Взаємозв’язок особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України
Аналіз теоретичних моделей феномена громадянськості в Україні. Особливості процесу формування громадянина у сучасному суспільстві. Розробка програм модернізації соціального виховання і освіти. Розкриття специфіки дисбалансу між особистим та суспільним.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.07.2015 |
| Размер файла | 34,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УДК 141.7: 37.035: 342.71(477)
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Взаємозв'язок особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України
09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії
Маліновська Ольга Станіславівна
Запоріжжя - 2010
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі соціальної філософії та управління Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Воловик Віталій Іванович, Запорізький національний університет, завідувач кафедри соціальної філософії та управління
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Додонов Роман Олександрович, Донецький національний технічний університет, завідувач кафедри філософії
кандидат філософських наук, доцент Глазунов Володимир Володимирович, Класичний приватний університет, проректор-директор Інституту журналістики та масової комунікації
Захист відбудеться “11” березня 2010 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.05 у Запорізькому національному університеті МОН України за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 4, ауд. 328.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. №2.
Автореферат розісланий 10.02. 2010 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.І. Бутченко
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження зумовлена складними трансформаційними процесами, які відбуваються в українській державі з часу отримання незалежності. Гальмування оновлення системи світоглядних орієнтацій і самосвідомості народу та громадянської ідентичності особистості пов'язане з численними небезпеками соціальної дезінтеграції. Зважаючи на це, актуалізується потреба в соціально-філософській рефлексії орієнтирів суспільно-державного розвитку, які відображали б історичну спадкоємність і сприяли б гармонізації взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України. Крім того, заслуговує на увагу те, що проблема формування громадянина є актуальною не тільки для молодої української держави, а й для розвинутих західних суспільств, які переживають «кризу громадянськості» (З.Бауман).
Питанням формування громадянина у сучасному суспільстві присвячені роботи зарубіжних мислителів Ю. Ґабермаса, Ф.Фукуями, П.Бурдьє, З.Баумана, Дж.Ролза, Е.Макінтайра, Ч.Тейлора, А.Турена, А.Етціоні, Р.Інглегарта та ін. Актуальним є дослідження поняття й феномену громадянськості у працях російських вчених О.Полухіна, Ю.Резніка, Ю.Васильчука, М.Кагана, Б.Капустіна, Ю.Красіна, І.Кравченка, Л.Мамута, В.Межуєва, М.Розова, І.Фан та ін. У вітчизняній соціальній філософії різні аспекти досліджуваної проблеми розглядаються такими науковцями, як В.Андрущенко, М.Михальченко, М.Попович, С.Кримський, В.Воловик, М.Лепський, Р.Додонов, В.Бех, А.Карась, А.Колодій, І.Пасько, Я.Пасько, В.Нестеренко, І.Кальной, Ю.Павленко, Л.Кривега, В.Таран, В.Воронкова, В.Кізіма, В.Ларцев, В.Степаненко, В.Цвих та ін.
Аналіз літератури дає підстави визнати достатньо високий рівень сучасного наукового та соціально-філософського дослідження проблеми формування громадянина. Водночас передчасно стверджувати про її вичерпаність. Передусім, це стосується встановлення закономірних засад єдності особистого та суспільного як підґрунтя зняття крайнощів індивідуалістично-ліберального або колективістсько-патерналістського підходів до проблеми становлення й розвитку громадянських якостей соціальних суб'єктів. Вирішення цього завдання пов'язуємо з поглибленням соціально-філософського змісту громадянськості як процесу і результату формування громадянина.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної теми № 0109У002518 «Вдосконалення методології соціального пізнання, змісту та методики викладання філософії на гуманітарних факультетах ВНЗ», затвердженої наказом МОН України від 17.11.2008 р., і планів науково-дослідницької роботи кафедри соціальної філософії та управління Запорізького національного університету.
Мета і завдання дослідження. Метою є здійснення соціально-філософського аналізу взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України на предмет виявлення основних детермінант оптимізації його розвитку.
Для реалізації поставленої мети передбачається вирішити такі завдання:
· здійснити ретроспективний аналіз проблеми формування громадянина і визначити основні підходи до її вирішення;
· обґрунтувати методологічні засади дослідження громадянськості;
· розкрити сутність феномена громадянськості і зміст поняття, що його позначає;
· обґрунтувати взаємозв'язок особистого та суспільного як закономірність розвитку феномена громадянськості;
· визначити особливості взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина на різних етапах історії людського суспільства;
· розкрити специфіку формування громадянськості у сучасному українському суспільстві;
· виявити детермінанти оптимізації взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України.
Об'єкт дослідження - мисленнєві теоретичні моделі феномена громадянськості.
Предмет дослідження - детермінанти оптимізації взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України.
Методи дослідження. У дисертації використовується діалектичний підхід. Формування громадянина розглядається в діалектичній єдності особистого та суспільного. Принцип об'єктивності вимагав при розгляді предмета пізнання виходити з нього самого, з притаманних йому властивостей та зв'язків, об'єктивних законів його функціонування. Принцип всезагального зв'язку дозволив розглянути формування громадянина як у контексті загального історичного процесу, так і у зв'язку із сучасними соціальними, політичними, економічними та духовними реаліями українського суспільства. Принцип розвитку забезпечив розгляд формування громадянськості як процесу зміни її стану згідно із динамікою відтворення конкретно-історичної єдності об'єктивного та суб'єктивного. Принцип історизму використовувався при вивченні розвитку проблеми формування громадянина в історії філософської думки, а також при дослідженні взаємозв'язку особистого та суспільного на різних етапах розвитку громадянськості. За допомогою принципу єдності соціальної теорії та практики виявлено детермінанти оптимізації особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України.
Дослідження спирається на антропосоціокультурний підхід, який дозволив визначити в якості онтологічної підстави феномену громадянськості як процесу і результату формування особистості громадянина системну цілісність: людина - суспільство - культура. Ретроспективний підхід використовувався при аналізі розвитку соціально-філософського осмислення проблеми формування громадянина. Проблемно-порівняльний аналіз застосовано для осмислення наукових визначень особистого та суспільного, з'ясування тотожності та відмінності різних факторів, які визначають формування громадянськості. Застосування герменевтичного підходу дозволило осмислити зміст понять «громадянин», «громадянськість», «особисте», «суспільне». Залучення міждисциплінарного підходу обумовлено розглядом питань, що перебувають на перетині соціальної філософії та політичної філософії, філософської антропології, соціальної психології та педагогіки, філософії культури.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за допомогою засобів соціально-філософського аналізу вдалося розкрити зміст взаємозв'язку особистого та суспільного як закономірності формування громадянськості, виявити детермінанти оптимізації взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України.
У дисертації це проявилося в тому, що:
вперше:
- системно експліковано антропосоціокультурну цілісність «людина» - «суспільство» - «культура» в якості онтологічної підстави феномену громадянськості як процесу і результату формування громадянина;
- обґрунтовано детермінанти оптимізації взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України на трьох рівнях: на рівні суспільства - це модель відкритого суспільства з усталеним розвитком, системними елементами якого повинні виступати правова держава і громадянське суспільство, а головним критерієм розвитку - якість життя громадян; на рівні особистості - це ідеал зрілого компетентного громадянина-патріота, здатного усвідомлювати і прагнути досягти узгодження власних інтересів та інтересів суспільства; на рівні культури - це модель культури солідаристського типу;
удосконалено:
- соціально-філософське визначення громадянськості як конкретно-історичної міри збігу особистого та суспільного, що проявляється в поєднанні взаємних прав і обов'язків, свободи та відповідальності громадянина, суспільства та держави;
- обґрунтування взаємозв'язку особистого та суспільного як закономірності формування громадянина;
дістало подальшого розвитку:
- розуміння феномену громадянськості у таких сутнісних аспектах, як онтологічний (громадянськість як громадянський вимір буття людини, суспільства та культури), гносеологічний (громадянськість як соціально-філософське поняття, що поглиблює пізнання взаємозв'язку особистого та суспільного за умов розвитку громадянського суспільства та правової держави), аксіологічний (громадянськість як особистісна та суспільнозначуща цінність, що проявляється у духовно-культурних формах) та праксеологічний (громадянськість як засіб гармонійного сполучення інтересів громадянина з інтересами держави, самореалізації особистості як повноправного члена громадянського суспільства);
- розкриття специфіки прояву взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина на різних етапах розвитку суспільства за допомогою соціально-філософської рефлексії історичних типів громадянськості: агоральної, республіканської, християнської, гуманістичної, ліберальної, соціалістичної, солідаристської;
- уявлення про природу деструкції громадянськості в сучасній Україні на шляху встановлення специфіки дисбалансу між особистим та суспільним, яка полягає у порушенні відповідності між потребами та інтересами, правами та обов'язками соціальних суб'єктів у провідних сферах: соціально-економічній, політичній, правовій, соціально-психологічній, духовно-моральній.
Практичне значення одержаних результатів дисертації. Висновки дослідження мають практичне значення для розуміння специфіки сучасних соціальних процесів, для подальшого аналізу проблем розбудови української держави та формування інститутів громадянського суспільства. Результати роботи можуть слугувати методологічною основою для соціально-політичних, соціально-психологічних, соціологічних та педагогічних прикладних досліджень формування громадянина України. Отримані висновки можуть бути використані для розробки програм модернізації системи громадянського виховання і освіти на державному та місцевому рівнях.
Положення і результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися при викладанні курсів соціальної філософії, філософії культури, політології, соціології, історії філософії та філософії педагогіки.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації пройшли апробацію на таких конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Філософія та історія філософії” (Київ, 2003 р.); регіональна науково-практична конференція „Толерантність у контексті міжрелігійних відносин” (Запоріжжя, 2004); Всеукраїнська науково-теоретична конференція „Методологія соціального пізнання: здобутки і проблеми” (Київ - Запоріжжя, 2005); Всеукраїнська науково-практична конференція „Духовна культура як домінанта українського життєтворення” (Київ, 2005); Всеукраїнська науково-теоретична конференція „Шлях України: колізії новітнього поступу” (Тернопіль, 2006); Перша міжнародна наукова конференція „Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті” (Львів, 2006), Перша міжнародна конференція „Україна: шляхи формування духовної цілісності” (Чернігів, 2006), Міжнародна науково-практична конференція „Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” (Київ, 2006), VI Міжнародний форум „Етичні та духовні аспекти розвитку людини і суспільства” (Київ, 2006), міжнародна наукова конференція „Гуманізм. Людина. Суспільство” (Дрогобич, 2006), VI міжнародний семінар „Релігія і громадянське суспільство: цивілізаційні виклики і можливі відповіді” (Ялта, 2006). Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрах філософії, культурології, соціальної філософії та управління Запорізького національного університету, на методологічних семінарах Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, а також на щорічних наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів ЗНУ (2003 - 2009).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладено у 15 публікаціях (3,5 друк. арк.), серед яких 5 - статті у фахових виданнях (2,5 друк. арк.). Усі праці написані без співавторів.
Структура та обсяг роботи зумовлені метою і головними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Дисертаційна робота містить 168 с. основного тексту та 23 с. списку використаних джерел (255 найменувань).
Основний зміст роботи
У ВСТУПІ розглядається актуальність дисертаційного дослідження, обґрунтовуються мета і завдання, конкретизуються об'єкт, предмет і методологія роботи, формулюються основні положення, які виносяться на захист, визначається практичне значення одержаних результатів, вказуються форми апробації результатів дисертаційної роботи і публікації з досліджуваної теми.
Розділ перший «ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНИНА» складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1 «Ретроспективний аналіз проблеми формування громадянина» розглядається розвиток проблеми формування громадянина в історії соціально-філософської думки. У працях античних філософів (Сократ, Платон, Аристотель, Цицерон, Марк Аврелій) представлений широкий діапазон значень громадянськості як процесу і результату формування громадянина: від розуміння в якості однієї з найважливіших рис вільного та вихованого елліна до вбачання в ній суспільного порядку, який протиставляється варварству. У добу середньовіччя (Августин, Тома Аквінський) артикулюється ідея рівності усіх громадян перед Богом, розуміння громадянськості базується на понятті чеснотливості, яке у гуманістів Відродження (Ф.Петрарка, К.Салютаті, Л.Валла, М.Пальмієрі, А.Рінуччіні, Л.Б.Альберті, М.Фічіно) позбавляється релігійної аскези і усвідомлюється через проблему «діяння» - «споглядання», що вирішується на користь активної участі у громадському житті. У Новий час формування громадянина є предметом вивчення у творчості Т.Гоббса, Дж. Локка, Ш. Монтеск'є, Д. Г'юма, А. Сміта, А. Фергюссона, Ж.-Ж. Руссо, Т. Пейна, І.Канта, Г.В.Ф.Гегеля, А. де Токвіля та ін. і досліджується в основному з раціоналістичних позицій. В українській філософській традиції осмислення громадянськості пов'язане з творчістю гуманістів, Г.Сковороди, з розробкою концепції громади М.Драгомановим, І.Франком, М.Грушевським, з дослідженнями представників української діаспори (В.Липинський, І.Гончаренко, О.Кульчицький, Д.Чижевський, Б.Цимбалістий, Я.Ярема та ін.), які відзначали брак у свідомості і взаємовідносинах українців довіри й солідарності, необхідних для формування громадянськості.
У сучасній зарубіжній та вітчизняній літературі можна виділити такі підходи до розуміння громадянськості:
· політологічний - громадянськість розглядається як активна і свідома включеність у справи політичного співтовариства (Е.Арато, Дж.Коген, Ч.Тейлор, Н. Розенблюм, А.Колодій, В.Полохало, С.Рябов та ін.);
· правовий - увага приділяється проблемі формування правосвідомості як необхідної умови становлення громадянськості особистості (С.Головатий, І. Ільїн, І. Кальной, Л.Мамут, Л.Удовика та ін.);
· етичний - громадянськість розуміється як система звичаїв, традицій, правил і норм, що визначає рівень моральності у суспільстві (Е. Макінтайр, А.Етціоні, О.Золотухіна-Аболіна, О.Полухін, А.Карась, О. Кисельова та ін.);
· соціологічний - розглядаються структурно-функціональні особливості громадянськості й специфіка взаємодії громадян та соціальних спільнот (Т. Парсонс, Дж. Александер, Р.Патнем, Д. Шнаппер, О. Резнік, В.Степаненко та ін.);
· соціально-психологічний - досліджуються соціально-психологічні особливості формування особистості і створення умов для усвідомлення нею доцільності регуляції поведінки як умови формування громадянськості (Б.Ананьєв, І.Бех, О.Леонтьєв, В.Москаленко, О.Донченко, М. Пірен, Л.Снігур та ін.);
· педагогічний - актуалізуються проблеми громадянського виховання і освіти як провідних шляхів реалізації формування громадянина (О. Сухомлинська, Р. Арцишевський, О. Киричук, Н.Косарєва, Л.Крицька, Н.Лавриченко В. Моргун, В.Оржехівський, О.Пометун, К.Чорна та ін.).
У підрозділі 1.2 - «Сутність феномену громадянськості та зміст поняття» - розглядається сучасний стан соціально-філософського аналізу проблеми громадянськості, визначено її міждисциплінарний характер. З позицій герменевтичного підходу досліджено сучасні дефініції поняття «громадянськість», зміст якого розкривається за допомогою аналізу суміжних з ним понять «громадянин», «громадянство», «громада», «патріотизм», «націоналізм», «законослухняність», «лояльність», з'ясовано їхні сутнісні відмінності. Проаналізовано структуру та типологію громадянськості, визначені онтологічний, гносеологічний, аксіологічний та праксеологічний аспекти, встановлені принципи і методи дослідження: принципи об'єктивності, всезагального зв'язку, розвитку, історизму, єдності соціальної теорії та практики; діалектичний, антропосоціокультурний та діяльнісний методи.
Доведено евристичні можливості застосування щодо аналізу громадянськості антропосоціокультурного підходу, який формувався на підставі соціокультурного підходу, започаткованого у працях М Вебера, П.Сорокіна, Т.Парсонса і збагаченого поглядами Ф.Фукуями, С.Ґантінгтона, Р.Патнема, Л.Іоніна, М.Лапіна, М.Кагана, О.Ахієзера, С.Крапівенського, В.Табачковського, В.Степаненка, Ю.Резніка та ін., що дозволило системно експлікувати антропосоціокультурну цілісність «людина» - «суспільство» - «культура» в якості онтологічної підстави феномену громадянськості як процесу і результату формування громадянина.
Запропоноване авторське визначення громадянськості як соціально-філософського поняття, яке означає конкретно-історичну міру збігу особистого та суспільного, що проявляється в поєднанні взаємних прав і обов'язків, свободи та відповідальності громадянина, суспільства та держави.
Другий розділ - «ЗАКОНОМІРНИЙ ХАРАКТЕР ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ» містить два підрозділи. У підрозділі 2.1 «Взаємозв'язок особистого та суспільного як закономірність формування і розвитку громадянськості» аналізуються поняття особистого та суспільного шляхом осмислення суміжних з ними понять «особистість», «індивідуальність», «суспільство», «соціальне», що дозволило конкретизувати «особисте» як особистісно-індивідуальне (індивідуальність виражає спосіб буття конкретної особистості як суб'єкта самостійної діяльності), а «суспільне» як сумісне (сумісність виступає як ідеальний тип усіх соціальних форм).
Дисертант вважає, що взаємозв'язок особистого та суспільного є закономірністю формування громадянськості. Він є істотним, оскільки виражає єдність сутнісних рівнів громадянського буття - особистого та суспільного. Взаємозв'язок особистого та суспільного є необхідним, оскільки обумовлює буття людини як громадянина. Цей взаємозв'язок є загальним, проявляючись у різних формах буття людини. Він повторюваний, реалізуючись на різних етапах історії, і стійкий, оскільки зберігається при зміні сукупності історичних умов його дії. Він об'єктивний, здійснюючись незалежно від бажань соціальних суб'єктів.
Сутність громадянськості складає єдність особистих та суспільних інтересів, порушення якої спричиняє прояви антигромадянськості у разі абсолютизації особистих або суспільних інтересів.
Взаємозв'язок особистого та суспільного у формуванні громадянськості особистості осмислюється через поєднання поняття інтересів з поняттями прав і обов'язків, свободи та відповідальності громадянина по відношенню до суспільства і держави. Роль орієнтирів у предметній і соціальній діяльності особистості виконують цінності, які формуються на основі її потреб та інтересів і пов'язуються як із соціально-історичним значенням для суспільства, так і з особистісним смислом для індивіда. Система цінностей утворює внутрішній стрижень культури, духовну квінтесенцію потреб та інтересів індивідів, соціальних спільностей.
У підрозділі 2.2 «Особливості формування громадянськості на різних етапах історичного розвитку» зроблено висновок про те, що антропосоціокультурна детермінація взаємозв'язку особистого та суспільного проявляється у формуванні певного типу громадянськості в конкретно-історичний період. Тип громадянськості залежить від того культурного середовища, у якому здійснюється її формування, від системи цінностей, що обумовлюють становлення особистості як громадянина, конкретизують сутність взаємозв'язку особистого та суспільного, який на кожному етапі історичного розвитку має свої особливості.
Важливим є розрізнення громадянського цивілізаційного і негромадянського цивілізаційного типів (Ю.Осіпов), що дозволяє визначити культурні відмінності формування громадянськості у західній і східній цивілізаціях.
Антична громадянськість являє собою агоральний тип, що виявлялося в активній участі всіх громадян у публічних справах. Із плином часу він перетворюється на республіканський, в якому участь громадян у державному управлінні опосередковується досить складним апаратом влади. У добу середньовіччя формується християнський тип: за умов феодальної клієнтельно-ієрархічної моделі суспільства громадянство трансформується у підданство, у якому через систему васалітету була відсутня громадянська автономія, але актуалізована ідея вірності і самовідданого служіння. Перетворення підданих на громадян розпочато з появою італійських комун-республік, що сприяло формуванню гуманістичного типу громадянськості, який згодом трансформується у ліберальний у зв'язку із становленням буржуазного суспільства і законодавчим закріпленням комплексу буржуазно-демократичних прав і свобод особистості.
В Україні елементи формування громадянськості спостерігаються на різних історичних етапах (віче, магдебурзьке право, козацьке самоврядування, церковні братства). У радянські часи громадянськість являє собою соціалістичний тип, у формуванні якого головна увага приділялася громадянському обов'язку і відповідальності, відданості і самопожертві. На цьому шляху суспільно-державні інтереси нерідко абсолютизувалися, а інтереси особистості нехтувалися, що зумовлювало деструкцію громадянськості.
У кінці XX століття інтерес до феномену громадянськості зростає, а громадянська ідея стає консолідуючою для усіх демократичних сил. У сучасних умовах відбувається процес перетворення «протогромадянського» суспільства в цілісну систему самоврядних суб'єктів, формується солідаристська модель громадянськості.
Розділ третій - «ДЕТЕРМІНАНТИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ОСОБИСТОГО ТА СУСПІЛЬНОГО У ФОРМУВАННІ ГРОМАДЯНИНА СУВЕРЕННОЇ УКРАЇНИ» - складається з двох підрозділів. Підрозділ 3.1 «Особливості формування громадянськості у сучасному українському суспільстві» присвячений проблемам формування громадянина в сучасній Україні. На етапі трансформації українського суспільства формування громадянськості сповільнюється у зв'язку з такими перешкодами:
· соціально-економічними (світова та національна економічна криза);
· соціально-політичними (слабкість громадянського суспільства, політичної нації, нерозвиненість політичної культури);
· соціально-психологічними (криза ідентичності як на рівні особистості, так і на рівні суспільства);
· духовно-моральними (проблеми формування адекватної системи цінностей, правової та моральної свідомості).
Це спричинило появу феномена негромадянськості (В.Полохало) як менталітету пересічного українця, для якого головною стала проблема виживання.
Зазначається, що деструкція громадянськості в сучасній Україні викликана дисбалансом між особистим та суспільним, специфіка якого полягає у порушенні відповідності між потребами та інтересами, правами та обов'язками соціальних суб'єктів у провідних сферах життєдіяльності українського суспільства.
У підрозділі 3.2 «Шляхи оптимізації взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України» відзначається, що оптимізація взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України пов'язана з розвитком та вдосконаленням громадянськості.
На рівні суспільства найбільш доцільним є розгляд детермінант оптимізації формування громадянськості у економічній, політичній, соціальній та духовній сферах: у економічній - необхідний розвиток всіх форм власності, що сприятиме формуванню у громадян України почуття патріотизму як любові до Вітчизни; у політичній - формування нової політичної еліти, оптимізація якості якої повинна стати одним з механізмів удосконалення всієї системи управління держави; утвердження принципу верховенства права, формування правової держави та самообмеження держави у відносинах з громадянами та їхніми організаціями, визнання нею автономності структур громадянського суспільства; у соціальній - створення адекватної соціальної структури на основі розвитку приватної власності та ринкових відносин, формування середнього класу, підвищення життєвого рівня основної маси людей, звуження сфери бідності, з одного боку, та обмеження впливу олігархічних кланів - з іншого; у духовній - це формування і реалізація програми громадянського виховання й освіти.
На рівні особистості - це ідеал зрілого компетентного громадянина-патріота, здатного усвідомлювати і прагнути досягти узгодження особистих інтересів та інтересів суспільства.
На рівні культури - це модель культури солідаристського типу.
Для вирішення проблеми громадянськості у сучасному українському суспільстві необхідна теорія, яка забезпечить оптимізацію взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України. Такою теорією може стати теорія поступального розвитку суспільства.
громадянський суспільний освіта
висновки
У дисертації здійснено соціально-філософський аналіз взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України, результати якого можна конкретизувати у таких висновках:
1. Сучасні уявлення про формування громадянина є результатом філософської рефлексії всього суспільно-історичного розвитку. Єдність діалектичного, антропосоціокультурного, ретроспективного, проблемно-порівняльного та герменевтичного підходів створює найбільш повну методологічну базу для соціально-філософського аналізу формування громадянськості громадянина (громадянськості). У дисертації віддається перевага діалектичному методу, який дозволяє найбільш глибоко і усебічно дослідити сутність громадянськості як складного феномена, та антропосоціокультурному підходу, за допомогою якого було системно експліковано антропосоціокультурну цілісність: людина - суспільство - культура в якості онтологічної підстави феномену громадянськості як процесу і результату формування громадянина.
2. Громадянськість - це соціально-філософське поняття, яке означає конкретно-історичну міру збігу особистого та суспільного, що проявляється в поєднанні взаємних прав і обов'язків, свободи та відповідальності громадянина, суспільства та держави.
3. Виявлено сутнісні аспекти громадянськості: онтологічний (громадянськість як громадянський вимір буття людини, суспільства та культури), гносеологічний (громадянськість як соціально-філософське поняття, що дозволяє поглибити пізнання природи суперечності між особистим та суспільним), аксіологічний (громадянськість як особистісна та суспільнозначуща цінність, яка проявляється у духовно-культурних формах) та праксеологічний (громадянськість як активна форма гармонізації потреб та інтересів громадянина з інтересами суспільства, самореалізації та самодіяльності особистості як повноправного члена громадянського суспільства).
4. Визначено, що взаємозв'язок особистого та суспільного є закономірністю формування громадянськості, оскільки він характеризується істотністю, необхідністю, загальністю, повторюваністю, стійкістю та об'єктивністю; цей зв'язок має суперечливий характер і є джерелом розвитку як особистості, так і суспільства. Сутність громадянськості складає єдність особистих та суспільних інтересів. Взаємозв'язок особистого та суспільного у формуванні громадянськості розкривається через поєднання поняття інтересів з поняттями прав і обов'язків, свободи та відповідальності громадянина по відношенню до суспільства і держави.
5. На кожному етапі історичного розвитку взаємозв'язок особистого та суспільного у формуванні громадянськості має свої особливості. Оскільки засобом інституціалізації потреб і інтересів громадянина є культура, зроблено висновок про залежність типу громадянськості від того культурного середовища, у якому здійснюється її формування. За допомогою соціально-філософської рефлексії розкрито специфіку таких історичних типів громадянськості: агоральна, республіканська, християнська, гуманістична, ліберальна, соціалістична, солідаристська.
6. В умовах сучасного українського суспільства на формування громадянськості впливають (як позитивно, так і негативно) глобалізаційні і трансформаційні процеси в їх діалектичній єдності. Розширено розуміння природи деструкції громадянськості в сучасній Україні на шляху встановлення специфіки дисбалансу між особистим та суспільним, яка полягає у порушенні відповідності між потребами та інтересами, правами та обов'язками соціальних суб'єктів у провідних сферах: соціально-економічній, політичній, правовій, соціально-психологічній, духовно-моральній. Оскільки будь-яке суспільство прагне до подолання деструктивних процесів, що несуть із собою суспільні трансформації, для цього необхідні зусилля як окремо взятої особистості, так і суспільства, і держави.
7. На думку автора дисертації, оптимізація взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України обумовлюється такими детермінантами, які повинні сприяти розвитку та вдосконаленню громадянськості. На рівні суспільства - це модель відкритого суспільства з усталеним розвитком, системними елементами якого повинні виступати правова держава і громадянське суспільство, а головним критерієм розвитку - якість життя громадян; у економічній сфері - забезпечення необхідного розвитку різних форм власності, як приватної, так і інших - державної, комунальної, колективної, що сприятиме формуванню у громадян України почуття патріотизму як любові до Вітчизни; у політичній - формування нової політичної еліти, оптимізація якості якої повинна стати одним з механізмів удосконалення всієї системи державного управління; у соціальній - створення адекватної соціальної структури на основі розвитку приватної власності та ринкових відносин, формування середнього класу, підвищення життєвого рівня основної маси людей, звуження сфери бідності, з одного боку, та обмеження впливу олігархічних кланів - з іншого; у духовній - формування і реалізація програми громадянського виховання й освіти. На рівні особистості - формування ідеалу зрілого компетентного громадянина-патріота, здатного усвідомлювати і прагнути досягти узгодження власних інтересів та інтересів суспільства. На рівні культури - це модель культури солідаристського типу.
8. Формування громадянина суверенної України має здійснюватися шляхом встановлення стійкої громадянської ідентичності особистості. Це справа не одного покоління і в сучасних умовах найбільш ефективним може бути звернення до традиційних форм моральної свідомості, які повертають до сталих цінностей людського буття з їх природними носіями - сім'я, громада, нація. Кожне з цих утворень є природною формою консолідації людей, тобто засобом поєднання інтересів окремої особи з інтересами інших. Враховуючи значення в історії українського суспільства громад як органів місцевого (локального) самоврядування, де здійснювалося взаємоузгодження інтересів особистості та суспільства, і зважаючи на тривалу відсутність держави, необхідний розвиток місцевого самоврядування разом з одночасним зміцненням української державності.
9. Стратегія сучасного суспільного розвитку потребує переосмислення і вимагає створення чіткої оптимістичної теорії. Такою теорією може стати теорія поступального розвитку суспільства, яка дозволить українській державі перейти від проголошеної незалежності до незалежності фактичної, а кожному громадянину не тільки почути, але і дійсно стати справжнім членом своєї держави, усвідомити особисту причетність до вирішальних змін, які відбуваються в українському суспільстві.
СПИСОК опублікованих праць за темою дисертації:
Статті у фахових виданнях:
1. Куліна О. С. (Маліновська О.С.) Феномен громадянськості: постановка проблеми, сутність і зміст / О. С. Куліна // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. -- Запоріжжя : Просвіта, 2004. -- Вип. 12. -- С. 119--125.
2. Куліна О. С. (Маліновська О.С.) Ідея І. Канта про всесвітньо-громадянський стан людства у світлі проблем глобалізації / О. С. Куліна // Вісник ДНУ. Філософія. Соціологія. Політологія. -- Вип. 10. -- 2004. -- С.216--220.
3. Куліна О. С. (Маліновська О.С.) «Суспільне» та «соціальне»: проблема визначення категорій / О. С. Куліна // Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. -- Філософія. Політологія. -- Вип. 73-75. -- 2005. -- С. 149--152.
4. Куліна О. С. (Маліновська О.С.) Проблема громадянськості в античній філософії / О. С. Куліна // Наука. Релігія. Суспільство. -- 2006. -- №1. -- С. 230--234.
5. Куліна О. С. (Маліновська О.С.) Взаємозв'язок особистісного та суспільного: перспективи дослідження / О. С. Куліна // Мультиверсум. Філософський альманах : Зб. наук. праць / гол. ред. В.В.Лях. -- Вип. 55. -- К. : Український центр духовної культури, 2006. -- С. 112--118.
Публікації в інших виданнях:
6. Куліна О. С. (Маліновська О.С.) Габермас і Фуко: консенсус чи конфлікт? / О. С. Куліна // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Філософія та історія філософії» 22-23 травня 2003 р. : Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. -- Філософія. Політологія. -- Вип. 66--67. -- 2004. -- С. 53.
7. Куліна О.С. (Маліновська О.С.) Актуальність проблеми громадянськості / О. С. Куліна // Збірник матеріалів наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених 2004 р. -- Запоріжжя : ЗДУ, 2004. -- С. 144--147.
8. Куліна О. С. (Маліновська О. С.) Проблема методологічного синтезу соціальних наук / О. С. Куліна // Методологія соціального пізнання : здобутки і проблеми : матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 25 травня 2005 р. -- Київ -- Запоріжжя : Просвіта, 2005. -- С. 74--75.
9. Куліна О. С. (Маліновська О. С.) Роль культури у формуванні громадянської позиції особистості / О. С. Куліна // Духовна культура як домінанта українського життєтворення : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 22-23 грудня 2005. -- К. : ДАКККіМ, 2005. -- Ч. 1. -- С. 190--192.
10. Куліна О. С. (Маліновська О. С.) До питання про громадянське виховання та освіту / О. С. Куліна // Шлях України: колізії новітнього поступу : матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції м. Тернопіль, 27 січня 2006 р. -- Тернопіль, 2006. -- С. 38--40.
11. Куліна О. С. (Маліновська О. С.) Ідея громадянськості у творчості мислителів української діаспори / О. С. Куліна // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті : тези доповідей Першої міжнародної наукової конференції, м. Львів, 8-10 березня 2006 р. -- Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2006. -- С. 210--212.
12. Куліна О. (Маліновська О. С.) С. Специфіка сучасних холістських концепцій суспільного / О. С. Куліна // Україна: шляхи культурного розвитку та формування духовної цілісності : матеріали першої міжнародної наукової конференції (Чернігів, 18-19 травня 2006 р.). -- Чернігів, 2006. -- С. 104--106.
13. Куліна О. С. (Маліновська О. С.) Принцип інтеркультурності у системі формування громадянських якостей особистості / О. С. Куліна // Україна -- Світ : від культурної своєрідності до спорідненості культур : зб. матеріалів Міжнарод. наук.-практ. конф., Київ, 25-26 травня 2006 р. -- К. : ДАКККіМ, 2006. -- Ч.1. -- С. 141--143.
14. Куліна О. С. (Маліновська О.С.) Специфіка формування громадянської культури в українському суспільстві / О. С. Куліна // Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства : тези доповідей VI Міжнародного форуму, м. Київ, 26-28 травня 2006 р. -- Київ : НАУ, 2006. -- С. 30.
15. Кулина О. С. (Малиновская О. С.) Общественное служение в гражданском обществе / О. С. Кулина // Религия и гражданское общество : цивилизационные вызовы и возможные ответы : материалы VI международного семинара 1-3 ноября 2006 г., г. Ялта / под ред. Т.А. Сенюшкиной. -- Симферополь : Таврия, 2007. -- С. 67.
АНОТАЦІЯ
Маліновська О. С. Взаємозв'язок особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2010.
Дисертація являє собою соціально-філософське дослідження проблеми формування громадянина (громадянськості). Визначено теоретико-методологічні засади вивчення феномена громадянськості як процесу та результату формування громадянина, підходи до її осмислення у соціальній філософії та соціально-гуманітарних науках. Обґрунтовано взаємозв'язок особистого та суспільного як закономірність формування громадянина, розглянуто особливості його прояву на різних етапах розвитку суспільства. Виявлено причини деструкції громадянськості у сучасному українському суспільстві та детермінанти оптимізації взаємозв'язку особистого та суспільного у формуванні громадянина суверенної України.
Ключові слова: громадянин, громадянськість, громадянське суспільство, особисте, суспільне, культура, громадянське виховання, оптимізація
АННОТАЦИЯ
Малиновская О. С. Взаимосвязь личного и общественного в формировании гражданина суверенной Украины. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2010.
Диссертация представляет собой социально-философское исследование проблемы формирования гражданина (гражданственности).
Рассмотрены теоретико-методологические основы изучения феномена гражданственности, проанализирован категориальный ряд, который отображает содержание и генезис данного понятия.
Проанализированы подходы к осмыслению сущности гражданственности в социальной философии и социально-гуманитарных науках.
В качестве онтологического основания феномена гражданственности как процесса и результата формирования личности гражданина системно эксплицирована антропосоциокультурная целостность: человек - общество - культура.
Усовершенствовано социально-философское определение гражданственности как конкретно-исторической меры совпадения личного и общественного, которое проявляется в соединении взаимных прав и обязанностей, свободы и ответственности гражданина, общества и государства.
Выявлено, что взаимосвязь личного и общественного является закономерностью формирования гражданина, которая характеризуется существенностью, необходимостью, повторяемостью, всеобщностью, устойчивостью и объективностью.
Сущность гражданственности заключается в единстве личных и общественных интересов, разрушение которого является причиной проявления антигражданственности в случае абсолютизации личных или общественных интересов.
Роль ориентиров в предметной и социальной деятельности личности выполняют ценности, которые формируются на основе ее потребностей и интересов и связаны как с социально-историческим значением для общества, так и с личностным смыслом для индивида.
Антропосоциокультурная детерминация взаимосвязи личного и общественного проявляется, прежде всего, в формировании определенного типа гражданственности в конкретный исторический период.
Тип гражданственности зависит от той культурной среды, в которой осуществляется ее возникновение и развитие, от системы ценностей, обуславливающих становление личности гражданина, конкретизируют сущность взаимосвязи личного и общественного, которая на каждом этапе исторического развития имела свои особенности.
\С помощью социально-философской рефлексии раскрыта специфика таких исторических типов гражданственности, как агоральная, республиканская, христианская, гуманистическая, либеральная, социалистическая, солидаристская.
Проанализированы особенности формирования гражданина в современной Украине, что позволило определить природу деструкции гражданственности путем установления специфики дисбаланса между личным и общественным, которая заключается в нарушении соответствия между потребностями и интересами, правами и обязанностями социальных субъектов в основных сферах жизнедеятельности общества: социально-экономической, политической, правовой, социально-психологической, духовно-нравственной.
Установлено, что детерминантами оптимизации взаимосвязи личного и общественного в формировании гражданственности являются: на уровне общества - модель открытого общества с устойчивым развитием, системными элементами которого должны стать гражданское общество и правовое государство, а главным критерием развития - качество жизни; на уровне личности - идеал зрелого компетентного гражданина-патриота, способного осознавать и стремиться к согласованию личных интересов и интересов общества, на уровне культуры - модель культуры солидаристского типа.
Ключевые слова: гражданин, гражданственность, гражданское общество, личное, общественное, культура, гражданское воспитание, оптимизация
SUMMARY
Malinowska O. S. The Correlation of the Personal and Social sides in the Process of Generation of Sovereign Ukraine Citizen. - Manuscript.
Dissertation for a Candidate Degree of Philosophical Science on speciality 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History. - Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, 2010.
The thesis is concerned with the social philosophical research of the process of citizen generation in modern Ukraine. The methodological basis for studying the phenomenon of civicism as a process and a result of generating citizen as well as approaches to its conception in social philosophy, social and humanitarian sciences are defined. Correlation of personal and social sides as a mechanism of generating a citizen is substantiated. Peculiarities of its manifestation as different stages of development of a society are revealed. The causes of destruction of civicism in modern Ukrainian society and the determinant of optimization of personal and social sides correlation in the process of sovereign Ukraine's citizen generation are singled out.
Key words: citizen, civicism, civil society, personal, social, culture, civil upbringing, optimization
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Трансформація тоталітарного суспільства в Україні. Проблеми громадянського виховання підростаючого покоління. Формування громадянськості як одна з умов становлення людей, що спроможні відновити суспільство і дух нації та розвинути ідею державності.
дипломная работа [152,1 K], добавлен 05.11.2013Аналіз необхідності удосконалення освіти та системи гарантії якості освіти в Україні. Передумови входження України до єдиного освітянського простору Європи. Особливості реформування вищої освіти України в контексті приєднання до Болонського процесу.
реферат [28,4 K], добавлен 25.06.2010Сучасні моделі соціального партнерства, форми його прояву, значення в сучасному суспільстві. Правовий статус Національної тристоронньої соціально-економічної ради Організації роботодавців. Умови формування ефективного соціального партнерства в Україні.
курсовая работа [112,5 K], добавлен 04.11.2015Теоретичні підходи до освіти, як соціального інституту. Статус і функції освіти в суспільстві. Реформування освіти в умовах трансформації суспільства. Соціологічні аспекти приватної освіти. Реформа вищої школи України за оцінками студентів і викладачів.
курсовая работа [2,5 M], добавлен 26.05.2010Формування системи соціального захисту в Україні. Нормативно-правові акти, що регулюють відносини в сфері соціального захисту населення, пенсійне забезпечення як його форма. Діяльність Управління праці і соціального захисту Деражнянської міської ради.
дипломная работа [4,9 M], добавлен 11.03.2011Релігія як духовний і суспільно-історичний феномен, її походження та форми. Соціальні функції релігії в сучасному суспільстві. Характеристика та соціологічний аналіз релігійного відродження в інших країнах світу. Феномен релігійного ренесансу в Україні.
дипломная работа [127,2 K], добавлен 31.05.2010Шляхи розвитку людського капіталу задля суспільного відтворення. Сучасний стан і динаміка розвитку людського капіталу. Приклади програм соціального захисту. Аналіз перехідних етапів розвитку молодого покоління. Забезпечення якісної освіти впродовж життя.
курсовая работа [115,6 K], добавлен 15.09.2014Аналіз історії розвитку соціального проектування, процесу його формування в ХХ-ХХІ ст. Визначення поняття соціального проектування на кожному етапі розвитку. Дослідження процесу еволюції соціального проектування з метою його ефективного використання.
статья [935,5 K], добавлен 21.09.2017Суспільство як система і життєдіяльність людини. Структура і функції суспільства. Поняття суспільного розвитку. Основні чинники суспільного розвитку та їх взаємозв'язок. Історичні типи суспільства. Глобальні проблеми суспільного розвитку людства.
курсовая работа [32,0 K], добавлен 04.04.2007Спроба з’ясувати роль кооперації щодо формування "нового" жіночого образу як громадсько-активного соціального суб’єкта. Загальний аналіз теоретичних та практичних моделей використання потенціалу жінок в розбудові соціальної та громадської сфери держави.
статья [17,5 K], добавлен 14.08.2017Особливості громадської діяльності жінок в Україні у ХІХ - на початку ХХІ ст. Початковий етап становлення жіночого руху; жінки в соціокультурному просторі незалежної України. Внесок О. Єфименко, О. Теліги та О. Пінчук. в активізацію суспільного життя.
курсовая работа [5,1 M], добавлен 11.05.2014Поняття, ознаки та принципи громадянського суспільства, особливості його становлення та формування в Україні. Порівняння конституційно-правових актів органів державної влади України та країн світу. Аналіз проблеми консолідації українського суспільства.
магистерская работа [120,5 K], добавлен 24.05.2010Аналіз стану проблеми наркотичної залежності в сучасному суспільстві. Індивідуальні особливості наркотично залежних. Розробка рекомендацій щодо усунення наркотичної залежності як соціальної і медичної проблеми. Технології профілактики наркотизму.
презентация [682,8 K], добавлен 06.10.2009Особливості розвитку соціології освіти, виникнення якої пов’язують з іменами Л. Уорда і Е. Дюркгейма. Погляди на освіту в теоретичних концепціях. Основні соціологічні методи та підходи дослідження. Національна спрямованість та відкритість системи освіти.
курсовая работа [48,5 K], добавлен 18.11.2010- Проблеми побудови толерантних відносин між владою та населенням у сучасному українському суспільстві
Характеристика феномену влади, причини недовіри до неї українських громадян. Поняття толерантності у політичному контексті. Принципи формування громадянського суспільства. Аналіз основних шляхів оптимізації відносин між владою та населенням в Україні.
статья [70,2 K], добавлен 23.06.2013 Генеза, сутність та загальна типологія держав соціально-правового характеру. Проблеми та тенденції взаємозв’язку економіки і держави перехідного суспільcтва. Формування суспільного ідеалу соціально-правового характеру соціал-демократією західних країн.
диссертация [492,9 K], добавлен 31.05.2014Проблема конфліктів у стосунках "батьки-діти". Соціологічний аналіз бунту молоді. Роль і місце освіти у розвитку особистості і суспільства. Принципи функціонування освіти. Виховання як процес систематичного і цілеспрямованого впливу на особистість.
реферат [20,0 K], добавлен 18.11.2009Система соціального захисту в Україні. Запровадження додаткових спеціальних зборів до Пенсійного фонду. Страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Матеріальна допомога по безробіттю.
контрольная работа [29,5 K], добавлен 06.11.2011Концепт "інформаційного суспільства" як теоретична передумова соціологічного дослідження глобальної мережі. Діяльність масових комунікацій як вид соціальної діяльності. Вивчення залежностей і соціального негативізму користування інтернет-мережами.
диссертация [745,6 K], добавлен 04.07.2013Поняття, види та заходи соціального захисту населення. Соціальний захист як складова соціальної політики. Необхідність розробки Соціального кодексу України. Основні складові елементи та принципи системи соціального захисту населення на сучасному етапі.
реферат [23,3 K], добавлен 12.08.2010
