Що таке толерантність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Що таке толерантність

толерантність свобода компроміс людина

Савіна Валерія 1 курс 5М3

На мою думку, толерантність - це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також - особливості поведінки та способу життя інших.

Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода індивіда та поцінування прав та свобод людини. Толерантність означає активну позицію людини, а не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій, тобто толерантна людина не повинна бути терпима до всього, наприклад до порушення прав людини чи маніпуляцій та спекуляцій.

Те що порушує загальнолюдську мораль не повинно сприйматись толерантно. Тому потрібно розрізняти толерантну поведінку та рабську терпимість, яка не приводить ні до чого хорошого. Потрібно пильно розрізняти ці поняття, бо маніпулятори (в тому числі більшість політиків) закликають до лжетолерантності, оскільки людьми, які відносяться до всього лояльно легше управляти.

По-перше, життя суспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.

Наприклад, Голокост - масове знищення євреїв і циган у Німеччині під час Другої світової війни, з метою створення єдиної арійської нації. Видавалися антигуманні, анти людські закони, укази, постанови про знищення людей. Спочатку реєстрація за місцем проживання, потім створювання гетто, примусова праця у концтаборах та знищення у газових камерах таборів смерті. Побудова громадського суспільства не можлива без формування поваги до людей різних національностей, різних релігійних конфесій, без виховання їх у дусі міжетнічної толерантності.

Треба навчитись оцінювати реальні факти і події, розширяти поняття взаємодопомоги і взаємоповаги. Формувати усвідомлення того, що етнічне різноманіття нашого суспільства, нашої держави повинно бути запорукою безконфліктності, толерантності всіх його громадян.

Також, важливою главою в історії толерантності також вважають кромвельський період англійської історії (XVII ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві - індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві.

Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: "Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі.".

В умовах релігійного плюралізму і релігійної толерантності в Англії було досягнуто миру і всезагальної атмосфери милосердя.

Яскравим прикладом може слугувати підписання Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії - Варфоломієва.

По-друге, толерантність виявляється в умінні відстоювати власну позицію. У цьому ,як відомо, бувають ситуації та люди, які прагнуть спровокувати іншого, досадити, вивести його з себе.

Згадаємо видатну постать Григорія Савовича Сковороди. Ця людина ще за життя стала легендарною, її без перебільшення можна вважати совістю українського народу. Філософ жив і творив у переломний і трагічний в історії України час: хиріла гетьманщина, занепадала козацька вольниця, відбувалось інтенсивне закріпачення селян, посилювалась реакція самодержавства, утверджувався абсолютизм, придушувались усіляке вільнодумство, українське слово і культура, реакційне духівництво проводило політику клерикалізації суспільного життя.

Сковорода понад усе цінив особисту свободу, незалежність, сміливо виступав проти несправедливості, відстоював правду і гідність людини, незважаючи на її майновий чи суспільний стан.

Усе життя мандрівного філософа було підпорядковане його філософії, втіленню гуманістичних ідей у реальність цього світу, а це потребувало стійкості і незламності духу в боротьбі з незгодами. Його терпиме і співчутливе ставлення до простих людей ілюструє дійсно толерантну позицію мислителя.

З іншого боку, до толерантності часто закликають не тільки щирі миротворці та гуманісти, але й ті, хто в меншості та слабкі, або маніпулятори з тих чи інших суспільних позицій.

Наприклад, чимало прогресистів вважає, що релігія - річ абсолютно не важлива. Ми ж живемо у епоху прогресу. Мало, хто відносить релігію до найголовнішого в своєму житті.

Є багато розумних, освічених мусульман, для яких це не так. Хіджаб для них - не «національний одяг», а саме релігійний символ. П'ять молитов на день сприймається, як життєва необхідність. Дотримання посту у Рамадан тим більше.

По-третє,толерантність не є універсальною моральною цінністю, оскільки являє собою певний компроміс між тими принципами, на яких вибудовується сфера людини, її взаємини з оточуючими, зі світом у цілому. Відомо, що в основі будь-якого компромісу знаходяться - взаємні поступки, тимчасовість та обмеженість сфери застосування.

Отже, толерантність, що виявляється у прагненні індивіда досягти взаєморозуміння й узгодження різних звичаїв, традицій, інтересів, думок без застосування примусовості, методами роз'яснення, освіти, виховання, - це "шлях до злагоди, в основі якої завжди перебуває компроміс з іншими і з самим собою".

Особливу біль несуть громадянські, внутрішні війни та революції, коли брат іде проти брата, син - проти батька. Такою була війна в Іспанії 1936-1939 років. Іспанські республіканці, що билися разом з інтернаціоналістами з різних країн світу проти фашистів, зазнали поразку. В країні встановилася фашистська диктатура Франко. Але згодом франко наказав поховати загиблих під час Громадянської війни в братській могилі, над якою був встановлений пам'ятний знак на вшанування всіх жертв війни- і комуністів, і фашистів.

Расисти зрозуміють, що не все у житті так просто. Інтернаціоналісти зі здивуванням помітять, що їм важко прийняти деякі елементи чужої культури принаймні, у повсякденному житті. Коротко кажучи, і ті і інші дізнаються про себе багато нового і цікавого.

Наприклад, «негр» - це не національність: є африканці, є гаїтяни, є чорні американці, а є й українці з часткою африканської крові; різниця поміж цими групами більша, ніж поміж поляками та німцями.

Там, де є неоднорідність, необхідно вводити поняття толерантності, щоб запобігти кровопролиттю або навіть просто суперечкам.

Толерантність варто розглядати на конкретних прикладах, які можуть вчити нас людяності, соціальній активності, розумінню, прийняттю, повазі і самоповазі.

Так, нещодавно в Україні пройшов чемпіонат Європи ЄВРО-2012. Україну відвідали мільйоні іноземців, носіїв інших мов, представників різних національностей, культур, рас. Це було цікаве випробування для українців і своєрідне відкриття держави для світу. Відкриття України як доброзичливої, толерантної та комфортної платформи для спілкування між націями та державами.

Нетолерантність - явище міжнародне і міжнаціональне. Поодинокі випадки агресії та бійок під час ЄВРО-2012 в Україні були. Але їх було значно менше, аніж очікувалось. Расистські настрої місцевих болільників завершувались в основному скандуванням нацистських вітань.

При цьому випадки расистських настроїв зустрічались і серед англійських болільників, хоча до серйозних сутичок справа не доходила. Отже, проблема толерантності цілком інтернаціональна.

Ще один приклад з історії України : Україна в складі Литви перебувала більше 200 років (1362-1569 гг.). Литовський період вважається одним з більш світлих періодів в українській історії. Литовське правління відзначилося толерантністю і повагою до давніх традицій, на відміну від влади Золотої Орди, від якої литовці українців звільнили, і національного гніту, який українці пережили, потрапивши під владу Польщі.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що виховання толерантності, має здійснюватись на раціональному, емоційному та орієнтованому на завдання рівнях.

Головними компонентами тут виступають глибокі знання про толерантність, загальна налаштованість на толерантну поведінку, а також певні навички розв'язання конфліктів.

Знання про толерантність допомагає переконати кожного в доцільності його рішень і включає усвідомлення наслідків вчинків, розуміння меж толерантності, а також інформацію про можливі й необхідні альтернативні дії. Однак самі лише знання не є достатньо потужним стимулом до прояву толерантної поведінки в конфліктних ситуаціях.

Щоб якісно жити і, цьому треба навчатися, коригуючи своє ставлення й до світу. Наприклад, поступитись місцем у сфері транспорту тому, які у тому потребує, ні з жалем чи роздратуванням, а це акт, як реалізацію свого бажання жити у суспільстві людей, уважних друг до друга.

Толерантність сприяє саморегуляції особистості складних життєвих ситуаціях завдяки усвідомленої відношення до нормам, оцінкам і самооцінці.

Із цією метою необхідно розвивати певні здібності, які посилюють схильність індивіда до толерантного ставлення та здійснення відповідних дій. До таких здібностей належать: уміння вести діалог, спілкуватися, з розумінням вислуховувати іншого й висловлювати свої погляди, права та потреби таким чином, щоб інший міг їх зрозуміти.

Размещено на Allbest.ur