Українська трудова міграція

Враховуючи ситуацію, що склалася, на сьогоднішній день розробити чітку програму дій щодо розвитку трудового потенціалу України. Метою стратегії розвитку трудового потенціалу є забезпечення умов для якісного формування, ефективного використання та розвитку ресурсів праці, подолання і запобігання ризиків руйнування трудового потенціалу, зростання рівня конкурентоспроможності національної робочої сили, накопичення людського капіталу, трудової, підприємницької та інноваційної активності, забезпечення можливостей трудової самореалізації людини [8].

В розробку державної стратегії розвитку трудового потенціалу має бути покладений цілий ряд критеріїв як цільових, так і супровідних.

Цільові критерії визначають бажаний стан і рівень розвитку трудового потенціалу. До них належать: високі гарантії можливості зайнятості; покращення стану здоров'я населення та підвищення його освітнього, професійного і соціально-культурного рівня; висока мотивація до праці та висока культура праці; гідний рівень плати праці та її справедлива оцінка; трудова, підприємницька та інноваційна активність; збереження трудового потенціалу в межах країни(зниження міграційного відпливу кваліфікованих кадрів); відповідність трудового потенціалу потребам економіки та цілям соціально-економічного розвитку держави.

Наявність умов для формування, збереження, реалізації та використання трудового потенціалу визначається на підставі супровідних критеріїв, а саме: якісне трудове і соціальне законодавство, яке відповідає національним потребам та міжнародним вимогам; наявність можливостей щодо здобуття якісної освіти та підвищення кваліфікації; раціональне співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці; високий рівень соціального захисту працюючих; розвиненість соціального партнерства та виробничої демократії; високий рівень якості трудового життя. Вирішення найгостріших та найвагоміших проблем формування та розвитку трудового потенціалу в сучасних економічних умовах обумовлює необхідність визначення пріоритетних напрямів його прогресивних змін. Враховуючи модель інноваційного розвитку економіки були визначені стратегічні пріоритетні напрями розвитку трудового потенціалу України:

- удосконалення правової основи забезпечення розвитку трудового потенціалу;

- забезпечення сприятливих соціально-демографічних умов формування трудового потенціалу;

- досягнення прийнятного рівня якості трудового життя, забезпечення розвиненості соціально-трудових відносин;

- узгодження концепції розвитку трудового потенціалу, освітньою політикою та політикою охорони здоров'я;

- підвищення якості освітніх програм та програм професійного розвитку населення шляхом забезпечення доступності освіти через розвиток дистанційних форм навчання, післядипломної освіти, орієнтації освіти на самостійне та креативне мислення, відповідальне прийняття рішень;

- створення умов для продовження активного періоду трудового життя груп населення, що є старшими за працездатний вік;

- здійснення прогнозів кількісного та якісного складу трудового потенціалу з метою забезпечення реальної потреби ринку праці у спеціалістах відповідно попиту на окремі професії.

Реалізація запропонованої стратегії розвитку трудового потенціалу потребує відповідного правового, фінансово-економічного, адміністративно-організаційного, кадрового та наукового забезпечення][9].

Правове забезпечення розвитку трудового потенціалу здійснюється чинними законами і законодавчими актами України. Реалізації стратегії розвитку трудового потенціалу потребує розробки та прийняття трудового, соціального кодексів, Концепції людського розвитку та забезпечення їх реалізації при розробці програм соціально-економічного розвитку України та потенціалів окремих підприємств. Основними напрямами вдосконалення правового забезпечення розвитку трудового потенціалу мають стати:

- удосконалення чинного законодавства України, внесення змін і доповнень, необхідних для приведення його у відповідність до основних положень та принципів Стратегії розвитку трудового потенціалу України;

- забезпечення відповідності законодавчо прийнятих трудових прав та гарантій можливостям їх реалізації;

- забезпечення скоординованості змісту соціально-трудового законодавства з господарським, бюджетним, міграційним, податковим тощо;

- забезпечення відповідності законодавства у сфері колективно-договірного регулювання потребам розвитку кадрового потенціалу;

- забезпечення розробки змістовних та якісних з позицій розвитку кадрового потенціалу колективних договорів та обов'язковості їх виконання.

Економічне забезпечення розвитку трудового потенціалу визначається рівнем економічних можливостей держави, стабільністю функціонування всіх секторів економіки, наявністю сприятливих умов стимулювання процесів до розвитку трудового потенціалу. Основними напрямами вдосконалення економічного забезпечення є:

- модернізація виробництва та розвиток наукомістких галузей, своєчасна зміна зношений основних фондів;

- розширення сфер та форм прикладання праці;

- удосконалення з позицій розвитку кадрового потенціалу промислової, регулятивної, інноваційної та зовнішньоекономічної державної політики.

Фінансове забезпечення здійснюється через нарощування та раціональне використання фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію стратегічних пріоритетів розвитку трудового потенціалу. Основними напрямами фінансового забезпечення є:

- удосконалення системи бюджетного та фінансового планування;

- розробка фінансового механізму підвищення зацікавленості інвестування в людський капітал

- підвищення рівня фінансування інноваційного розвитку економіки та науково-технічного прогресу, розвитку інтелектуального потенціалу суспільства тощо.

Адміністративно-організаційне забезпечення розвитку трудового потенціалу здійснюється шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих законів, стратегій, концепцій тощо.

Основними напрямами вдосконалення адміністративно-організаційного забезпечення є:

- удосконалення стратегічного соціально-економічного планування, забезпечення вироблення обґрунтованих довгострокових та поточних завдань розвитку трудового потенціалу;

- впровадження механізму державної підтримки розвитку регіонів, вирішення пріоритетних регіональних проблем, що мають загальнодержавне значення;

- підвищення контролю за дотриманням вимог трудового аконодавствва тощо.

Кадрове забезпечення реалізується через формування висококваліфікованого кадрового складу органів державної, місцевої влади, підвищення кваліфікації держслужбовців щодо новітніх методів, засобів, інструментів управління розвитком трудового потенціалу.

Наукове забезпечення передбачає обґрунтування управлінських рішень у соціально-трудовій сфері, наукову виваженість державної соціально-економічної політики, розширення фінансування і надання державної підтримки органам науковим установам для проведення фундаментальних і практичних досліджень з проблем розвитку трудового потенціалу. стимулювання підвищення кількості і якості наукових розробок

Реалізації стратегії розвитку трудового потенціалу України сприятимепідвищенню ефективності діяльності органів державної влади щодо адекватного реагування на загрози розвитку трудового потенціалу, забезпеченню національних інтересів, реалізації міжнародних вимог щодо умов функціонування трудового потенціалу, створенню належної демографічної бази його відтворення, підвищенню рівня соціально-економічної захищеності людини та її праці, прогресивних змін інтелектуального, наукового потенціалу суспільства, забезпеченню продуктивної зайнятості, підвищенню рівня трудової, підприємницької та інноваційної активності працюючих, досягненню високої якості трудового життя та забезпечення розвитку трудового потенціалу в Україні.

Висновок

Результати моєї роботи надали змогу сформулювати теоретичні положення та історію розвитку міграційних процесів у світі і на Україні, а також сучасне регулювання механізму управління процесами трудової міграції в Україні.

Поширення еміграційних та імміграційних процесів переконує, що Україна вибрала і впевнено йде шляхом інтеграції у світовий економічний простір, де обмін робочою силою повинен стати одним із напрямів міждержавного співробітництва. Інтеграція України у міжнародний ринок праці - це не далека перспектива, це актуальна реальність сьогодення, що відіграє надто важливу роль для держави, але дуже мало уваги приділяється цим проблемам сьгодні.

Сучасний стан економіки України значною мірою обумовлений змінами, що відбулися в політичному та економічному житті країни в кінці 80-х на початку 90-х років. За соціалістичного ладу Україна повністю була інтегрована в радянську економіку на залежній основі. Після здобуття незалежності деформована внаслідок нераціонально організованої спеціалізації виробництва структура економіки стала серйозною перешкодою на шляху економічних перетворень, а розрив господарських зв'язків сприяв значному спаду обсягів виробництва. Дослідження сучасного стану трудової міграції демонструє наявність серйозних проблем функціонування міграційної політики в державі. Враховуючи кризову ситуацію в економіці України , неможливість повної та ефективної зайнятості населення, наявність високого рівня безробіття слід чекати, що еміграційні настрої у суспільстві будуть поширюватись і надалі.

Виїзди українців за кордон швидко стали звичним і розповсюдженим явищем. Наші співвітчизники працюють у Сполучених Штатах, Великобританії, Німеччині, Франції, Ізраїлі, Туреччині, Греції, на Кіпрі та у багатьох інших країнах. Паралельно з еміграційними набувають силу імміграційні процеси. Динамізм та масштабність розвитку зовнішньої зайнятості, існуючи недоліки діючої системи управління трудовою міграцією обумовили необхідність розробки шляхів вдосконалення державної міграційної політики в Україні.

Інтеграція України у світову економічну систему передбачає розробку продуманої і збалансованої державної політики у сфері міграції. Від рівня регулювання процесів трудової міграції залежить налагодження стосунків між Україною та іншими державами світу, визнання та престиж нашої країни на міжнародному ринку праці. Для подальшого вдосконалення та підвищення ефективності механізму міждержавного обміну робочою силою, на мій погляд, необхідно:

Створити ефективну національну законодавчо-нормативну базу та відповідну організаційно-інституціональну структуру органів управління трудовою міграцією, для чого необхідно:

- створити Службу зовнішньої зайнятості, на яку були б покладені обов'язки організації працевлаштування та соціального захисту українських громадян за кордоном, здійснення контролю за приватними організаціями з працевлаштування, проведення експертних оцінок наслідків трудової еміграції та імміграції для України;

- розробити відповідні поправки до кримінального кодексу України з метою підвищення відповідальності за стихійну (нелегальну) міграцію, приховане вербування та контрабанду робочої сили;

- організувати діяльність аташе з працевлаштування при українських дипломатичних місіях за кордоном для підвищення соціальної захищеності наших працівників-мігрантів;

- створити через телебачення, радіо, центри зайнятості всіх рівнів діючу інформаційну мережу для ознайомлення громадян України з можливостями працевлаштування за кордоном.

Для подальшого вдосконалення державної міграційної політики повинні створюватись умови для ефективної координації зусиль всіх зацікавлених сторін в галузі трудової міграції, проводитись робота по визначенню стратегічних цілей та перспективних напрямів взаємодії України з міжнародними організаціями праці.

Щоб стати дійсно ефективним інструментом регулювання міждержавного обміну робочою силою, міграційна політика України у сфері регулювання міграційних процесів повинна бути продуманою і збалансованою, спиратись на досвід традиційних країн експортерів та імпортерів робочої сили.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 року.

2. Кодекс законів про працю України станом на 1.02.2000 року // Харків, "Одиссей" 2000 рік.

3. Закон України "Про зайнятість населення" від 01.03.1993 року.

4. Закон України "Про правовий статус іноземців" від 04.02.1994 року.

5. Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року.

6. Закон України "Про біженців" від 24.12.1993 року.

7. Закон України "Про громадянство" від08.10.1991 року і його нова редакція від16.041997 року.

8. Угода між Урядом України і Укрядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх жержав" від 14.01.1993 року.

9. Угода "Про спільну діяльність" між Міністерством Російської Федерації по справамн аціональностей та федеративним відносинам та Державним Комітетом України по справам національностей та міграції від 24.10.1997 року.

10. Конвенція МОП №97 "Про трудящіх мігрантів" від 01.07.1949 року.

11. Конвенція МОП "Про трудящіх-мігрантів" від 24.06.1975 року.

12. Піскун О.І. "Основи міграційного права". Порівняльний аналіз: Навчальний посібник - К.:"МП Леся", 1998 - 360с.

13. Авдокушин Є.Ф. "Международные экономические отношения".Учебное пособие, информационно внедрический центр "Маркетинг", Москва 1997 год.

14. А.Клюєв "Проблеми міграції", Бізнес-Інформ №1-2'99, стор 19.

15. О.Леонтенко "Проблеми становлення й розвитку трудової еміграції з України",//Україна:аспекти праці.Науково-практичний та соціально-політичний журнал, К.1999 рік №5 стор 28-32.

16. С.Б.Чехович "Правове регулювання міграційних процесів в Україні", автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к.ю.н.

17. Г.П.Середа "Міжнаціональні відносини", Урядовийкур'єр №177, 28.09.2000 рік.

18. В.Новик "Іміграція:пошуки шляхів вирішення проблеми", Право України №6, 1999 рік.

19. Абу Салех Мухамед "Проблеми правового регулювання міжнародної трудової міграції в Україні", Правова держава №9, 1998 рік.

20. М.Колісник "Біженці та мігранти", Правда України, №61, 2 липня 1999 рік.

21. Г.Фединяк "Регулювання працевлаштування та соціального захисту громадян України за кордоном", Право України №2 1998 рік.

22. О.Саєнко "Украинцы за границей", Зеркало недели, №36, сентябрь 1999год.

23. В.Холмовой "В Москву!?", Данкор-Сумское обозрение, 6,10.02.2000год.

24. О.Ярошенко "Правове регулювання праці іноземців в Україні", Право України №11, 1998 рік, стор. 103-105.

25. О.Заржицький, О.Сидоренко, В.Башмаков "Правове регулювання працевлаштування іноземних громадян в Україні", Право України №2, 1997 рік, стор.55-57.

26. В.Новик "Іміграція: пошуки шляхів вирішення проблеми", Право України №6, 1999 рік, стор.61-63.

27. О.Ємельянова "Где же находятся иностранные студенты?", Правда Украины, №90,14.09.1999год.

Размещено на Allbest.ru