваше розуміння допоможе дитині називати й вира жати свої почуття, керувати своєї поведінкою, поділяти почуття інших. Ви допоможете їй розвиватись, до лати свою нерішучість і невдачі, діяти, будувати плани на майбутнє, плекати надії, зростати чесною із самою собою. При цьому ви даєте дитині зразок взаємодії з життям -- спокійної, активної, доброзичливої, розу міючої, а не оцінювальної та караючої.

Дитина в навколишньому світі, який все-таки на лежить дорослим, дуже тендітна і вразлива -- ось про що завжди слід пам'ятати батькам. Як часто ми, дуже чутливі до будь-якого критичного зауваження на нашу адресу, не зважаємо на самолюбство дитини, не пі клуємося про її впевненість у власних силах. Пере носячи на дитину нашу невпевненість і тривожність, гасимо її ентузіазм: «Облиш, не чіпай, нічого в тебе не вийде, незграбо! Ніким тобі не стати, невдахо!». Ці мимохідь проголошені сентенції можуть закарбуватися у свідомості дитини надовго, якщо не назавжди. І за кладене відчуття «у мене все одно не вийде» супроводжують будь-яке починання, а там і до комплексу неповноцінності недалеко.

Звичайно, не для кожної дитини слова, навіть якщо їх повторюють найдорожчі дорослі -- тато й мама, стають тривалим травмуючим фактором, однак дитина часто діє в ситуації новизни, невпевненості й потребує підтримки. Довіра до світу дитини, поважливе, навіть більш поважливе, ніж до значущих інших дорослих, ставлення до слабких і молодших -- ось найважливіше підґрунтя для того, аби ваше намагання зрозуміти переросло в розуміння.

Отже, завдання дорослих -- допомогти дитині розуміти, відчувати інших.

Ви не можете? Ви не впевнені в собі, неврівноважені, дратівливі? Змінюйтесь! Ваша дитина дає вам шанс. Відомо, гарний приклад -- найкраща проповідь.

Тільки «покращуючи» себе можна допомогти дитині. І навчитися, як відомо, можна найкраще, саме навчаючи інших. Це стосується не лише шкільних знань, але й умінь життєвих -- добро зичливості, витримки, оптимізму тощо.



Додаток Г

Батьківське виховання (лекція-бесіда для батьків, тривалісь 1 год)

«Діти починають своє життя любов'ю до своїх батьків. Поступово коли вони стають старшими, вони або осуджують батьків або навіть забувають їх»

Оскар Вайлд

Виховання - це сукупність навмисних впливів на людину, кінцевою метою яких є зробити її кращою, досконалішою з боку моралі та освіти.

Які різноманітні й іноді дивні вимоги ставлять батьки щодо виховання своїх дітей. Ці вимоги часто суперечать всякому розумному поняттю про мету виховання . Певна річ, кожен бажає своїм дітям найкращого, але у кожного є своє розу- міння найкращого і часом воно суперечить моральності (наприклад: не пропускати того, що пливе до рук; де слід , задерти носа; «йти по трупах» та ін.)

Купивши собаку, людина перечитає кілька посібників поки візьметься за її виховання. Про це виховання знає, що йому треба вчитись: про виховання дитини все ж собі думає, що вистачить власного досвіду та так званого інстинкту. Наслід- ком цього є , що виховуємо не досить свідомих дітей. Все ж ми дійшли до певної свідомості щодо фізичного стану, але далеко менше дбаємо про духовне , особливо моральне виховання. Така дитина втрачає власну впевненість, не знає, що є правильним. З неї виховується ненадійна людина.

Важливою перешкодою у вихованні дитини є те, що до подружнього життя вступають люди, які є різні за характером та поглядами і навіть при подальшому співжитті не досягають єдності між собою та дітьми. Такі батьки не можуть однозначно впливати на дитину, незважаючи на їх старання. Дитина скоро зрозуміє , як може досягнути вигоди на обох сторонах, і навчиться хитрити та самолюбству. Тому батьки постійно повинні старатися думати і поступати так, щоб їх внутрішня і зовнішня поведінка гармонізували з співжиттям другого члена подружжя.

Дуже часто у виховання дітей втручаються родичі батьків, рідні ( дід, баба). Дитина любить авторитет, та не любить, щоб хтось випрошував її прихильність. Часом говорять, що старші краще розуміють дитину ніж її батьки. Це твердження не правдиве. Дід та онук знаходяться віддалені принаймі півстоліттям. За цей час змінився світогляд людей. Внук - реаліст не буде розуміти діда - романтика. Не даремно скаржаться старші, що за їх часів було все кращим. Було, але для них, коли були молоді, та не для сьогоднішньої молоді. У вихованні дітей головне слово, право на виховання належить батькам, але з умовою , що вони достойні цього права і беруть на себе всю відповідальність за виховання дитини.

Важливим завданням батьків - є створення в дитини впевненості в тому, що її люблять і про неї піклуються. Ніколи, ні при яких умовах у дитини не повинні виникати сумніви у батьківській любові. Сама природна і сама необхідна з усіх обов'язків батьків - це ставлення до дитини в будь-якому віці любовно й уважно. Багато батьків вважають, що ні в якому разі не можна показувати дітям любов до них, думаючи що, коли дитина добре знає, що її люблять, це приводить до розпещеності, егоїзму. Потрібно категорично відкинути це твердження. Усі ці несприятливі особистісні риси виникають саме при недоліку любові, коли створюється деякий емоційний дефіцит, коли дитина позбавлена міцного фундаменту незмінної батьківської прихильності. Вселяння дитині почуття, що його люблять і про нього піклуються, не залежить ні від часу, що приділяють дітям батьки, ні від того, виховується дитина вдома чи з раннього віку знаходиться в яслах і дитячому саду. Не пов'язано це і з забезпеченням матеріальних умов, з кількістю вкладених у виховання матеріальних витрат. Більш того, не завжди видима дбайливість інших батьків, численні заняття, у які включається з їх ініціативи дитина, сприяють досягненню цієї самої головної виховної мети.

Глибокий постійний психологічний контакт із дитиною - це універсальна вимога до виховання, яка в однаковому ступені може бути рекомендована всім батькам, контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці. Саме відчуття і переживання контакту з батьками дають дітям можливість відчути й усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу.

Основа для збереження контакту - щира зацікавленість в усьому, що відбувається в житті дитини, зацікавленість до його дитячих, нехай самим дріб'язкових і наївних проблем, бажання зрозуміти, бажання спостерігати за всіма змінами, що відбуваються в душі та свідомості зростаючої людини. Цілком природно, що конкретні форми і прояви цього контакту широко варіюють, у залежності від віку й індивідуальності дитини. Але корисно замислитись і над загальними закономірностями психологічного контакту між дітьми і батьками в родині.

Контакт ніколи не може виникнути сам собою, його потрібно будувати з дитиною. Коли говоритися про взаєморозуміння, емоційний контакт між дітьми і батьками, мається на увазі деякий діалог, взаємодія дитини і дорослого. Дитина завжди повинна розуміти, якими цілями керується батько в спілкуванні з нею. Дитина, навіть у найменшому віці, повинна ставати не об'єктом виховних впливів, а союзником у загальному сімейному житті, навіть її творцем. Саме тоді, коли дитина бере участь у загальному житті родини, розділяючи всі її цілі та плани, зникає звичне виховання, поступаючись місцем справжньому діалогу. Найбільш істотна характеристика діалогічного спілкування, що виховує, полягає у встановленні рівності позицій дитини і дорослого.

Також дуже важливе є прийняття дитини, такої , якою вона є. Під прийняттям розуміється визнання права дитини на властиву їй індивідуальність, несхожість на інші, у тому числі несхожість на батьків. Приймати дитину - значить затверджувати неповторне існування саме цієї людини, із усіма властивими їй якостями. Прийняття дає можливість проникнення у світ глибоко особистісних переживань дітей. Необхідно виробити для себе правило не оцінювати негативно самої дитини, а критикувати тільки невірно здійснену дію чи помилковий, необдуманий вчинок. Формула істинної батьківської любові, формула прийняття - це не «люблю, тому що ти - гарний», а «люблю, тому що ти є, люблю такого, який є».

Дуже важливим у вихованні є також надання дитині тієї чи іншої міри самостійності, що регулюється насамперед віком дитини, та здобуваються нею у ході розвитку, новими навичками, здібностями і можливостями взаємодії з навколишнім світом. Разом з тим багато чого залежить і від особистості батьків, від стилю їхніх відносин до дитини. Відомо, що родини дуже сильно розрізняються за тим чи іншим ступенем волі і самостійності, наданої дітям. В одних родинах першокласник ходить у магазин, відводить у дитячий сад молодшу сестричку, їздить на заняття через усе місто. В іншій родині підліток звітує у всіх, навіть дрібних, вчинках, його не відпускають у походи і поїздки з друзями, охороняючи його безпеку. Він підзвітний у виборі друзів, усі його дії піддаються найсуворішому контролю.

Необхідно мати на увазі, що встановлювана дистанція пов'язана з більш загальними факторами, які визначають процес виховання, насамперед з мотиваційними структурами особистості батьків. Відомо, що поводження дорослої людини визначається досить великим і складним набором різноманітних збудників, що позначаються словом «мотив». В особистості людини всі мотиви вибудовуються у визначену, індивідуальну для кожного рухливу систему. Одні мотиви стають визначальними, найбільш значимими для людини, інші - здобувають підлегле значення. Іншими словами, будь-яка людська діяльність може бути визначена через ті мотиви, що її спонукують. Буває так, що діяльність викликається різними чи навіть протилежними за своїм психологічним змістом, мотивами. Для правильної побудови виховання батькам необхідно час від часу визначати для самих себе ті мотиви, якими керується їхня власна виховна діяльність.

Виховувати - не значить говорити дітям гарні слова, наставляти, а, насамперед, самому жити по-людськи. Хто хоче виконати свій борг щодо дітей, залишити в них про себе добру пам'ять, яка служила б їм завітом, як жити, той повинний почати виховання із самого себе.

Виховання дітей вимагає самого серйозного тону, найпростішого і щирого. У цих трьох якостях повинна полягати гранична правда життя.

Мета виховання - сприяти розвитку людини, що відрізняється своєю мудрістю, самостійністю, художньою продуктивністю і любов'ю. Необхідно пам'ятати, що не можна дитину зробити людиною, а можна тільки цьому сприяти і не заважати.

Головні підстави, яких необхідно триматися при вихованні дитини під час сімейного його життя: чистота, послідовність по відношенню слова і справи при звертанні з дитиною, відсутність сваволі в дітях вихователя чи обумовленість цих дій і визнання особистості дитини постійним звертанням з ним як з людиною і повним визнанням за ним права особистої недоторканості.

Уся таємниця сімейного виховання полягає в тому, щоб дати дитині можливість робити усе самому; дорослі не повинні забігати і нічого не робити для своєї особистої зручності і задоволення, а завжди відноситися до дитини, з першого дня появи його на світло, як до людини, з повним визнанням його особистості і недоторканності цієї особистості.

Під кінець нашої лекції послухайте казку.

Казка

На високих горах, та біля синього моря жив сизокрилий орел. І вивелося в нього , в кублі троєчко малят, сизокрилих орлят. Як малі обросли пір'ям, орел - батько бере найстарше орленя в кігті і несе понад синє море. На самій середині синього моря питається орел малюка: «Коли постаріюся я, чи ти носитимеш мене, подібно. Як зараз ношу я тебе?»

Орлятко притакнуло, але сердитий батько - птах розкрив кігті й пустив малого в море.

Потім взяв сизокрилий орел середущого сина й полетів із ним над синє море.

«Коли постаріюся я, чи й ти носитимеш мене,як зараз ношу я тебе?» - спитав птах середущого.

«Так, отче», відповіло мале. Але батько розсердився, розкрив кігті й пустив середущого сина в синє море. Нещасне потонуло.

Бере тоді орел найменшого сина й утретє летить із ним над синє море.

«А чи носитимеш отак мене, як я тепер ношу тебе, коли постаріюся я?» - питає старий орлятка.

А воно каже: «Раде б я було колись носити тебе, отче, як зараз носиш ти мене; але будуть тоді в мене і мої малята і їх потрібно буде мені тоді носити!»

І зрадів старий мудрістю сина і не пустив його у синє море.

Пропонується обговорити суть цієї казки , зробити висновки.



Додаток Д

Тренінг з батьками «Попередження насильства, жорстокості в cім'ї та в дитячому колективі»

Мета: попередження насильства в сім'ї, профілактика та запобігання жорстокому поводженню з дітьми; усвідомлення відповідальності батьків за виховання дітей щодо жорстокого ставлення до оточуючого світу, створення доброзичливої та відвертої атмосфери вгрупі

Час проведення: 1 год. зо хв.

Поняття, для засвоєння: насильство, види жорстокого поводження з дітьми , Закон України «Про попередження насильства у сім'ї»

Обладнання: нормативно - правові документи, анкети, магнітофон, аудіокасета, картки для поділу на групи , роздатковий матеріал.

Форма проведення: просвітницький тренінг.

План

Вступ

1.Вправа «Знайомство»(5 хв.)

2.Вправа «Правила роботи»(5 хв.)

З.Вправа «Очікування»(10 хв.)

4.Вправа «Мозковий штурм»(5 хв.)

5. Інформаційне повідомлення про проблеми насильства та жорстоке поводження з дітьми(5 хв.)

6. Робота в групах (20 хв.)

7. Вправа « Моя сім'я"(10 хв.)

8. Вправа « Обмеження і дозволи» (10 хв.)

9. Рольова гра « Зверни увагу»(10 хв.)

10.Анкетування «Чи гарні ви батьки?»( 10 хв.) 11.Підсумки (10 хв.)

Хід тренінгу

Вступ

Доброго дня, шановні батьки! Нашу бесіду хотілося розпочати такими словами : «Якщо твої наміри розраховані на рік - сій жито, на десятиліття - саджай дерева, на віки - виховуй дітей»(Народна мудрість).

«Найскладніша й найблагородніша робота,- єдина для всіх і водночас своєрідна і неповторна в кожній сім'ї ”( В.О.Сухомлинський).

Сьогодні ми проведемо нашу зустріч у формі тренінгу. Тренінг - це навчання досвідом. Це чудова форма для налагодження спілкування, профілактики конфліктів, які виникають між батьками та дітьми. Ви-люди, у яких різна освіта, різний характер, різні погляди на життя, різні долі, але є одне, що об'єднує вас, це ваші діти, які можуть стати горем чи радістю. Як і що треба зробити, щоб ваша дитина стала для вас щастям, щоб колись можна було сказати собі: «Життя склалось». Тому на цьому тренінгу ми розглянемо актуальну проблему, це попередження насильства та жорстокості в сім'ї та в дитячому колективі.

1. Вправа «Знайомство»(5 хв.)

Мета: познайомити учасників між собою,створити умови для ефективної співпраці.

Але перш, ніж ми спробуємо обговорити цю тему, я пропоную привітати один одного словами: «Добрий день, мене звуть…,про жорстоке поводження з дітьми я вперше почула…,у своєму житті я зустрічалася ( не зустрічалася) з такими людьми, що жорстоко поводяться з дітьми.»

2.Вправа «Правила роботи»(5 хв.)

Мета : показати необхідність вироблення й дотримання певних правил, за якими відбувається взаємодія людей у групі; прийняти правила для продуктивної роботи під час тренінгу.

Перш ніж перейти до подальшої роботи, пропоную вам прийняти певні правила, за якими ми будемо працювати протягом нашої зустрічі. Практика проведення тренінга показує, що найбільш корисними в роботі груп є такі правила:

1.Активність.

2.Право промовчати.

3.Бути відвертим.

4.Бути позитивним.

5.Право піднесеної руки.

6.До всіх звертатися на «ти».

7.Правило «тут» і «тепер».

8.Толерантність.

9.Працювати «від» і «до».

Чи згодні ви з першим правилом?...

Чи приймаємо ми друге правило?...

Як ви ставитесь до того, щоб у роботі користуватись вимогами третього правила?...

3.Вправа «Очікування»(10 хв.)

Мета: сформулювати завдання тренінгу, налаштувати учасників на роботу під час тренінгу.

Кожен з вас, почувши тему тренінгу, поспілкувавшись з іншими батьками, можливо, має певні питання, які хотів би вирішити під час роботи. Кожен з вас щось очікує від цієї зустрічі. Що ж саме? Ви отримаєте стікери, на яких зможете записати свої очікування від цього тренінгу, побажання. Потім зачитуєте та прикріпляєте на кошик очікувань.

4.Вправа «Мозковий штурм»(5 хв.)

Мета: з'ясувати рівень обізнаності.

Тема нашого тренінгу складна, оскільки стосується прояву нашими з вами дітьми жорстокості та насильства. Нажаль, це явище живе серед нас, дорослих, а також серед наших дітей

Тому пропоную всім продовжити речення:»Насильство та жорстокість для мене - це…»

- Чому сьогодні ми піднімаємо цю тему?

- Які форми насильства над людиною існують у нашій країні?

- Хто провокує насильство?

- Чим підкріплюється насильство?

Отже, насильство-будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї людини по відношенню до іншої людини, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи як людини , так і громадянина,а також наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

5. Інформаційне повідомлення про проблеми насильства та жорстоке поводження з дітьми (5хв.)

Ця проблема є актуальною, тому що близько половини опитаних дітей в Україні вважають себе недостатньо захищеними державою від жорстокості, знущання, брутального поводження, викрадення та продажу, від сексуальної експлуатації-38%, від примусу до підневільної, непосильної, надмірної чи небезпечної праці -34%,від вживання наркотиків-43%. Насильство в сім'ї-серйозна і поширена проблема в світі. Воно впливає на життя дітей і підлітків: третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім'ї. Діти матерів, що зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, а 50% таких дітей мають схильності до вживання наркотиків й алкоголю. Одна третина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках. Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають такі скарги батьків чи вчителів на поведінку дітей:бійки, конфлікти з оточенням, низька шкільна успішність, замкненість тощо. До емоційних проблем таких дітей можна зарахувати: підвищену агресивність, знижений настрій, депресію, тривожність, страхи, нестійкість емоційної системи.

Часто батьки скаржаться на психоневрологічні розлади у дітей - безсоння, енурези, а також соматичні - серцево-судинні розлади. Порушення травлення, астму тощо.

У тоталітарних сім'ях, де прийняті директивні, жорсткі форми виховання або дитину надмірно опікують, не враховуються потреби та психоемоційні особливості дитини, батьки не усвідомлюють жорстокої поведінки з дітьми. Вони вважають, що жорсткі умови виховання корисні, і не розуміють, що це негативно впливає як на психіку дитини, так і на стан її соматичного здоров'я.

Самі діти, які зазнають жорстокого поводження і насильства, звертаються за психологічною допомогою вкрай рідко. Насамперед, це випадки сексуального насильства щодо підлітків, побиття батьками. А ось на вулицю вони тікають все частіше. Це саме ті підлітки, з якими щодня стикається дільничий міліціонер - чи як з правопорушниками, чи як споживачами наркотиків, чи як просто нещасними бездомними дітьми.

Що ж таке жорстоке поводження з дітьми? Як відрізнити послідовні дії батьків при вихованні в дитини дисциплінованості та відповідальності від їхніх насильницьких дій? Які дії треба вважати неприпустимими, які з них підлягають покаранню згідно з Законом України «Про попередження насильства в сім'ї”?

Види та форми жорстокого поводження з дітьми.

Фахівці виділяють 4 типи жорстокого поводження щодо дітей:

1.Фізичне насильство;

2.Нехтування;

3.Сексуальне насильство;

4.Психологічно жорстоке поводження.

6. Робота в групах (за допомогою карток, які учасники отримали, вони об'єднуються в групи) -(20 хв.)

Мета: з'ясувати рівень обізнаності батьків щодо типів жорстокої поведінки та розуміння того, що не кожне покарання принесе дитині користь. Розвивати навички групової взаємодії.

І група - записує форми та дії, які відносяться до фізичного насильства, наводить приклади.

ІІ група - записує форми та дії, які відносяться до нехтування, наводить приклади.

ІІІ група - записує форми та дії, які відносяться до сексуального насильства, наводить приклади

ІV група - записує форми та дії, які відносяться до психологічного насильства, наводить приклади.

Додаткові матеріали:

Фізичне насильство - нанесення фізичних пошкоджень, тілесні карання, а також залучення дітей до вживання алкоголю й наркотиків. У деяких сім'ях як дисциплінарний захід використовують різні види фізичного насильства - від потиличників до ляпасів і шмагання ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад,що завжди супроводжується словесною образою та психічною травмою. Що, без сумніву, є прямим порушенням прав та свобод людини, та зокрема дитини.

Сексуальне насильство - використання дитини дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальної потреби, а також залучення до дитячої проституції, в тому числі з використанням порнографічної літератури, фотографій, кінофільмів з метою отримання прибутку.

Психологічне насильство (емоційне) - відсутність любові та уваги до дитини, приниження її людської гідності, грубість (словесні образи, погрози забороняють виходити на вулицю, гуляти з однолітками: маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду, кривдять її родичів і друзів для того, щоб прогнати їх.

Нехтування (зневажання основних потреб дитини) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одягу, житлі, вихованні, медичній допомозі через низку об'єктивних причин (бідність, психічне захворювання,недосвідченість ), а також без них.

Отже, причинами жорстокості серед дітей є : статус дитини в колективі, відношення до нього однолітків,взаємовідношення з вчителями,стосунки в сім'ї,а також чоловічий стереотип поведінки, який культивується як у сім'ї, так і в засобах масової інформації.

Як бачимо, поширенню жорстокості дітей сприяє необізнаність батьків або осіб, що замінюють Їх, із тим, які заходи впливу неприпустимі у взаєминах із дитиною, нерозуміння того, що не кожне покарання принесе дитині користь. Негативну роль відіграє також низький рівень правової культури населення, недостатні знання законодавчих норм. Що охороняють права дитини та гарантують покарання кривдників. У тому числі - за порушення основних прав людини та дитини.

7. Вправа « Моя сім'я”(10 хв.)

Мета:усвідомлення, аналіз взаємин та можливість зміни сформованих сімейних стереотипів.

Батькам роздають по 10 кружечків.

Інструкція: «Візьміть кружечки і впишіть у них імена усіх членів вашої сім'ї. Покладіть кружечок із вашим ім'ям ( статусом ) посередині, потім розташуйте довкола нього кружечки з вписаними туди іменами членів сім'ї за мірою близькості з ними.

Проведіть лінії від себе до них. Зверху від лінії напишіть те. Що вас пов'язує, знизу - те, що відштовхує, гальмує процес взаєморозуміння.

Як би ви хотіли змінити свої стосунки?

Тепер зверніть увагу на кружечки «Я» і «Дитина». Що ви написали над тією лінією, яка вас з'єднує?»

8. Вправа « Обмеження і дозволи» (10 хв.)

Мета:проаналізувати обмеження і дозволи у родині.

Інструкція: « Заповніть таблицю «Заборони - заохочення», записавши:

1)Що вам забороняли ваші батьки і чим вони вас заохочували;

2)Що ви забороняєте своїм дітям і чим заохочуєте.

Порівняйте. Підкресліть пункти, які збігаються. Які ви зробили висновки?»

9. Рольова гра « Зверни увагу»(10 хв.)

Мета: звернути увагу на внутрішній світ дитини, проаналізувати, як впливають «непорозуміння» батьків на емоційний стан дітей.

Для участі у грі запрошуються троє бажаючих. Один виконує роль батька, другий - роль матері, третій - роль дитини.

Вони отримують завдання програти ситуацію:

«Батько затримався на роботі й прийшов додому пізніше, ніж звичайно. Він забув, що планували провести вечір разом із сім'єю в басейні. Мати починає з'ясовувати стосунки в присутності дитини.»

Потім учасники обговорюють, як вони почувалися, виконуючи ролі. Учаснику, який виконував роль дитини, надається можливість виразити свої почуття і звернутися до «батьків».

Своїми враженнями діляться спостерігачі.

10. Робота в групах

Вправа «Порада»

Мета:розвивати навички активного слухання, розуміння внутрішнього світу дитини, підтримки, співчуття.

Батьки об'єднуються в 4 групи за порами року.

Дитина звертається до батьків із проблемою. Батьки, вислухавши, повинні порадити їй, що робити, і переконати, що все буде гаразд.

Ситуація для групи №1:

« Я не буду товаришувати з Володимиром,бо він мене образив. Сьогодні я весь урок малювала пейзаж,а він проходячи мимо, зачепив та перекинув склянку з водою і весь малюнок зіпсував. Ми з ним побилися.

Ситуація для групи №2:

«Я не піду більше до школи,бо мене постійно ображає Владик,він чіпляється до мене і говорить, що я « лох» та «шестірка».

Ситуація для групи №3:

«Мамо, що мені робити? Вчитель (без підстави) звинуватив мене в тому, що я списав контрольну з математики у сусіда і не бажає ставити гарну оцінку».

Ситуація для групи №4:

«Я взяла у Лариси курточку на фізкультуру,а коли бігла, то перечепилася і впала та порвала курточку. Тепер Лариса разом з дівчатами влаштують з'ясування стосунків , скоріше всього поб'ють”.

Як бачимо, попередити жорстокість та агресивність допомагають такі вміння: вміння слухати, доброзичливе та тепле спілкування, лагідний погляд.

10.Анкетування «Чи гарні ви батьки?»( 10 хв.)

Мета:перевірити правильність виховання батьків.

1.Чи стежите ви за статтями в часописах, телевізійними або радіопрограмами на педагогічну тематику? Чи читаєте ви час від часу книжки про проблеми виховання?

2.Чи вважаєте ви недоліки в поведінці вашої дитини результатом упущення вами якихось моментів у вихованні?

3.Чи є ви разом із чоловіком ( дружиною ) однодумцями у вихованні ваших дітей?

4.Чи приймаєте ви допомогу вашої дитини в якійсь діяльності, навіть у тому випадку,якщо справа від цього не виграє?

5.Чи забороняєте ви щось або караєте дитину тільки в тому випадку, коли це цілком виправдано і необхідно?

6.Чи вважаєте ви послідовність у вихованні одним з основних педагогічних принципів?

7.Чи вважаєте ви,що середовище й оточення - один із чинників, який істотно впливає на виховання дитини?

8.Чи вважаєте ви заняття спортом і фізкультурою чинниками гармонійного розвитку дитини?

9.Чи вважаєте ви, що краще попросити про щось свою дитину, ніж наказати це зробити?

10. Якщо вам доводиться сказати дитині:»У мене зараз немає вільного часу» або «Почекай, поки я скінчу роботу», чи буває вам від цього неприємно?

За кожну позитивну відповідь поставте собі два бали; за відповідь «інколи» -1 бал; за негативну відповідь - 0 балів.

Менше 6 балів - справи ваші кепські. Спробуйте терміново почати вивчення азів батьківської педагогіки.

Від 7 до 14 балів - поняття про батьківські обов'язки у вас є, але необхідно більше часу й уваги приділяти дітям, частіше з ними спілкуватися.

Більше 15 балів - ви справляєтесь з батьківськими обов'язками, але не заспокоюйтеся на цьому і не думайте, що ви робите все можливе - в батьківській праці не буває меж.

Бажано зазначити,що велике значення у вихованні дітей має заохочення: словом, поглядом, жестом, дією.

Дуже велике значення для дитини має покарання, якщо воно слідує відразу за вчинком,проведена роз'яснювальна бесіда, воно суворе, але не жорстке та оцінює дії дитини,а не його особисті якості.

Караючи дитину, батько та мати проявляють терпіння, спокій та витримку.

Ознайомлення батьків з попереднім анкетуванням учнів:

1.Якщо тебе карають, то як…

2.Якщо тебе заохочують,то як…

3.Чотири « неможна», які б ти хотів мати в своїй сім'ї, коли тебе карають.

11.Підсумки (10 хв.)

Мета: отримати від кожного учасника коротку інформацію про враження від проведеного тренінгу.

Хід вправи

Тренер звертається до учасників із пропозицією скласти йому телеграму з 11 слів, яка містила б відповіді на такі запитання:

-Що ви думаєте про проведений тренінг?

-Що було для вас важливим?

-Що вам сподобалося?

-Чи справдилися ваші очікування?

Наша зустріч підійшла до завершення. Сподіваюсь, що вона була для вас корисною, викликала роздуми, а також бажання побудувати по - новому взаємовідносини в своїй сім'ї .

Учасникам пропонується закінчити речення: «Я хочу сказати своїй дитині…»(про необхідність дисциплінованості, співчутливості, толерантності тощо).

Психолог роздає пам'ятку і бажає взаєморозуміння та поваги у стосунках з дітьми.

Пам'ятка для батьків

1. Діти - основа сім'ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.

2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам'ятайте, навчання - це радість ( негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

3.Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.

4.Пам'ятайте, що дитина - це ваше відображення ( грубість породжує грубість, крик - крик, а взаєморозуміння і доброзичливість - добро і злагоду в сім'ї ). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»

5. Дитина - це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права ( на навчання, відпочинок тощо ) і певні обов'язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).

6. Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.

7.Не віддаляйте дитину від себе - знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.

8.Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.

10. Приймайте та любіть дитину такою, якою вона є.

Размещено на Allbest.ur

...