Волонтерський рух у соціальній роботі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волонтерський рух у соціальній роботі



ЗМІСТ

ВСТУП

І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ

1.1 Волонтерство як феномен сучасного суспільства

1.2 Історичний аналіз проблеми волонтерства в Україні

1.3 Аналіз соціальних механізмів діяльності волонтерського руху студентської молоді спеціальності „Соціальна робота” ЛНУ імені Тараса Шевченка

2. ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ

2.1 Тренінгова програма «Волонтерство - шлях до успіху»

2.2 Аналіз ефективності тренінга

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо. Настали нові часи і по-іншому стали називати таких людей -- волонтери. Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній соціальній підтримці. Сьогодні необхідність в роботі волонтерів зросла як ніколи. У зв'язку з посиленням впливу на найбільш уразливі групи населення таких світових проблем, як винищення навколишнього середовища, зловживання наркотиками, загроза поширення СНІД/ВІЛ, постала нагальна потреба в тому, щоб волонтери взяли на себе більшу частку відповідальності за розвиток співробітництва з державним та приватним сектором.

Волонтерська діяльність - це діяльність, що приносить користь суспільству, здійснювана людьми на громадських засадах індивідуально чи колективно на основі вільного і усвідомленого вибору. Всесвітньо визнано, що доброчинність, як унікальний і універсальний феномен, володіє численними позитивними властивостями: є виразом найважливіших і демократичних цінностей, є способом формування особистої ініціативи та цивільної відповідальності, сприяє реалізації прав людини і консолідації зусиль суспільства.

Внаслідок дуже широкого спектру проблем населення, а також великої кількості клієнтів, в організаціях все більше і більше виникає потреба у волонтерській (добровольчій) діяльності. У соціальних служб зростає необхідність залучення на добровольчу роботу більшої кількості волонтерів.

При цьому дуже велике значення має мотивація, прагнення волонтерів добровільно працювати в тій чи іншій соціальній службі. Часто добровольці, володіючи відповідними для соціальної роботи культурними нормами і цінностями, не мають необхідного стимулу, мотивації для повноцінної добровольчої діяльності. У той же час для спеціалістів соціальних служб та організацій актуальною стає значущою проблема відбору волонтерів на добровольчу діяльність.

Тому проблема організації діяльності волонтерів, які працюють у соціальних службах, на сьогодні є досить актуальною.

Об'єкт дослідження: процес організації діяльності з волонтерського руху у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: волонтерський рух в Україні.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність моделі організації діяльності волонтерської діяльності у студентів спеціальності „Соціальна робота”.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що формування готовності до участі у волонтерському русі, якщо здійснюватиметься на основі моделі організації волонтерської діяльності, що будується на трикомпонентній структурі, враховуючи суб'єктів діяльності (студенти-волонтери, волонтери-консультанти, первинна волонтерська студентська група, волонтерський загін); організаційні умови забезпечення результативності діяльності (залучення студентів до волонтерської діяльності; урізноманітнення варіантів організації позитивної активності суб'єктів волонтерської діяльності); організаційні форми волонтерської діяльності.

Відповідно до мети й висунутої гіпотези було сформульовано завдання дослідження:

1. Уточнити й доповнити категоріальну сутність поняття волонтерства соціального феномена.

2. Здійснити історичний аналіз волонтерського руху в Україні.

3. Розкрити соціальні механізми діяльності волонтерського руху у студентської молоді спеціальності „Соціальна робота” ЛНУ імені Тараса Шевченка.

4. Розробити та впровадити тренінгову програму «Волонтерство - шлях до успіху».

5. Проаналізувати ефективність тренінгової програми.

У процесі виконання роботи було використано комплекс методів дослідження, зокрема: теоретичні - системний і критичний аналіз філософської, соціологічної, культурологічної, психологічної, педагогічної літератури для визначення сутності ключових понять дослідження, уточнення й доповнення сутності формування мотивації у студентів спеціальності „Соціальна робота”; концептуальне моделювання й педагогічний експеримент у його констатувальному та формувальному складниках з метою розробки, обґрунтування та апробування моделі організації волонтерської діяльності як чинника формування у студентів мотивації; систематизація та узагальнення досвіду волонтерської діяльності у ВНЗ для відображення його гуманістично-виховного потенціалу як соціального інституту виховання студентської молоді; емпіричні - опитування (анкетування, інтерв'ю, бесіда), тестування, рейтинг, конспект-аналіз продуктів діяльності, пряме, непряме, включене спостереження, педагогічна діагностика з метою вивчення особливостей способу життя та життєвих цінностей у студентів та перевірки ефективності розробленої моделі організації волонтерської діяльності; методи математичної статистики для обробки результатів експериментальної роботи.



І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ

1.1 Волонтерство як феномен сучасного суспільства

Волонтерський рух є, по суті, частиною кожної цивілізації та будь-якого суспільства. У загальному розумінні - це той внесок, який робиться фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, без просування по службі, для добробуту і процвітання спільнот та суспільства в цілому. Ця діяльність може набувати різних форм: від повсякденних форм взаємодопомоги до спільних дій під час кризи. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії як на місцевому, так і на державному рівнях і, разом з цим, як двосторонні та міжнародні програми. [2, c. 6.]

Тобто, волонтерство - це діяльність по створенню згуртованого та стабільного суспільства, яке доповнює послуги що надаються державою. Окремо існує волонтерська допомога, що є одним із найважливіших методів добровільної соціальної роботи. Основні підходи до неї сформульовані у Загальній Декларації волонтерів, яку прийнято на IX Конгресі Міжнародної асоціації волонтерів у Франції.

Ефективність роботи волонтерів залежить від рівня їх мотивації, який підтримується шляхом здійснення різних заходів: підтримки професійної мотивації студентів, які навчаються на відділеннях чи факультетах соціальної роботи вищих навчальних закладів, оформлення навчальної та виробничої практики на основі волонтерської допомоги. Волонтери - це люди, які роблять що-небудь по своїй волі, за згодою, а не з примусу. Вони можуть діяти або неформально, працювати як в державних, так і приватних організаціях медичної, освітньої сфери або соціального забезпечення, або бути членами добровільних організацій.

Добровільність, добровільний вибір, як відображення особистої позиції, - це основний принцип волонтерства. Відомо, що людина може максимально реалізувати себе в будь-якому виді діяльності, якщо вона працює без примуса, добровільно. Відмінною рисою волонтера є те, що, виконуючи ту чи іншу роботу, волонтер усвідомлено йде на повну відсутність грошової винагороди чи погоджується свідомо на значно занижену оплату своєї праці, маючи при цьому реальну можливість за свої послуги одержати більш високий заробіток. Ще одна найважливіша відмітна ознака волонтерства - це соціальна значимість роботи, яку виконують волонтери.

Для того, щоб бути волонтером треба мати такі людські якості: любов до людей, доброту,милосердя, комунікабельність, вміння спілкуватись, розуміння проблем іншої людини, співчуття, терпіння порядність уважність, бажання допомагати вирішенню проблеми, безкорисливість, відвертість, відповідальність, відкритість, привабливість. Навички необхідні волонтеру: комунікабельність, грамотність, ерудиція, розуміння проблеми іншої людини, любов до людей, доброта, вміння вислухати, організаторські здібності, мобільність, наполегливість.

Можна назвати десять заповідей волонтерів усього світу:

1. Плануючи організацію соціальних проектів, перш за все доцільно визначити , де можуть бути корисними волонтери, а потім добирати необхідних людей.

2. Залучаючи до роботи волонтера, необхідно враховувати його інтереси, бажання, можливості, у тому числі й можливості тимчасового навантаження, місце проживання, фізичні можливості, освіту й освіченість.

3. Не думати, що волонтери можуть виконувати тільки «чорну» роботу.

4. Не варто набирати волонтерів тільки заради волонтерів, робити це потрібно лише у випадку необхідності.

5. Поясніть волонтеру програму діяльності організації, введіть його у відповідну «кухню прийняття рішення».

6. Чітко визначте персональну функцію волонтера.

7. Ставтесь до волонтера як до колеги.

8. Забезпечте волонтеру можливість зростання його статусу в організації.

9. Використайте думки й ідеї волонтера при вирішенні різних питань або проблем організації.

10. Забезпечте волонтеру моральну підтримку [6, с. 13].

В Україні волонтерський рух, детермінований гуманізацією суспільного життя, є відповіддю на суспільні потреби. Будучи закоріненим у традиції безкорисливої допомоги нужденним, історично притаманній українській національній культурі, і взявши на озброєння досвід ряду передових у цій сфері західних країн, вітчизняний волонтерський рух з кожним роком набуває усе більшої потужності, об'єднує усе більше громадян та залучає значні ресурси.

Вважається, що роботу волонтерів можна спрямовувати в житлово-комунальну сферу, охорону здоров'я, працевлаштування, соціальний догляд, відродження культури міста, національних, творчих, релігійних традицій.[6, с. 13-15].

Волонтерами стають люди всіх віків і професій з різних сфер і прошарків суспільства. Вони дуже люблять своє заняття і віддають частину своїх сил, часу, знань на благо інших людей і суспільства в цілому. Сьогодні активно діють тисячі волонтерських організацій, що зосередили свою увагу на подоланні нестатків і відстоюванні інтересів громадян. Ці організації й окремі волонтери демонструють прагнення, готовність і здатність у служінні людям. Новий час приніс нам ясне розуміння того, що пішли в минуле часи, коли рішення всіх суспільних проблем громадяни очікували лише від держави. Осмислюючи свою громадянську позицію, замислюючись над тим, як ми можемо бути корисні своїй країні та своїм співвітчизникам, ми діємо, віддаючи свої сили, знання, талант безкорисливому служінню людям. Як результат змін, що відбуваються, формується громадянське суспільство, сила й рівень розвитку якого залежать від ступеня залучення всіх його членів у творчу діяльність. Але сила громадянського суспільства залежить безпосередньо й від того, наскільки держава, як інститут влади, розвиває та заохочує ініціативу своїх громадян, створює інфраструктуру для реалізації потенціалу людей, які добровільно беруть участь у розбудові країни. Сьогодні волонтерський рух має глобальний характер.[14]

Отже, на нашу думку сутність і зміст волонтерства полягає в тому, що одна людина надає щиросердечну допомогу іншій і отримує від цього задоволення. Цей рух розкриває,показує справжні цінності життя, показує, що в цьому жорстокому житті ще є місце справжнім людським почуттям:добропорядності, взаємодопомозі і іншим духовним цінностям.

1.2 Історичний аналіз проблеми волонтерства в Україні

В сучасній Україні зараз панує економічна нестабільність, відбувається зниження рівня життя більшості населення, втратили свою цінність моральні норми, зросла злочинність і насильство. Збільшилась кількість людей,які потребують допомоги. Передусім, це молоді люди без жодних занять, безробітні дорослі, діти, які не отримують потрібної уваги з боку батьків, або не мають батьків, пенсіонери та ін.

На жаль,висококваліфікованих психологів та соціальних працівників у нас не вистачає. Щоб вирішити дану проблему необхідно, по-перше, вивчити реальні потреби різних верств населення; по-друге, визначити, апробувати та розширити методики соціально-психологічної роботи, які допоможуть в реалізації цих проблем; по-третє, потрібна підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати розроблені концепції і програми соціально-психологічної роботи. [3, c. 38]

Стратегічна мета трансформації українського суспільства полягає в розбудові соціальної держави. Реалізація цієї мети тісно пов'язана із формуванням громадянського суспільства, невід'ємним елементом якого є так званий третій сектор. До третього сектору належать недержавні, некомерційні об'єднання громадян, що прагнуть допомогти собі та іншим, не переймаючись одержанням прибутків, - політичні партії, профспілки, молодіжний рух, жіночі, волонтерські, релігійні організації, благодійні фундації та багато інших. Функція їх полягає в отстоюванні прав і свобод громадян і задоволенні їх основних політичних, економічних, правових, культурних, а головне, соціальних інтересів.[3,с.50]

Особливим об'єднанням громадян, які належать до третього сектору, є волонтерські організації. В Україні поняття «волонтерські організації» «волонтерство», «волонтерський рух» для позначення важливого значення соціально-політичного життя суспільства дедалі поширюється. Його використовують і в теорії, і в практиці, нерідко не усвідомлюючи при цьому природу цього явища. Віддаючи належне доробку в досліджені проблем волонтерства в Україні, доводиться наголосити, що цілісного системного аналізу, цього явища, його сутності й структури ми й досі не маємо.[3, с.51]

Волонтерство - одна з найефективніших форм роботи з різними категоріями клієнтів. Воно є не вичерпним джерелом буття громадянської освіти, дає людині можливість реалізувати себе у служінні суспільству. Велика кількість громадських організацій поєднує молодих людей, які на добровільних засадах беруть участь у соціальних програмах щодо попередження негативних явищ у молодіжному середовищі та надання допомоги іншим в їх розвитку, соціальному становленні, інтеграції у суспільство тощо. Така діяльність потребує від добровольців не лише бажання та наявності вільного часу, а й певних знань з психології, соціальної педагогіки, соціології, медицини, юриспруденції тощо; волонтери повинні володіти навичками спілкування з різними прошарками населення, знайомитись із кращим, як вітчизняним, так і зарубіжним досвідом роботи. [7,с.150]

Аналіз проблем волонтерства в Україні показав, що волонтерський рух набуває масового характеру в різних сферах діяльності: освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служб для молоді тощо. Аналіз літературних джерел свідчить про наполегливий пошук вченими, соціальними працівниками оптимальних шляхів розвитку волонтерського руху в Україні, намагання вивчити сутність феномену «волонтер», особистісні та професійні потреби волонтерів, узагальнити накопичений досвід та розповсюджувати його [7].

Серед чинників, які обумовлюють активізацію добровільного руху, є передусім загострення соціальних проблем та відсутність досконалої системи надання соціальних послуг вразливим верствам населення. Роль волонтерів, яких ще називають добровольцями, є надзвичайно важливою у багатьох організаціях. Сьогодні значна кількість волонтерів займається соціальною роботою як у недержавних, так і у державних організаціях. Однак, у нашій країні дотепер не сформовано моделі волонтерської роботи, особливо у вищому навчальному закладі, яка включала б ефективні механізми залучення та відбору, навчання та моніторингу, підтримки та заохочення, що є основними елементами й етапами діяльності волонтерів [12, с.20].

Дослідження свідчать, що часто, в якості мотивації для волонтерської роботи, виступає потреба у спілкуванні з іншими людьми; волонтерство відповідає потребі бути членом групи, цінностям і цілям якої волонтер може повністю відповідати; люди середнього віку хочуть працювати в добре організованій групі, а старше покоління - отримати від волонтерської праці забезпечення комфортного емоційно-психологічного стану. Так само дуже сильні мотиви зв'язані з одержанням нових навичок, рекомендацій для прийому на оплачувану роботу. Часто ці мотиви з'являються в зв'язку з тим, що роботодавці воліють приймати на роботу людей, які мають досвід.

Але всі потенційні волонтери важливою умовою називають можливість до самореалізації, поважне ставлення до своєї діяльності.

Незважаючи на вагомі здобутки вчених, практиків щодо цього питання, ще не сформована цілісна технологічно обґрунтована система розвитку та підтримки волонтерів, вивчення їх особистісного потенціалу, а також умов організації та залучення їх до волонтерської діяльності. Рівень обізнаності суспільства прогресує, але проблема вивчення волонтерства залишається на два кроки позаду, оскільки для багатьох людей незрозуміло, навіщо залучати помічників для добровільної праці, при цьому навчати їх проводити тренінги та консультації, якщо цю роботу можуть виконувати спеціалісти окремих соціальних сфер.[13, с.38]

Аналіз проблем волонтерства в Україні показав, що волонтерський рух набуває масового характеру в різних сферах діяльності: освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служб для молоді тощо.

Отже, можна зробити висновок, що феномен волонтерства існує в Україні в усіх своїх проявах. Звичайно, професійна кваліфікація волонтерів досить низька, проте вони мають ті якості і здібності, які в свою чергу не завжди мають спеціалісти тієї чи іншої організації.

1.3 Аналіз соціальних механізмів діяльності волонтерського руху студентської молоді спеціальності „Соціальна робота” ЛНУ імені Тараса Шевченка

Основним індивідуальним суб'єктом організації волонтерської діяльності в ЛНУ імені Тараса Шевченка є студент-волонтер (зупинимося на прикладі діяльності волонтерського загону «СОВА» інституту історіі, міжнародних відносин та соціально-політичних наук, учасниками якого є студенти спеціальності «Соціальна робота»).

СОВА (розшифровується як Студентський загін волонтерів-активістів) був створений у 1988 році за ініціативою кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки.

Спочатку кураторами «СОВИ» стали доценти кафедри соціальна робота Ларіонова Наталя Борисівна та Кратінова Віра Олександрівна. З 2012 року керуванням «СОВИ» зайнялися Маркова Наталя Володимирівна та Островська Наталя Олександрівна. Вони передали нам свої знання та вони вірять в нас, бо: «Якщо не ми, то хто ж?!». Головна мета учасників волонтерської діяльності полягає в тому, щоб як можна більше допомогти нужденним: інвалідам, пенсіонерам, дітям-сиротам, дітям-чорнобильцям. На сьогодні в волонтерському загоні «Сова» проведено реорганізацію: з 75 номінальних волонтерів, які не брали участі в заходах загону. Отже, активом загону є нині 20 осіб, які активно займаються діяльністю за напрямками роботи загону.

З вересня 2012 року напрямками діяльності загону «Сова» стали:

1) Проведення тренінгів (формування гендерної культури (за участю школярів ЗОШ №17 та ОІНБ ім. Горького), формування здорового способу життя (разом з учнями училища №26, співпраця з Луганським обласним центром підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень);

2) Соціальний патронаж людини-інваліда похилого віку (Ніна Іванівна);

3) Підготовка театралізованої вистави до Дня святого Миколи або на святкування Нового Року для вихованців притулку для неповнолітніх та центру соціальної реабілітації;

4) Участь у благодійних акціях (збір коштів для дівчинки, що постраждала внаслідок нещасного випадку та стала сиротою);

5) Взаємодія з Товариством Червоного Хреста;

6) Рекламно-інформаційна кампанія для абітурієнтів.

Студент-волонтер у своїй діяльності організовує сучасний виховний процес, що включає й педагогічне волонтерство, вимагає наявності системи роботи з дітьми й молоддю з формування їхнього позитивного соціального досвіду, комплексу зовнішніх і внутрішніх умов (педагогічних, психологічних, соціальних), які реалізовуються через програму дій фахівців різного профілю, що є аналогом моделі організації волонтерської діяльності. Найважливішим компонентом такої моделі й умовою ефективності роботи з дітьми та молоддю, які мають труднощі в соціалізації, є створення стійкої пари „волонтер - вихованець” До індивідуальних суб'єктів волонтерської діяльності «СОВИ» належать і студенти-волонтери, які беруть участь у волонтерській діяльності під час певної події, - це студенти-добровольці, які приходять брати участь у певній нетривалій ситуації чи події, яка відбувається з людиною, групою, організацією чи в суспільстві загалом. Ці волонтери можуть мати відношення до організації волонтерської діяльності лише в день події. Зазначена категорія волонтерів становить значний резерв для поповнення й зростання загальноінститутської волонтерської організації.

До індивідуальних суб'єктів організації педагогічної волонтерської діяльності в ЛНУ імені Шевченка також належать волонтери-консультанти з числа кураторів, викладачів, студентського активу.

Це люди, які володіють якістю відповідального ставлення до добровольчої педагогічної волонтерської діяльності, завжди пам'ятають про велику відповідальність, яку вони несуть як організатори волонтерського руху у вищому навчальному закладі. Адже, з одного боку, вони відповідають за самих волонтерів та їхні дії, а з іншого, - за клієнтів, яким надається добровільна допомога. Коли рівень соціальних послуг, які надаються волонтерами, є нижчим, ніж загальноприйняті норми в суспільстві, то особі, якій надається така допомога, завдається шкода. Тому кожен консультант-організатор волонтерської програми повинен знати принципи роботи з волонтерами, уміти правильно організувати їхню діяльність і підвищувати рівень ефективності волонтерської роботи.

Колективний суб'єкт організаторської педагогічної волонтерської діяльності загону «СОВА» в ЛНУ імені Тараса Шевченка представлений волонтерською студентською групою.

З метою впорядкування й приведення в систему педагогічної волонтерської діяльності наших студентів утворюються відповідні громадські об'єднання - центри соціальних ініціатив та волонтерів вищого навчального закладу, які є найвищим колективним органом організації педагогічної волонтерської діяльності. Центр соціальних ініціатив об'єднує первинні волонтерські студентські групи й стає інтегральним колективним суб'єктом організаторської педагогічної волонтерської діяльності вищого навчального закладу. Як зовнішній суб'єкт інтегральної організаційної дії, на нашу думку, постає так званий третій сектор. Третій сектор, до якого належать недержавні, некомерційні об'єднання громадян, які прагнуть допомогти собі та іншим, не переймаючись одержанням прибутків, - політичні партії, профспілки, молодіжний рух, жіночі, волонтерські, релігійні організації, благодійні фундації та багато інших, - є невід'ємними елементами громадського суспільства, формування якого є стратегічною метою трансформації українського суспільства в соціально-гуманістичну державу.

Залучення студентів до педагогічної волонтерської діяльності «СОВИ» відбувається різними шляхами й на основі різних принципів. Однак, зауважимо, що найбільш поширений варіант - залучення студентів до роботи через різноманітні волонтерські об'єднання (групи, табори, клуби, загони, громадські недержавні дитячі та молодіжні організації, ЦССМ тощо). Добре організована волонтерська програма створює умови для розвитку всіх різновидів залучення студентів до педагогічної волонтерської діяльності.

Волонтерські програми стають успішними тоді, коли добровільні помічники працюють у тому напрямку, який вони шукали або хотіли б робити. Якщо їм не дати такої роботи, наслідком буде ненадійність та низька працездатність. У цьому випадку спрацьовують психологічні механізми мотивації особистості.

Типовий студент має досвід різноманітних мотивацій для волонтерської діяльності, починаючи з альтруїстичних і до власної зацікавленості. Ці мотивації можуть змінюватися протягом волонтерської діяльності. Волонтери відчувають, що їхня мотивація змінюється при переході від програми до програми, а також і в межах реалізації однієї волонтерської програми.

Змістовний аспект процесу підготовки студентів до педагогічної волонтерської діяльності загону «СОВА» повинен визначатися тими головними напрямками, за якими здійснюється підготовка волонтерів.

1.Реабілітаційна робота, попередження й подолання негативних явищ у молодіжному середовищі (робота з молоддю та підлітками, які перебувають у кризовому стані, схильні до суїциду; робота з молоддю, схильною до асоціальної поведінки; підтримка та розвиток соціально дезадаптованої молоді; профілактика вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин; профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом, та СНІДу; педагогічна підтримка підлітків та молоді, які постраждали від морального, фізичного, сексуального насильства чи насильства в сім'ї.

2.Опіка й захист соціально незахищених груп молоді (діти-інваліди, сироти, малозабезпечені, безпритульні діти, самотні матері тощо): підтримка та розвиток творчих здібностей молодих інвалідів; педагогічна допомога самотнім матерям, неповним сім'ям; робота з групами ризику; педагогічні волонтерські програми соціальної опіки.

3.Соціальний розвиток, виховання та соціалізація молоді (формування інтересів, потреб, цінностей та пріоритетів життя; сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню; розвиток та підтримка творчого потенціалу талановитої молоді; формування світогляду молодої людини засобами соціальної реклами).

Отже головною метою волонтерської діяльності «СОВИ» є не тільки допомога нужденним,а й залучення до добровільної діяльності студентів-активістів, задля самореалізації та встановлення себе як особистості. Мотивацією для них є не тільки складне становище нашого суспільства. Не менш важливу роль грає психологічна мотивація особистості, коли людина хоче приймати активну участь в житті цього самого суспільства, допомагати та спонукати людей до кращого життя.

Після розпаду Радянського союзу волонтерський рух набуває значного розвитку в нашій країні. Волонтерський рух - це рух по наданню безкорисливої допомоги тим, хто її потребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії, як на місцевому, так і на державному рівнях; і разом з цим, як двосторонні та міжнародні програми. Волонтери відіграють різносторонню роль в розвитку та добробуті країни. В рамках національних програм і програм ООН вони сприяють розвитку гуманітарної допомоги, технічного співробітництва, пропаганди прав людини, демократії та миру.

Волонтер - це людина, яка безкорисно, заради суспільного блага безкоштовно допомагає іншим. В нашій країні волонтерство тільки починає розвиватись і має потреби в своєму розвитку. Видається література з проблем його розвитку. Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в Україні залишаються, передусім, труднощі організації волонтерської діяльності. Організаторам волонтерства потрібно не тільки ознайомитися з історією руху в інших країнах, організувати роботу і контроль, навчитися складати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завжди враховувати думку і досвід самих добровільних помічників.

Активно розвивається волонтерський рух у Тернопільській, Запорізькій, Львівській, Вінницькій, Херсонській областях. Напрями діяльності волонтерів - рух матерів проти наркотиків і СНІДу, підготовка молоді до ролі батьків, психологічна допомога вагітним жінкам, соціальний патронаж дітей інвалідів, профілактика наркоманії, допомога безпритульним дітям, сиротам, дітям із кризових сімей, учням шкіл-інтернатів.

Дивлячись на огляд ознак різних методів соціальної роботи, можна сказати,що на свідомість і поведінку людей впливає багато взаємопов'язаних факторів. Виходячи з цього, методи треба застосовувати у комплексі. До того ж, вони органічно пов'язані між собою й ефективні лише за спільного застосування, а не окремо. Це підтверджує необхідність комплексного підходу як принципу використання методів соціальної роботи. Найголовнішим є те, що принципи соціальної роботи постійні і мають обов'язковий характер. І принципи, і методи соціальної роботи слід розглядати в тісному зв'язку з її цілями та завданнями.

Волонтерство в Україні розвивається і люди різних вікових рамок стають волонтерами,допомагають нужденним и на вдяку отримують позитив,духовну рівновагу і стимул працювати далі і робити добро людям. Це підтверджують соціологічні дослідження. На нашу думку, Україна має величезні перспективи для розвитку волонтерства. Але для того,щоб їх використати треба прикласти зусилля добре попрацювати. В нашій країні є величезна кількість ресурсів і людей,але на жаль, довгі роки наш уряд лише думав про свої кишені,тому багато прекрасних ідей лежать на запилених поличках. Настав новий час і відкрились нові перспективи для щасливого життя ,щоб їх використати ми повинні по-перше повірити в те ,що ми можемо змінити життя на краще і це почуття повинне зародитись в середині нас,змінити наше звичне мислення. Тобто ми повинні не скаржитись на уряд,а самим вирішувати свої проблеми.



2. ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ

2.1 Тренінгова програма «Волонтерство - шлях до успіху»

У першому розділі нами було означено теоретичні засади волонтерського руху на Україні, визначено сутність формування волонтерства та розкрито методи залучення студентів до волонтерської діяльності. Виявлено що волонтерський рух має певні форми та напрямки. Одним з напрямків добровільної діяльності є тренінг.

Переходячи до загальної характеристики та обґрунтування тренінгової технології формування мотивації до волонтерської діяльності, на наш погляд, необхідно перш за все з'ясувати сутність поняття “тренінг”.

Тренінг - це запланований процес зміни ставлення, знання чи поведінкових навичок того, хто навчається, через набуття навчального досвіду, щоб досягти ефективного виконання в одному виді діяльності або в певній галузі. У практичній діяльності тренінги спрямовано на розвиток здібностей індивіда й задоволення поточних і майбутніх потреб організацій. Крім того,що тренінг має суспільне й організаційне значення, він може задовольняти й особистісні потреби індивіда. Адже одною з головних мотивацій залучення добровольців до будь-якої діяльності є самореалізація та розвиток особистості.

Тренінг виявляється ефективним методом тільки тоді, коли його проводять спеціально підготовлені тренери-волонтери. Тому одним із завдань роботи волонтерського загону «СОВА» було вирішення завдання створення й підготовки ефективної команди тренерів-волонтерів, які б оволоділи теоретичними й практичними знаннями та навичками інтерактивного навчання. Отже, підготовлені спеціальні команди тренерів-волонтерів, які опанували загальну методологію й методику тренінгової дії, забезпечували не лише конкретні види роботи з різних видів і напрямків соціально-педагогічної, соціалізаційно-виховної волонтерської діяльності, але й навчали цього своїх молодших товаришів - студентів.

Основою створення тренінгової програми стали робочі матеріали семінарів та тренінгових модулів Християнського дитячого фонду

У листопаді 2012 року нами був проведений тренінг «Волонтерство - шлях до успіху», основною метою якого стало залучення молоді до волонтерської діяльності. У тренінгу приймали участь 16 учнів різних шкіл та різного віку.

За правилами тренінгу ми спочатку познайомились з учасниками, задля цього ми провели гру на знайомство. Правила дуже прості: перший учасник називає своє ім'я, другий називає ім'я першого потім своє, третій ім'я першого, другого потім своє і так до того поки коло не замкнеться. Усі були зацікавлені, адже гра допомагає не тільки познайомитися, а й розвиває пам'ять. Але не всі учасники знали що таке взагалі волонтерська діяльність, тому ми, перш ніж розпочати основну частину, провели невелику лекцію, в якій було висвітлено поняття, сутність, завдання, напрями та функції волонтерської діяльності.

Основною частиною тренінгу стали вправи на освоєння почутої інформації. Першим завданням для учасників стала естафета. Ми поділили їх на дві команди, кожна з яких мала написати якомога більше слів пов'язаних зі словом “волонтер”. Наприкінці естафети всі пояснили свої відповіді та зробили загальний висновок.

Наступна вправа під назвою «Карта волонтерства» стала ще цікавішою. Кожен з учасників письмово відповів на питання: що може робити волонтер в моєму місті? Після чого всі відповіді були розміщені на “карті”. Ми зробили висновок що найбільш актуальною проблемою для нинішньої молоді є нездоровий спосіб життя, байдужість до інвалідів та людей похилого віку.

Й, нарешті, задля підведення підсумків ми провели гру на виявлення очікуваних результатів та емоцій учасників наприкінці тренінгу. Виявилося, що всі були зацікавлені волонтерською діяльністю і захотіли вступити до наших рядів.

Тренінг тривав майже дві години, але ми досягли його мети. Деякі з учасників вже були ознайомлені з принципами волонтерської діяльності, тому ми запропонували їм вступати залучатися до добровільної допомоги нужденним, адже: “Якщо не ми, то хто ж?!”.

2.2 Аналіз ефективності тренінга

Сучасна молодь не дуже цікавиться добровільною діяльністю, бо вона не є обов'язковою. Але за допомогою тренінга «Волонтерство - шлях до успіху» ми виявили не тільки те що діяльність волонтера є цікавою для молодого покоління, а ще й те, що багато хто з них хоче цим займатися.

Багато хто з учасників до тренінгу навіть не здогадувалися що таке насправді волонтерство, але у таблиці, представленій нижче показано ті зміни які відбулися з ними наприкінці заняття.

Знання учасниками сутності волонтерської діяльності	До тренінгу	%	Після	%
Поняття волонтерства Функції волонтерства Напрямки діяльності Зацікавленість у волонтерстві	5 3 6 4	31 19 38 25	16 16 16 13	100 100 100 81

За даними таблиці можна зробити висновок що сучасна молодь все ж цікавиться добровільними видами діяльності, але треба надавати їм певну інформацію. Ми досягли очікуваних результатів.

Отже, є достатні підстави вважати, що рівень формування готовності до волонтерського руху засобами включення студентів у волонтерську діяльність в експериментальних групах на початок і закінчення формувального експерименту різний, що цілком узгоджується з висунутою гіпотезою про ефективність розробленої програми, її позитивного впливу на процес гуманістичного виховання студентів спеціальності «Соціальна робота».

Проведення тренінгів є актуальним видом волонтерської діяльності. Завданнями таких заходів є залучення сучасної молоді до суспільно-корисної діяльності, виявлення основних проблем суспільства, розвиток здібностей індивіда.

Україна має величезні перспективи для розвитку добровільної діяльності, але для цього молоді потрібна певна мотивація. Завдяки тренінговим заняттям можна виявити такі мотиви і саме після таких занять лави волонтерів поповнюються.

На сучасному етапі розвитку різноманітних сфер діяльності багато хто використовує тренінги як основний напрям роботи з громадськістю. Адже це ефективний метод залучення людей до будь-якої діяльності.

Результати формувального етапу експерименту показали істотне зростання рівня сформованості готовності до волонтерського руху, що підтвердило висунуту нами гіпотезу.

волонтерський рух молодь соціальний



ВИСНОВКИ

Після розпаду Радянського союзу волонтерський рух набуває значного розвитку в нашій країні. Волонтерський рух - це рух по наданню безкорисливої допомоги тим, хто її потребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії, як на місцевому, так і на державному рівнях; і разом з цим, як двосторонні та міжнародні програми. Волонтери відіграють різносторонню роль в розвитку та добробуті країни. В рамках національних програм і програм ООН вони сприяють розвитку гуманітарної допомоги, технічного співробітництва, пропаганди прав людини, демократії та миру.

Волонтер - це людина, яка безкорисно, заради суспільного блага безкоштовно допомагає іншим. В нашій країні волонтерство тільки починає розвиватись і має потреби в своєму розвитку. Видається література з проблем його розвитку. Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в Україні залишаються, передусім, труднощі організації волонтерської діяльності. Організаторам волонтерства потрібно не тільки ознайомитися з історією руху в інших країнах, організувати роботу і контроль, навчитися складати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завжди враховувати думку і досвід самих добровільних помічників.

Активно розвивається волонтерський рух у Тернопільській, Запорізькій, Львівській, Вінницькій, Херсонській областях. Напрями діяльності волонтерів - рух матерів проти наркотиків і СНІДу, підготовка молоді до ролі батьків, психологічна допомога вагітним жінкам, соціальний патронаж дітей інвалідів, профілактика наркоманії, допомога безпритульним дітям, сиротам, дітям із кризових сімей, учням шкіл-інтернатів.

Дивлячись на огляд ознак різних методів соціальної роботи, можна сказати,що на свідомість і поведінку людей впливає багато взаємопов'язаних факторів. Виходячи з цього, методи треба застосовувати у комплексі. До того ж, вони органічно пов'язані між собою й ефективні лише за спільного застосування, а не окремо. Це підтверджує необхідність комплексного підходу як принципу використання методів соціальної роботи. Найголовнішим є те, що принципи соціальної роботи постійні і мають обов'язковий характер. І принципи, і методи соціальної роботи слід розглядати в тісному зв'язку з її цілями та завданнями.

Волонтерство в Україні розвивається і люди різних вікових рамок стають волонтерами,допомагають нужденним и на вдяку отримують позитив,духовну рівновагу і стимул працювати далі і робити добро людям. Це підтверджують соціологічні дослідження.

На нашу думку, Україна має величезні перспективи для розвитку волонтерства. Але для того,щоб їх використати треба прикласти зусилля добре попрацювати. В нашій країні є величезна кількість ресурсів і людей,але на жаль, довгі роки наш уряд лише думав про свої кишені,тому багато прекрасних ідей лежать на запилених поличках. Настав новий час і відкрились нові перспективи для щасливого життя ,щоб їх використати ми повинні по-перше повірити в те ,що ми можемо змінити життя на краще і це почуття повинне зародитись в середині нас,змінити наше звичне мислення. Тобто ми повинні не скаржитись на уряд,а самим вирішувати свої проблеми.

Проведення тренінгів є актуальним видом волонтерської діяльності. Завданнями таких заходів є залучення сучасної молоді до суспільно-корисної діяльності, виявлення основних проблем суспільства, розвиток здібностей індивіда.

Україна має величезні перспективи для розвитку добровільної діяльності, але для цього молоді потрібна певна мотивація. Завдяки тренінговим заняттям можна виявити такі мотиви і саме після таких занять лави волонтерів поповнюються.

На сучасному етапі розвитку різноманітних сфер діяльності багато хто використовує тренінги як основний напрям роботи з громадськістю. Адже це ефективний метод залучення людей до будь-якої діяльності.

Проведення тренінгів є актуальним видом волонтерської діяльності. Завданнями таких заходів є залучення сучасної молоді до суспільно-корисної діяльності, виявлення основних проблем суспільства, розвиток здібностей індивіда.

Україна має величезні перспективи для розвитку добровільної діяльності, але для цього молоді потрібна певна мотивація. Завдяки тренінговим заняттям можна виявити такі мотиви і саме після таких занять лави волонтерів поповнюються.

На сучасному етапі розвитку різноманітних сфер діяльності багато хто використовує тренінги як основний напрям роботи з громадськістю. Адже це ефективний метод залучення людей до будь-якої діяльності.

Результати формувального етапу експерименту показали істотне зростання рівня сформованості готовності до волонтерського руху, що підтвердило висунуту нами гіпотезу.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Введення у соціальну роботу: Навч. посібник. - К.: Фенікс, 2001. - 288 с.

2. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку / Вайнола Р.Х., Капська А.Й., Комарова Н.М. та ін. - К.: Академпрес, 1999. - 112 с.

3. Волонтерское движение: опыт, проблемы, перспективы: Рабочие материалы семинара. - Киев, 24-30 сентября 2000 г.

4. Дейчаківський М. та ін. Роль громадських організацій в Україні // Громада. - 1995. - С. 10-24.

5. Загальна декларація волонтерів. Прийнята 11-м Конгресом Міжнародної Асоціації Волонтерів 14 вересня 1990 року.

6. Історія, теорія та практика волонтерського руху в Україні : наук.-навч.-метод. посіб. для студ., магістрантів, аспірантів та спеціалістів у галузі соц. педагогіки / за заг. ред. С. Я. Харченка ; авт. кол. : С. Я. Харченко, О.П. Песоцька, В. О. Кратінова, Н. Б. Ларіонова, О. Л. Караман, С. В. Горенко, Н. О. Островська, Я. І. Юрків ; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». - Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2008. - 320 с.

7. Капська А.Й. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах. - К., 2001. - 140 с.

8. Капська А.Й. Технології соціально-педагогічної роботи, К.: УДЦССМ, 2000.

9. Організація волонтерського руху у вищих навчальних закладах: Діагностичний інструментарій: Методичні розробки / Укладач Рудякевич Т.О. - Житомир: ЖДУ, 2004. - 20 с.

10. Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів / Заг. ред. І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. - К.: Науковий світ, 2001

11. Підготовка волонтерів до роботи з дітьми обмежених функціональних можливостей: Методичні рекомендації до проведення тренінгових занять / О. В. Безпалько, С. В. Едель - К: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2001. - 32 с.

12. Пінкус А., Манахан А. Практика соціальної роботи М.:Союз", 1993,с.20

13. «Сердешні» волонтери//Україна молода//2010,№10.

14. Соціальна робота в Україні: теорія та практика, Київ УДЦССМ, 2001.

15. Статут Всеукраїнського громадського центру «Волонтер».

16. Стратегія і тактика комунікацій з громадськістю для організацій третього сектора: Методичний посібник / За ред. В.Г.Королька. - К., 2003. - 216 с.

17. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах / За ред. проф. А.Й. Капської. - К.: ДЦССМ, 2001. - 140 с.

18. Хрящева Н. Ю. Психодиагностика в тренинге. - М., 1990. - 98 с.

Размещено на Allbest.ru

...