Захист відбудеться “11” грудня 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.700.06 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “10” листопада 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.М.Дубровський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сім'я в якості базового соціального інституту виступає як головний агент первинної соціалізації особистості. Мікросоціальні зрушення у сім'ї у багатьох випадках можна розглядати індикаторами майбутніх суспільних трансформацій. Цей факт робить актуальним дослідження різноманітних аспектів сімейного життя. Проте більша частина сімейних стосунків існує у латентному вигляді, а їх трансформації відбуваються дуже повільно. За цих умов найбільш очевидні зміни відбуваються у галузі статусно-рольових характеристик сім'ї. Трансформації статусно-рольової структури виявляються основою для побудови пошукової моделі сім'ї, для прогнозування її майбутнього стану, попередження небажаних наслідків.

Швидка трансформація сучасної сім'ї не виключає деформації окремих її складових. Перш за все, це стосується становлення структури сучасної сім'ї. Традиційна статусно-рольова структура не завжди однозначно трансформується в партнерські структури егалітарної сім'ї. Трансформація сімейних статусів супроводжується чисельними рольовими конфліктами, що вимагають кваліфікованого вирішення. Порушення рольової поведінки у сімейних стосунках або рольова дезадаптація здатна створювати «атрофію ролей», вторинний рольовий дефіцит, рольовий інфантилізм та інші форми структурної деформації сім'ї. Саме тому дослідження статусно-рольових характеристик сім'ї є актуальним у контексті усвідомлення чинників, що створюють несприятливу демографічну ситуацію в Україні. Різке зменшення народжуваності пов'язане із загостренням проблем функціонування сім'ї як осередку відтворення населення, зниження його демографічного потенціалу.

Загострення проблем функціонування сучасної сім'ї в Україні пов'язане з глобальними змінами у процесах індустріального розвитку та урбанізації, поступовим звільненням сім'ї від виконання виробничої функції. Проте зрушення на рівні макропроцесів не можна розглядати окремо від зрушень на мікросоціальному рівні. Вирішення проблем трансформації сучасної сім'ї в Україні можливо завдяки одночасній концентрації зусиль на макро--і мікрорівнях. Народжуваність як макропроцес не можна відривати від заохочування дітонародження на мікрорівні. На стан функціонування сучасної сім'ї з однаковою силою можуть впливати як розвиток соціальної інфраструктури суспільства, так і структурні зміни в самій сім'ї, відокремлення дорослих одружених дітей від батьків або спільне проживання дорослих дітей із батьками, розподіл влади та сімейних обов'язків згідно із шлюбно-сімейними традиціями або всупереч їм.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Аналіз літератури показує, що в соціології теорія статусів розроблялась в межах різних теоретико-методологічних підходів. Питання соціального статусу почало формуватися у межах макросоціологічного підходу і було продовжено у межах мікросоціології. Базовими для соціології залишаються положення теорії статусів Г.Мейна, К.Маркса, Е.Дюркгейма, М.Вебера, Ф. Тьоніса, П.Сорокіна, Г.Зіммеля. Методологічною основою дисертації обрано дослідження соціальних статусів і ролей представниками макросоціологічного підходу -- Т.Парсонса, Р.Мертона, Н.Лумана, Ф.Бейтса, Р.Лінтона, Р.Тернера, Е.Шилза; мікросоціологічного підходу Ч. Кули, Дж. Міда, Дж.Хоманса, П.Блау, Я.Морено, Г. Блюмера, А.Шютц, Е.Гофмана, П.Бергера, Т.Лукмана, Г. Ленські, Дж. Рітцера.

У вітчизняній соціології статусні відносини були предметом досліджень О.Строніна, М.Драгоманова, М.Грушевського, В.Липинського. Трансформації статусно-рольової структури сучасного суспільства знаходять своє місце у дослідженнях Г.Андрієвої, Л.Бевзенко, С.Белановського, О.Іващенко, Н.Іконникової, В.Ільїна, М.Зелінського, Є.Злобіної, А.Кравченко, О.Куценко, С.Макєєва, М.Михальченко, С.Оксамитної, В.Онищук, Н.Паніної, В.Радаєва, Т.Рудницької, О.Симончук, В.Чорноволенка, М.Шульги, в яких здійснено конкретно-соціологічний аналіз прояву статусних диспозицій.

Процес трансформації шлюбу і сім'ї вивчається багатьма вченими на різних рівнях. Класичні дослідження трансформації шлюбу і сім'ї належать Л.Моргану, Ф.Енгельсу, М.Ковалевському, Б.Маліновському, Ф.Ле Пле, П.Сорокіну, Л.Уайту. У Радянському Союзі перші дискусії щодо трансформації сім'ї виникли на початку ХХ сторіччя. Широко відома дискусія з питань естернальності/інтернальності у гармонізації сімейного життя між О.Залкіндом і А.Коллонтай, набагато менше -- результати конкретних соціологічних досліджень трансформації сексуального життя І.Гельмана, Д.Ласса, З.Гуревича, Ф.Гроссера, М.Бараша, С.Голосковера. Проблеми трансформації шлюбу і сім'ї в сучасній Росії досліджували А.Антонов, С.Голод, В.Голофаст, І.Кон, М.Мацьковський, А.Харчев та інші. В Україні демографічні проблеми сім'ї, питання, що пов'язані із репродуктивною поведінкою подружжя, вивчають Л.Аза, М.Боришевський, Л.Бучинська, С.Вакуленко, С. Войтович, І.Дьоміна, Г.Ковтун, С.Оксамитна, Б.Татенко, Ю.Якубова та інші.

Інтерес до рольової структури сім'ї знаходиться на перетині фундаментального дослідження статусно-рольових структур та вивчення особливостей трансформації шлюбу і сім'ї. Проблематика трансформації подружніх ролей не залишилася поза увагою Т. Буленко, К.Вітакер Н.Ляшенко, В.Сатир, Т. Яблонської та інших. Дослідження трансформації подружніх ролей вивчається за допомогою спеціальних методик: рольових очікувань та вимог «РОП» (Г.Волкової), соціометрична техніка «Екокарта» (Р.Шерман, Н.Фредман) та інші. Проте слід зазначити, що в Україні питання трансформації сімейних статусів та ролей розроблялися переважно в інституціональному аспекті та здебільшого в предметному полі юридичної науки. Респондентами у соціологічних дослідженнях статусно-рольової структури сім'ї, насамперед, є подружжя. Недостатньо залучені у дослідження інші члени сім'ї, практично відсутнім є компаративний підхід у регіональному аспекті. Усвідомлення цього, а також доцільність прогнозування перспектив трансформації статусно-рольової структури сучасної української сім'ї обумовили формулювання основної мети і завдань дисертаційної роботи, сприяли визначенню предмета і об'єкта дослідження.

Зв'язок роботи з|із| науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційна робота висвітлює результати наукових досліджень, що отримані автором у процесі виконання комплексного наукового проекту Ужгородського національного університету та кафедри соціології і соціальної роботи факультету суспільних наук «Закарпаття в системі соціальних трансформацій України» (державна реєстрація теми №0110U000768), у яких дисертант брав участь як виконавець.

Мета дисертаційного дослідження -- визначити особливості трансформації статусно-рольових характеристик сучасної сім'ї в Україні.

Досягнення вказаної мети здійснювалося через постановку й вирішення таких завдань:

-- виявити та описати основні аспекти дослідження поняття «соціальний статус» (інституціональний, субстанціональний, інструментальний);

-- розкрити особливості зв'язку між соціальним статусом і соціальною роллю на рівні макросоціологічних та мікросоціологічних досліджень;

-- оцінити методологічні можливості використання статусно-рольового підходу у дослідженні сімейних статусів;

-- з'ясувати значення невиправданих ролевих очікувань у сім'ї як умови її структурної нестабільності та дисфункціональності;

-- узагальнити проблеми вимірювання невертикальних трансформацій конвенційних сімейних статусів сучасної сім'ї;

-- визначити основні тенденції статусно-рольових зрушень сучасної сім'ї в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є процес трансформації сучасної сім'ї.

Предмет дисертаційного дослідження -- особливості трансформації статусно-рольових характеристик сучасної сім'ї в Україні.

Теоретичні засади, методи та емпірична база дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження складає статусно-рольовий підхід до вивчення процесу трансформації шлюбу та сім'ї. Методологічними засадами дисертаційного дослідження є наступні: парадигма прогресивної еволюції сім'ї Л.Моргана; концепції Г.Майна та його послідовників, згідно яких суспільство розвивається «від статусу до контракту» (from status to contract); інтерпретації соціального статусу М. Вебером (standе), як в контексті «підтримки» (should stand), так і в контексті «досягнення» (stand at a turning point); диференціація Р. Лінтоном соціального статусу на аскриптивний і дескриптивний; теорія «природної взаємодоповнюваності ролей» Т. Парсонса; поняття «множинних ролей» Р. Мертона; принципи діагностичної соціометрії (Дж.Крісвелл, Г.Лунберг, Е.Богардус та інші); ідея Г. Блумера про «розчинення» соціальних статусів і ролей у більшості форм колективної поведінки; поняття симетричної сім'ї (symmetrical family) М. Янга (Young) та П. Уїлмотта (Willmott); теоретична можливість виділити невертикальний вимір індивідуального і сімейного статусів, тобто «статусну кристалізацію» (status crystallization) або рівень «статусної неконсистентності» (status inconsistency) Г. Ленські (Lenski); лог-лінійні моделі у порівняльному аналізі соціальної мобільності в індустріальних країнах (comparative analysis of social mobility in industrial nations) або (CASMIN project), здійсненому під керівництвом Дж. Голдторпа (Goldthorpe); ідея О.Орчакова про сім'ю як основну метафору патерналістської організації суспільства та ідея І. Кона про прескриптивний характер маскуліності; моделі структурної еволюції соціальних систем за умови граничного спілкування Г. Повещенко.

Емпіричною базою дослідження є результати проекту «Статусно-рольові зрушення сучасної сім'ї в Україні» здійсненого кафедрою соціології і соціальної роботи факультету суспільних наук Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» за участю автора у 2008--2010 рр. На етапі пілотного дослідження за суцільною вибіркою за допомогою соціометричної методики «Екокарта» було здійснено 75 інтерв'ю та побудовані узагальнені когнітивні карти особливостей структури сімей студентів факультету суспільних наук. Другим етапом дослідження стало опитування за допомогою напівстандартизованого інтерв'ю 224 респондентів. На цьому етапі дослідження респондентами стали мешканці Закарпатської та Одеської областей віком від 18 до 23 років. Відбір респондентів відбувався за багатоступеневою районованою вибіркою, суцільною на останньому етапі. Методологія опитування погоджена із методологією попередніх соціологічних досліджень та матеріалами Держкомстату України.

Наукова новизна| одержаних результатів.

Проведена дослідницька робота дозволила сформулювати положення й висновки, що характеризуються певною науковою новизною:

уперше:

-- запропоноване для користування поняття «конвенційного сімейного статусу» як складової статусно-рольової структури сучасної сім'ї;

-- на статистично достовірному рівні доведено, що головним провідником відтворення патріархальної структури сім'ї виступає старше покоління. Його позиції максимально наближаються до підтримки статусу батька в якості одноосібного лідера;

уточнено:

-- зміст ідейно-смислової компоненти використання поняття «соціальний статус» і «соціальний стан» для дослідження шлюбу і сім'ї;

-- процес позиціонування нових сімейних ролей у сучасній українській сім'ї, що створює феномен статусної неконсистентності (“inconsistency”);

-- вплив статусної неконсистентності на нелінійні трансформації традиційної сім'ї в Україні в її сучасній формі, які корегуються процесом стабільного відтворення патріархальних структур;

отримало подальший розвиток:

-- поняття традиційної сім'ї, яка виключає неконсистентність статусно-рольової структури і яка є нормативно регламентованою переважно аскриптивними статусами;

-- поняття «соціальний статус», яке не можна вважати ефективно заданим в силу того, що його дослідження відбувалося одночасно у трьох окремих аспектах: інституціонального, субстанціонального та інструментального;

-- уявлення про існуючий стан шлюбу і сім'ї в Україні як результат послідовних змін станів сімейних відносин;

-- ідея про те, що трансформація статусно-рольової визначеності сучасної сім'ї супроводжується створенням принципово нових статусно-рольових моделей сім'ї.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів визначається тим, що наявність цілісної методології дослідження статусно-рольових характеристик сучасної сім'ї в Україні дозволяє суттєво прискорити процеси її трансформації і становлення на сучасному етапі. Дослідження відкриває можливості для здолання нинішньої кризи в розвитку сім'ї та шлюбу, вчасної нейтралізації конфліктів, що створюються в зонах невизначеності та нестабільності.

Результати дослідження можуть бути використані в практиці викладання навчальних курсів «Соціологія сім'ї», «Соціологія молоді», «Соціологія виховання» і т. п. Теоретичні висновки можуть стати теоретико-методологічною базою при обговоренні проблем статусно-рольових трансформацій українського суспільства, процесу соціальної стратифікації і соціальної мобільності, у впровадженні спецкурсів при підготовці фахівців соціології та соціальної роботи, а також в організації виховної роботи з випускниками шкіл.

Особистий|особовий| внесок|вклад| здобувача|конкурсанта|. Дисертація є|з'являється,являється| самостійною науковою роботою автора. Всі результати отримані безпосередньо здобувачем|конкурсантом| і відображені|відбиті| в опублікованих ним роботах. У дисертації не використовувалися ідеї і розробки, які належать співавторам, спільно з|із| якими були опубліковані окремі наукові праці.

Апробація результатів дослідження. Наукові ідеї, основні положення| та результати| дослідження оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальна робота: Теорія, досвід, перспективи» (м. Ужгород, 1999), на Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-правовий захист дітей, позбавлених батьківської опіки» (м. Ужгород, 2005), на Міжнародній конференції «Соціально-правовий захист національних меншин в Україні та за кордоном» (м. Ужгород, 2006), на Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформація особистості в умовах| соціально-політичних та економічних змін» (м. Чернівці, 2007), на науково-методологічному семінарі «Школа молодого науковця|» (м. Київ, 2007), на Міжнародній науковій конференції, присвяченій Дню слов'янської писемності та культури та 10-річчю з нагоди відкриття Закарпатської філії КСУ «Слов'янська писемність і культура: минуле і сучасність» (м. Ужгород, 2010).

Публікації. Результати дослідження висвітлені у 4 стат-тях у фахових| наукових виданнях, а також у 3 публікаціях в інших виданнях, матеріалах наукових конференцій.

Структура і обсяг|обсяг| дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків|виведень|, списку використаних джерел, додатків. Загальний|цілковитий| обсяг|обсяг| дисертації становить 246 сторінок,|об обсяг основного тексту--157 сторінок. Дисертація містить 14 таблиць, 3 діаграми та 5 рисунків. Список використаних джерел складається з 161 найменування.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДІСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, виявлено рівень наукової розробки теми, охарактеризовано її методологічні засади, визначено мету та завдання дослідження, теоретичні положення й висновки, що виносяться на захист, представлено наукову новизну роботи, теоретичну і практичну значущість дисертаційного дослідження, подано інформацію про апробацію результатів роботи.

Перший розділ -- «Теоретико-методичні засади статусно-рольового підходу в соціологічному дослідженні» -- складається з двох підрозділів. Він присвячений аналізу основних теоретичних підходів до вивчення соціальних статусів та соціальних ролей.

Перший підрозділ -- «Статусно-рольовий підхід у макросоціологічному дослідженні» --присвячений розгляду методологічних аспектів дисертаційного дослідження. Зроблено аналіз джерельно-літературної бази й досліджено еволюцію статусно-рольового підходу в історії соціологічної науки. Поняття «соціальний статус» не можна вважати ефективно заданим в силу того, що його дослідження відбувалося одночасно у трьох окремих аспектах: інституціонального, субстанціонального та інструментального. Поняття соціального статусу, сформоване в рамках структурного функціоналізму (Е.Дюркгейм, А.Р. Редкліфф -- Браун, Т.Парсонс, Р.К.Мертон), досліджується переважно в інституціональному аспекті. Дослідження інституціонального аспекту соціального статусу спирається на визнання урегульованості соціальної структури соціальними інститутами за певними зразками поведінки, нормами та правилами, що утворюють систему статусів і ролей. З позиції структурного функціоналізму, роль визначається безпосередньою функцією статусу, а вивчення соціальних інститутів складає сутність соціології як науки. Проте само поняття соціального інституту трактується занадто широко, як визначальна складова соціальної структури, як певна організація соціальних норм, соціальних ролей і очікувань.

Другий підрозділ -- «Поняття соціального статусу та соціальної ролі на рівні мікросоціології» -- зазначає інструментальні можливості статусно-рольового підходу. Інструментальний аспект дослідження є спробою інтеграції субстанціонального та інституціонального підходів. В умовах інструментального підходу індикаторами статусної характеристики стають не стільки незалежні демографічні змінні, скільки будь-які соціометричні змінні, що дозволяє вимірювати не статуси, а окремі соціометричні позиції. З процедур соціометричного дослідження випадають фундаментальні шкали вимірювання, що використовуються при дослідженні сімейних статусів. Соціометрія особистісних досягнень, володіння, авторитету та влади позбавляє можливостей вимірювання способу життя та сімейного походження респондента. Вимірювання загального соціального статусу суб'єкта перетворюється у процедуру ієрархічного ранжування з точки зору обсягу привілеїв або престижу.

Другий розділ -- «Механізми трансформації сімейних статусів і ролей» -- складається з двох підрозділів. Він присвячений вивченню причин структурної нестабільності сучасної сім'ї та процесу його пізнання в контексті статусно-рольового підходу.

У першому підрозділі -- «Трансформація сімейних ролей у конвенційні сімейні статуси» -- зазначено, що головною причиною структурної нестабільності сучасної сім'ї є певні «нестиковки» у статусно-рольових наборах її членів, які зумовлені їх невиправданими рольовими очікуваннями. Проблеми у статусно-рольових наборах членів сім'ї викликані різною інтенсивністю «вживання» у власні статуси і ролі. Патріархальні історико-культурні традиції обумовлюють інтенсивніше вживання «справжніх чоловіків» у роль «авторитетного та дбайливого лідера». Найбільш активно трансформація статусу «сучасної дружини» відбувається у напрямку більш інтенсивного виконання функції розпорядника сімейними коштами. Ця трансформація не позбавляє чоловіків статусу голови сім'ї, але вимагає більш активного виконання функції годувальника сім'ї. Виконувати функцію годувальника сім'ї -- це практично задовольняти матеріальні та побутові потреби членів сім'ї за рахунок високих власних доходів. У випадку неможливості практичного виконання цієї функції, чоловіки змушені грати роль годувальника сім'ї: демонструвати престижність власної професії, високі професійні досягнення, кар'єрне зростання, наявність впливових знайомих, родичів, друзів та інші статусні ознаки, що потенційно наближають його до високооплачуваної праці та реальних доходів.

Таким чином, безконфліктна трансформація статусно-рольової структури сучасної сім'ї відбувається завдяки певної домовленості (конвенції) у подружніх стосунках. При цьому домовленість відбувається не завдяки ієрархічним змінам та перерозподілу влади, а завдяки формуванню нової складової статусно-рольової структури сім'ї -- конвенційних статусів. Конвенційні статуси, на відміну від аскриптивних та дескриптивних статусів, не успадковані від народження і не досягаються зусиллями окремого індивіда. Конвенційні статуси можуть бути отримані за допомогою домовленості декількох сторін, передусім подружжя. Головною ознакою конвенційного статусу є його конструювання як однієї з функцій або ролей колишнього статусу. Функціональна для чоловіків роль годувальника сім'ї, перетворюючись у новий конвенційний статус, актуалізує нові ролі: надійного здобувача коштів на харчування та одяг, постачальника різноманітної і здорової їжі, гаранта сімейного відпочинку. Одночасно трансформація ролі дружини як розпоряджувача сімейними коштами у новий конвенційний статус актуалізує її в ролі людини, яка піклується про систему витрати коштів, що навчає дітей розумінню цінності коштів та розумному їх використанню.

Трансформації сімейних ролей у конвенційні сімейні статуси виключає обмін маскулінності на андрогенність. Прийняття чоловіком конвенційного статусу годувальника сім'ї може без конфліктів спонукати його до виконання не зовсім маскулінній ролі того хто слідкує за регулярним харчуванням дітей, вихователя або сімейного кухаря. Стає зрозумілим, що статусно-рольова структура сучасної сім'ї не є закритою, а дослідження механізму трансформації сімейних статусів і ролей переноситься у проблематику гендерної рівності та гендерних паритетів.

У другому підрозділі -- «Невертикальні трансформації конвенційних сімейних статусів» -- зазначено, що трансформація сімейних ролей у конвенційні сімейні статуси супроводжується створенням принципово нових статусно-рольових моделей сім'ї. Ієрархічна модель сім'ї, що побудована на аскриптивних статусах, трансформується у симетричну, побудовану на перевагах горизонтальної взаємодії над вертикальною підпорядкованістю. Для симетричної сім'ї характерно те, що чоловік і дружина разом зосереджені на справах будинку при зменшенні розподілу праці між чоловіком і дружиною у виконанні домашньої роботи. У симетричній сім'ї чоловіки беруть на себе більшу, ніж раніше, відповідальність відносно домашнього господарства і турботи про дітей, а заміжні жінки більше працюють за межами сімейного будинку. Симетричну сім'ю можна вважати певною стадією в розвитку сім'ї, що заснована вже не на основі виробництва, а навколо споживання.

Симетрична сім'я може бути побудована на метафорі культури, в основі якої лежать базові принципи символічного інтеракціонізму. Організація симетричної сім'ї представляється як комплекс домовленостей (конвенцій), ролей, значень і тлумачень, що є створеними на основі певних цінностей, традицій і звичаїв. Головним, утворюючим елементом симетричної сім'ї є не батько-патріарх, а певний артефакт або символ. У симетричній сім'ї мають бути певні правила та сценарії розвитку, але застосовуються вони в кожній конкретній ситуації по-різному, в залежності від інтерпретацій їх значення в контексті рішення, що ухвалюється спільно. У симетричній сім'ї, таким чином, створюється конвенційне поле, де одні члени сім'ї чекають від інших дій відповідно до домовленостей та інтерпретацій, обумовлених цими домовленостями і ролями.

Шлях від асиметричної до симетричної моделі сім'ї пролягає через перехідну, конфліктно-ігрову або постмодерністську модель сім'ї. Організаційною структурою такої сім'ї є інтерактивне поле, на якому всі статуси і ролі не прописані остаточно. На відміну від конвенційних домовленостей у симетричній моделі, статусно-рольова структура постмодерністської сім'ї є продуктом натхнення режисера або художнього керівника. В ролі режисера постмодерністської сім'ї може виступати не тільки старший член сім'ї або батько. Її режисером може бути дружина, діти, сусіди або герої улюбленого серіалу. Члени постмодерністської сім'ї грають не дуже добро заучені ролі з метою подолання конфліктів, знаходження компромісів та наближення до гармонії симетричних стосунків.

За умови трансформації сучасної сім'ї дуже складно визначити показники та змінні для її соціологічного дослідження. Вибір показників для вимірювання конвенційних і невертикальних статусів обумовлений не стільки методологічними передумовами та теоретичною значущістю, скільки рівнем їх доступності. Емпіричні вимірювання конвенційних статусів спираються на показники, що мають різну природу. Так, дохід та освіта мають чіткі кількісні показники. Проте для шкал престижу професій та престижу -- дослідникам доводиться використовувати порядкові шкали.

Проблеми вимірювання невертикальних статусів надихнули науковців на розробку нових інтегральних соціоекономічних індексів, побудованих на двох показниках -- рівні доходу і освіти. З'ясовано, що складності вимірювання невертикальних статусів обумовлені не стільки недосконалістю методології, скільки значними суспільними трансформаціями. Суспільство і сімейні структури стали набагато динамічнішими і не піддаються вивченню за допомогою лінійних методів старого функціоналізму. В умовах динамічної трансформації статусно-рольової структури сучасної сім'ї, економічний статус дружини не можна автоматично «вивести» зі статусного стану її чоловіка. Рішення, що приймаються у сучасній сім'ї, є конвенційними і ситуативними. Наскільки ці рішення погоджуються із сімейними статусами подружжя і наскільки вони визначаються їх соціальними статусами, можна з'ясувати тільки за допомогою емпіричного соціологічного дослідження.

У третьому розділі -- «Статусно-рольові трансформації сім'ї в Україні» -- здійснено аналіз особливостей трансформації статусно-рольових відносин шлюбу і сім'ї в Україні. соціальний статус рольовий сімейний

У першому підрозділі -- «Особливості становлення статусно-рольової структури традиційної сім'ї в Україні» -- розглянуто основні підходи до питання еволюції шлюбу і сім'ї та їх відповідність процесам трансформації в Україні. Класифіковано відомі факти з історії України, що стосуються процесу становлення шлюбу і сім'ї. Визначено основні фактори, за якими процес трансформації шлюбу і сім'ї в Україні можна поділити на окремі етапи. Доведено, що у становленні шлюбу і сім'ї в Україні можна виділити наступні етапи: трансформації кровношлюбної сім'ї у різні форми сім'ї-громади, становлення розширеної патріархальної сім'ї та трансформація останньої у нуклеарну сім'ю. За своїми етапами становлення шлюбу і сім'ї в Україні значно відрізняється від класичних наукових уявлень про еволюцію шлюбу і сім'ї. Своєрідність і самобутність становлення шлюбу і сім'ї в Україні сформована історичними умовами, в яких відбувалося становлення всього слов'янського світу. Основними факторами, за якими процес трансформації шлюбу і сім'ї в Україні можна поділити на окремі етапи, стали ціннісно-раціональні форми діяльності, зокрема, романтико-героїчний уклад їх життя. Економічні стосунки не стали визначальними у становленні шлюбу і сім'ї в Україні. Вплив церкви на становлення шлюбу слов'ян значно корегується елементами язичницького світогляду та домінуванням у шлюбі репродуктивної поведінки. Завдяки цьому, становлення шлюбу і сім'ї в Україні не є суворо еволюційним, лінійним процесом. Отже становлення статусно-рольової структури в Україні має інволюційний характер, обумовлений впливом зовнішніх факторів.

У другому підрозділі -- «Основні тенденції статусно-рольових зрушень сучасної сім'ї в Україні» -- зроблено компаративний аналіз основних тенденцій статусно-рольових зрушень в Закарпатській та Одеській областях України. Мешканці Ужгорода Закарпатської області були виокремленні в окрему групу. Згідно із з дослідницькою метою та завданнями було опитано 224 особи у віці від 18 до 23 років. З них чоловіків -- 47%, жінок -- 53%. 41,1 % респондентів указали місцем постійного проживання місто Ужгород, 35,7% -- Одеську область, 23,2% --Закарпатську область. Статистичний аналіз результатів опитування здійснено за допомогою статистичного пакету для суспільних наук SPSS. Розподіл варіантів відповідей респондентів за місцем проживання знаходяться в межах довірчого інтервалу (95% ДІ 1,31-1,92), стандартна похибка складає 0,506.

Результати дослідження показали, що найбільш вагомим фактором статусно-рольових зрушень сучасної української сім'ї є не місце постійного проживання, а кількість членів сім'ї, що мешкають разом. Діапазон кількості членів сім'ї, що мешкають разом с респондентом, становить від 2 до 7 чоловік, проте в межах довірчого інтервалу (95% ДІ 4,26-5,24) знаходяться відповіді респондентів, що мешкають в сім'ях від 3 до 7 чоловік. Кількість членів сім'ї, з одного боку, знаходиться у зворотному зв'язку із рівнем освіти батьків (особливо, батька та дідуся), з іншого -- у прямому зв'язку з рівнем лідерства батька або дідуся у сім'ї. Кількість членів сім'ї знаходиться у прямому зв'язку з рівнем поваги, яким користується жіноча частина сім'ї і, насамперед, бабуся у сусідів.

У результаті опитування встановлено, що 14,3% опитаних мешкають у неповних сім'ях (у 12,5% випадках у опитаних сім'ях немає батька, а в 1,8% -- матері). Ще 10,7% батьків є пенсіонерами, а 7,1% -- тимчасово безробітними. Кількість домогосподарок дорівнює рівню безробітних чоловіків--7,1%, а матусь-пенсіонерів -- 3,6%. У 45,5% сімей відсутні дідусі, а в 25,9%--бабусі. Наближеність отриманих результатів до результатів щорічного моніторингу Інституту соціології НАН України виступає непрямим аргументом їх репрезентативності та надійності. На думку 39,3% респондентів матір виступає лідером та остаточно ухвалює спільні сімейні рішення. Батько виступає лідером тільки для 35,7% опитаних. Проте вважати цей показник індикатором зміни сімейного лідерства можна лише умовно, враховуючи фізичну відсутність батька у 12,5% опитаних сімей. З урахуванням факту відсутності батька деяка перевага лідерства залишається за ним. Встановлено, що на визначення сімейного лідерства значно більше впливає чоловіча ніж жіноча солідарність. Так 50,0% респондентів чоловічої статі проти 35,0% жіночої визначили, що батько виступає лідером та остаточно ухвалює спільне рішення. Мінімальні розбіжності в оцінках інших рівнів (від 9 до 3) доводить об'єктивність отриманих результатів. Достовірність цього висновку підтверджується ще тим фактом, що респонденти жіночої статі дещо нижче чоловіків оцінили сімейне лідерство своїх матерів. Корелятивний аналіз за коефіцієнтом Пірсона (Pearson Correlation) між основними сімейними статусами демонструє факт існування складної підструктури. Згідно результатів опитування, більшість опитаних респондентів віддає статус сімейного лідера матері. Коефіцієнт кореляції знаходиться на рівні 0,696 при р < 0,01. Проте визнання лідерського статусу матері проголошується респондентами майже одностайно. Визнання лідерства матері молодшими доньками (0,217*) «розмито» високим рівнем визнання статусу старшого брата (0,282**) та інших сімейних статусів. Тому визнання лідерства матері можна вважати скоріше «декларативним проголошенням» або «декларацією» поваги до її статусу. На цьому фоні більш стабільну підсистему в статусній структурі сім'ї становлять представники старшого покоління (дідусі та бабусі). Рівень корелятивного зв'язку між статусами представників старшого покоління дорівнює 0,449 одиницям. До того ж сімейні статуси старшого покоління знаходяться у прямий кореляції зі статусом батька. Коефіцієнт кореляції між статусами дідуся, бабусі та батька знаходиться у діапазоні 0,243 -- 0,256. Встановлений корелятивний зв'язок є статистично значущим на рівні р < 0,01. Корелятивний зв'язок старшого покоління зі статусом батька контрастує з рівнем кореляції з сімейним статусом матері. Так, корелятивний зв'язок між значенням сімейного статусу бабусі та сімейним статусом матері не є статистично значущим, а зв'язок між значенням сімейного статусу дідуся та сімейним статусом матері встановлений на рівні 0,216 при р< 0,05.

Ще одну підсистему в структурі сімейних статусів складають сіблінги (siblings). Перш за все, це відноситься до більш тісних стосунків старшого брата та молодшої сестри (коефіцієнт кореляції Пірсона дорівнює 0,282 одиниці при р < 0,01). Коефіцієнт корелятивного зв'язку між статусом старшого брата та старшої сестри складає 0,264 одиниці при р < 0,01.

Правомірність поділу статусної сімейної структури на підсистеми підкріплюється розбіжностями у лідерстві та обсягом влади членів сім'ї за основним місцем роботи. Найбільшу владу за основним місцем роботи має чоловіча частина сім'ї: 37,5% -- батьки, 8,0% -- старші сини, 5,4% -- молодші сини і 4,5% -- дідусі. Мінімальний рівень влади за основним місцем роботи, на думку респондентів, мають старші дочки (1,8%), бабусі (2,7%), а максимальний рівень -- матері (28,6%). Найвищий рівень доходів на думку 43,8% респондентів має батько, а на думку 22,3% -- мати. Ще 8,0% опитаних вважають, що найвищий рівень доходів мають старші сини, 4,5% -- старші доньки, а 1,8% -- бабусі. Доходи інших членів сім'ї мінімальні. Найвищий рівень престижу батька в очах сусідів відмітили 36,6% , а матері -- 42,0% респондентів. Найвищий рівень престижу дідуся у сусідів -- на рівні 9,8%, а бабусі --10,7%.

У третьому підрозділі -- «Позиціонування нових сімейних ролей та перспективи трансформації структури сучасної сім'ї в Україні» -- на підставі моделі структурної еволюції соціальних систем за умови граничного спілкування (Г. П. Повещенко) доведено позиціонування нових сімейних ролей у сучасній українській сім'ї, що призводить до статусно-рольової невизначеності. Це може стати як основою для дезінтеграції, так і основою для здійснення біфуркаційних переходів до якісно нових станів, зокрема, нових структурних змін у сім'ї. Найбільш структурно нестійким станом є протиставлення двох лідерських позицій подружжя. Компроміс, як форма структурних змін у сім'ї, може бути реалізований в обмеженому часі і просторі. Найбільш перспективною є можливість трансформації структури сучасної української сім'ї у напрямку визнання «третьої сили»: становлення дітоцентристських тенденцій, збагачення горизонтальних стосунків «чоловік-дружина» вертикальними стосунками «батьки-діти», збільшення уваги до стосунків спорідненості та свояцтва, розширення кола сімейних комунікацій зі старшими членами родини.

У висновках зазначається, що трансформації статусно-рольових характеристик сучасної сім'ї в Україні мають значний вплив на процес становлення шлюбу і сім'ї.

Трансформація сучасної сім'ї не є строго еволюційним, лінійним процесом, який може бути остаточно інтерпретований у межах прогресистської парадигми.

Ключовим моментом трансформації традиційної сім'ї у сучасну є її статусно-рольові характеристики. Поняття статусу відзначається певною «розмитістю» меж в силу його багатоаспектності.

Суттєвим недоліком інституціонального підходу у дослідженні статусно-рольової структури суспільства є складності пояснення фактів суспільного життя та зразків поведінки, які виникають і розвиваються на противагу пануючим в суспільстві нормам і цінностям. Звичайне для суспільного життя відхилення від нормативної поведінки або «статусна неконсистентність» залишаються поза увагою інституціонального аспекту дослідження.

Головний недолік дослідження соціальних статусів у субстанціональному аспекті -апологетика пріоритету всіх форм практичної діяльності над теоретичною, включаючи узурпацію.

Інструментальний аспект дослідження є спробою інтеграції двох попередніх підходів з емпіричними методами дослідження соціальних статусів. Головний недолік дослідження соціальних статусів у інструментальному аспекті -- недостатньо обґрунтована екстраполяція окремих соціометричних позицій осіб на сферу їх соціальних статусів.

На фоні багатоаспектності, розмитості та неоднозначності поняття соціального статусу ключовою проблемою сучасної сім'ї стає структурна нестабільність, дисфункціональність, статусна неконсистентність. Безконфліктна трансформація статусно-рольової структури сучасної сім'ї можлива завдяки певній домовленості (конвенції) у подружніх стосунках. При цьому домовленість відбувається не завдяки ієрархічним змінам та перерозподілу влади, а завдяки формуванню нової складової статусно-рольової структури сім'ї -- конвенційних статусів.

Конвенційні статуси, на відміну від аскриптивних та дескриптивних статусів, не успадковані від народження і не досягаються зусиллями окремого індивіда. Конвенційні статуси можуть бути отримані за допомогою домовленості декількох сторін, зокрема подружжя. Головною ознакою конвенційного статусу є конструювання його з однієї із попередніх функцій членів сім'ї або ролей колишнього статусу.

Конвенційні статуси дозволяють описувати невертикальні трансформації статусно-рольової структури сім'ї, принципово по іншому ставлять питання вимірювання сімейного статусу.

Становлення статусно-рольових структур сучасної сім'ї в Україні відрізняється значним впливом історико-культурних традицій. Українську сім'ю відрізняє традиційна включеність у розгалужену систему спорідненості та висока конвенційність. Провідну роль в українській системі спорідненості відіграють кровноспоріднені стосунки, система посвячення та традиційні форми духовної спорідненості. Завдяки включеності у розширену систему спорідненості для статусно-рольової структури української сім'ї егалітарні стосунки подружжя є цілком природними. Статус чоловіка в українській сім'ї не є однозначно пов'язаним із лідерством, як це прийнято у сім'ях патріархального типу.

Для прогнозування структурних трансформацій сучасної сім'ї в Україні виключно на макросоціальному рівні має сенс спиратися на аскриптивні сімейні статуси (син, донька, онук, онучка, племінник, племінниця) та дескриптивні статуси (батько, матір, дідусь, бабуся). Суттєвою рисою соціальних статусів є типовість, яка перетворює їх із реальних сімейних статусів у абстрактні категорії макросоціологічного аналізу. Оперування такими статусами-категоріями на мікросоціальному рівні не є продуктивним. Предметом дослідження на мікросоціальному рівні є нова складова статусно-рольової структури сучасної сім'ї --конвенційні статуси, що створені із найбільш характерних рис реальних сімейних ролей: «міцного батька» та «дбайливої матусі», «неслухняного сина» та «чарівної доньки», «шановного дідуся» та «старенької бабусі». Конвенційні сімейні статуси, незважаючи на високу суб'єктивність, піддаються вивченню та вимірюванню.

Позиціонування конвенційних сімейних статусів і ролей супроводжується подальшим зростанням невизначеності. За цих умов прогнозування майбутнього сучасної української сім'ї має спиратися на ідентифікацію поширеності того чи іншого її типу сім'ї. Позиціонування дружини у ролі сімейного лідера має різні наслідки для майбутнього сучасної сім'ї. Для сімей егалітарного типу нова роль дружини створює ситуацію реального перерозподілу сімейних ролей. Це означає, що чоловік має погодитися на виконання певної частини господарсько-побутових функцій або нетипової для патріархальної сім'ї ролі вихователя дітей. Майбутнє такої сім'ї залежить, перш за все, від конвенційної угоди подружжя. Вплив на нові конвенційні статуси подружжя з боку значущого оточення--родичів, свояків та близьких друзів--не є значним. Проте цей факт не може бути підставою у прогнозуванні щодо неминучого поширення в Україні виключно егалітарної статусно-рольової структури сім'ї.

Спроба позиціонування дружини у ролі сімейного лідера для сімей патріархального типу викликає не стільки реакцію протесту з боку чоловіка, скільки з боку його оточення. Перш за все, це стосується старшого покоління, яке за умови спільного проживання з молодою сім'єю допомагає підпорядкувати претензії дружини на нову сімейну роль. Багато що залежить від позиції дітей. В умовах статусно-рольової невизначеності в сім'ї може перемогти маргіналізація сімейних статусів та розвиток дітоцентристського напрямку трансформації сім'ї. Майбутнє такої сім'ї залежить не тільки від конвенційної угоди подружжя, але і від підтримки з боку значущого оточення--родичів, свояків та широкого кола інших форм спорідненості. Як виняток можливий подружній конфлікт через небажання чоловіків -- прихильників патріархального типу сім'ї--передавати дружині виконання функції матеріального забезпечення сім'ї. Можливість передачі ролі головного годувальника сім'ї від чоловіка дружині зростає у прямій залежності від зростання кількості неповних сімей.

Позиціонування нових сімейних ролей пов'язано із непрогнозованістю перспектив трансформації структури сучасної української сім'ї у випадку, коли рольові очікування чоловіків і жінок майже тотожні. Це, перш за все, стосується прихильників ситуативного типу розподілу подружніх обов'язків. Спільне життя такого типу сім'ї через нульову визначеність або практичну невизначеність функцій матеріального забезпечення сім'ї та функції виховання дітей перетворюється у постійний постмодерністський перфоменс. В цих умовах неможливо однозначно прогнозувати не тільки середньострокове майбутнє сім'ї, але і результат закінчення кожного сімейного спектаклю. Ситуативний тип розподілу подружніх обов'язків характерний для сімей симетричного типу.

Симетричну сім'ю можна вважати певною стадією в розвитку сім'ї, що заснована вже не на основі виробництва, а довкола споживання. Шлях від асиметричної до симетричної моделі сім'ї пролягає через перехідну, конфліктно-ігрову або постмодерністську модель сім'ї. Організаційною структурою такої сім'ї є інтерактивне поле, на якому всі статуси і ролі не прописані остаточно. На відміну від конвенційних домовленостей симетричної моделі, статусно-рольова структура сучасної української сім'ї може бути продуктом натхнення окремого режисера, в ролі якого може виступати не тільки старший член сім'ї, але і неповнолітні діти. У деяких випадках режисером у постмодерністській сім'ї можуть бути свояки, куми та інші люди специфічних для України форм спорідненості. Структуроутворюючим моментом такої сім'ї є гра, метою -- спроба подолання конфліктів задля налагодження симетричних стосунків.

Трансформація статусно-рольової структури сучасної української сім'ї відбувається одночасно за різними сценаріями та рівними напрямками. Моделі трансформації максимально поширеного в Україні егалітарного типу сім'ї значно відрізняються від моделі трансформації традиційного, феміністського і ситуативного типів. Множина моделей трансформації статусно-рольової структури сучасної української сім'ї, що створює феномен статусно-рольової невизначеності, може стати як основою для дезінтеграції, так і основою для біфуркаційних переходів до якісно нових станів, зокрема, нових структурних змін у сім'ї. Трансформація сімейних ролей у конвенційні статуси може відбуватися у формі компромісу, що обмежений у часі і просторі, та сімейної згоди. Найбільш перспективним виглядає можливість трансформації структури сучасної української сім'ї у напрямку визнання «третьої сили»: збагачення горизонтальних стосунків «чоловік --дружина» вертикальними стосунками «батьки -- діти», формування сімейної структури дітоцентристського характеру, збільшення уваги до стосунків різних рівнів спорідненості та свояцтва, розширення кола сімейних комунікацій зі старшими членами родини.

Плюралізація моделей внутрішньосімейних стосунків вимагає нових дослідницьких підходів, що спираються на статистичні методи аналізу та нелінійне моделювання. Одним з перспективних підходів до нелінійного моделювання, який може бути застосований до прогнозування процесів трансформації структури сучасної української сім'ї, є модель структурної еволюції спілкування (Г.П.Повещенко). За допомогою нелінійної моделі структурної еволюції спілкування можна ідентифікувати сценарії і напрямки трансформації сучасної української сім'ї, прогнозувати можливі етапи трансформації та моменти біфуркаційних переходів до якісно нових станів, зокрема, зрушень статусно-рольової структури сучасної сім'ї в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Борщ К.К. Ролевые идентичности в трансформирующихся обществах / К.К.Борщ //. Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць.--Харків, 2007.-- С. 166--168.

Борщ К.К. Можливості застосування статусно-рольового підходу у соціологічному дослідженні сім`ї. / К.К.Борщ // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Одеса, 2009.-- С. 270--276.

Борщ К. Особливості розуміння статусу і ролі у макро--і мікросоціології / К. Борщ Психологія і суспільство. Тернопіль, 2009.--Вип. 3.-- С.134--138.

Борщ К.К. Основні тенденції статусно-рольових зрушень сучасної української сім`ї / К.К.Борщ // Нова парадигма. Випуск 85.--Київ. Видавництво імені М.П. Драгоманова, 2009.-- С.225--235.

Борщ К.К. Соціальний захист молодої сім`ї / К.К.Борщ // Соціальна робота: Теорія, досвід, перспективи: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції.--Ужгород, 1999.-- С. 59--62.

Борщ К.К. Сиротство как граница и выход за пределы семейного сценария / К.К.Борщ. О.Пелін // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. --Ужгород, 2005.--Вип. 9. --С. 69--71.

Борщ К.К. Неблагополучные семьи как социальная проблема и источник социального сирітства /К.К.Борщ, О.Стецюра // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Політологія. Соціологія. Філософія».--№ 4.--2006.--С. 149--156.

АНОТАЦІЯ

Борщ К.К. Трансформація статусно-рольових характеристик сучасної сім'ї в Україні. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата соціологічних наук зі спеціальності 22.00.04 -- спеціальні та галузеві соціології. Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2010.

Дисертація присвячена аналізу трансформацій, що з'явилися у сфері сімейних стосунків в українському суспільстві. Головна увага концентрується на проблемах асиметрії сімейних статусів. Посилаючись на результати соціологічного дослідження, автор демонструє, що ієрархія статусів членів сім'ї має тенденції до перетворення. Основна тенденція статусних і ролевих змін сучасної української сім'ї -- від традиційного патріархального сімейства до егалітарного.

Трансформація сімейних статусів супроводжується рольовими конфліктами, що здатні перетворюватися у складову життєвої кризи сім'ї. Сімейна криза може супроводжуватися як внутрішнім, так і зовнішнім рольовим конфліктом. Завдяки особливостям статусно-рольових характеристик української сім'ї, її трансформації відбуваються з врахуванням структурних зрушень одночасно у двох площинах. З одного боку, на декларативному рівні підсилюються матріцентрічні тенденції, що створює враження формування егалітарної сім'ї. З іншого боку, за активною участю самих жінок стабільно відтворюється патріархальні структури.

Безконфліктна трансформація статусно-рольової структури сучасної сім'ї відбувається завдяки певній домовленості (конвенції) у подружніх стосунках. При цьому домовленість відбувається не завдяки ієрархічним змінам та перерозподілу влади, а завдяки формуванню нової складової статусно-рольової структури сім'ї -- конвенційних статусів. Конвенційні статуси, на відміну від аскриптивних та дескриптивних статусів, не успадковані від народження і не досягаються зусиллями окремого індивіда. Вони досягаються за допомогою домовленості декількох сторін, зокрема подружжя.

Ключові слова: статус, роль, сучасна українська сім'я, трансформація.