Людина та її біологічні і соціальні ознаки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київради

Управління професійної освіти

Міжрегіональне вище професійне училище зв'язку м. Києва

Реферат

На тему: «Людина та її біологічні і соціальні ознаки»

Виконала учениця групи МС-3

Донченко Я.О.

Перевірила: Трубчанінова В.В.

Київ 2015

Вступ

Значення терміна «людина» багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.

Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі передусім як суб'єкта пізнання і творчості. Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо, тобто психологія шукає стабільні характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи.

Якщо економічна наука припускає, що людина здатна на раціональний вибір, то психологія виходить з того, що мотиви людської поведінки здебільшого ірраціональні і незбагненні. Історики, навпаки, проявляють інтерес до того, як під впливом культурно-історичних факторів змінюється людська істота.

Соціологія досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливу особистості на соціальний стан.

1. Діяльність людини

Діяльність -- це специфічний спосіб ставлення людини до світу. Вона поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини. Діяльність постає як засіб перетворення природи на предмети споживання, творіння культури.

Характерні ознаки діяльності людини:

· вона діє під впливом тих чиі нших мотивів для задоволення певної потреби;

· вона існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем (інші люди, предмети, природа тощо);

· обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь у спілкуванні;

· з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі -- працює;

· сааме завдяки діям, взаємодіям набуває певного досвіду;

· відчуває вплив умов життя як на рівні оточення (мікросередовище), так і на рівніс успільства (макросередовище);

· діяльність має цілеусвідомлений і цілеспрямований характер.

На основі того, що людська діяльність являє собою систему усвідомлених цілеспрямованих дій, що передбачає зміну або перетворення навколишнього світу, можна сформулювати таке визначення:

· Діяльність -- це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла в наслідок прояву у неї певної потреби.

· Потреби -- це нужда, необхідність для людини того, що забезпечу є її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяються на групи:

· Фізіологічні і сексуальні (у відтворенні людей, вїжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку);

· екзистенціальні (це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);

· соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);

· престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні і високому статусі у суспільстві);

Кожна людина має свою ієрархію видів і типів діяльності. Загалом, ієрархія видів і типів діяльності -- це, до певної міри, програма життя людини.

Однією зі специфічних форм діяльності є праця. Праця це процес, що відбувається між людиною і природою. Перетворюючи природу, людина перетворює і себе. У процесі праці розвиваються з дрібності людини, а також мислення, чуттєве прийняття світу.

Діяльність людини має предметний і духовний характер. Діяльність є предметною, тому що її результатом є матеріальні предмети. У цих предметах людина втілює своє розуміння світу, свій розум, властивості, інтереси, потреби, почуття. людина потреба атмосфера кислотний

Праця -- це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб. Але праця -- це не тільки процес, в якому люди вступають між собою в певні виробничі відносини. Вона проявляється в конкретній історичній формі, має особливий характер і свою організацію. З фізіологічної точки зору праця -- це витрати фізичної і розумової енергії людини, але вона необхідна і корисна для людини. І тільки у шкідливих умовах праці або при надмірному напруженні сил людини, в тій чи іншій формі можуть проявлятися негативні наслідки праці. Ми підходимо до людини з трьома різними вимірами її суті: біологічним, психічним і соціальним. Під психічним розуміємо внутрішній духовний світ людини -- її волю, переживання, пам'ять, характер, темперамент тощо.

Соціальне і біологічне існують у нерозривній єдності. Біологічне, природне, можна спрощено назвати системою, «що живе», а соціальне -- «як живе». Але і «що живе» і «як живе» злилися в єдине ціле, в соціальну істоту на ім'я Людина. Природне функціонування її організму соціальне зумовлене, залежить від тих об'єктивних історичних умова, в яких вона живе і які нею ж створені шляхом перетворення навколииьнього середовища.

Особистість -- це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик і елементів. Мета життя людини розвивається в різноманітних видах діяльності -- з праці, вихованні, сімейному житті, захопленні наукою, літературою мистецтвом, в активній суспільній діяльності тощо. При цьому праця -- не сама ціль, а реальна основа створення об'єктивних умов для того, щоб кожна людина могла проявити себе, розгорнути свої здібності, виявити таланти.

Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викопного палива, що в недалекому майбутньому значне надходження вуглекислого газу в атмосферу неминуче.

Однак існують заходи зменшення вуглекислого газу в атмосфері, зокрема:

· збільшення як .д. використання пального на транспорті;

· енергозбереження (виробництво електроенергії майже повністю базується на спалюванні викопного палива);

· розробка та впровадження сонячних та інших безпаливних джерел енергії;

· припинення вирубки лісів, особливо тропічних;

Усі ці дії сприяють вирішенню й інших природоохоронних завдань. Енергозбереження та розвиток альтернативних джерел енергії ведуть до зниження забруднення. Насадження дерев -- метод охорони ґрунтів та водних ресурсів, а також підтримка біологічного різноманіття.

До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: >порушення озонового шару, >посилення парникового ефекту, >кислотні дощі, >забруднення Світового океану, >зниження родючості ґрунтів, >деградація лісів та ландшафтів, >зменшення біологічного різноманіття.

Під впливом кислотних дощів також відбувається деградація лісів. Можливі такі шляхи їх впливу на рослинність:

· порушення поверхні при прямому контакті;

· вимивання мінеральних речовин;

· вимивання алюмінію та інших токсичних елементів.

Ще один з наслідків кислотних опадів -- руйнування творів мистецтва. Деякі спеціалісти занепокоєні тим, що вимивання кислотними опадами алюмінію та інших токсичних елементів може призвести до забруднення як поверхневих, так і ґрунтових вод.

Страждає від ерозії ґрунт, не захищений рослинним покровом. Найважливішими причинами, які призводять до оголення ґрунту в наслідок ерозії та виникнення пустель, є:

· часта оранка;

· перевипасхудоби;

· вирубка лісів;

· засолення ґрунтів унаслідок зрошення,

2. Природно-соціальні небезпеки

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають в природному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов'язане з присутністю в воді, повітрі і ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і таке інше. Деякі мікроорганізми викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.

Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо.

В Україні за фіксовано 9 мільйонів випадків інфекційних захворювань на рік.

Размещено на Allbest.ru