Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при президентові України

УДК 351: 353.36

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Інноваційні підходи в реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні

25.00.02 - механізми державного управління

Афенкіна Ольга Гнатівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис соціальний інноваційний регіональний

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник кандидат наук з державного управління, доцент Васильєва Олександра Іллівна,

Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент Козаков Володимир Миколайович,

Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри державної політики та управління політичними процесами;

кандидат економічних наук, доцент Піддубна Лариса Петрівна, Академія муніципального управління, завідувач кафедри управління документо-інформаційними комунікаціями.

Захист відбудеться 18 травня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.02 Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Е. Потьє, 20.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул. Е. Потьє, 20).

Автореферат розісланий 16 квітня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.Ф. Дехтяренко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Формування принципово нових підходів до впровадження європейських стандартів в усі сфери суспільного життя ставить перед Україною завдання створення соціально-орієнтованого ринкового господарства, яке забезпечить застосування в бюджетній практиці соціальних стандартів для кожної категорії населення замість існуючих мінімумів.

Реформування політичної, соціальної та економічної систем країни на сучасному етапі супроводжується суттєвим погіршенням умов життя різних верств населення, тому проблема проведення ефективної державної соціальної політики набуває особливого значення. Держава виявилася неспроможною забезпечити гідний рівень життя уразливих верств населення та інших соціальних груп, що зумовило неприйняття ними соціально-економічних реформ, зневіру в ринковій економіці. З огляду на це перед нею постало вкрай важливе завдання: створити ефективну систему соціального захисту населення, за якої будуть створені необхідні умови для забезпечення конституційних гарантій і визнання соціального статусу кожної особистості. Заможність суспільства визначається добробутом найбідніших верств населення. Сьогодні в Україні державної підтримки потребують категорії громадян, які з об'єктивних обставин не здатні забезпечити свої потреби за рахунок власної праці (непрацездатні та недієздатні особи; пенсіонери, інваліди, самотні літні люди, діти-сироти, одинокі матері, багатодітні та малозабезпечені родини з дітьми). Державна соціальна допомога має бути адресною з урахуванням сукупного доходу сім'ї, що дасть змогу підвищити розмір виплат громадянам, які потребують її найбільше.

У дисертації досліджується проблема, пов'язана із суперечністю між необхідністю задоволення потреб найменш захищених категорій населення і реальними можливостями держави щодо реалізації соціальної політики, розв'язання якої передбачає вжиття заходів щодо перетворення системи соціальної допомоги в Україні на економічно стійку, ефективну та соціально справедливу.

Широкий спектр актуальних соціальних проблем у галузі науки державного управління розкрито у працях українських учених В. Авер'янова, В. Воротіна, О. Ігнатенка, В. Князєва, В. Куйбіди, О. Лебединської, В. Мамонової, В. Мартиненка, Ю. Сурміна, А. Ткаченка та ін. Різноманітні аспекти соціальної політики відображені у працях В. Бабкіна, В. Близнюка, Т. Ганслі, Н. Гринчук, М. Долішнього, О. Іванової, Е. Лібанової, Дж. Маджоне, Б. Нельсона, М. Папієва, Л. Піддубної, О. Сергієнко, А. Сіленко, В. Скуратівського, В. Трощинського, П. Шевчука, В. Юрченка та інших науковців. Питання соціального забезпечення як фактора стабілізації життєвого рівня населення досліджували такі відомі вчені, як В. Гошовська, В. Дьяченко, С. Злупко, Л. Клівіденко, В. Козаков, О. Новікова, С. Приходько, Я. Радиш та ін.

Однак, віддаючи належне науковим здобуткам згаданих учених слід зазначити, що комплексне дослідження інноваційних підходів щодо реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні ще не завершене. Тому потребує ґрунтовного вивчення та всебічного аналізу сукупність процесів у соціальній сфері, зокрема щодо формування якісно нової, побудованої на економічних засадах, активної політики соціального забезпечення населення та вибору ефективних напрямів і механізмів її реалізації.

Вищезазначені положення зумовили актуальність, наукову і практичну цінність, основні цілі та завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дослідження безпосередньо пов'язані з тематикою науково-дослідних робіт: Національної академії державного управління при Президентові України «Дослідження концептуальних основ запровадження спеціальності 8.150109 «Регіональне управління» для професійної діяльності у сфері публічного управління» (номер державної реєстрації 0109U003021), у межах якої автором здійснено аналіз досвіду діяльності служб соціального захисту населення на територіальному рівні у Фінляндії; Академії муніципального управління «Проблеми розвитку місцевого самоврядування в умовах трансформаційних процесів в Україні» (номер державної реєстрації 0107U002101), у межах якої дисертантом досліджено вдосконалення механізмів соціального захисту населення на регіональному рівні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних засад і методичних рекомендацій поліпшення соціального захисту населення за допомогою впровадження інноваційних підходів щодо його реалізації на регіональному рівні. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- узагальнити наукові розробки та пропозиції провідних вітчизняних і зарубіжних учених стосовно формування соціальної політики та розвитку соціального захисту населення;

- визначити сутність правового механізму соціального забезпечення;

- дослідити світовий досвід надання соціальних послуг;

- проаналізувати рівень життя домогосподарств Донбасу;

- виявити основні тенденції в сфері надання послуг із соціального захисту населення на регіональному рівні;

- сформувати модель управління соціальним захистом у містах і районах області;

- обґрунтувати інноваційну стратегію ефективного надання соціальної допомоги та послуг;

- розробити рекомендації щодо впровадження інноваційних підходів у реалізації стратегії на прикладі пілотних територій Донецької області.

Об'єкт дослідження - державне управління соціальним захистом населення.

Предмет дослідження - інноваційні підходи в реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі було застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема - історичний та системно-аналітичний - для теоретичного узагальнення наукових концепцій і пропозицій провідних учених у соціальній сфері; статистичного аналізу і таблично-графічний - для оцінки сучасного стану, тенденцій та ефективності розвитку соціальної сфери України; інституційний - для розкриття особливостей проведення соціальної політики в умовах демократичних реформ; соціологічного опитування - для виявлення рівня самооцінки власного добробуту мешканцями і задоволення соціальних потреб; SWOT-аналізу і моделювання - для дослідження пілотної території з метою розробки стратегії та формування моделі надання соціальної допомоги і послуг населенню на регіональному рівні.

Інформаційну основу роботи становили офіційні статистичні й аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Донецької та Луганської обласних державних адміністрацій, дані соціологічних опитувань населення досліджуваних територій, Проекту Міністерства Великобританії з питань Міжнародного розвитку «Соціально-економічне відродження Донбасу», нормативно-правові документи, особисті дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в таких теоретико-методологічних і практичних результатах дисертаційного дослідження:

вперше:

- розроблено науково-методичні засади стратегії надання соціальної допомоги та послуг населенню, які полягають у застосуванні інноваційних підходів до реалізації соціального захисту на регіональному рівні;

- сформовано інноваційну модель управління соціальним забезпеченням, концептуальними засадами якої мають бути її науковість, комплексність, правонаступність, відсутність популізму, достатнє правове, ресурсне, кадрове й інформаційне забезпечення, врахування етнонаціональних, соціально-економічних і територіальних особливостей, гендерних питань;

удосконалено:

- сутність дефініції «соціальний захист», що визначається як комплекс організаційно-правових (створення інститутів соціального захисту і розробка законів, які мають регламентувати їх діяльність) та економічних (формування механізмів перерозподілу податків, інших платежів і трансфертів) заходів щодо забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних умовах;

- оцінку якості соціального забезпечення на регіональному рівні шляхом застосування методу опитування, який дав змогу виявити сучасний стан функціонування соціальної сфери, вплив економічних, політичних і правових чинників;

- концептуальні засади щодо реалізації соціального захисту громадян на прикладі діяльності мобільного офісу в пілотному Тельманівському районі Донецької області, що безпосередньо сприятиме успішному вирішенню нагальних проблем;

дістали подальшого розвитку:

- правовий механізм соціального забезпечення, який відображає реалізацію державної стратегії, спрямованої на створення єдиної юридично несуперечливої законодавчої бази із соціального захисту та виконання органами влади на всіх рівнях конституційних обов'язків;

- узагальнення світового досвіду надання соціальних послуг, який свідчить про те, що в існуючих моделях соціального захисту в європейських країнах враховано специфіку їх соціально-економічного та культурного розвитку і рівень вбудованості соціального управління в систему діяльності органів місцевої влади.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і рекомендації, отримані в дисертації мають важливе практичне значення для обґрунтування інноваційних підходів у реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні, аналізу сучасного стану функціонування цієї сфери, розробки стратегій ефективного надання соціальної допомоги та послуг.

Результати дослідження використані Тельманівською районною державною адміністрацією Донецької області при розробці Програми соціально-економічного та культурного розвитку Тельманівського району на 2009 р. (акт впровадження № 02/39-719 від 04.02.2009 р.), Стратегії розвитку Тельманівського району Донецької області до 2015 р. (акт впровадження № 1275 від 14.05.2009 р.), Донецької обласної інноваційної стратегії ефективного надання соціальної допомоги та послуг (акт впровадження № 09/19-0175 від 26.01.2010 р.). Рекомендації автора щодо розробки інноваційної стратегії ефективного надання соціальної допомоги та послуг населенню можуть бути використані в діяльності органів місцевої влади під час складання комплексних програм соціально-економічного розвитку.

Основні авторські розробки використовуються Академією муніципального управління в навчальному процесі при викладанні спецкурсів: «Інноваційний менеджмент», «Муніципальний менеджмент», «Управління територіальним розвитком», «Соціальне управління» (акт впровадження № 05/1125 від 03.06.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею автора, в ній не використовувалися ідеї та розробки, що належать О.І. Васильєвій, разом з якою було підготовлено статтю «Інноваційні підходи щодо здійснення органами місцевої влади соціального захисту населення», авторський внесок у яку полягає в практичному впровадженні інноваційних механізмів реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методичні розробки, здійснені автором у процесі підготовки дисертації, були апробовані на чотирьох міжнародних і двох всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування» (Київ, 2007), «Європейські орієнтири муніципального управління» (Київ, 2008), «Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід» (Київ, 2008), «Демократичне врядування: наука, освіта, практика» (Київ, 2009); «Актуальні проблеми муніципального управління» (Київ, 2006), «Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти» (Київ, 2008).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 13 наукових працях загальним обсягом 2,81 друк. арк., з них 7 статей опубліковано в наукових фахових виданнях, 6 - у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 259 сторінок. Робота містить 26 таблиць, 11 рисунків, 7 додатків. Список використаних джерел складається із 207 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх впровадження й апробації.

У першому розділі - «Теоретико-методичні засади соціального забезпечення населення» - узагальнено теоретичні основи соціальної держави (крізь призму управління та політики), досліджено наукові аспекти соціального захисту населення та світовий досвід надання соціальних послуг, визначено правовий механізм соціального забезпечення в Україні.

На підставі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових праць щодо формування соціальної політики встановлено, що вчені акцентують увагу переважно на забезпеченні національної та духовної єдності громадян відповідно до історичних традицій і менталітету народу, наданні можливостей кожному індивіду задовольнити власні потреби, реалізувати здібності та підвищити рівень життя. Сформульовано узагальнене визначення поняття «соціальний захист» як комплексу організаційно-правових (створення інститутів соціального захисту і розробки законів, які мають регламентувати їх діяльність) та економічних (формування механізмів перерозподілу податків, інших платежів і трансфертів) заходів щодо забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних умовах. На думку дисертанта, соціальна політика являє собою систему суспільних відносин, які спрямовані на задоволення інтересів окремої людини і соціуму загалом.

Установлено, що реформування економічних, правових і суспільних відносин сприятиме послабленню впливу чинників, які гальмують прогрес і посиленню факторів забезпечення соціальної та економічної безпеки. Проте зазначені заходи стануть реальними за активізації державної регулятивної діяльності, яка полягає в створенні умов для розвитку та функціонування соціальних відносин, що дасть змогу знизити рівень бідності в суспільстві, забезпечити умови для самореалізації, самодостатності та ініціативності кожного індивіда.

Україні потрібна спеціальна програма розвитку соціально-трудових відносин на період виходу економіки з кризи та санації виробництва, спрямована на практичну реалізацію соціальної політики, з метою встановлення справедливості в суспільстві та подолання дисбалансу. Підвищення загального добробуту населення проявляється в реалізації відповідних соціальних програм, які охоплюють захист знедолених, боротьбу з бідністю, контроль ринку праці, охорону здоров'я, освіту, культуру, етнонаціональні та інші питання. Основним джерелом допомоги мають стати активні заходи щодо забезпечення економічного зростання та мотивації до праці сімей, у яких працездатні особи є безробітними або нелегально зайнятими.

З'ясовано, що моделі соціального захисту в європейських країнах ураховують специфіку їх соціально-економічного та культурного розвитку. Незважаючи на існуючі відмінності в організації, якості й обсязі послуг, методах фінансування, всі вони функціонують на основі соціальних принципів, а саме - страхування, забезпечення, допомоги та солідарності.

У континентальній системі соціального захисту держава визначає правову основу, здійснює нагляд за діяльністю закладів соціального страхування, які мають організаційно-правову та фінансову самостійність. Фінансуються соціальні послуги переважно за рахунок внесків застрахованих найманих працівників і роботодавців та державного бюджету. В англосаксонській моделі домінуючу роль відіграє соціальна допомога. У південно-європейській системі держава відіграє незначну роль у соціальній сфері, що проявляється в недостатньому фінансуванні, низькій відповідальності як соціальних органів, так і отримувачів різноманітних послуг і виплат щодо дотримання основних принципів системи забезпечення. Шведська модель є універсальною і спрямована на солідарну участь у фінансуванні всіх громадян незалежно від соціального статусу, які роблять сумірні своїм прибуткам внески.

Соціальне забезпечення є сукупністю заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення у разі виникнення таких ризиків, як хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття тощо. З макроекономічного погляду - це система управління соціальними ризиками з метою компенсації шкоди, послаблення або запобігання їх впливу на процес розширеного відтворення населення. Як соціально-економічна категорія - це відносини щодо перерозподілу національного доходу з метою забезпечення встановлених соціальних стандартів життя для кожної людини.

Таким чином, ефективність досліджених процесів безпосередньо залежить від рівня вбудованості соціального управління в систему керівництва економічним розвитком, оскільки це діалектично пов'язані між собою складові суспільного процесу. Крім того, як свідчить історичний досвід, реалізація захисної функції соціальної політики визначається чіткою стратегією держави і тактикою відповідних інституцій.

У другому розділі - «Соціальний захист населення Донбасу як складова соціальної політики держави» - проаналізовано рівень життя домогосподарств Луганської та Донецької областей (зайнятість, середньодушові доходи сімей, житлові умови, соціальне забезпечення мешканців та інші показники), з'ясовано якість надання соціальних послуг на регіональному рівні.

За допомогою методу опитування населення нами виявлено досить низький рівень самооцінки власного добробуту громадянами. У Луганській області це проявляється в несприятливих умовах для розвитку підприємництва, особливо на селі; недосконалій практиці залучення громадян до процесів прийняття рішень; складності отримання соціальних, побутових і комунальних послуг для деяких груп населення; неефективності функціонування рекреаційної, спортивної і туристичної галузей; відсутності системного підходу в плануванні. З'ясовано, що причинами низького матеріального рівня життя і соціального забезпечення населення є обмеженість ефективних джерел фінансування соціальної сфери; несприятливе середовище для розвитку малого і середнього бізнесу; високий ступінь зносу об'єктів житлово-комунального господарства і комунікацій; монопрофільний характер промисловості із високим ступенем зносу устаткування і низькою ефективністю, обмежені можливості щодо створення та перерозподілу робочих місць, недостатність інновацій.

Установлено, що відсутність єдиної державної стратегії у соціальній сфері погіршує ситуацію щодо прийняття управлінських рішень, зумовлених політичною кон'юнктурою та спрямованих на тимчасове підвищення життєвого рівня окремих категорій населення. Це призводить до недосконалості формування соціальної політики в країні, яка орієнтується на захист населення без першочергового забезпечення прав та інтересів працюючих громадян, що спричинює брак мотивації до праці і спад виробництва.

Аналіз рівня бідності населення Донецької області виявив домінування песимістичних оцінок особистого матеріального становища і перспектив щодо його змін. Практично 97 % населення вдається до тих чи інших заходів щодо подолання матеріальних труднощів, найбільш поширеними з яких є використання земельної ділянки, розпродаж майна, відкладання оплати комунальних платежів, оформлення допомоги і субсидій тощо. З'ясовано, що понад 1/4 респондентів мають підстави для отримання соціальної допомоги. Сім'ї з пільговими категоріями громадян і ті, які вважають, що мають право на отримання соціальної допомоги, мають значно нижчі доходи, ніж решта домогосподарств. Близько 55 % клієнтів сфери соціального захисту протягом останнього року переживали ті чи інші стресові ситуації, найбільш поширеною з яких (1/5 опитаних) є втрата надії на поліпшення життєвої ситуації.

Отже, ефективне функціонування соціально орієнтованого ринкового механізму неможливе без активної державної регіональної політики, складовою якої є стратегічне планування. Останнє є процесом узгодження дій членів громади, спрямованих на створення умов, які забезпечать розвиток території у визначеному напрямі. Успішне функціонування адміністративно-територіальної одиниці та, як наслідок, підвищення добробуту населення залежать від ефективності управлінських рішень органів державного управління та місцевого самоврядування, а стратегії являють собою інструмент реалізації економічної політики шляхом зосередження спільних зусиль і оптимізації використання наявних ресурсів. Їх впровадження дасть змогу створити умови для збалансованого соціально-економічного розвитку шляхом підвищення інвестиційної привабливості територій, забезпечить гармонійний соціальний розвиток громади, сприятиме формуванню ділової активності громадян.

У третьому розділі - «Інноваційні підходи в реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні» - розкривається авторський підхід до вирішення окремих питань пов'язаних із соціальним захистом громадян. На підставі аналізу європейських моделей соціальної політики, визначено, що соціал-демократична (скандинавська) є кращим варіантом ліберальної моделі, а рудиментарна (південно-європейська) - найгіршим консервативної. Тому на шляху до європейської інтеграції Україні не слід сліпо копіювати ту чи іншу модель соціальної політики, оскільки вони відповідають національним і регіональним потребам конкретної держави, враховуючи її традиції, менталітет народу, економічний стан і соціально-політичне середовище. Найбільш прийнятною моделлю для нашої країни є консервативна з елементами соціал-демократичної (зокрема використання її гуманних принципів).

Необхідними умовами розв'язання проблем соціального забезпечення населення є послідовне здійснення стратегії економічного зростання та реалізація адекватної державної політики. Виходячи з цього концептуальними засадами нової моделі системи управління соціальним захистом мають бути її науковість, комплексність, правонаступність, відсутність популізму, врахування етнонаціональних і соціально-економічних особливостей та територіальної специфіки, гендерних питань, належне правове, ресурсне, кадрове й інформаційне забезпечення.

У Донецькій області розміщено понад 1000 сіл (1/3 депресивні), де мешкає майже 0,5 млн. осіб, з яких близько 50 % становлять працюючі, а решту - літні особи та діти. Тому надання якісної соціальної допомоги і послуг найуразливішим верствам населення є головною проблемою (див. таблицю).

Відповідно до Угоди між Донецькою обласною державною адміністрацією і керівництвом Проекту Міністерства Великобританії з питань Міжнародного розвитку «Соціально-економічне відродження Донбасу» від 12.05.2003 р. розроблено інноваційну стратегію ефективного надання соціальної допомоги та послуг населенню, в основу якої покладена взаємодія державних органів з недержавними структурами.

Стратегія була апробована на двох пілотних територіях: у моногалузевому вугільному місті Торезі та Тельманівському районі, де розміщено 60 населених пунктів. Результати апробації стратегії будуть враховані в процесі її реалізації по всій області.

Таблиця SWOT-аналіз функціонування системи соціальної допомоги і послуг

На підставі результатів реалізації Проекту «Соціально-економічне відродження Донбасу» та проведеного аналізу з урахуванням проблемних питань соціальної сфери автором запропоновано модель управління соціальним захистом населення на рівні районів і міст області (див. рисунок).

На прикладі пілотних районів Донецької області обґрунтовано практичне вирішення проблем соціального захисту. Створення мобільних офісів дасть змогу наблизити обслуговування населення до місця проживання, зробити його доступнішим для тих, хто має в цьому потребу. Система виїзного обслуговування населення безпосередньо в сільських і селищних радах має сприяти підвищенню інформованості громадян про заходи державного соціального захисту та реалізації комплексного підходу до обслуговування мешканців населених пунктів. Створенню громадських приймалень передувала копітка робота обласної робочої групи за участю керівників і фахівців пілотних управлінь, представників міської та районної робочих груп, експертів Проекту Міністерства Великобританії з питань Міжнародного розвитку «Соціально-економічне відродження Донбасу».

Рис. Модель управління соціальним захистом населення на рівні районів і міст області

Широкомасштабне соціологічне опитування громадян щодо ефективності роботи соціальної служби, проведене у межах реалізації інноваційної моделі надання соціальної допомоги населенню, виявило, що:

- питома вага тих, хто потребує державної соціальної допомоги, становить у середньому 33,9 %, зокрема у Тельманівському районі - 17,4 %, у м. Торезі - 16,5 %. Допомогу переважно надано сім'ям, які мають дохід на одного її члена менше від гарантованого мінімуму (41,7 %), інвалідам у віці 16-ти років і старше (35,8 %) і жінкам у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років (13,7 %). Із досліджених сімей одночасно отримують два види допомоги 258 (10,4 %), три - 63 (2,5 %) і чотири - 18 сімей (0,7 %);

- переважна більшість респондентів мешкає у Тельманівській (17 сімей - 30,4 %), Андріївській (11 - 19,6 %) і Новоселівській (8 - 14,3 %) селищних радах, у м. Торезі (6 - 10,7 %). З різних причин належну соціальну допомогу не отримують 56 домогосподарств (2,2 %) і лише 8 опитаних не знали про своє право на цю допомогу, що пов'язано з не досить ефективною роботою мобільного офісу у цих населених пунктах.

Крім того, з'ясовано рівень інформованості мешканців про види соціальної допомоги та оцінено ефективність надання послуг. Більшість опитаних (75,4 %) вказала на його підвищення, значне поліпшення спостерігається у Новоселівській (34,4 %), Свободненській (45,5 %), Тельманівській (52,5 %), Чермаликський (100 %) селищних радах. Цьому сприяли робота районного (міського) управління праці і соціального захисту населення, уповноваженого із соціального захисту, діяльність громадських приймалень та мобільного офісу. На думку 56 % опитаних якість обслуговування клієнтів у цьому управлінні за останній рік значно покращилася, 26,4 % вважають, що вона трохи поліпшилася. Проте 83 % відповідей свідчить про реальне покращання: легкість доступу до необхідної інформації, зручний режим функціонування мобільного офісу, зменшення черг на прийом і доброзичливе ставлення працівників до відвідувачів. Найбільший відсоток позитивного оцінювання змін в обслуговуванні населення зафіксовано у Мічурінській, Чермаликській, Першотравневій, Коньківській, Рассипнянській, Староласпінській, Пелагєєвській селищних радах і у м. Торезі.

На наш погляд, досягнення очікуваної ефективності інноваційних змін можливе лише в разі підтримки з боку громадськості, постійного забезпечення «зворотнього зв'язку» з населенням щодо оцінки задоволення якістю надання соціальної допомоги і послуг. Це потребує належного інформаційного супроводу процесу реформування соціального забезпечення. Необхідно створити регіональну модель управління соціальним захистом населення, яка має базуватися на розмежуванні компетенції держави, регіону та місцевої влади, адресності всіх видів послуг, наближенні органів соціального захисту до одержувачів пільг і допомог, оформленні та наданні їх за єдиним пакетом документів (у дисертаційному дослідженні це існування мобільних офісів).

Висновки

На основі проведених досліджень у дисертаційній роботі розроблено наукові положення та отримано практичні результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання в галузі державного управління щодо поліпшення соціального захисту населення шляхом упровадження інноваційних підходів до його реалізації на регіональному рівні.

Реалізовані мета та завдання дослідження, апробація одержаних результатів на практиці дають підстави сформулювати основні висновки та рекомендації:

1. Аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових праць щодо формування соціальної політики дав змогу встановити, що вчені акцентують увагу переважно на забезпеченні національної та духовної єдності громадян відповідно до історичних традицій і менталітету народу, наданні можливостей кожному індивіду задовольнити власні потреби, реалізувати здібності та підвищити рівень життя.

Розмаїття варіантів тлумачення дефініції «соціальна політика» пояснюється, на наш погляд, по-перше, різними підходами до визначення ролі та місця держави і суспільства, ступеня їх втручання в життя і діяльність окремої людини, сім'ї чи соціальної групи; по-друге, тим, що в сучасному цивілізованому світі будь-яка діяльність (зокрема соціальна) пов'язана з правовими гуманістичними цінностями, а саме - правами та свободами людини. Соціальна політика являє собою систему суспільних відносин, які спрямовані на задоволення інтересів окремої людини і соціуму загалом.

Установлено, що «соціальний захист» являє собою комплекс організаційно-правових (створення інститутів соціального захисту і розробки законів, які мають регламентувати їх діяльність) та економічних (формування механізмів перерозподілу податків, інших платежів і трансфертів) заходів, які спрямовані на забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних умовах.

2. З'ясовано, що Україні потрібна спеціальна програма розвитку соціально-трудових відносин на період виходу економіки з кризи, орієнтована на практичну реалізацію соціальної політики, встановлення справедливості в суспільстві та подолання дисбалансу. Необхідно реалізувати державну стратегію, спрямовану на створення несуперечливої законодавчої бази із соціального захисту та виконання органами влади на всіх рівнях конституційних обов'язків; розробити комплекс заходів із забезпечення реалізації конституційного права громадян на соціальний захист (особливо це має стосуватися мешканців села, оскільки від вирішення питань щодо умов їх проживання та отримання необхідних послуг залежить ефективність реформування агропромислового комплексу держави). Крім того, потрібно вдосконалювати правові засади соціальної держави, виховання культури співіснування громадян, що вимагає спільної діяльності всіх гілок влади, громадських, наукових організацій та залучення до цього широких верств населення.

На забезпечення соціальних прав громадян впливають економічні, політичні та правові чинники, які зумовлюються політичною стабільністю, створенням відповідного законодавчого поля, з урахуванням рівня розвитку суспільства та стану суспільно-економічних відносин. Все це спонукає до пошуку інноваційних моделей взаємовідносин держави, регіонів та органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення.

3. З'ясовано, що існуючі моделі соціального захисту в європейських країнах враховують специфіку їх соціально-економічного та культурного розвитку. Центральне місце у континентальній системі займає соціальне страхування, яке здійснюють установи, наділені інститутами державного управління організаційно-правовою та фінансовою самостійністю. Держава визначає правову основу і здійснює перевірку їх діяльності. Крім того, передбачені механізми соціальної допомоги, яка надається громадянам, якщо всі види необхідних виплат вже використано. Надання соціальних послуг переважно фінансується за рахунок внесків застрахованих найманих працівників і роботодавців та державного бюджету. В англосаксонській моделі, на відміну від попередньої, домінує соціальна допомога, а страхування забезпечує досить низькі виплати. У південно-європейській системі держава відіграє незначну роль, що проявляється у недостатньому фінансуванні, низькій відповідальності як соціальних органів, так і отримувачів різноманітних послуг і виплат щодо дотримання основних принципів системи забезпечення. Шведська модель є універсальною і спрямована на солідарну участь у фінансуванні всіх громадян незалежно від соціального статусу, які роблять сумірний своїм прибуткам внесок.

Соціальне забезпечення є сукупністю заходів, які спрямовані на матеріальне забезпечення з метою захисту населення від таких ризиків, як хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття тощо. З макроекономічного погляду соціальне забезпечення являє собою систему управління соціальними ризиками з метою компенсації шкоди, послаблення або запобігання їх впливу на процес розширеного відтворення населення. Як соціально-економічна категорія це відносини щодо перерозподілу національного доходу з метою забезпечення встановлених соціальних стандартів життя для кожної людини. Слід зазначити, що ефективність досліджуваних процесів безпосередньо залежить від того, наскільки повно соціальне управління вбудоване в систему керівництва економічним розвитком, оскільки це діалектично пов'язані складові суспільного процесу. Крім того, як свідчить історичний досвід, реалізація захисної функції соціальної політики визначається чіткою стратегією держави і тактикою відповідних інституцій.

4. У процесі аналізу рівня бідності за допомогою методу опитування населення пілотних територій - Кременського і Перевальського районів, міст Северодонецьку й Краснодону, та інших населених пунктів Луганської області у 2002 і 2007 рр., установлено, що самооцінка власного добробуту громадянами є невисокою. У Кременському районі виявлено низький рівень життя населення на фоні слабо розвиненої економіки, що проявляється у несприятливих умовах для розвитку підприємництва, особливо на селі; недосконалій практиці залучення громадян до процесів прийняття рішень; складності отримання соціальних, побутових і комунальних послуг для деяких верств населення; неефективності функціонування рекреаційної, спортивної і туристичної галузей; відсутності системного підходу в плануванні.

Причинами низького матеріального рівня життя і соціального забезпечення населення Перевальського району визначено обмеженість ефективних джерел фінансування соціальної сфери; несприятливе середовище для розвитку малого і середнього бізнесу; високий ступінь зносу об'єктів житлово-комунального господарства і комунікацій; монопрофільний характер промисловості із високим ступенем зносу устаткування і низькою ефективністю, обмежені можливості створення робочих місць та їх перерозподілу, недостатність інновацій. У м. Северодонецьку соціально-економічний розвиток уповільнюють громіздка структура житлово-комунального господарства, негативний стан житлового фонду, обмежена кількість і низька якість послуг, що надаються населенню. У м. Краснодоні - це незадовільний стан житлового фонду й інженерних комунікацій, недиверсифіковане фінансування соціальної сфери, моноіндустріальний розвиток промисловості міста, слабо розвинений сектор малого і середнього бізнесу та низький рівень залучення інвестицій.

5. Установлено, що відсутність єдиної державної стратегії у соціальній сфері погіршує ситуацію щодо прийняття управлінських рішень, обумовлених політичною кон'юнктурою та спрямованих на тимчасове підвищення життєвого рівня окремих категорій населення. Це призводить до недосконалості формування соціальної політики в країні, яка орієнтується на захист населення без першочергового забезпечення прав та інтересів працюючих громадян, що спричинює брак мотивації до праці і спад виробництва.

Аналіз рівня бідності населення Донецької області та двох пілотних територій - Тельманівського району і м. Тореза виявив домінування песимістичних оцінок особистого матеріального становища і перспектив щодо його змін. Практично 97 % населення вдається до тих чи інших заходів подолання матеріальних труднощів, найбільш поширеними з яких є використання земельної ділянки, розпродаж майна, відкладання сплати комунальних платежів, оформлення допомоги і субсидій тощо. Дослідження домогосподарств області спрямоване на вивчення потреб і рівня задоволеності різними аспектами соціальних послуг серед жителів (зайнятість, доходи, умови життя, соціальне забезпечення, якість і доступність комунальних послуг). З'ясовано, що понад 1/4 опитаних домогосподарств мають підстави для отримання соціальної допомоги. Сім'ї з пільговими категоріями громадян і ті, які вважають, що мають право на отримання соціальної допомоги, мають значно нижчі доходи, ніж решта домогосподарств. Близько 55 % клієнтів сфери соціального захисту протягом останнього року переживали ті чи інші стреси, найбільш поширеною причиною яких (1/5 опитаних) є остаточна втрата надії на поліпшення життєвої ситуації.

6. На підставі аналізу європейських моделей соціальної політики, визначено, що соціал-демократична (скандинавська) є кращим варіантом ліберальної моделі, а рудиментарна (південно-європейська) - найгіршим консервативної. На шляху до європейської інтеграції Україні не слід сліпо копіювати ту чи іншу модель соціальної політики, оскільки вони відповідають національним і регіональним потребам конкретної держави, враховуючи її традиції, менталітет народу, економічний стан, соціально-політичне середовище. На наш погляд, найбільш прийнятною моделлю для країни є консервативна з елементами соціал-демократичної (використання її найкращих гуманних принципів).

Необхідними умовами розв'язання проблем соціального забезпечення населення є послідовне здійснення стратегії економічного зростання та реалізація адекватної державної політики. Концептуальними засадами нової моделі системи управління соціальним захистом мають бути її науковість, комплексність, правонаступність, відсутність популізму, врахування етнонаціональних і соціально-економічних особливостей та територіальної специфіки, гендерних питань, достатнє правове, ресурсне, кадрове й інформаційне забезпечення.

7. Установлено, що у Донецькій області розміщено понад 1000 сіл (1/3 депресивних), де мешкає близько 0,5 млн. осіб, з яких майже 50 % становлять працюючі, решту - літні особи та діти. Тому, надання якісної соціальної допомоги і послуг найуразливішим групам населення становить головну проблему. Відповідно до Угоди між Донецькою обласною державною адміністрацією і керівництвом Проекту Міністерства Великобританії з питань Міжнародного розвитку «Соціально-економічне відродження Донбасу» від 12.05.2003 р. розроблено інноваційну стратегію ефективного надання соціальної допомоги та послуг населенню, в основу якої покладено взаємодію державних органів з недержавними структурами на регіональному і місцевому рівнях. Стратегія апробована у двох пілотних районах: моногалузевому вугільному м. Торезі та Тельманівському районі, де розташовано 60 населених пунктів, і результати якої будуть вивчені та враховані під час її реалізації у Донецькій області. Проект «Соціально-економічне відродження Донбасу» спрямований на розвиток соціального захисту та соціальних служб.

Інноваційні підходи щодо вирішення окремих питань, пов'язаних із соціальним захистом населення, обґрунтовано на прикладі пілотних районів Донецької області. Створення мобільних офісів наблизить обслуговування населення до місця проживання, зробить доступнішим для тих, хто його потребує, підвищить інформованість громадян про заходи державного соціального захисту. Створенню громадських приймалень передувала копітка робота обласної робочої групи за участю керівників і фахівців пілотних управлінь, представників міської та районної робочих груп, експертів Проекту Міністерства Великобританії з питань Міжнародного розвитку «Соціально-економічне відродження Донбасу».

8. У межах реалізації інноваційної моделі надання соціальної допомоги населенню проведене широкомасштабне соціологічне опитування громадян щодо ефективності роботи соціальних служб. На думку 56 % респондентів якість їх обслуговування в управлінні праці та соціального захисту за останній рік значно покращено, а 26,4 % вважають, що трохи поліпшилася. Проте значна їх кількість (83 %) свідчить про реальне вдосконалення: легкість доступу до необхідної інформації, зручний для населення режим діяльності мобільного офісу, зменшення черг на прийом і доброзичливе ставлення працівників до відвідувачів.

Досягти очікуваної ефективності інноваційних змін у соціальній сфері можливо тільки за підтримки з боку громадськості, постійного забезпечення «зворотнього зв'язку» з населенням щодо його оцінки задоволення якістю надання соціальної допомоги і послуг. Це потребує якісного інформаційного супроводу процесу реформування соціального забезпечення. Існує необхідність сформування регіональної моделі управління соціальним захистом населення, яка має базуватися на розмежуванні компетенції держави, регіону та місцевої влади, адресності всіх видів соціальної допомоги, оформлення та надання її за єдиним пакетом документів.

9. Основні наукові результати, отримані у дисертаційному дослідженні, а також осмислення відповідного вітчизняного та іноземного досвіду дають підстави запропонувати органам державної влади та органам місцевого самоврядування рекомендації щодо розробки інноваційних підходів у реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Афенкіна О. Г. Інноваційні підходи щодо здійснення органами місцевої влади соціального захисту населення / О. Г. Афенкіна, О. І. Васильєва // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами : зб. наук. пр. ДонДУУ. - Донецьк : ДонДУУ, 2009. - Т. 10. - Вип. 132. - С. 9-19. - (Серія «Державне управління»). - Особистий внесок автора: практичне впровадження інноваційних механізмів реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні.

2. Афенкіна О. Г. Методологія оцінки соціально-захисного процесу та соціального розвитку в регіоні / О. Г. Афенкіна // Державне управління та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. - К. : АМУ, 2009. - Вип. 3 (9). - С. 344-350. - (Серія «Управління»).

3. Афенкіна О. Г. Соціальний захист населення як напрям державної соціальної політики в Україні / О. Г. Афенкіна // Державне управління та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. - К. : АМУ, 2008. - Вип. 4 (6). - С. 130-136. - (Серія «Управління»).

4. Афенкіна О. Г. Шляхи розв'язання питань соціального захисту населення на регіональному рівні / О. Г. Афенкіна // Державне та муніципальне управління : зб. наук. пр. - К. : АМУ, 2008. - Вип. 2 (4). - С. 220-225.

5. Афенкіна О. Г. Соціальний захист населення - найважливіше питання соціальної політики держави на регіональному рівні / О. Г. Афенкіна // Сучасні проблеми та підходи у муніципальному управлінні : зб. наук. пр. - К. : ВПЦ АМУ, 2007. - Вип. 1. - С. 50-53. - (Серія «Управління»).

6. Афенкіна О. Г. Актуальні питання реалізації соціальної політики держави на регіональному рівні / О. Г. Афенкіна // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 2 (30). - С. 91-98.

7. Афенкіна О. Г. Інноваційні підходи в реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні / О. Г. Афенкіна // Управління сучасним містом. - К. : НАДУ, 2006. - № 1-2 / 1-6 (21-22). - С. 158-163.

8. Афенкіна О. Г. Фінський досвід надання соціальних послуг /
О. Г. Афенкіна // Демократичне врядування: наука, освіта, практика : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 29 трав. 2009 р.). - К. : НАДУ. 2009. - Т. 1. - С. 257-260.

9. Афенкіна О. Г. Методологія оцінки соціально-захисного процесу в регіоні / О. Г. Афенкіна // Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ,
28 листоп. 2008 р.). - К. : АМУ, 2009. - С. 151-154.

10. Афенкіна О. Г. Інноваційні підходи в здійсненні соціальної допомоги на регіональному рівні / О. Г. Афенкіна // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 30 трав. 2008 р.). - К. : НАДУ, 2008. - Т. 3. - С. 75-77.

11. Афенкіна О. Г. Розв'язання проблем соціального захисту населення на регіональному рівні / О. Г. Афенкіна // Європейські орієнтири муніципального управління : матер. наук.-практ. конф. Академії муніципального управління за міжнар. участю (Київ, 14 берез. 2008 р.). - К. : АМУ, 2008. - С. 87-89.

12. Афенкіна О. Г. Питання реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні / О. Г. Афенкіна // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 31 трав. 2007 р.). - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - Т. 3. - С. 108-110.

13. Афенкіна О. Г. Збереження трудового потенціалу - необхідність подальшого соціально-економічного розвитку України / О. Г. Афенкіна // Актуальні проблеми муніципального управління : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 15 груд. 2006 р.) - К. : АМУ, 2007. - С. 272-274.

Анотації

Афенкіна О.Г. Інноваційні підходи в реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячене обґрунтуванню теоретичних засад і методичних рекомендацій з поліпшення соціального захисту населення за допомогою впровадження інноваційних підходів щодо його реалізації на регіональному рівні. Узагальнено теоретичні засади соціальної держави (крізь призму управління та політики), досліджено наукові аспекти соціального захисту населення і світовий досвід надання соціальних послуг, визначено правовий механізм соціального забезпечення в Україні. Проаналізовано рівень життя домогосподарств регіону Донбасу, визначено якість надання соціальних послуг на регіональному рівні. Представлено авторський підхід щодо реалізації соціального захисту населення на територіальному рівні шляхом застосування інноваційних підходів.

Ключові слова: соціальна політика, соціальне забезпечення, соціальний захист, інноваційна стратегія, мобільний офіс, громадські приймальні.

Афенкина О.И. Инновационные подходы в реализации социальной защиты населения на региональном уровне. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2010.

Диссертационное исследование посвящено обоснованию теоретических основ и методических рекомендаций по улучшению социальной защиты населения посредством внедрения инновационных подходов по ее реализации на региональном уровне. Объектом исследования является государственное управление социальной защитой населения, а его предметом - инновационные подходы относительно реализации социальной защиты населения на региональном уровне.

Исследованы научные аспекты социальной защиты граждан и мировой опыт предоставления социальных услуг, определен правовой механизм социального обеспечения в Украине. Усовершенствовано понятие «социальная защита» как комплекс организационно-правовых (создание институтов социальной защиты и разработки законов, которые должны регламентировать их деятельность) и экономических (формирование механизмов перераспределения налогов, других платежей и трансфертов) мер по обеспечению благосостояния каждого члена общества в конкретных условиях. Доказано, что эффективность социальных процессов непосредственно зависит от того, насколько полно социальное управление встроено в систему руководства экономическим развитием, поскольку это диалектически связанные между собою составляющие общественного процесса.