Місце соціології в системі наук

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський Національний Технічний Унівеситет

Контрольна робота

З курсу «Соціологія»

На тему Місце соціології в системі наук

Зміст

Вступ

1. Місце соціології у системі громадських наук

1.1 Взаємодія соціології з філософією

1.2 Взаємодія соціології з історією

1.3 Взаємодія соціології з політологією

1.4 Взаємодія соціології з економічної наукою

1.5 Взаємодія соціології з Літературою, мистецтвом

1.6 Взаємодія соціології з демографією, статистикою, антропологією, психологією

1.7 Взаємодія соціології з природними й до точних наук

1.8 Взаємодія соціології з правовими науками

1.9 Взаємодія соціології з етикою і естетикою

Висновок

Література

Вступ

Донедавна місце соціології серед інших дисциплін з'ясовувалося переважно під час обговорення його співвідношення з історичним матеріалізмом і теорією наукового комунізму. Від повного ототожнення зистматом до ролі обслуговуючої дисципліни, від трактування істмату як методологічної основи соціології до заперечення її самостійності - ось спектр думок, який був обговорення в 60-80-х роках. Фактично, у полеміцівияснялся лише запитання: які галузі наукового знання можна було "віддати" соціології, а які залишити у себе. Але у більшості випадків давався один відповідь - соціологія розглядали як допоміжна дисципліна, як постачальник конкретної інформації, а наукове осмислення емпіричних даних здійснювалося іншими. Звісно, під час цих суперечок висловлювалися й інші погляду, але вони однак відмовляли соціології у праві на самостійну роль, пристосовуючи її до існуючої структурі філософського знання, й у кращому разі шукали компроміс між різними точками зору, та, знову-таки з допомогою соціології. Аналогічні дискусії були характерними і за розгляді взаємозв'язку соціології і теорії наукового комунізму. У 70 - 80-ті роки виникла ціла низка робіт, у яких предмет теорії наукового комунізму, визначається як вивчення соціально-політичних закономірностей становлення соціалізму, і комунізму, ототожнювали предметом соціології.

Проте, засвідчує практика соціологічною науки, такі суперечки виявилися марними і було спростовані самої життям. І цей новий підхід проявився в тому, що було правильне співвідношення зистматом і науковим комунізмом, суть у тому, під питання було поставлено правомочність існування останніх. І після дискусій кінця 80 - початку 1990-х років у науковому світ дійшли висновку, що з рішенні фундаментальних питань про проблеми суспільства найкраще оперувати поняттям "соціальна філософія".

Соціальна філософія зосереджує уваги на великомасштабних громадських явищах, заглиблена у встановлення закономірностей розвитку людського суспільства. Маючи конкретно-історичні реалії, соціальна філософія прагне виявити загальні тенденції і закономірності, тоді як соціологія, використовуючи знання цих загальних закономірностей, здійснює аналіз ролі й місця людини у життя суспільства, його з інших членів суспільства на різних соціальних інститутів, досліджує специфіку спільностей різного типу, і рівня. Отже, нову постановку питання відразу зняла багато невизначених моментів у відсотковому співвідношенні соціології з філософськими дисциплінами і чітко визначила її місце серед фундаментальних наук про суспільство.

соціологія громадський антропологія демографія

Донедавна самостійне місце соціології серед інших наук було досить спірним. Деякі вчені вважали, що соціологія це просто сума досягнень інших (конкретних) наук, які накопичують свій матеріал з допомогою спостереження фактів реальному житті. У разі соціологія не вважалася самостійної наукової дисципліною.

Робилися й різні спроби ототожнити соціологію з іншою громадської наукою (історія, право, біологія тощо.). У результаті виникли й існують до нашого часу різні школи й напрямки в соціології, пов'язуваних існування соціології із розробкою якоїсь конкретної області людської діяльності чи іншого чинника громадського буття, визнаного вирішальним і визначальним для її подальшого розвитку.

Цей погляд виник на початковому етапі знають розвитку соціології й мав певні об'єктивні підстави. Головним у своїй був суцільний стан всіх наук про суспільство. Саме тоді вони переживали перехідний період її розвитку. Адже Про.Конт розглядав прогрес людства як розвиток знання, що відбувається три етапу: від теологічних систем до метафізичним, як від них до позитивного (тобто. реальному, справді науковому) знання. Основи соціології закладалися саме на період переходу від метафізики до позитивізму, що супроводжувалися істотною трансформацією методологічних основ громадських наук. Наука відмовилася від підтримуваних усього попереднього філософської думкою, насамперед класичної німецької філософією, суцільних метафізичних систем, а цьому сенсі і південь від єдиного загального погляду світобудову. А нове цілісне уявлення про суспільство як єдину систему із притаманними їй відносинами і протиріччями не було розроблено. Тому соціологія, виступаючи “позитивної" наукою, могла лише декларуватимуть створення нової загального погляду світобудову і реально вивчати могла лише окремі чинники, соціальні закладу і структури, як відбувається взаємовплив з-поміж них.

Нині соціологія посідає особливе місце у системі громадських наук. Це пов'язано з поруч наступних причин:

По-перше, соціологія - це наука про суспільство, що вивчає закони його функціонування та розвитку. На відміну від історії, що вивчає те, що повторити не можна й не можна експериментально перевірити, соціологія переважно вивчає повторювані цикли діяльності суспільства.

По-друге, соціологія виступає як теорії та методології всім суспільних соціальних і гуманітарних наук, завдяки обший теоретичної соціології, що є однією з трьох рівнів соціології.

По-третє, соціологія розробляє техніку й методику вивчення людини її діяльності, методи соціального вимірювання, і т.п., необхідних й закони використовують іншими громадськими структурами і гуманітарними науками щоб одержати найбільш достовірною інформацією про сюжеті, який їх соціальному явище чи процесі.

По-четверте, нині проводиться цілу систему досліджень з кінця соціології коїться з іншими науками, які дістали назву соціальних досліджень (соціально-економічні, соціально-демографічні, соціально-політичні та інших.).

Цікавий приклад, даний П.О. Сорокіним щодо поняття соціології, що й є “n” різних об'єктів вивчення, їх вивчатиме “n” приватних наук, яких приєднається “n+1” наука - соціологія, яка вивчати те спільне, що взагалі властиве всього цього об'єктах. Соціологія має значення й інших наук, оскільки він дає науково обґрунтовану теорію про суспільство та її структурах, і навіть допомагає їм усвідомити закони та закономірності взаємодії його різноманітних структур. Можна порівняти становище соціології стосовно спеціальним громадським дисциплінам (та маніпулюваннями суспільною наук), як становище загальної біології стосовно фізіології, анатомії, морфології та інших спеціальним біологічним галузям знання; хімії - стосовно органічної хімії, неорганічної хімії тощо.

У той самий час у системі суспільних наук є низка дисциплін, зв'язок соціології із якими найбільш тісний і навіть взаємно необхідна. Розглянемо, як відбувається взаємодія соціології з декотрими науками і що полягає їх відмінність.

1.1 Взаємодія соціології з філософією

Соціологія, як й інших наук, вийшов із філософії. Тривалий період соціологічне знання накопичувалося у надрах філософії. І після того, як Про.Конт відокремив соціологію від філософії як справжньої науки про суспільство, філософія однаково продовжує грати помітну роль соціологічному знанні.

При дослідженні низки ключових проблем життя теоретична соціологія тісно переплітається із соціальної філософією, оскільки багато положень й оприлюднять висновки другий виявляються органічно включеними під час першого. Не доводиться це повністю ототожнювати соціологію із соціальної філософією, оскільки це ставить під сумнів саме існування соціологічною науки. Соціальна філософія - це розділ філософії, займається осмисленням якісного своєрідності суспільства на його на відміну від природи. Ця наука аналізує такі проблеми, як зміст і мети існування суспільства, генезу та перспективи, спрямованість розвитку суспільства тощо. Вона досліджує громадське життя передусім під кутом зору рішення світоглядних проблем, у своїй центральне місце у тому числі займаютьсмисложизненние проблеми.

Соціологія перестав бути філософської наукою і тому вивчає закони меншою мірою спільності, ніж соціальна філософія. Соціальна філософія, здійснюючи аналіз розвитку суспільства, спирається на загальфілософські закони, Тобто. закони, чинні і у природі, та заворушень, й у людському мисленні. Приклади законів соціальної філософії - закони співвідношення громадського буття й суспільної свідомості, закони, що характеризують джерело саморуху життя. Вони знаходить відбиток специфіка соціальної форми руху реальної буденної дійсності проти природою. Для отримання вичерпного знання про суспільство цього досить. Адже суспільству властиві й свої власні, специфічні зв'язки та взаємодія, боку, властивості, що написані законами, категоріями, і поняттями, несводимими лише у специфічного прояву загальфілософських законів, категорій і понять у житті. Вивченням цього й займається соціологія.

Спільним для соціології та соціальній філософії і те, що вони розглядають суспільство загалом, у його системності, як такого інтегрального освіти, яке зводиться до простий сумі назв одиниць.

Отже, можна назвати, що соціальна філософія постає якобщетеоретическая і методологічна основа соціології, оскільки знання законів і категорій загальнішого порядку завжди є необхідною попереднім умовою правильного підходи до вивченню законів і категорій менш загального порядку.

Для філософії вихідний пункт дослідження - людина, а соціології - суспільство. Не означає, що соціологія йде від чоловіка, суспільство, у тому випадку такий вихідний пункт, на яких стоїть увесь світ людини: його дії, соціальні групи, соціальні інститути, соціальні процеси, які у остаточному підсумку призводять до людині з його потребами і якими інтересами. Якщо філософія вивчає сутність людини, особистості, то соціологія - особистість як соціальний тип.

Метою для філософії виступає вироблення світогляду, процес створення, затвердження, ідучи повалення якій у змозі тривати який протягом цілого епохи чи формації, а соціології - отримання достовірної, справжньої картини сучасного світу і розв'язання конкретних громадських проблем свого часу.

Якщо філософія вирішує громадські проблеми умоглядно, керуючись певними установками, розвиток яких залежить відбувається з урахуванням ланцюга логічних роздумів, то соціологія намагається вирішувати громадські проблеми з урахуванням наукових методів пізнання дійсності. Про те, що суспільне життя повинна вивчатися не умоглядно, але в основі методів емпіричну (досвідченої) науки, свого часу говорив ще два Про.Конт.

Філософія використовує, наприклад,диалектико-материалистический метод (властиве прибічникам марксизму) і історичний підхід. Соціологія виробляє власний соціологічний підхід - системний, різні методи:структурно-функциональний,сравнительно-типологический, типологічна, інтерпретації, соціометрії і моделювання.

Філософія і соціологія - це дві самостійні соціальні науки, що у відношенні діалектичного взаємодії і тотожності основних принципів розуміння світу, а чи не включення самого інше, і більше ставлення частини й цілого, чи субординації.

У той самий час у багатьох понять соціології лежать категорії, закони та принципи філософії. Вони є продовженням і конкретизацією філософських категорій, наприклад: соціальна спільність, соціальна структура, соціальне взаємодія, соціалізація, соціальний контроль, соціальні інститути та ін.

Але, як говорилося, неправомірно зводитиме предмет і категоріальний фонд соціології соціальної філософії, оскільки для соціології характерно розгляд суспільства на більш специфічних поняттях, ніж філософські абстракції. Також для соціології дуже важливо, щоб їх можна було співвіднести з емпіричнопроверяемими фактами. Яскравим підтвердженням цього є відзначене вище висловлювання В.А.Ядова: “Основні поняттямакросоциологической теорії, на відміну філософських категорій, - не матерія і знепритомніла, але соціальна структура і соціальні інститути, культура, соціальна організація; не людина, але особистість як соціальний тип і процеси соціалізації індивідів; не соціальні відносини у їх сутнісного глибинній основі, але соціальне взаємодія суспільства та соціальні взаємозв'язку, основу яких - глибинні соціальні відносини, безпосередньо емпірично несхвативаемие, Т. до. вони представляють досить глибоку філософську абстракцію. Ще конкретизовано поняттячастносоциологических теорій: рольового поведінки особистості, форм соціальної організації та ін. ”. На цьому можна зрозуміти, що філософія неспроможна безпосередньо переробляти дані життя, лише соціології у змозі здійснити це завдання, через відповідні рівні. Тільки з допомогою соціології можна вирішити проблему людиниконкретно-исторически, а чи не абстрактно. Попри труднощі становлення соціології, вона є найрозвиненішої областю громадського знання, що дозволяє отримати цілісну картину відносини людини до світу.

1.2 Взаємодія соціології з історією

Соціологія, як і закінчилася історія, має об'єктом і предметом свого дослідження суспільство та його закономірності у конкретних проявах. Вони обидві відтворюють соціальну дійсність у єдності необхідного і випадкового. Так чи інакше, кожна з яких базує своє знання на дослідженні конкретних фактів життя. Між даними науками є безліч спільних позицій і взаємодії, попри це, є і відмінності. Якщо історія намагається реконструювати минулу діяльність людей, звертаючи головну увагу їхньому неповторність та зберегти індивідуальність, то тут для соціології важливіше соціально типове, процес перетворення одиничного в особливе і загальна. Якщо історія переважно відтворює (описує пояснює) соціальний процес post factum, то соціологія - in factum, Т. е. вона може краще, адекватне виявити закони функціонування з уже сформованої соціальної системи. Якщо історична наука вивчає тільки те, що здійснилося й ввійшло до історії, то соціологія основну увагу спрямовує на сучасність, займаючись у своїй соціальним плануванням і прогнозуванням.

Хоча знання минуле дуже важливі, але вони нездатні повністю пояснити сьогодення та тим паче допомогти передбачити майбутнє. Сучасність завжди відрізняється від минулого. Те, що раніше було метою та результатом, нині перетворюється на передумови, умови і кошти на нової діяльності. А завдання соціології і у тому, щоб зафіксувати це нове лише на рівні соціально типового.

На відміну від історії, що вивчає всі сфери, боку, форми прояви життя, соціологія вивчає у суспільстві лише “соціальне". Тому об'єкт соціології вже об'єкта історії.

Соціологічні висновки та становища безпосередньо спираються на узагальнення історичного досвіду і історичних фактів. Розвиток історичних досліджень є необхідною передумовою, важливою передумовою нових набутків у соціології і недопущення у ній зайвої абстрактності, відриву від реальної буденної дійсності. Але з тим розширення й поглиблення соціологічних досліджень дає можливість історикам долатиописательно-фактологический підхід для відсічі

1.3 Взаємодія соціології з політологією

Тісна взаємозв'язок між соціологією і політологією залежить від того, що, по-перше, соціальні спільності, соціальні організації та інститути є найважливішими суб'єктами і об'єктами політики; по-друге, політична діяльність це одну з основних форм життєдіяльності особи і спільностей, що безпосередньо впливає соціальні суспільні зміни; по-третє, виявити закономірності політичного життя можна, тільки враховуючи особливості суспільства взагалі як соціальної системи; по-четверте, політика дуже широке, складне й багатогранне явище, у зв'язку з вона віднаходить своє прояв в усіх галузях життя (соціальна політика, економічна політика, культурна політика тощо.), у своїй багато чому визначає людський розвиток загалом; по-п'яте, суспільство не можна зрозуміти й змінити не повідомляючи впливу, який мають нею що у ньому політичних структур й різні політичні режими.

Попри це, соціологія і політологія абсолютно різні науки. Соціологія досліджує соціальну реальність, соціальне життя суспільства, вивчає покупців, безліч спільності як об'єкти і суб'єкти діяльності, відносин також поведінки. Політологія ж вивчає політичну дійсність, політичного життя суспільства. Тому між двома науками існує взаємодія, і це невипадково з їхньої стику виникла нова особлива дисципліна - соціологія політики.

Найважливішим об'єктом розгляду соціології і політології є громадянське суспільство. Але якщо соціологія аналізує громадянське суспільство з позицій його соціальній структури, соціального статусу особистості, класів та інших соціальних груп, націй і народностей, їх взаємодії тощо., то політологію у разі цікавлять передусім правничий та обов'язки громадянина, структура політичною системою, політичні відносини, місце, роль і функції існуючих політичних інституцій й організацій тощо. Усі сили політології спрямовані на загальний аналіз проблем влади. Соціологія намагається розкрити закономірності політичного життя, щоб у підставі цього оптимізувати її структури, органи влади й т.д., але це можливе лише за умови вивчення суспільства загалом як соціальної системи, як і виступає предметом соціології.

1.4 Взаємодія соціології з економічної наукою

Економічна наука вивчає закономірності і форми розвитку відносин, що складаються у процесі виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ. Оскільки основний формою діяльності суспільства виступає матеріальне виробництво, економічна діяльність, то, природно, соціологія тісно взаємодіє і з теорією цієї бурхливої діяльності - економічної наукою. Адже еволюцію соціальної діяльності, поведінки й відносин надають пряме і опосередкований вплив як радикальні зрушення у засобах праці, і які у цьому сенсі зміни місця та ролі людини у виробничому процесі.

Трудова діяльність змінюється з урахуванням розвитку людини як соціальної істоти - що саме і вивчає соціологія. Вчені в розвинених країн вже давно виявили взаємозв'язок підвищення продуктивність праці зі збільшенням потреб працівника, з формуванням робочому місці людських і т.п.

Отже, йдеться щодо розвитку працівника як простого музиканта, і носія певних виробничих функцій, йдеться про суб'єкт цілісної свідомої діяльності, у якому включаються іцелеполагание, і здійснення цілей, і вишукування оптимальних шляхів її досягнення, отже, і постійну коригування самої себе.

Оскільки умовою життєдіяльності людини спосіб виробництва, лежить у в основі всіх соціальних взаємин держави і процесів, то природно, що чимало напрями економічних досліджень безпосередньо сходяться з основними напрямками соціологічних досліджень. У той самий час багато напрями соціологічних досліджень (соціологія праці, соціологія міста, соціологія села та інших.) значною мірою грунтуються на економічних дослідженнях.

1.5 Взаємодія соціології з Літературою, мистецтвом

Соціологія як наука має суттєві відмінності, і навіть багато спільного і коїться з іншими науками. Так було в на відміну від літератури, мистецтва, що відбивають громадські процеси через призму одиничного сприйняття, соціологія здійснює вивчення суспільства, використовуючи знання об'єктивних соціальних закономірностей і зв'язків. Наприклад, якщо головну увагу психології зосереджено на внутрішній світ чоловіки й особливостях її сприйняття, то соціологія, на відміну неї, вивчає людини через призму його соціальних зв'язків і стосунків. Для психології першому місці стоїть вивчення індивідуального “Я", а соціології - проблеми міжособистісного взаємодії “Ми”. Досліджувана постать соціолога - це суб'єкт і той соціальної зв'язку, взаємодій і стосунків, особистісні ціннісні орієнтації він розглядає з соціальних позицій, рольових чекань й т.д. Соціологія бере з психології теорію мотивів поведінки, особистих й масові дій, що виступає необхідної складовою дослідження поводження особистості колективі та суспільство.

1.6 Взаємодія соціології з демографією, статистикою, антропологією, психологією

У соціології багато з такими науками, як демографія, статистика, антропологія, психологія та інших. Ця спільність у тому, що вони використовують загальні методи щоб одержати знання. Адже опитування й чужі спостереження використовує як соціологія, а й психологія, статистика, журналістика, медицина тощо. Експеримент як засіб віднаходить своє широке застосування й у психології, економіки та мови у природничих науках. Контент-аналіз проводять у літературі, відчуття історії і юриспруденції.

1.7 Взаємодія соціології з природними й до точних наук

Особливо слід зазначити наявність зв'язку соціології з природними й до точних наук. Наприклад, внаслідок взаємодії її з біологією знайшов своє специфічний вислів системний підхід, почали розвиватися соціальна екологія і соціальний медицина. Зростає і міцніє зв'язку з математикою, нині важко соціологію без спеціальних математичних методів, що дозволяють забезпечити ефективність і достовірність проведених емпіричних досліджень.

1.8 Взаємодія соціології з правовими науками

Очевидна також зв'язок соціології з правовими науками, вивчають юридичні норми, які з допомогою законів регулюють соціальну поведінку людини покупців, безліч закріплюють певні взаємини усередині суспільства.

1.9 Взаємодія соціології з етикою і естетикою

Соціологія надає великий вплив в розвитку етики й естетики. Вона надає їм кількісну і якісну оцінку ступеня розвиненості і цінностей, які регулюють відносини для людей. Вона дозволяє визначити рівень зрілості естетичного самку, шляху й форми задоволення духовних потреб населення тощо. У той самий час соціологія спирається на поняття й оприлюднять висновки естетики щодо як проблем мистецтва, але й духовного життя суспільства, проблем молоді, освіти, виховання тощо.

Висновок

Отже, якщо приватні науки (політологія, економічна теорія, юридичні дисципліни тощо.) звертають головну увагу в руки окремих сфер і сторін життя з погляду своїх внутрішніх, специфічних законів, то соціології вони вже досліджуються не власними силами, бо як передумови, умови і кошти соціальної діяльності, відносин також поведінки. У разі вони входять у нові зв'язку й відносини, цим набувають синергетичного характеру елементів суспільства як соціальної системи, яка проводить відтворення певних типів особистості як суб'єктів діяльності. Так, на думку М. Вебера, соціологія починається там, де можна знайти, що економічне людина - це надто спрощена модель людини. Отже, буде правомірно сказати, що затвердження соціології у правах відбувається тоді, коли долаються та інші односторонні уявлення про людину (юридичні, політичні та ін.).

Усе це означає, що важливе значення має як специфіка кожної з наук, але й їх інтеграція, оскільки це уможливлює більш-менш цілісне уявлення про всієї системи соціально-гуманітарного знання. І слід відзначити особливу роль і важливе місце соціології у цій системі. Вона у формуванні відповідних реальностей, і навіть гуманістичних цінностей і соціальних установок, і принципів життя, спираючись при цьому на розкриті нею закони соціальної діяльності, відносин також поведінки особи і різних спільностей.

Отже, соціологію можна порівняти із широкою вікном у світ. Чим уважніше ми до нього вдивлятися, краще усвідомимо себе і навколишніх, отже, зможемо глибше усвідомити, що необхідно змінити у суспільстві та як їм краще можна здійснити самотужки.

>Междисциплинарние взаємодії соціології коїться з іншими науками призвели до появи цілого ряду галузей у соціології - економічної соціології, індустріальної соціології (соціології праці), соціології освіти, соціології культури, соціології політики та інших. На міждисциплінарної основі виникла соціальна психологія, розвиваєтьсясоциолингвистика і залишається на стадії становленнясоциопедагогика. Як справедливо зазначаєЖ.Т.Тощенко, внесок соціології всім цих напрямів науки полягає, “по-перше, в “замиканні” проблематики на структурних, соціально-групових носіях особливих інтересів, по-друге, у широкому використанні специфічних методів і прийомів дослідження, що дає змогу розширити фактологічну базу всього гуманітарного знання”.

Практично ні сфери суспільної життя, яка піддалася соціологічному аналізові досягнень і дослідженню як у теоретичному, і у прикладному аспектах. Це дозволяє соціології широко взаємодіяти з багатьмасоциально-гуманитарними науками але тільки проводити характер їх наукового розвитку, а також відчувати зворотний вплив. У зв'язку з включенням соціології у єдиний контекст міждисциплінарних зв'язків зростає роль соціології, збагачується її теоретико-методологічний підмурок і арсенал методичних коштів дослідження соціальної реальності й виникає можливість комплексного підходи до вивченню соціальних проблем.

Література

Размещено на Allbest.ru