Історія терміну "соціальне виховання"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ, ІСТОРІЇ ТА СОЦІОЛОГІЇ

Кафедра соціальної роботи та соціальної педагогіки

РЕФЕРАТ

Історія терміну «соціальне виховання»

Виконала: студентка 221 групи

Очнєва М.

Перевірила:

Доманчук Д. С.

Херсон - 2014

Зміст

Вступ

1. Історія розвитку соціального виховання

2. Історія розвитку терміна «соціальне виховання» в вітчизняних країнах

3. Історія розвитку терміна «соціальне виховання» за кордоном

Висновок

Список літератури

Вступ

Соціальне виховання - цілеспрямовано керований процес соціального розвитку, соціального формування особистості людини; допомога людині в засвоєнні та прийнятті моральних відносин, які склалися в сім'ї та суспільстві, прийнятті правових, економічних, громадянських і побутових відносин; спрямоване виховання людини з урахуванням його особистісно - соціальних проблем і відповідно до соціальних потреб середовища його життєдіяльності.

У широкому сенсі слова соціальне виховання включає в себе всі види виховання (моральне, трудове, фізичне та ін.). Важливою проблемою педагогіки є розробка та визначення цілей виховання. Мета - це те, до чого прагнуть, що треба здійснити. Під метою виховання слід розуміти ті заздалегідь обумовлені (прогнозовані) результати в підготовці підростаючих поколінь до життя, в їх особистісному розвитку та формуванні, яких прагнуть досягти в процесі виховної роботи.

Так само термін "соціальне виховання" означає процес, що допомагає людині удосконалювати себе, досягти успіху в певній життєвій ситуації, орієнтуватися в суспільних відносинах. Процес соціального виховання відбувається в сім'ї, в школі, в усіх ланках освіти, у праці.

Глобальні зміни, що відбуваються в даний час в суспільстві і охоплюють всі сфери його життя, актуалізували дослідження проблем соціального виховання. Інтерес до проблем соціального виховання особливо посилюється в період докорінних, революційних змін у суспільстві. І це не випадково, так як соціальне виховання в значній мірі обумовлює характер розвитку суспільства, впливаючи на процес соціалізації підростаючих поколінь, на формування механізмів передачі соціального досвіду і традицій.

1. Історія розвитку соціального виховання

Педагогіка аж до сер. XIX в. розглядалося як наука про виховання. Проте уявлення про нього змінювалося в залежності від економіко-політичного та культурного розвитку суспільств, визначалося цілями, завданнями і засобами педагогічної діяльності.

Перший період становлення розвитку соціальної педагогіки як науково-практичної області припадає на Х-ХІХ ст. Цей період визначається як приховане розвиток соціальної педагогіки, як рух педагогічного знання про підтримку, вихованні та освіті назустріч соціологічному знанню, яке завершилося народженням соціальної педагогіки як науки на початку XX в.

Другий період історії становлення соціальної педагогіки пов'язаний з кардинальними змінами життєдіяльності суспільства в XX в. Його початок співпадає із загостренням соціальних протиріч, активним розвитком педагогічного та соціологічного знання, їх інтенсивної інтеграцією. Розвиток соціальної педагогіки було, однак, затримано в 1930-е гг. у зв'язку з орієнтацією на реалізацію принципу класового підходу та партійності науки. Наукове осмислення процесів виховання й з соціологічних позицій було загальмоване, але не зупинено. Соціальна педагогіка після інтенсивного розвитку в 20-30-е гг. XX в. стала розчинятися в інших науках в 40-80-е гг. і отримала імпульс до самостійного розвитку в 90-і рр. XX в.

У вітчизняній історії освіти існування етнокультурної моделі виховання знаходить підтвердження в традиціях, сказання, билинах, предметах давньослов'янської культури. З прийняттям християнства в Давньоруській державі складається поступово система освіти, що виникла під впливом церкви і розповсюдилася у вигляді церковних і світських училищ. Дійшли до нас літописі, повчання та інші документи дають уявлення про сутність і зміст виховання Стародавньої Русі. Суть виховання полягала у формуванні чеснот, що принципово відрізняло вітчизняне виховання від системи освіти в західних країнах, де основна увага приділялася освоєнню знань.

Корінний поворот у зміні цілей і змісту виховання був зроблений після революції 1917 р, коли відбулося викорінення християнських норм з теорії та практики вітчизняної педагогіки.

соціальний виховання суспільство індивід

2. Історія розвитку терміна "соціальне виховання" у вітчизняних країнах

Соціальне виховання зародилося ще в античні часи, але наукове обгрунтування цей термін отримав тільки наприкінці XIX - початку XX в. Про соціальне вихованні та його вплив на навчально-виховний процес в школі висловлювалися педагоги, філософи, письменники - К.Д. Ушинський, Н.Ф. Федоров, Л.Н. Толстой, Ф.М. Достоєвський.

Вчені-дослідники і педагоги-практики, професійно сформовані під впливом ідей російської прогресивної педагогічної думки XIX в., Вже в післяреволюційний період продовжували відстоювати інтереси дитини ("гуманістична" наукова школа: П.П. Блонський, М.М. Йорданський, А. С. Макаренко, СТ. Шацький та ін.).

А.Г. Калашников, М.В. Крупенина, Н.К. Крупська, В.М. Шульгін та інші педагоги в питаннях соціального виховання слідували від інтересів суспільства ("соціологізаторскім" наукова школа). Це явище породило у вчених-педагогів численні дискусії: що є предметом педагогічної науки, яка повинна бути взаємозв'язок між суспільством і школою, яка роль школи у вихованні підростаючого покоління, чи може школа вплинути на соціальне середовище та ін. В ці роки міцно утвердився термін "соціальне виховання ". У перші роки радянської влади проблема соціального виховання була однією з провідних у педагогіці. Це обумовлено, принаймні, двома факторами: важким соціальним становищем дітей (сирітство, безпритульність та ін.) І активними пошуками у розвитку вітчизняної педагогічної науки.

Такі вчені, як П.П. Блонський, С.Л. Рубінштейн, С.Т. Шацький (в своїх поглядах приблизно до 1929 р) та інші, що спиралися на ідеї антропологічної педагогіки XIX в., "Вільного виховання" з його гуманістичними ідеалами, пропонували в питаннях соціального виховання йти "від дитини". В результаті, в кінці 30-х рр. політехнізацію шкільної освіти призупинила розвиток цього напрямку, і поступово загальний інтерес до даної проблеми згас.

Наприкінці 80-х рр. XX в. вчені, такі як О.С. Газман, Л.А. Бондаревська, Л.І. Новікова та інші, привносять нові смисли у розуміння виховання. З'являється нове поняття - "гуманістичне виховання". В цьому сенсі виховання - це співпраця поколінь, спільне вироблення цінностей, норм, завдань соціальної діяльності, тобто духовна творчість старших і молодших, продуктом якого є життєва позиція. При такому підході процес виховання починається з спільного вироблення цілей, актуалізації ідеалів, осмислення способів самовизначення в життєвій практиці.

Відродження інтересу до феномену соціального виховання у педагогічній науці в 70 ~ 90-х рр. XX в. пов'язано з актуалізацією проблем соціалізації та соціальної адаптації (Б.Н. Алмазов, В.Г. Бочарова, З.А. Галагузова, А.В. Мудрик, В.Д. Семенов та ін.), етнопедагогіки (Д.М. Абдуразакова , Г.Н. Волков), теорії виховних систем (В.А. Караковський, Л.І. Новікова, Н.Л. Селіванова, В.А. Семенов та ін.), розвитку соціально-педагогічних функцій школи (В.А . М'ясников).

Таким чином, соціальне виховання як одна з основних категорій соціальної педагогіки, робить висновок М.А. Глагузова, є видовим поняттям по відношенню до категорії "виховання", яка вивчається багатьма науками: педагогікою, соціологією, психологією та ін. Входить ця між наукова категорія і в категориальную систему соціальної педагогіки. Однак основною, базовою категорією вона виступає в педагогіці.

Соціальне виховання - це складова частина процесу соціалізації, педагогічно регульована і спрямована на формування соціальної зрілості і розвитку особистості за допомогою включення її в різні види соціальних відносин в спілкуванні, грі, навчанні та соціально-корисної діяльності.

Педагогічна діяльність тоді відповідає принципам соціального виховання, коли вона спрямована на розкриття здібностей, творчих обдарувань кожної дитини як суб'єкта формування особистості, що знаходиться в тісному зв'язку або що є частиною соціуму. Саме ці положення розкриваються в працях А.В. Луначарського, П.П. Блонського, С.Т. Шацького, А.С. Макаренко, В.А. Сухомлинського.

3. Історія розвитку терміна "соціальне виховання" за кордоном

У світовій системі освіти не існує як такого поняття "виховання" або "соціальне виховання", хоча широко відомий термін "гайденс". У широкому сенсі "гайденс" - допомога в будь-якій скрутній ситуації, коли особистість стоїть перед необхідністю вибору, прийняття рішення або адаптації до нових умов. У вузькому сенсі - процес надання допомоги особистості в самопізнанні нею навколишнього світу з метою застосування знань для успішного навчання, вибору професії та розвитку своїх здібностей. Здійснюючи виховує, на американських школярів для прищеплення їм певних особистісних якостей, "гайденс" активно бере участь в їх соціалізації, фіксує академічні успіхи, контролює ідеологічне і моральний розвиток, сприяє вирішенню виникаючих у їхньому житті конфліктів.

Висновок

Термін "соціальне виховання" означає процес допомагає людині удосконалювати себе, досягти успіху в певній життєвій ситуації, орієнтуватися в суспільних відносинах. Процес соціального виховання відбувається в сім'ї, в школі, в усіх ланках освіти, у праці.

Термін "виховання" вживається в нашій літературі в двох значеннях - у вузькому і широкому значенні слова. У вузькому сенсі слова термін "виховання" означає процес цілеспрямованого впливу на людину з боку суб'єкта виховного процесу з метою передачі, прищеплення йому певної системи уявлень, понять, норм і т.д. У широкому сенсі слова під "вихованням" розуміється вплив на людину всієї системи суспільних зв'язків з метою засвоєння ним соціального досвіду і т.д. Суб'єктом виховного процесу в цьому випадку може виступати і все суспільство, і, як часто говориться в повсякденній мові, "все життя".

Термін "соціальне виховання", не дивлячись на його широку поширеність, не має однозначного тлумачення серед зарубіжних країн. Але ясно одне, що завдяки соціальному вихованню індивід засвоює певну систему норм і цінностей, що дозволяють йому функціонувати як член суспільства.

Список літератури

1. "Введення в соціальну педагогіку". Мудрик А.В. М1997г.

2. Джуринський О.М. Виховання в Росії і за кордоном. - М .: Просвітництво. - 105 с.

3. Зіньківський В.В. Соціальне виховання, його завдання та шляхи // Психологія дитинства, Вид. центр "Академія" М .: 1996

4. Корнетов Г.Є. Всесвітня історія педагогіки. М., 1994.

5. "Соціальна робота в Росії: минуле і сьогодення". Под ред. Бадя. М. 1998 р.

6. Хроменков Н.А. "Освіта. Людський фактор. Громадський прогрес". М. - 1998р.

Размещено на Allbest.ru