Інформаційна війна в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Термін «інформаційна війна» та історія виникнення цього поняття

1.1 Суть терміну «інформаційна війна»

Інформаційна війна (англ. Information war ) - вплив на цивільне населення та / або військовослужбовців іншої держави шляхом поширення певної інформації [35, с. 189]. Об'єктом інформаційної війни є як масова свідомість, так і індивідуальна. Інформаційний вплив може здійснюватися як на тлі інформаційного шуму, так і в умовах інформаційного вакууму. Нав'язування чужих цілей - це те, що робить інформаційну війну війною і відрізняє її від звичайної реклами. Інформаційний вплив містить спотворення фактів або нав'язує аудиторії емоційне сприйняття , вигідне стороні агресора. Як правило, методами інформаційної війни є викид дезінформації, або подання інформації у вигідному для себе ключі. Дані методи дозволяють спотворювати оцінку того, що відбувається, деморалізувати громадян, і, в перспективі, забезпечити перехід на сторону інформаційного агресора.

Інформацiйний вплив iснував завжди. За давніх часiв, у якості перших інформаційних атак, використовувалися, наприклад, міфи. Так, війська Чингізхана йшли слідом за чутками про їхню неймовірну силу й жорстокість, що підривало моральний дух супротивників [30, с.568]. Психологічна установка на опір, захист батьківщини й перемогу завжди підтримувалася відповідною ідеологією та вихованням.

Істотна залежність сучасної цивілiзації від інформаційної складової зробила її набагато уразливішою. Швидкiсть інформаційного обігу й поширення інформаційних мереж багаторазово збільшили ефективність саме інформаційної зброї. Додатково ускладнює ситуацію «відкритість» сучасних суспільств, які, на відміну від суспільств «закритих», є об'єктом спрямування, перетину і взаємодії зростаючих обсягів різноманітних інформаційних потоків. На думку відомого американського футуролога Е.Тоффлера, розвиток науки й техніки здійснюється стрибкоподiбно, за його термінологією -- хвилями. Перша хвиля, яку він назвав «сільськогосподарською цивілізацією», прокотилася 10 тисяч років тому. Вона зламала первіснообщинні форми самоорганізації, призвівши до виникнення поділу праці й створення ієрархічних організаційних структур. Друга хвиля -- «промислова цивілізація». Вона розпочалася 300 років тому, створивши «наймогутнiшу, згуртовану й експансіоністську соцiальну систему, рівної якій світ ще не знав». Третя хвиля, що «піднялася» в середині 50-х рр. минулого сторіччя, пов'язана з так званим «інформаційним вибухом», тобто, лавинним зростанням інформації, в результаті якого людина виявилася не в змозі впоратися з її обсягом без допомоги нових інформаційних технологій. Тому, третя хвиля, до якої вступило людство, була названа технологічною цивілізацією [8, с.10].

Кожній з хвиль властива своя економiка, свої соціальні й полiтичні інститути, своя культура, свої засоби комунікації, а також свій спосіб і характер ведення війни. Поняття, якi використовуються для визначення й вивчення інформаційних воєн, породжених «технологічною хвилею», ще не встоялися, викликаючи множинність тлумачень власне терміну «інформаційна війна» [6, с.31].

Інформаційна війна -- це всеосяжна й цілісна стратегія бойових дій, обумовлена зростаючою значимістю й цінністю iнформації з питань командування, правління, політики, економіки й громадського життя. Основним завданням інформаційної (інформаційно-психологічної) війни на тактичному рівні є одержання певної матеріальної переваги, яку, відповідно, втрачає інший учасник протиборства. Означені втрати є різновидом воєнних втрат. Інформаційна війна провадиться шляхом використання відкритих та прихованих інформаційних впливів (таємних операцій) [12, с.32].

У міністерстві оборони США є специфічний підхід до визначення інформаційної війни. Вона тлумачиться як дії, спрямовані на досягнення інформаційної переваги на підтримку національної воєнної стратегії шляхом впливу на інформацію та інформаційні системи супротивника з одночасним посиленням ефективності використання і захисту власної інформації та інформаційних систем [18, с.63].Якщо ж скористатися визначенням через рiд і видову відмінність, то дефініцію «інформаційна війна», на нашу думку, можна сформулювати як соціальне явище, що є однією з форм розв'язання існуючих різноманітних суперечностей в усіх сферах суспільного життя між державами, націями, народами, соціальними групами засобами інформаційного насильства [6, с. 420]

Концепція «інформаційної вiйни» випливає з нових підходів до застосування інформації, визначення її ролі й місця в суспільному житті. Дві принципово різні сфери функціонування інформації -- гуманітарна й технічна -- задають два варіанти трактування терміну «інформаційна вiйна».

У гуманітарному сенсі, «інформаційна війна» розуміється як ті чи інші активні методи трансформації інформаційного простору. Йдеться про певну систему (концепцію) нав'язування моделі світогляду, покликану забезпечити бажані типи поведінки; про атаку на структури, що породжують інформацію -- процеси мислення.

В інформаційному суспiльстві, на порозі якого перебуває все прогресивне людство, життєві стандарти не диктуються реальністю, а вміло пропагуються й поширюються за допомогою нових технологій, так званих, «позначок-технологій». Основним об'єктом впливу цих «позначок-технологій» є масова свідомість [39, с.301].

Поле дії інформаційних війн є досить широким, охоплюючи такі галузі:

1) iнфраструктуру систем життєзабезпечення держави -- телекомунiкації, транспортні мережi, електростанції, банківські системи тощо; 2) промислове шпигунство -- викрадання патентованої iнформації, перекручування або знищення особливо важливих даних i послуг, збір інформації розвідувального характеру про конкурентів та ін.;

3) злом i використання особистих паролiв «VIР-персон», ідентифікаційних номерів, банківських рахунків, даних конфіденційного характеру, а також продукування дезінформації;

4) електронне втручання в процеси командування та управлiння військовими об'єктами й системами, «штабна війна», виведення з ладу мереж військових комунікацій;

5) всесвітня комп'ютерна мережа Інтернет, у якiй, за окремими оцінками, дiють 150.000 військових комп'ютерів, а 95 % військових ліній зв'язку проходять у відкритих телефонних лініях [7, с.30].

Сучасне інформаційне суспільство надає могутні засоби реалізації прийомів і методів психологічної війни -- це засоби масової інформації (ЗМІ). Нині людина живе в глобальному інформаційному полі. Вона одержує найсвіжішу інформацію з усіх кінців планети, але тільки ту, яку надають ЗМК.

Людство щодня отримує інформацію з Інтернету, преси, радіопередач, телебачення. Перебуваючи тривалий час у світі відірваних від реальності символів, людина може навіть піти проти своїх власних інтересів, оскільки, реальність витісняється на другий план, відіграючи підлеглу роль. Втрачаючи зв'язок з реальним світом, людина втрачає свободу. Тим більше, вже відпрацьовано низку способів ефективного інформаційного впливу на неї. Існує такий термін -- «Brain washing» -- «промивання мізків». За допомогою такого «промивання» може здійснюватися «зомбування» людей, формування пасивної й слухняної істоти, перетворення народу на легко керовану масу. У цьому сенсі, розмови про свободу, демократію, вільні вибори є містифікацією [6, с. 110].

Засоби масової комунікації формують «масову» людину нашого часу. У той же час вони роз'єднують людей, витісняють традиційні безпосередні контакти, заміняючи їх телебаченням і комп'ютерами. Одночасне поширення суперечливих та взаємовиключних суджень ускладнює адекватну орієнтацію, породжує байдужість й апатію, породжує некритичність, викликає соціальну дезорієнтацію. У віртуальному світі, більше враження справляє не аргументований аналіз, а енергійне, упевнене, нехай і бездоказове, твердження.

Переможцем інформаційної війни стає та сторона, яка повніше здатна змоделювати поведінку супротивника в різних ситуаціях, визначити власний алгоритм поведінки, нарешті, реалізувати його. Максимально всеосяжне моделювання поведінки супротивника означає, у якомога більших обсягах, збирати, зберігати й обробляти інформацію про нього; а також знати й розуміти його історію, культуру, релігію, побут.

1.2 Цілі та завдання інформаційної війни як явища

інформаційний війна маніпулювання свідомість

Мета будь-якої війни полягає в зміні поведінки супротивника, його силовому переміщенні до того «місця» структури міжнародної політики, яке йому відводиться переможцем. Однак, якщо всі попередні війни провадились шляхом знищення чи загрози знищення ворога до політичного моменту досягнення бажаного результату, то, за умов інформаційних воєн, протиборство може тривати як завгодно довго та з мінімальним застосуванням насильства [13, с. 15].

Мета інформаційної війни -- послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна -- складова частина ідеологічної боротьби. Вони не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних воєн [14, с.310] Психологічна дія може здійснюватися різними методами:

По-перше, власне психологічними засобами. Наприклад, в передвоєнний період уряд будь-якої країни через засоби масової інформації прагне сформувати у свого народу (особливо серед військовослужбовців) патріотичні погляди і переконання, забезпечити в масовій свідомості пріоритет цілей державної політики. В той же час вірогідний супротивник прагне упровадити в свідомість населення і військовослужбовців цієї держави вигідні тільки йому, протилежні по спрямованості ідеї і настрої. Наприклад, розпалює націоналістичні забобони, незадоволеність політичними або економічними заходами уряду [15, с.174].

В результаті в свідомості людей відбувається боротьба мотивів, що нерідко веде до зниження рівня морально-психологічного стану населення і особового складу озброєних сил. Так поступали всі світові держави напередодні Першої і Другої світових воєн, в ході різних озброєних конфліктів (у Кореї, В'єтнамі, на Ближньому Сході і інших).

По-друге, психологічна дія може здійснюватися військовими засобами. Наприклад, Радянський Союз розміщував з метою психологічного тиску свої війська і ракети біля межі з Китаєм, у В'єтнамі, на території Куби. СРСР і США неодноразово прагнули досягти своїх політичних цілей за допомогою демонстрації військової сили. Один з класичних прикладів психологічної дії за допомогою військового демаршу - відправка до берегів Гаїті 20 бойових кораблів ВМФ США в 1994 р.

Влада, що захопила там, хунта генерала Седраса, випробовуючи, з одного боку, психологічний тиск світової громадськості, обробленої США, а з іншої - зважаючи на пряму загрозу застосування військової сили, була вимушена передати важелі управління поваленому нею президентові Арістіду. Ще два приклади - систематичні бомбардування авіацією США об'єктів на території Іраку і застосування авіації НАТО проти Югославії. Тут справа не обмежилася однією демонстрацією сили, військова машина була пущена в хід.

По-третє, для психологічної дії може використовуватися система торгових і фінансових санкцій, направлених на економічний підрив потенційного супротивника. Так, економічні санкції (у тому числі і від імені ООН) проти Іраку, Югославії, Куби, Лівії, Судану і низки інших країн спричиняють за собою значне зниження рівня життя більшості населення, численні побутові труднощі, зростання захворюваності, недоїдання і, як наслідок, масову незадоволеність громадян існуючим положенням.

По-четверте, психологічна дія може здійснюватися чисто політичними засобами. Наприклад, проведений в Москві в січні 1999 року демонстративний марш членів націоналістичної організації А. Баркашова "Російську національну єдність" спричинив за собою запеклу полеміку між представниками різних політичних сил Росії і підсилив протистояння між ними [9, с.178].

Оскільки, генеральна мета інформаційної війни таким чином - порушити обмін інформацією в таборі конкурента. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живої сили. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм, маніпулюючи масовою свідомістю.

Головне завдання інформаційних війн полягає в маніпулюванні масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:

· внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

· дезорієнтації та дезінформації мас;

· послабленні певних переконань, устоїв;

· залякуванні свого народу образом ворога;

· залякуванні супротивника своєю могутністю. Нарешті, останнє, але не менш важливе завдання: забезпечення ринку збуту для своєї економіки. У цьому випадку інформаційна війна є складовою частиною конкурентної боротьби. [15, с.55]

Система -- об'єкт інформаційної операції, може включати будь-який елемент у епістемології супротивника. Епістемологія містить у собі організацію, структуру, методи і вірогідність знань. На стратегічному рівні ціль кампанії інформаційної війни -- вплинути на рішення супротивника або конкурента, і як наслідок, на його поводження таким чином, щоб він не знав, що на нього впливали. Навіть тоді, коли цієї мети важко досягти, вона все-таки залишається кінцевою метою кампанії на стратегічному рівні. Успішна, хоча і незавершена інформаційна кампанія, проведена на стратегічному рівні, приведе до рішень супротивника (а отже і його дій), що будуть суперечити його намірам чи заважати їхньому виконанню [15, с.265].

Успішна інформаційна кампанія, проведена на оперативному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, впливаючи на можливість ворога приймати рішення оперативно та ефективно. Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно. В інформаційній війні метою є гармонізація дій на оперативному рівні з діями на стратегічному рівні, щоб об'єднані, вони змушували супротивника приймати рішення, які приводили б до дій, що допомагали досягати суб'єктові власних цілей і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх.

Щодо цілей атак в інформаційній війні, то чим залежніший супротивник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він уразливий до ворожого маніпулювання цими системами. Програмні віруси впливають тільки на ті системи, у яких є програми.

Чим сучасніше суспільство, тим більше воно покладається на інформацію та засоби її доставки. Сюди відноситься також Інтернет -- але це лише вершина цієї інформаційної конструкції. Будь-яка розвинена країна має телефонну, банківську та безліч інших мереж, що керуються комп'ютерами, отже мають властиві для них слабкі місця [19, с.256].

Інформаційна війна -- це вже не туманна галузь футурології, а реальна наукова дисципліна, яку вивчають і розробляють. У найбільш широкому сенсі інформаційна війна включає засоби пропаганди. Генеральна мета інформаційної війни, таким чином, -- порушити обмін інформацією в таборі конкурента. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі[26, с. 35]. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм.

Інформаційно-комп'ютерна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається у світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде наданий пріоритет у майбутньому. Потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути най негативніших наслідків цієї війни для всього людства.

1.3 Історія виникнення інформаційної війни

Сьогодні є дуже велике різноманіття визначень і пояснень, що ж таке інформаційна війна, ведеться безліч дискусій, проводиться багато конференцій на цю тему, що свідчить про незаперечну актуальність інформаційних воєн. Мартін Лібіка з американського університету національної оборони сказав: «Спроби повною мірою усвідомити всі грані поняття інформаційної війни нагадують зусилля сліпих, що намагаються зрозуміти природу речей не бачачи їх…» [3, с.98]. І це справді так, адже інформаційна війна включає в себе багато різних понять, які важко усвідомити, і враховуючи сьогоднішні темпи розвитку інформаційного суспільства, можна стверджувати, що ще багато нових, незвіданих аспектів цієї війни ще невідомі, але процес їх дослідження швидкими темпами розвивається.

Багато хто думає, що інформаційні війни прийшли до нас лише в ХХ столітті, разом з приходом технологічної ери, але це не так. Інформаційні війни поняття історичне, доказом цього є інформаційно-психологічний вплив на людину, що згадується в біблейській легенді, яка розповідає про Гедеона, який для перемоги над більш численним ворожим військом удавався до різних хитрощів. Одного разу він із трьомастами воїнами підійшов до табору противника і за допомогою труб, глечиків, світильників та криків так залякав вороже військо, що воно розгубилося, запанікувало і свої ж солдати почали нападати один на одного.

Великий полководець Сунь-Цзи в кінці VI - початку V століття до н. е. вважав, що найкраща перемога - це перемога без бою. Він сказав: «Війна - шлях обману», під тим розуміється те, що обманювати противника необхідно не тільки своїми маневрами, але і взагалі будь-якими методами, в тому числі і військовою дезінформацією противника. В давньокитайській військовій історії найбільшу повагу мали ті полководці, які саме так перемагали противника [1, с. 310]. Такий же інформаційно-психологічний вплив на людей застосовувався і в інших операціях, але в них інформаційні джерела були не досконалими, тому така війна була не дуже ефективною. Але у ХVII столітті появилися перші друковані видання, що виводять інформаційно-психологічну війну на новий рівень, адже саме пропагандистська діяльність за допомогою газет допомогла керувати цілими масами людей таким полководцям, як Фрідріх ІІ, Петро І, Наполеон [1, с. 502].

На початку XIX ст. у французьких підрозділах логістики з'явилась перша у військовій хронології штатна структура психологічної боротьби. Такою установою можна назвати друкарню армії Наполеона, що супроводжувала його штаб майже у всіх кампаніях. Сам Бонапарт надзвичайно уважно ставився до питань організації ІПсВ на противника і вороже населення. «Моральний чинник співвідноситься із матеріальним як три до одного», - говорив він своїм маршалам. Ще один його відомий вислів звучить так: «Чотири газети можуть принести ворогу більше зла, ніж стотисячна армія…», і це стало важливим чинником того, що Наполеон зумів підкорити собі цілу Європу і так довго протриматися при владі [3, с. 495].

Але найактивнішого розвитку інформаційні технології зазнали у ХХ столітті: у період Першої та Другої світових війн. У період Першої світової війни, яка показала надзвичайну ефективність друку, стосовно впливу на психологію людей, на формування їх бажань та цілей, діяла політика жорсткої воєнної цензури, особливо у країнах Західної Європи, а також в Росії, до складу якої входили і українські землі. На самому початку Першої світової війни уряди воюючих країн, окрім Німеччини, дійшли висновку щодо необхідності створення спеціального апарату для ведення пропаганди серед військ і населення суперника та впливу на громадську думку в нейтральних державах. З цього часу подібні органи почали з'являтись у всіх арміях провідних країн світу. У роки Першої світової війни пропагандистський і психологічний впливи здійснювалися переважно за допомогою друкарської продукції. Її основними видами були: листівки, газети, брошури, листи полонених, плакати, фальшиві продовольчі картки та ін. Найбільшого поширення набули листівки. Першими з відомих серед них були листи німецьких військовополонених з англійських таборів своїм родичам. Часто німецькі солдати сприймали ці листівки як оригінали листів і пересилали їх поштою родичам полоненого. Пропагандистський сенс полягав у відповідному виборі листів: перевага надавалася тим, у яких мова йшла про хороше ставлення до полонених. Особливу популярність у солдатів мали ілюстровані листівки. У деяких із них використовувалася гостра класова аргументація [1, с.706].

Після цієї війни, яскравим прикладом інформаційної політики є політика більшовиків, які за допомогою різних друкованих видань, за допомогою поширення листівок та різних плакатів пропагувала та насаджувала свою ідеологію серед населення, і це дозволило формуванням суспільної думки керувати суспільством. У більшовицькій пропаганді відбивався передусім той факт, що протистояння Радянської Росії й іноземних інтервентів і білогвардійців мало гострий класовий характер, було боротьбою двох протилежних соціальних систем. Більшовики ставили завдання шляхом пропаганди соціалістичних ідей добитися політичного прозріння солдатів противника, змінити їхні погляди на характер війни, яку вони вели в Росії, збудити їхню класову самосвідомість [3, с.43].

Але найбільш ефективною інформаційна війна була у період Другої світової війни, саме у цей період нарешті викристалізувалося поняття «інформаційної війни», «психологічної війни», «інформаційної технології». У Німеччині в цей період, було навіть організовано Міністерство пропаганди, що яскраво демонструє, що гітлерівська Німеччина у Другій світовій війні активно використовували інформаційну зброю, зокрема Німеччина використовувала ЗМІ, а особливо радіомовлення, і це діяло. Яскравим прикладом була історія, коли Геббельс напав на Францію, і передав через радіостанцію повідомлення, що розшифрований план нападу на Бурбонський палац, це підхопила вся французька преса, і таким чином Францію охопила паніка, що допомогла Німеччині захопити Париж [3, с.35].

США в роки Другої світової війни почали активно здійснювати пропаганду на війська та населення противника тільки з січня 1942 року (у війну вони вступили 7 грудня 1941 року). На першому етапі Америка не могла істотно вплинути на морально-психологічний стан ворога, особливо японців. Основна оперативна робота з організації ПсВ у сухопутних військах проходила на фронтовому рівні, де були створені відділи психологічної війни. Найбільший із них був сформований за наказом генерала Д.Ейзенхауера в листопаді 1942 року в Північній Африці, при штабі союзних військ і потім, у 1944 році, розширений і перейменований на управління ПсВ при Верховному головнокомандуванні союзних експедиційних сил. Це управління визначало психологічну війну як «розповсюдження пропагандистських матеріалів, призначених для деморалізації ворога й придушення його волі до опору, а також для підвищення морального духу союзників» [3, с. 365]. Восени 1942 року була розроблена перша настанова щодо ведення психологічної війни. Перелом у поглядах і ставленні американського військового керівництва до пропаганди відбувся в травні 1943 року під час кампанії із захоплення Тунісу. До цього моменту апарат військових пропагандистів експедиційного корпусу союзників у Північній Африці налічував 4,6 тис. осіб. За останні 10 днів африканської кампанії вони підготували і розповсюдили 9,5 млн листівок, що значною мірою сприяло деморалізації військ під командуванням німецького генерала Фон Арніма. Після закінчення війни американські експерти визначили, що вартість листівок, підготовлених за п'ять років війни, в перерахунку на одного жителя становила приблизно одну рейхсмарку, що не йде в жодне порівняння із загальними колосальними витратами на війну [16, с. 564]. Після цього практичні американцістали завзятими прихильниками психологічної війни.

Британські фахівці психологічної війни головну увагу зосереджували на прямому психологічному впливі на поведінку населення й особового складу військ противника. Так, для безпосереднього впливу на бойову потужність гітлерівських ВПС німецька служба Бі-Бі-Сі повідомляла про випадки дезертирства німецьких льотчиків на своїх же літаках до Англії, при цьому згадувались прізвища льотчиків, збитих під час повітряних нальотів. Офіцери англійської пропаганди розраховували, що ці повідомлення не залишаться поза увагою командування гітлерівських ВПС, яке одержувало щоденні зведення радіоповідомлень англійського радіо. Ця пропагандистська акція проводилась із метою не спонукати німецьких льотчиків до дезертирства, а спровокувати командування до проведення спільно з гестапо чисток серед особового складу, посіяти недовіру між льотчиками, вплинувши таким чином на моральний дух і боєздатність гітлерівських авіаз'єднань [1, с. 485]. Після двох воєн питання інформаційної безпеки розглядалося багатьма країнами і було видано ряд міжнародних документів, які забезпечують інформаційну безпеку країн світу, це зокрема резолюції ООН «Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки», «Декларація про поширення серед молоді ідеалів миру, взаємної поваги та взаєморозуміння між народами» декларація підкреслює важливу роль ЗМІ у цій справ [3, с. 198]. Але час найбільш активного розвитку питання інформаційної війни припадає на ХХІ століття, про це свідчить поява на початку третього тисячоліття цілого напрямку наукових досліджень, щодо інформаційної боротьби.

Отже, можна погодитись з тим, що інформаційні війни поняття історичне, яке формувалося протягом багатьох років, і сьогодні інформаційною війною називається війна, що ведеться за допомогою різноманітної інформаційної зброї (комп'ютерної, психологічної та ін.), у всіх сферах суспільного життя, головним завданням якої є підкорення свідомості, ідеології, духовності противника з метою завоювання його ресурсів.

Висновок

Інформаційна війна - вплив на цивільне населення та/або військовослужбовців іншої держави шляхом поширення певної інформації. Об'єктом інформаційної війни є як масова свідомість, так і індивідуальна. Інформаційний вплив може здійснюватися як на тлі інформаційного шуму , так і в умовах інформаційного вакууму. Нав'язування чужих цілей - це те, що робить інформаційну війну війною і відрізняє її від звичайної реклами. Інформаційний вплив містить спотворення фактів або нав'язує аудиторії емоційне сприйняття, вигідне стороні агресора. Як правило, методами інформаційної війни є викид дезінформації, або подання інформації у вигідному для себе ключі. Дані методи дозволяють спотворювати оцінку того, що відбувається, деморалізувати громадян, і, в перспективі, забезпечити перехід на сторону інформаційного агресора.

Концепція «інформаційної вiйни» випливає з нових підходів до застосування інформації, визначення її ролі й місця в суспільному житті. Дві принципово різні сфери функціонування інформації -- гуманітарна й технічна -- задають два варіанти трактування терміну «інформаційна вiйна».

У гуманітарному сенсі, «інформаційна війна» розуміється як ті чи інші активні методи трансформації інформаційного простору. Йдеться про певну систему (концепцію) нав'язування моделі світогляду, покликану забезпечити бажані типи поведінки; про атаку на структури, що породжують інформацію -- процеси мислення.

Мета інформаційної війни -- послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна -- складова частина ідеологічної боротьби. Вони не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних воєн.

Головне завдання інформаційних війн полягає в маніпулюванні масами. Успішна інформаційна кампанія, проведена на оперативному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, впливаючи на можливість ворога приймати рішення оперативно та ефективно. Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно. В інформаційній війні метою є гармонізація дій на оперативному рівні з діями на стратегічному рівні, щоб об'єднані, вони змушували супротивника приймати рішення, які приводили б до дій, що допомагали досягати суб'єктові власних цілей і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх. Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається у світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде наданий пріоритет у майбутньому. Потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути най негативніших наслідків цієї війни для всього людства.

Сьогодні є дуже велике різноманіття визначень і пояснень, що ж таке інформаційна війна, ведеться безліч дискусій, проводиться багато конференцій на цю тему, що свідчить про незаперечну актуальність інформаційних воєн. Багато хто думає, що інформаційні війни прийшли до нас лише в ХХ столітті, разом з приходом технологічної ери, але це не так. Інформаційні війни поняття історичне, доказом цього є інформаційно-психологічний вплив на людину. Ще великий полководець Сунь-Цзи в кінці VI - початку V століття до н. е. вважав, що найкраща перемога - це перемога без бою. Він сказав: "Війна - шлях обману", під тим розуміється те, що обманювати противника необхідно не тільки своїми маневрами, але і взагалі будь-якими методами, в тому числі і військовою дезінформацією противника. В давньо - китайській військовій історії найбільшу повагу мали ті полководці, які саме так перемагали противника.

Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість супротивника можна знайти чимало і у древньому Римі, і в епоху феодалізму (боротьба з «єрессю», за «істинну віру» тощо), і в пізніші часи. Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ столітті, коли газети, радіо, а потім і телебачення стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація -- справді масовою. Уже у 20-х роках США вели радіопередачі на регіони своїх «традиційних інтересів» -- країни Латинської Америки, Великобританія -- на свої колонії. Німеччина, яка домагалася перегляду умов Версальського миру -- на німців Померанії і Верхньої Сілезії у Польщі, Судетів -- у Чехії. Тоді ж, у 30-х роках, інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються у самостійне явище -- як от: німецько-австрійська радіовійна 1933-34 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Саме тоді з'явилося і набуло поширення поняття «інформаційний агресор».

Размещено на Allbest.ru