Віртуальне спілкування та його особливості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Віртуальне спілкування та його особливості

Вступ

мережевий віртуальний спілкування

Бурхливий розвиток обчислювальної техніки та її різке здешевлення за останні десятиліття принесли незнану доти реальність - так звану віртуальну. Немає сенсу згадувати, що комп'ютери проникли у більшість сфер людського життя, що за їх допомогою багато звичних видів діяльності стали простішими чи доступнішими. Нас більше цікавитиме те, що обчислювальна техніка й інформаційні технології принесли якісно нового, незнаного досі, що без їхньої допомоги не могло бути реалізованим. У пошуках подібної новизни ми звернемося до феномену, що існує стільки, скільки сама людина, а саме - до спілкування.

1. Історія

Спілкування з допомогою комп'ютера велося з того часу, відколи два перші комп'ютери, пов'язані у протомережу, обмінялися першими бітами даних, тобто з часів ARPAnet'у [1]. Говорити про явище віртуального спілкування уже як про культурний, а не технічний феномен, стало можливим тільки з середини 80-х рр. минулого століття, з часу поширення мереж персональних комп'ютерів. З огляду на невелику (як на сьогоднішні мірки) кількість користувачів подібних мереж і на те, що мережі часто залишалися прив'язаними до певного топосу (державна установа, університет), тодішнє віртуальне спілкування слід розглядати як комунікацію у рамках локальних субкультурних общин. За 90-і роки настали кардинальні зміни: у «92-му Тім Бернерс-Лі втілив у життя ідею World Wide Web, започаткувавши Павутину у звичному нам виді - як сукупність html-сторінок, відкритих для загального доступу, з усім їхнім інформаційним наповненням і, звісно, засобами для спілкування, а у «96-му ізраїльські програмісти створили першу версію усім відомого тепер інтернет-пейджера ICQ [2]. До списку цих віх, що вели до сучасного віртуального спілкування, можна додати хіба період кінця «90-х - початку 2000-х, коли достатньо функціональні комп'ютери стали дешевими, і, відповідно, загальнодоступними. Надалі, говорячи про спілкування за допомогою комп'ютера, ми матимемо на увазі тільки те, що здійснюється через засоби WWW та інтернет-пейджерів. Альтернатива, звісно, існує, Але вона досить мало чисельна, тому її можна проігнорувати. Як правило, вона представлена любителями «цифрового ретро», що підтримують BBS [3] у FIDO-мережах [4], їх можна розглядати як цифрову субкультуру, але для нас вони особливого інтересу не представляють, принаймні тому, що їх відданість певній технічній формі не надто впливає на зміст. У WWW існують адекватні за типом спілкування аналоги.

2. Віртуальне спілкування сьогодні

Чим же є віртуальне спілкування сьогодні? З погляду технології наявні наступні його форми: публічні: форум, чат [5], блог [6]; приватні: e-mail, інтернет-пейджер і мобільні телефони з SMS [7] - останні дещо випадають з нашої теми, присвяченої здебільшого комп'ютерам, однак їх не можна оминути, принаймні з огляду на їх конвергенцію з комп'ютерами і взаємопроникнення сфер, охоплюваних цими пристроями.

По суті, Інтернет не можна розглядати тільки як інформативний ресурс, як форму книжки чи енциклопедії. Його основною рисою є інтерактивність, принцип взаємодії з користувачем, надання йому права голосу, права на творчість. Інтернет-ресурси навіть не можна чітко поділити на інформативні і комунікативні: хоч загальне спрямування того чи іншого сайту видно з першого погляду (якщо не видно - значить, сайт погано зроблений), але, як правило, на ресурсі інформативного спрямування (Інтернет-видання, тематичні сайти і т. п.) існує можливість залишити коментар на статтю. Цей феномен можна вважати якісно новим: обговорення текстів читачами, звичайно, існувало завжди, але в даному випадку з'явилася можливість безпосередньої зустрічі читача з автором, який може читати відгуки користувачів і відповідати на критику. Тематичні сайти рідко не мають форуму, на якому користувачі можуть поспілкуватися між собою на тему того чи іншого питання. А енциклопедичний ресурс Wikipedia дає не тільки можливість обговорювати статті, але й змінювати й доповнювати їх. Таким чином, відбувається конвергенція читача і автора - той, хто залишив бодай один коментар [8] до статті, перетворюється у її фактичного співавтора. Іноді сторінка може привабити більшість відвідувачів не стільки самою статтею, скільки коментарями до неї. Також кількістю коментарів вимірюється і цікавість статті - якщо читач не полінувався принаймні написати стандартне, це ознака, що стаття певним чином його зачепила: чи своєю проникливістю, чи навпаки - бездарністю. Досі йшлося про ресурси, де спілкування спровоковане зацікавленнями користувачів у певній тематиці.

Але Мережу населяють також люди, інтереси яких настільки обмежені, що на тематичних сайтах їм нецікаво. Зате їх зацікавленням є спілкування як таке. Чати існують передовсім для них, хоча проводити якийсь поділ тільки за критерієм того, чи сидить людина в чаті, чи ні, було б більш, ніж некоректно. Звісно, і в чаті можна спілкуватися на певну тему (наприклад, про музику - на kinoman.ru, про релігії і світогляди - на kuraev.ru), натомість тематичні форуми також часто засмічуються неінформативними повідомленнями (флуд), чи такими, що не мають стосунку до обговорюваної теми (оффтоп). Однак, на загал у чаті домінують фатичні (в термінології Р.О. Якобсона - повідомлення, що покликані підтверджувати сам факт комунікації) повідомлення, а на форумах вони поступаються чисельністю референтивним. Чат є способом задовольнити потребу у спілкуванні тоді, коли сказати нічого. Чати не є нічим принципово новим - порожня балаканина велась завжди - але доводять її до максимуму, до абсурду. Сервер, на якому спілкуються мільйони людей на кшталт chat.ru, є масштабною імітацією спілкування.

Передовсім, кількість інформації, що передається у спілкуванні на подібних чатах, досить мала навряд чи можна отримати якісь нові знання. Але розглядати їх тільки таким чином означало би намагатися застосувати до них правила іншої мови замість спроб відшукати ключ до їхнього власного коду. Чат випрацював свою мову включно зі своїми системами орфографії і граматики, що можуть різнитись від сервера до сервера, але усюди відрізняються від літературної мови. «Малозначущі», на перший погляд, повідомлення несуть насправді інформацію про наявність спілкування, крім того, якщо учасники чату добре знають одне одного, можуть нести відомий тільки їм, випрацюваний несвідомо і зрозумілий їм інтуїтивно код, малозрозумілий для інших - таким чином можна говорити, що чат - це місце, де під маскою спілкування відбувається конструювання мов.

Чатерське спілкування є соліпсичним. Чатланин має певне уявлення про світ, у якому йому хочеться жити, і використовує Інтернет для того, щоб створити собі його. Якщо його спитати, що він робить у чаті, він, як правило, відповість, що знаходить багато цікавого і спілкується з друзями. Але це буде брехня, причому брехня самому собі. Чатланин же повністю перебуває у собі, в його світі іншого не більше, аніж йому потрібно для задоволення потреб у спілкуванні і визнанні. Він використовує інших чатлан для задоволення цих потреб і сам є засобом для задоволення їхніх подібних потреб, причому потреби часто зводяться до банального бажання розважитися. Часто можна спостерігати таку картину: у чаті зібралася група знуджених людей, які мовчать, чекаючи, поки хтось прийде і їх розвеселить - як правило, їх очікування марні. Чатланин ніколи не робить, не каже, не відчуває більше і інакше, ніж йому хочеться; він одразу вийде з чату, щойно спілкування йому набридне. Таким чином, він сам для себе маскує реальність, надає їй таких відтінків, яких хоче сам. У чаті кожен може бути тим, ким хоче, а не тим, ким є насправді. Об'єктивна реальність не тільки не цікавить його, він тікає від неї. Інтернет йому потрібен тільки для того, щоб підсилити правдоподібність ілюзії.

Приватні засоби спілкування породили значно менше цікавих реалій. E-mail замінив паперову пошту, не породивши нічого нового у порівнянні з нею, хіба що додав можливість музичного супроводу листів, однак, використовують її вкрай рідко. А ось ICQ та SMS заслуговують на детальніший розгляд. Обидві технології є засобом спілкування тільки між двома людьми, незважаючи на технічну можливість влаштувати і конференційний (з багатьма учасниками) зв'язок. Найінформативнішими з названих є SMS, тобто кількість корисної інформації в «середньостатистичній SMS» вища, ніж у «середньостатистичному ICQ-повідомленні». Причина зрозуміла - SMS - найдорожчий засіб спілкування з усіх перелічених, і займає відносно багато часу на набір. В іншому ж спілкування завдяки їм досить схоже, хоча ICQ також досить близька до приват-чату. Водночас, вони близькі також й до звичайної розмови, особливо завдяки швидкості обміну повідомленням і тому, що цими засобами зазвичай не спілкуються довго з будь-ким, як правило, йдеться про знайомих.

SMS - чудовий засіб вклинюватися у чиєсь життя. Коли я спілкуюся іншими засобами, то знаю, що співрозмовник спеціально сів за комп'ютер, коли ж я пишу SMS, то застаю його зненацька, виринаю в його світі, частково вириваючи з нього співрозмовника, частково змішую з моїм власним. Якщо він відписує - я переміг, втягнувши його у мій світ, змусивши відповідати тоді, коли я цього хочу. (Можливі, правда, й варіанти, коли ми обоє святкуватимемо перемогу один над одним.) Пишучи SMS, я також підкреслюю, що моя справа не настільки важлива, інакше я б зателефонував.

На загал до Інтернету може бути два ставлення: у ньому можна жити і ним можна користатися. Різниця очевидна: якщо у першому він перетворюється в окрему віртуальну реальність, то у другому він є тільки продовженням реальності звичної, одним з інструментів для оперування нею, у першому випадку він - мета, у другому - засіб.

3. Особливості спілкування в Інтернеті

Спілкування в Інтернеті має певні особливості, а саме:

1) спілкування, опосередковане комп'ютером, відбувається анонімно. Коли хто-небудь надсилає повідомлення в Інтернет, його можуть читати всі і відповідати на нього. Можна приєднатися до чужої розмови, а можна розпочати свою;

2) втрачають своє значення невербальні засоби спілкування. Фізична відсутність учасників взаємодії призводить до того, що справжні почуття можуть приховуватися або подаються зовсім не ті, які людина у цей момент відчуває. Тому в Інтернеті легше вести серйозну розмову; можна спілкуватися з тією людиною, яка б при зустрічі могла не сподобатися, скажімо, через зовнішність; люди рідше ображаються. Можна говорити з людьми незалежно від їх віку, статі, статусу тощо. Тобто в Інтернеті внаслідок фізичної відсутності партнерів по комунікації зникає ціла низка бар'єрів, які заважають взаємодії;

3) спілкуючись в Інтернеті, можна створювати будь-який образ, виглядати ким завгодно, бо немає обмежень, характерних для матеріального світу. Користувачі кажуть: «В Інтернеті ніхто не знає, що ви - собака». Анонімність розширює можливості для само презентації людини, дає змогу створювати іншим яке завгодно уявлення про себе. У цьому контексті навіть можна говорити про «віртуальну особистість». Вона наділяється іменем, часто псевдонімом, а її реальне «Я» дуже відрізняється від створеної віртуального образу. Крім того, взаємодія тут має свої особливості, а саме: попередню невизначеність; унікальність для кожного роду взаємодії; а також існування тільки протягом самої взаємодії.

4. Правила мережевого спілкування

Сформовано такі правила мережевого етикету:

1) пам'ятайте, що Ви розмовляєте з людиною. Не робіть іншим те, чого не хочете отримати від них самі. Поставте себе на місце людини, з якою розмовляєте. Відстоюйте свої погляди, але не ображайте тих, хто навколо Вас. Не забувайте про головний принцип мережевого етикету: повсюдно в мережі знаходяться реальні люди. Вудьте терплячі й чемні. Не вживайте ненормативну лексику, не йдіть на конфлікт заради самого конфлікту;

2) дотримуйтесь тих самих стандартів поведінки, що й у реальному житті. Люди інколи забувають про те, що «за екраном» знаходиться жива людина, і вважають, що в мережі правила поведінки не такі самі, як у звичайному житті. Не вірте тому, хто каже: «Вся етика спілкування тут полягає в тому, що Ви самі для себе встановите». Якщо Ви стикаєтесь з проблемою етичного характеру в кіберпросторі, - уявіть, що Ви в реальному житті;

3) пам'ятайте, що Ви перебуваєте у віртуальному просторі. Якщо Ви вирішили втрутитися в якусь дискусію, то можете зашкодити іншим. Опинившись у новій ділянці віртуального простору, спочатку озирніться. Витратьте час на вивчення обстановки, «послухайте», як і про що говорять люди. Тільки після цього приєднуйтесь до розмови;

4) поважайте час і можливості інших. Коли Ви відправляєте електронну пошту або повідомлення до конференції, то фактично претендуєте на чужий час. І тоді Ви відповідаєте за те, щоб адресат не витратив цей час даремно. Слід також пам'ятати про пропускну спроможність каналу, через який відбувається зв'язок. Раніше, ніж Ви відправите людині свій лист, поміркуйте, чи він справді потрібен їй. Якщо ж Ви вагаєтесь, поміркуйте двічі, перш ніж відправити повідомлення;

5) зберігайте особистість. У мережі (наприклад, у конференціях) Ви можете зустрітися з тими, кого ніколи б не зустріли в реальному житті, і ніхто не засудить Вас за колір шкіри, очі, волосся, за вашу вагу, вік або манеру одягатися. Однак Вас будуть оцінювати з точки зору того, як Ви пишете. Таким чином, правила граматики відіграють важливу роль. Крім того, переконайтесь, що Ваші послання зрозумілі й логічно витримані;

6) допомагайте іншим там, де Ви це можете зробити. Задавайте запитання, спілкуючись у віртуальному просторі. Чому це ефективно? Тому що Ваші запитання читатимуть багато людей, які, може, знають на них відповідь. І навіть якщо кваліфіковано дадуть відповідь тільки декілька чоловік, загальний обсяг знань у мережі збільшиться. Обмін досвідом в Інтернеті - захоплююче заняття;

7) не втручайтеся в конфлікти й не припускайте їх. Мережевий етикет проти злісних послань, якими іноді обмінюються окремі учасник дискусії;

8) не зловживайте своїми можливостями. Деякі люди у віртуальному просторі почувають себе професіоналами. Маючи більш повні і глибокі знання або повноваження, вони автоматично одержують перевагу. Однак це зовсім не означає, що такою перевагою можна користуватися;

9) навчіться вибачати іншим їхні помилки. Коли хтось припускається помилки - будь це помилка в слові, безглузде запитання або невиправдано довга відповідь, - будьте до нього поблажливі. Якщо у Вас гарні манери, це ще не означає, що Ви маєте право нав'язувати їх усім іншим. Якщо ж Ви вирішили звернути увагу користувача на припущену помилку, зробіть це коректно й краще в приватному листі;

10) поважайте право на приватне листування, не читайте чужі листи.

5. Негативні тенденції спілкування в віртуальному світі

Крім величезного, безумовно позитивного, ефекту спілкування в Інтернеті, спеціалісти виділяють і такі тривожні тенденції:

* надмірне захоплення «віртуальним простором» призводить до відриву від реального життя та зменшення життєвого досвіду;

* молоді люди мають практично безконтрольний доступ до величезної кількості матеріалів, що мають антигромадський, антигуманний і порнографічний характер;

* деякі люди, що не мають стійкої волі, стають Інтернет-залежними. Внаслідок цього формується новий тип особистості з техногенним мисленням, який спілкування з людьми замінює спілкуванням з комп'ютером.

Саме тому Інтернет іноді порівнюють з морем, в якому можна втопитися, тобто захопитися тим, що тобі запропонували. Тільки сильна особистість, спілкуючись у Всесвітній павутині, користуючись потрібною інформацією, зростає в особистісному плані.

Висновок

Наприкінці XX ст. завдяки розвитку комп'ютерних технологій з'явився ще один засіб спілкування - так зване віртуальне спілкування. Це спілкування з віртуальним співрозмовником у віртуальному просторі за допомогою електронних засобів.

Завдяки комп'ютеру людина освоює новітні електронні засоби інформації та навчилася діяти в умовах відкритої комунікації. Глобального розмаху набуває проникнення інформаційних технологій у повсякденний побут людей. Сьогодні можна мати доступ до мільйонів документів, натиснувши кілька разів на кнопку «миші». У 2006 р. прогнозується зростання кількості користувачів Інтернетом до 1,2 млрд. Інтернет дав змогу людині значно розширити межі свого спілкування. За дослідженнями спеціалістів 91% користувачів використовують Інтернет саме для спілкування. Слід зазначити, що Вікові критерії тут нівелюються як ніде, кожен може оголосити свій вік таким, яким йому хочеться. Дослідження того, яка вікова категорія до чого більше тяжіє, покажуть нам, що молодь як вікова категорія (до 30 років) більше тяжіє до життя в Інтернеті, тоді як старші люди - до користування ним задля отримання інформації чи заробляння грошей. Усе стає на свої місця, коли ми візьмемо за критерій молодості креативність. Інтернет розвивається настільки швидко, що той, хто не бере у цьому участи і не розвивається разом з ним і за його допомогою, не може бути сучасним, не може бути молодим.

В інтернеті, як ніде, мають можливість висловитися ті, кому справді є, що сказати, і бути почутими тими, хто достойний їх почути. Таким чином, можна сказати, що основна новизна віртуального спілкування полягає у тому, що воно дає змогу усім духовно «застарілим» соліпсистам жити у своєму вигаданому світі; попри це, ці ж технічні засоби дають необмежені можливості справді достойним цього креативним особистостям, що за суттю своєю завжди молоді.

Список використаної літератури

1. Андрій Іздрик. Особливості спілкування молоді у віртуалі. 2007 р.

2. Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування. 2009 р.

Размещено на Allbest.ru