Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

неблагополучний сім'я соціальний

Актуальність теми дослідження. Для українського суспільства є актуальною проблема неблагополучних сімей. Вона вимагає свого розв'язання, оскільки сім'я - найперший фактор соціалізації дитини, від неї залежить, яким буде наше майбутнє, наше суспільство.

Аналіз чинного в Україні законодавства приводить до висновку, що неблагополучними є ті сім'ї, в яких порушуються права її членів, права людини, порушуються юридичні норми суспільства. Причинами цього можуть бути алкоголізм і наркоманія членів сім'ї, психолого-педагогічна і правова неграмотність, економічні фактори суспільства, хвороби, політична ситуація, насильство щодо членів сім'ї тощо.

В.М. Шахрай неблагополучні сім'ї поділяє на три групи:

- превентивні - сім'ї, в яких проблеми мають незначний прояв і знаходяться на початковій стадії неблагополуччя;

- сім'ї, в яких соціальні та інші протиріччя загострюють взаємостосунки членів сім'ї один з одним і оточенням до критичного рівня;

- сім'ї, які втратили будь-яку життєву перспективу, інертно уставлені до своєї долі і долі своїх власних дітей.

Особливе місце у роботі з такими сім'ями належить соціальним ппрацівникам, які «педагогізують» сім'ю та її мікросередовище, створюють педагогічні умови для благополуччя сім'ї, що дозволяє їй набути педагогічні умови для благополуччя сім'ї, що дозволяє їй набути позитивного соціального досвіду, засвоїти соціальні цінності і організовувати свою життєдіяльність на цій основі.

Дослідженню соціально-педагогічних проблем функціонування сім'ї, сімейного неблагополуччя, шляхів соціально-педагогічного супроводу дитини, шляхів соціально-педагогічного супроводу дитини, а також культурно-історичних аспектів становлення сім'ї присвячені праці Т. Алексеєнко, Т. Афанасьєвої, О. Безпалько, Ю. Василькової, Т. Василькової, Є. Волкової, М. Галагузової, І. Григи, В. Дружиніної, І. Зайнишева, І. Звєрєвої, А. Капської, Б. Ковбаса, В. Костіва, Г. Лактіонової, Є. Новикової, В. Поліщук, І. Семигіної, І. Трубавіної, О. Янкович та ін. У працях науковців зазначено, що технологічний алгоритм роботи з неблагополучною родиною складається з таких етапів: визначення проблеми клієнта, розробка плану, реалізація намірів та оцінка результату.

Об'єкт дослідження: неблагополучна сім`я - як актуальна соціальна проблема в сучасному суспільстві.

Предмет дослідження: напрямки соціальної роботи з неблагополучними сім'ями.

Мета дослідження: є дослідження та аналіз діяльності соціального працівника з неблагополучними сім'ями.

Завданням курсової роботи, що забезпечують досягнення вищесказаної мети, є дослідження:

- поняття неблагополучної сім'ї;

- типів неблагополучних сімей;

- основних напрямків роботи соціального працівника з неблагополучними сім'ями;

- форм роботи соціального працівника з неблагополучними сім'ями

- особливостей діяльності соціального працівника з неповними сім'ями;

- особливості діяльності соціального працівника з сім'ями, де батьки мають низький морально-культурний рівень та зовні неблагополучними сім'ями.

Структура дослідження: Курсова робота складається із вступу, двох розділів, що поділяються на сім підрозділів, об'єкта, предмета, мети, завдання, висновків, списку використаних джерел та додатки.

1. Неблагополучна сім'я - об'єкт діяльності соціального працівника

1.1 Підходи до визначення поняття «неблагополучна сім`я». Типи неблагополучних сімей

На сучасному етапі розвитку держави особливого значення набуває проблема розвитку та зміцнення сім'ї, як основного осередку виховання підростаючого покоління, оскільки за офіційними даними в Україні розпадається кожна друга сім'я - кількість розлучень по країні в цілому сягає 60% [2, с. 78].

Україна за розлученнями посідає третє місце у світі. У свою чергу це є причиною зниження відповідальності певної частини батьків за виховання власних дітей, ослаблення національних коренів, що живили процес виховання, необмежений вплив масової культури, яка веде певним чином до «зомбування» частини молоді. Таким чином, проблеми виховання породжувались і породжуються передусім соціальними факторами. Усе частіше можна зустріти в науковій літературі, та й не тільки, такі поняття, як «неблагополучна сім'я» (див Додаток 1), «педагогічно занедбані діти», «важковиховувані діти». Що ж криється за цими поняттями?

Поняття «неблагополучна сім'я» досить широке. Зазвичай до неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. У результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дітей. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами: виховання дітей:

- батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт із морально-правовими нормами суспільства, тобто припускають різні види правопорушень;

- низьким морально-культурним рівнем батьків;

- неповні сім'ї;

- постійними конфліктами дітей і батьків;

- зовні благополучна сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки в системі родинного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому такі помилки та прорахунки мають не ситуативний, а стійкий характер. Це означає, що в таких сім'ях постійно порушуються педагогічні вимоги [5, с. 78].

До зовні благополучних можна віднести й сім'ї, в яких:

- спілкування батьків із дітьми має формальний характер;

- відсутня єдність вимог до дитини чи вони взагалі не регламентовані;

- безконтрольність із боку батьків успішності в освітній установі та поведінки дитини взагалі або контроль має епізодичний характер;

- надмірна батьківська любов;

- надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

- не враховуються у процесі родинного виховання вікові й індивідуально-психологічні особливості особистості дитини.

Для порівняння розглянемо благополучну сім'ю. Говорячи про сімейне благополуччя, В. Сухомлинський зазначав, що в такій сім'ї батько та мати живуть у злагоді, між ними панують тонкі відносини в почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків настрою один одного. При таких взаємостосунках між батьками в дитини утверджується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем координації. У такій сім'ї чільне місце посідають взаєморозуміння, повага, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, взаємна довіра, доброта, чуйність, всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання як батьком, так і матір ю. Така сім'я позитивно впливає на формування особистості дитини, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона має свої права й обов'язки; до її потреб відносяться з розумінням. Благополучна сім'я є запорукою душевного комфорту дитини. У нормальній сімейній обстановці дитина виростає доброзичливою, гуманною, здатною до співчуття, спокійною, оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сім'я, де щасливі між собою батьки, батьки та діти. А діяльність неблагополучної сім'ї є причиною появи важковиховуваних дітей.

У соціальній роботі виділяють п'ять типів неблагополучних сімей, а саме:

- неповні сім'ї;

- конфліктні сім'ї; (див Додаток 1)

- сім'ї, у яких батьки зловживають алкоголем чи наркотиками;

- сім'ї із низьким морально-культурним рівнем батьків;

- зовні благополучні сім'ї.

Крім того, ми можемо виділити і сім'ї групи соціального ризику, які не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов, у яких перебуває сім'я. Це багатодітні сім'ї, малозабезпечені, сім'ї з дітьми-інвалідами, неповнолітніми матерями [9, с. 62].

Отже, є чимало проблемних сімей, які потребують соціальної допомоги і психологічної підтримки соціальних педагогів і практичних психологів - допомагати безконфліктно розв'язувати виникаючі проблеми, психологічно підтримувати їх, допомагати у побудові правильних взаємовідносин з учителями школи, де навчаються їх діти, державними органами, службами, громадськими організаціями, оточуючими людьми. Це дасть змогу сім'ям подолати труднощі з найменшими психологічними втратами.

Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих «Нових українців», які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей, їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленністю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних.

1.2 Завдання та зміст роботи соціального працівника з неблагополучними сім'ями

Завданнями соціального працівника у роботі з неблагополучною сім'єю є:

- виявлення випадків порушення прав людини в сім'ї, причин неблагополуччя, інформування про них органів влади;

- профілактика девіантної поведінки в сім'ї та суспільстві, рецидивів порушення прав членів сім'ї у родині та суспільстві;

- пропагування ідеальної моделі сімейного життя, здорового способу життя;

- правова і психолого-педагогічна просвіта населення з питань сім'ї та шлюбу, прав людини;

- організація предметного спілкування членів неблагополучних сімей між собою, з іншими сім'ями для подолання причин неблагополуччя;

- різноманітна допомога в організації життєдіяльності сім'ї, створенні умов для її функціонування, самореалізації і розвитку її членів [19, c. 4].

Основний зміст соціальної роботи з неблагополучною сім'єю складають забезпечення сім'ї різними видами соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профілактична робота, соціальний супровід окремих категорій сімей та соціальне інспектування неблагополучних сімей. Вони реалізуються в практичній діяльності соціального працівника шляхом використання різноманітних методів, прийомів і форм соціально-педагогічної роботи.

Соціальне обслуговування неблагополучної сім'ї реалізується шляхом надання сім'ї різноманітних виплат, гарантованих державою в законодавчому порядку; надання малозабезпеченим сім'ям різних видів матеріальної підтримки (одяг, медикаменти, харчування, санаторні путівки, оздоровлення членів сім'ї тощо); психологічна підтримка сім'ї в складних життєвих ситуаціях; надання різноманітних консультативних послуг сім'ї; створення мережі організацій для надання культурно-освітніх і фізично-оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення її змістовного дозвілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за інтересами, школи молодої сім'ї тощо).

Соціально-реабілітаційна робота з неблагополучною сім'єю спрямована насамперед, на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім'ї. Об'єктами соціальної реабілітації в сім'ї є члени родини, які зазнають у ній різних форм психічного, фізичного та сексуального насильства; сім'ї, які за певних умов послабили або неправильно реалізують свою виховну функцію; сім'ї, у яких окремі члени потребують медичної або професійної реабілітації [1, с. 78].

Основні форми роботи з соціальної реабілітації неблагополучної сім'ї - це індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям і психотерапевтичним бесідам із батьками, подружжям і дітьми. Серед групових форм роботи варто зазначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як із подружніми парами, так і окремо з чоловіками та жінками.

В останні роки практикуються спільні тренінги батьків і дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відеолекторії, зустрічі зі спеціалістами, групи самодопомоги тощо.

Соціально-профілактична робота з неблагополучною сім'єю спрямована на запобігання неконструктивної взаємодії між членами сім'ї, різними формами насильства, помилка у сімейному вихованні, формуванню різних видів хімічної залежності в членів сім'ї, на виявлення потенційно неблагополучних сімей.

У переважній більшості групові та масові форми роботи є провідними в таких напрямах: зміцнення інституту сім'ї шляхом формування в населення розуміння сім'ї як базової цінності в житті людини; підготовка молоді до сімейного життя, відповідального батьківства; пропагування здорового способу життя серед членів сім'ї; психолого-педагогічне просвітництво подружжя з питань побудови конструктивних взаємостосунків і сімейного виховання; попередження типових причин розлучень. Серед основних форм профілактичної роботи можна назвати лекторії, семінари, тренінги, клуби для молодих сімей, тематичні дні, тематичні передачі на радіо та телебаченні тощо.

Соціальний супровід неблагополучної сім'ї - це робота соціального педагога з сім'єю, яка спрямована на підтримку сім'ї в різних видах її життєдіяльності, формування здатності сім'ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім'ї з метою розв'язання різних проблем.

Соціальний супровід (див. Додаток 1) здійснюється шляхом надання сім'ї різних видів матеріальної та психологічної допомоги, соціальних послуг, консультування, захисту інтересів сім'ї в органах державної влади. Тривалість соціального супроводу окремої сім'ї залежить від гостроти проблем, які існують у сім'ї, рівня розвитку адаптаційного потенціалу членів сім`ї, ступеня функціональної спроможності сім'ї щодо самостійного подолання труднощів, рівня розвитку зв'язків сім'ї з мікро - та макросередовищем.

Соціальне інспектування - це складова соціального супроводу, метою якого є контроль соціального педагога чи працівника за реалізацію в сім'ї прав її членів, виявлення випадків їх порушення та умов, що цьому сприяють.

Основними об'єктами соціального інспектування є сім'ї, де дорослі члени сім'ї ведуть аморальний спосіб життя, перебувають на обліку в міліції, наркологічному диспансері, в службі у справах неповнолітніх як неблагополучна сім'я. Також об'єктами соціального інспектування є сім'ї, у яких дитина перебуває на обліку в службі у справах неповнолітніх, у наркологічному диспансері, повернена з притулку для неповнолітніх у сім'ю, не відвідує школу, схильна до бродяжництва [18, c. 121].

У процесі соціального інспектування соціальний працівник реалізує такі функції:діагностичну, запобіжно-профілактичну, інформаційну, наглядово-контрольну охоронно-захисну, комунікативну.

Кожна неблагополучна сім'я дуже своєрідна, зі своїми конкретними проблемами і відповідно, індивідуальним підходом.

1.3 Основні напрямки і форми роботи соціального працівника з неблагополучними сім'ями

Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають молода сім'я та сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї, сім'ї мігрантів та біженців, сім'ї з дітьми і батьками - інвалідами, сім'ї з нестандартною дитиною, бідні малозабезпечені сім'ї, сім'ї одиноких та неповнолітніх матерів та ін. Соціальна робота з молодими сім'ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя, здійсненні системи заходів спрямованих на запобігання аморальної, протиправної поведінки дітей та молоді, наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сім'єю; наданні допомоги батькам у розв'язанні складних питань сімейного виховання; здійснення соціальних послуг, здійснення соціальної реабілітації. (див. Додаток 1)

Соціальна робота з сім'єю - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально - побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно творчого процесу [15, с. 36].

Мета соціальної роботи з сім'єю - це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально - психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.

Завдання соціальних служб для молоді, яка збирається укласти шлюб, з метою раціональної організації внутрішнього - та поза сімейного спілкування сім'ї, життєдіяльності та відпочинку, спілкування сім'ї з оточуючим середовищем, навчання раціонального розв'язання та подолання складних сімейних колізій, виховання дітей, а також профілактична робота з запобігання розлучень та ін [16, с. 154].Одним з важливих принципів роботи з сім'єю є принцип самозабезпечення сім'ї, тобто надання їй соціальної допомоги (див. Додаток 1) з метою пошуку і стимуляції її внутрішніх резервів, які допоможуть сім'ї вирішити власні проблеми. Соціальна робота з сім'єю спрямовується на всю сім'ю в цілому, а також на окремих її членів (дітей, батьків, подружню пару, інших членів родини). У процесі такої роботи вирішується питання раціональної організації внутрісімейного спілкування, нормалізації життєдіяльності і відпочинку сім'ї та окремих її членів, спілкування з оточуючим середовищем, допомога надається у раціональному розв'язанні складних сімейних колізій, конфліктів (див. Додаток1), знімаються стреси.

Соціальна профілактична робота з сім'єю полягає у реалізації і правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових станів; формування відповідального батьківства, збереження репродуктивного здоров'я молоді; організація роботи щодо запобігання помилок, розрахунків у системі сімейного виховання.

Соціальна допомога - має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім'ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім'ям. Завдання полягає утому, щоб допомогти сім'ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім'я в цілому мусить продіагностувати проблеми, які з'явилися і самостійно вирішити їх. Уразі потреби здійснюється їх корекція [7, с. 112].

Соціальний працівник виступає посередником між сім'єю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами.

Соціальні послуги (див Додаток1) спрямовані на допомогу створення й поліпшення умов життєдіяльності сім'ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Молодій сім'ї, неповнолітнім та молоді має бути гарантованим наданням різного роду інформативних консультацій.

Соціальної допомоги потребують також сім'ї, які мають проблеми у вихованні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрісімейних взаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в організації життєдіяльності сім'ї, а також сім'ї соціального розвитку з несприятливими умовами існування. Такі сім'ї потребують різних видів допомоги: з питань планування сім'ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовки молоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім'ї, налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сім'ї тощо.

Соціальний патронаж - один з напрямів соціальної роботи, спрямований на постійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально-незахищених сімей (малозабезпечених, багатодітних, з дітьми-інвалідами та ін.). (див. Додаток1).

Соціальна реабілітація - спрямована на надання допомоги молодій сім'ї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім'ї, які з'являються внаслідок таких захворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім'ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо. Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім'ї індивідуально, так і з усією сім'єю, та їх родичами.

Соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім'ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.

Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім'ї індивідуально, так і з усією сім'єю, та їх родичами. Основна мета такої роботи - виведення членів сім'ї зі стресового стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободи членів сім'ї.

Форми та структури організації роботи соціального працівника: мобільні курси, навчально-консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети «Довіри»; лекторії, дискусійні клуби, діяльність спеціалізованих служб (Служба знайомств, Пошта довіри, Школа молодого подружжя, «Телефон довіри») тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітні комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічні консультації, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектні методики, шоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення поширення інноваційних соціальних технологій організовуються експериментальні майданчики.

Головною метою соціальної роботи з сім'єю по стабілізації сімейних стосунків - це, насамперед, діяльність центрів ССМ по удосконаленню взаємостосунків у сім'ї, профілактиці дисгармонії сімейних відносин, подружніх конфліктів, реалізація програми планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я членів сім'ї, формування здорового способу життя сім'ї, організація її вільного часу, допомога в організації сімейного господарювання та побуту, створення іміджу кожної сім'ї, ознайомлення з юридично-правовими аспектами шлюбно-сімейних стосунків, надання соціальної допомоги, організація соціального патронаж різних за типами неблагополучних сімей, проведення благодійних акцій та допомога малозабезпеченим, багатодітним сім'ям тощо [8, с. 52].

Допомогою батькам у розв'язанні різноманітних проблем сімейного виховання полягає у наданні їм допомоги у розв'язанні складних питань родинної педагогіки: підготовка молодих батьків до народження дитини, соціально-психологічна, психолого-педагогічна, допомога батькам у вихованні дітей різних вікових груп з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини підготовка дитини до школи, застосування різних форм і методів сімейного виховання, вирішення складних проблем у взаємостосунках батьків та дітей, вирішення юридичних проблем цих взаємостосунків.

Соціальної допомоги потребують також неповнолітні та одинокі матері, благополучні сім'ї, сім'ї з дітьми-інвалідами, прийомними, усиновленими дітьми, вихователі дитячих будинків сімейного типу; сім'ї, в яких виховуються проблемні діти, а також обдаровані; сім'ї з нестандартними дітьми, де дитина зазнала різного виду насильства (фізичного, психічного, сексуального) та ін.

Реалізація центрами соціальних служб для молоді цих проблем здійснюється завдяки створенню: школи молодої матері, школи батьківської підтримки, «Телефону довіри», консультативних пунктів при школах, ПТУ, соціальних служб для батьків, соціально-медичні курси для молодих жінок, клубів молодих батьків та ін.

Основні форми роботи: семінари, конференції, «круглі столи», індивідуальні консультації, тренінги вивчення педагогічних ситуацій, педагогічні бліц-турніри, сімейні посилки, психодрама, транзактний аналіз, кінолекторії тощо [19, с. 112].

У роботі з неблагополучними сім'ями можна поєднувати групові та індивідуальні форми роботи. Зокрема, соціальному працівникові школи в роботі з сім'ями допоможуть індивідуальні та групові консультації батьків із спеціалістами-науковцями: педагогами, психологами, медиками, юристами, соціологами. Зустрічі бажано проводити регулярно; групи батьків при цьому мають бути невеликими. Доцільно попросити батьків, щоб вони заздалегідь підготували питання, які їх цікавлять, тоді відповідно до цього і запрошують спеціалістів.

Одна із форм роботи з неблагополучними сім'ями - батьківські дні в школі, які організовує адміністрація школи разом із батьківським комітетом, соціальною службою (в основному, раз на місяць). У цей день в школі мають бути присутніми керівництво, вчителі, класні керівники, вихователі, соціальний педагог, психолог, спеціалісти з питань психології, медицини, юриспруденції.

Батьківські дні проводять заздалегідь розробленою тематикою: «Як допомогти дитині вчитись», «Зміст, форми і методи сімейного виховання», «Організація вільного часу дитини у сім'ї», «Відповідальність батьків за виховання своїх дітей».

У роботі з неблагополучними сім'ями допомагає і шкільна комісія по профілактиці правопорушень серед неповнолітніх. Під час зустрічей за круглим столом, що відбуваються раз на місяць, батьки, які не справляються з вихованням дітей, мають можливість дістати поради від психологів, соціальних педагогів, медиків, юристів. Дає свої роз'яснення інспекція у справах неповнолітніх, дільничий інспектор.

Значне місце у роботі з неблагополучними сім'ями посідає педагогічна пропаганда у вигляді індивідуальних, групових консультацій серед батьків. Доцільно вести диференційовану роботу серед окремих груп неблагополучних сімей, а також спрямовувати діяльність класних керівників на індивідуальну роботу з певними групами батьків [11, с. 67].

Ефективною формою роботи з пропаганди кращого досвіду сімейного виховання, народної педагогіки, щасливого сімейного життя є великі свята сім'ї. Матеріали до свята готуються протягом року. Це і виставки малюнків, фотовиставки, газети «Моя сім'я», «Батьки і діти», стенди, альбоми про трудові династії, сімейну творчість, захоплення і вподобання, виставки виробів сімейних умільців, кулінарів, кращі твори учнів про сім'ї. Свято сім'ї - це змагання, веселі старти, у яких беруть участь всі члени сімей, можуть бути команди батьків і дітей, причому змагання не тільки спортивні, а й сімейних ерудитів, кулінарів, різних майстрів, музикантів, співаків, танцюристів, сімейні концерти.

Проведення такого свята сприяє встановленню контактів сім'ї і школи, виховує у батьків і дітей гордість за свою сім'ю, породжує бажання відстоювати її честь, продовжувати кращі традиції.

Великого значення в роботі соціального працівника набуває надання допомоги у встановленні контактів батьків з класними керівниками, яким слід усвідомити, що не можна класні збори перетворювати на рознос батьків, які не справляються з вихованням. Адже наболілі питання таким чином не розв'язуються, зате вдома результати розмов з учителем виливаються у конфлікти з дітьми. Батьківські збори повинні бути тематичними, допомагати з'ясувати різні питання сімейного виховання, проте форми занять із батьками слід урізноманітнювати. Це можуть бути вечори запитань і відповідей, рольові ігри, робота із педагогічними ситуаціями [12, с. 68].

Крім масових та індивідуально-групових форм роботи з неблагополучними сім'ями, соціальний працівник працює з кожною сім'єю окремо. Робота з конкретним типом неблагополучної сім'ї має свої особливості. Отже розглянемо їх.

2. Особливості діяльності соціального працівника з різними типами неблагополучних сімей

2.1 Основні методи соціальної роботи з неповними сім'ями

За І півріччя 2011 року в Україні зафіксовано більше розлучень, ніж шлюбів. У деяких регіонах вони досягають 60-80 відсотків від кількості взятих шлюбів. 1,5 млн. дітей виховується без батька. У роботі з неповною сім'єю соціальному педагогу слід усвідомити, що кожна конкретна сім'я, у кожному конкретному випадку потребує конкретної допомоги. соціальний працівник має проводити реабілітаційну роботу з матерями і дітьми після розлучення, допомагати розв'язувати життєві та виховні проблеми, урегулювати питання, що торкаються інтересів дитини. Вони мають брати участь у судових засіданнях, де йде мова про розлучення й вирішується доля дитини - з ким її залишити.

Вивчення неповної сім'ї дає соціальному працівникові можливість з'ясувати, які взаємовідносини складаються в ній. Якщо мати значну кількість часу приділяє домашньому господарству, надмірно опікає дитину, намагається задовольнити всі її потреби, щоб вона не відчувала відсутності батька, матеріальних нестатків, і це стає сенсом її життя, - необхідна індивідуальна педагогічна допомога. Соціального досвіду дитина набуде швидше, якщо сім'я розширюватиме коло знайомств, спілкування з друзями. Надмірна орієнтація матері лише на матеріальну забезпеченість сім'ї призведе до того, що дитина буде позбавлена материнської турботи.

Як показують дослідження, спілкування з батьком, який покинув сім'ю, може складатися по-різному. Якщо батько сплачує лише аліменти, тактовно треба привернути його увагу до виховання дитини. Можливо, запросити до школи, поговорити, роз'яснити, що дитині і молодшого, і підліткового віку потрібна не тільки матеріальна допомога, а й дружнє спілкування, розказати, який вплив має батько на формування особистості дитини [20, с. 32].

Буває, що мати категорично заперечує, щоб дитина бачилася з батьком, вважаючи, що він негативно впливає на виховання, стан здоров'я, нервову систему дитини. Батьківські почуття чоловіка ігноруються повністю. У таких умовах доля дитини складна. З її свідомості викорінюється поняття «батько», про нього розповідають тільки погане. Це не може не впливати на психіку дитини, її духовність, розвиток емоційної сфери. [20, с. 98].

Матері слід роз'яснити, що тільки волею вона не може заборонити батькові бачитися з дитиною. Конвенція ООН про права дитини, Кодекс про шлюб та сім'ю України підтверджують це: дитина не може бути предметом спекуляцій, використовуватися для зведення рахунків між батьками. Стверджуючи рівні права розлучених батьків на виховання дитини, Кодекс ставить обох у рівні права і обов'язки. Отже суперечливі питання участі розведених батьків у вихованні дитини допомагають розв'язувати органи опіки і піклування.

Соціальний працівник, працюючи з неповною сім'єю і регулюючи непорозуміння між батьками, які розійшлися, ставить мету - захист інтересів дитини. Він має бути не пасивним спостерігачем того, що відбувається з дитиною, а активним, терплячим провідником педагогічної доцільності своїх порад і пропозицій.

Певна складність виникає у роботі з одинокими матерями. Звичайно, таким матерям важко виховувати дитину внаслідок невпорядкованості особистого життя, вони обмежують свої можливості у задоволенні духовних, культурних і моральних потреб. Діти в таких сім'ях більше страждають від недогляду, відсутності повноцінного спілкування з матір'ю, зовсім не знають батька. Усе, це, звичайно, позначається на формуванні їх особистості (діти з таких сімей більш знервовані, закомплексовані). Крім того, виховання дитини залежить від культурного освітнього рівня матері, способу її життя, ставлення до виховання дитини, до свого становища одинокої матері, від її ціннісних орієнтацій. Така жінка може бути постійно у стані хронічного стресу, що негативно позначається на її здоров'ї, самопочутті.

Матері-одиночки хворобливо ставляться до того, коли цікавляться їхнім сімейним життям, хоч і потребують педагогічних порад і допомоги. Тому потрібний особливий педагогічний такт, чуйність, доброзичливість, довіра до матері і дитини.

Важливо допомогти таким матерям знайти роботу з більш високою оплатою у режимі неповної зайнятості, розв'язати юридичні проблеми, залучити дітей до занять у гуртках, секціях безплатно.

Отже, неповні сім'ї мають багато різних проблем, складностей і тому потребують допомоги соціальних працівників [20, с. 98].

2.2 Методи та засоби соціальної роботи з сім'ями, де батьки зловживають алкоголем та наркотиками

Сім'ї, у яких батьки зловживають спиртними напоями, перестають нормально функціонувати, тому ніколи не розв'язують на належному рівні свої проблеми, живуть ілюзіями. Крім того, у таких сім'ях розірвані інтимні зв'язки, сталі рольові функції членів сім'ї, постійні конфліктні взаємостосунки. Для того, щоб уникнути такого становища, психологи рекомендують не спілкуватися з чоловіком, коли він не тверезий. Для такої розмови повинні об'єднатися мати і дитина.

Як треба працювати соціальному працівнику із сім'ями алкоголіків? Звичайно, відвадити батьків або одного з них від спиртного дуже важко. Соціально-педагогічна робота повинна бути спрямована на те, щоб захистити дитину від негативного впливу сім'ї. Насамперед слід врахувати, що така дитина вимагає емоційної підтримки. Для неї дуже важко розповісти комусь про те, що її турбує. Тому співчуття, розуміння, порада вкрай необхідні їй, інакше накопичення негативних емоцій може призвести до агресивності.

У тому разі, коли життя дитини в такій сім'ї стає неможливим, слід рішуче поставити питання про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, ізоляцію дитини із сім'ї, де вона не має самого необхідного (одежі, їжі та ін.). Разом з інспекцією у справах неповнолітніх активніше порушувати питання про лікування батьків-алкоголіків, наркоманів, застосування до них засобів правового впливу.

Робота соціального педагога з такими батьками має проводитися разом з дирекцією, батьківським комітетом, класним керівником, сполучатися з дирекцією, батьківським комітетом, класним керівником, сполучатися з громадським і юридичним впливом: такі сім'ї мають стояти на обліку в інспекції, комісіях у справах неповнолітніх

2.3 Методи та засоби соціального працівника з сім'ями, де батьки мають низький морально-культурний рівень та зовні благополучними сім'ями

Головне завдання школи, соціально-психологічної служби - компенсувати недоліки сімейного виховання, духовно-культурного розвитку дитини, враховуючи її індивідуально-психологічні особливості, залучати її до позашкільної гурткової діяльності тощо. Певна робота повинна проводитися і з батьками. Проведені дослідження, шкільна практика, свідчать, що таких батьків слід активно залучати до організації та проведення екскурсій, походів, участі у різних шкільних святах, спортивних змаганнях. Наприклад, батьки залучаються разом із дітьми до активної участі у туристичній роботі. Спочатку вони можуть насторожено сприймати залучення до такої діяльності, але поступово зацікавлюються і стають активними її організаторами. А це допомагає педагогам у невимушеній обстановці спілкуватися з батьками, зрозуміти педагогічні вимоги школи, вчителів.

Значної уваги соціальних працівників у процесі індивідуальних консультацій, а також спільної роботи з педагогами школи вимагають так звані зовні благополучні сім'ї. Соціальні педагоги в роботі з батьками, які виявляють надмірну, нерозумну любов до своїх дітей, у індивідуальних бесідах мають пояснювати батькам про їх велику відповідальність перед суспільством і перед самою дитиною за формування гідного громадянина, з високими моральними якостями, високим рівнем духовності, фізично розвинутого, соціально активного, надійного опору своїм батькам у старості. А батьки в свою чергу, виховуючи дитину, повинні реально оцінювати позитивні і негативні якості дитини, розвивати все краще, що в ній є. Батьківська любов має поєднуватися з вимогливість, спрямувати дитину на подолання її недоліків і труднощів у досягненні поставленої мети [14, с. 93].

Батькам потрібно на конкретних прикладах показати, що надмірна опіка утруднює навчання дитини, її спілкування у класному колективі з однолітками, а в майбутньому позначиться на ставленні дитини до батьків. Може статися так, що діти не зуміють оцінити самопожертви батьків, які відмовляли собі в усьому на її користь. Такі діти часто не стають опорою батьків у старості, бо виростають непристосованими до життя.

Батькам слід роз'яснити, що вони допускають грубу педагогічну помилку, коли дитина стає центром турбот усієї сім'ї. Вона повинна відчувати себе повноправним членом сімейного колективу і мати, крім своїх прав й обов'язки, додержуватися сімейної дисципліни, брати участь у розподілі сімейного бюджету і розуміти, що необхідно задовольняти потреби інших членів сім'ї. При цьому батьки повинні усвідомити, що турбота про дитину, любов до неї мають виявлятися не тільки в тому, щоб підготувати її до життя, виховати справжнім громадянином держави, а й самим ставити до себе певні вимоги і виконувати їх: заради дитини відмовитися від поганих звичок не палити, не лаятися, не вживати алкогольних напоїв, не конфліктувати з членами сім'ї, вчитися стримувати себе, намагатися створювати нормальний мікроклімат у сім'ї, приділяти вільний час дитині [3, с. 13].

Значної уваги вимагають до себе сім'ї, у яких батьки формально виконують свої батьківські обов'язки. Як допомогти таким батькам та їх дітям? У процесі індивідуальної роботи із цими батьками необхідно роз'яснити, що причина педагогічних невдач - відсутність у них інтересу до духовного життя дитини; вони живуть з дітьми духовно різним життям, за зовнішнім благополуччям криється внутрішня відчуженість батьків і дітей, які не розуміють один одного. Соціальний працівник має роз'яснити батькам, що не зважаючи на сприятливі матеріально-економічні умови в сім'ї, і зокрема дитини, таке становище негативно позначається на формуванні духовності, моральних якостей дитини. Вона рано втрачає потребу в спілкуванні з батьками, може вирости замкненою, почувається чужою вдома, шукає порад, розуміння і підтримки поза домівкою. Саме в таких сім'ях підлітки найчастіше підпадають під вплив вулиці.

Батьки мають усвідомити, що найважливіша умова успішного виховання - встановлення правильних взаємостосунків з дітьми. Спілкування у сім'ї - основа успіхів дитини у навчанні, основа її здоров'я, загального життєвого тонусу, нормальних стосунків із однолітками, вчителями, іншими дорослими.

Для того, щоб добитися взаєморозуміння з дітьми, треба усвідомити, що основа спілкування з ними - доброзичливість.

Слід враховувати вікові та індивідуальні особливості дитини. Батьки - приклад для дітей, взірець для наслідування, джерело знань про моральні норми і правила оточуючого життя. Не забувати і душевний стан дитини у кожний конкретний момент спілкування, умов і ситуацій, в яких воно відбувається. Даючи поради батькам щодо стилю спілкування з дітьми, важливо їм роз'яснити, що у стосунках з дитиною не припустимі грубість, нетактовність, неповага до неї, недовіра, зверхність [5, с. 113].

Дуже помиляються батьки, які вважають, що в основі правильних взаємостосунків з дітьми - слухняність у найгіршому розумінні цього слова: без зайвих розмов робити тільки так, як кажуть батьки. Вони вважають, що дитина немає права на власну думку, вчинок. Таким батькам слід допомогти усвідомити, що на негативних емоціях позитивну особистість ще ніхто не виховав. Пригнічення особистості дитини закінчується завжди великим вибухом, і статися це може у різному віці: підлітковому, юнацькому, навіть тоді, коли дитина стає дорослою. Сліпа слухняність призводить до того, що дитина стає безініціативною, пасивною, не вміє самостійно організувати і виконувати завдання, або ж стає агресивною, вдається до відкритого протесту. У майбутньому такі діти мають значні життєві проблеми, не вміють брати на себе відповідальність, можуть легко стати виконавцями чужої волі. У роботі з батьками можна використати педагогічні ситуації.

Можна дати батькам ряд порад, які дадуть змогу їм встановити добрі стосунки з дітьми. Ніякі нотації, повчання, моралізування не допоможуть знайти з нею спільної мови. І чим більше повчань, тим менша їх результативність. Необхідні чуйність, гнучкість у розв'язуванні виховних завдань, щоб у сім'ї панували спокій, злагода і довіра: своєчасно відмінити якісь заборони, не наполягати, доводячи до конфлікту, на якихось вимогах, обговорювати спірні питання, враховуючи побажання дітей.

За таких умов сімейного виховання зростає роль соціально-психологічної служби. По-перше, це допомога батькам у встановленні взаєморозуміння з дитиною.

По-друге, допомога самій дитині, яка не повинна залишатися ізольованою у класному колективі, допомога у стосунках з класним керівником, вчителями. У цих випадках особливо важливі доброзичливість вчителя, організація позитивних взаємостосунків з класним колективом (наявність друзів у класі, залучення до громадських справ і відповідна своєчасна оцінка зробленого, оцінка успіхів у навчально-трудовій діяльності тощо).

Соціальний працівник може провести з батьками ряд занять, де б вони могли практично оволодіти певними знаннями і вміннями щодо запобігання конфліктних ситуацій у спілкуванні з дітьми [19, с. 43].

Діти важковиховувані, неслухняні, недисципліновані, з комплексами - за всім цим стоять неправильні взаємостосунки в сім'ї, нерозуміння дитини. Потрібно пам'ятати: якщо у дитини складаються несприятливі стосунки з батьками, в подальшому це може позначитися і на стосунках дитини із дітьми. Як свідчить доктор психологічних наук Ю. Гіппенрейтер, з покоління у покоління може наслідувати стиль неправильного спілкування батьків з дітьми.

Дослідження показують, що все більше батьків застосовують фізичні засоби впливу на дитину. Соціальні працівники повинні роз'яснювати батькам, до яких наслідків це може призвести, адже саме такий «вплив» руйнує емоційні основи сімейного виховання. Фізичні покарання свідчать про безпорадність батьків, неспроможність вплинути на дитину іншими засобами. Ось чому робота педагогів має бути спрямована на те, щоб довести суть методів сімейного виховання та ефективності такого засобу спілкування з дитиною, як терпимість, повага, взаємоповага у відносинах між членами сім'ї. При цьому роз'яснює, що існує Конвенція ООН про права дитини, за якою вона має право на громадсько-державний захист своїх прав, інтересів. Захисником фізичного, морального здоров'я учнів стає школа, соціально-психологічна служба.

Завдання соціальних педагогів полягає в тому, щоб спрямувати батьків на постійне вивчення, аналіз процесу розвитку дитини. Адже є батьки, які навіть не замислюються, що це необхідно робити. Крім того, вивчення дитини вимагає певної уваги, зосередженості, роздумів, уміння аналізувати і робити правильні висновки.

Висновки

Як бачимо, поняття «неблагополучна сім'я» досить широке. Зазвичай до неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. У результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дітей. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

- батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт із морально-правовими нормами суспільства, тобто припускають різні види правопорушень;

- низьким морально-культурним рівнем батьків;

- неповні сім'ї;

- постійними конфліктами дітей і батьків;

- зовні благополучна сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки в системі родинного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому такі помилки та прорахунки мають не ситуативний, а стійкий характер. Це означає, що в таких сім'ях постійно порушуються педагогічні вимоги.

До зовні благополучних можна віднести й сім'ї, в яких:

- спілкування батьків із дітьми має формальний характер;

- відсутня єдність вимог до дитини чи вони взагалі не регламентовані;

- безконтрольність із боку батьків успішності в освітній установі та поведінки дитини взагалі або контроль має епізодичний характер;

- надмірна батьківська любов;

- надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

не враховуються у процесі родинного виховання вікові й індивідуально-психологічні особливості особистості дитини.

Ми розглянули спрямованість змісту роботи соціальних працівників із різними типами сімей, визначили у якому напрямі слід працювати з батьками, які допускають серйозні прорахунки в сімейному вихованні. Визначили також форми роботи з такими батьками.

Успішне розв'язання завдань роботи соціального працівника із дисфункціональними сім'ями великою мірою залежить від його особистості, професійної підготовленості та діяльності. Робота із сім'єю - складна і відповідальна. Соціальному працівникові мають бути властиві певні якості. Тут велике значення має комунікативна діяльність соціального працівника: здатність до спілкування, гуманний підхід у професійному спілкуванні. В його основі - упевненість в тому, що людина має великі можливості до самовдосконалення, уміння розкрити потенціальні можливості кожної людини, поставити батьків у такі умови, щоб вони самостійно вибрали шляхи розв'язання сімейних і виховних проблем.

Список використаної літератури

1. Збірник нормативно - правових актів у сфері захисті прав дітей. - К. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), 20002. - 318 с.

2. Державна доповідь «Про становище дітей в Україні (за підсумками 1999 року) Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». - К.: Укр. ін-т соц. Досліджень, 2000. - 138 с.

3. Соціальна педагогіка: теорії і технології: Підручник / За ред. І.Д. Звєрєвої - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 316 с., с. 189 - 201.

4. Соціальна педагогіка. Підручник / За заг ред. А.Й. Капської. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 468 с., с. 293 - 329.

5. Соціальна робота в Україні: Навчальний посібник/І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Харченко та ін., за заг. ред. І.Д. Звєрєвою, Г.І Лактіонової. - К.: Наук.світ, 2003. - 233 с., с. 99 - 121.

6. Комарова Н.М., Пеша І.В. Посібник для соціальних працівників щодо підготовки та соціального супроводу прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу: У 2-х 1н. - К.: Держслужба, 2006. - Кн. 1. - 118 с., с. 15 -38.

7. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота; теорія і практика: Навч.посіб. - «- ге вид., перероб і доп. - К.:Знання, 2008. - 574 с., с. 449-458.

8. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, іновації: Навч.-метод. комплекс / За заг. ред:І.Д. Звєрєвої, Ж.В. Петрочко - К.:Фенікс, 2007 - 528 - 255,186-207.

9. Технологія роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді: Медичний посібник/С.В. Толстоухова ти ін. - К.:ДЦССМ. Державний ін-т проблем сім`ї та молоді, 2003. - 88 с.

10. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник./К.: Центр навчальної літератури, 2006.

Размещено на Allbest.ru

...