Географічні особливості наркоманії як глобальної проблеми людства

Те, що віками вважалося звичним і відносно безпечним, менш ніж за 100 років перетворилося на абсолютне зло. З того часу ставлення світової спільноти до наркотиків уже принципово не змінювалося - тільки ріс список заборонених речовин та ставали жорсткішими методи боротьби. [2]

Отож, сумна статистика. За даними державного бюро статистики смертності США щорічно від передозування наркотиків помирає 27000 людей. Зрозуміло, що передозування - це не єдина небезпека: статистика не враховує шкоду, заподіяну наркотиками здоров'ю людини. До того ж, в цій статистиці наркотичні речовини не розділені на групи, а значить, можна з впевненістю сказати, що близько 90% цих смертей припадає на долю "важких наркотиків." [6]

Кожна п'ята молода людина в Україні віком від 15 до 18 років, за даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), знайома з наркотиками. Тож широка профілактична робота серед молоді спрямована на засвоєння підлітками інформації щодо запобігання вживанню наркотиків та ризику зараження ВІЛ-інфекцією. Нині в Полтаві втілюється у життя обласна міжгалузева програма "Здоров'я нації". У її рамках відбуваються презентації учасників тренінг-курсу з підготовки інструкторів програми Міністерства освіти і науки України "Сприяння просвітницькій роботі серед молоді України щодо здорового способу життя", яка реалізується за підтримки ЮНІСЕФ. [7]

Логічно припустити, що в ці чудові списки включили найнебезпечніші речовини, щоб боротися з їх незаконним обігом (так, законний обіг, виявляється, теж існує). В деякій мірі це дійсно так. Дійсно, деякі з так званих "важких" наркотиків мають сильний вплив на людський організм і можуть спровокувати виникнення залежності буквально після першого прийому. Класичний приклад - героїн, наркотик, що викликає почуття ейфорії, "підсісти" на нього дуже легко, особливо при внутрішньовенних ін'єкціях, а "зіскочити" неймовірно важко. До того ж "синдром відміни" героїну (це коли після регулярного вживання людина перестає приймати препарат) - неймовірно важкий стан, котрий може супроводжуватися сильними болями, судомами, викручуванням суглобів та іншими "прекрасними" відчуттями. Багатьом просто не вистачає сили волі, щоб це пережити, і вони змушені йти на все, щоб отримати "дозу" і кошмар закінчився. [3]

Висновки до розділу 2

Таким чином, аналіз існуючих тенденцій споживання і транзиту наркотичних засобів дозволяє зробити наступні висновки: 1. Зростання споживання залежить від рівня доступності тих чи інших наркотиків, який виражається в показниках представленості наркотику на ринку і його ціни. На цій залежності будуються такі явища, як: збільшення споживання в країнах транзиту (так, наприклад, спостерігається суттєве зростання споживання опіатів у Східній Європі та кокаїну в Центральній Америці) і країнах виробництва (збільшення споживання стимуляторів в Західній Європі та Південно-Східної Азії). 2. Зміцнюються процеси зміщення центрів традиційного споживання. Зокрема, зростання споживання похідних конопель у Європі спостерігається на тлі її зниження в Азії, де значно збільшується споживання синтетичних наркотиків. 3. Поширення наркотиків носить яскраво виражений епідеміологічний характер. Так, наприклад, за першою хвилею азіатського опіуму в першому двадцятиріччя ХХ століття, в 60-70 роки в США пішла хвиля марихуани і гашишу з Африки (Марокко, Нігерія, Заїр). У 1980-і роки, слідом за перекриттям потоку мексиканської марихуани, у США нахлинула хвиля кокаїну, а в 1990-2000-ті роки нова хвиля героїну накрила не тільки Європу, але і США. 4. Відбувається розширення соціальної бази наркоманії. На відміну від попередніх наркотичних «епідемій», розповсюдження синтетичних стимуляторів торкнулося молодь всіх соціальних груп. Зокрема, в кінці 90-х років спостерігалися деякі ознаки уповільнення зростання попиту на стимулятори в Західній Європі і Північній Америці, яке, однак, компенсувалося розвитком торгівлі стимуляторами в інших регіонах. Менш ясно простежується зв'язок між вживанням наркотичних засобів і освітою, рівнем доходів. Безліч країн відзначають так звану «U-функцію» - рівень споживання наркотиків відносно високий серед нижчих верств суспільства, набагато менше серед середнього класу і все більш і більш збільшується в міру наближення до «вищих» соціальним верствам. 5. Відбувається зрощування наркобізнесу з тероризмом і екстремізмом. У зв'язку з тенденцією неухильного скорочення фінансових «вливань» з боку традиційних держав - спонсорів тероризму, терористи все частіше вдаються до інших джерел фінансування, таким, як виробництво і продаж наркотиків. І останнє десятиліття ознаменувалося подальшою консолідацією та розвитком взаємовигідної співпраці між терористичними групами та постачальниками наркотиків, а також все більш широкою участю терористичних груп у перевезеннях наркотиків з метою фінансування своїх операцій. Так, наприклад, до 80% поставок героїну в Париж здійснюється членами Курдської робочої партії. 6. Проблема наркобізнесу тісно пов'язана з іншими проблемами (міграція, контрабанда і так далі). Збіг каналів міграції і наркотранзіта не випадково і має під собою єдине підставу - організовані злочинні організації. Процеси глобалізації, формують світові господарські відносини, формують навколо себе також і міжнародні кримінальні відносини. За даними міжнародних організацій, таких, як Інтерпол, до 78% нелегальних мігрантів пов'язані з контрабандою наркотиків, доходи від якої покривають фінансування інших нелегальних операцій - від контрабанди зброї до організації терористичних організацій.

ВИСНОВКИ

Наркоманія - не хвороба в звичайному сенсі слова, тобто не такий стан, який можна вилікувати таблетками. Але і визначати її як «просто шкідливу звичку» з числа тих, що властиві здоровим людям, теж не можна.

Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найгостріших світових проблем XX ст., досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями.

Головна ознака наркотичних речовин - наявність визначеного або невизначеного психоруйнівного (психоделічного) ефекту.

Відповідно до специфіки дії, їх можна поділити на такі основні групи:

· гіпнотичні засоби (алкоголь, снодійні та заспокійливі наркотики на опіумній основі)

· стимулюючи засоби (амфітамін, наркотики групи „екстазі”, кава, чай)

· галюциногенні засоби (марихуана, гашиш, ЛСД, ацетон, клеї, аерозолі)

· неідентифіковані засоби (тютюн, деякі з інгалянтів)

Що стосується незаборонених наркотичних речовин, то це це група рослин, грибів, мінералів, не внесених у перелік наркотиків, хоча вони і містять наркотичні компоненти. Серед них: мускатний горіх, певні види грибів тощо.

Розглядая причини розвитку наркоманії, то я з'ясувала, що їх умовно можна поділити на соціальні, соціально-психологічні та психологічні. Американські лікарі Ясковіц і Осносс із Нью-Йорку вважають, що формуванню наркоманії сприяють такі причини:

1) ринок, що вільно постачає наркотики;

2) середовище, що сприяє або допускає застосування наркотиків;

3) певний індивідуальний нахил до вади.

Сьогодні більше 200 мільйонів людей у ??світі вживають заборонені наркотики. З проблемою вживання наркотиків в 1990-2000-х роках зіткнулися 134 країни. Найбільш поширений наркотик - коноплі (96% всіх країн повідомили про проблему зловживання коноплями), далі йдуть опіати (87%), кокаїн (81%), синтетичні наркотики (73%). Три чверті всіх країн повідомляють про зловживання героїном і дві третини - кокаїном. Вживання героїну і кокаїну більше поширене, ніж вживання проміжних продуктів - опіуму (морфію) або листя / пасти коки. Інакше кажучи, зараз вже не існує ні виключно виробляють, ні виключно споживають країн.

У 2000-2004-х роках рівень вживання наркотиків продовжує рости, особливо в країнах, розташованих на головних торгових маршрутах.

Однак зростання це відбувався не такими жахливими темпами, як в 1980-х роках. У 2003/04 роки менше половини країн, які повідомили про зловживання наркотиками, говорять про тенденції зростання, одна третя частина відзначає стабілізацію і більше одна чверть країн говорить про зниження. Серед країн, що повідомили про збільшення попиту на наркотики, менше половини відзначають сильне збільшення. У 1990-2000-х роках у загальносвітовому масштабі попит на наркотики все ще ріс, проте в 2001-2004-х роках це зростання сповільнилося. У період з 2001 по 2004 роки знизилася кількість країн, які повідомляють про збільшення зловживання і, навпаки, зросло число країн, які відзначають тенденції зниження попиту на наркотики.

Але все ж кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики близько 100 тисяч (за офіційними даними). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 800-900 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків. Кожна п'ята молода людина в Україні віком від 15 до 18 років, за даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), знайома з наркотиками.

Отож, сумна статистика. За даними державного бюро статистики смертності США щорічно від передозування наркотиків помирає 27000 людей. Зрозуміло, що передозування - це не єдина небезпека: статистика не враховує шкоду, заподіяну наркотиками здоров'ю людини. До того ж, в цій статистиці наркотичні речовини не розділені на групи, а значить, можна з впевненістю сказати, що близько 90% цих смертей припадає на долю "важких наркотиків."

Сучасний стан наркоситуації у світі характеризується високими темпами наркотизації і низьким рівнем контролю виробництва та обороту наркотиків. Незважаючи на зусилля, що робляться урядів країн, різних міжнародних та регіональних організацій, кількість наркозалежних і масштаби діяльності організованих злочинних угруповань все ще залишаються неконтрольованими. На жаль, існуючий світовий досвід протидії нелегальному розповсюдженню наркотичних засобів не відкрив будь-яких рішень проблеми. Це пояснюється сучасним станом наркобізнесу, що відрізняється високим ступенем рентабельності, мобільності та координації міжнародної злочинної діяльності. Ситуацію значно ускладнює наявність національної та регіональної специфіки функціонування наркобізнесу та наркоманії, що ускладнює проведення міжнародних антинаркотичних програм та здійснення комплексних заходів на регіональному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля/ под.ред. Я.И.Гилинского. - М.: ИС ран, 1992.

2. Белогуров С. Б. Популярно о наркотиках и наркоманиях. - М., 1998.

3. Березин С. В., Лисецкий К. С. Психология ранней наркомании. - Самара, 2000.

4. Гасанов Е. Г. Боротьба з наркотичною злочинністю: міжнародний та порівняльно-правовий аспекти .- М., 2004.

5. Гунський Ю. І., Шаповалова В. А., Кутько І. І., Шаповалов В. В. Лікарські засоби у психофармакології. -- Київ: Здоров'я; Xарків: Торсінг, 1997. -- 288 с.

6. Іванов В.І., "Аналіз проблем наркотизму і структури ринку антинаркотичних послуг" - 2007

7. Легальные и нелегальные наркотики: Практическое руководство по проведению уроков профилактики среди подростков (в 2-х частях). - СПб., 1996.

8. Мачковский Г. И. Наркомания среди молодёжи в капиталистических странах. -- М.: Изд-во ВНИИ МВД CCCР, 1979. -- 60 с.

9. Майоров А.А., Малінін В.Б. Наркотики: злочинність і злочини: Теорія і практика кримінального права і кримінального процесу .- СПб.: Юрид. центр Прес, 2008.

10. О наркомании в некоторых капиталистических странах. -- М.: ВНИИ ОП, 1969. -- 47 с.

11. Отчет ООН по наркомании за 2002 год

12. Соломзес Дж. А., Чебурсон Вэлд, Соколовский Г. Наркотики и общество. - М., 1997.

13. Соціально-педагогічні та медико-психологічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів неповнолітніми і молоддю: Науково-методичний посібник / Упор., загальн. Ред. О. І. Пилипенко. - К.: А.Л.Д., 1995.

14. Пелипас В. Е., Рыбакова Л. Н., Цеглин М. Г. Проблемные ситуации в сфере профилактики злоупотребления психоактивными веществами среди детей и подростков // Вопросы наркологии. -- 1998. -- № 4. -- С. 70-75.

15. Шаповалова В. А., Заболотный В. А., Депешко И. Т. и др. Фармацевтический анализ лекарственных средств // Под общ. ред. В. А. Шаповаловой. -- Харьков: Рубикон, 1995. -- 400 с.

16. Шабанов П. Д., Штакельберг О. Ю. Наркомании: патопсихология, клиника, реабилитация. - СПб., 2000.

Размещено на Allbest.ru