Методи і форми роботи соціального педагога з неповною сім'єю

Говорячи про взаємодію сім'ї та школи, хочеться сказати ще про один важливий обставини - про збільшену останнім часом необхідності компенсувати недоліки сімейного виховання. Що мається на увазі перш за все?

У школах, як правило, кожна четверта сім'я неповна. Найчастіше немає батька. Але й далеко не всі родини, де є батьки, відчувають їх позитивний вплив. Значна кількість дітей, особливо хлопчиків, обділені чоловічою увагою. Нерідко в ролі глави сім'ї виступає жінка. У школі, як відомо, чоловіків теж небагато: це, як правило, викладачі праці, фізкультури, початкової військової підготовки. Чим можна компенсувати цей недолік? Перш за все, залученням до участі в житті школи батьків-чоловіків. Другий шлях (він може бути дуже продуктивним, як показує практика) - включення в роботу з підлітками юнаків десятих-одинадцятих класів.

Є ще один істотний недолік сучасної (особливо міської) сім'ї - мала кількість дітей, що призводить до дитяча самотність. Дитина не може повноцінно розвиватися, якщо він не проявляє піклування про молодших і не зазнає впливу з боку старших братів і сестер. Цей недолік школа теж може пом'якшити, згладити, надавши кожній дитині безліч товаришів різних віків. Але це може відбутися тільки в тій школі, де педагоги цілеспрямовано і планомірно працюють над створенням єдиного різновікової колективу.

Але як би не старалася школа компенсувати недоліки сімейного виховання, як би не намагалася сім'я виправити огріхи виховання шкільного - вони один одного замінити не можуть. При всій близькості сім'я і школа мають свої суто специфічні виховні завдання і функції, тільки їм властиві. Наприклад, сім'я формує у дитини початкові моральні поняття і установки, виробляє основні життєві потреби, готує до майбутнього сімейного життя. Школа дає систематичні знання основ наук, вчить жити і працювати в колективі, розвиває суспільну активність майбутніх громадян, надає кваліфіковану психологічну та соціальну підтримку, якщо це необхідно.

Висновок

Одним з напрямків державної діяльності є соціальна політика. Під соціальною політикою прийнято мати на увазі дії уряду, спрямовані на розподіл і перерозподіл доходів різних членів та груп суспільства. Соціальна політика покликана забезпечити соціальну стабільність суспільства і створити, наскільки це можливо, однакові "стартові умови" для громадян країни.

Практична реалізація соціальної політики держави здійснюється через соціальну роботу. Соціальна робота як суспільне явище властива людському суспільству з моменту його існування. У різні періоди свого розвитку суспільство допомагало в різній формі своїм членам виживати. Дана модель допомоги визначається рівнем розвитку суспільства, його культурою в конкретно-історичний період. Найперші форми соціальної допомоги - милостиня. З появою держави процес надання допомоги збагачується системними властивостями (законодавче підставу допомоги, регламентація процесу тощо).

Соціальний педагог - спеціаліст в галузі соціальної роботи. Посада соціального педагога є, як правило, в організаціях виховної роботи за місцем проживання та в соціальних службах. Соціальний педагог здійснює комплекс заходів щодо виховання та соціального захисту дітей в освітніх закладах і по місцю проживання. Основне завдання соціального педагога - своєчасно надати соціальну допомогу дітям та підліткам. До обов'язків фахівця входить виявлення неблагополучних сімей та вжиття заходів щодо захисту прав дітей і підлітків, охорону їх життя і збереження здоров'я. У цих цілях соціальний педагог вивчає особистісні особливості дітей, які потребують допомоги, і визначає систему необхідних виховних заходів та заходів.

Соціальний педагог веде роботу з важкими дітьми, дітьми-сиротами та дітьми, що залишилися без піклування батьків, а так само з дітьми з неповних сімей. При необхідності соціальний працівник ставить питання перед відповідними органами про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування, усиновлення та інші заходи, є своєрідним посередником між вихованцем і різними адміністративними, відомчими і соціальними службами та благодійними організаціями. Соціальний педагог тісно взаємодіє з педагогами школи та батьками.

Діяльність соціального педагога починається з визначення соціального статусу дитини. Шляхом вивчення документів, бесід, тестування соціальний педагог дізнається дитини, виділяє проблеми, які належить йому вирішити. Чим точніше визначається "діагноз соціального захворювання" дитини, тим легше визначити види допомоги, які може надати йому соціальний педагог. Поряд з вивченням кожної дитини, соціальний педагог вивчає і дитячий колектив у цілому.

Іншим завданням соціального педагога є складання індивідуальної програми розвитку вихованців, тобто він повинен уявити, яким повинен бути випускник дитячого закладу, враховуючи, який він є зараз. Для цього соціальний педагог разом з іншими педагогами аналізує всі документи, які є у дитини, її проблеми, шукає шляхи виходу із ситуації.

Ще одне важливе завдання, яку виконує соціальний педагог, - представлення інтересів дитини в правозахисних та адміністративних органах. Так, соціальний педагог займається житловими проблемами дитини, його працевлаштуванням і продовженням його подальшого навчання.

Правова робота соціального педагога включає в себе юридичний захист дитини. Нерідко соціальний педагог виступає в суді в його захист.

Соціальні педагоги - фахівці вищої кваліфікації, люди особливої, делікатної професії. Спектр їх діяльності широкий і різноманітний. У залежності від профілю спеціалізації, соціальний педагог може працювати безпосередньо в житловому будинку або спеціалізованому закладі (відділенні соціальної допомоги, дитячому будинку, центрі реабілітації, соціальному притулку, медико-психологічної консультації, телефоні "Довіра" та ін.) Особлива спеціальна категорія цих фахівців працює в закритих установах (дитячих колоніях, лікарнях, шпиталях та інших).

Величезна роль у вихованні дитини відводиться сім'ї. Саме тому соціальний педагог повинен звертати особливу увагу на дітей з неповних сімей, так як ці діти в більшості випадках мають певні соціальні захворювання. Але це не аксіома. Бувають проблемні діти та в повних сім'ях, також як і нормальні діти в неповних сім'ях. Все це індивідуально і завдання соціального педагога - віддати дітей з неповних сімей, які потребують соціальної корекції.

Сім'я - це соціальний інститут, що характеризується певними соціальними нормами, санкціями, зразками поведінки, правами і обов'язками, які регулюють відносини між подружжям, батьками та дітьми. Сім'я розглядається як мала соціальна група, заснована на шлюбі, кровній спорідненості або усиновлення і пов'язана спільністю побуту, відносинами взаємодопомоги і взаємною відповідальністю. І не повна сім'я не в змозі дати її членам все те, що повинна давати.

Існує безліч методик роботи соціального педагога з неповною родиною. Більше того, кожен соціальний педагог може самостійно виробляти такі методики, виділяючи кращий досвід інших педагогів. У курсовій роботі були розглянуті деякі методи і прийоми організації роботи соціального педагога з неповною родиною. Але головне, на що необхідно звернути увагу - це необхідність індивідуального підходу до кожної дитини з неповної сім'ї, який потребує соціальної допомоги. Не можна виробити одну методику і з її допомогою здійснювати соціальну роботу з усіма дітьми з неповних сімей, так як кожна неповна сім'я має свої особливості, зумовлені низкою чинників, таких як наявність бабусь і дідусів, стать батька, доходи сім'ї, рівень культурного розвитку членів сім'ї та багато інших.

Правильна організація роботи з дітьми з неповних сімей, дозволяє на ранніх стадіях коригувати соціальний розвиток особистості і прийти в підсумку до правильної соціальної адаптації дитини.

Список використаної літератури

1. Про погодження розрядів оплати праці і тарифно-кваліфікаційних характеристик за посадами працівників бюджетних установ та організацій служби соціального захисту населення Російської Федерації. Постанові Мінпраці РФ від 12 жовтня 1994 р. № 66 (текст офіційно не опублікований) / / Довідково-правова система "Гарант".

2. Агапов Є.П. Введення в соционома. - Ростов-на-Дону, 1997.

3. Василькова Ю.В. Лекції з соціальної педагогіки (на матеріалах вітчизняної освіти) 2-ое вид. - М.: Изд-во ГФ "Поліграфічні ресурси", 1998.

4. Кан-Калик В.А. Техніка педагогічного спілкування. Вчителю про педагогічну техніку. - М.: 1987.

5. Кравченко А.І. Основи соціології та політології. Навчальний посібник. - М.: Академічний проект, Фонд "Світ", 2002.

6. Мельников В.П. Холостова Є.І. Історія соціальної роботи в Росії. - М.: Видавничий будинок Дашков і К, 2004.

7. Нагавкіна Л.С., Крокінская О.К., Косабуцкая С.А. Соціальний педагог: введення в посаду. - СПб.: КАРО, 2000.

8. Основи соціальної роботи. / За редакцією Н.Ф. Басова. - М.: Академія, 2004.

9. Теорія і методологія соціальної роботи. / За редакцією В.І. Жукова. - М.: Союз, 1994.

10. Теорія соціальної роботи. / За редакцією Є.І. Холостовой. - М.: МАУП, 1998.

11. Технології соціальної роботи в різних сферах життєдіяльності. - М.: Дашков і К 0, 2004.

12. Холостова Є.І. Соціальна робота. - М.: Фінанси і статистика, 2004.

13. Холостова Є.І. Технології соціальної роботи. - М.: Инфра-М, 2004.

Размещено на Allbest.ru