Чисельність населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Чисельність населення

2. Динаміка чисельності та складу населення

3. Фактори

4. Природний рух

5. Механічний рух

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Населення - сукупність людей, що проживають на земній кулі в цілому або в межах якоїсь її частини (континенту, країни, міста); людська популяція, яка відновлюється у процесі зміни поколінь внаслідок народжень та смертей. Населення України -- люди, які є її громадянами, носіями державного суверенітету.

Властивістю населення є його відтворення шляхом постійної зміни поколінь у їхній соціально-економічній обумовленості. Процес відтворення населення становить природний рух населення - міграція, демографічні аспекти розвитку сім'ї і розвитку демографічних структур. Чисельність населення країни в цілому та окремих її регіонів є результатом взаємообумовленого розвитку усієї сукупності процесів суспільного розвитку, і насамперед соціально-економічних та демографічних. Закономірності розвитку економіки значною мірою визначають характер демографічних процесів. Тенденції демографічного розвитку є неодмінним фактором, який обумовлює економічну і соціальну політику держави.Вивчення процесів відтворення населення, особливо динаміки його чисельності, має практичне значення для встановлення механізму взаємодії економічних і демографічних процесів. Чисельність населення держави чи окремих її регіонів не є величиною стабільною. Вона змінюється відповідно до дії усієї сукупності різноманітних факторів. Знання чисельності населення на певну дату чи період дозволяє оптимально збалансувати розвиток народного господарства і напрями демографічної політики. Найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення є чисельність, регіональне розміщення, його динаміка, статевовікова структура. Чисельність населення як країни, так і її регіонів постійно змінюється. Ці зміни відбуваються внаслідок природного руху: його народжуваності і смертності, а також завдяки його міграційним процесам - переміщенню людей з одних регіонів у інші та за межі країни. Динаміка рівня життя населення є найбільш містким показником довгострокової ефективності соціально-економічної політики, яка здійснюється в державі. В останні роки кількість населення держави щорічно зменшується майже на 400 тис. осіб.

Така динаміка чисельності населення загострює низку демографічних, економічних і політичних проблем в Україні. Це, в першу чергу, стосується погіршення статево-вікової структури населення (йде процес старіння), режиму відтворення, забезпеченості народного господарства трудовими ресурсами відповідної якості, планування підготовки кваліфікованих кадрів тощо.



1. Чисельність населення

Населення є самовідтворювальною множиною людей, що перебуває постійно у динаміці. Зміни кількості населення, його структури на певній території за певний часовий відрізок характеризують демографічний процес. Залежно від тенденцій кількісних і якісних змін населення впродовж певного періоду, виділяють висхідний, стагнаційний та низхідний типи геодемографічного процесу. Загалом для України тепер характерний низхідний процес, що характеризується показниками зменшення чисельності населення внаслідок природного і механічного скорочення жителів. Демогеографічні параметри на певний момент часу відображають демогеографічну ситуацію. Остання характеризується абсолютними і відносними показниками руху населення: кількість народжених, кількість померлих, природний приріст, сальдо міграції, демографічні коефіцієнти (смертності, народжуваності, природного приросту (скорочення) населення). Ці показники подаються на короткий період, а вже зміни приблизно за 10-12 років характеризують демогеографічний процес. Залежно від співвідношення між кількістю народжених і померлих та величини природного приросту виділяють різні типи відтворення населення:

І тип - коли показники народжуваності і смертності майже зрівнялися, природний приріст незначний, або спостерігається природне скорочення населення;

ІІ тип - природний приріст значний через високу народжуваність і зниження показників смертності. Ці типи можуть змінювати один одного не тільки у різних країнах, але й в межах однієї країни впродовж тривалого періоду. Це особливо яскраво прослідкується на прикладі нашої держави, яка впродовж ХХІ ст. перетворилася з країни з другим типом відтворення у країну з першим типом відтворення населення, з країни з найвищими темпами збільшення кількості жителів у країну з найвищими темпами скорочення населення у Європі. Це скорочення спостерігається вже понад 12 років, а зменшення природного приросту населення вже спостерігається впродовж 50 років. Україна поруч з деякими європейськими державами (Угорщина, Болгарія, Франція, Російська Федерація та ін.) має несприятливу демографічну ситуацію. Але, на відміну від інших країн, в Україні ситуація надзвичайно несприятлива, Ф.Д.Заставний назвав її глибококризовою демографічною депресивністю. Від чого ж залежить кількість населення в країні? Збільшуватися вона може за рахунок народження дітей або в'їзду на територію держави мешканців з інших країн (іммігрантів). Відповідно смертність людей, виїзд за кордон (еміграція) зумовлюють зменшення кількості жителів країни. Співвідношення між кількістю народжених і померлих, емігрантів та іммігрантів визначають загальне зростання або зменшення кількості населення держави. Причини, що впливають на зміни кількості населення є дуже різноманітні і по-різному виявлялися у певні історичні періоди. їх вивчає наука демографія, тому всі процеси, пов'язані із зміною кількості населення, називають демографічними.

Найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення є чисельність, регіональне розміщення, його динаміка, статевовікова структура. Чисельність населення як країни, так і її регіонів постійно змінюється. Ці зміни відбуваються внаслідок природного руху: його народжуваності і смертності, а також завдяки його міграційним процесам - переміщенню людей з одних регіонів у інші та за межі країни.

Динаміка рівня життя населення є найбільш містким показником довгострокової ефективності соціально-економічної політики, яка здійснюється в державі. демографічний україна міграція народжуваність

Під природним рухом населення розуміють зміни кількості населення і складу населення у стабільному суспільстві, які зумовлені народжуваністю та смертністю, без урахування механічного переміщення громадян (в'їзду та виїзду). Отже основним процесом, що впливає на зміну кількості населення, здебільшого є його природний приріст, тобто різниця між народжуваністю та смертністю. Природний приріст, народжуваність і смертність визначають як в абсолютних, так і у відносних величинах.

Абсолютна величина природного приросту залежить від загальної кількості населення, яка була різною у певні періоди історії нашої країни. Тому, щоб порівнювати темпи зростання кількості населення на певних історичних проміжках часу, або порівнювати за цим показником її з іншими державами світу тощо, користуються відносними величинами. Для цього величину абсолютного показника ділять на середню кількість жителів країни у цьому проміжку часу і визначають кількість народжених, померлих та природний приріст у розрахунку на 1000 осіб населення. їх ще називають коефіцієнтами народжуваності, смертності та природного приросту. В останні роки кількість населення держави щорічно зменшується майже на 400 тис. осіб.

Така динаміка чисельності населення загострює низку демографічних, економічних і політичних проблем з Україні. Це, в першу чергу, стосується погіршення статевовікової структури населення (йде процес старіння), режиму відтворення, забезпеченості народного господарства трудовими ресурсами відповідної якості, планування підготовки кваліфікованих кадрів тощо.

На території України проживає 46.8 млн.осіб (0.8% населення світу, на 1.01.2006 р.). За чисельністю населення Україна займає п'яте місце серед європейських держав (після Німеччини, Італії, Великобританії і Франції) та 44 місце серед країн світу. Усього минулого року в Україні народилося 520,7 тис осіб, померло 663,1 тис осіб, загалом природна втрата населення склала 142,4 тис людей. Разом з тим, минулого року було зафіксовано міграційний приріст у розмірі 61,8 тис осіб: до України в'їхало 76,4 тис людей, залишили країну 14,5 тис людей.

Станом на кінець 2012 року населення України склало 45 млн 553 тис людей, що на 80,6 тис осіб менше, ніж роком раніше, повідомляє Державна служба статистики України.

При цьому населення міст України залишилася майже незмінним - скорочення чисельності прийшлося на сільське населення, яке за підсумками року склало 14 млн 174,4 тис людей.

Усього 2012 року в Україні народилося 520,7 тис осіб, померло 663,1 тис осіб, загалом природний збиток населення склав 142,4 тис людей. Разом з тим, минулого року було зафіксовано міграційний приріст у розмірі 61,8 тис осіб: до України в'їхало 76,4 тис людей залишило країну 14,5 тис людей.

За 2012 рік збільшилося населення в 11 з 27 регіонів України - рекордна кількість за минулі роки: Волинській, Рівненській, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Київській, Харківській, Одеській областях, Автономній Республіці Крим, а також обох містах державного підпорядкування - Києві та Севастополі. У Львівській області було зафіксовано мінімальне скорочення чисельності (на 0,2 тис осіб).

Разом з тим, природний приріст був лише в 6 регіонах (Волинській, Рівненській, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях і в Києві), а в інших позитивний приріст відбувся завдяки позитивним міграційним процесам.

Рекордсменом з падіння чисельності населення, як і раніше є Чернігівська область - 10,7 тис осіб, або 9,2% природної втрати. В межах 6-7% сталося природне скорочення населення в Сумській, Полтавській, Черкаській, Донецькій і Луганській областях, при цьому Донецька область завдяки загальній чисельності традиційно стала рекордсменом за абсолютним скороченням чисельності населення - на 27,7 тис людей.

Максимальний природний приріст населення зафіксовано в Рівненській і Закарпатській областях (3,5% і 3,3% відповідно), в абсолютних цифрах - Києва (на 6 тис осіб або 2,2%). З урахуванням міграції населення української столиці за рік зросло на 30,8 тис людей.

Як повідомлялося, у вересні 2012 року населення України вперше збільшилося за 19 років. Загальний приріст за той місяць склав лише 177 осіб і це з урахуванням міграційного приросту в 4 237 осіб, проте до цього з 1993 року кількість українців знижувалася з місяця в місяць.

У жовтні приріст був ще значнішим - на 3 020 чол (міграційний приріст - 9 682 людей) - однак у листопаді чисельність населення України знову скоротилася і продовжила падіння в грудні. 2011 року населення України скоротилося на 144,9 тис осіб (природне зменшення 162 тис людей, міграційний приріст 17,1 тис осіб). Позитивний приріст був у 8 регіонах з 27 (Волинська, Рівненська, Львівська, Івано-франківська, Чернівецька, Київська області, а також міста Київ і Севастополь), причому природний - у 5 з них (Волинська, Рівненська, Львівська, Чернівецька області і Київ)Вагомими критеріями, що свідчать про якість та рівень життя населення є демографічні показники. Найбільш поширеним та вагомим демографічним показником є природний рух населення.. Загальні показники свідчать, що за перших 5 місяців 2013 населення України скоротилося ще на 72,7 тис. осіб, та на 01 червня становить 45 480 315 осіб.

Найбільше скорочення міського населення в період 01 січня - 01 червня 2013 року за абсолютними показниками зафіксовано в Донецькій - 11.6 тис.осіб, Дніпропетровській - 6.2 тис.осіб та Луганській - 5.3 тис.осіб областях, а приросту в м.Київ - 3.4 тис.осіб, Київській - 1.6 тис.осіб та Волинській - 0.7 тис.осіб областях. В свою чергу, найбільше скорочення сільського населення за абсолютними показниками зафіксовано у Чернігівській - 3.6 тис.осіб, Вінницькій - 3.2 тис.осіб та Хмельницькій - 3.0 тис.осіб, а приросту - в Рівненській - 0.6 тис.осіб, Закарпатській та АР Крим - по 0,5 тис.осіб. Без змін лишилося число осіб, які мешкають у місті на Тернопільщині та Хмельниччині.

Загальні показники свідчать, що за 5 перших місяців число сільського населення зменшилося на 35.9 тис.осіб, а міського на 36.8 тис.осіб. Виходячи з того, що абсолютні показники скорочення майже однакові - 35.9 тис.осіб для сільського, а міського - 36.8 тис.осіб, можемо зробити висновок про те, що інтенсивність зменшення міського населення перевищила у березні інтенсивність скорочення сільського, не сповільнившись до червня місяця - 9 тис.осіб скорочення щомісячно, а скорочення населення в сільській місцевості є більш сталим та становить орієнтовно 6-8 тис.осіб за 1 місяць. За п'ять місяців поточного року населення України скоротилося на 70 тис. осіб, що можна порівняти з населенням райцентру.

Чисельність населення України станом на 1 червня 2013 р. склала 45 млн 480 тис. 315 осіб, повідомляє Державна служба статистики України (Держстат).

Таким чином, порівняно з 1 травня 2013 р. чисельність населення України скоротилася на 14 тис. 937 людей. Міське населення на 1 червня 2013 р. становило 31 млн 341 тис. 839 осіб, сільське - 14 млн 138 тис. 476 осіб.Коефіцієнт смертності за 5 міс. 2013 р. становить на 15,3 тис. осіб, коефіцієнт народжуваності - на 10,5 тис. осіб. Коефіцієнт природного приросту населення складає мінус 4,8 на тис. осіб.

Зазначимо, що за 2012 р. чисельність населення України скоротилася на 80 тис. осіб - до 45 млн 553 тис. осіб.Нагадаємо, що в 2013 р. має відбутися Всеукраїнський перепис населення. Перепис населення, за правилами ООН, проводиться кожні 10 років. Перший загальнодержавний перепис було проведено в 2001 році, тому наступний планували на 2011 р. через нестачу коштів його перенесли, спочатку на невизначений термін, і тільки нещодавно уряд затвердив нову дату проведення перепису - 2013 р.Як повідомлялося, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, населення України до 2050 року складе близько 36 млн осіб.

2. Динаміка чисельності та складу населення

Вивченням закономірностей відтворення населення в їх соціально-економічній обумовленості займається демографія. Демографія - суспільна наука про народонаселення, що вивчає чисельність, склад, розміщення і рух населення. Демографія дає розгорнуту систему стану і динаміки населення, вивчає соціально-економічні закономірності зміни населення, його відтворення на основі біологічних, економічних, соціальних факторів і умов. На теорії і практиці народонаселення базується демографічна політика, що регулює демографічні процеси. Найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення є чисельність населення, його динаміка, статево-вікова структура. В Україні сучасна демографічна ситуація викликає занепокоєння. Скорочення чисельності населення, зменшення тривалості життя і народжуваності, від'ємне сальдо міграції стали характерними ознаками демографічної ситуації дев'яностих років. Це викликано низкою історичних подій. Для України характерна висока щільність населення - відносна величина, яка визначає чисельність мешканців, що припадає на одиницю площі і відображає фактичну концентрацію населення. Цей показник за даними Всеукраїнського перепису населення в середньому по країні становив 80 осіб/. Зменшеними значеннями щільності населення характеризуються північно-західні та південні області країни, де вона становила менше 60 осіб/к. Особливо низький цей показник у Чернігівській області - 9 осіб/к. Найгустіше заселені східні індустріальні області, де цей показник перевищував 90 осіб/к, а в Донецькій області сягав 183 особи/к. Зрозуміло, що у кожній адміністративній області населення розмішується також нерівномірно - його щільність змінюється у широкому діапазоні за окремими районами і особливо зростає на території міських населених пунктів. У статевій структурі за результатами Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків становила 22 млн. 441 тис. осіб, або 46,3 %, жінок - 26 млн. 16тис. осіб, або 53,7 % (див. табл. 3.2). Наведені дані свідчать про поступове зменшення статевої диспропорції у складі населення України.

Крім того, за даними останнього перепису, співвідношення чисельності жінок та чоловіків у репродуктивному віці стало ще більш сприятливим, оскільки відносний показник для жінок цієї вікової групи у розрахунку на 1000 чоловіків відповідного віку склав 1031. Особливістю національного складу населення України є його багато національність. За даними Всеукраїнського перепису населення на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. У національному складі населення України переважають українці.

Друге місце за чисельністю посідають росіяни.

Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визначає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні - 80 років) протягом найближчого десятиріччя чисельність населення України неухильно зменшуватиметься. За оптимістичним варіантом прогнозу, до 2026 р. загальна чисельність населення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним - до 40,4 (табл. 3.16). Загальні параметри демографічного руху змінюватимуться відповідно до коливання числа народжених, померлих і загальної чисельності населення. Депопуляція, ймовірно, дещо послаблюватиметься протягом першого десятиріччя XXI ст. (за оптимістичним варіантом - до середини другого десятиріччя) завдяки вступу до найбільш активного репродуктивного віку когорти народжених .З метою покращення демографічної ситуації в Україні доцільно розробити Комплексну програму активізації національної демографічної політики до 2025 р., реалізація якої стане визначальним пріоритетом діяльності органів виконавчої та законодавчої влади як у центрі, так і на місцях. Особливо важливим є підвищення рівня наукових досліджень з актуальних проблем демографічної політики, їх кваліфіковане інформаційне забезпечення.

Поряд із створенням потрібних економічних умов слід сконцентрувати зусилля на включенні демографічних пріоритетів (репродуктивних, міграційних) до духовної сфери суспільства. У ранг державної політики слід поставити проблему популяризації здорового способу життя, трансформації відповідних культурних настанов.

3. Фактори

Найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення є чисельність, регіональне розміщення, його динаміка. Чисельність населення як країни, так і її регіонів постійно змінюється. Ці зміни відбуваються внаслідок природного руху: його народжуваності і смертності, а також завдяки його міграційним процесам - переміщенню людей з одних регіонів у інші та за межі країни. Найбільш важливим фактором динаміки загальної чисельності населення України є його природний рух. Різниця між кількістю народжених та кількістю померлих називається природним приростом, а різниця між кількістю прибулих та вибулих - сальдо міграції. Закономірності розвитку економіки значною мірою визначають характер демографічних процесів. Одночасно тенденції демографічного розвитку є неодмінним фактором, який зумовлює економічну і соціальну політику держави. Знання чисельності населення та прогнозування на певний період дозволяє оптимально збалансувати плани розвитку народного господарства і напрями демографічної політики.

Україна є однією з великих за чисельністю населення держав Європи. За кількістю жителів посідає сьоме місце. Демографічна статистика розрізняє поняття "наявне населення" та "постійне населення". Перший термін охоплює осіб, що перебувають на території країни (регіону) незалежно від місця їх постійного проживання. Постійне населення - це сукупність людей, які постійно проживають в країні (регіоні) незалежно від того, де вони перебувають у момент спостереження. Тобто чисельність постійного населення дорівнює чисельності наявного мінус тимчасово проживаючі плюс тимчасово відсутні.

Найбільш повну інформацію про чисельність населення, його структуру і розміщення, а також процеси руху дають загальнодержавні переписи. Під час Всеукраїнського перепису населення проводився облік як наявного, так і постійного населення, чисельність якого якнайповніше характеризує соціально-економічну структуру суспільства.

4. Природний рух

Природний рух населення -- зміна кількості і складу населення в результаті народжуваності і смертності (без урахування його механічного переміщення). Якщо в певному році народилося більше дітей, ніж померло всього населення, то природний приріст додатний. Якщо ж населення помирає більше, ніж народжується дітей, природний приріст від'ємний. У сільській місцевості, де демографічна ситуація була і залишається більш напруженою, ніж у містах. За показником природного приросту населення Україна посідає останнє місце в Європі. До країн, де скорочується природний приріст населення (але значно менше, ніж в Україні), належать також Латвія, Російська Федерація, Естонія, Болгарія, Чехія, Німеччина, Литва, Румунія, Італія,Португалія. У статистиці широко використовують такі показники, як коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення. Їх визначають відповідно як відношення кількості живих народжених, кількості померлих і величини приросту (зменшення, скорочення) до середньорічної кількості населення. Коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту міського і сільського населення України (природного руху) різні. Для вивчення природного руху населення будують так звані статевовікові піраміди. Вони графічно зображують розподіл населення за віком і статтю. При тривалому збільшенні його природного приросту нижні частини піраміди завжди довші, ніж наступні за віком її частини. Типова схема статевовікової піраміди для країн з високим природним приростом населення має форму перевернутої лійки. Для України, де різко скорочується природний приріст населення, основа піраміди (до 5-річного віку) значно коротша, ніж будь-якої іншої вікової групи. Під природним рухом населення розуміють демографічні події, що впливають чисельність населення природним шляхом. До таких подій ставляться народження, смерті, шлюби й розлучення.

Природний рух теж можна з'ясувати, як природний регулятор біологічного процесу всього живого Землі, зокрема і совість людини, що дається взнаки через такі показники, як народжуваність, смертність, природний приріст (визначається різницею між народжуваністю і смертністю).

Ці показники визначають загальну чисельність населення загалом. У розрізі окремих регіонів природний та механічний прирости можуть по-різному проводити зміна загальній чисельності населення країни й території. Зазвичай, околицях піонерного освоєння механічний приплив у початковій стадії формування промислових вузлів, територіально-виробничих комплексів багато важать, ніж природний приріст зміні чисельності населення. У старопромислових районах чільну роль грає природний приріст.

Серед основних факторів, визначальних народжуваність й дитяча смертність, виділяють такі:

1)Статево вікова структура населення.

2) Шлюби й розлучення.

3) Регіональні й національні традиції.

4) Рівень життя населення:

- грошові доходи і населення;

- виробництво товарів народного споживання;

- забезпеченість постійною роботою;

- розвиток галузі;

- забезпеченість житлом;

- рівень освіти.

5) Екологічна обстановка.

6) Здатність до народження дітей.

Перелічені чинники розглядаються в часі та просторі. Ступінь їхньої впливу різна. Характерною особливістю природного руху населення України за останні роки є помітне скорочення його приросту. Під приростом населення розуміють збільшення чисельності жителів будь-якої території (області, району, населеного пункту) за будь-який проміжок часу (рік, період між переписами тощо). Такий приріст населення називається загальним і оцінюється у абсолютних чи відносних величинах. Абсолютні величини приросту визначаються як різниця між кількістю населення даної території на кінець контрольованого періоду та на його початок і можуть бути додатними (позитивними) або від'ємними (негативними). Абсолютні значення загального приросту беруться за основу кількісних оцінок чисельності (динаміки) населення. Відносні показники приросту визначаються у темпах приросту або через різні коефіцієнти. Темп приросту - відношення абсолютної величини приросту до загальної чисельності населення на початку досліджуваного періоду, що вимірюється у відсотках. Серед коефіцієнтів найбільшим поширенням користується відношення абсолютної величини загального приросту населення до пересічної за досліджуваний період чисельності населення даної території, яке вимірюється у проміле (%), тобто показує величину приросту на 1000 жителів. Величина загального приросту населення складається з природного та механічного (міграційного) приросту.

5. Механічний рух

Механічний рух (або міграція) населення -- це різні за тривалістю переміщення населення між різними населеними пунктами, регіонами, державами.

Міграційні процеси характеризуються низкою кількісних показників. Найбільш поширеним з них є сальдо міграції -- різниця між числом осіб, що прибули на певну територію, і числом осіб, які вибули звідти за той самий проміжок часу. Цей термін є синонімом до механічного приросту населення. Сальдо міграції може бути позитивним і негативним.

Цей показник може бути виражений як в абсолютних, так і у відносних величинах. Різниця коефіцієнтів прибулих і вибулих у розрахунку на тисячу осіб населення називають коефіцієнтом сальдо міграцій.

Різниця між кількістю іммігрантів та кількістю емігрантів виражається показником сальдо міграції. Якщо до країни приїжджає більше людей, ніж виїжджає з неї, то сальдо міграції є додатним. І навпаки, якщо виїжджає більше, ніж прибуває, сальдо міграції є від'ємним.

Природний приріст населення може бути від'ємним, але загальна кількість жителів не тільки не скорочуватиметься, а зростатиме. Це відбуватиметься за рахунок так званого механічного (міграційного) приросту. Скорочення кількості населення через зниження природного приросту може компенсуватися міграційним приростом.
Отже, на зростання (скорочення) кількості населення впливають два рівнозначні чинники -- природний рух населення і його механічний (міграційний) рух.

Під механічним рухом населення розуміється міграція населення, як добровільна, і вимушена.

У широкому значенні під міграцією (від латів.migratio - переселення) розуміють будь-яке територіальне переміщення людей. У вузькому значенні міграція - переміщення людей через кордону тих чи інших територій зі зміною місце проживання назавжди чи більш-менш тривалий час. Особи, що у міграційному русі населення називаються мігрантами.

При аналізі міграції населення її класифікують за низкою ознак: 1. Залежно від характеру перетину кордонів:

1) Внутрішня - межах однієї країни між адміністративними чи економіко-географічними районами, населеними пунктами (міграція із міста у місто, із сіл до села, із міста у село, із сіл до міста). 2) Зовнішня - пов'язані з перетином державного кордону. Зовнішня міграція включає еміграцію й імміграцію.

Еміграція (від латів.emigro - виселяюсь, переселяюся), переселення (добровільне чи вимушене, чи організоване) до іншої країни на постійне або тимчасове (на термін) проживання, здебільшого зі зміною громадянства.Імміграція (від латів.immigro -вселяюсь), в'їзд (вселення) у країну на постійне або тимчасове (зазвичай, тривале) проживання громадян в іншій країні, здебільшого із отриманням нового громадянства. Також зовнішню міграцію можна розділити навнутриконтинентальную і міжконтинентальну. 2. Залежно від тимчасових ознак: 1) Постійна. 2) Тимчасова. 3) Сезонний - тимчасові, щорічні переміщення людей (наприклад, літня міграція в курортні райони). 4)Маятниковая - регулярні переміщення населення вже з назви населеного пункту на другий до роботи чи навчання і навпаки.

3. Класифікація за формами реалізації: 1) Організована. 2) Стихійна.

4. Залежно від характеру причин міграції: 1) Політична. 2) Економічна. 3) Соціальна.

5. Залежно від заходів, зроблених з боку держави

1) Добровільна. 2) Примусова (вимушена) - переміщення людей, що відбуваються із незалежних від нього причин.

Найбільшого впливу в розвитку суспільства надає міграція робочої сили. Вона охоплює населення у працездатному похилому віці й іноді називається трудовий міграцією.

Ведучи мову про міграції, мушу згадати "Відплив умів". Цей термін поширився нашій країні порівняно недавно. "Витік мізків" - це комплексний процес, належить до різними галузями науки: демографії, соціології, економіці, геополітиці. Міграція фахівців має які від міграції некваліфікованих робочих наслідки для країн. Міграція некваліфікованих робочих досить сприятлива для країни-донора, оскільки дозволяє зменшити безробіття і з ній соціальні витрати й витрати, і навіть емігранти, пересилаючи частина заробітку там чи привозячи його додому після повернення, постачають цим вітчизняну економіку валютними ресурсами. При еміграції вчених і фахівців, кваліфікованих робітників і інженерно-технічного персоналу країна-донор програє. Вона втрачає все капітальні витрати, спрямовані на підготовку цих кадрів. Вітчизняний ринок втрачає свою інтелектуальної еліти, творчий потенціал. Серед емігрантів переважають молоді люди дітей віком із 30 до 40 років, з одного боку, вже виявили себе як неординарні дослідники і розробники, з другого боку, мають вікової резерв для реалізації творчих спромог. Вони перевищують 50% від усіх що виїжджають осіб цього контингенту. До того ж, молодики, що припускають можливість виїзду із Росії підвищення освіти і кваліфікації, часто відкладають народження дітей, що веде, природно, до їх зниження народжуваності.

Спеціальності, власники яких мають кращі шанси на благополучне пристрій там (%):

Фізики 68

Математики 60

Фахівці з обчислювальної техніки 46

Програмісти 42

Генетики 24

Хіміки 23

Біологи 19

Лікарі 10

Філологи 7

Юристи 5

Філософи та соціологи 3

Економісти 1

На міграцію впливає багато чинників. Чинники міграції - це сукупність об'єктивних і суб'єктивні причини, які впливають ухвалення рішення про міграції. За сучасних умов набула класифікація, розмежовує чинники міграції на причини економічного і неекономічного характеру. Оцінка доцільності міграції залежить від індивідуальних характеристик мігрантів, від регіональних чинників, національної політики країни походження, від відповідних характеристик країни призначення, порівнюючи які людина приймають рішення про міграції, діючи під впливом соціального середовища, де він трудиться. Найважливіше соціально-економічна функція міграції населення - забезпечення рухливості населення, його територіального перерозподілу. Вона сприяє більш повного використанню робочої сили. У той самий час міграція населення істотно впливає на збалансованість ринку праці, змінює економічний і соціальний становище населення, нерідко супроводжується зростанням освітньої та фахової підготовки, розширенням потреб що у міграції людей. Масовий приплив мігрантів то, можливо причиною зростання безробіття, сильного тиску соціальної інфраструктури. Органи місцевого самоврядування який завжди можуть упоратися з припливом людей, й з житлом, охороною здоров'я, та й кримінальна ситуація може змінитися над цю справу. Так міграція впливає рівень життя корінних жителів.

Ведучи мову про міграції, мушу згадати таку категорію населення як біженці. Вимушена міграція - одне з проблем сучасності. Федеральний закон «Про біженців» дає таке визначення слова «біженець» -- та людина, яка є громадянином Російської Федерації і який з цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознакою раси, віросповідання, громадянства, національності, приналежність до певної соціальної групи чи політичних переконань перебуває межами країни своєю громадянською належності і неспроможна користуватися захистом цієї країни або хоче користуватися такий захистом внаслідок такі побоювання; чи, які мають певного громадянства та перебуваючи межами країни свого колишнього звичайного місця проживання внаслідок таких подій, неспроможна або хоче повернутися до неї внаслідок такі побоювання. Неоднорідність біженців передбачає розподіл їх у дві групи: 1. Тимчасові транзитні, які передбачають повернутися до місця попереднього проживання. 2. Безповоротні, які передбачають поселення. Змушений переселенець - це громадянин, залишив місце проживання внаслідок скоєного у відношенні його членів його сім'ї насильства чи переслідування у деяких формах або внаслідок реальній небезпеці піддатися переслідуванню за ознакою расової чи національну приналежність, віросповідання, мови, і навіть за ознакою приналежність до певної соціальної групи чи політичних переконань, стали приводами щодо ворожих кампаній щодо конкретної особи чи групи осіб, масові порушення суспільного ладу.

Дані державної статистики дозволяють дослідити, з одного боку, міграційні процеси, а з іншого -- сукупності мігрантів. Міграційні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсивністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать: валова міграція та сальдо міграції.

Валова міграція (ВМ) є сумою чисельності прибулих (П) та вибулих (В) і характеризує обсяг міграційних потоків за рік:

ВМ = П + В.

характеризує зміну чисельності населення країни за рахунок механічного руху:

Д_м = П - В.

Широко використовують групування прибулих та вибулих за регіонами прибуття (вибуття), за їхньою освітою, національністю, а також за причиною в'їзду (виїзду). Так, за віком будується структурне групування (з п'ятирічним інтервалом) та типологічне, в якому виокремлюються групи осіб, молодших/старших працездатного віку та працездатного віку, а також група молоді (15--28 років). Подається статево-вікова структура сальдо міграції. На підставі відповідних групувань визначають відносні показники -- частка прибулих (вибулих) у валовій міграції; частка вікової групи чи контингенту в сукупності прибулих або вибулих; частка окремої статі в сукупностях мігрантів; частка еміграційних потоків у певну країну або групу країн (країни Балтії, СНД, країни Європи, Америки, Азії, Африки та ін.). Розраховуються також співвідношення вибулих та прибулих у цілому та окремо за статево-віковими групами; співвідношення внутрішньо- та міжрегіональних міграційних потоків, а також чисельності мігрантів до близького та далекого зарубіжжя; співвідношення сальдо міграції чоловіків та жінок; сальдо міграції міського та сільського населення.

Окремо визначаються показники інтенсивності міграційних процесів, що подаються в промілле. Загальні коефіцієнти міграції обчислюють щодо всього населення.

Це коефіцієнти: прибуття і вибуття; рухомості (валової міграції) та механічного приросту. Розраховується також середній вік мігрантів у цілому та в межах статі, за видами поселень та видами міграції.

На підставі розподілів мігрантів за віком визначається абсолютна та відносна варіація віку прибулих і вибулих протягом року.

Останнім часом зазнала певних змін структура міграційних потоків. Зростає частка міждержавної міграції, особливо серед вибулих. Нині об'єктивно стає дедалі більше приводів для переміщень, а саме: повернення вимушених репатріантів та військовослужбовців на Батьківщину, поява біженців із місць воєнних дій або вибуття з екологічно забруднених територій. Водночас на міграцію впливає розвиток ринкових процесів -- залучення іноземних інвестицій, налагодження міжнародного партнерства та комерційних зв'язків. У свою чергу переміщення впливають на демографічну ситуацію, а також на соціальне становище в країні.



Висновки

Вивченням закономірностей відтворення населення в їх соціально-економічній обумовленості займається демографія. Демографія - суспільна наука про народонаселення, що вивчає чисельність, склад, розміщення і рух населення. Найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення є чисельність, регіональне розміщення, його динаміка. Чисельність населення як країни, так і її регіонів постійно змінюється. Ці зміни відбуваються внаслідок природного руху: його народжуваності і смертності, а також завдяки його міграційним процесам - переміщенню людей з одних регіонів у інші та за межі країни. У статистиці широко використовують такі показники, як коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення. Демографія дає розгорнуту систему стану і динаміки населення. Величина загального приросту населення складається з природного та механічного (міграційного) приросту. Найбільш важливим фактором динаміки загальної чисельності населення України є його природний рух. Для вивчення природного руху населення будують так звані статевовікові піраміди. Вони графічно зображують розподіл населення за віком і статтю. При тривалому збільшенні його природного приросту нижні частини піраміди завжди довші, ніж наступні за віком її частини. Типова схема статевовікової піраміди для країн з високим природним приростом населення має форму перевернутої лійки. Під природним рухом населення розуміють демографічні події, що впливають чисельність населення природним шляхом. До таких подій ставляться народження, смерті, шлюби й розлучення.

Міграційні процеси характеризуються низкою кількісних показників. Найбільш поширеним з них є сальдо міграції -- різниця між числом осіб, що прибули на певну територію, і числом осіб, які вибули звідти за той самий проміжок часу. Сальдо міграції може бути позитивним і негативним. Під механічним рухом населення розуміється міграція населення, як добровільна, і вимушена. Найважливіше соціально-економічна функція міграції населення - забезпечення рухливості населення, його територіального перерозподілу. Вона сприяє більш повного використанню робочої сили. У той самий час міграція населення істотно впливає на збалансованість ринку праці, змінює економічний і соціальний становище населення, нерідко супроводжується зростанням освітньої та фахової підготовки, розширенням потреб що у міграції людей. Отже, на зростання (скорочення) кількості населення впливають два рівнозначні чинники -- природний рух населення і його механічний (міграційний) рух.



Список використаних джерел

1. Алаєв Є. Б. соціально - економічна географія. 2006

2. Економічна та соціальна географія України. Заставний Ф.Д.Київ «Форум» 2005

3. 1. Заблоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник. -- К.: Академвидав, 2002. -- 368 с. (Альма-матер)

4. Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Ткач Д.В. Географія населення України. - Тернопіль, 2007.

5. Розміщення продуктивних сил: Підручник // В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенов та ін.; За ред. В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенова. -- К.: Товариство “Знання”, 546 с.

6. Розміщення продуктивних сил: Навч.-метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни / С.І. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. -- К.: КНЕУ, 2005.

7. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. проф. Є.П. Качана. -- К.: ВД “Юридична книга”, 2006. -- 552 с.: іл.

8. Статистичний щорічник України за 2005 рік. -- К.: Українська енциклопедія, 2007.

9. Качан Є. П. Розміщення продуктивних сил України. -- К.: Вища школа, 2007.

10. Ковалевський В.В. Розміщення продуктивних сил. -- К.: Либідь, 2008.

11. Інтернет-ресурси

Размещено на Allbest.ru

...