Проблематика лідерства в студентських групах

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Кафедра загальної та диференційної психології

Реферат

Проблематика лідерства в студентських групах

Студента 5 курсу (маг.) ІФФ

Міланченко Сергія

Одеса - 2014 рік

ПЛАН

Вступ

Стан вивчення питання в науковій літературі

Суть досліджуваних понять лідерства в малих групах: лідерство та мала група

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Проблема лідерства - проблема, яка вже тривалий час вивчається багатьма дослідниками різних галузей: соціології, політології, психології, педагогіки та інших наук. На сучасному етапі розвитку суспільства, питання формування лідера в колективі окреслюється у педагогічному, психологічному та соціальному аспектах. Актуальність полягає у спробі дослідити проблему лідерства в студентському колективі. Лідерська позиція характеризується відповідальним ставленням до себе, інших членів групи, природи, світу; готовністю взяти на себе відповідальність при розв'язанні проблемних ситуацій. Формування лідера - одна з граней формування національної еліти. У сучасній науці існує чимало різноманітних концепцій лідерства, адже ця проблема вивчається науковцями різних галузей достатньо давно. Утім, попри великий інтерес учених, а також їхні різноманітні дослідження, лідерство залишається одним із найбільш суперечливих психологічних феноменів і потребує побудови принципово нових моделі та підходу до його вивчення. Для розв'язання означених суперечностей потрібно враховувати багатоаспектність характеру представленості лідерства. Коли йдеться про лідерство як певну перевагу однієї особистості над іншою, доцільно, на нашу думку, розглядати цю проблему комплексно крізь призму обдарованості особистості.. Докладний науковий аналіз надав нам змогу виокремити основні психологічні особливості особистості лідера, які ми вивчали під час свого дослідження; йдеться, зокрема, про креативний підхід до вирішення проблем, соціальний інтелект, гнучкість у спілкуванні, емоційний інтелект, гнучкість мислення, високу мотивацію, освіченість, соціальне оточення особистості протягом усього життя, внутрішні конфлікти особистості, які ведуть до розвитку та становлення певних характеристик особистості.

СТАН ВИВЧЕННЯ ПИТАННЯ В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Проблема лідерства привертала увагу протягом багатьох століть. Як і керівництво, лідерство стало об'єктом наукового дослідження на початку 20 ст., коли почав виявлятись інтерес до управління як науки. Ранні дослідження мали на меті виявити загальні властивості або особистісні характеристики ефективних керівників.Лідером може бути лише така людина, яка має певний набір особистісних якостей або сукупність певних психологічних рис. Різні автори намагалися виділити необхідні для лідера риси або характеристики. На жаль, незважаючи на велику кількість проведених досліджень, вчені так і не дійшли єдиної думки про те, яким має бути набір якостей, необхідних лідеру. Поняття «лідерство» стало широко застосовуватися в соціальній психології після відомих експериментів К. Левіна (30-і рр. ХХ ст.), який вивчав «стиль лідерства» - систему прийомів впливу лідера на групу. У 1940 р американський дослідник К. Берд склав список із 79 рис, що визначалися дослідниками як «лідерські». Серед них фігурували - ініціативність, комунікативність, почуття гумору, ентузіазм, упевненість, доброзичливість та інші. Пізніше Р. Стокділл додав ще пильність, популярність, красномовність. Але жодна з рис не посідала надійного місця в переліках: 65 % зазначених рис були згадані один раз, 20 % - двічі і лише 5 % - чотири рази. Незважаючи на це, взаємозв'язок між конкретними особистісними характеристиками і лідерством має місце. Наприклад, лідери виділяються більш високим інтелектом порівняно з нелідером. Вони мають більше прагнення до влади, краще соціально підготовлені, виявляють більшу гнучкість і здатність до адаптації. Однак можна сказати, що сильних взаємозв'язків не існує. Англійські соціальні психологи Пітер Сміт і Монір Тейєб (1989) виявили, що найбільш ефективні керівники нижчої ланки у вугільній промисловості, банківській справі і державній адміністрації показують високі результати з двох тестів - цільового і соціального лідерства. Дослідженнями також виявлено, що для багатьох ефективних лідерів груп характерна поведінка, що підтримує вплив меншості. Лідери часто наділені харизмою впевненості, яка породжує підтримку з боку їх прихильників. Для харизматичного лідера є типовими уявлення про бажаний стан справ, здатність повідомляти про це оточуючим простою і зрозумілою мовою, достатній запас оптимізму і віри у своїх людей, щоб надихати їх. Особистісні тести часто виявляють у ефективних лідерів незвичайність, енергійність, добросовісність, емоційну стійкість і впевненість у собі. За Максвеллом, потенційний лідер повинен мати позитивне сприйняття, служити загальним інтересам, мати потенціал росту, бути послідовним, відданим справі, гнучким, порядним, мати широкий кругозір, дотримуватися дисципліни і виявляти вдячність організації та її людям. В іншому джерелі згадуються такі риси: характер, вплив, позитивне сприйняття, уміння працювати з людьми, природна обдарованість. Досвід, впевненість, самодисципліна, високий рівень суб'єктивного контролю, уміння спілкуватися з людьми, незадоволеність існуючим порядком речей. Американські дослідники О. Крегер і Дж. Тьюсон, спираючись на типологію особистостей по «Індикатору типів Майєрс - Бріггс», використовуючи також класифікацію К. Юнга, в результаті десятирічного добору інформації про типологію вищих керівників, виявили, що на вищих посадах 90 % складають представники типу «мислителі - вирішуючі». Фред Фідлер стверджує, що ефективність лідера залежить від того, наскільки даний лідер орієнтований на завдання або на взаємовідносини, а також від того, в якій мірі лідер контролює групу і реалізує свій вплив на неї. Лідерів можна поділити на два типи: орієнтованих на завдання і орієнтованих на взаємовідносини. Все залежить від характеру ситуації, а саме від того, яким є ступінь контролю лідера і його впливу серед членів групи. В ситуації "високого контролю" у лідера існують чудові міжособистісні відносини з підлеглими, його положення в групі однозначно сприймається як впливове і панівне, а робота, яку виконує група, добре структурована і чітко визначена. В ситуації «низького контролю» має місце зворотне - у лідера погані взаємовідносини з підлеглими, і робота, яку повинна виконувати група, визначена нечітко. Лідери, що орієнтовані на завдання, є найбільш ефективними в ситуаціях або з дуже високим, або з дуже низьким контролем. Однак в ситуаціях середнього ступеня контролю найбільш ефективними є лідери, що орієнтовані на взаємовідносини. В цьому випадку робочий механізм працює добре, але все ж потрібно приділяти деяку увагу «неполадкам», які виникають через погані взаємовідносин. Лідер, який здатен уладнати ці жорстокості, діє в такій ситуації найбільш успішно. В. Юрчук зазначає, що лідер -- суб'єкт -- член групи (касти, альянсу, богеми, бомонду, мафіозного клану), за яким учасники альянсу -- групи і визначають пріоритет приймати значимо відповідальні рішення у важливих ситуаціях. Лідер -- це і високо рейтингова авторитетна особистість, яка виконує центрально-базальну роль в організації, корекції, регуляції, контролі сумісної діяльності індивідів і регулює взаємовідносини, взаємозв'язки в групах. Як пише І. Ладанов, лідерство -- це функція менеджменту. Сутність лідерства полягає в здійсненні цілеспрямованого впливу на виконавців шляхом ведення їх за собою до досягнення мети. У реальності все це відображається в добровільному визнанні винятковості лідера, що результується в неухильному слідуванні за ним, копіюванні його дій і в цілому його поведінки. Діапазон розробки проблематики лідерства досить широкий, тому це зумовлює деякі труднощі систематизації теоретичного й емпіричного матеріалу. Цю проблему, на думку більшості вчених -- психологів, доцільно розглядати в трьох аспектах: 1. Структурні характеристики лідерства. 2. Механізми реалізації лідерства. 3. Динаміка перебігу цього процесу (розгорнутість у часі, від виникнення до змін, які приведуть до зникнення лідерства)

СУТЬ ПОНЯТЬ ЛІДЕРСТВА В МАЛИХ ГРУПАХ: ЛІДЕРСТВО ТА МАЛА ГРУПА

Проблема лідерства і керівництва - одна з кардинальних проблем соціальної психології. Вона стосується не тільки питань інтеграції групи, але й психологічно описує суб'єкт цієї інтеграції. Лідерство (від англ leader - провідний, керівник) визначається, по-перше, як провідне положення окремої особи соціальної групи, класу, партії, держави, що зумовлене більш ефективними результатами діяльності (економічної, спортивної та ін.), по-друге, як процеси внутрішньої самоорганізації і самоуправління групи, колективу, що зумовлені індивідуальною ініціативою їх членів. Поняття «лідер» пов'язано з поняттями «управління» і «керівництво». На відміну від лідера керівник завжди виступає посередником соціального контролю і адміністративно-державної влади. Лідер - це член групи, який добровільно взяв на себе значну міру відповідальності у досягненні групових цілей, ніж того вимагають формальні приписи або суспільні норми. Формальний лідер призначається або вибирається, набуваючи таким чином офіційного статусу керівника. Неформальний лідер - це член групи, який найбільш повно в своїй поведінці відповідає груповим цінностям і нормам. Він веде групу, стимулюючи досягнення групових цілей і виявляючи при цьому більш високий рівень активності порівняно з іншими членами групи. У вітчизняній соціальній психології визначені відмінності в змістові понять «лідер» і «керівник». В.Д. Паригін відмічає такі відмінності: - лідер покликаний здійснювати переважно регуляцію міжособистісних стосунків у групі, керівник здійснює регуляцію офіційних відносин; - лідерство виникає за умов мікросередовища, керівництво - елемент макросередовища, воно пов'язане з усією системою суспільних відносин - лідерство виникає стихійно, керівник або призначається, або обирається (процес підконтрольний соціальній системі); - явище лідерства менш стабільне, залежить від настрою групи, керівництво - більш стабільне; - керівництво підлеглими порівняно з лідерством має визначенішу систему санкцій; - процес прийняття рішення керівником значно складніший, він опосередкований обставинами, які не обов'язково мають витоки в цій групі, лідер приймає безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності; - сфера діяльності лідера - здебільшого мала група, де він є лідер; сфера дії керівника ширша, оскільки він репрезентує малу групу в більш широкій соціальній системі. Лідерство ґрунтується більш на процесі соціальної взаємодії у групі людей, що є набагато складнішим. Керівник має владні позиції і підлеглі в будь-якому випадку повинні його визнавати як лідера. Лідерські стосунки відрізняє те, що послідовники визнають лідера лише тоді, коли він довів свою компетенцію і цінність для групи. Керівник здійснює управління на основі прийнятих рішень і контролює їх виконання. Лідер надає право приймати рішення кожному співробітникові, концентрується на погодженні інтересів працівників. Керівника обов'язково призначають. Лідерство виникає стихійно. Керівництво ґрунтується переважно на формальних аспектах діяльності. Лідерство ґрунтується на неформальних. Керівництво - явище стабільне. Висування лідера залежить від настрою групи. Керівник стає на чолі організації в результаті формалізації відносин в ній (делегування повноважень). Лідерами стають не з волі організації, а завдяки особистому авторитету, харизмі та багатьом особистим якостям індивіда. Лідер може не бути соціометричною зіркою, може не викликати особливої симпатії в оточуючих, але він має незаперечну референтність. Лідерство є складним процесом групового розвитку, внаслідок якого диференціюється і вдосконалюється групова структура. Його не можна ні ототожнювати з керівництвом, ні протиставляти йому. За своєю природою лідерство пов'язане з регулюванням неформальних міжособистісних стосунків. Лідерство -- процес внутрішньої самоорганізації та самоуправління взаємовідносинами і діяльністю групи на основі індивідуальної ініціативи учасників. Керівництво ж є реалізацією функцій і засобом регулювання формальних відносин у межах соціальної організації. Керівник -- особа, що управляє трудовою діяльністю групи на основі адміністративно-правових повноважень і узвичаєних норм співжиття. Керівник пов'язаний із офіційною структурою групи. Він може справитися з її управлінням тоді, коли члени групи будуть сприймати його як лідера. Проте лідер групи не завжди може впоратися з обов'язками керівника, діяльність якого є ширшою і складнішою. Оптимальним варіантом для групи є збіг в одній особі лідера і керівника. В іншому разі ефективність діяльності групи залежить від того, як складуться стосунки між офіційним керівником і неофіційним лідером. Тому мистецтво керівника включає і вміння координувати роботу лідерів, спиратися на них. Однак лідер і керівник мають справу з однопорядковим типом проблем, а саме: вони повинні стимулювати групу, націлювати її на вирішення певних завдань. У психологічних характеристиках їх діяльності є багато спільних рис. Однак, лідерство - це чисто психологічна характеристика поведінки окремих членів групи. Керівництво у більшості є соціальною характеристикою відносин у групі, перш за все, з точки зору розподілу ролей управління і підпорядкування. Стиль лідерства -- спосіб, метод роботи, манера поведінки індивіда, типова для лідера система принципів, норм, індивідуальних особливостей впливу на підлеглих. Тип (грец. typos -- відбиток, форма) лідера (керівника) -- людина, наділена лідерськими властивостями; яскравий представник певної групи людей. Типологію лідерства визначають, беручи за основу зміст, стиль, характер діяльності лідера, що, у свою чергу дає змогу припустити існування восьми типів лідерства. У науковій літературі є безліч визначень груп, у яких розкривається та чи інша їхня риса. Найчастіше поняття "мала група" визначається як нечисленна за складом група людей, члени якої об'єднані загальною соціальною діяльністю і перебувають у безпосередньому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових норм і групових процесів.До основних характеристик групи відносять її склад, структуру і групові процеси, норми, цінності, систему санкцій.

ВИСНОВКИ

Таким чином, на сьогодні проблема лідерства і керівництва посідає помітне місце серед актуальних проблем соціальної психології. Лідерство є важливим механізмом інтеграції студентів у групі. Лідерство - це здатність окремої особистості спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність. Між лідерством і керівництвом є суттєва різниця. Для групи створюються сприятливі умови, коли офіційний керівник групи та лідер - одна людина, або коли між ними є узгодженість. У кожній мікрогрупі є лідер. Залежно від спрямування конкретної діяльності мікрогрупи може бути декілька лідерів (організатор вечора відпочинку, організатор культпоходу, організатор шефської допомоги тощо). Таким чином, лідер здійснює найбільший психологічний вплив на групу загалом і окремих її членів, коли виступає в ролі координатора, організатора групових справ. З боку офіційного лідера стиль керівництва групою повинен бути гнучким. Важливо знайти диференційований підхід до кожного відповідно до індивідуальних особливостей, сприяти згуртованості колективу, спрямувати його активність на виконання основних завдань професійної підготовки студентів. Ми дійшли висновків, що можна говорити про широкий спектр розуміння студентами важливості ролі відповідних лідерських якостей в діяльності лідера. Для студентів з яскраво вираженими лідерськими здібностями характерним є здатність долати перешкоди на шляху до досягнення цілей, прояв наполегливості та високої працездатності, незалежності та високої ініціативи при постановці завдань, прояв високого рівня адаптованості до змінних умов, надійність, уміння додержувати свого слова, самокритичність і здатність до самоаналізу, оптимізм, рішучість, здатність змінювати стиль поведінки залежно від зміни тих чи інших умов. Розвитку лідерських здібностей в умовах допрофесійної підготовки, окрім кураторів, сприяє значною мірою і студентське самоврядування та інші товариства активістів навчального закладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

лідерство студентський група

1.Беспалов Д. В. Влияние организованности группы на лидерство и его эффективность в напряженных ситуациях совместной деятельности: На примере учебных групп подростков и юношей: автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.05 / Д.В.Беспалов. - Курск, 2005.

2.Булах І., Долинськая І. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів: Навч.-метод. посібник. - К., 2002.

3.Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітка. -- К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003.

Вороніна К. О. Особливості вивчення рівня лідерських здібностей // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України "Проблеми загальної та педагогічної психології". - 2009. - №11

4. Давлетова А. И. Развитие лидерских качеств студентов педагогического вуза: атореф. дис... кандидата психологических наук: 19.00.07 /А.И.Давлетова. - Москва, 2007.

5. Єлькіна В.В. Психологічний аналіз феномена лідерства // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". - 2005. - №3.

6. Жеребова Н.С. Керівництво і лідерство. - Л.: Наука, 1973. - 163 с. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості: Навч. посібник / Т. С. Кириленко. - К.: Либідь, 2007.

7. Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки: Монографія/ М.В.Савчин. -Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. №4. - С. 40-46

8. Ягоднікова В. В. Формування лідерських якостей старшокласників в особистісно орієнтованому виховному процесі загальноосвітньої школи: дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / В. В.Ягоднікова; Південноукраїнський держ. педагогічний унт ім. К.Д.Ушинського. - О., 2006. - 215 арк.

Размещено на Allbest.ru