Демографічна криза в Україні: причини та наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький університет економіки і підприємництва

Демографічна криза в Україні: причини та наслідки

УДК Бриндіков Ю.Л.,

к.психол.н., викладач кафедри

соціально-гуманітарних дисциплін

Постановка проблеми. Світова практика засвідчує бурхливість та нерівномірність демографічних процесів. Два останніх десятиліття демонструють важливість цієї проблеми на світовій арені. З одного боку проблема полягає у високих темпах збільшення населення, з іншого - у зниженні народжуваності.

Сучасні демографічні процеси торкнулися багатьох держав, у тому числі й України, де, починаючи з 1992 року рівень смертності населення перевищує рівень народжуваності. Зазначений факт негативно впливає на відтворення трудових ресурсів, на розвиток соціально-економічних та інших життєво важливих сфер суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Якщо розглянути питання формування демографічної думки в Україні з початку ХХ ст., то побачимо, що українські демографи досліджували широке коло питань, які виходили за рамки вузькодемографічної проблематики. Досліджували питання професійного складу населення, його грамотності, міграцій, комплексно вивчали населення великих міст - Києва, Харкова, Одеси, міське населення України загалом, його національний склад. Ці проблеми висвітлені у працях А.П. Хоменка, Ю.М. Масютіна, М.М. Трацевського, А.М. Гіршфельда, І.В. Лебединського, А.С. Бориневича, І. Вікула та інших.

Історико - демографічні дослідження проводили переважно вчені Всеукраїнської Академії наук серед яких були С.В. Шамрай, О.І. Баранович, Б.П. Вологдін, М.В. Птуха.

Значний внесок щодо вивчення розвитку демографічної думки в Україні зробили праці Л.А. Перковського, С.Г. Стеценко, В.Г. Швеца та інших видатних науковців [1].

Постановка завдання. Головне завдання дослідження полягає у виявленні та аналізі демографічної проблеми на загальнодержавному рівні, з'ясуванні соціально-економічних причин, які впливають на демографічні показники та пошуку шляхів швидкого та якісного подолання негативних тенденцій у вищезазначеному аспекті.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується певними особливостями, властивими тільки їй. Існуюча ситуація залежить від специфіки суспільно - політичного розвитку Російської імперії та колишнього СРСР, до складу якого входила українська держава.

Необхідно згадати чинники, які суттєво вплинули на сьогоднішню ситуацію: голодомори 1921, 1932-33, 1946 років, які призвели до загибелі понад 10 мільйонів працьовитих українців. Поза увагою не залишаються масові репресії, завдяки яким винищено інтелігенцію - "цвіт нації", загальновідомий західноукраїнський етноцид у 1941, 1943-1955 роках. Перша світова, громадянська та Друга світова війни, сталінські і фашистські концтабори призвели до багатомільйонних втрат населення української республіки. Мільйони дітей не народились в умовах важкої соціально - економічної ситуації.

Фахівці стверджують, що за умов сталого економічного розвитку та відсутності запланованих винищень українців, їх кількість сягнула б щонайменше 100 мільйонів, а якщо врахувати віковічну русифікацію, полонізацію, румунізацію, то чисельність українців світу збільшилась втроє [3, с. 116-117; 4, с. 124-125].

Отже, завдяки вищезазначеним факторам Україна на початку 90-х років ХХ ст. увійшла до числа країн світу, де спостерігається відносне зменшення чисельності населення. Цей перелік становлять країни Східної Європи та держави, що утворились на території колишнього СРСР, всі вони опинились у схожих соціально - економічних умовах внаслідок історичних перетворень та зрушень.

В Україні з 1991 року спостерігається зростаюче природне скорочення населення. Загальний коефіцієнт смертності населення країни у 1996 році у порівнянні з 1990 роком збільшився на 25,62%. Загальний коефіцієнт народжуваності зменшився у 1996 році у порівнянні з 1990 роком на 28,35%.

Починаючи з 1990 року народжуваність в Україні у містах зменшувалась швидше, ніж у селах, в той час як смертність у селах зростала повільніше, ніж у містах [5].

За основними показниками розвитку населення - народжуваністю, смертністю, природнім приростом - наша держава програє не лише західноєвропейським державам, а й колишнім союзним республікам. Статистичні дані демонструють невтішну картину: рівень народжуваності (8,7%) привів нас на передостаннє місце серед країн СНД та Європи, завдяки 14,8% смертності ми посідаємо друге місце, за середньою тривалістю життя ми посідаємо 109 місце у світі.

Від 1991 року кількість померлих перевищує кількість народжених, насьогодні ця різниця складає півтора мільйони осіб щорічно. Сумарний рівень плідності, тобто кількість дітей, що їх може народити жінка протягом репродуктивного періоду (15-49 років), складає 1,3, тоді як для простого відтворення цей коефіцієнт має дорівнювати 2,1-2,3, а для розширеного - 2,5 [8, 6]. демографічний соціальний народжуваність економічний

Результати спеціального вибіркового соціально - демографічного обстеження "Сім'я і сімейні відносини,2009" продемонстрували, що половина респондентів дітородного віку (15-49 років) планували мати двох дітей, 27% опитаних мали намір народити лише одну дитину; схильність до багатодітності - народити три і більше - виявили 9,4%, близько 2% не хотіли б обмежувати кількість дітей у своїй сім'ї і матимуть стільки дітей, скільки народиться.

За результатами соціально - демографічного дослідження "Молодь України: спосіб життя та ціннісні орієнтації" (2010 р.), великий відсоток опитаних виявили бажання за наявності необхідних умов народити дві дитини (54%), близько 15% виявили бажання за таких умов народити лише одну дитину, 11,9% респондентів - трьох дітей, 2% виявили бажання - чотирьох і більше [7, с. 79]. Але на сьогодні переважна більшість українських сімей є однодітними.

Споглядаючи таку не досить гарну тенденцію в демографічному аспекті, необхідно виявити і з'ясувати причини соціально - економічного і психологічного характеру, які стоять на шляху приросту населення.

Перш за все, необхідно акцентувати увагу на швидких темпах погіршення соціально - економічних умов населення, які призводять до психічних розладів людини, змінюють її ставлення до сім'ї і праці. Бідність, яку ще не викорінено, незважаючи на чисельні державні соціальні проекти та програми, схиляє до втоми та апатії та зупиняє багатьох у створенні сім'ї.

Низький життєвий рівень веде до значного збільшення розриву між матеріальними потребами населення і їх задоволенням. Яскравим прикладом виступає гостра проблема в отриманні власного житла. Це питання має радянське коріння, а саме, наприкінці існування СРСР у найбільших містах кількість сімей, яка перебувала на обліку на одержання житла становила 12-32 відсотки від загальної кількості міських сімей (у Києві - 26%), хоча розміри корисної площі житла втричі менші від американських стандартів. На даний час 1 мільйон сімей потребує житла.

Не краща ситуація у харчуванні. У далекі "кращі" роки люди стояли у нескінченних чергах за продуктами, дешевизна яких була відносною. У порівнянні зі Сполученми Штатами Америки наша сім'я із чотирьох чоловік витрачала на харчування на 45% більше (60% і 15%). Однак тепер і ці показники погіршились [5; 6, с. 168-169].

Різновид спокус у вигляді різноманітних благ, які коштують сьогодні чимало, змушують майбутніх батьків займатися справами, які віддалені від сімейних. Змагання за бажаний рівень життя змушують громадян нашої держави переглянути та змінити духовні і культурні пріоритети, а багато подружніх пар не надто квапляться задовольнити потребу в батьківстві.

Аналізуючи ситуацію, яка склалась в Україні, занепокоєння викликає не тільки зменшення кількості населення, але й трансформація його вікової структури. Нам загрожує зростання питомої ваги осіб старших вікових груп.

Процес "старіння населення" це закономірний процес. У високорозвинутих держав - це позитивна тенденція, яка пов'язана з високими статками, а значить довгим життям. В нас же відбувається скорочення населення за рахунок зниження тривалості життя - це відбувається при низькому медичному захисті,погіршенні екологічної ситуації; високої смертності за рахунок нещасних випадків та суїцидів.

Отже, враховуючи вищезазначене, зростання кількості осіб похилого віку означатиме для нашої держави збільшення державних витрат на їхнє соціальне забезпечення, але не за рахунок платників податків, а шляхом зросту податків для населення. Високі податки в свою чергу знижують мотивацію до праці і погіршують загальний суспільний добробут.

Віковий склад населення безперечно впливає на перебіг демографічних процесів. Ґрунтуючись на тому, що інтенсивність смертності вища серед осіб похилого віку, ніж серед молоді, і населення не оновлюється молодим поколінням в потрібному об'ємі, можна стверджувати, що загальний відсоток смертності теж буде високим.

Висновки з проведеного дослідження

Підводячи підсумки дослідження демографічної проблематики в українському суспільстві, апелюємо до наукового визначення демографічної політики, де зазначено, що це фактично соціальна політика в широкому розумінні, але з врахуванням якісного складу населення того або іншого регіону, населеного пункту, а також виробничого колективу - і повинна сприяти зміцненню сім'ї, соціальної справедливості при розподілі суспільних благ, що створюють сприятливі умови для виховання підростаючого покоління, поєднання материнства з трудовою і соціальною активністю жінки, збільшення тривалості життя, поліпшення становища пристарілих та інвалідів, планомірного розвитку соціальних благ відповідно демографічній ситуації [9, c. 592; 2, с. 223].

Нажаль, демографічна політика в Україні на даному етапі розвитку та становлення являє собою безсистемний набір допомоги і пільг, в яких враховуються не потреби сім'ї, а можливості державного бюджету.

Розмірковуючи над засобами досягнення бажаної мети, знаходиш рішення у зміні стратегії демографічної (соціальної) політики. Необхідно якнайшвидше перейти від політики допомоги до політики доходів, щоб кожна сім'я могла перебувати на відповідному європейським стандартам рівні. Такі радикальні кроки держава спроможна буде зробити за умов плідного симбіозу місцевих органів влади, очільників підприємств та громадських організацій, які долучатимуться не тільки до створення стабільної економічної ситуації, а й не забуватимуть про духовний та культурний аспекти.

Зламати негативну тенденцію щодо сімейної політики шляхом негайного вироблення сімейно орієнтованої державної стратегії, в якій невід'ємною ланкою буде політика формування сімейних цінностей та підвищення престижу дво-, три - та більше дітної сім'ї.

Бібліографічний список

1. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів / І.М. Прибиткова. - К.: "АртЕк", 1995. - 256 с., іл. - (Трансформація гуманітарної освіти в Україні).

2. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник. - К.: Каравела, 2004. - 456 с.

3. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2 - х книгах. - Львів: Світ, 1994. - 472 с. іл.

4. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів / М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. - К.: Знання, 1998. - 416 с.: іл. - Бібліогр.: с. 406-412.

5. Рябов І. Сім'я і відтворення населення в Україні // Економіка України. - 1998 р. - №4. - с. 86-88.

6. Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія. Навчальний посібник. - К.: Лібра, 2000. - 256 с.

7. Молодь в умовах становлення Незалежної України (1991-2011 роки): щоріч. доп. Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні / М - во освіти і науки, молоді та спорту України, Державний інститут розвитку сімейної та молодіжної політики; [редкол.: О.В. Бєлишев (голова) та ін.]. - Київ, 2011. - 224 с.

8. Гуреш Т. Нема кого послати у Декрет!: Демографічна криза в Україні і світі // Укр. Слово. - 2000. - 18-24 трав. - С. 15.

9. Соціологія. Загальна редакція проф. Андрущенка В.П., проф. Горлача М.І., Київ - Харків, 1998, Видання третє.

Анотація

Продемонстровано стан демографічної ситуації в Україні, яка на сьогодні має невтішні показники. Виявлено та проаналізовано чинники, які стоять на заваді приросту населення. З'ясовано наслідки беззупинного процесу зростання кількості осіб похилого віку. Надано пропозиції державним, громадським установам та підприємствам щодо подолання демографічної кризи шляхом економічних, духовних та культурних впроваджень.

Ключові слова: демографічний процес, демографічна політика, демографічна криза.

Аннотация

Продемонстрировано состояние демографической ситуации в Украине, которая на сегодня имеет неутешительные показатели. Обнаружены и проанализированы факторы, которые стоят на пути приросту населения. Выяснены последствия безудержного процесса роста количества людей преклонного возраста. Предоставлены предложения государственным, общественным учреждениям и предприятиям относительно преодоления демографического кризиса путем экономических, духовных и культурных внедрений.

Ключевые слова: демографический процесс, демографическая политика, демографический кризис.

Annotation

Consisting of demographic situation is shown of Ukraine which has unencouraging indexes for today. Discovered and analysed factors which stand on a way the increase of population. The consequences of unrestrained process of growth of amount of people are found out declining years. Given offering to state, public institutions and enterprises in relation to overcoming of demographic crisis by economic, spiritual and cultural introductions.

Keywords: demographic process, demographic policy, demographic crisis.

Размещено на Allbest.ru