Основні напрямки державної молодіжної політики та системи центрів соціальних служб для молоді України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернігівський національний педагогічний університет

імені Т.Г. Шевченка

Кафедра дошкільної та початкової освіти

Реферат з соціальної педагогіки

на тему: "Основні напрямки державної

молодіжної політики та системи центрів соціальних служб для молоді України"

Виконала: Суспо О.

Чернігів - 2014

Основні напрямки державної молодіжної політики в Україні

Молодь - це специфічна соціально-демографічна група суспільства, яка за своїм складом є дуже неоднорідною, мас внутрішню диференціацію, визначається особливостями діяльності, способом життя, динамічністю та інноваційним потенціалом. Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише за віковими критеріями, а й за місцем, котре вона посідає в соціальній структурі суспільства, за особливостями соціального становлення та розвитку, що дає їй змогу об'єктивно посісти своєрідне місце і бути задіяною в усіх сферах життєдіяльності конкретного суспільства. Це обумовлено, передусім, рядом об'єктивних обставин, серед яких основні це:

молодь, яка є достатньо великою суспільно-демографічною групою, посідає важливе місце у народногосподарському виробництві як єдине джерело поповнення трудових ресурсів; молодь є головним носієм інтелектуального та фізичного потенціалу свого народу. Вона має великі здібності до праці, технічної і культурно-художньої творчості, до продуктивної діяльності у всіх сферах життя;

молодь має досить велику соціальну і професійну перспективу. Вона спроможна швидше за інші соціальні групи оволодіти новими знаннями, професіями.

Взагалі, поняття "молодь" досить різнопланово трактується в багатьох галузях науки - філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо. Зокрема, Перепелиця М.Н. зазначає, що: "Молодь - це окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним устроєм, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства".

Закон "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (1993 р.) визначав молодь як групу населення віком від 15 до 28 років, з 1999 р. молодими людьми вважалися особи від 14 до 28 років, а з березня 2004 р. - від 14 до 35 років.

Визначаючи роль молоді як суб'єкта та об'єкта в історичному процесі розвитку суспільства, варто зауважити що ця роль досить специфічна. З точки зору механізму соціалізації молоді, спочатку молода людина, вступаючи в життя, є об'єктом впливу соціальних умов, сім'ї, друзів, інститутів навчання й освіти, а потім у процесі дорослішання та переходу від дитинства до юності вчиться й починає сама творити світ, тобто стає суб'єктом усіх соціально-економічних, політичних та суспільних перетворень.

Серед причин, що визначають необхідність реалізації державної молодіжної політики па сучасному етапі, можна назвати такі:

1) необхідність створення нової системи навчання та професійної підготовки молодих громадян в умовах структурних і технологічних виробничих змін, відмирання традиційних галузей виробництва, запровадження нових технологій, що забезпечуються сучасними інформаційними системами, збільшення безробіття, зниження зайнятості молоді;

2) криза інститутів соціалізації особистості (сім'ї, школи, закладів культури, відпочинку і т.п.). Переважно такі інститути не встигають сьогодні за реальними потребами молодої людини, оскільки використовують старі прийоми впливу на особистість; реальне відчуження молоді від політичних та суспільних процесів; наявність у житті молоді ряду факторів і проблем, що знаходяться поза межами правового регулювання.

Офіційно державна молодіжна політика в Україні оформилася в цілісний державний процес з часу прийняття Декларації "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (15 грудня 1992 року). З її прийняттям почався новий етап розвитку та розбудови оновленої держави. Молодь офіційно визнані рівноправним членом суспільства. На державному рівні визнані її проблеми і обрані напрямки їх вирішення. Молодіжна політика виокремлюється з контексту соціальної та стає пріоритетним і специфічним напрямком діяльності держави. Відповідно до декларації, державна молодіжна політика - це системна діяльність держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах. Вона ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства.

До основних функцій державної молодіжної політики належать: створення гарантованих соціально-економічних, політичних та інших необхідних стартових умов для молоді; реалізація проблем, інтересів та запитів молоді, враховуючи аналогічні інтереси інших соціальних груп суспільства; координація зусиль усіх державних органів, організацій, рухів, різних соціальних інститутів суспільства по забезпеченню умов для розвитку і самореалізації молоді.

Державна молодіжна політика в Україні в освітній, соціальній, політичній, економічній сферах, а також в сфері розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Це обумовлюється тим, що саме через законодавчі акти регулюються взаємовідносини молодих людей з державою, їх права і обов'язки, створюються соціальні гарантії і т.н.

Державна молодіжна політика України ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. На основі цієї мети формулюються завдання державної молодіжної політики:

1) вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових і матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій з метою повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;

2) допомога молодим людям у реалізації та самореалізації їхніх творчих можливостей та ініціатив;

3) надання державою молодим людям соціальних послуг з навчання, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки;

4) широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій і національно-етнічних особливостей;

5) залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України. молодь соціальний самовизначення

Головні напрямки реалізації державної молодіжної політики в Україні випливають із основних сфер життєдіяльності молоді - соціально-політичної, соціально-економічної, освітньо-культурної: розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для отримання молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки; забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;

створення умов для оволодіння та безпосередньої участі молодих людей у відродженні та розвитку духовних і культурних цінностей українського народу, охороні та відтворенні навколишнього природного середовища;

формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України; охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в духовному і фізичному розвитку.

Державна молодіжна політика повинна розроблятися і реалізовуватися з урахуванням інтересів як самої молоді, так і суспільства, в контексті економічного, історичного, національного та культурного розвитку України, а в центрі такої політики повинна бути молода людина незалежно від її походження, національності, віросповідання тощо.

Особливого значення набуває той факт, що молодіжна політика повинна реалізовуватися, передусім, за рахунок ініціативи і діяльності самого молодого покоління, оскільки, це стосується як власних, так і суспільних інтересів молоді.

Державна молодіжна політика, зазвичай, здійснюється за трьома основними напрямками: соціально-економічним, політичним та освітньо-культурним.

1) Державна молодіжна політика у соціально-економічній сфері. створення відповідної системи освіти, професійної орієнтації підготовки молоді до праці;

запобігання безробіттю, забезпечення зайнятості молоді; встановлення для випускників шкіл, профтехучилищ, технікумів, В 113, а також військовослужбовців, звільнених у запас, певних гарантій та можливостей для працевлаштування (це може бути щось на зразок права на перше робоче місце чи бронювання певної кількості робочих місць на виробництві); стимулювання підприємств і організацій, що спрямовують матеріальні і грошові ресурси па спеціальні молодіжні програми і проекти, па забезпечення зайнятості молоді, на створення і організацію діяльності молодіжних організацій, які дбають про надання допомоги молодим; розвиток нових форм трудової участі молоді у виробництві (створення економічних центрів, кооперативних, орендних підприємств тощо, визначення певних пільг при їх оподаткуванні.

2) Державна молодіжна політика у соціально-політичній сфері. Беручи до уваги, що найважливіше значення для соціального, громадського становлення молоді має її безпосереднє залучення до участі у багатогранному політичному житті в Україні та за її межами, державна молодіжна політика передбачає: широке залучення молоді до формування усіх органів народовладдя, державного управління знизу доверху, для вирішення усіх державних і суспільних справ;

- створення умов для формування і розвитку політичної культури молоді, її світогляду, залучення юнаків та дівчат до активної громадсько-політичної діяльності на засадах широкого політичного плюралізму, гуманізму та демократії;

- надання усім молодим людям, їх організаціям широких можливостей для користування інформацією, в тому числі і можливостей мати власні засоби інформації;

- стимулювання і підтримка діяльності партій, громадських організацій, рухів, об'єднань, що займаються введенням молоді до політичних процесів, які відповідають інтересам громадян і суспільства.

3) Державна молодіж на політика у галузі освіти і культури. Орієнтуючись на те, що поступово буде створена демократична, самооновлювальна, безперервна система освіти, державна молодіжна політика передбачає:

· розвиток і удосконалення всієї системи освіти, створення фундаментальної сучасної педагогічної і професійної бази, новітніх навчальних планів і методик;

· надання усім молодим людям рівного права на отримання обов'язкової середньої освіти, матеріальної допомоги молоді, котра вчиться у вузах і технікумах, па рівні прожиткового мінімуму;

· створення необхідних умов і стимулювання розвитку і реалізації творчого потенціалу юнаків та дівчат у сфері науки і техніки, літератури і мистецтва, художньої народної творчості, забезпечення доступу до вітчизняних і світових духовних цінностей; розвиток спортивного руху, туризму, інших форм відпочинку молоді; підтримка і збереження здоров'я юнаків та дівчат, в тому числі і за рахунок охорони навколишнього середовища; створення мережі профілактичних та медико-оздоровчих закладів для молоді; формування у молоді здорового способу життя; розширення виробництва і поліпшення якості товарів спортивного і туристичного призначення.

4) Державна молодіжна політика у сімейно-побутовій сфері. Введення додаткових пільг стосовно підтримки молодої сім'ї, стимулювання дітонародження та виховання дітей; реалізація заходів, що забезпечують гарантований прожитковий мінімум молодої людини; розробка та встановлення системи пільгового довгострокового кредитування молоді з метою забезпечення її потреби, придбання житла, товарів першочергового вжитку, будівництва житла; введення для певних категорій молоді, за досвідом інших країн, так званих "молодіжних карток", що дають пільги па користування транспортом, закладами культури і спорту, інші послуги; використання зарубіжного і поширення вітчизняного досвіду щодо створення спеціальних фондів для молодих сімей із залученням можливостей місцевих бюджетів, підприємств, громадських організацій; підтримка соціально незахищених категорій молоді.

5) Державна молодіжна політика стосовно молодіжних організацій.

Держава, її органи па місцях повинні підтримувати і стимулювати діяльність молодіжних організацій, зорієнтованих на вирішення проблем молоді в її та державних інтересах.

Підтримка державою молодіжних організацій може здійснюватися матеріально, організаційно, а також шляхом:

звільнення молодіжних організацій, створених ними підприємств, закладів і установ від оподаткування; безоплатного передавання молодіжним організаціям споруд, приміщень, матеріальної бази, необхідної для роботи з молоддю;

звільнення молодіжних організацій від внесення плати за користування землею;

надання молодіжним організаціям па вигідних засадах різноманітних видів кредитів і субсидій;

створення молодіжним організаціям умов для здійснення обмінів, широкого співробітництва з молодіжними організаціями інших країн і територій.

Система центрів соціальних служб для молоді України

Зусиллями держави у липні 1992 р. був створений Український національний комітет молодіжних і дитячих організацій (УНКМО) як об'єднання всеукраїнських громадських молодіжних, дитячих організацій (АР Крим, міст Києва і Севастополя) та обласних комітетів молодіжних організацій з метою: координації діяльності громадських молодіжних і дитячих організацій України; представництва інтересів молодіжного руху України у відносинах з органами вищої державної влади України; репрезентації молодіжного руху України на міжнародному рівні. УНКМО з 1995 р. є членом Ради європейських національних молодіжних комітетів (СЕИУС) і представляє цю організацію в Україні. У складі УНКМО самою масовою студентською організацією є Асоціація профспілкових організацій студентів в Україні. Для надання оперативної та достовірної інформації про події в молодіжному середовищі діє Інформаційне агентство УНКМО "Спалах".

Якщо у 1992 р. до складу УНКМО входило всього 14 всеукраїнських громадських об'єднань молоді, то вже у 2001 р. - 59 всеукраїнських організацій, 2054 громадські молодіжні і дитячі організації. За 10 років існування кількість програм, що реалізуються за підтримки УНКМО, зросла втричі.

За даними Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, на початку нового тисячоліття успішно були реалізовані соціально значимі молодіжні програми, а саме:

-- Державна програма підтримки молодіжного підприємництва на 2002--2005 рр.;

-- Програма роботи з обдарованою молоддю на 2001-- 2005 рр.;

-- Комплексна програма підготовки державних службовців;

-- Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-- 2005 рр.;

-- Державна програма зайнятості населення на 2001-- 2004 рр.;

-- Програма "Сільська молодь";

-- Програма профілактики ВІЛ-інфекції / СЩДу на 2001-- 2003 рр.;

-- Програма сприяння соціальному становленню та адаптації кримськотатарської молоді на 2002--2005 рр.;

-- Програма адаптації кримських татар, депортованих в українське суспільство, а також осіб інших національностей, відродження і розвиток їхньої культури та освіти.

Для реалізації розглянутих напрямів державою створюється система центрів соціальних служб для молоді (ССМ), які уповноважені брати участь у реалізації молодіжної політики та надавати соціальні послуги і соціальну допомогу молодим верствам населення. Вони діють на обласному, міському і районному рівнях з метою практичного здійснення підтримки соціального становлення та розвитку молоді. Юридично систему ССМ було затверджено у "Декларації про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" і Законі "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", а також постановою Кабінету Міністрів України "Про Типове положення про соціальні служби для молоді".

Метою Інституту соціальних служб для молоді як координатора є поєднання всіх соціалізуючих процесів у суспільстві та виконання функції посередника у взаємодії особистості зі сферою життєдіяльності. Відповідно до Концепції діяльності центрів ССМ у структуру моделі системи входять такі функції: координаційна, посередницька, організаторська, комунікативна, прогностична, діагностична, охоронно-захисна, превентивно-профілактична, корекційно-реабілітаційна.

Основні види діяльності центрів ССМ охоплюють такі сфери: практичну, спрямовану на забезпечення реалізації соціальних програм; організаційну, сутність якої полягає у встановленні взаємовідносин і взаємодії служб з іншими суспільними та державними інституціями; ресурсну, спроможну поновити та використати ресурси, необхідні для реалізації програм будь-якого рівня; аналітичну, спрямовану на оцінку досягнутих результатів та збір і моніторинг інформації про діяльність центрів ССМ.

При центрах ССМ України діє понад 1250 спеціалізованих формувань, конкретні завдання яких стосуються певних категорій клієнтів. Особливою увагою користуються: консультативні служби для клієнтів, які беруть шлюб і потребують певної підготовки до сімейного життя; молодіжні біржі праці та агентства зайнятості, що займаються працевлаштуванням; служби юридичного консультування, що вирішують проблеми інформаційного забезпечення молоді нормативно-правовою базою.

Нині на державному рівні функціонує Український державний центр соціальних служб для молоді (УДЦССМ), створений відповідним вищим органом державної виконавчої влади. На регіональному рівні діють 27 регіональних ЦССМ (відповідно до територіально-адміністративного поділу України), а саме: Республіканський центр соціальних служб для молоді (АР Крим), 24 обласні, Київський і Севастопольський міські ЦССМ. Названі центри створюються відповідно за рішенням ради міністрів АР Крим та обласних державних адміністрацій і належать до сфери їх управління. Районні, міські та районні у містах центри ССМ на місцевому рівні діють у кожному регіоні України.

Положення про український державний центр соціальних служб для молоді

I. Загальні положення

1.1. Український державний центр соціальних служб для молоді (далі - Центр) є заклад, метою діяльності якого є створення системи соціального обслуговування та соціальної допомоги молоді в Україні, сприяння діяльності соціальних служб для молоді на місцях.

1.2. Центр підпорядкований Міністерству України у справах молоді і спорту і створюється за його рішенням. Міністерство затверджує Положення про Центр, його кошторис витрат, структуру, граничну чисельність працівників.

1.3. Центр користується правами юридичної особи, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, а також рахунки в банках.

1.4. Український державний центр соціальних служб для молоді як учасник зовнішньоекономічних зв'язків має право в установленому порядку відкривати інвалютний рахунок в установах банку.

1.5. Центр утримується за рахунок державного бюджету, внесків державних молодіжних фондів та інших джерел.

1.6. Центр діє у відповідності з Конституцією та законодавством України, іншими нормативними актами, наказами Міністерства України у справах молоді і спорту та цим Положенням.

1.7. Виконуючи свої обов'язки, Центр взаємодіє з державними установами та громадськими об'єднаннями, організаціями соціальної сфери, підприємствами незалежно від підпорядкування та форм власності.

1.8. У своїй діяльності Центр спирається на досягнення науки, національні традиції, враховує регіональні особливості та міжнародний досвід, керується принципами гуманізму, соціальної справедливості, благодійності та милосердя.

II. Основні завдання центру

2.1. Основними завданнями Центру є:

2.1.1. Реалізація державної політики щодо соціального обслуговування та соціальної допомоги молоді;

2.1.2. Організаційно-методичне та наукове забезпечення діяльності соціальних служб для молоді;

2.1.3. Інформаційне забезпечення діяльності соціальних служб для молоді;

2.1.4. Організація підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та атестації керівних працівників і спеціалістів соціальних служб для молоді;

2.1.5. Вивчення і поширення передового, вітчизняного та зарубіжного досвіду з питань соціального обслуговування і соціальної допомоги молоді, інтеграція у міжнародну систему соціальних служб для молоді;

2.1.6. Пропаганда діяльності соціальних служб для молоді в засобах масової інформації.

III. Основні функції Центру

Відповідно до основних завдань Центр здійснює такі функції:

3.1. У питаннях реалізації державної політики щодо соціального обслуговування та соціальної допомоги молоді:

3.1.1. Готує пропозиції Міністерству з питань вирішення актуальних проблем діяльності соціальних служб для молоді, фінансового та матеріального забезпечення загальнодержавних заходів розвитку соціального обслуговування та соціальної допомоги молоді;

3.1.2. Бере участь у розробці та реалізації державних програм розвитку соціальних служб для молоді;

3.1.3. Інформує Міністерство з питань реалізації державних заходів, програм соціального обслуговування та соціальної допомоги молоді;

3.1.4. Узгоджує положення про республіканський (Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб для молоді, а також їх структуру та граничну чисельність працівників;

3.1.5. Узгоджує призначення директора Республіканського (Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських центрів соціальних служб для молоді;

3.1.6. Створює громадську раду сприяння діяльності соціальних служб для молоді.

3.2. У питаннях організаційно-методичного та наукового забезпечення діяльності соціальних служб для молоді:

3.2.1. Розробляє проекти нормативних актів з питань діяльності соціальних служб для молоді;

3.2.2. Розробляє типові положення про основні структурні підрозділи соціальних служб для молоді;

3.2.3. Створює тимчасові наукові колективи, здійснює замовлення щодо проведення наукових досліджень з метою забезпечення та розвитку науково-теоретичних та методичних основ соціальних служб для молоді;

3.2.4. Розробляє типові методики та програми відповідно до напрямків роботи соціальних служб для молоді;

3.2.5. Організує апробацію та рецензування нових методичних матеріалів, видає рекомендації щодо їх практичного застосування;

3.2.6. Забезпечує республіканський (Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб для молоді методичними, нормативними та інструктивними матеріалами.

3.3. У питаннях інформаційного забезпечення діяльності соціальних служб для молоді:

3.3.1. - розробляє концепцію та технічний проект інформаційної системи, нормативні акти, інструктивні документи та методичні матеріали з питань її функціонування;

3.3.2. - здійснює комплексне забезпечення системи технічними та програмними засобами;

3.3.3. - створює інформаційний банк даних з питань, які відповідають основним завданням та напрямкам діяльності соціальних служб для молоді;

3.3.4. - забезпечує розвиток інформаційної системи, її інтеграцію у загальнодержавну інформаційну систему, а також міжнародні інформаційні системи соціальної допомоги молоді;

3.3.5. - створює умови для безперешкодного користування наявним інформаційним банком даних органами державного управління у справах молоді, республіканським (Республіки Крим), обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами соціальних служб для молоді.

3.4. У питаннях організації підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та атестації керівних працівників і спеціалістів соціальних служб для молоді:

3.4.1. - вивчає потреби місцевих служб для молоді в кадрах спеціалістів відповідно до напрямків їх роботи;

3.4.2. - разом з відповідними міністерствами та відомствами, НДІ ПМ розробляє програми підготовки та перепідготовки спеціалістів соціальних служб для молоді;

3.4.3. - розробляє положення про порядок підвищення кваліфікації, атестацію керівних працівників та спеціалістів соціальних служб для молоді;

3.4.4. - організує стажування працівників та спеціалістів соціальних служб для молоді за кордоном.

3.5. У питаннях вивчення та поширення передового вітчизняного та зарубіжного досвіду з проблем діяльності соціальних служб для молоді:

3.5.1. - аналізує вітчизняні та зарубіжні інформаційні матеріали з питань соціального обслуговування та соціальної допомоги молоді;

3.5.2. - проводить науково-практичні конференції та семінари, наради з проблем соціального обслуговування та соціальної допомоги молоді;

3.5.3. - видає та розповсюджує інформаційні матеріали з питань передового досвіду соціальної роботи з молоддю;

3.5.4. - здійснює ділові зв'язки з зарубіжними та міжнародними організаціями соціальних служб для молоді.

3.6. У питаннях пропаганди діяльності соціальних служб для молоді в засобах масової інформації:

3.6.1. - проводить прес-конференції, брифінги, презентації з питань діяльності соціальних служб для молоді в засобах масової інформації.

3.6.2. Разом з іншими міністерствами та відомствами готує передачі для молоді на Українському радіо та телебаченні.

3.6.3. Готує інформацію з актуальних соціальних проблем молоді, про роботу соціальних служб для молоді для газет та інформаційних агентств.

Використана література

1. ст. 6 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні"

2. Капська А.Й. Соціальна педагогіка

3. Закон України "Про громадянство України" від 8 жовтня 1991 р., №1636 (витяг) // Збірник міжнародних правових документів, законодавчих актів і нормативних документів України з питань соціально-правового захисту дітей. - К., 1998.

4. Збірник міжнародних правових документів, законодавчих актів і нормативних документів України з питань соціально-правового захисту дітей. - К., 1998.

5. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р. // Законодавство України про шлюб, сім'ю та молодь. - К., 1997.

6. Про становище молоді в Україні: [доп. Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України] // Поточ. арх. М-ва України у справах сім'ї та молоді. - К., 1995.

7. Социальная защита молодёжи: вопросы теории и практики / [под ред. Т.В. Лисовского]. - М. : Проспект, 1994. - 370 с.

Размещено на Allbest.ru