Широкий та вузький підходи до визначення відтворення населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Факультет соціальних технологій

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з демографії

Широкий та вузький підходи

до визначення відтворення населення

Студентки 1ого курсу

Спеціальності 6.030102- психологія

Группи ЗПЛ 11/13

Альошиної Н.В.

Викладач: Денисенко В.А.

Зміст

Вступ

1. Історія виникнення та розвиток демографії як науки

2. Сутність поняття «демографія». Предмет та об'єкт демографії

Методи дослідження у демографії

3. Широкий та вузький підходи до визначення відтворення населення

Висновки

Вступ

Найбільшою цінністю є людина. І як частина духовного світу суспільства, і як сама по собі окремий духовний світ, і як виробник матеріальних благ, і як продовжувач людського життя. Людина - мірило всіх речей - проголошує загальновідомий крилатий вислів. Могутність кожного народу, його поступальний розвиток, здобутки великою мірою залежать від кількісного і якісного людського потенціалу. Відтак політика будь-якої держави повинна визначатися пріоритетністю завдань захисту життя і здоров'я своїх громадян, створення сприятливих умов для відтворення населення, реалізації людини як особистості.

У цьому полягає мета і зміст демографічної політики держави. І значну допомогу у її виробленні надає така важлива наука як демографія.

Демографічний чинник є одним з визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування.

1. Історія виникнення та розвиток демографії як науки

Особливий напрям демографічної науки становлять виявлення закономірностей, тенденцій, явищ, що впливають на демографічні процеси, а також розробка наукових рекомендацій, спрямованих на подолання негативних тенденцій у людському суспільстві на певному історичному етапі. Інтерес людини до себе виник у давні часи, коли вона була цілковито залежна від сил природи. Людина змушена була навчитися рахувати представників свого роду, племені. З появою держави попит на демографічні знання зростає. Для свого утримання державі потрібні кошти, військо та чиновництво. Можна твердити, що перші організовані обліки людей відбувалися ще за часів виникнення перших державних утворень в Месопотамії (Ассірія, Вавилон), Єгипті, Греції та Римі. В ті часи і впродовж наступних століть основна мета обліку полягала в оподаткуванні населення та залученні осіб чоловічої статі до війська. Тому держава стає основним організатором проведення переписів населення.

У Римі обліки населення проводилися під назвою «цензів». Навіть у наступні часи, за феодалізму, облік проводився не систематично. Це викликало протест, особливо панівних класів. Феодали прагнули приховати чисельність своїх кріпаків, щоб зменшити податки державі, а також постачання молодих кріпаків до армії. У 1753 р. в англійському парламенті точилися гострі суперечки щодо проведення цензів, мовляв, це може призвести до епідемічних захворювань. У Франції проти підрахунків використовували навіть релігію. Наприк. XVIII ст. ще не було відомостей про кількість населення більшості країн Європи та світу. Вважається, що початок систематичного перепису населення у світі було покладено США. В 1790 р. конституцією цієї держави було передбачено проведення переписів (цензів) раз на 10 років. Матеріали, отримані внаслідок переписів населення, становлять підґрунтя для проведення демографічних досліджень. Приклад США поширився на країни Європи. Сьогодні переписами населення охоплено майже всі країни світу. Цим питанням займається і ООН, яка збирає відомості про населення країн світу.

З розвитком суспільства зростає попит на знання про людство. Сьогодні вже неможливо охопити складні й суперечливі демографічні процеси, що відбуваються у світі, в загальне поняття - демографія. Тому, як і інші галузі знань, вона поділяється на окремі складові частини: а) демографія історична; б) демографічна політика; в) демографічна наука; г) демографічна статистика та ін. Термін «демографія» має складну історію. Його визначення проходило в умовах ідейнополітичної боротьби, що точилася між науковцями різних напрямів. У цій боротьбі значну роль відіграла праця священика, вченого Т. Мальтуса «Дослідження про закон народонаселення» (1798 p.). Він запропонував біологічний підхід до розгляду чисельності населення та його відтворення. Погляди Мальтуса справляли істотний вплив на визначення сутності й змісту демографії упродовж XIX ст.

Поступовий розвиток демографії, накопичення наукового досвіду, вивчення впливу на закономірності змін у чисельності та відтворенні населення, соціальноекономічних і політичних чинників спонукали до пошуків загальної назви цієї науки. Першу спробу позначити загальним терміном науку про народження було зроблено в 1841 р. К. Бернуллі, який запропонував назву «популяціоністика». Термін мав певне поширення, але не був прийнятий.

У 1855 р. відомий французький учений А. Гійяр опублікував працю «Елементи людської статистики, або Порівняльна демографія». Терміном «демографія» він позначив галузь знань про «природну й соціальну історію людського роду. В 1871 р. німецький учений Е. Енгель запропонував назву «демологія» - наука про людські спільноти. Визначити назву цієї науки робили спроби й інші дослідники. В 1877 р. відомий ученийенциклопедист П. Ларусс вперше опублікував статтю під назвою «Демографія», що стало поштовхом для поширення цього терміна. В Росії його ввів Є. Алучин. Офіційне визнання термін отримав лише після того, як у 1882-1883 pp. його було введено в назву міжнародних конгресів з гігієни та демографії.

В Україні великий науковий інтерес до демографії припадає на XIX ст. Значний поштовх у розвитку вона дістала завдяки відомому українському історикові М. Туган-Барановському - одному з фундаторів української історичної науки. У 1919 р. в Києві з його ініціативи було засновано Демографічний інститут у складі Всеукраїнськоїакадемії наук. Це була перша державна установа у світі, яка зосередила свої зусилля на дослідженні проблем демографічної науки. В 1934 р. його було перейменовано в Інститут демографії та санітарної статистики. З часу його заснування до ліквідаціїдиректором Інституту був М. Птуха.

Проблеми демографії в Україні досліджували всесвітньо відомі вчені: С. Томилін, Ю. КорчакЧепурківський, С. Рудницький, А. Хоменко та ін. Наприк. 1930 р. було організовано демографічний інститут АН СРСР уЛенінграді. Ці наукові заклади активно вивчали демографічні процеси в Україні та СРСР. Результати їх досліджень мали звинувачувальний характер щодо політики Радянської держави, тому вже у 1934 р. було ліквідовано Інститут у Ленінграді, а в 1938 р. така сама доля спіткала й український Інститут демографії й санітарної статистики. Найталановитіших його працівників було заарештовано.

Після ліквідації Інституту в Україні проблемами демографії займався відділ статистики, упродовж 1940-1950 pp. очолюваний М. Птухою. В 1963 р. в Інституті економіки АН УРСР було створено сектор демографії і трудових ресурсів, а в 1966 р. його було перетворено на відділ демографії і відтворення трудових ресурсів. Сьогодні в Україні проблеми демографії, крім згаданого відділу, досліджують працівники Ради з вивчення продуктивних сил України, Київського національного університету ім. Тараса Шевченката інших установ.

2. Сутність поняття «демографія». Предмет та об'єкт демографії. Методи дослідження у демографії

Термін “демографія” увів в обіг бельгійський вчений Ашій Гійяр (1799-1876) ще в середині ХІХ століття. 1855 року в Парижі він опублікував книгу “Елементи людської статистики або Порівняльна демографія”.

Демографія - це наука, яка вивчає кількість, територіальне розміщення і склад населення; досліджує закономірності процесу відтворення населення у зв'язку з політичними, соціально-економічними, психологічними чинниками і на основі отриманих знань визначає характерні тенденції, спонукаючи до коригування внутрішньої політики держави.

Предметом демографії є дослідження відтворення населення як сукупності взаємопов'язаних процесів шлюбності, народжуваності, міграції, смертності тощо.

Об'єктом демографії є народонаселення - це сукупність людей, яка природно-історично виникла і постійно самовідновлюється внаслідок природної зміни поколінь. Термін “народонаселення” вперше вжив І.Ф. Герман у своїй статті “Про народонаселення (про кількість мешканців у Росії)”, опублікованій 1806 року в російському “Статистичному журналі”.

Система методів демографічних досліджень включає в себе загальні методи, які використовуються у різних науках (опис, порівняння, аналіз), проте вони адаптовані до потреб власне демографії, до тих завдань, які стоять перед дослідником. Зокрема, одним із головних методів є демографічна статистика, завдяки якій ведеться облік народонаселення, прослідковуються процеси, тенденції відтворення населення. Обрахунок статистичних даних здійснюється за допомогою математичного методу. Для наочного подання статистичних даних, їх зміни у часі використовуються графічні методи, що реалізуються у вигляді демографічних таблиць, графіків, діаграм, сіток. З метою дослідження особливостей територіального розміщення народонаселення, міграційних рухів застосовується картографічний метод.

Безумовно, суто демографічним є метод когорт, за допомогою якого досліджуються зміни протягом життя генерації (покоління). Використовують повздовжній і поперечний аналізи, які дають змогу порівняти особливості відтворення кількох генерацій. Демографічне прогнозування здійснюють завдяки методу потенційної демографії - це дає можливість передбачити тривалість життя людини у віддаленому майбутньому. Завданню демографічного прогнозування служить також метод демографічного моделювання.

Демографія тісно пов'язана з іншими науками - соціологією, історією, етнографією, математикою, географією. На ґрунті зв'язку з ними виникли суміжні науки.

Соціальна демографія - наука, яка вивчає соціальні чинники демографічної поведінки особи (стосовно укладення шлюбу, народження дитини, зміни місця проживання тощо). Історична демографія - наука, яка досліджує історичні передумови, закономірності й особливості розвитку народонаселення на різних етапах людської цивілізації. У її рамках витворилася окрема галузь - палеодемографія, яка вивчає особливості відтворення населення у найдавніші часи.

Економічна демографія - наука, яка аналізує взаємозв'язок розвитку економіки і процесу відтворення населення.

Етнічна демографія - наука, яка вивчає особливості відтворення окремих народів, етносів.

Військова демографія - наука, яка досліджує людський потенціал держав для формування армій; вивчає кількість втрат у тій чи іншій війні тощо.

Прикладна демографія - це наука, яка використовує демографічні дослідження у практичних цілях: в економіці, охороні здоров'я, культурно-освітній сфері. Саме з цією метою проводиться демографічне прогнозування, яке дозволяє скоригувати політику держави у різних сферах. Отже, демографія як наука і її галузі, що виникли на межі з іншими науками, мають велике значення для вивчення безперервного процесу зміни генерацій людей, зумовленого впливом політичних, економічних, культурних, психологічних чинників в їх органічній єдності.демографія населення відтворення держава

3. Широкий та вузький підходи до визначення відтворення населення

Предметом демографії - є відтворення населення, тобто процес безперервного поновлення його чисельності та структури через зміну поколінь, через процеси народжуваності та смертності.

Незважаючи на визнання предметом демографії відтворення населення, у науковій літературі існує декілька визначень демографії як науки.

Багатомовний демографічний словник, підготовлений ООН визначає демографію як науку про населення, що вивчає чисельність, склад, розміщення та рух населення. Більш широку пантовку дає енциклопедичний словник "Народонаселення" (М., 1994 р.): "Як самостійна наука демографія вивчає закономірності та соціальну обумовленість народжуваності, смертності, шлюбності та припинення шлюбів, відтворення сімейних пар і сімей, відтворення населення в цілому як єдність цих процесів".

Об'єктом демографії виступає населення. Під населенням зазвичай розуміють сукупність людей, що проживають на певній території в певний момент часу. Атрибутивними ознаками населення виступають кількісна та територіальна ознаки. Але цих ознак недостатньо для розуміння того, що в дійсності є предметом демографії, а саме здатність до самовідтворення, до постійного поновлення через зміну поколінь.

Населення - самовідтворююча сукупність людей.

Протягом життя людини змінюються його властивості - вік, рівень освіти, сімейний стан, місце проживання тощо. Зі зміною тих чи інших характеристик окремих людей змінюються й характеристики населення в цілому. Цей процес носить назву "рух населення". Чисельність населення, як і його склад, постійно змінюються - народжуваність збільшує, а смертність зменшує її. Підсумком цих процесів виступає приріст або скорочення населення як різниця між числом народжених і померлих. Це явище в демографії називається природним приростом населення.

Людина народжується, розвивається, вмирає. На місце старих поколінь приходять нові, завдяки чому народонаселення замінюється, оновлюється. Ці зміни представляють собою якісну характеристику населення і пов'язані з його відтворенням.

Відтворенням народонаселення називається процес безперервного оновлення його чисельності та структури в процесі зміни одного покоління другим. До процесу відтворення включають також міграцію, розвиток сім'ї, зміну соціальних відзнак людей. Тому відтворення населення розглядають в вузькому та широкому розумінні.

У вузькому розумінні - це власно природний рух.

У широкому сенсі відтворення населення включає:

природний рух;

механічний рух, або міграцію (територіальне переміщення населення);

соціальний рух, або соціальну мобільність (зміна приналежності до соціальної групи).

Під природним рухом розуміють сукупність процесів народжуваності, смертності, шлюбності і розлучуваності. Треба розуміти, що йдеться саме про вивчення процесів, тобто масових закономірностей таких явищ, як народжуваність, смертність та інші, а не окремих, бодай й унікальних, подій такого роду.

Відтворення населення в широкому розумінні, в його суспільно-історичній обумовленості представляє собою предмет демографії.

Відтворення населення прямо або опосередковано обумовлюється демографічними структурами. Структури населення - це розподіл осіб за будь-якими типологічними групами. Для демографів представляють інтерес ті структури, які обумовлюють відтворення населення.

Демографічні структури - це структури населення, що безпосередньо прямо або побічно пов'язані з відтворенням населення.

Такими є статева структура (статевий склад), вікова структура (віковий склад), а також шлюбна та сімейна структура (шлюбний та сімейний склад) населення. Саме ці структури, з одного боку прямо або побічно, впливають на відтворення населення та на складові його процеси народжуваності, смертності, шлюбності, а з другого - самі прямо або опосередковано залежать від цих процесів.

Статева, вікова, шлюбна та сімейна структура безпосередньо входять до предмету демографії, в той час як інші виступають як зовнішні екзогенні чинники демографічних процесів.

Процеси народжуваності, смертності, шлюбності та розлучуваності, як складові відтворення населення, називаються демографічними процесами.

Висновки

Як самостійна наука демографія вивчає закономірності й соціальну обумовленість народжуваності, смертності, шлюбності й припинення шлюбу, відтворення подружніх пар і родин,відтворення населення в цілому як єдності цих процесів. Вона досліджує зміни статевовікової, шлюбної й сімейної структур населення, взаємозв'язок демографічних процесів і структур, а також закономірності зміни загальної чисельності населення й родин як результату взаємодії цих явищ. ...Демографія... має своїм об'єктом певну область дійсності, що не вивчає ніяка інша наука, - поновлення поколінь людей, тобто процеси взаємодії народжуваності, смертності, а також шлюбності, припинення шлюбу й відтворення населення в цілому.

Загальним практичним завданням не тільки демографії, але й багатьох інших наук, які вивчають народонаселення, є обґрунтування та вироблення політики народонаселення. Це завдання - частина комплексного завдання управління розвитком народонаселення у суспільному масштабі.

Предметом демографії є відтворення населення як процес безперервного поновлення його чисельності й структури в ході зміни одного покоління іншим і закони, їм керуючі.

Список використаної літератури

1. Підгорний А. З. «Демографічна статистика», Одеса, 2008

2. Кислий О. Є. Демографічний вимір історії, Арістей, 2005

3. Григорєва С. В. «Основи демографії», Харків НТУ «ХПІ» 2010

4. Інтернет.

Размещено на Allbest.ru