Профілактика безробіття молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні питання вивчення безробіття як соціального явища

1.1 Визначення та характеристики безробіття

1.2 Проблеми безробіття серед молоді

1.3 Соціальні наслідки безробіття

Висновок до першого розділу

2. Практика організації профілактики безробіття серед молоді

Висновок до другого розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Актуальність теми дослідження. Становище молоді в суспільстві є одним з важливих показників рівня його розвитку, так як в зовнішності молоді проглядаються риси майбутньої соціальної дійсності.

На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається загострення проблем зайнятості.

Економічна криза, яку нині переживає Україна, негативно впливає на ринок праці, спостерігається катастрофічне збільшення кількості безробітних.

Політичні, економічні та соціальні реформи повністю змінили стан ринку праці в Україні. З одного боку, для людей відкрилися нові можливості для самореалізації, з іншого -- з'явилися нові проблеми, перш за все пов'язані з різким скороченням попиту на робочу силу, виникненням безробіття. На сьогоднішній день, в умовах економічної і політичної нестабільності, процес соціальної адаптації, питання трудової зайнятості та професійної затребуваності молодих людей є актуальною проблемою, оскільки зруйновано цілісну систему роботи з молодим поколінням різних категорій. Молодь є однією з найбільш уразливих груп населення. В даний час соціально значимі цілі праці девальвовані, а моральні норми, адекватні завданням розвитку суспільства, не сформувалися. Це веде до відчуження юнаків і дівчат від праці і в перспективі містить зародок соціальної нестабільності. Серед офіційно зареєстрованих безробітних молоді люди складають більше 1/3. Кожен п'ятий молодий безробітний шукає роботу більше 8 місяців. Все це знаходиться в суперечності з очікуваннями активного економічного участі молоді у підйомі виробництва. Адже саме молодь є ту вікову категорію, яка є найбільш перспективною в плані здійснення прогресивної соціальної ролі.

Соціальний стан молоді призвело суспільство до усвідомлення необхідності дослідження проблеми безробіття та її рішення, так як завтрашній день у руках сьогоднішньої молоді.

Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що питання безробіття вивчали такі автори як Бочарова В.Г., Перепелиця М.Л., Скуратівський В.А., Палій О.М., Капська А.Й., Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлебік С.Р, Александрова О.Н., Боголюбова, Васильєва Н.

Але науковці мало уваги приділяли такій проблемі, як профілактика безробіття, саме це і зумовило вибір теми дослідження, а саме «Профілактика безробіття в процесі профорієнтаційної роботи».

Мета дослідження : дослідити явище безробіття серед молоді як соціально-педагогічну проблему, визначити фактори, які спричиняють це явище та шляхи його подолання.

Об'єктом - безробітня молодь.

Предмет - безробіття серед молоді як соціально - педагогічна проблема.

Основні завдання:

- вивчення та аналіз наукової літератури з проблеми дослідження;

- дослідити сутність безробіття як соціального явища;

- визначити фактори, що сприяють виникненню безробіття серед молоді;

- зясувати шляхи подолання безробіття молоді;

- уточнення найбільш ефективних методів соціально - педагогічної роботи з організації профілактики безробіття серед молоді.

Методи дослідження :порівняння, аналіз, узагальнення, вивчення праць фахівців у галузі соціальної роботи, психології, педагогіки, досвіду роботи фахівців у даній сфері.

Робота містить: вступ, 2 розділи, висновки до них, загальні висновки, список використаної літератури, додатки.

безробіття молодь соціальний профілактика



1. Теоретичні питання вивчення безробіття як соціального явища

1.1 Визначення та характеристики безробіття

Перехід України до ринкових відносин спричинив за собою специфічні проблеми соціально-трудової сфери. Дефіцит робочої сили змінився дефіцитом робочих місць, що призвело до безробіття. Явище безробіття невід'ємно пов'язане з ринком праці.

Ринок праці - важлива і багатопланова сфера економічного і соціально політичного життя суспільства. На ринку праці отримує оцінку вартість робочої сили визначаються умови її найму, в тому числі і розмір заробітної плати, умов праці, можливість отримання освіти, професійного зростання, гарантія зайнятості.

Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активного населення) не зайнята у виробництві товарів і послуг. Безробітні поряд із зайнятими формують робочу силу країни. Згідно з визначенням К.Х. Брайкера, безробіття - це явище в економіці, при якому частина економічно активного населення, яка бажає працювати, не може застосувати свою робочу силу [4, с.23-24].

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) -- особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

- не мали роботи (прибуткового заняття);

- активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;

- готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

А нашій країні безробітними вважаються працездатні громадяни, що не мають роботи і заробітку (трудового доходу), що проживають на території України, зареєстровані в органах служби зайнятості за місцем проживання з метою пошуку підходящої роботи, які шукають її і готові приступити до неї [9,с.45].

Безробітними не можуть бути визнані:

- Громадяни віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності;

- Громадяни, які вперше шукають роботу і не мають професії, в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

- Особи, які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

- Особи, які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку [5, с.43-47].

Таким чином, в реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення робочої сили над попитом на неї.

Тривалість безробіття - це показник, що характеризує середню тривалість пошуку роботи серед осіб, які мають статус безробітного на кінець аналізованого періоду. Безробіття розрі зняється по тривалості: тимчасова (до 4-х місяців) і хронічна (понад рік).

Насьогодні вчені виділяють наступні причини безробіття:

1. Структурне порушення економіки - починаеться впровадження нових технологій та обладнання, що призводить до зменшення зайвої робочої сили на підприємствах;

2. Економічний спад чи криза, які змушують роботодавців знижувати потребу в усіх ресурсах, зокрема і трудових;

3. Політика уряду та профспілок у сфері оплати праці: підвищення мінімальної заробітної платні збільшує витрати виробництва та цим знижує попит на робочу силу;

4. Сезонні модифікації у рівні виробництві, а та в окремих галузях економіки;

5. Зміни у демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення працездатного віку збільшує попит на працю, і тому зростає можливість безробіття.

Причини виникнення безробіття дозволяють виділити типи безробіття: природне та вимушене.

Природне безробіття набуває форми добровільного, фрикційного, інституціонального, структурного.

- Фрикційне безробіття пов'язане з пошуками чи очікуваннями роботи. Воно означає неповороткість ринку праці: система розповсюдження інформації про претендентів на робочі місця і вакансії є недосконалою, а географічне переміщення робітників не може відбуватися моментально. - Структурне безробіття пов'язане зі змінами у структурі попиту на працю по галузях, регіонах і необхідністю певного часу для встановлення між структурою робочої сили, певними якостями працівників і вільними місцями з певними професійними вимогами. У ході технологічних перетворень попит на одні професії зменшується або скорочується, на інші збільшується, змінюється географічний розподіл робочих місць. [10, с. 46-49].

- Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільнюється з роботи за власним бажанням у зв'язку з незадоволеністю рівнем оплати праці, умовами роботи, тощо.

- Інституціональне безробіття -- складова частина фрикційного безробіття. Це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно пов'язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи тощо призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних.

Вимушене безробіття - це безробіття, коли людина в працездатному віці не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

У цілому рівень безробіття складається з комплексу рішень, які приймаються і тими, хто пропонує свою працю, і тими, хто пред'являє попит на нього. Очевидно, що всі вони враховують і можливі вигоди, і очікувані витрати в результаті прийняття тих чи інших рішень. Як витрати згоди на роботу, так і витрати відмови від неї для різних людей дуже різні в залежності від таких факторів, як стать, вік, стаж, кваліфікація, приналежність до тих чи інших професійно-посадових груп, джерела доходу, не пов'язані з основною роботою.

Якщо людина втрачає роботу, їй необхідно протягом 7 днів із дня звільнення звернутись до Державної служби зайнятості в тому районі, де людина проживає, і зареєструватись як такою, що шукає роботу. Це слід зробити обов'язково, інакше буде втрачено право на призначення допомоги по безробіттю. Протягом семи днів із дня реєстрації служба зайнятості повинна запропонувати підходящу роботу. Велике значення має причина, через яку людина втрачає роботу. Якщо людина була звільнена з роботи у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, то їй надаються особливі гарантії, якщо з інших причин, -- то така людина реєструється в службі зайнятості на загальних підставах.

Разом з тим, зростає чисельність незареєстрованих безробітних, які не вважають за необхідне звертатися до служби зайнятості і часом знаходять альтернативні джерела існування. Це свідчить про зростання видів діяльності, що не враховуються державною статистикою, і вимагає посилення контролю з боку органів управління. Аналіз показує наявність деякого контингенту безробітних, які не мають кваліфікації, або втратили її в силу тривалого безробіття, При несприятливому збігу обставин і недостатньої активності служби зайнятості, багато хто з них може поповнити маргінальні прошарки суспільства. Відносно цих осіб необхідні розробка і реалізація програми, яка містить цілеспрямовані та систематичні заходи для їх соціальної реабілітації.

1.2 Проблеми безробіття серед молоді

Особливо важливою є проблема молодіжного безробіття. Закінчення навчального закладу, особливо за контрактом, несе за собою невизначеність з місцем роботи за фахом, або взагалі її відсутність. Роботодавці часто висувають умови, які не може задовольнити молодь. Це пояснюється тим, що потрібні досвідчені працівники, а досвіду роботи у молоді, яка нещодавно закінчила навчальний заклад, ще не має. Саме це і зумовлює значне безробіття молоді віком 15-24 роки.

Безробіттям породжується ризик - неправильно обраної професії. Проблема у тому, що знижується активність суб'єктів системи професійної освіти, у зв'язку з втратою соціального замовлення на випускників. Найважче безробіття вдаряє по літнім (їх уже ніхто не хоче брати на роботу через низьку продуктивность і погане здоров'я) і наймолодшим (їх ще ніхто не хоче брати на роботу через низьку кваліфікацію й відсутність досвіду). Молодіжне безробіття охоплює віковий період від 16 до 30 років. Це можуть бути підлітки, які отримали неповну середню освіту і молоді люди з дипломами про закінчення ВНЗ.

Безробіття активно досліджується в різних напрямках. Одне з них пов'язано з вивченням його психологічних і ціннісних компонентів. Наявні в літературі дані дозволяють говорити про особливу структуру свідомості, яка забезпечує подолання безробітними життєвих труднощів. Вчені вже звернули увагу на зміну поведінки після втрати роботи, яку супроводжують зміна самооцінки, переструктурування референтності [7, с.67-69].

У цілому фахівці звертають увагу на різноманіття способів реагування людей на незайнятість: одні справляються з важкою життєвою ситуацією краще, інші гірше, а деякі навіть знаходять задоволення в альтернативних життєвих стилях.

У сучасних умовах молодь, яка закінчила навчальні заклади все частіше відчуває себе зайвою на ринку праці. Брак вільних робочих місць, відсутність роботи за спеціальністю, низька територіальна мобільність як наслідок нерозвиненості соціальної інфраструктури призводять до невпевненості молоді в завтрашньому дні.

1.3 Соціальні наслідки безробіття

Наслідки безробіття як складного соціально-економічного явища неможливо оцінити однозначно, вони мають і негативне і позитивне значення.

До негативних соціально-економічних наслідків безробіття можна віднести:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тобто спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. За результатами досліджень, працівник навіть після трьох місяців безробіття досягає попередньої продуктивності праці лише приблизно через 7 місяців [25, с.22-23].

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя.

Допомога по безробіттю завжди є меншою, аніж заробітна плата і має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний, інвестиційний попит, скорочує обсяги заощаджень у населення. Наприклад, у Франції безробітні протягом 30 місяців отримують 79% заробітку, як страхову допомогу. В Італії та Німеччині приблизно половина людей, що залишилися без роботи, не знаходять нової протягом 12 місяців після звільнення. Щедра допомога - в Німеччині - 72%, у Португалії - 81%, у Бельгії - 82%. Тривалість виплат варіюється від 1 до 5 років. У Бельгії вони взагалі безстрокові, так що можна з допомоги одразу виходити на пенсію.

5. Сам факт безробіття наносить людині тяжку психологічну травму, порівняну із самими неприємними обставинами (смерть близьких, тюремне ув'язнення тощо). Про масштаби соціальних наслідків безробіття свідчить ряд фактів. Зокрема, практично у всіх країнах найбільш уразливими соціальними групами, які найбільше страждають від безробіття, є молодь та жінки. ЗУніверситету Хопкінса Харві Бреннер, який більше тридцяти років вивчав соціальні наслідки безробіття в США, встановив, що його збільшення в національних масштабах на один відсоток викликає ріст кількості самогубств на 4,1%, пацієнтів у психіатричних закладах - на 3,4%, ув'язнених - на 4%, кількість убивств підвищується на 5,7%. Причому вивчення справ правопорушників показує, що приблизно 70% ув'язнених у момент арешту не мали роботи, що рецидивізм можна пояснити відсутністю роботи [30]. Незважаючи на негативні і важкі наслідки безробіття, можна відзначити й ряд позитивних моментів, пов'язаних із ним.

По-перше, на думку більшості економістів, безробіття - найважливіша умова нормального й безперебійного функціонування економіки. Воно, зокрема, забезпечує формування резерву робочої сили.

По-друге, забезпечується необхідний виробництву перерозподіл кадрів та їх зосередження в тих видах діяльності, що необхідні споживачам.

По-третє, роботодавці мають можливість підібрати висококваліфікованих спеціалістів. Відбувається стимулювання робітника до систематичного підвищення своїх фахових навичок і вмінь.

По-четверте, безробітна людина має вільний час і може приділяти його родині, вихованню дітей, одержуючи при цьому допомогу по безробіттю [30].

Ставлення до безробіття з часів змінювалося. На початку ХХ століття його розглядали як «соціальне зло», в середині сторіччя - як закономірне явище для країн з ринковою економікою. У даний час безробіття є стійкою соціально-економічною категорією.



Висновок до першого розділу

Отже відповідно до визначення Міжнародної організації праці, безробіття розглядається як втрата заробітків у зв'язку з тим, що людина, здатна працювати і готова трудитися, але не має можливості отримати відповідну посаду.

1. Виділяють такі види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне. Чисельність безробітних визначається на основі їхньої добровільної реєстрації в районних і міських відділеннях Державної служби зайнятості.

2. Важче за все безробіття вдаряє по літнім і самим молодим людям.

Молодіжне безробіття охоплює віковий період від 16 до 30 років. Це можуть бути підлітки, які отримали неповну середню освіту і молоді люди з дипломами про закінчення ВНЗ, оскільки існує проблема працевлаштування випускників, які отримали професійну освіту, в результаті чого багато хто з них змушені працювати не за фахом. Безсумнівно молодіжне безробіття має свої наслідки, як правило негативні.

3. На сьогодні виділено наступні причини безробіття: структурне порушення економіки - починається впровадження нових технологій та обладнання, що призводить до зменшення зайвої робочої сили на підприємствах; економічний спад чи криза, які змушують роботодавців знижувати потребу в усіх ресурсах, зокрема і трудових; політика уряду та профспілок у сфері оплати праці: підвищення мінімальної заробітної платні збільшує витрати виробництва та цим знижує попит на робочу силу; сезонні модифікації у рівні виробництві та в окремих галузях економіки; зміни у демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення працездатного віку збільшує попит на працю, і тому зростає можливість безробіття.

4. Характеризуючи безробітного, соціальні педагоги виходять з того, що праця - це не просто засіб отримання заробітку. Насправді це засіб придбання цілої сукупності статусів, з якими нерозривно пов'язане життя людини. Втрата зайнятості погрожує чимось більшим, аніж просто втратою 38 прибутку - випадінням із сфери звичних спільнот. На трудовий вибір нашаровується маса соціальних факторів: наявність чи відсутність членів родини (працюючих та утриманців); уявлення про правильне виховання дітей (чи варто їм перебувати тільки під доглядом матері); ставлення оточуючих до обов'язковості праці. Не говорячи вже про те, що вибір на користь роботи чи її відсутності здійснюється під впливом факторів, пов'язаних із державним регулюванням і соціальною політикою: зміни розмірів та термінів виплати дотацій по безробіттю, умови їх отримання.

5. Основними наслідками безробіття є зростання психологічних і психічних розладів, зниження адаптивних властивостей людини, погіршення здоров'я, зміна взаємовідносин з оточуючими і близькими людьми.

6. Розглядаючи проблему безробіття, необхідно також відзначити і те, що це є одним з найважливіших умов ефективного функціонування ринкової економіки, воно сприяє формуванню резерву робочої сили, розвиває соціальну активність людини під час пошуку підходящої роботи. Наслідки безробіття можна прогнозувати як для окремої людини, так і для суспільства в цілому.



2. Практика організації профілактики безробіття серед молоді

Одним з пріоритетних напрямків профілактики безробіття є сприяння зайнятості, працевлаштування молоді та профорієнтація. Традиційними в Харківській області стали ярмарки вакансій робочих місць для підлітків і молоді. Працює молодіжна біржа праці, організована спільно зі службою зайнятості. Практикуються ярмарки навчальних місць.

Велика увага приділяється підтримки діяльності молодіжних і студентських об'єднань. Серед них розрізняють обласні, вузівські і муніципальні. За останні роки помітно зріс інтерес молоді до участі в цьому русі.

Існує ряд проблем в цьому напрямку, які заважають розвитку студентського руху. До них відносяться недостатня кількість робочих місць і відсутність необхідної допомоги з боку ректоратів учасникам руху студентських об'єднань.

Також у ході досвіду соціально- педагогічної профілактики розроблені форми вирішення даних проблем.

Наявність досвіду роботи і стажу роботи, бажано за фахом, на сьогоднішній день є одним з істотних вимог до кандидатів на заміщення пропонованих на ринку праці вакансій. Відповідно, не мають досвіду роботи і стажу випускників вузів у цьому випадку на роботу найчастіше беруть неохоче. Отже, випускники не мають не тільки досвіду роботи, але й можливості отримання такого досвіду.

Вирішення цієї проблеми ми бачимо у реалізації такого механізму як квотування робочих місць для випускників. В даний час ця практика застосовується до таких категорій громадян як інваліди, діти-сироти, члени багатодітних сімей. Однак реалізація цих пільг носить добровільно-примусовий характер. Ефективного механізму реалізації цієї практики на даний момент немає.

Альтернативою практиці квотування може стати система умов, при яких роботодавцям було б вигідно братина роботу випускників, зокрема - введена на муніципальному рівні система податкових пільг для роботодавців, які беруть на роботу випускників вузів. Реалізація цієї ідеї можлива через депутатські комісії і комітети виконавчих структур влади. Перш за все, потрібні конкретні фінансові розрахунки, які дозволять визначити стратегію реалізації ідеї.

Ще однією можливістю отримання випускниками вузів необхідного досвіду роботи може бути практика тимчасового найму на разові роботи. такі як різного роду рекламні акції, маркетингові дослідження,соціологічні опитування, робота в сфері політики, зайнятість на громадських роботах, діяльність в громадських організаціях в якості волонтерів. Тут корисним було б ввести практику отримання рекомендаційних листів з місць такої роботи. Тимчасова зайнятість випускників у даному випадку не тільки дозволить їм отримати досвід, але і заробити репутацію, що відіграє значну роль на сучасному ринку праці.

Крім того, існує ще механізм молодіжної практики. В даний час організацією молодіжної практики займається служба зайнятості. Однак брати на роботу людину без досвіду для роботодавця залишається невигідним навіть за умови того, що половину заробітної плати виплачує служба зайнятості. Існує можливість, при якій сам кандидат буде оплачувати отримання досвіду роботи того підприємства чи фірмі, які згодні надати йому місце для практики. Щоб реалізувати такий механізм, необхідне створення банку даних подібного роду вакансій, просування цієї ідеї в ЗМІ, в школах через уроки ОБЖ, за допомогою створення відповідної сторінки в Internet.

На федеральному рівні необхідне створення і реалізація програми створення робочих місць спеціально для молодих фахівців - випускників вузів. Практична реалізація цієї програми поки малоймовірна через нестачу бюджетних коштів, але ідея має просуватися вже зараз.

ПРОБЛЕМА ДИСКРИМІНАЦІЇ ЖІНОК ПРИ ПРИЙОМІ НА РОБОТУ:

Проблема полягає в тому, що при прийомі на роботу роботодавці волію брати на роботу швидше чоловіків, ніж жінок. Найменш бажаним кандидатом при прийомі на роботу опиняється молода заміжня жінка, яка не має дітей. Роботодавець в даному випадку передбачає можливу швидку вагітність такої жінки і, не бажаючи нести зайві витрати на оплату декретної відпустки, однозначно робить вибір на користь інших кандидатів.

Змінити ситуацію вкрай важко, пропонуються наступні рішення проблеми.

Перш за все - використання можливостей служб і курсової мережі Департаменту зайнятості для надання можливості жінкам пройти спеціальний тренінг, що дозволяє згодом взаємодіяти з роботодавцем більш успішно і долати забобони, що ведуть до дискримінації за статевою ознакою.

Іншим пропозицією стало - використовувати якісь обхідні шляхи, що дозволяють жінці, незважаючи на ситуацію, що склалася, отримати роботу. Такими шляхами можуть стати: робота на дому, разові роботи, самозайнятість. Останній варіант запропонований для жінок, що володіють високою кваліфікацією і бажають мати роботу, що дозволяє розкрити їх інтелектуальний і творчий потенціал.

Ще одним рішенням проблеми може стати в перспективі надання кадровими агентствами послуги з лізингу персоналу. Однак в умовах сучасного оподаткування використання цих послуг для роботодавця вкрай невигідно, а тому реалізація даної пропозиції представляється в даний час проблематичним.

Необхідна також реалізація програм, що дозволяють зменшити частку жінок у домашній роботі і вивільнити час для професійної діяльності.

ПРОБЛЕМА ДИСБАЛАНСУ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ НА РИНКУ ПРАЦІ

Проблема полягає в тому, що існує невідповідність між тим, які спеціальності на конкретний момент потрібні на ринку праці, і тим, фахівців яких спеціальностей випускають вузи. У даному випадку мова йде про те, що ринок праці в даний час навіть приблизно складно прогнозувати на ті ж п'ять-шість років, оскільки економічна ситуація в суспільстві нестабільна. Купуючи, здавалося б, престижну спеціальність, випускник ризикує виявитися незатребуваним після закінчення вузу у зв'язку з різко зміненим рейтингом престижних спеціальностей.

У даному випадку найбільш важливим є наявність у випускників навичок, що дозволяють швидко адаптуватися до нової ситуації. Ці навички повинні виховуватися в процесі соціалізації особистості, як у сім'ї, так і під час навчання спеціальності.

Іншим механізмом адаптації до вимог ринку є перенавчання спеціалістів в службі зайнятості та у вузах. Для цього можуть бути використані механізми отримання різного роду кредитування навчання студентівроботодавцями, що дозволяє випускникам визначитися з подальшим місцем роботи.

Крім того, можливо налагодження механізму, за якого вузи будуть укладати з підприємствами прямі договорина навчання фахівців необхідних спеціальностей.

Створення інформаційних систем, що дозволяють враховувати спектр вакансій, аналізувати їх і прогнозувати ситуацію на ринку праці теж покращить ситуацію. Така робота вже розпочата, про що проінформували представника муніципальної влади в групі.

Масове безробіття серед молоді, в силу специфіки, не усталеною ще психіки, надмірних амбіцій новоспечених фахівців, юнацького максималізму і реактивності, веде за собою ряд проблем.

ПРОБЛЕМА АДАПТАЦІЇ НА РИНКУ ПРАЦІ ВИПУСКНИКІВ ВУЗІВ, ЯКІ Є РЯДОВИМИ ЗАПАСУ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ

Проблема "вуз - армія - ринок" полягає в тому, що молоді люди, які отримали спеціальність у вузі, при проходженні військової служби втрачають кваліфікацію і, можливо, вже имевшееся місце роботи. Після повернення зі служби ці громадяни найчастіше в силу різних причин не мають можливості відновити свою кваліфікацію. У результаті ринок праці втрачає кваліфікованих фахівців, а громадяни, які відслужили в армії - можливість отримати гідну роботу. Частково це пов'язано з тим, що в даній ситуації, виявляється, практично неможливо отримати статус безробітного і стати на облік на біржі праці.

В якості можливих шляхів вирішення було запропоновано розробити на муніципальному рівні через департамент зайнятості населення спеціальну програму з адаптації на ринку праці випускників вузів, які є рядовими запасу російської армії. До реалізації даної програми могли б підключитися громадські організації міста. Одним з кроків реалізації подібної програми може стати створення при громадських організаціях консультативних центрів з питань працевлаштування для рядових запасу російської армії.

Також необхідний захист цих громадян на законодавчому рівні. Зокрема - забезпечити цій категорії молодих людей отримання статусу безробітного. Для чого громадським організаціям необхідно вийти на федеральний рівень з відповідними законодавчими ініціативами.

ІНФАНТИЛІЗМ МОЛОДІ В ПОШУКУ РОБОТИ

Молоді люди часто не мають активної позиції в пошуку роботи, а відповідно не використовують багато з існуючих можливостей знаходження роботи. Неабиякою мірою це пов'язано з небажанням потрапляти в некомфортні і жорсткі ситуації ринку праці.

Для вирішення цієї проблеми запропоновано, перш за все, раннє залучення підлітків до праці.

Іншим важливим моментом є необхідність наявності у випускників вузів високого рівня самоорганізації з тим, щоб у пошуку роботи мати можливість відповідно зустрічати і долати труднощі, пов'язані з не комфортністю пропонованої праці.

Крім того, для російського суспільства актуальною є робота по включенню в суспільній свідомості механізму активного пошуку роботи. Ця робота полягає, перш за все, в інформуванні молоді про принципи і технології пошуку.

Необхідно проводити спеціальні курси для батьків з тим, щоб сприяти включенню даного механізму на рівні сім'ї.

ПРОБЛЕМА НЕОБІЗНАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ПРО СВОЇ ПРАВА ТА МОЖЛИВОСТІ В ПОШУКУ РОБОТИ.

В даний час населення вкрай незадовільно інформовано про можливості пошуку роботи. При цьому відіграють роль як вже згадувана пасивна позиція в пошуку роботи, так і певного роду забобони, невірна інтерпретація шукають роботу громадянами свого становища як невдаху і прохача. Крім того, виявилося, що інформаційних каналів про попит на ринку праці явно недостатньо.

У зв'язку з цим необхідною є робота з широкого і доступного інформування населення про існуючі на ринку вакансії. Також необхідно інформування про існуючі можливості отримати такого роду інформацію.

У кінцевому підсумку широке інформування громадян про існуючі можливості і права в пошуку роботи дозволити частково зняти кожну з названих проблем.



Висновок

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

У цілому рівень безробіття складається з комплексу рішень, які приймаються і тими, хто пропонує свою працю, і тими, хто пред'являє попит на нього. Очевидно, що всі вони враховують і можливі вигоди, і очікувані витрати в результаті прийняття тих чи інших рішень. Як витрати згоди на роботу, так і витрати відмови від неї для різних людей дуже різні в залежності від таких факторів, як стать, вік, стаж, кваліфікація, приналежність до тих чи інших професійно-посадових груп, джерела доходу, не пов'язані з основною роботою.

Якщо людина втрачає роботу, їй необхідно протягом 7 днів із дня звільнення звернутись до Державної служби зайнятості в тому районі, де людина проживає, і зареєструватись як такою, що шукає роботу. Це слід зробити обов'язково, інакше буде втрачено право на призначення допомоги по безробіттю. Протягом семи днів із дня реєстрації служба зайнятості повинна запропонувати підходящу роботу. Велике значення має причина, через яку людина втрачає роботу. Якщо людина була звільнена з роботи у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, то їй надаються особливі гарантії, якщо з інших причин, -- то така людина реєструється в службі зайнятості на загальних підставах.

Разом з тим, зростає чисельність незареєстрованих безробітних, які не вважають за необхідне звертатися до служби зайнятості і часом знаходять альтернативні джерела існування. Це свідчить про зростання видів діяльності, що не враховуються державною статистикою, і вимагає посилення контролю з боку органів управління. Аналіз показує наявність деякого контингенту безробітних, які не мають кваліфікації, або втратили її в силу тривалого безробіття, При несприятливому збігу обставин і недостатньої активності служби зайнятості, багато хто з них може поповнити маргінальні прошарки суспільства. Відносно цих осіб необхідні розробка і реалізація програми, яка містить цілеспрямовані та систематичні заходи для їх соціальної реабілітації.



Література

1. Башнянин Г.І. Політична економія. Київ: Ніка-Центр Ельга, 2003.[527 с.]

2. Гальчинський A.C., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. К.: Вища шк., 2006. [448 с.]

3. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку /За ред. акад. HAH України В.М. Гейця. К.: Інститут економічного прогнозування. Фенікс, 2010.[221-264]

4. Завіновська Г. Т. З-13 Економіка праці: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2003. [300 с.]

5. Основи економічної теорії. Підручник / А. А.Чухно, П. С Єщенко, Г. Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. К.: Вища шк.,2001.[606 c.]

6. НДЕІ Міністерства економіки України, 2005. [410 с.]

7. Економічна теорія : підручник / за ред. В. М. Тарасевича. К. : Центр навчальної літератури, 2006. [784 с.]

8. Економічна теорія : Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. 7-ме вид. К.: Знання-прес, 2009. [719 с.]

9. Єщенко П. С. Сучасна економіка: навч. посіб. / П. С. Єщенко, Ю. І. Палкій. К., 2005. [325 с.]

10. Селезнев В. В. Основы рыночной экономики Украины / В. В. Селезнев. К.: АСК, 2011. [544 с.]

11. Трансформація моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи) / за ред. В. М. Гейця. К. : Логос, 1999. [500 с.]

12. Перехідна економіка: Підручник //За ред. В.М. Гейця. К: Вища шк., 2009. [591 c.]

Размещено на Allbest.ru

...