Соціологія сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Інститут педагогіки, психології і мистецтв

Кафедра початкової і дошкільної освіти

Реферат

на тему:

«Соціологія сім'ї»

Виконала

студентка 3-ВПМ групи

ІППМ

Івко Наталія В.

Вінниця 2014

Зміст

Вступ

1. Сутність, об'єкт та предмет соціології сім'ї

2. Типи і форми сімей

3. Соціальні функції сім'ї

4. Основні тенденції розвитку сучасної сім'ї

Висновки

Література



Вступ

Людина нерозривно пов'язана з іншими людьми, суспільством. Ці зв'язки, виступаючи як умови й обставини її життя і діяльності, формують її духовний світ, поведінку. І найважливіше місце тут посідає сім'я. Закономірності виникнення, функціонування і розвитку сім'ї як соціального феномену, який поєднує у собі риси соціального інституту і малої соціальної групи, вивчає галузь соціології - соціологія сім'ї. Соціологічні проблеми сім'ї є предметом вивчення західних вчених - Ф. Мішеля, Д. Хілла, Л. Руббін, а також вітчизняних - Н. Лавриненко, І. Прибиткової, В. Пічі, Н. Черниша, Н. Чуйка та ін.

Соціологія сім'ї як теорія «середнього рівня» розглядає особливу сферу життєдіяльності та культуру узгоджено діючої групи людей (сім'ї), які пов'язані сімейно-родинними відносинами, фокусуючи увагу на спільній життєдіяльності членів, тобто на сімейному способі життя. Соціологія сім'ї має справу з груповим, а не індивідуальним суб'єктом життєдіяльності. Підкреслюючи групову якість сімейної життєдіяльності, соціологія сім'ї розглядає індивіда як члена сім'ї, як складову частину цілого, досліджуючи особистість насамперед крізь призму соціокультурних внутрішньосімейних ролей, сімейної належності особистості. В соціології сім'ї особистість постає конкретно як чоловік або дружина, батько або мати, син або дочка.

Індивідуальна своєрідність накладає відбиток на стиль виконання внутрішньо сімейних ролей, який виявляється через конфігурації між- особистісних взаємозв'язків і взаємовідносин. Соціологія сім'ї вивчає сімейно-родинні форми спільного життя малої групи людей, сімейний спосіб життя порівняно з поодиноко-парубоцьким, вивчає в єдності і цілісності взаємозв'язок батьківства -- подружжя -- спорідненості, тобто власне сім'ю [6, 167].

Посередницька роль сім'ї в узгодженні інтересів особистості і суспільства (держави) є предметом власне соціологічного дослідження сім'ї. Ступінь узгодженості цих інтересів визначає різноманітні наслідки для особистості, сім'ї і суспільства, що і фіксується у соціології сім'ї.

Соціологія сім'ї вивчає типи соціальних відносин, що характерні для сім'ї; чинники, що визначають чисельність і структуру сімейної спільноти; зв'язок сім'ї з іншими соціальними спільнотами і сферами соціального життя; суспільні функції сім'ї та її особливості як соціального інституту, як психологічної групи; мотивацію шлюбів та розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та подоланню внутрішньо сімейних конфліктів; інтеграції та дезінтеграції сім'ї; історичні типи і форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку.



1. Сутність, об'єкт та предмет соціології сім'ї

Сім'я - це один із найдавніших соціальних інститутів. Виникла сім'я в первісному суспільстві значно раніше класів, націй, держав. В усі часи сім'я була і залишається найважливішим соціальним інститутом суспільства. Зміни, які відбуваються в сім'ї, змінюють її роль у суспільстві, впливають на його стан і розвиток. Тому кожне суспільство зацікавлене у стійкій, духовно і морально здоровій сім'ї. Взаємовідносини сім'ї із суспільством вивчає спеціальна соціологічна теорія соціологія сім'ї.

Соціологія сім'ї -- галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Об'єктом галузі є сім'я як соціальний інститут та мала соціальна група, а предметом -- закономірності функціонування сімейно-шлюбних стосунків у соціальній системі [3, 134].

Основними ознаками сім'ї є шлюбні зв'язки; зв'язки спорідненості; спільний побут та спільний сімейний бюджет.

При розгляді сім'ї як соціального інституту вивчаються: суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних стосунків; узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення за різноманітних економічних та культурних умов; вплив суспільних потреб на характер відносин та спосіб життя сім'ї; причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім'ї за тих чи інших умов; соціальний механізм зміни сімейних норм та цінностей; ефективність реалізації інститутом сім'ї своїх основних функцій у різних політичних, соціально-економічних та культурних умовах і т.д. Загалом, сім'ю, як соціальний інститут, аналізують тоді, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Крім того, модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім'ї [4, 240].

Дослідження сім'ї як малої соціальної групи орієнтується на вивчення умов формування, структури та етапів розвитку сучасної сім'ї; на розподіл обов'язків у сім'ї; причини та мотиви розлучень; умови життя сім'ї.

За класифікацією американського соціолога Г. Кристонсена соціологія сім'ї пройшла такі етапи становлення та розвитку:

- «перед дослідницький» етап (від античності до середини XIX ст.) - присвячений опису у фольклорі та художній літературі сімейних норм та традицій;

- етап «соціального дарвінізму» (друга половина XIX ст. - початок XX ст.) - вчені вивчали еволюцію сім'ї як соціального інституту, формували понятійний апарат соціології сім'ї;

- етап «спонтанної науки» (перша половина XX ст.) - характеризується накопиченням емпіричних даних щодо різноманітних форм шлюбно-сімейних відносин;

- етап планомірної побудови теорій (із середини XX ст. до сьогодні) - характерна певна систематизація знань у дослідженнях шлюбу та сім'ї, спроби аналізу перспектив розвитку сім'ї [5, с. 371].

Соціологія шлюбу та сім'ї як самостійна галузева теорія з'явилась у 1960-ті роки. Для дослідження проблем шлюбно-сімейних відносин у 1966 р. при Радянській соціологічній асоціації було відкрито секцію, яку очолив А. Харчев. Останній у 70-ті роки пропонує теоретичну концепцію, згідно з якою сім'ю потрібно розглядати у двох аспектах - як соціальний інститут та як малу соціальну групу. Такий підхід дозволив вченим вивчати мотиви, причини одружень та розлучень, динаміку сімейних відносин, згуртованість сім'ї. На початку 80-х років вчені зосереджують основну yвагу на питаннях стилю життя сім'ї, емоційних відносинах подружжя, конфліктах, розподілу обов'язків, відносинах влади та авторитету, вихованню дітей в неблагополуччях сім'ях, сексуальної та дошлюбної поведінки. Одночасно зменшується кількість публікацій присвячених репродуктивним функціям сім'ї, умовам життя сім'ї, трудовій діяльності жінок. Водночас мало уваги приділялось проблемам батьківства. Отже, можна зробити висновок, що у 1980-ті роки вчені поступово здійснювали перехід від вивчення сім'ї як соціального інституту (тобто відносин в рамках «сім'я - суспільство») до дослідження сім'ї як малої соціальної групи [4, 231].

У 90-ті роки найбільш популярними стали теми пов'язані із репродуктивною поведінкою сім'ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розподілом влади та обов'язків у сім'ї, девіантної поведінки, тенденції розвитку шлюбно-сімейних відносин тощо. Проблеми соціології сім'ї вивчають В. Піча, Б. Татенко, В. Зацепін, С. Войтович, Г. Ковтун, В. Рибаченко та інші [4, 232].

2. Типи і форми сімей

соціологія сім'я соціальний інститут

Сьогодні за різними підходами і критеріями вчені нараховують понад 40 типів і форм сімей. В сучасних умовах сім'ю характеризують:

1. За кількістю і характером сімейних пар, які проживають разом і ведуть спільне господарство, виховують дітей:

- розширена (складна) сім'я - складається із сімейних пар та дорослих дітей, які проживають разом;

- нуклеарна (проста) - складається з однієї сімейної пари, можливо, з дітьми.

2. За наявністю батьків:

- повна сім'я (є обидва члени сімейної пари);

- неповна (один із батьків виховує дітей).

3. За кількістю дітей:

- бездітні;

- однодітні;

- малодітні (дві дитини);

- багатодітні (троє і більше дітей).

4. За тривалістю, віком:

- сім'я молодіжна (тільки створилась, оформилась);

- молода сім'я (сім'я, яка зустрілась з першими несподіваними для них перешкодами) [1, 189].

Сьогодні в Україні мешкає 2,5 млн. молодих сімей. Основна їх частина сконцентрована у містах (77,5%). Відомо, що молоді сім'ї більше, ніж інші типи сімей витрачають коштів на непродовольчі товари (одяг, взуття). При цьому, за результатами соціологічних досліджень 44% молодих сімей зазначають, що доходів вистачає лише на необхідне, 29% вважають, що грошей постійно не вистачає. Типовою для більшості молодих сімей є проблема відсутності власного житла. Результати досліджень свідчать про те, що тільки 1 з 10 пар мала власне житло на момент вступу до шлюбу.

- cім'я, яка чекає дитину (помітно змінюються відносини подружжя: дружина не залишається без уваги, з'являється надзвичайна турботливість один про одного);

- cім'я середнього подружнього віку (від 3-х до 10-и років подружнього життя). Найкритичніший, найвідповідальніший період в житті сім'ї: з'являється нудьга, одноманітність стереотипів у взаємовідносинах подружжя;

- cім'я старшого подружнього віку (10 - 20 років подружнього життя);

- літня подружня сім'я - сім'я, яка прожила не один десяток років спільно. Ця сім'я виникає після вступу в шлюб їх дітей, появи внуків [1, 190].

5. За ієрархією влади:

- патріархальна або патернальна (влада чоловіків);

- матріархальна або матеріальна (влада жінок);

- еквалітарна (рівність обох).

6. За типом головного в сім'ї:

- егалітарні (демократичні) - відзначаються особливою життєстійкістю і цілеспрямованістю, дружніми, міцними родинними зв'язками, де офіційної «голови сім'ї», як правило, не існує;

- авторитарні - y такій сім'ї між дорослими і дітьми встановлюються непрості стосунки. В родині панує жорстокість. Про гармонізацію взаємин батьків і дітей у таких родинах не може бути й мови.

Кожна сім'я є інтимною соціальною групою. Головне, що відрізняє сім'ї - це атмосфера, яка панує в родині. Спосіб сімейного виховання зумовлює зміст сімейних відносин. Спосіб відносин дорослих і дітей є досить дієвим методом виховання - виховання спілкуванням. Це відбувається тому, що саме в спілкуванні з дорослими діти найчастіше засвоюють (закріплюють) свої майбутні моделі поведінки. Водночас соціологічні дослідження показують, що батьки дуже рідко проводять вільний час із дітьми. Майже 69% опитаних дорослих віддають перевагу перегляду телевізійних передач, спілкуванню з іншими людьми, зводячи контакти з власними дітьми до мінімуму.

7. За якістю взаємин і атмосфери в сім'ї:

- благополучна;

- стабільна;

- нестабільна;

- дезорганізована.

8. За характером розподілу домашніх обов'язків:

- традиційна (обов'язки в основному виконує жінка);

- колективістська (обов'язки виконують разом або по черзі).

9. За характером проведення вільного часу:

- відкрита (орієнтовані на спілкування та культурні заклади);

- закрита (орієнтовані на домашнє дозвілля).

10. За типом поселення:

- міська;

- сільська.

Сім'я впродовж життя проходить декілька якісно різних стадій, послідовність яких складається у сімейний, або життєвий цикл сім'ї. Під циклом потрібно розуміти період від створення до розпаду сім'ї. При їх виділенні соціологами, як правило, використовуються критерії тривалості шлюбу та особливості функціонування сім'ї. У зв'язку з цим соціологи пропонують різні класифікації життєвого циклу сім'ї відповідно до критеріїв, що лежать в основі такої класифікації. Наприклад, деякі вчені пропонують наступні етапи життєвого циклу сім'ї:

1) від створення сім'ї до народження першої дитини;

2) репродуктивна фаза: народження дітей;

3) «порожнє гніздо» - вступ у шлюб і виділення із сім'ї останньої дитини;

4) неповна сім'я: починається в зв'язку із смертю одного з членів подружжя [1, 191].

Дж. Бернард та Л. Томпсон пропонують типологію з восьми стадій, кожна з яких відрізняється тривалістю, інтенсивністю та змістом:

1) початок сім'ї, одружена пара без дітей, триває близько 2 років;

2) народження дітей та догляд за ними - приблизно 2,5 роки;

3) сім'я з дітьми-дошкільниками (до 6 років) - приблизно 3,5 років;

4) сім'я з дітьми-школярами (від 6 до 13 років) - приблизно 7 років;

5) сім'я з підлітками (від 13 до 20 років) - приблизно 7 років;

6) сім'я, де починають одружуватись діти та залишають батьків - приблизно 6,5 років;

7) «порожнє гніздо», до моменту виходу подружжя на пенсію - приблизно 3,5 років;

8) літня сім'я (вихід на пенсію, до моменту смерті подружжя ) - 16 та більше років.

У середньому до 75-річного віку розпадаються всі шлюби. При цьому 23% - у результаті смерті дружини, 53% - смерті чоловіка, 24% розлучення.

Протягом життєвого циклу відбувається зміна сімейних ролей: змінюється їх розподіл, одні ролі зникають, а інші з'являються, переходять від одного члена сім'ї до іншого. Багато соціальних ролей зберігається впродовж всього циклу, але змінюються зміст та зовнішні прояви. Наприклад, спочатку роль матері полягає у контролі та опіки над дітьми, що пізніше змінюється на роль порадника та партнера. Коли у дітей з'являється власне особисте життя і вони менше звертаються за порадою до батьків, останні сприймають зміну їх поведінки як ознаку відчуження, хоча на справді це не так: просто змінюються ролі та моделі поведінки [1, 192].

3. Соціальні функції сім'ї

Під соціальними функціями сім'ї слід розуміти спосіб виявлення активності, життєдіяльності сім'ї та її членів. Можна виділити функції суспільства щодо сім'ї, сім'ї щодо суспільства, сім'ї щодо особистості та особистості щодо сім'ї. У зв'язку з цим функції сім'ї можна розглядати як соціальні (стосовно суспільства) та індивідуальні (щодо особистості). Функції сім'ї тісно пов'язані з потребами суспільства в інституті сім'ї та з потребами особистості за належністю до сімейної групи [2, 542].

Функції сім'ї глибоко історичні, тісно пов'язані з соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства, тому з часом змінюються характер функцій та їх ієрархія.

Можна виділити найважливіші типи функцій сім'ї, які подані у зв'язку з основними сферами її життєдіяльності: репродуктивна, виховна, господарсько-побутова, функція дозвілля, емоційна.

Функції сім'ї - це способи, методи прояву її активності, життєдіяльності всієї сім'ї і окремих її членів. Соціальні функції, що їх реалізує сім'я, обумовлюють важливу роль сім'ї в суспільстві. Основні соціальні функції сім'ї:

- репродуктивна функція включає фізичне (народження дітей) і духовно-моральне відтворення людини в сім'ї. На зміну переважно економічним стимулам народження дітей в минулому, дедалі відчутно приходить духовно-моральне: глибока моральна і психологічна потреба у своїй дитині, бажання мати його від любимого чоловіка, прагнення відтворити в дітях себе, повторити разом з ними життєвий шлях, надія і упевненість в майбутньому духовному родстві з дітьми та внуками, що скріпляють кровнородинним союз, іменна гордість, гордість прізвища;

- господарсько-побутова відображається господарсько-побутова функція сім'ї у веденні домашнього і особистого допоміжного господарства, садівництва і городництва, в обслуговуванні і самообслуговуванні членів сім'ї, в підтримці належного санітарного становища і гігієни в житлі, додержанні сімейного бюджету;

- виховна функція визначає відповідальність батьків за духовно-моральне, політичне, естетичне виховання дітей; народна мудрість гласить: «Батько не той, хто дитину народив, а той, хто виховав»;

- емоційна функція - емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія. Отримання індивідами психологічного захисту емоційної підтримки в сім'ї. Задоволення потреб в особистому щасті та коханні.

- функція дозвілля або дозвільна - організація раціонального дозвілля. Соціальний контроль у сфері дозвілля. Задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення інтересів вільного часу.

Ще виділяються функції сім'ї: соціалізації особи, духовного спілкування, співробітництва в процесі виховання та ін. Але важливо не стільки старання детальнішого перерахування всіх функцій сім'ї, аніж поділ їх, з одного боку, на задоволення переважно матеріальні, господарсько-побутові, а з другого - переважно емоціональні і соціально-психологічні потреби людей. Зрозуміло, відтворення населення має не тільки біологічний, а й соціальний аспект, зв'язаний з вихованням і навчанням дітей. Встановлено, що у вихованні і навчанні дітей сім'ю замінити ніякими суспільними установами неможна. Тільки в сім'ї дитина природно і найефективніше одержує першу соціалізацію своєї особи, здобуває своє Я [4, 134].

В сучасних умовах рідко яка сім'я може дати своїй дитині ту підготовку, яку може дати їй суспільство, соціальні інститути (сім'я, школа, технікум, ліцей, вищий навчальний заклад та ін.). Але той морально-психологічний потенціал, що дає дитині сім'я, залишається на тривалий період, а то й на все життя. Саме в сім'ї дитина пізнає ази життя, зустрічається і з відносинами авторитету - посадового, батьківського і функціонального, заснованого на вищій компетентності батьків або старших братів і сестер, їх розвинутих навиків та уміння, успішності їх діяльності.

Репродуктивна і економічна діяльність сім'ї найтісніше зв'язана з життям суспільства і тому державі не байдуже, як ці проблеми вирішуються. Якщо тривалий період вважалось, що виховання дітей не стільки державна, скільки суто особиста справа кожного, то тепер виховання дітей і державна, і сімейна справа. Ось чому виховна функція сім'ї тісно зв'язана з репродуктивною, коли мова йде про соціальне відтворення населення.

В сучасних умовах середня сім'я в Україні складається здебільшого з 3 душ і майже третина сімей -- з 4-5 душ. І, хоча з першої половини 90-х років кількість таких сімей значно зменшилась, все ж просте відтворення знаходиться під загрозою. Поки цей процес триває, зберігається реальна можливість депопуляції населення. Уже тепер смертність переважає народжуваність. На репродуктивну функцію сім'ї негативно впливають розлучення. Тому суспільство не може байдуже ставитись до такого явища. Величезне значення надається здоров'ю подружжя, їх здатноcті відтворювати самих себе. Статистичні дані свідчать, що до 30% сімей страждають бездітністю, причому 40% з них з причин безплідності чоловіка. Тоді як збільшення двох-трьохдітних сімей стримується не лише особистими прагненнями подружжя, а й економічними умовами і правовим становищем. Це і пояснює причини того, що починаючи з середини 90-х років в Україні смертність перевищує народжуваність [2, 456].

На поведінці молоді відбивається рівень знання про всебічність сімейного життя. Соціологічні дослідження свідчать, що рівень культури статевих взаємовідносин між подружжям, як правило, дуже низький. Тим часом формування правильних рекомендацій молоді в інтимній сфері є однією з важливих складових її виховання. В сучасних умовах значна частина молоді або зовсім не одержує інформації про сім'ю, про її інтимні відносини, або одержує її дуже обмежено, що негативно впливає і на дієздатність сім'ї, і на стабільність шлюбів.

Сім'я відіграє ключову роль у практичному розв'язанні соціально- економічних та духовно-моральних питань життєдіяльності суспільства. У сім'ї відображаються всі суспільні процеси, вона зазнає впливу всіх суспільних суперечностей. Успішне виконання сім'єю своїх функцій визначається не тільки її внутрішнім станом, але і соціальним здоров'ям суспільства.

Для сучасного розвитку нашого суспільства, коли воно переживає гострі економічні та політичні труднощі (що, звичайно, відбивається на сім'ї), характерне зростання ролі та значення сім'ї. Пояснюється це її специфічними функціями, виконуючи які, вона забезпечує фізичне та духовне відтворення населення [3, 142].

4. Основні тенденції розвитку сучасної сім'ї

Сім'я тісно пов'язана із суспільством, вона є його активним елементом. Кожний член сім'ї входить в різні соціальні об'єднання, в різні соціальні групи. Водночас сім'я впливає на стосунки в суспільстві й на всі процеси соціального життя. Сім'я як соціальний феномен пройшла складний шлях історичного розвитку. Історично змінювались типи й форми сім'ї, ролі чоловіка та дружини, методи виховання дітей тощо. Зміни, які відбуваються у сучасних суспільства зачепили й інститут сім'ї. Можна визначити наступні тенденції розвитку сучасної сім'ї: збільшення кількості розлучень; збільшення кількості неповних сімей та дітей, народжених поза шлюбом; зниження рівня народжуваності; зменшення середньої тривалості шлюбу; відкладання часу вступу до шлюбу; збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються; зменшення кількості повторних шлюбів; проживання подружніх пар без оформлення шлюбу; зміна відносин між дітьми та батьками (вони стали більш гнучкими, рухливими та рівноправними) [2, 567].

Зазначені тенденції певною мірою притаманні й розвиткові сім'ї в Україні. За даними Всеукраїнського перепису 2001 р. в Україні все більше поширюється однодітна сім'я. Майже дві третини українських родин (62,4%) мають сьогодні лише одну дитину, у кожній третій родині -- двоє дітей, а сімей з трьома і більше дітьми лише 6,3%. Кожна десята українська родина є неповною. Причому більше таких сімей проживає в місті (12%), в селі - відповідно, менше (6,9%). У більшості неповних родин (88,5%) дітей виховує мати. Збільшується кількість дітей народжених матерями без реєстрації шлюбу (16,7% від загальної кількості новонароджених). Ці явища значною мірою зумовлені погіршенням економічних умов існування. Моніторингове обстеження, проведене Інститутом соціології НАН України 2003 p., показало, що практично половина українських родин (46%) відносять себе до «злиденних або бідних». Зубожіння населення унеможливлює реалізацію господарсько-побутової функції сім'ї. Більшість сучасних сімей не можуть задовольнити свої побутові потреби, зокрема забезпечити дітям культурний розвиток, відпочинок, оздоровлення [1, 147].

Відсутність умов для своєчасного становлення економічної самостійності змушує молодь взяття шлюбу та народження дітей відкладати до кращих часів. Наприклад, 2/5 опитуваних вважають, що «заводити зараз дітей безвідповідально». У зв'язку з цим набувають поширення неупорядковані форми статевих стосунків, що в свою чергу негативно впливає на сімейно-шлюбну орієнтацію, порушує репродуктивне здоров'я жінок, призводить до «вимушених шлюбів», безшлюбного материнства.

Таким чином, у нашому суспільстві можливості реалізації функцій сім'ї вкрай обмежені. Сім'я в Україні потребує серйозної уваги і допомоги [2, 568].

Шлюб сьогодні не є умовою регулярних статевих стосунків між статями та основою економічної діяльності. Сьогодні його пробують замінити різними альтернативними формами співжиття. Очевидно, що останні будуть існувати й надалі. Однак, не дивлячись на всі негативні тенденції шлюб та сім'я залишаються усталеними інституціями суспільного життя.

Для вирішення кризових тенденцій сучасної сім'ї наша держава проводить відповідну сімейну політику. Зокрема, найбільш актуальними напрямками сімейної політики сучасної української держави є визначення заходів, спрямованих на зміцнення інституту сім'ї, підвищення рівня шлюбності та запобігання дестабілізації сімей, розлученням, нарощення її соціального потенціалу, створення сприятливих умов для її функціонування як одного з основних агентів соціалізації особистості [2, 568].



Висновки

Сім'я - невід'ємний осередок суспільства і неможливо зменшити його значення. Жодна нація, жодне цивілізоване суспільство не обходилося без сім'ї. Недалеке майбутнє суспільства також не мислиться без сім'ї. Для кожної людини сім'я - початок початку. Поняття щастя майже кожна людина пов'язує, насамперед, із сім'єю: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Сім'я - це й результат, і ще більшою мірою -- творець цивілізації. Сім'я - найважливіше джерело соціального та економічного розвитку суспільства. Вона виробляє головне громадське багатство людини.

Соціологія сім'ї - галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах [6, 92].

Для забезпечення якісного зростання працівника і підростаючого покоління повинні бути створені відповідні життєві умови та матеріальні кошти, включаючи в себе рівень освіти і культури, житлові умови, якість харчування, охорони здоров'я, сфери послуг, можливості відпочинку, зняття нервової напруги. Одним слово, зростає потреба в якості життя. Сім'я - це соціальний інститут суспільства та мала соціальна група водночас, основою якої є шлюб або родинні зв'язки. Члени сім'ї пов'язані спільним побутом, взаємною допомогою, моральною та правовою відповідальністю. Сім'я може існувати в таких формах:

- нуклеарна - це сім'я, що складається з подружньої пари та дитини (2/3 українських сімей належать до такого типу);

- родинна (традиційна) - це сім'я, до якої, крім подружжя, входять інші родичі (кожна п'ята сім'я в Україні - традиційна).

Шлюб - це визначена державою сукупність формальних приписів, які визначають права й обов'язки чоловіка та дружини стосовно одне одного, щодо дітей, родичів і суспільства. Виникла сім'я в первісному суспільстві значно раніше класів, націй, держав. В усі часи сім'я була і залишається найважливішим соціальним інститутом суспільства. Зміни, які відбуваються в сім'ї, змінюють її роль у суспільстві, впливають на його стан і розвиток. Тому кожне суспільство зацікавлене у стійкій, духовно і морально здоровій сім'ї. Взаємовідносини сім'ї із суспільством вивчає спеціальна соціологічна теорія соціологія сім'ї [2, 104].



Список використаної літератури

1. Бабенко Н. Соціологія сім'ї. - К.: ДАКККіМ, 2004. - 452 с.

2. Волович В І., Головченко Г. Т., Горлач М. І., Жиленкова І. М., Кремень В. Г. Соціологія. - Х.: Видавничий будинок «Фактор», 2006. - 767 с.

3. Гіденс Е. Соціологія. - К.: Основи, 1999. - 216 с.

4. Глазунов С. Соціологія сім'ї. - Дніпропетровськ: РВВ ДДУ, 2000. - 326 с.

5. Добренькое В., Кравченко А. Социология. - М.: ИНФ-РА-М, Т. 3.-2000. - 368 с.

6. Соціологія: Підручник / І.С. Дзюбко, К.М. Левківський, В.П. Андрущенка та ін. - К.: Вища шк., 1998. - 415 с.

Размещено на Allbest.ru

...