Національний стереотип

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний стереотип

картина світ комунікація міжкультурний

Метою даного дослідження є аналіз поняття картина світу (субкультурна, когнітивна, національна, мовна картини світу) з когнітивно-прагматичної точки зору.

Предметом даної статті є комунікативно-прагматичний аналіз поняття картина світу (субкультурна, когнітивна, національна, мовна картини світу), дослідження специфіки його застосування та факторів, що впливають на формування даних понять.

Об'єктом даного дослідження є поняття картина світу (субкультурна, когнітивна, національна, мовна).

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що останнім часом у різних галузях гуманітарних наук досить часто зустрічається поняття картина світу, мовна картина світу та інші види «картин». Для вірного розуміння, тлумачення та оперування даними поняттями необхідно провести ґрунтовне дослідження їх походження та особливостей їх застосування у відповідному науковому контексті.

Тому пропонуємо розглянути ці поняття більш ґрунтовно.

Термін «стереотип» у сучасному розумінні вперше використав американський журналіст Волтер Ліпман у своії книзі «Суспільна думка» (1922) на позначення усталенного спрощеного образу соціального об`єкта в свідомості людини. На основі інтерв`ю з представниками різних соціальних і національних груп, він виявив на скільки різними можуть бути погляди людей на одні і ті самі речі, і висунув гіпотезу про наявність упередженості,яка виникає в свідомості через усталені образи(«картинки»), тобто соціальні стереотипи.

В.Ліпман наголошував на негативних властивостях стереотипів.

1. Стереотипи завжди простіші, ніж реальність;

2. Стереотипи люди не формують особисто, а набувають у соціальному середовищі(сім`я, знайомі, засоби масової інформації та ін.);

3. Усі стереотипи більшою чи меншою мірою помилкові;

4. Стереотипи дуже стійкі та довгорічні.

Стереотипи, за визначенням В.Ліпмана, це упереджені думки, які рішуче керують усіма процесами сприйняття. Вони маркують певні об`єкти, як знайомі,так і незнайомі, в ткий спосіб, що ледве знайомі, в такий спосіб,що ледве знайомі здаються добре відомими, а незнайомі-глиибоко чужими.

Сутність національних стереотипів

У соціальній психології стереотип тлумачать як складник т.зв групового антогоізму.Американці при цьому наводят зрозумілий для них приклад, коли «білі» виявляють негативне ставлення до чорношкірих.Синонімом стереотипу інколи вважають забобони,тобто те, що людина закарбовує у свідомості, не обдумавши і не перевіривши свої думки.

Люди тяжко відмовляються від своїх стереотипів, навіть, якщо переконуються в їх помилковості, адже стереотипи заощаджують час і зусилля на пізнання явищ.»Помилку» сприймають як виняток із загальних правил: зустріч із високим китайцем лише переконує жертву стереотипу, що решта китайців маленького зросту.Хочу незаперечний факт, що північні китайці статуроюмало чим відрізняються від інших північних народів.

Стереотипи - невід`ємний складник масової культури. Вони можуть формуватися на основі віку(молодь не розуміє старших,слухає рок), статі (жінки занадто балакучі, чоловіки черстві), національності (усі євреї жадібні), раси (чорні гірші за білих), релігії (іслам - релігія терору), професії (судді-шахраї і хабарники), місця проживання(життя в селі краще або навпаки), речей(японські комп`ютери і німецькі автомобілі- найнадійніші) та ін. Найчастіше об`єктами стереотипізації стають люди, яких оцінюють крізь призму прийнятих культурами установок, тому всі можливі стереотипи антропоцентричні, оскільки є результатом інтерпретації світу людиною. Залежно від аспекту сприйняття дійсності стереотипи поділяються на соціальні, культурні, історичні, етнічні, вікові, гендерні(чоловічі та жіночі), професійні, етничні та ін.

Чітких меж між різновидами стереотипів не існує, тому,що будь-який є відображенням тривалої історії, культури, звичаїв, та багатьох інших сфер життя нації. Наприклад, національні стереотипи поведінки, втілюючи передовсім етничні норми нації,грунтуються на соціальних, культурно-історичних, також географічних і кліматичних чинниках.

Найпоширеніші і небеспечніші для міжкультурної комунікації національні (етничні) стереотипи.

Національний(етничий) стереотип- історично сформований,узагальнений та емоційно насичений образ нації або етносу.

Він охоплює певні стійкі переконання, ментальні,»шаблони», на яких грунтуються звчаї для представників певних націй уявлень про світ,явища, події, інші культури, людей, їхню поведінку, смаки та ін.

Людина приймає світ у тих оцінних стандартах, з якими виросла. Їй смакує те,до чого вона звикла, і прийняти щось «не своє» буває непросто. Причина цього - підсвідоме протиставлення «свого» і «чужого», що особливо гостро виявляється у стереотипних оцінках інших націй. У розумінні слов`ян естонці говорять і роблять усе вкрай повільно, а для естонців інші європейці здаються надто метушливими. На думку французів, бельгійці не розуміють гумору, швейцарці - обмежені, жадібні та прагматичні педанти, італійці - любителі сказати неправду, турки фізично міцні, англійці егоїстичні, німці занадто дисципліновані та агресивні; росіян вони цінують за розмах душі, сердечність і підтримку в біді.

Традиція опису інших народів крізь призму власної національної ідентичності,тобто через порівняння «їх» із «нами», була і залишається основною наставною будь-якого автора, бо навіть прагнучи бути об`єктивними, він усе одно мимоволі залишається представником своєї культури. Це характерно навіть для тих мислителів, як Іммануіл Кант (1724-1804). У своїй «Антропології з паргматичної точки зору» він представив побіжну характеристику різних народів у вигляді «національної фізіогномії».Зокрема, у іспанців І.Кант констатував національну гордість і свідомість властивої гідності, у німців - «темперамент холодної розсудливої витримки»; у французів - чемність і вишуканість у спілкуванні, а в італійців - художній смак. Про вірменів він писав, як про народ розумний і працелюбний, сучасні греки здавались йому підупалими порівняно з їхніми великими предками, але ще здатними до відродження. Англійців і французів І.Кант назвав двома найцивілізованішими народами на землі і, крім природних властивостей, відзначив їхній розвиток завдяки мові. Англійській він уже тоді передбачав роль найбіль комунікативної ділової мови.

Французький професор у галузі ділового адміністрування Паскаль Бодрі у книзі «Французи і американці: інший берег» (2005) охарактерезував типового американця як доброзичливого і товариського, галасливого, грубого, інтелектуально неорозвиненного, працелюбного,самовпесненого, багатого, щедрого, нерозбірливого, що недооцінює досягнень інших культур і постійно кудись поспішає. У свою чергу, Херрієт Рошфор, американка, яка живе у Франції, у книзі «Французький тост» (2002) писала про те, що французи користуються репутацією лідерів, не говорять англійською з ідеологічних міркувань, самовдоволені, дуже ввічливі лише з дамами та артистичніІз ними важко зближуватися, вони живуть у бюрократичній державі і повністю залежатьвід урядовців, неохайні, їдять равликів і жаб.

Жарти на національну тематику також частково відображають стереотипні уявлення. Наприклад, один із підручників з німецької мови в рубриці «Interkulturelle Beratung / Міжкультурна консультація» містить такий жарт, пов`язаний із числами один, два,три:

Один англієць - дурень;два англійці -клуб; три англійці - весь світ.

Один француз - герой; два французи - кохання; три французи - шлюб на трьох.

Один грек- розбійник; два греки - два розбійника; тригрека - банда розбійників.

Один росіянин - душа; два росіянина - проблема; три росіянина - хаос

Один німець- учений; два німця - об`єднання(за інтересами);три німця - війна.

(Готліб Томас)

Цей пасаж постійно розвиваєть на кшталт: один єврей - торговельна точка, два євреї - шаховий чем піонат, три євреї - симфонічний оркестр; один росіянин - п`яниця, два росіяна - п`яна бійка, три росіянина - порторганізація; один італієць - тенор,два італійці - паніка, три італійці - капітуляція.Про українців кажуть так: один українець - партизан, два українця - партизанський загін, три українці - партизанський загін зі зрадником.

«Ментальні шаблони» різних національних пріорітетів виражено в такому німецькому жарті:

Твій Христос - єврей. Твоя машина - японська. Твоя піца - італійська. Твоя демократія - грецька. Твоя кава - бразильська. Твоя відпустка - іспанська. Твої цифри - арабські. Твоє письмо - латинське. А твій сусід - лише іноземець?

Національні стереотипи часто стають основою анекдотів про різні нації:

Чим відрізняється англієць від єврея?Англієць ідене прощаючись,а єврей прощається, але не йде.

Що таке нескінченність?Це коли естонці рахуютькитайців.

Як від гостей повертаються представники різних національностей? Француз - з новою коханкою, росіянин - з розбитою пикою, а єврей - зі шматкочком торта для мами.

Стереотипні уявлення амереканців і росіян тривалий час визначали ставлення націй і країн одна до одної, що відчутно і в сучасному суспільстві. Амереканці, як і іноземці загалом, особливо в радянські часи зараховували до росіян практично всіх громадян СРСР. Не одне покоління амереканців виросло на стереотипах кшталт: російський ведмідь- монст, диявольський ведмідь ховається за дверима,червоний жах. Водночасрадянський народ виховувували на ненависті до «розбійної сутності імперіалізму», «загниваючого капіталізму» із «вовчою мораллю та обличчям».

Російська дослідниця Ольга Леонтович у книзі «Росіяни і американці: парадокси міжкультурного спілкування» наводить риси, які стали визначальними і стереотипами. Аналітичний склад американського розуму видається росіянам холодним. Властива американцями виваженість зумовлена саме раціональністю. Емоції для них не є рушійною силою, тому вони поведінку росіян сприймають як нелогічну та ірраціональну.

Терпіння, традиційно сприймають як типову рису східних слов`ян.Американці не розуміють, чому вони терплять побутову невлаштованність,порушення своїх прав як споживачів, невиконання забов`язань з боку посадових осіб та ін.

Американці вважають «невиправними оптимістами». Для них є нормою мати щасливий вигляд та бути впевненим у собі, усміхатися і зберігати видимість успіху за будь-яких обставин. Вони не схільні нарікати на долю і щиро обговорювати свої та чужі справи. Для росіян туга, журба - нормалний стан, про це вони співають у піснях і пишуть у віршах. Російська фразеологія також відображає фаталізм і невпевненість : авось да небось; как Бог на душу положит; Американці діють за протилежним принципом : там де воля - там і шлях; Бог допомагає тим, хто допомагає собі; На Бога надійся,а сам не плошай.

О.Леонтович провела серед американців та росіян опитування з метою визначити стереотипні відповіді на запитання «хто є хто?». Відповіді отримано шляхом типової методики швідкісних реакцій реципієнтів на поставлені запитання.

Американці очима росіян:

Дружелюбні,гостинні,оптимістичні, надмірні, самовпенвнені, незалежні,енергійні, патріотичні, працелюбні.

Американці справляють враження товстих, усміхнених, але не щирих, бадьорих, охайних, успішних, здорових, ділових, одноманітних.

Американці люблять: фаст-фуд,кока-колу, попкорн, жуйки, свою крїну, гроші,спорт, розвагу,свого президента,психоаналітику.

Американці завжди: посміхаються, кажуть «Hi», носять футболки, плануєть своє майбутнє, думають тільки про себе, ставлять дурні запитання,багато працюють, дбають про свої права та простір.

Американці ніколи: не брешуть, не плачуть, не мріють, не прощають, не втручаються в чужі справи, не витрачають час, не виконують своїх обіцянок, не їдятьсупу, не миють руками посуд, не напиваються, не розуміють росіян.

Росіяни очима американців:

Освічені, інтелектуальні, бідні, емоційнв, пристрасні, релегійні, пригніченні,терплячі, горді, гостинні, працелюбні.

Росіяни справляють враження серйозних, зажурених, розлюченних, переляканих, напружених, підозрілих.

Росіяни люблять: горілку, жирну їжу, книжки, американську культуру, друзів, музику, балет, мистецтво,сім`ю, зиму.

Росіяни завжди: носять сумки, пакети, штовхаються, цілують в обидві щоки, кричать, приймають життя таким, як воно є, багато працюють, піклуються про своїх рідних.

Росіяни ніколи: не носять взуття вдома, не припиняють працювати, не бувають оптимістичними, не усміхаються на вулиці, не розуміють амереканців.

Росіяни очима росіян:

Прості, відкриті, довірливі, із широкою душею, слабкодухі, щирі, гостинні,ліниві, вміють дружити,кмітливі, терплячі.

Росіяни справляють враження добрих, розумних, дружніх, гарних, веселих, простих, відкритих,розгубленних.

Росіяни люблять: пити горілку, гостей, розмовляти із друзями, співати пісні, їсти, плакати,жалітися,відпочивати, мріяти, робити безглузді справи.

Росіяни завжди: сперечаються, багато їдять, п`ють, жаліються на життя, допомагають один одному, усіх прощають.

Росіяни ніколи: не зраджують друзів, не приховують своїх почуттів, не думають про майбутнє, не рахують грошей, не відмовляються від випивки, не покладаються на себе.

Американський дослідник Джордж Армстронг проводить певну етнічну паралель між українцями і шотландцями. Цю думку поділяє шотландський науковець і письменник Джордж Мак-Грегор на основі спостереження за українцями, які розбудовували культуру й економіку канадської провінції Альберта. Він виокремив такі чесноти українців Канади: чистоту і щирість, працьовитість та ощадність, любов до свого роду і його традицій, романтичність, сентиментальність, релегійність, любов до співів і віру в містичне.

На міжкультурну комунікацію істотно впливають естетичні стереотипи - уявлення народів про красу в різних її виявах, у т.ч сприйнятті зовнішності людини. Темношкірим важко оцінити красу білих, так само як східно-азійські мають власні еталони краси людини.Європейців китайці та інші східні етноси називають великоносими, тому навряд чи давньогрецькі еталони краси(Афродіта, Гермес, Аполлон та іею) для азійців є переконливими.

Упереджений характерстереотипів означає, що вони відображають не об`єктивні характеристики дійсності, а однобічні способи інтерпретації «свого» і «чужого», але з позиції тільки звичного «свого». В основі такої стійкості та переконливості уявлень про світ - складні процеси розумової та психологічної діяльності людини.

2.1 Картина світу як віддзеркалення свідомості

Особливості національних культур, звичаїв, ритуалів, обрядів, ментальності и національних характерів загалом закарбовуються в мовних, концептуальних, ціннісних, часових та інших картинах світу.

Картина світу - ментальне явлення про світ, його інтелектуальна копія, що формується за законами діяльності людської свідомості і має різні форми існування залежно від потреб пізнання дійсності.

Сучасні науковці визначають картину світу як глобальний образ, що є основою світогляду людини, тобто виражає істотні властивості світу людини внаслідок її духовної і пізнавальної діяльності.Отже,картина світу - це не просто образ світу у свідомості людини. Це світ людської свідомості, світ встановлених понять, уявлень і вірувань,параметрів і цінностей, які слугують орієнтирами існування для окремої особистості чи національного колективу.

2.2 Мовна картина світу

Мова є засобом матеріалізації різномінітних картин світу, які створює свідомість. Одним з перших ідею про мову як інструмент інтерпретації світу і «дух народу» висновив німецький мовознавець Вільгельм фон Гумбольдт(1767-1835): «Різні мови - це не різні позначення однієї тієї самої речі, а рцзні бачення її…Мови та відмінності між ними…слуд розглядати як силу, що пронизує всю історію людства…різні мови є для нації органами їх оригінальної мисленнями і сприйняття».

Мовна картина світу(МКС) - відображенні в категоріях і формах мови уявлення певної національної спільноти про дійсність.

Кожна мовна картина світу неповторна і певним чином впливає на мислення носіїв конкретної мови і культури. У разі володіння двома або більше мовами розрізняють первинну і вторинну МКС.Наприклад, у процесі вивченняіноземної мови відбувається ншарування вторинної мовної картини світу на первинну.

Німецький мовознавець Лео Вайсгербер намагався довести,що саме мова визначає мислення, процес пізнання людини і, відповідно, його культуру, поведінку та всю цілісну картину світу.Він, зокрема,вважав, що китаці та греки по-різному бачать зіркове небо, оскільки нарахував 283 китайські назви зірокі тількі 48 найменувань - грецьких.

Люди говорять різними мовами, створюють різні картини світу. Мовні відмінності впливають на зміст мислення. Наприклад, укр. десять пальців відповідає англ. вісім пальців і два великих; укр. двадцять пальців англ. вісім пальців, два великі і десять на ногах. Частини однакового для всіх людського тіла різними мовами членується неоднаково.

Мова створ.є своєрідний матеріально-ідеальний каркас думок, свідомості, глибинненаповнення яких здійснюється в межах концептуальних картин світу соціуму та особистості.

Мовні картини протиставленно наукову картинку світу, яка є результатом пізнавальногї діяльності людства, відображає наукові знання суспільства про світ. Існує стільки видів наукових картин світу, скількиє розділів мови. Мовну картину світу навідміну від наукової, називають наївною, оскільки мовні тлумачення не завжди збігаються з науковими за обсягомта змістом. Наприклад, з погляду медецини та анатомії людини сердце - конусоподібний м`язовий орган розміщенний у грудинній клутці і призначений для забеспечення кровообігу в організмі. Для мовної свідомості «серце» - набагато ширше поняття. З цим словом у більшості мов пов`язаний символ почуттів і переживань людини.

Отже,мовна картина світу слугує для людини не лише способом втілення світобачення, а й подеуди замісником цілого світу свідомості.Кожна мовна особистість має власну МКС, яка відображає національну мовну картину світу, що грунтується на системі значущих для етнонаціональної спільноти концептів.

2.3 Концептуальна картина світу

Крім мовної та наукової картини світу, сучасна наука також виокремлює концептуальну картину світу.

Концептуальна картина світу(ККС) - система концептів як значущих психоментальних координат, за якими визначають межі коллективної національної свідомості, концептосфера нації.

Вона значно багатша за мовну картину світу і є основною для мовного втілення,оскільки в її утворенні беруть участь різні типи мислення, образи, асоціації, емоції, оцінки, культурні та інші чинники.

І концепти, і відповідно концептосфера - сутності ментальні ( розумові ), неспостережувані. Сучасні наукові дані переконливо підтверджують реальність існування концептосфери і концептів, а саме реальність мислення, що не спирається на слова ( невербального мислення).

Необхідно також вказати на те, що концептосфера носить, очевидно, достатньо упорядкований характер. Концепти, що утворюють концептосферу, за окремими своїми ознаками вступають в системні відносини подібності, відмінності та ієрархії з іншими концептами. А. Н. Лук писав, що навіть між поняттями небо і чай існує смислова зв'язок, яка може бути встановлена, наприклад, таким чином: небо- земля, земля- вода, вода - пити, пити - чай (Лук, 1976, с. 15 ).

Конкретний характер системних відносин концептів вимагає дослідження, але загальний принцип системності, безсумнівно, на національну концептосферу поширюється, оскільки саме мислення припускає категоризацію предметів думки, а категоризація передбачає упорядкування її об'єктів.

Таким чином, концептосфера - це упорядкована сукупність концептів народу, інформаціоннная база мислення.

Чинники відмінностей між мовним і концептуальними картинами світу

У процесі зіставлення мовних і концептуальних картин світу різних національних культур виявляють відмінності, спільні і універсальні ознаки. У зв`язку з цим у лінгвістиці виокремлюють три галузі: контрастивне мовознавство, яке займається встановленням контрастних (відмінних) явищ між мовами, типологічне мовознавство, основним завданням якого є дослідження типологічних явиа закономірностей у розвитку мов, та лінгвістичну універсологію, що досліджує універсальні ознаки, що об`єднують мови світу між собою в єдиному універсальному просторі буття, природи і свідомості.

По суті, значення, у яких класіфікується наш досвід, культурно детемуновані, так що вони істотно варіюють від культури до культури. Варієєть не тільки значення, а й склад лексики, фразеологіх, способи вираження граматичних нюансів у інших мовах, мовних і концептуальних картинах світу. Визначення чинників відмінностей потребує комплексного підходу, адже вони різноманітні, часто малопомітні. Основними серед них є природа, культура і пізна. Ця трихотомія в широкому розумінні становить основу людського буття, пізнання світу, визначення ціннісних критеріїв та іншіх факторів, які прямо чи опосередковано впливають на мовні та концептуальні розбіжності.

Пропонована розвідка присвячена вивченню актуального питання національних стереотипів, проте особлива увага зосереджена на еволюції етнічних стереотипів на матеріалі фразеологічних одиниць із залученням інтернет-ресурсів. Дослідження здійснено в площині наукових робіт Б. Ажнюка, М. Трухана, О. Грибок, Г. Аллапорта, J. Green, Z. Radlowski, J.Woytczak. У фразеологічній системі мови, як у дзеркалі, відображається культура етносу, його відносини з іншими народами, періоди становлення та розвитку як етнічної спільноти. Безперечно, представники різних етносів відрізняються один від одного. Ця різниця виявляється в характері, звичках, поведінці, згадаймо, наприклад, пунктуальність німців, емоційність французів, темпераментність іспанців, діловитість євреїв.

Актуальність дослідження викликана інтересом до питань взаємодії мови, культури, психології народа. Феномен стереотипу буде розглядатися в широкому розумінні - як поняття, що включає в себе уявлення однієї нації про культуру іншої нації в цілому. Також, останнім часом у різніх галузях гуманітарних наук достатньо часто зустрічається поняття «картина світу». Для вірного розуміння, тлумачення та оперування даними поняттями необхідно провести ґрунтовне дослідження їх походження та особливостей їх застосування у відповідному науковому контексті.

Феномен і поняття " стереотип " привертає велику увагу дослідників, багато вчених ( У. Ліппман, Іммануіл Кант,Паскаль Бодрі,, Джордж Армстронг Джордж Мак- Грегор,Уфімцева, В.В. Червоних тощо) Займалися вивченням даної проблеми. Питання ментального сприйняттів світу було порушене з кінця ХVІІІ ст., мовознавця Вільгельмом фон Гумбольдтом, Вільямом -Дуайт Вітні, Германом Штейнталем. Проте ця проблема вивче не досконало, тому мета мого повідомлення полягає у сістематізації та узагальнені знань про цю тему.

На сучасному етапі національного відродження починає з'являтись зацікавленість мовознавців до концептуальної та мовної картин світу що відображаються у мовних знаках культури. Сукупність усіх уявлень та образів, відбитих у символах, мовних знаках культури, фразеологізмах, створює мовну картину світу. Підхід до усної народної творчості як віддзеркаленої в ній картини світу допомагає розв'язувати загальнотеоретичні проблеми історії народної культури, виявити її специфіку у взаємодії з культурами інших народів.

Література

1. Мова і міжкультурна комунікація [Текст] : навч. посіб. / В. М. Манакін. К. : Академія, 2012. 284 с.

2. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. М., 2001.

3. Филиппова М.М. Стереотипы межкультурного общения представителей русской и английской культур. Вестник МГУ. Сер.9. Филология. 2002. с. 64-82.

4. Грушевицкая Т.Г., Попков В.Д., Садохин А.П. Основы межкультурной коммуникации: Учебник для вузов (Под ред. А.П. Садохина. М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2002.

5. Фалькова Е. Г. Межкультурная коммуникация в основных понятиях и определениях: Методическое пособие. СПб.: Ф-т филологии и искусств СПбГУ, 2007.

Размещено на Allbest.ru