"Третя хвиля" О. Тоффлера

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ФАКУЛЬТЕТ СУСПІЛЬНИХ НАУК

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Реферат

на тему: Третя хвиля О. Тоффлера

Виконала

студентка ІІ курсу

денного відділення

спеціальність «Соціологія»

Зейкан С. М.

2014

Вступ

Інформаційне суспільство - це соціологічна концепція, що визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер. Прибічники теорії інформаційного суспільства пов'язують його становлення з домінуванням четвертого інформаційного сектору економіки, який іде після сільського господарства, промисловості та сфери послуг. При цьому стверджується, що капітал і праця, які є основою індустріального суспільства, поступаються місцем інформації та знанню у сучасному суспільстві. Революціонізуючі дії інформаційних технологій приводять до того, що в інформаційному суспільстві класи змінюються соціально недиференційованими "інформаційними спільнотами".

Традиційним корпораціям протиставляються "малі" економічні форми - індивідуальна діяльність вдома, "електронний котедж". Вони включені у майбутню структуру інформаційного суспільства з його "інфо-", "техно-" та іншими сферами людського буття. Було висунуто проект "глобальної електронної цивілізації", що базується на синтезі телебачення, комп'ютерної та інших мереж. "Комп'ютерна революція" поступово приводить до зміни традиційного друку електронними книгами, змінює ідеологію, перетворює безробіття у цікаве проведення часу. Соціальні та політичні зміни розглядаються у теорії інформаційного суспільства як наслідок "мікроелектронної революції". Перспектива розвитку демократії пов'язується з розповсюдженням інформаційної техніки. Тоффлер відводить головну роль у цьому телекомунікаційній "кабельній мережі" , яка забезпечує двосторонній зв'язок громадян з урядом, дозволить враховувати їх думку при розробці поличних рішень. Розробки у галузі "штучного інтелекту" розглядаються як можливість інформаційного трактування самої людини. Концепція інформаційного суспільства викликає критику з боку гуманістично орієнтованих філософів та науковців, які додержуються думки щодо негативних наслідків комп'ютеризації суспільства.

Тоффлер не дає новій цивілізації визначення, але доводить, що вона має принципово новий характер. "Багато чого у цій виникаючій цивілізації протирічить традиційній індустріальній цивілізації. Це водночас і технічно розвинута, і анти індустріальна цивілізація. "Третя хвиля" несе із собою новий образ життя, оснований на відновних джерелах енергії, на методах виробництва, що роблять застарілими більшість фабричних технологій, на радикально перетворених школах та корпораціях майбутнього. Така цивілізація несе з собою новий кодекс поведінки та виводить нас за межі концентрації енергії, грошових коштів і влади".

Автор жодного разу не дав прямого визначення поняттю "інформаційного суспільства", яке сам ввів. Він надає визначення через перелік елементів, які є радикально новими для сьогодення та мають у корені змінити життя теперішнього та наступних поколінь.

За його думкою, у наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва, отримання знань, а також для характеру трудової діяльності людини набуває новий соціальний уклад, який базується на телекомунікаціях. Революція в організації та обробці інформації, в якій головну роль відіграє комп'ютер, розгортається водночас з розвитком індустріального суспільства.

Як співзасновник концепції "інформаційного суспільства", Тоффлер один із перших виділив його характерні ознаки. Його визначення цього поняття зводиться до роз'яснення суттєвостей нового суспільства через зміни, що будуть відрізняти "післяреволюційне" суспільство від теперішнього.

Він вважав, що обладнання та машини є, між іншим, не тільки втіленням праці, а й втіленням інформації. Ця думка має рацію по відношенню до капіталу, землі та будь-якого іншого фактору економіки, у якому втілено працю. Нема жодного засобу продуктивного застосування праці, який водночас не був би застосуванням інформації. Більш того, інформацію, як і капітал, можна накопичувати та зберігати для майбутнього використання.

Основна частина

Елвін Тоффлер (англ. Alvin Toffler) -- американський письменник, соціолог та футуролог, один з авторів «Інформаційної цивілізації».

В його основних роботах викладено тезис про те, що людство переходить до нової технологічної революції, тобто на зміну першої хвилі аграрної цивілізації і другої (індустріальної цивілізації) приходить нова, яка веде до створення надіндустріальної інформаційної цивілізації. Тофлер попереджує про нові складнощі, соціальні конфлікти і глобальні проблеми, з якими зіткнеться людство на переході між XX і XXIстоліттями.

Всесвітнє визнання принесли Е. Тоффлеру його роботи з найактуальніших проблем, що постали перед сучасною цивілізацією. Серед них необхідно виокремити такі як «Футурошок» (1970), «Споживачі культури» (1973), «Доповідь про екоспазм» (1975), «Третя хвиля» (1980), «Передбачення та передумови» (1983), «Адаптивна корпорація» (1985), «Метаморфози влади» (1990). Дві роботи написані ним у співавторстві з дружиною Г. Тоффлер («Війна та антивійна. Досвід виживання на порозі XXI століття» (1993) та «Створюючи нову цивілізацію: політика у суспільствах «третьої хвилі») (1995)). Книги Е. Тоффлера характеризуються у першу чергу публіцистичним напруженням, виклад нових концептуальних положень поєднується у них з простотою подачі матеріалу та описом великої кількості парадоксальних ситуацій. Це викликає як відносно відсторонене ставлення до нього з боку академічних кіл, так і величезний успіх у читацької аудиторії. Наприклад, праці «Футурошок» та «Третя хвиля» перекладені понад двадцятьма мовами і видані накладом близько 6 млн примірників кожна.

Елвін та Гейді Тоффлери відзначені рядом академічних нагород та премій. Е. Тоффлер -- почесний професор шести американських університетів, член американської Асоціації за розвиток наукових досліджень; його робота «Футурошок» (або «Зіткнення з майбутнім») відзначена французькою премією за кращу закордонну книгу, а автор удостоєний французького Ордена мистецтв та літератури. Пані Гейді Тоффлер за її внесок у розвиток соціальних наук відзначена почесною медаллю Президента Італії. Елвін та Гейді Тоффлери одружені впродовж 50 років, мають дорослу доньку та двох онуків. Вони живуть у штаті Каліфорнія, США.

Наукові ідеї: У своїх роботах Тоффлер констатує наявність кризових явищ в індустріальній системі, які пов'язано з тим, що індустріальний світ вступає в нову стадію історичного розвитку, стадію технотронної цивілізації, котра вже не піддається законам індустріалізму. Просування до «нового суспільства» відбувається в процесі розвитку суперіндустріальної цивілізації.

Прогнозуючи майбутнє, Е. Тоффлер розробив кілька моделей. Так, у праці «Третя хвиля. Від індустріального суспільства до гуманнішої цивілізації» (1980) крах індустріалізму він пов'язує з послідовною зміною «хвиль перемін»: аграрна хвиля цивілізації, індустріальна хвиля цивілізації, хвиля комп'ютерів, комунікацій та утвердження суперіндустріалізму.

Аналогічні ідеї розвиває Е. Тоффлер і в праці «Передбачення та передумови» (1983), хоча тут особливу увагу він звертає на формування різних структур інформаційного суспільства. У праці «Метаморфози влади» (1990) Е. Тоффлер майбутнє повґязує із побудовою цілісної гуманної цивілізації, перехід до якої відбудеться шляхом революції влади, яку він називає однією із найважливіших революцій, вона є рушійною силою багатьох змін. Основним фактором «революції влади» є знання.

В книзі «Третя хвиля» Тофлер описує три типи суспільства, використовуючи алегорію хвилі. Кожен новий тип суспільства наче хвиля виштовхує попередній на узбіччя історії.

· Перша хвиля - це суспільство після аграрної революції, що прийшло на зміну первісним мисливцям-збирачам.

· Основними рисами суспільства другої хвилі є: нуклеарна сім'я; система освіти, створена на зразок промислового виробництва; і корпорації.

Таке суспільство є індустріальним і базується на масовому виробництві, масовому розповсюдженні, масовому споживанні, масовій освіті, засобах масової інформації, масовому відпочинку, масовому дозвіллі і зброї масового знищення. Якщо поєднати ці речі з стандартизацією, централізацією, концентрацією і синхронізацією, отримаємо стиль організації, яку називаємо бюрократією.

· Третя хвиля - це постіндустріальне суспільство, риси якого можна спостерігати у розвинутих країнах, починаючи з середини 50-х рр. ХХ ст. Для характеристики цього суспільства Тофлер підбирає багато слів, а також терміни придумані іншими людьми. Наприклад - інформаційне суспільство, що передбачає демасифікацію, різноманітність, виробництво продукції базованої на знаннях, і прискорення змін.

В цьому постіндустріальному суспільстві існує різноманітність стилів життя (субкультури); адгократії (гнучкі, поліморфні об'єднання), що швидко пристосовуються до змін. Інформація може замістити собою більшість матеріальних ресурсів, і стає основним матеріалом для працівників (когнітаріїв замість пролетаріїв).

Спочатку була "перша хвиля", яку Тоффлер називає "сільскогосподарською". Земля всюди була основою економіки, життя, політики, родинної організації. Скрізь панував простий розподіл праці, існувало декілька каст або класів. Влада була авторитарною, соціальне походження людини визначало її місце у житті. Економіка була децентралізованою: кожна община виробляла більшу частину того, у чому відчувала необхідність.

Триста років тому назад відбувся "вибух, хвилі від якого обійшли всю землю, знищуючи стародавні суспільства та народжуючи якісно нову цивілізацію". Таким вибухом була промислова революція. До середини ХХ століття сили "першої хвилі" були знищені і на землі "запанувала індустріальна цивілізація". Однак влада її була не довгою.

Нова цивілізація входить у наше життя. Приносить нові сімейні відносини, нову економіку, нові політичні конфлікти, зміни в стилі роботи, відпочинку, свідомості в цілому. Життя, яке базується на відновлюваних джерелах енергії, виробництві із замкненим циклом, радикально перетворених домівках, школах та корпораціях майбутнього. Третя хвиля готує для нас новий кодекс поведінки, залишає в минулому стандартизацію, синхронізацію, централізацію, концентрацію енергії, грошей та сил.

Конфлікт між Другою і Третьою хвилею, по суті є сьогодні основною причиною політичної напруги в суспільстві. Проте найбільш важливе політичне питання полягає не в тому, хто контролює останні дні індустріального суспільства, а в тому, хто формує нову цивілізацію.

Структури Другої хвилі з гуркотом падають. Зникають масові суспільства з їх масовою продукцією. Для Третьої хвилі характерні немасове виробництво невеликих партій товарів високого попиту. Компанії виробляють товари та послуги, орієнтуючись на певного постійного користувача. Весь час збільшується число газет, телеканалів, сайтів, передбачених для невеликої цільової аудиторії. Розпадаються гігантські телемережі та медіа-монстри.

В свою чергу сама складність нової системи потребує все більшого обміну інформацією між її частинами - компаніями, органами влади, лікарнями, асоціаціями та окремими особами. Це створює величезну потребу в комп'ютерах, цифрових мережах та нових засобах роботи з інформацією.

Одночасно ростуть темпи технологічного обміну, ділової повсякденної праці. Фактично, економіка Третьої хвилі функціонує з такими високими швидкостями, що її основні постачальники ледве витримують темп. І все це через те, що знання зменшують потребу в сировині, праці, часі, просторі, капіталі та інших ресурсах, стають незамінним головним джерелом сучасної економіки, цінність якого постійно зростає.

Гігантські зміни, перед обличчям яких опинилось людство, серйозно похитнули наше самовпевнене уявлення про майбутнє. Все більш поширеними стають песимістичні погляди. Психотерапевти і гуру займаються земельним бізнесом, а люди безцільно бродять по сірим вулицям, впевнені, що дійсність - це абсурд, божевілля та повна нісенітниця.

Багато хто звик до постійного набору поганих новин, фільмів жахів, нічних кошмарів та почуття приреченості, остаточно вирішили, що у сучасного суспільства та у них особисто майбутнього немає. Земля рішуче рухається до фінального катаклізму.

Тоффлер однак стверджує, що зміни не є хаотичними чи випадковими, а складаються в точну і ясну модель. Нормальне, прекрасне майбутнє можливе при перебудові стилю життя, навчання, роботи, мислення. Глобальну гонку виграють ті країни, і ті індивіди, котрі завершать свій перехід до Третьої хвилі з мінімальними внутрішніми суперечностями та безпорядками.

Спочатку Е. Тоффлер описує індустріальну фазу Другої Хвилі і ретельно змальовує картину нової цивілізації, що визріває сьогодні. Нова цивілізація, на думку Е. Тоффлера, настільки глибоко революційна, що ставить під сумнів усі усталені уявлення. Всі старі способи мислення, старі формули, догми й ідеології, незалежно від того, як високо їх цінували та якими корисними вони були в минулому, більше не відповідають обставинам. Світ, який швидко утворюється внаслідок зіткнення нових цінностей і технологій, нових геополітичних відносин, нових стилів життя й засобів сполучення, вимагає абсолютно нових ідей та аналогій, класифікацій та концепцій. "Ми не можемо, - пише Е. Тоффлер, - втиснути зародковий завтрашній світ у вчорашнє традиційне, затишне житло. Не годяться вже й ані ортодоксальні напрями думок, ані ортодоксальні настрої".

Е. Тоффлер, описуючи індустріальну цивілізацію, що відмирає, користується термінами "техносфера", "соціосфера", "інфосфера" та "енергосфера", а далі показує, як кожна з них зазнає революційних змін у сьогоднішньому світі. Прагне показати, в яких зв'язках перебувають між собою ці сфери, а також "біосфера" та "психосфера", які формують структуру психологічних та особистих відносин, через які зміни зовнішнього світу вони впливають на наше приватне життя.

Е. Тоффлер припускає, що цивілізація також керується певними принципами і розвиває свою власну "суперідеологію", щоб пояснити дійсність і виправдати власне існування.

"Коли ми зрозуміємо, - стверджує Е. Тоффлер, - як ці сфери, процеси та принципи взаємодіють та як вони змінюють одне одного, спричиняючи потужні течії перемін, ми набагато чіткіше осмислимо гігантську хвилю перемін, яка сьогодні накочується на наше життя".

У "Третій хвилі" Е. Тоффлер прагне обґрунтувати тезу, що економіка не є найголовнішим чинником сучасного капіталізму.

Це веде за собою і зовсім інший характер виробництва. "Новий спосіб виробництва, - пише Е. Тоффлер, - робить можливим повернення до домашнього виробництва на новій, вищій, електронній базі й акцентує увагу на домівці як центрі суспільства". Тому з'являється можливість все робити вдома, а це здебільшого промисловість самообслуговування, ніж виробництво товарів для ринку, де виробництво і самообслуговування ніби зосереджені в одному місці. Цьому типу виробництва, а саме споживанню, відповідає певна етика - етика, яка приходить на зміну протестантській етиці з її вузькоекономічним визначенням особистого успіху. "Замість ранжування людей згідно з тим, чим вони володіють, ця етика надає високу цінність тому, що люди роблять".

Згідно з цією етикою повага до людини залежить вже не від наявного капіталу, а від практичної віддачі у безпосередній її діяльності. Звідси, змінюється цінність не тільки окремої людини, а й усього суспільства загалом. Так, на думку Е. Тоффлера, відбувається своєрідна "гуманізація суспільства", бо зі знеціненням влади капіталу зникає притаманне капіталістичному духу користолюбство.

Висновок

Важливо розуміти, що інформація має деякі специфічні особливості. Якщо я матиму 1000 одиниць землі, а потім віддам кому-небудь 500 одиниць, то у мене залишиться лише половина. Але якщо у мене є деяка кількість інформації і половину віддам іншій людині, то я буду мати все, що мав. Якщо я дозволю користуватися моєю інформацією, то скоріше за все і зі мною поділяться чим-небудь корисним. Таким чином, угоди з приводу матеріальних речей ведуть до конкуренції, у той час, коли інформаційний обмін - до співробітництва. З цього можна зробити висновок, що інформація - це ресурс, яким можна ділитися без жалю. Другою специфічною рисою споживання інформації є те, що на відміну від споживання матеріалів чи енергії, яке веде до збільшення ентропії у Всесвіті, використання інформації веде до іншого ефекту - воно збільшує знання людини, підвищує організованість в оточуючому середовищі та зменшує ентропію.

У своїй праці автор дає розвернуту характеристику поняттю інформації. При цьому він підкреслює відмінність останньої від інших видів економічних та соціальних цінностей. Цим він обґрунтовує ідею про виключність наступної нової стадії та неминучість перелому в історії з її наступом. інформаційний суспільство тоффлер

У постіндустріальному суспільстві інвестиції робляться в інший рівень, ніж в індустріальному суспільстві, тобто у виробництво засобів виробництва. Щодо індустріального виробництва, то воно діє більш глобально - на керівничому рівні, тобто у механізмі виробництва в цілому. Тоффлер виділяє дві головні форми, які приймає постіндустріальне суспільство під час дії. По-перше, це нововведення, тобто здатність виробляти нову продукцію внаслідок інвестування науки і техніки. По-друге, це керівництво, здатність використовувати складні системи інформації і комунікацій.

Необхідно відмітити, що постіндустріальне суспільство звертає на себе всі елементи економічної системи. Ці дії не завжди приймають форму свідомої волі, що втілена в особистість або навіть у групі людей. Ось чому таке суспільство має носити назву програмуємого. Це визначення вказує на здатність останнього створювати моделі керування виробництвом, розподілом та споживанням. Тому таке суспільство з'являється не внаслідок еволюційних законів або специфічних культурних характеристик, а швидше як результат виробництва завдяки дії суспільства самого на себе.

При визначенні поняття "інформаційного суспільства" на думку Тоффлера найважливішим моментом є те, що робиться акцент на нові економічні стосунки. Він підкреслює "...особливу важливість перетворень інвестиційної та керівної політики під час телекомунікаційно-інформаційної революції..." Знайомлячись з працею Тоффлера, можна відмітити, що він робить спробу узагальнити визначення нового суспільства.

З цією метою він звертає увагу на всі назви, об'єднані префіксом "пост". У цьому префіксі відчувається деяка обмеженість людського пізнання, схильного відштовхуватися від досягнутого, не звертаючи уваги на те, що для нового суспільства, побудованого на нових принципах, бажано дати нову назву. Саме тому я вважаю, що назва "інформаційне суспільство" цілковито відображає суть майбутнього соціуму та далі вирішив додержуватися цього формулювання.

Культура у новому суспільстві: Нові образи та уявлення не піддаються класифікації - частково тому, що вони не вкладаються в старі категорії, частково, тому що мають дивну непов'язану форму.

Читачі дешевих видань та спеціалізованих журналів, вони короткими прийомами сприймають величезну кількість інформації. Але і вони намагаються знайти нові поняття та метафори, які б дали можливість систематизувати чи організувати ці короткі прийоми в більше ціле. Однак, замість того, щоб намагатись втиснути нові дані в стандартні категорії та рамки "другої хвилі", вони хотіли б все побудувати на свій власний лад. Словом, замість того, щоб просто позичити готову ідеальну модель реальності, ми самі мусимо знову та знову її винаходити. Це важка необхідність, яка, разом з тим, відкриває великі можливості для розвитку індивідуальності, демасифікації культури та особистості. Деякі, правда, не витримують, ламаються або відходять в сторону. Інші перетворюються на компетентних індивідів, здатних підійматись в своїй діяльності на новий, більш високий рівень, вони постійно розвиваються. Але в будь-якому випадку людина перестає бути стандартною, нею не так легко керувати, як це зображали письменники "другої хвилі".

Тоффлер одним з перших помітив корінні зміни, які мали місце за останній час в культурі суспільства, особливо західного. Наростаюча сила потоку інформаційного обміну між людьми породила новий тип культури, в якій все підпорядковано необхідності класифікації, уніфікації для найбільшої компресії та підвищення ефективності при передачі від людини до людини чи то особисто, чи то через засоби масової інформації.

Техніка не тільки наближує нас до пізнання, техніка відкриває перед нами новий світ та нові можливості існування в ньому. Тоффлер один із перших підняв проблему нової естетики у технізованому світі.

Л ю д и н а у н о в о м у с у с п і л ь с т в і: Радикальні зміни у сфері виробництва неминуче призведуть до великих соціальних змін. Ще при житті нашого покоління фабрики та установи наполовину опорожніють та перетворяться у складські приміщення. Футуристи вважають, що розвиток інформаційної мережі дозволить значно розширити практику праці вдома. Це дозволить зменшити забруднення оточуючого середовища та знизити витрати на її відновлення. У напрямку створення електронного котеджу діють і соціальні фактори. Чим більше скорочується робочий день, тим більше часу є у робітника для саморозвитку.

Але розвиток технічного прогресу призведе і до деяких труднощів у сфері зайнятості, адже використання нових технологій стане передумовою звільнення багатьох робочих місць та збільшення безробіття. Регулювання державою рівня зайнятості має дуже велике значення у цьому випадку.

Визначення поняття "інформаційного суспільства" є одним з ключових моментів даної роботи.

У 50-70 роки стало ясно, що людство вступає в нову епоху, дорогу до якої було прокладено бурним розвитком техніки, зокрема комп'ютерів. Проблема існування та буття людини у повністю "технонізованому та інформатизованому" світі не могла не турбувати філософів. О. Тоффлер, який багато написав про цю проблему, не вагався у радикальному оновленні всього життя людства у рамках цієї нової формації. Він проаналізував проблему не тільки з якогось одного боку: політичного, економічного або соціального.

Цікаво відмітити, що майже всі запропоновані ним назви мають латинський префікс "пост", ніби їх він очікують якогось всесвітнього катаклізму, глобальних змін у науці та техніці.

Оскільки автор, не дав чіткого визначення концепції "інформаційного суспільства", необхідно поєднавши все вище сказане зробити деякі висновки. При цьому не можна обмежуватися у визначенні чисто економічним аспектом, чи соціальним фактором, оскільки багатогранні зміни охоплять майже всі сфери людської діяльності. Таким чином, " інформаційне суспільство" - це цивілізація, яка базується на нематеріальній субстанції, умовно названою "інформацією". Така цивілізація має властивість взаємодіяти як з духовним, так і з матеріальним світом людини. Остання властивість особливо важлива для розуміння суті нового суспільства. Оскільки інформація формує матеріальне середовище життя людини та виступає у ролі нових технологій, комп'ютерних програм тощо.

Що стосується проблем "інформаційного суспільства", то тут декілька глобальних питань є причиною більш дрібних. Перше з них - принципова невизначеність суті інформації як з матеріальної, так і з філософської точки зору. Друга - взаємодія техніки, інформації та людини. Третя - взаємодія техніки та природи. Ці питання ще очікують своїх дослідників.

Список використаних джерел

1. Елвін Тоффлер Третя хвиля / Перекладач: Андрій Євса, за редакцією Віктора Шовкуна. -- 2000. -- Київ: Видавничий дім «Всесвіт». -- 480 с. -- 1000 прим. -- ISBN 966-95607-2-1

2. Тоффлер Е. Нова парадигма влади. Знання, багатство й сила / Перекладач: Наталка Бордукова. -- Харків: Акта. -- 688 с. -- ISBN 966-7021-48-3

3. Елвін Тоффлер (переклад Оксани Дащаківської) Іміджмейкери // Ї. -- (число 32/2004).

4. Тоффлер Э.,Тоффлер Х. Создание новой цивилизации. Политика Третьей волны. -- Новосибирск: Сибирская молодежная инициатива, 1996.

5. Тоффлер Э. Шок будущего. -- М.: АСТ, 2001. -- 560 с.

6. Тоффлер Э. Третья волна. -- М.: АСТ, 2004. -- 784 с.

7. Тоффлер Э. Война и антивойна. -- М.: АСТ, 2005. -- 416 с.

8. Тоффлер Э.,Тоффлер Х. Революционное богатство: Как оно будет создано и как оно изменит нашу жизнь / Пер. з англ. М. Султановой, Н. Цыркун. -- М.: АСТ, 2008. -- 569 с.

Размещено на Allbest.ru