Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут соціології Національної академії наук України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Методи порівняльного аналізу соціологічних та статистичних оцінок бідності та багатства в Україні

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Фляшнікова Алла Борисівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціології НАН України.

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор Cаєнко Юрій Іванович, Інститут соціології НАН України, завідувач відділу

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук кандидат соціологічних наук

Захист відбудеться 18.06.2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розісланий 10.05.2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.М. Стукало

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З часу набуття незалежності в Україні відбулися значні зміни у суспільних відносинах. Безумовно, найсуттєвіші зміни відбулися у сфері власності, що в першу чергу відобразилося на матеріальному стані громадян та домогосподарств. Процес набуття прав приватної власності спричинив цілий шлейф економічних, політичних, соціальних, ідеологічних, адміністративних наслідків, котрі з погляду сучасника важко оцінити повною мірою.

Одним з надзвичайно важливих наслідків змін суспільних відносин стало майнове розшарування суспільства, його диференціація в залежності від ступеню матеріального благополуччя. Полюсами цієї диференціації стали багаті та бідні прошарки населення. Загалом, за часів СРСР, згідно концепції всезагальної рівності, в країні не існувало ні бідних ні багатих. Поняття бідності і багатства застосовувалося лише стосовно капіталістичних країн та дореволюційного минулого. Відтак ні методології ні традицій вивчення цього явища в Україні практично не існувало. Прикметно, що доволі тривалий час поняття бідності існувало поза законом, оскільки в національному законодавстві воно з'явилося лише на початку нового століття. Тому методологія і методики визначення бідності в Україні стало відносно новим завданням для науковців, що вивчають сучасне українське суспільство.

Оскільки національне законодавство не містило поняття бідності, офіційна статистика не могла його фіксувати. Такі обмеження не стосувалися соціологів. Тому в українському суспільствознавстві пальма першості дослідження бідності належить соціологам. Поштовх був даний Представництвом ООН в Україні. Професор Ю. Саєнко обґрунтовує концепцію феномена бідності в Україні як раптової тотальної бідності держави і всіх громадян в результаті краху радянської тоталітарної системи. Н. Паніна та Є. Головаха започатковують соціологічний моніторинг українського суспільства, де проблема вивчення матеріального стану була однією з ключових. Моніторинг як унікальне джерело соціологічних знань стало надійною інформаційною базою, зокрема і щодо проблем бідності і багатства в Україні.

З часом і Державний комітет статистики України, починаючи з 1999 року, долучився до дослідження проблем матеріального стану домогосподарств в Україні, результатом чого стали щорічні вибіркові обстеження умов життя домогосподарств. Матеріали цих обстежень є підґрунтям для визначення показників бідності та багатства для урядових і неурядових структур в Україні та за її межами, аналітичних інституцій та окремих дослідників. Ні Інститут соціології НАНУ, ні Державний комітет статистики України не були єдиними інституціями, котрі переймалися вивченням матеріального стану населення. Але тільки вони можуть запропонувати до розгляду результати досліджень, здійснених впродовж тривалого часу, з надійним інструментарієм та відпрацьованою методикою досліджень.

Вагомий внесок в опрацювання теорії та практики визначення матеріального стану населення загалом та бідності і багатства зокрема зробили В. Ворона, Ю. Саєнко, Н. Толстих, В. Мандибура, Е. Лібанова, І. Осипова, В. Саріогло, Л. Черенько та багато інших. Вирішення проблеми майнового розшарування населення стало на порядок денний в усіх колишніх радянських республіках, кожна з яких знаходиться на різних етапах вивчення цього складного процесу. Серед вчених пострадянських країн, які працюють над проблемами бідності слід відзначити роботи Н. Тихонової (ІНДЕКС, Росія), М. Красильникової (Левада-Центр, Росія).

Незважаючи на їхній значний внесок у теорію і практику визначення матеріального стану населення, ними так і не були здійснені спроби порівняння показників статистки і показників соціології матеріального стану населення, зокрема щодо проблеми бідності - багатства.

Загалом наука і практика накопичили великий обсяг підходів та методів оцінювання матеріального стану населення. Та завжди актуальною залишається проблема співставлення, порівняння, перевірки даних, отриманих за різними методами, методиками, показниками тощо.

Зазвичай інформація про матеріальний стан населення України надходить з багатьох джерел, які загалом можна поділити на дві великі групи. Першу уособлюють соціологічні інституції - Інститут соціології НАНУ, Український центр економічних і політичних досліджень ім.О. Разумкова (соціологічна служба), Український інститут соціальних досліджень і центр “Соціальний моніторинг” та інші, що працюють на ниві соціології. Друга група подає інформацію, що її у плановому порядку надають органи національної статистики. Не поодинокі випадки, коли інформація, отримана з різних джерел, не співпадає, а іноді навіть суперечить одна одній.

В той же час аналіз даних щодо матеріального стану населення, отриманих від соціологічних інституцій і Державного комітету статистики, свідчить що значна частина даних є співставною, оскільки дослідження мають в своїй основі кілька спільних і визначальних моментів: в обох випадках присутні загальні характеристики домогосподарства (сім'ї) - його склад, житлові умови, рівні освіти, статуси зайнятості, розміри доходів тощо. І саме це дозволяє здійснювати порівняння соціологічних та статистичних даних оцінок матеріального стану населення України.

В науці і практиці соціального аналізу здавна існує проблема суперечності між "об'єктивними" даними статистики та "суб'єктивними" даними соціологічних опитувань. Відтак наукова проблема дисертації полягає у визначені методів порівняльного аналізу розподілів за доходами населення та за іншими показниками рівня життя, отриманих Держкомстатом та Інститутом соціології з метою визначення ступеню розходжень і співпадінь між ними.

На жаль, бракує глибоких та тривалих у часі досліджень, присвячених подібному аналізу. В суспільній свідомості і науковій літературі до цього часу практикуються різні, іноді діаметрально протилежні, як методи оцінки визначення матеріального стану населення та бідності і багатства, так і інтерпретації їх результатів та наслідків.

Зв'язок проблеми з науковими програмами, планами, темами. Робота не пов'язана з науковими планами організації, де виконувалася, а також із галузевими та державними програмами.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення особливостей соціологічних та статистичних даних стосовно визначення показників бідності та багатства в Україні, а також визначення ступеню тотожності розподілів населення за рівнями доходів, отриманих соціологами та статистиками.

Проблемна ситуація потребувала розв'язання таких завдань:

- вивчити світовий та національний досвід у визначенні бідності та багатства та проаналізувати методи їх оцінювання;

- піддати аналізу наявну базу показників матеріального стану населення України у соціологічному та статистичному вимірах щодо ступеню їх відповідності між собою;

- визначити систему показників, які доцільно використовувати у порівняльному аналізі;

- визначити методи порівняння показників соціології і статистики;

- узагальнити отримані результати.

В принципі, і соціологічні, і статистичні показники стосовно однієї і тієї ж проблеми повинні різнитися один від одного незначною мірою, в межах статистичної похибки, чи відзначатися відхиленнями, викликаними різним часом проведення досліджень.

Отже, об'єктом дослідження є матеріальний стан населення України, переважно у крайніх його формах - бідності і багатстві.

Предметом дослідження є показники матеріального стану населення України, отримані соціологічними і статистичними інституціями.

Методи дослідження. У дослідженні було використано такі наукові методи: теоретичний аналіз проблеми, класифікаційно-аналітичний метод для оцінювання основних груп чинників, що впливають на рівень точності вимірів достатку домогосподарств, аналіз характеру розподілів населення за рівнем доходів, отриманих шляхом соціологічних опитувань у співставленні із доходами домогосподарств, аналіз статистичних і нормативних документів стосовно проблеми бідності - багатства.

Емпіричну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти України, дані соціологічного моніторингу Інституту соціології НАНУ, дані Державного комітету статистики, національних та регіональних соціологічних досліджень, матеріали засобів масової інформації з проблем бідності, наукові роботи українських та зарубіжних авторів.

Виходячи з мети і задач дослідження були сформульовані такі гіпотези:

- виявлена в результаті дослідження реальна база показників для порівняння рівня матеріального стану населення може бути доволі обмеженою із-за різних методик досліджень, що їх застосовують соціологи та статистики;

- частка бідних в Україні буде значно, але може не співпадати за оцінками статистиків та соціологів;

- з часом, починаючи від набуття незалежності, кількість бідних буде мати тенденцію до зниження за даними і соціологів, і статистиків, одночасно з ростом економіки;

- існують розбіжності між результатами досліджень матеріального стану населення в залежності від джерел інформації;

- дослідження соціологів свідчитимуть про більшу поляризацію суспільства в залежності від матеріального стану, аніж статистиків;

- показники багатства у соціологічних і статистичних дослідженнях будуть малоінформативними із-за важкої доступності до респондентів;

Размещено на Allbest.ru

- залишається незавершеною критеріальна система визначення сучасних соціальних прошарків, з якими співвідносять себе громадяни України в процесі оцінок бідності та багатства за самовизначенням.

Методологічною основою дослідження є системний підхід до аналізу показників бідності в Україні, вивчення об'єкту з урахуванням його подвійної, економіко-соціальної природи, та метод діагностики соціальних проблем як різновид системного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретико-методологічному й емпіричному висвітленні особливостей характеристик бідності і багатства, що отримані соціологічними та статистичними інституціями. Ці результати є теоретичною основою для практичного співробітництва інституцій, що різними методами вивчають одну і ту ж проблему соціуму в період його трансформації - проблему матеріального стану населення України.

Найсуттєвіші результати полягають у такому:

- вперше в соціологічній науці в Україні отримані результати порівняльного аналізу оцінок матеріального стану населення та бідності, одержаних за допомогою статистичних і соціологічних методів, визначено показники, що можуть бути піддані порівнянню - рівень середньодушових доходів, доходів домогосподарств, обсягів заробітної плати, також виконані процедури порівняння за цими показниками;

- встановлено, що існують відмінності у оцінках рівня доходів домогосподарств, здійснених соціологічними та статистичними інституціями, розкрита причина цих відмінностей. Доведено, що існує практична можливість використання соціологічних даних для оцінки рівня добробуту населення України з урахуванням деяких обмежень;

- показано, що явищу бідності в Україні притаманні специфічні особливості - до категорії бідних потрапляють представники багатьох соціальних груп населення, незважаючи на рівень освіти, зайнятість, місце проживання. На емпіричному матеріалі підтверджене існування різних типів моделей бідності сьогочасної України: від раптової тотальної бідності до тимчасової масштабної бідності, притаманної країнам, що розвиваються;

- здійснене співставлення основних законодавчо визначених показників бідності - прожиткового мінімуму, межі малозабезпеченості тощо з даними соціології та статистики. Обґрунтований висновок про незавершеність системи критеріальних оцінок для визначення сучасних соціальних прошарків, з якими співвідносять себе громадяни України;

- за результатами дисертації довершений висновок про те, що найпродуктивнішими методами порівняння матеріального стану населення України та оцінювання рівня бідності є: метод порівняння середньодушових грошових доходів, метод порівняння грошових доходів домогосподарств за 10% -ми (децильними групами), метод порівняння обсягів заробітної плати.

Результати дисертації дозволяють краще зрозуміти суть процесів, що відбувалися і відбуваються в українському соціумі в різні періоди переходу до ринку та його становлення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання науковцями, політиками та управлінцями висновків дисертаційної роботи для вирішення практичних питань з проблем бідності. Результати дослідження дають можливість отримати точно обґрунтовані дані про реальний матеріальний стан широких верст населення, будувати більш точні моделі та перспективи розвитку українського соціуму. В оперативному режимі правомірно і доцільно користуватися результатами моніторингу Інституту соціології НАНУ.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, у якій втілені авторські ідеї та підходи щодо наукового дослідження та практичного використання в сфері державного управляння, соціології та статистики. Публікації підготовлені без співавторства.

Апробація результатів дослідження. Головні ідеї роботи доповідалися й обговорювалися на: щорічній науково-практичній конференції “Стан та перспективи економічного розвитку регіону в умовах удосконалення інституційної структури суспільства" (Одеса, 2007); III міжнародній науково-практичній конференції “Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації” (Сімферополь, 2009); V Miedzynarodowey naukowi-praktycznej konferencji “Naukowa przestrzen Europy - 2009” (Przemysl, 2009).

Публікації. Результати дисертації відображено у 3-х статтях у провідних наукових фахових виданнях та 3-х тезах доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (122 найменування). Обсяг основної частини - 150 с.; 8 табл.; 18 рис.; список джерел займає 12 с.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтована актуальність теми, визначені мета і задачі дослідження, наукова новизна одержаних результатів та їх практичне значення, подана інформація про особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження та публікації,.

Перший розділ “Бідність, багатство, нерівність доходів як важлива соціологічна проблема” має характер основи дослідження загалом, оскільки в ньому визначаються та аналізуються основні методологічні підходи щодо визначення різних аспектів бідності та методологічні, методичні, історичні підходи щодо визначення бідності та багатства і їх співвідношення як однієї з визначальних характеристик українського соціуму в цілому.

Суттєві відмінності між людьми за обсягами власності та за рівнем прибутків виявляються впродовж всього існування цивілізації. Проте наукова оцінка цих явищ з'являється лише згодом. Вважається, що уперше цілісну систему поглядів щодо проблеми розподілу грошових доходів, явищ бідності і багатства сформулювали представники класичної політичної економії - А. Сміт, Д. Рікардо, Д. Мілль, Т. Мальтус. Вони вважали, що бідність і багатство є логічним наслідком індустріального розвитку, а на розподіл доходів між різними класами суспільства впливає розподіл власності.

На думку Г. Спенсера, бідність і багатство - явища закономірні, а нерівність збільшується одночасно із зростанням суспільного виробництва. Проте за Г. Спенсером, бідність - це не соціальне явище, а особиста проблема тих, хто не зміг уписатися в існуючі соціальні рамки. Інші науковці, зокрема Ф. Гіддінгс, також визнавали існування бідності, поряд із багатством, і лихом, якого не можна запобігти, і, одночасно, соціальним благом, рушійною силою соціального прогресу. Також вважав бідність соціальним благом і французький вчений Ж. Прудон. Він зазначав, що бідність є невід'ємною рисою людства, оскільки потреби людей весь час зростають. Відтак ряд вчених, по суті, розглядали бідність та багатство через призму теорії Ч. Дарвіна (природний відбір, виживання сильніших) і вважали бідних особисто відповідальними за той стан, у якому вони опинилися.

Прихильники марксизму під бідністю розуміли відсутність засобів виробництва у пролетаріату. К. Маркс був впевнений, що накопичення капіталу призводить до збільшення пауперизації; сама бідність є формою експлуатації працюючих власниками капіталу (багатими).

В сучасній науці використовується кілька підходів до визначення бідності. В межах абсолютної концепції бідності бідність асоціюється з мінімумом ресурсів, необхідних для підтримання здоров'я та працездатності, де бідністю вважається стан відсутності або нестачі матеріальних ресурсів (багатства). Прихильники іншого підходу зазначають, що бідність - це проблема, яка пов'язана з поділом населення на умовні групи за фактом наявності матеріальних ресурсів та виключенням з нормального життя за існуючими у суспільстві стандартами. Прихильники концепції відносної бідності зазначають, що вимір еталону бідності через прожитковий мінімум або межу бідності має певні проблеми, а тому пропонують використовувати дані розподілу доходів (витрат) з урахуванням середніх норм, стандартів, звичаїв споживання у суспільстві. У відповідності з цим, бідними вважаються ті особи або сім'ї, в яких недостатньо ресурсів для участі в суспільному житті, підтримання певного типу харчування, відпочинку, звичок тощо. Тобто бідність тут відрізняє нестача коштів для пристойного існування, для доступу до основних благ, якими зазвичай користуються в суспільстві. Бідність за відносною концепцією - це не відсутність доходів, а їх недостатній обсяг, порівняно з доходами інших членів суспільства. Різновидом відносної концепції бідності є теорія відносних позбавлень. Згідно неї, люди мають не тільки фізіологічні потреби. Адже навіть при їх задоволенні бідна людина не може брати повноцінну участь у суспільному житті.

У 70-рр. ХХ ст. сформувалося уява про бідність як неможливість користуватися громадянськими правами. Так, насправді, часто бідні люди є беззахисними перед суспільством і їх громадянські права порушуються. Натомість багаті люди в реальності нерідко мають більше прав.

Ще одна концепція - гуманістична - трактує бідність як позбавлення можливостей розвитку людини через відсутність задоволення життєво важливих базисних потреб: в якісних медичних послугах, в достатньому та збалансованому харчування, у можливості жити в нормальному соціально-економічному середовищі (особиста безпека, житло, транспорт, засоби зв'язку, інформації тощо), освіті, професійній підготовці, дозвіллі.

Розрізняють також різні форми бідності, зокрема: об'єктивну і суб'єктивну; абсолютну і відносну; тимчасову і застійну, приховану тощо. Об'єктивна бідність визначається за прийнятими в державі критеріями доходу чи доступу до суспільних благ. Суб'єктивна бідність, навпаки, визначається у відповідності з особистими оцінками.

В сучасній Україні таке “звичне" явище сучасності, як бідність, було уперше визнано у Програмі “Реформи заради добробуту”. У цій програмі передбачалося знизити рівень бідності та збільшити багатство нації шляхом зростання реальних доходів громадян, зниження безробіття, зростання заробітної плати та забезпечення дієвого соціального захисту.

Узагальнення існуючих підходів і численних визначень бідності дає нам змогу запропонувати таке власне визначення цього поняття: “Бідність - це відсутність чи недостатній обсяг ресурсів, що спричиняє формування цілої системи політичних, соціальних та економічних обмежень у різних сферах повсякденного життя людей”.

Натомість, визначень, що характеризували б термін “багатство” практично не існує, а наукових досліджень на тему багатства взагалі не виявлено в результаті роботи над дослідженням. В наявності лише публіцистично-популярні видання на кшталт “як стати багатим" чи “як заробляти гроші”, в яких відсутнє наукове осмислення цього явища. Але узагальнення характеристик терміну “бідність" з точки зору явища, протилежного багатству, опрацювання великої кількості наукової літератури дозволило викласти авторське визначення багатства: “Багатство - це такий обсяг наявних ресурсів, які достатні для забезпечення високих стандартів споживання, дотримання повноцінного способу життя у суспільстві”.

Існуючі способи й методики розрахунку бідності спираються на різні вихідні дані: товари та їх характеристики, запити і потреби, доходи, видатки та ін. Та головним дискусійним моментом при цьому залишається вихідна концепція дослідження - абсолютна чи відносна. У разі, коли основою дослідження обрано абсолютну концепцію, головним завданням стає правильне визначення біологічних та фізіологічних потреб. Визначається й вивчається набір і кількість продуктів та промислових товарів, що мінімально задовольняють потреби в їжі, товарах, послугах. Коли ж основою дослідження обирають відносну концепцію - виникає необхідність у правильному визначенні мінімально достатніх для ведення повноцінного життя потреб, медіанного доходу тощо.

У разі застосування абсолютної концепції для цілей вимірювання бідності перед дослідниками постає ще й таке важливе питання, як визначення мінімально припустимої калорійності харчування з урахуванням традицій, що існують в певній країні чи окремому регіоні, а також в залежності від віку, статі, фізичного навантаження окремих категорій населення.

За умов виміру відносної бідності дослідниками визначаються не потреби, мінімально необхідні для існування, а потреби, що є мінімально достатніми для ведення повноцінного життя, порівняно з іншими категоріями населення.

Дещо інший підхід виміру бідності - суб'єктивний - передбачає опитування населення з метою визначення, який саме дохід вони вважають межею бідності.

Інші методи виміру бідності ґрунтуються на вивченні розміру грошових доходів або витрат індивідів чи домогосподарств. Проте і такі методи мають свої недоліки та проблемні моменти.

Найбільш масштабною причиною збільшення диференціації бідності і багатства у глобальному вимірі є поглиблення інтеграційних та глобалізаційних процесів у сучасному світі. Нині кілька провідних країн контролюють значну частину виробництва і споживання. При цьому глобалізація дає переваги в першу чергу найбільш розвиненим країнам, а також тим, хто контролює виробництва і може використовувати великі кошти для контролю над політичними, військовими, культурними та іншими ресурсами. Бідні країни здебільшого програють від глобалізаційних процесів, оскільки не вписуються в систему міжнародної конкуренції.

В останні десятиріччя катастрофічно зростає нерівність, пролягає справжня прірва між багатими та бідними країнами, що посилює нестабільність у сучасному світі. На одному полюсі концентрується багатство, на іншому - бідність.

Та проблема бідності і багатства має ще й іншу складову - індивідуальну. Якщо розглядати причини поглиблення майнового розшарування на рівні домогосподарств та індивідуальні фактори багатства й бідності, слід відмітити, що фактором посилення добробуту заможних домогосподарств та подальшого погіршення матеріального становища бідних домогосподарств є сама структура їх витрат. Адже у забезпечених домогосподарств значна частина ресурсів спрямовується на інвестиції в освіту, заощадження, нерухомість, тоді як бідні домогосподарства витрачають весь свій обмежений капітал на поточні повсякденні потреби.

Нерівність доходів часто є наслідком нерівних можливостей й при отриманні освіти. Справедливо вважається, що одною з основних причин бідності у постіндустріальному суспільстві є низький рівень освіти. Навпаки, високий рівень освіти, творчі моделі трудової поведінки стають передумовами отримання високого рівня доходів.

Другий розділ “Майнове розшарування населення України у статистичному та соціологічному вимірах" присвячений перш за все власне обґрунтуванню принципової можливості порівняння статистичних і соціологічних даних стосовно рівня життя населення загалом і бідності та багатства зокрема.

У розділі проаналізовані методичні та методологічні підходи до порівняння статистичних та соціологічних даних, спільні риси та відмінності при побудові вибірок соціологічними та статистичними інституціями. І в тому, і в іншому випадках мова йде про триступеневі стратифіковані вибірки, але сам обсяг вибіркової сукупності значно різниться - вибіркова сукупність Держкомстату більш ніж у п'ять разів перевищує обсяг вибіркової сукупності у моніторингу. Попри таку різницю у обсягах вибірок, і та і інша є репрезентативними для України загалом.

Попри розбіжності у обстеженнях домогосподарств Держкомстату та моніторингу Інституту соціології щодо одиниці спостереження, у обсягах вибірок, у підходах до спостереження за доходами, частина даних є такою, що може бути піддана порівнянню, оскільки дослідження мають в своїй основі кілька спільних моментів: в обох випадках присутні загальні характеристики домогосподарства (сім'ї) - його склад, житлові умови, рівні освіти, статуси зайнятості, розміри доходів тощо. І саме це дозволяє здійснювати порівняння соціологічних та статистичних даних оцінок матеріального стану населення України.

Водночас таке порівняння має низку суттєвих обмежень, як то відсутність даних у моніторингу стосовно витрат домогосподарств, що, безумовно, ускладнює можливості аналізу. Це стосується перш за все тих сімей, котрі ідентифікують себе як бідні або ідентифікуються такими дослідниками. Статистичні обстеження домогосподарств здійснюються як стосовно доходів (як грошових доходів і сукупних ресурсів домогосподарств), так і стосовно витрат домогосподарств, хоча проблема досягнення балансу доходів та витрат у обстеженні не ставиться. Соціологічний моніторинг орієнтований виключно на грошові доходи в тому випадку, коли мова йде про середньодушовий доход, або на розмір заробітної плати (стипендії, пенсії), коли це стосується окремого респондента і практично не орієнтований на витрати домогосподарств.

Зроблено також аналіз законодавства стосовно основних понять, що аналізовані в розділі - прожиткового мінімуму, межі малозабезпеченості тощо, проведено їх співставлення з даними соціології та статистики. Наголошено на незавершеності системи критеріальних оцінок для визначення сучасних соціальних прошарків, з якими співвідносять себе громадяни України.

Загалом аналіз проведений шляхом співставлення соціологічних та статистичних даних, котрі стосувалися показників безробіття за даними соціології та статистики, самооцінок матеріального стану сімей та середньодушових доходів і заробітної плати громадян України у порівнянні їх з межею малозабезпеченості та мінімальними зарплатами.

Обґрунтовано висновок про існування різних типів моделей бідності впродовж часу існування України як незалежної держави: до 2000 року існувала модель раптової тотальної бідності, після 2000 року настав час тимчасової масштабної бідності, притаманної країнам, що розвиваються. Це значить, що з часом бідність набула іншої якості, зменшивши масштаби, але в силу значної, хоч не тотальної розповсюдженості, залишилася важливою соціальною проблемою. Цей висновок підтверджений матеріалами національної статистики та соціології. Не виключено, що з початком світової фінансово-економічної кризи зміниться і модель бідності, її прояви та характеристики. Саме тому і статистики, і соціологи повинні завчасно потурбуватися про розробку адекватного новим економічним реаліям наукового інструментарію.

Якщо до початку нового тисячоліття домінуючою оцінкою визначення матеріального рівня життя сімей респондентів було визначення її у переважній більшості випадків як "бідної", то після 2000 року домінуючим стає визначення матеріального рівня житті сім'ї як "середнього". Більше того, до 1999 року спостерігалося постійне збільшення кількості бідних та злиденних сімей за рахунок зменшення кількості середніх. Починаючи з 2000 року спостерігається зворотній процес, коли збільшується кількість середніх сімей за рахунок скорочення кількості бідних, і не просто бідних, а перш за все злиденних. Загалом же кількість респондентів, що визначали матеріальних рівень життя своїх сімей як злиденний, за час після 2000 року зменшилася у 3-5 разів.

За результатами аналізу статистичних і соціологічних даних щодо розмірів заробітної плати та середньодушового доходу, соціологічні показники стабільно відрізняються від статистичних у сторону зменшення. З роками різниця зменшується, але все ж залишається суттєвою. В той же час тенденції змін, зафіксовані і соціологами, і статистиками, практично збігаються впродовж усього часу спостережень.

У третьому розділі “Порівняння розрахункових показників бідності і багатства соціології та статистики” здійснений поглиблений аналіз показників доходів на базі результатів соціологічного моніторингу Інституту соціології 2008 року та вибіркового обстеження умов життя домогосподарств Держкомстату за даними на перше півріччя 2008 року.

Порівняльний аналіз показників: середніх заробітних плат, середньодушових доходів населення, децильних середньодушових доходів населення, середніх доходів домогосподарств, медіанних розподілів доходів домогосподарств, децильних розподілів доходів домогосподарств демонструє, що спостерігається тенденція до перевищення даних статистики над результатами соціологічних досліджень.

Аналіз розподілу населення за рівнем середньодушових доходів свідчить, що хоч показники і моніторингу, і обстеження домогосподарств мають відхилення одне від одного, загалом вони відображають однакові тенденції, властиві їм особливості. Загалом для моніторингу характерне переважання кількості домогосподарств, котрі за рівнем грошових доходів можна віднести до категорії бідних. Водночас до моніторингу потрапило значно більше домогосподарств, котрі мають найвищі показники доходів в розрахунку на одну особу.

Відмінності у показниках середньодушових грошових доходів формують різні величини рівня бідності за оцінками статистиків і соціологів. Оскільки межа бідності визначається на підставі відносного критерію зарахування різних верств населення до категорії бідних, який розраховується за фіксованою часткою середньодушового доходу (витрат) - 75% медіанного рівня сукупних доходів (витрат) у розрахунку на умовного дорослого, то, відповідно, за межею бідності знаходиться 27,9% населення - за соціологічними даними і 27,2% - за даними статистики. У цьому сенсі слід відзначити, що показники практично аналогічні.

Зовсім інакше виглядає показник межі крайньої форми бідності - вартісний поріг доходу (витрат), нижче якого є неможливим задоволення основних потреб людини. Межа крайньої форми бідності визначається за відносним критерієм - 60% медіанного рівня сукупних доходів (витрат) у розрахунку на умовного дорослого. За соціологічними даними за межею крайньої бідності перебуває 13% населення, за статистичними - 9,4%, тобто соціологічний показник на третину перевищує статистичний. Принциповим моментом щодо характеристики бідності в Україні є те, що за даними і соціологів, і статистиків, межа бідності знаходиться незначним чином нижче прожиткового мінімуму.

Децильний коефіцієнт диференціації грошових доходів населення становить 6,4 рази для даних моніторингу Інституту соціології, тоді як аналогічний для обстеження домогосподарств - 4,4 рази. Інакше кажучи, дані моніторингу показують значно глибшу диференціацію домогосподарств за доходами, аніж за даними обстеження домогосподарств. Співвідношення грошових доходів 10% найбільш та 10% найменш забезпеченого населення (децильний коефіцієнт фондів) за даними обстеження домогосподарств показує, що доходи сімей з найвищої групи у 7,1 рази перевищують доходи сімей з найнижчої групи. Аналогічний показник, розрахований за даними моніторингу, показує перевищення у 13,2 рази. Інакше кажучи, за даними соціологічного опитування, рівень майнового розшарування домогосподарств є значно більшим, практично вдвічі, аніж за даними обстеження домогосподарств. Співвідношення грошових доходів 20% найбільш та найменш забезпеченого населення (квінтильний коефіцієнт фондів) також має суттєві відмінності за різними джерелами. У обстеженні домогосподарств він становить 4,4 рази, моніторинг визначає цю різницю у 6,4 рази.

Загалом розрахункові показники диференціації грошових доходів домогосподарств у обстеженні домогосподарств менші від показників моніторингу і складають:

- децильний коефіцієнт диференціації грошових доходів населення - 68,8%;

- співвідношення грошових доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення (децильний коефіцієнт фондів) - 53,8%;

- співвідношення грошових доходів 20% найбільш та найменш забезпеченого населення (квінтильний коефіцієнт фондів) - 60%.

Отже, моніторинг Інституту соціології за всіма показниками рівня добробуту показує більш глибший рівень бідності та більший ступінь нерівності, ніж дані Держкомстату України.

Висновки

Найбільш інформативним виявився метод порівняння рівня заробітної плати у статистичному та соціологічному вимірах, середньодушових грошових доходів населення та грошових доходів домогосподарств (сімей). Такий метод є дієвим як для поточного (щорічного) аналізу, так і аналізу за певними часовими відрізками. Дані і соціології, і статистики найдоцільніше характеризувати у розрізі інтервальних грошових доходів та розподілів за децильними (10% -ми) групами, оскільки саме такий розподіл дає найкраще уявлення про особливості, масштаби та рівні бідності в Україні.

Такий метод порівняння статистичних та соціологічних даних дозволяє зробити висновок про те, що:

- частина показників статистики і соціології якщо і не співпадає цілком, то знаходиться у дуже близьких межах, наприклад, за кількістю населення, що перебуває за межею бідності;

- частина показників має значні відмінності, як, наприклад, кількість населення, що перебуває за межею крайньої бідності;

- існує стійка тенденція перевищення у бік кращого стану статистичних показників добробуту (домогосподарств) населення над соціологічними з різною мірою цього перевищення;

- соціологічні показники містять більше даних щодо крайніх випадків добробуту домогосподарств - бідності та багатства - аніж показники статистики.

Що стосується визначення бідності та багатства за самооцінками громадян, то до цього часу залишається незавершеною критеріальна система визначення сучасних соціальних прошарків, з якими співвідносять себе громадяни України. Ця система залишається невизначеною не тільки для пересічних громадян, але й для науковців, оскільки підходи до визначення таких критеріїв мають певні відмінності - соціологи і статистики не знайшли спільної мови у підходах до визначення цих критеріїв. Саме тому метод порівняння соціологічних та статистичних показників матеріального стану домогосподарств за самооцінками є значною мірою ускладненим, хоча загалом і можливим. Такий метод оцінок дає доволі близькі результати перш за все для бідних груп населення, але є малоінформативним стосовно груп населення з середнім рівнем доходів, а тим паче для багатих домогосподарств, оскільки обстеження домогосподарств таким поняттям у своєму дослідженні не оперує.

Дані моніторингу Інституту соціології цілком достовірні для фіксації та аналізу рівня добробуту населення України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Фляшникова А. Бідність і багатство в наукових теоріях і сучасних дослідженнях / А. Фляшникова // Політичний менеджмент. - 2004. - №4 (7). - С.35-46.

2. Фляшнікова А.Б. Порівняння матеріального становища населення в показниках соціології та статистики / А.Б. Фляшнікова // Український соціум. - 2009. - №2 (29). - С.34-44.

3. Фляшнікова А.Б. Суб'єктивна бідність в оцінках соціології та статистики / А.Б. Фляшнікова // Віче. - 2009. - №20 (257). - С.28-30.

4. Фляшнікова А. Бідність і багатство в наукових теоріях і сучасних дослідженнях / А. Фляшнікова // Стан та перспективи економічного розвитку регіону в умовах удосконалення інституціональної структури суспільства: матеріали щорічної науково-практичної конференції, 25 травня 2007 р. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - С.100-102.

5. Фляшнікова А.Б. Методологічні підходи до визначення показників бідності / А.Б. Фляшнікова // Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації: матеріали III міжнародної науково-практичної конференції, 15 квітня 2009 р. - Сімферополь: ЦРОНІ, 2009. - С.32-34.

6. Фляшнікова А.Б. Причини майнового розшарування і збільшення соціальної нерівності у сучасному світі / А.Б. Фляшнікова // Naukowa przestrzen Europy - 2009: materialy V Miedzynarodowey naukowi-praktycznej konferencji, 7-15 kwietnia 2009r. - Volume 14. Psychologia i socjologia. Przemysl: Nauka i studia, 2009. - S.56-58.

7. Фляшнікова А.Б. Методи порівняльного аналізу соціологічних та статистичних оцінок бідності та багатства в Україні. - Рукопис.

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Інститут соціології НАН України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена визначенню, теоретичному обґрунтуванню та оцінці методів порівняння соціологічних та статистичних даних стосовно вивчення бідності і багатства в Україні. В якості основних методів для порівняння обрано обсяги заробітної плати, середньодушові доходи, грошові доходи домогосподарств - їх середні, медіанні, максимальні, мінімальні показники. На їх основі здійснені і порівняні показники бідності та крайньої форми бідності. Запропоновано головним дослідницьким інституціям - Інституту соціології НАН України та Держкомстату України провести роботу з уніфікації окремих показників визначення матеріального стану населення України.

Ключові слова: бідність, межа бідності, доходи домогосподарств, середньодушовий доход, бідність за самооцінками, депривація, порівняння показників соціології і статистики.

Фляшникова А.Б. Методы сравнительного анализа социологических и статистических оценок бедности и богатства в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена определению, теоретическому обоснованию и оценке методов сравнения социологических и статистических данных относительно изучения бедности и богатства в Украине. В работе анализируются основные подходы к определению показателей благосостояния и материального положения населения Украины национальной статистикой и социологией, их общие черты и отличия.

Эмпирическую базу диссертации составляют результаты социологического мониторинга Института социологии НАН Украины “Украинское общество 1992-2008" и выборочных исследований домохозяйств Государственного комитета статистики Украины.

Особое место уделено сравнительному анализу характеристик бедности в разные периоды времени существования Украины как независимого государства. Сделан вывод о том, что если в начале независимости бедность в Украине носила характер внезапной и тотальной бедности, то с течением времени и улучшением социально-экономической обстановки бедность приобрела черты, характерные для развивающихся стран, которым присуще значительное имущественное расслоение общества. Как и в развивающихся странах, значительное имущественное расслоение в Украине далеко не всегда есть следствием приложения трудовых усилий: главную роль здесь играют совсем другие факторы, прежде всего политические.

В качестве основных методов для сравнения определены размеры заработной платы, среднедушевые доходы, денежные доходы домохозяйств - их средние, медианные, максимальные и минимальные показатели. На их основе определены и подданы сравнению показатели бедности и крайней формы бедности, очерчены основные различия в оценках и причины этих различий.

Анализ данных статистики и социологии относительно материального уровня благосостояния домохозяйств Украины показывает, что часть показателей если не совпадает полностью, то находится в очень близких пределах, например, касательно количества населения, которое находится за чертой бедности. Часть же показателей имеет существенные различия, как, например, количество населения, которое находится за чертой крайней бедности. Исследование показало, что существует устойчивая тенденция превышения в сторону увеличения уровня жизни средних статистических монетарных показателей материального благосостояния населения (домохозяйств) над социологическими показателями, хотя со временем размер этого превышения стабильно уменьшается. Существование таких различий в исследованиях социологов и статистиков объясняется прежде всего различием в инструментариях исследований и времени исследований.

В то же время, сравнение показателей социологии и статистики позывает, что социологические показатели в значительно большей степени, нежели статистические, отражают крайние формы материального благополучия - достатка и бедности. Соответственно, расчетные показатели на базе данных социологии - коэффициент концентрации (индекс Джини), децильный коэффициент дифференциации денежных доходов населения, децильный коэффициент фондов, квинтильный коффициент фондов - показывают значительно большее расслоение население Украины по уровню материального благосостояния, чем аналогичные статистические данные.

Данные мониторинга Института социологии НАНУ, прежде всего монетарного характера, целиком пригодны для фиксации и анализа уровня благосостояния населения Украины и могут быть использованы для анализа уровня жизни наряду с данными Государственного комитета статистики или вместо них. Оценки бедности путем анализа депривации в социальном пространстве, а не только материальной составляющей, есть достаточно новым аспектом в социологических и статистических исследованиях в Украине. Именно поэтому сравнение такого рода данных проведено в довольно узких пределах, поскольку и социологи, и статистики пока не пришли к общему мнению как в отношении индикаторов депривации, так и в определении меры, в которой отдельные индикаторы депривации свидетельствуют о снижении уровня жизни, в определении степеней депривации, которые бы характеризовали бедность.

Предложено главным исследовательским учреждениям Украины - Институту социологии НАН Украины и Государственному комитету статистики Украины провести работу по унификации отдельных показателей материального положения населения Украины. Это касается прежде всего данных не монетарного характера.

Ключевые слова: бедность, граница бедности, доходы домохозяйств, среднедушевой доход, бедность за самооценками, депривация, сравнение показателей социологии и статистики.

Fliashnikova A.B. Methods of comparative analysis of sociological and statistical estimates of poverty in Ukraine. - Manuscript.

Theses for a Candidate Degree in Sociology in specialty 22.00.04 - special and branch sociologies. Institute of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 2010.

The thesis is dedicated to the definition of the theoretical ground and evaluation of the methods of comparing of sociological and statistical data on the research of poverty and wealth in Ukraine. As the main methods for the comparison were taken the amounts of wages, the per person profits, profit from private farms their medium, median, maximal and minimal data. The comparison has been made using the basic data of poverty and the extreme form of poverty. It was offered for main research institution such as Institute of Sociology NAN of Ukraine and the State Statistics Committee of Ukraine to carry out some work on unification of some data in defining the standard of living in Ukraine.

Key words: poverty, level of poverty, profits of household, per/person profit, poverty for self evaluation, deprivation, comparison of data of sociology and statistics.

Размещено на Allbest.ru

...