Соціальна робота як професія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Ізмаїльський Державний Університет

Реферат

З дисципліни «Вступ до спеціальності»

На тему:«Соціальна робота як професія»



Зміст

Вступ

Розділ 1. Соціальна робота як професійна діяльність

1.1 Визначення основних аспектів соціальної роботи

1.2 Основа соціальної роботи як практичної діяльності

1.3 Професійні особливості соціального працівника

Розділ 2. Сучасні тенденції та напрямки розвитку соціальної роботи в Україні

2.1 Перспектива працевлаштування соціального робітника

Висновок

Література



Вступ

Основною базовою складовою будь-якого суспільства є люди, їх взаємодія, якості, рівень культури та моралі, правові аспекти та інш. За роки незалежності населення нашої країни пережило різноманітні види криз, перебудов та реформ, рівень життя змінювався радикально на сто вісімдесят градусів, що призвело до появи великої кількості людей, які потребують соціальної допомоги та захисту. Вирішує ці проблеми соціальна робота, що набуває все більшої законочинної та фінансової бази.

Соціальна робота -- унікальний вид професійної діяльності зі створення соціальних умов для поліпшення умов життя окремої особистості, підвищення добробуту народу. Як вид професійної діяльності соціальна робота сформувалася на базі системи соціального захисту населення, освіти, охорони здоров'я, соціальних служб для молоді, спеціалізованих закладів і установ.

Соціальнадіяльність ґрунтується на різних гуманітарних і демократичних ідеалах.

Сучасну соціальну роботу прийнято розглядати на трьох рівнях: індивідуальна соціальна робота, групова соціальна робота, соціальна роботав громаді, що э на данний час дуже актуальною.



Розділ 1. Соціальна робота як професійна діяльність

Як професійна діяльність соціальна робота охвачує три широких сфери:

1. Індивідуальна.

Соціальна терапія на індивідуально особистісному та сімейному рівнях. Її ціль - соціальна реабілітація та адаптаціяіндивіда, вирішення конкретних ситуацій та конфліктів.

2. Робота з групою.

Це можуть бути групи

· за віковими показниками: дитячі, молодіжні, пенсіонерів і т.і.;

· за схожими інтересами, статтю: конфесійні, батьків - одинаків, матерів - одиначок, колишніх алкоголіків і т.і.;

· угрупування асоціального та криміногенного характеру: дитяча злочинність, організована проституція, наркомканія і т.і.

3. Робота в громаді.

Орієнтована створення сприятливого соціально-психологічного клімату в місцях компактного проживання людей, а також організацію різного роду локальних ініціатив, груп взаємодопомоги та інш.

Важливо не плутати соціальну роботу з доброчинністю релігійного чи світського характеру.

Саме означення «професія» має визначення проблем і прийомів їх вирішення, базується на системі знань теоретичного і практичного характеру. Професійна діяльність соціального працівника - має свою специфіку, особливість, являючись із категорії самих гуманих, створює свою особливу систему етичних принципів, способів взаємовідношень з підопічними, колегами та інстанціями.

Характер професійної діяльності потребує від соціального працівника ознайомлення з широким колом питань - від організації системи соціального забезпечення і відповідного законодавства, елементів соціології та економіки до конкретних знань прикладної психології. Кваліфікована допомога людям в вирішені їх життєвих проблем визначає професійну особливість соціальної роботи.

Психологічні ментоди використовуються у професійній діяльності для діагностики особистісних проблем клієнта, для нейтралізації противлення пропонованим процедурам соціальної терапії.

Соціологічні методи застосовуються при складанні соціальної історії сім'ї, при вивченні громади.

Педагогічні методи застосовуються при впливах на установки і поведінку клієнта.

Юридична консультація надається за питаннями законодавства.

Соціальна діяльність близька до медичної в області соціальної реабілітації хворих, інвалідів, медично-соціальної допомоги, соціальної гігієни, патронажу.

Соціальна робота як професійна діяльність потребує від соціального робітника універсальності, але в чітко окреслених межах змісту вирішуваних проблем клієнта, сприймає його як цілого індивіда, орієнтує на Реальну людину з її життєвими труднощами.

Важлива особливість соціальної роботи - її посередницький характер між людиною і різного роду соціальними інститутами у випадку невміння самостійно реалізувати свої права і можливості.

Отже, соціальна робота є специфічним видом професійної діяльності щодо надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня її життя.

У межах кожної країни питання про зміст професії «соціальна робота» зазвичай узгоджене, але тривалий час не існувало універсального, визнаного на міжнародному рівні визначення фаху. Не було єдиного розуміння й того, що може бути включене у соціальну роботу, що, власне, є її об'єктом, хто є клієнтами, які її методи, хто такі соціальні працівники. У червні 2002 року Міжнародна асоціація соціальних працівників та Міжнародна асоціація Шкіл соціальної роботи ухвалили міжнародне визначення соціальної роботи, яке, на думку його авторів, можна застосувати у будь-якому регіоні чи країні. Воно сформульоване так: «Професія „соціальний працівник” заохочує соціальні зміни, вирішення проблем у людських стосунках, просуває ідею наснаження та визволення людей з метою поліпшення їхнього життя. Використовуючи теорії людської поведінки та соціальних систем, соціальна робота виникає там, де має місце взаємодія людей з їхнім оточенням. Фундаментальними в соціальній роботі є принципи соціальної справедливості й дотримання людських прав».

1.1 Визначення основних аспектів соціальної роботи

Соціальна робота має п'ять ключових аспектів:

1. Соціально-економічний.

Соціально-економічний аспект соціальної роботи виходить з того, що основними сподіваннями людини є належні умови життя, доступ до трудової діяльності, системи охорони здоров'я та освіти, соціального забезпечення і соціального обслуговування, тоді як соціальна згода в будь-якій групі чи країні залежить значною мірою від справедливого розподілу наявних ресурсів.

2. Національно-географічний.

Національно-географічний аспект соціальної роботи полягає в тому, що діяльність відбувається в середовищі певного народу, у межах визначених кордонів -- установи, країни, регіону, муніципалітету.

3. Політичний.

Політичний аспект соціальної роботи пов'язаний з тим, що кожна країна має свою політичну систему, яка незалежно від того, чи є вона ліберальною чи репресивною, соціалістичною чи капіталістичною, визначає умови практичної діяльності соціального працівника.

4. Культурний.

Культурний аспект соціальної роботи постає у повазі до традицій, переконань, культурних цінностей окремої країни, соціальної групи, спільноти, світових культурних надбань і цінностей. З погляду соціальної роботи важливою для створення благополучного соціального фону для життєдіяльності особистості є система цінностей, філософія, етика соціальної роботи, ідеали які стоять в основі наукових і практичних підходів до стратегій підтримки особистості.

5. Духовний.

Практична спрямованість соціальної роботи на основі науково обґрунтованих підходів до організації праці визначає ЇЇ як професію, різновид трудової діяльності, який потребує певної професійної підготовки і є, зазвичай, способом існування.

1.2 Основа соціальної роботи як практичної діяльності

Основу соціальної роботи як практичної діяльності становлять:

· принципи соціальної роботи;

· процес соціальної роботи;

· функції соціальної роботи;

· складові соціальної роботи.

Принципи соціальної роботи як практичної діяльності:

- Принцип створення рівних можливостей.

Надання соціальних послуг особистості незалежно від її віку, національності, походження, соціального статусу, сфери зайнятості, місця проживання, релігійної приналежності; створення таких соціальних умов життєдіяльності особистості, які відповідають її потребам і співвідносяться з умовами функціонування суспільства

- Принцип поєднання допомоги із самодопомогою.

Опора на позитивний потенціал особистості та її прагнення сприйняти соціальний вплив

- Принцип гуманності .

Пріоритет загальнолюдських цінностей, що передбачають погляд на людину в її взаємозв'язках з природою, суспільством, глобальними проблемами, що продиктовані особливостями та реаліями сучасності, загальнолюдською культурою, а також такими загальнолюдськими цінностями, що сягають корінням у родинне середовище і фундаментальні основи моральності; поєднання інтересів суспільства і потреб особистості в отриманні соціальних послуг.

- Принцип диференціації та індивідуалізації .

Врахування рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку особистості, стимулювання її активності, розкриття творчої індивідуальності кожного .

- Принцип адаптації .

Визначає особливості залучення різнихкатегорій і цільових груп населення до соціально значущої діяльності з метою пристосування до соціального середовища і задоволення соціально значимих потреб, а також адаптація суспільства до особливих потреб окремих категорій громадян .

- Принцип інтеграції .

Створення умов для включення особистості в діяльність різних сфер життя суспільства, її позитивної соціалізації, індивідуалізації, ідентифікації

- Принцип узгодженості короткотривалих і довготривалих перспектив . Узгодженість короткотривалих і довготривалих перспектив соціалізації особистості, взаємодія заходів державної, недержавної та особистісної програми освітнього, культурного, психічного, фізичного розвитку.

- Принципкомплексногопідходу.

Використання широкого спектра прийомів і засобів розв'язання соціально-психологічних проблем, їх варіативності державними, громадськими, приватними установами та організаціями .

- Принцип етичності.

Відображає характер діяльності, спрямований на коректну обробку інформації та збереження конфіденційності .

- Принцип партнерства і взаємної довіри.

Основа продуктивної взаємодії в соціальному становленні дітей і молоді, різних вікових груп населення із державними і недержавними соціальними службами.

- Принцип поваги до особистості.

Дотримання права на особистісну думку, створення умов для волевиявлення власної думки клієнта у процесі надання соціальних послуг.

- Принцип безкоштовності обслуговування чи коштовності послуг. Здійснюється відповідно до чинного законодавства

Процес соціальної роботи -- послідовна зміна соціальних явищ, етапів у розвитку практики соціальної роботи, сукупність послідовних дій для досягнення кінцевого результату.

Функції соціальної роботи.

· Соціально-діагностична.

· Прогностична.

· Соціально-комунікативна.

· Правозахисна.

· Превентивна.

· Психотерапевтична.

· Педагогічна.

· Соціально-економічна.

· Контрольно-наглядова.

· Організаційно-управлінська.

· Рекламно-пропагандистська.

· Соціально-медична.

· Науково-дослідна.

· Освітня.

Складові соціальної роботи.

1.3 Професійні особливості соціального працівника

Вимоги до соціального працівника базуються на особливостях професійної діяльності. Він мусить володіти фаховими знаннями з психології, соціології, психіатрії, знати законодавство, правові аспекти соціального захисту, теорії та методи соціальної роботи, наявні ресурси та методи їх використання; уміти спілкуватися та надавати інформацію, оцінювати потреби та представляти інтереси людини, підвищувати її можливості та сприяти розвиткові, створювати “мережу допомоги” та керувати процесом допомоги. Таким чином значно розширюється кругозір, чи, навіть, збільшується простір існування особи.

По-друге, дуже важливим є морально-психологічне задоволення від праці. Коли працюєш зі слабшими, стаєш сильнішим сам. Зрештою, це просто цікаво - знайомитися зі сферами життя, про які лише чув, і не просто знайомитися, але і допомагати людям звільнитись.

Соціальна робота - це відповідальна професійна діяльність, яка допомагає людям, спільнотам встановити, визначити особисті, соціальні та ситуативні, тобто обставинні труднощі, що впливають на них. Сутність ефективності соціальної роботи виражається у здатності цілісної системи або її окремих елементів позитивно реагувати і відповідати на запити, потреби населення, насамперед соціально вразливою його частини. У сьогоднішній Росії сформовано досить відокремлений від інших сегментів простір, в якому здійснюється нормативно-правове, а й реальне, матеріально та організаційно оформлене простір соціальної роботи - система установ соціальної роботи населення. соціальний працевлаштування робітник

Етичні принципи соціальної роботи визначаються базовими цінностями демократичного суспільства, найважливіші з яких:

1) тверда віра в цінність, гідність і творчі можливості кожного індивіда;

2) віра в безперечне право кожного мати власну думку і переконання, вільно їх висловлювати і втілювати в життя в тій мірі, в якій це не обмежує прав інших людей;

3) непохитна переконаність у невід'ємне і невідчужуване право кожної людини робити свій вибір і діяти на його основі в рамках постійно розвивається, але при цьому стабільного суспільства.

Посадові обов'язки соціального працівника: виявляє на підприємствах, в мікрорайонах сім'ї та окремих осіб, які потребують соціально-медичної, юридичної, психолого-педагогічної, матеріальної та іншої допомоги, охорони морального, фізичного і психічного здоров'я; встановлює причини виникли у них труднощів, конфліктних ситуацій, у т. ч. за місцем роботи, навчання і т.д., сприяє їм у їх вирішенні і соціальний захист; сприяє інтеграції діяльності різних державних і громадських установ з надання необхідної соціально-економічної допомоги населенню; надає допомогу у сімейному вихованні, укладанні трудових договорів про роботу вдома жінкам, які мають неповнолітніх дітей, інвалідам, пенсіонерам; проводить психолого-педагогічні та юридичні консультації з питань сім'ї та шлюбу, виховну роботу з неповнолітніми дітьми з асоціативним поведінкою.

Виявляє і сприяє дітям і дорослим, що потребують опіки та піклування, влаштування в лікувальні та навчально-виховні установи, отриманні матеріальної, соціально-побутової та іншої допомоги. Організовує громадський захист неповнолітніх правопорушників, у необхідних випадках виступає в якості їх громадського захисника в суді.

Бере участь у роботі зі створення центрів соціальної допомоги сім'ї: усиновлення, піклування та опіки; соціальної реабілітації; притулків; молодіжних, підліткових, дитячих та сімейних центрів; клубів та асоціацій, об'єднань за інтересами і т.д. Організовує та координує роботу з соціальної адаптації та реабілітації осіб, які повернулися їх спеціальних навчально-виховних установ і місць позбавлення волі.

Специфіка функцій соціального працівника передбачає органічне поєднання особистісних та професійних якостей, що відображено в етичному і професійному кодексі.

Так, до числа обов'язкових якостей і умінь соціального працівника віднесені:

· емпатійність;

· психологічна компетентність;

· делікатність і тактовність;

· Людяність і гуманність, милосердя;

· організаторські та комунікативні здібності, екстравертірованность;

· висока духовна культура і моральність;

· соціальний інтелект (тобто вміння адекватно сприймати і аналізувати соціальні ситуації та інших людей);

· вміння бути цікавим для оточуючих і неформальним в роботі з клієнтом;

· спрямованість на інтереси, потреби та захист людської гідності клієнта;

· уміння дотримуватися конфіденційності службової інформації і особистих таємниць клієнта;

· прагнення до постійного підвищення професійних знань;

· чесність, моральна чистота в професійних справах, дотримання етики взаємовідносин з людьми і т.п.



Розділ 2. Сучасні тенденції та напрямки розвитку соціальної служби в Україні

Соціальна робота в Україні має свої особливості, обумовлені як історичним розвитком, так і впливом сучасних світових тенденцій. Необхідно відзначити, що соціальна робота у нашій державі здійснюється в умовах гострої економічної кризи. Як свідчить історичний досвід, потреба у комплексній соціальній роботі особливо зростає в кризові періоди, коли погіршується доля мільйонів людей. Власне таке становище склалося у нашій країні в 90-х роках і, на жаль, продовжує залишатися понині. Криза в Україні набула системного, затяжного характеру.

Моральне здоров'я українського суспільства значно погіршує поглиблення соціальної нерівності, кримінальний перерозподіл народного добра. Дослідники вважають, що межа реального коефіцієнта (співвідношення доходів 10% найбільш забезпеченого і 10% найбіднішого населення), після якого суспільство не може вважатися соціально стабільним, дорівнює 10:1. В Україні даний коефіцієнт сьогодні становить 50:1, тобто в п'ять разів перевищує критичний рівень.

Держава через політику бере на себе найважливіші функції із забезпечення прав людини в соціальній галузі. Суть цієї політики така: запобігання подальшому погіршенню життя народу; ефективна зайнятість і обмеження надмірного зростання безробіття; створення необхідних передумов для поступового поліпшення матеріального становища, умов життя різних верств і груп людей.

Першочерговими заходами щодо формування стратегії соціальної роботи є реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги; соціальна підтримка сім'ї, ветеранів війни та праці, жінок, дітей і молоді; соціальний захист громадян, які потерпіли від наслідків Чорнобильської катастрофи; забезпечення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальних сферах життя суспільства, умов для реалізації потенційних можливостей інвалідів; соціальна підтримка громадян, звільнених у запас або відставку з військової служби, служби в органах внутрішніх справ та членів їх сімей. Соціальна робота має місце і при забезпеченні розвитку ринку праці і зайнятості,

З огляду на етапи становлення фахової соціальної роботи (перетворення діяльності на основне заняття для групи людей; організація профільних навчальних закладів; формування професійної асоціації), Україна повторює той шлях, який розвинуті країни подолали майже сторіччя тому. На рубежі XX--XXI ст. в Україні почали свою роботу фахові утворення (Асоціація соціальних педагогів і працівників соціальної сфери, Ліга соціальних працівників України, координаційна рада «Хесед-Україна» та ін.), однак поки що не створено єдиної національної організації, чий авторитет визнавали б представники фаху, органи державної влади, громадські організації.

Загалом соціальна робота в Україні перебуває на етапі становлення, як і вся система соціальних служб, правове забезпечення соціальних гарантій та громадянське суспільство, частиною якого вона є.

На початку ХХІ ст. в Україні різко зросли масштаби об'єктаівсоціальної роботи. Управління соціальною роботою тільки починає наробляти свої власні стилі та методи, носить загалом спорадчий, фрагментарнийхарактер. Недорозвиненими є властивості суб'єкта управління (держави), невиразні контури об'єкта соціальної роботи, бракує належної нормотворчої бази, багатьма вадами хибує технологія цього процесу.

Але не зважаючи на усі проблеми управління та становлення - соціальна робота займає все вагоміше місце в житті українськогосуспільства, набуває “власного обличчя”, поступово стає самостійним інститутом. Досвід розвинених країн Заходу засвідчує, що, вона зрозв'язанням найгостріших соціальних проблем, диференціюється, ускладнюється, збагачується, активно сприяє реалізації сутнісних сил і творчих потенцій особистості, підтриманню політичної стабільності.

У нас актуалізуються всі аспекти організації управління соціальною роботою. Стисло його можна визначити як усвідомлений, систематичний тацілеспрямований вплив суб'єкта соціальної політики, на її об'єкт з метоюзбереження удосконалення структури та сталого розвитку суспільства.

Якою може і повинна бути система (модель) соціальної роботи на перехідному етапі країни - питання передусім теоретико-методологічне.

Потрібне неупереджене, компетентне уточнення кількісних параметрів і якісного стану об'єкта соціальної роботи. Відповідно належить з'ясувати обсяг, форми, способи гарантованої допомоги населенню з боку держави.

Потрібен, далі, динамічний механізм коригування реальних меж

малозабезпеченості громадян в умовах української дійсності. Це ж стосується формалізації державних, галузевих, регіональних стандартів соціальної підтримки особи та різних верств населення, проектування механізмів адресної допомоги найбільш вразливим його групам, створення відповідної інфраструктури, підготовка необхідних кадрів, і, звичайно, формування цілісної нормативної бази. На черзі - комплекс і кодифікація законодавчих актів з метою надання до обов'язково, кваліфікованого і незворотного характеру.

2.1 Перспектива працевлаштування соціального робітника

Професія соціального працівника є новою, але дуже необхідною. Працівники в основному молодь, мають бути впевненими перспективності обраного фаху.

Політика нащої влади спрямована на сприяння зайнятості молодих спеціалістів, впровадженню спеціальних заходів, спрямованих на захист права на працю найбільш вразливих груп у складі молодіжних трудових ресурсів.

Політика сприяння молодіжній зайнятості є стратегічним напрямом молодіжної політики в більшості розвинених країн. Вирішення проблеми працевлаштування молоді має велике значення з точки зору реалізації трудового потенціалу і є важливою умовою економічного зростання.

Перспективи працевлаштування соціальних працівників:

- державна служба зайнятості (мережа центрів зайнятості);

- мережа обласних та міських управлінь і районних відділів соціального захисту;

- територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, відділення соціальної допомоги;

- будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів;

- дитячі будинки-інтернати;

- спеціальні будинки-інтернати;

- система соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- дитячі оздоровчі табори;

- школи-інтернати для дітей-сиріт;

- спеціалізовані школи-інтернати (для дітей з різними видами захворювань і дітей, які мають труднощі у навчанні);

- трудові колонії;

- дитячі оздоровчі табори;

- реабілітаційні школи для неповнолітніх правопорушників;

- спеціалізовані приймальники-розподільники для неповнолітніх.

Випускники спеціальності «Соціальна педагогіка» можуть працювати в освітніх закладах усіх ступенів, будинках та центрах дитячої освіти і виховання, культурологічних центрах і школах художнього мистецтва, соціально-виховних школах і клубах, дитячих і громадських організаціях та об'єднаннях, службах опіки, службах у справах неповнолітніх, у спеціальних дитячих закладах закритого типу, державних центрах та службах соціальної роботи, осередках соціального захисту та допомоги, центрах зайнятості і працевлаштування, закладах системи превентивного виховання і пенітенціарної системи, займатися приватною практикою у педагогічній діяльності.

Випускники спеціальності «Соціальна педагогіка» можуть обіймати посади:

викладач соціально-педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах,

організатор позакласової та позашкільної виховної роботи з дітьми,

завідувач центру (молодіжного, реабілітаційного, колекційного та ін.);

начальник кабінету (методичного, ресурсного та ін.);

вихователь-методист;

інспектор з охорони дитинства, соціальний працівник, (1,2 категорія), державний інспектор соціальної та освітянської сфери.



Висновок

У світлі реформування соціальної політики вцілому - соціальна робота як професія має свої гумані, загальнолюдські цілі і цінності, завдання і напрямки розвитку, що передбачають орієнтацію на особистість, індивідуальність, адресність допомоги та розвиток адаптаційних резервів людини.

Обов'язковим принципом в соціальній роботі повинно бути дотримання соціальної справедливості та прав людини.

Для успішності процесів становлення і розвитку соціальної роботи в Україні величезне значення має вивчення, осмислення і адаптація досвду, нагромадженого зарубіжними країнами.

Соціальний педагог може і повинен працювати в різноманітних установах, які за відомчою приналежністю можна класифікувати на установи освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, комітетів у справах сім'ї і молоді, установи, що відносяться до системи органів внутрішніх справ і юстиції та ін.

Соціальний працівник покликаний створювати систему соціальної допомоги розвитку і саморозвитку особистості, створювати умови найбільшого сприяння психологічному комфорту. З метою досягнення мети - допомогти людині - повинні об'єднуватися зусилля соціальних педагогів, соціальних працівників, усіх фахівців соціальної і соціально-педагогічної сфер.



Література

1. Бех І.Д. Виховання особистості: / І.Д. Бех. - К.: Либідь, 2003. - Т.2 - 341 с.

2. Димитрова Л.М. Соціальна робота: логіка розвитку // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - № 1.

3. Закон України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 р.

4. Звєрєва І.Д. Соціальна робота: навч. посібник - К.: Наук. світ, 2003. - 233с.

5. Карпенко О.Г. Професійне становлення соціального працівника: навч. - метод. посіб. / О.Г. Карпенко. - К.: ДЦССМ, 2004. - 164 с.

6. Поліщук В.А. Теорія і методика професійної підготовки соціальних педагогів в умовах неперервної освіти:. - Тернопіль ТНПУ, 2006. - 424 с.

7. Трубавіна І.М. До проблеми організації методичної роботи в установах-суб'єктах соціальної роботи // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2006. - № 2. - С.5-12.

8. Харченко С.Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-педагогічної діяльності: теорія і практика. - Луганськ: “Альма-матер”, 2006. - 320 с.ЗМІСТ

9. Гапоненко О. Соціальна робота та роль соціально орієнтованих неурядових організацій // Соціальна політика і соціальна робота №4, 2005р. - с.22-25

10. Городяненко В.Г. Соціологія. Київ: Видавничий центр "Академія", 2002, 560 с.

11. Дворецька Г.В. Соціологія праці. Київ: КНЕУ, 2001, 244 с.

12. Павловський М.А. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ (економіка, політологія, соціологія). Київ: Техніка, 2001, 312 с.

13. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб./ І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Марченко та ін.; За заг. ред.: І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. - К.: Наук. світ, 2003. - 233 с.

14. Соціальна робота: В 3 ч. / Н. Б. Бондаренко, І. М. Грига, Н. В. Кабаченко та ін.К., 2004. Ч. 1.

Размещено на Allbest.ru

...