Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 316.364.22:001.8(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Теоретико-методологічні та програмно-технологічні складові регуляції бідності в Україні

22.00.01 - теорія та історія соціології

Євдокимова Валентина Володимирівна

• Запоріжжя - 2010
• Дисертацією є рукопис.
• Роботу виконано в Міжрегіональній академії управління персоналом.
• Науковий керівник - доктор соціологічних наук, професор Сурмін Юрій Петрович, Інститут проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України (м. Київ), перший заступник директора.
• Офіційні опоненти:
• доктор соціологічних наук, доцент Романенко Юрій Вікторович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Київ), доцент кафедри міжнародної інформації;
• кандидат соціологічних наук Судаков Микола Володимирович, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України (м. Київ), провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з проблем менеджменту державної служби зайнятості України.
• Захист відбудеться “17” грудня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.02 при Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.
• З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.
• Автореферат розісланий “16” листопада 2010 р.
• Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.В. Зоська

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Всебічне реформування українського суспільства та держави важко уявити без вирішення проблеми бідності, наявність якої унеможливлює входження України до когорти найбільш успішних країн світу. Тому ефективне подолання бідності є одним з найважливіших і найвідповідальніших завдань сьогодення. Для цього потрібне створення відповідних дієвих стратегій, забезпечення можливості їх корекції відповідно до змін умов реалізації. Однак це неможливо без теоретичного осмислення феномену сучасної бідності та наукового обґрунтування стратегій її регуляції, оптимізації використовуваних заходів, що в довгостроковій перспективі сприятиме нарощуванню людського капіталу країни.

Аналіз бідності, ключовими питаннями якої є розуміння її сутності, формування підходів до її подолання, є важливою формою наукової рефлексії, орієнтованої на осмислення та пояснення фактів, виявлення сутнісних характеристик бідності, а також можливості теоретичного обґрунтування її регуляції. Концептуальне осмислення бідності як об'єкта соціологічного дослідження логічно вибудовується в ході вивчення значної сукупності факторів, які зумовлюють сутність феномену бідності.

Аналіз класичних підходів до розуміння бідності у працях зарубіжних науковців Ч. Бута, Дж. Кейса, С. Ланслея, Дж. Мака, Т. Мальтуса, К. Маркса, Дж.С. Мілля, Е. Реклю, Д. Рікардо, С. Роунтрі, Н. Сеніора, С. Сісмонді, А. Сміта, Г. Спенсера та інших; публікацій радянських учених С. Струміліна, Г. Саркісяна, Н. Кузнецової, а також сучасних дослідників К. Джині, А. Макоулі, Т. Маршалла, М. Оршанські, Дж. Роулса, А. Сена, П. Таусенда, Ф. Хайєка та інших свідчить про накопичення значного комплексу недостатньо інтегрованого знання, яке можна тільки умовно назвати “теорією бідності”. Суттєвим недоліком цієї теорії є невизначеність особливостей сучасної бідності, яка характерна для постіндустріальної цивілізації, а також національних її особливостей, оскільки бідність кожної країни має власну специфіку. Недостатньо розробленими є теоретико-методологічні засади успішної регуляції бідності, що призводить до втрати сенсу та практичної цінності теорії бідності.

Специфіку рівня життя розглядає у своїх працях багато українських науковців, такі як: В. Бакіров, В. Ворона, Є. Головаха, С. Катаєв, Н. Коваліско, О. Куценко, Е. Лібанова, В. Мандибура, В. Небоженко, С. Оксамитна, В. Паніотто, В. Судаков, М. Судаков, Є. Суіменко, Ю. Сурмін, Ю. Саєнко, В. Скуратівський, В. Хмелько, В. Чорноволенко та ін.

Практична актуальність теми зумовлена необхідністю репрезентації дієвих способів розв'язання проблеми бідності в українському суспільстві, оскільки попередні спроби практичного вирішення проблеми бідності в Україні не дали бажаного результату. На сучасному етапі розвитку, керуючись новим курсом реформ в Україні 2010-2015 рр., визначених Національною академією наук України, в процесі подальшої демократичної трансформації українського суспільства, активного входження нашої країни в ринкову економіку та одночасно в умовах суттєвого впливу на Україну нових хвиль глобальної економічної кризи, Президентом України В.Ф. Януковичем та Кабінетом Міністрів України поставлено завдання щодо підвищення соціальних стандартів рівня життя, що передбачає подолання бідності.

У цьому контексті важливим є обґрунтування ефективних напрямів соціальної політики, яка повинна пов'язувати регуляцію бідності з підвищенням технологічного рівня та конкурентоспроможності економіки країни як основи зростання рівня оплати праці й підвищення рівня соціальної допомоги населенню, яке не працює. До того ж для України характерна освічена та висококваліфікована бідність, що призводить до руйнації і так невеликого прошарку середнього класу.

Отже, існує нагальна потреба в комплексному дослідженні та виробленні дієвих заходів щодо запобігання подальшій маргіналізації населення України. Оцінюючи в цілому ступінь розробки існуючої проблеми бідності в українському суспільстві, можна стверджувати, що у вітчизняній соціології цілісної концепції бідності та шляхів її подолання поки не створено, а тим більше, немає єдиного підходу до аналізу самого феномену бідності. Тому вивчення як теоретичних, так і прикладних аспектів проблеми бідності має суттєве значення для подальшого розвитку досліджень у цьому напрямі, пошуку шляхів діагностування та регуляції соціально-економічного розвитку країни.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах науково-дослідної теми Міжрегіональної академії управління персоналом “Тенденції розвитку соціальної структури та соціальної диференціації в суспільних системах пострадянського типу: економічні, соціально-політичні, соціально-психологічні та культурно-ідеологічні аспекти” (державний реєстраційний номер 0108U005538; довідка № 1831 від 01.07.2010 р.).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є соціологічне обґрунтування теоретико-методологічних засад вирішення проблеми бідності, науково-теоретичних основ соціальної політики держави щодо зниження рівня бідності в суспільстві та спрямування системи практичних кроків щодо її регуляції в українському суспільстві.

Реалізація мети вимагає розв'язання таких завдань:

вивчити соціологічні аспекти проблеми бідності в суспільстві та визначити евристичний потенціал соціологічної науки в дослідженні бідності в сучасному українському суспільстві;

дослідити існуючі в сучасній соціології концепції бідності, розглянути їх придатність до осмислення специфіки бідності в Україні;

проаналізувати результати узагальнених досліджень і напрацювань вітчизняної та зарубіжної соціології й суміжних наук;

дослідити специфіку бідності в сучасній Україні шляхом аналізу стану й дінамики розподілу населення за рівнем доходів, тенденції диференціації та порівняння показників диференціації доходів населення України з відповідними показниками інших країн;

осмислити й узагальнити світовий досвід щодо розробки та впровадження соціальних технологій регуляції бідності;

вивчити концептуальні підходи щодо уточнення механізмів програмно-технологічного забезпечення регулювання рівня бідності в Україні.

Об'єкт дослідження - бідність як соціальне явище в сучасному українському суспільстві.

Предмет дослідження - соціологічне обґрунтування та соціотехнологічне забезпечення регуляції бідності в Україні.

Методи дослідження. Мета та завдання праці зумовили використання загальнонаукових методів: описового, порівняльного, типологізації. Теоретичною й методологічною основою дослідження є системний і структурно-функціональний підходи до дослідження суспільних явищ. Діалектичний підхід використано при осмисленні етапів, механізмів, тенденцій історичного розвитку бідності в Україні; комплексний підхід - для осмислення бідності як різнобічного явища, що має специфічні матеріальні, фінансові, соціальні, психологічні та інші характеристики; статистичний аналіз - при формуванні кількісних параметрів бідності; порівняльний аналіз - при зіставленні класичного й сучасного розуміння бідності, порівнянні характеристик бідності в Україні та інших країнах сучасного світу; програмно-цільовий підхід - для виявлення сутнісних характеристик програмних документів регуляції бідності в Україні та світі.

У роботі використано якісний і кількісний аналіз документів та джерел: нормативно-правової та законодавчої бази України з питань бідності; праць вітчизняних і зарубіжних соціологів та економістів з досліджуваної проблеми; наукової літератури за темою дисертації; досліджень та стратегічних записок Світового банку (Україна, 2005-2008 рр.), регіонального представництва Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові; щорічної доповіді НАН України “Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015 рр.” тощо.

Емпіричну базу дослідження становлять Статистичний щорічник Росії 1916 р., статистичні щорічники Державного комітету статистики України 2001, 2005, 2007-2008 рр., статистичні дані комітетів статистики Болгарії 2004-2009 рр. та Польщі 2006 р., дані Національного банку України 2008-2010 рр., результати соціологічних моніторингів Інституту соціології НАН України 1994-2005, 2008 рр.; демографічні щорічники України 2001, 2004 рр.; дані моніторингу соціальної ситуації в Україні, аналізу та прогнозу за січень 2008 р., листопад 2008 р. Центру перспективних соціальних досліджень тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні історико-соціальних досліджень генези бідності в Україні та уточненні механізмів удосконалення програмно-технологічного забезпечення подолання бідності в Україні й рекомендацій щодо її запровадження з урахуванням міжнародного досвіду та специфічних для країни умов і особливостей прояву. Найбільш важливі нові наукові результати дослідження полягають у такому:

уперше у вітчизняній теоретичній соціології здійснено концептуалізацію бідності як соціальної проблеми, вирішення якої потребує доповнення економічних та статистичних показників бідності соціологічними показниками. В сучасних умовах розвитку суспільства відбувається перехід від економічного бачення проблеми бідності до визначення проблеми бідності як соціальної проблеми. Концептуалізація соціальної проблеми бідності в рамках соціологічної науки детермінує активне залучення соціологічних інструментів, засобів та методів діагностування бідності;

досліджено існуючі в сучасній соціології концепції бідності як закономірні явища в соціальному житті суспільства та обґрунтовано тезу про історичну сутність прояву бідності в Україні як закономірну сукупність факторів та процесів, які забезпечили перманентне її відновлення в нових історичних умовах. У зв'язку із цим запропоновано інтегрувати знання з проблем сутності, структури та тенденцій еволюції бідності в окрему галузь соціології - соціологію бідності, що суттєво розширить можливості дослідження та регуляції бідності в українському суспільстві;

запропоновано соціологічне визначення поняття “регуляція бідності” як процесу цілеспрямованого впливу держави й суспільства на соціально-економічне становище людей, що показує суспільну корисність дій у напрямі підвищення якості життя населення, забезпечення оптимального функціонування та розвитку суспільства; розкрито сутність позитивної регуляції бідності в суспільстві;

обґрунтовано доцільність введення в науковий обіг поняття “ефективність подолання бідності”, під яким розуміється якісно-кількісний критерій, що визначає суспільну корисність дій, спрямованих на позитивне регулювання бідності, практичне значення якого визначається доцільністю формулювання на раціональній основі можливих наслідків визначених кроків щодо подолання бідності, та аргументовано тезу щодо зменшення небезпеки маргіналізації населення шляхом запровадження єдиних стандартів рівня життя населення в усіх регіонах країни з урахуванням галузевої специфіки за рахунок максимально ефективного використання потенціалу регіонів та забезпечення додержання визначених державою соціальних гарантій для кожного громадянина незалежно від місця його проживання;

набуло подальшого розвитку усвідомлення специфіки бідності в Україні, яка полягає в багатовимірному характері її структури (соціальна, демографічна, регіональна), та запропоновано типологію груп бідних, яка складається із типової групи бідних: багатодітних і неповних сімей, пенсіонерів, інвалідів і безробітних; нетипової групи бідних: висококваліфікованих молодих фахівців, що вимушені починати трудову діяльність з перенавчання, працівників бюджетних установ, що мають двох або більше дітей та потерпають від систематичних затримок заробітної плати; незвичної групи бідних, яка періодично переходить із середнього класу до прошарку бідних: повністю зайнятих, досвідчених працівників, потерпілих від різного роду економічних шахрайств, що є надзвичайним явищем за світовими стандартами;

удосконалено системне осмислення світового досвіду розробки та впровадження соціальних технологій регуляції бідності, яке показує, що і для розвинутих країн, і для країн, які розвиваються, регуляція бідності пов'язана з особливостями розвитку країни; запропоновано критерії оцінювання національних програм скорочення бідності, які поєднують кількісні і якісні аспекти зростання;

набули подальшого розвитку концептуальні підходи щодо розуміння бідності як комплексного явища, серед параметрів якого важливу роль відіграють соціально-психологічні та ціннісні характеристики людини.

Практичне значення одержаних результатів полягає в більш ґрунтовному дослідженні причин, сутності, характеристик природи бідності в українському суспільстві, виробленні дієвих заходів щодо зменшення та профілактики бідності в українському суспільстві. Терміни “бідність” та “регулювання бідності” увійшли до Енциклопедичного словника з державного управління:

Бідності регуляція / В.В. Євдокимова // Енциклопедичний словник з державного управління / [уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін. ; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна]. - К. : НАДУ, 2010. - С. 64.

Бідність / В.В. Євдокимова // Енциклопедичний словник з державного управління / [уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін. ; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна]. - К. : НАДУ, 2010. - С. 63.

Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження полягає в можливості використання його результатів у:

соціологічних дослідженнях для вивчення різних аспектів динаміки сучасного суспільного життя, для дослідження проблеми бідності та закономірностей її прояву в Україні, процесів соціальної диференціації;

нормативно-правовій діяльності при розробці відповідних дієвих стратегій регуляції бідності, забезпеченні можливості їх істотної корекції відповідно до зміни умов реалізації;

при розробці відповідних документів і програм соціальної політики для визначення основних методів та форм управлінського впливу на підвищення ефективності подолання бідності;

навчальному процесі під час викладання загальних курсів соціології, теорії соціальної роботи, спеціалізованих курсів з проблем бідності, соціальної структури суспільства та соціальної політики

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею. Висновки й результати, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, отримані та сформульовані автором самостійно.

У статті “Тенденції осмислення бідності в класичній та сучасній науці”, виконаній у співавторстві з Ю.П. Сурміним, особисто автору належить висвітлення й узагальнення наукових теоретичних напрацювань стосовно осмислення проблем бідності на різних етапах розвитку світової та вітчизняної науки з урахуванням можливостей їх застосування для вирішення проблем бідності в суспільстві трансформаційного періоду.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та найважливіші результати дослідження доповідались та обговорювались на: міжнародній науково-практичній конференції “Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ ст.: інтеграція, творчість, інновації” (м. Київ, 2009 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (м. Київ, 2009 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 12 наукових працях, з них 7 - статті в наукових фахових виданнях, 3 - публікації в інших виданнях, 2 - матеріали конференцій. Їх обсяг становить 6,02 д. арк., із яких 4,42 д. арк. - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатка та списку використаних джерел. Основний текст роботи викладено на 183 сторінках, додаток - на 27 сторінках, список використаних джерел (226 найменувань, з них 34 - іноземною мовою) - на 22 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження; розкрито його новизну, практичне значення одержаних результатів; подано дані про апробацію, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади осмислення проблеми бідності класичною та сучасною соціологічною наукою” - для розуміння принципів соціальної стратифікації суспільства та розробки концептуальних підходів щодо забезпечення регулювання бідності в Україні за умов сучасної соціальної трансформації застосовано ідеї й дослідження класичної соціології, зокрема, давньогрецьких філософів, соціологів та економістів класичного й сучасного етапів розвитку науки.

Пильну увагу приділено:

зростанню добробуту населення як фактору усталеності суспільного розвитку, за А. Смітом, котрий вважав, що саме середній клас визначає майбутнє розвитку суспільства;

обґрунтуванню необхідності прогресивного оподаткування та встановлення неоподаткованого мінімуму на основі теорії “рівності пожертви” Д. Мілля;

вченню Т. Мальтуса щодо циклічності економічного розвитку, згідно з яким соціально-економічний добробут суспільства визначається не стільки рівнем розвитку виробництва, скільки “природним законом народонаселення”.

Визначенню особливостей суспільного розвитку сприяло звернення до праць економістів “нової хвилі”. Так, Н. Сеніор розрізняє три властивості речей: вартість, корисність та обсяг пропозиції.

Швейцарський економіст та історик С. Сісмонді одним із перших вказав на необхідність проведення державою активної соціальної політики та запропонував механізми соціального захисту, які б допомагали вирішувати соціальні проблеми без знищення капіталізму й індивідуальної ініціативи.

За Г. Спенсером, еволюція фізичних та інтелектуальних здібностей членів суспільства перебуває у взаємозалежності з еволюцією соціальною.

Інакше бідність подається в концепції соціального детермінізму. Прихильники егалітарного напряму у вивченні бідності (Е. Реклю, К. Маркс, Ф. Енгельс) однозначно трактують бідність як соціальне зло, з яким потрібно боротися. соціологічний бідність суспільство

Вважається, що перше системне дослідження проблеми бідності провів Б.С. Роунтрі. Йому ж і належить перше формальне визначення бідності, для чого він ввів концепцію кошика базових продуктів.

Багатовимірність підходу до проблеми бідності можна також проілюструвати на прикладі оригінального дослідження, проведеного у Великобританії Дж. Маком та С. Ланслеєм. Його особливість полягає в тому, що акцент зроблено не на думці експертів про необхідні атрибути мінімального рівня життя, а на уявленні про прийнятні стандарти життя, що переважають у суспільстві.

Сучасні концепції бідності розглядають депривацію як значно ширше явище. На зміну поняттю “фізична дієздатність” прийшло поняття “соціальна дієздатність”.

З метою більш глибокого розуміння процесів зосередження доходів розглянуто два способи вимірювання нерівномірності розподілу суспільного багатства: з погляду функцій суспільного благополуччя та статистичного підходу.

Детально розглянуто результати трансформаційних перетворень, за якими країни соціалістичного табору з їх негнучкою, надмірно централізованою системою, що недостатньо спирається на економічні стимули, не зуміли, на відміну від західних країн з ринковою економікою, вчасно розпочати необхідні перетворення.

Під час трансформаційного спаду країни Східної Європи (наприклад, Чеська Республіка, Польща, Угорщина) успішно подолали нижню точку падіння. Ці країни при відносно високому рівні інфляції порівняно з ринковими економіками Західної Європи - від 10% (Чеська Республіка 1994 р.) до 43% (Польща 1992 р.) - у період з 1992 р. до 1994 р. знову досягли позитивного реального економічного зростання.

Тривале перебування країни в стані бідності в процесі еволюції змінює саму природу бідності від фізичної до інтелектуальної, психологічної, розумової, духовної бідності й призводить до деградації всього суспільства. Показано, що підвищення середнього рівня доходів громадян не змінює основних тенденцій диференціації рівня життя населення. Відповідно до методології країн ОЕСР (Організація економічної співпраці та розвитку), коефіцієнт Джині в Україні становить 0,33-0,35, тоді як у провідних західних країнах - 0,15-0,17. Це свідчить про поглиблення диференціації населення як у межах країни, так і порівняно з провідними західними країнами.

Визначення межі бідності дуже важливе з практичної точки зору. Якщо в країні багато бідних, витрати держави на соціальні допомоги автоматично зростають, що, в свою чергу, збільшує навантаження на інші прошарки суспільства.

У дослідженні подано визначення термінів “бідність” та “регуляція бідності”. Зроблено припущення, що формулювання проблеми “подолання бідності” є не досить коректним, оскільки бідність у будь-якому суспільстві є здійсненим фактом і закономірним явищем. Тому логічніше було б вести мову про регуляцію бідності в суспільстві.

У другому розділі - “Сутність, характеристики й закономірності історичного розвитку бідності у світі та Україні” - детальні дослідження соціально-економічного розвитку країн світу дають змогу зробити висновок про те, що значний позитивний вплив на всі сторони життя відбувся у країнах, які ще на початку ХІХ ст. зорієнтували свій розвиток на промислове виробництво, технічний прогрес, що було б неможливо без досягнень науки. Значно покращився рівень життя та соціально-економічний стан у країнах, які змогли використати наукові досягнення для вдосконалення виробничих процесів, диверсифікації промисловості.

Консолідація внутрішнього ринку та промисловий переворот стали важливими стимулами соціального й економічного зростання в Англії, Франції, Німеччині, США.

Розглянуто вплив “історичного моменту” на соціально-економічний розвиток України. Цінність цього дослідження полягає в тому, що в ньому розкрито соціальні основи української економіки, проблеми соціальної справедливості, співвідношення соціального розвитку, політики та економіки в становленні національного менталітету.

Показано важливість соціально-економічної думки щодо регулювання економічних відносин з боку держави. Розкрито послідовний цілеспрямований курс інших держав на усунення українців від участі в міському самоуправлінні, дискримінації, що торкнулася також української мови й освіти. Найважливішим у цьому контексті є розуміння того, що вивести Україну на шлях соціально-економічного розвитку можна лише силою своєї індивідуальності й розвитку інтелектуального потенціалу, зміцнивши її позиції у світі шляхом розвитку освіти й культури, виховання народу.

У сучасних умовах важливого значення набуває не тільки теоретичне осмислення соціальних аспектів проблеми рівня життя населення України та способів, програм і планів щодо його підвищення, а й відкритого всебічного дослідження етапів еволюції та особливостей української бідності, що дає змогу визначити можливі наслідки цього явища.

Доведено, що всі три голодомори в Україні (1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр.) мають спільне політико-економічне походження й виступали лише способом запровадження відповідної моделі управління, яка поставила мільйони людей на межу фізичного виживання.

Аргументовано, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства від формування науково обґрунтованої державної політики та можливостей мінімізації бідності значною мірою залежатиме добробут суспільства. У цьому контексті Україна повинна послідовно орієнтуватись на економічну усталеність, економічний розвиток.

Доведено, що в аспекті боротьби української держави з бідністю населення пріоритетне місце належить програмній діяльності з розвитку середнього класу в Україні.

Нині людина як ніколи потребує створення середовища, забезпечення гарантій якісного соціального розвитку для майбутніх поколінь. Необхідно не стільки декларування в міжнародних угодах та інших законодавчих актах глобальних, національних, регіональних, місцевих і індивідуальних програм розвитку суспільства та підвищення рівня життя населення, скільки ґрунтовне соціально-технологічне їх забезпечення.

Загострення глобальних проблем сучасної цивілізації спричинює потребу в негайному й ефективному соціоінженерному опрацюванні шляхів розв'язання цих проблем, оскільки ці явища негативно впливають на рівень життя і в нашій країні.

Цілі покоління, які не встигають пристосуватися до змін, що відбуваються, вже зараз зазнають труднощів в адаптації до нових соціальних реалій. Тому соціально-технологічна діяльність, поставивши в центр своєї уваги особистість людини, повинна стати тим ефективним і дієвим інструментом полегшення адаптаційних процесів, які зроблять життя сучасної людини соціально більш значущим і водночас адекватним запитам сучасного соціального часу й викликам ХХІ ст.

Доцільно було б використовувати досвід успішних країн постсоціалістичного табору і поряд з підвищенням мінімальної заробітної плати створювати умови для розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, що зберігає національну ідентичність і колорит нації, створює умови для здорової конкуренції новітніх технологій, виводить країну на якісно новий рівень життя, робить її конкурентоспроможною на світовому ринку.

Потреби ринку праці доцільно було б максимально співвідносити з напрямами фахової підготовки молодих спеціалістів, щоб трудова діяльність починалась не з перекваліфікації, а вже набута професія вдосконалювалась упродовж життя. Це збереже державні кошти на перепідготовку фахівців відповідно до потреб ринку праці та дасть змогу мати в Україні не тільки добре теоретично підготовлених спеціалістів, що дуже важливо для наукової діяльності, а й високопрофесійних спеціалістів з практичним досвідом роботи, що важливо для безпосереднього втілення наукових ідей у виробництво.

У третьому розділі - “Дослідження програмного та технологічного забезпечення регуляції бідності в Україні” - запропоновано на ґрунті осмислення світового досвіду програмування та впровадження соціальних технологій подолання бідності мінімальну кількість ефективних кроків щодо скорочення масштабів бідності в Україні, що вимагає всебічного партнерства між країнами, які розвиваються, і розвинутими.

Заохочення зайнятості в офіційній економіці - це основа будь-якої стратегії, спрямованої проти бідності в країнах із середнім рівнем доходів, таких як Україна. Ця стратегія повинна сконцентруватися і на переміщенні робочих місць із тіньової економіки до офіційної, і на створенні нових привабливих робочих місць у легальній економіці.

Відмітною рисою бідності в Україні є те, що більшість бідних є нетиповими. Вони працездатні, володіють достатньо високим рівнем освіти і професійної підготовки, що теоретично мало б забезпечити одержання достатнього доходу й прийнятний рівень пенсій у відповідному віці.

На сьогодні бідність, впливаючи на фізичний, інтелектуальний і культурно-етичний стан людей, по суті, руйнує національну безпеку країни.

Вирішуючи проблему маргіналізації населення в Україні, дуже важливо вивчити можливості пристосування зарубіжного досвіду з подолання бідності та закласти основу для підвищення рівня життя в Україні.

Головна причина пасивної поведінки потенційних представників середнього класу - незатребуваність на ринку фахівців з вищим рівнем кваліфікації. Подібна тенденція поширена всюди, незалежно від галузі, сектора економіки або типу поселення, а окремі винятки не змінюють загальної картини. Фахівці з високим рівнем кваліфікації, здобувши відповідну освіту в Україні, у масовому порядку вимушені шукати роботу за кордоном, що породжує таке масове явище, як асоціальність, і перебуває на межі криміналу та аморальності.

Впливовою причиною, що перешкоджає розвитку рівноважної економічної системи, забезпеченню рівних соціально-економічних можливостей для населення по всій території країни, подоланню бідності й убогості, у роботі визнано територіальні диспропорції, що властиві всьому просторовому розміщенню продуктивних сил України. У ринкових умовах необхідна інтеграція регіонів у єдиний український соціальний, духовний, гуманітарний, політичний та економічний простір при збереженні регіонального різноманіття.

Аргументовано, що в сучасному світі не так володіння матеріальними благами, як володіння інформацією та інтелектуальним потенціалом визначають місце людини. Інвестиції в людський капітал і формування на цій основі інтелектуального капіталу суспільства перетворюються на пріоритетну загальнонаціональну справу.

Обґрунтовано, що виконання програми зайнятості, постійний моніторинг показників бідності, рівня життя населення та демографічної ситуації, інформування громадськості про хід заходів через засоби масової інформації, безумовно, надважливе. Запропоновано проводити дослідження точності й адекватності вибраної моделі вирішення питання покращення рівня життя людей шляхом введення в науковий обіг поняття “ефективність подолання бідності” з внесенням, у разі необхідності, коректив у розв'язання цього питання, з використанням різних процедур зіставлення модельних висновків, наслідків і оцінок дійсності.

Дослідження та вимірювання явища бідності в процесі розвитку суспільства показали, що некомплексність поглядів на явище бідності в суспільстві була однією з причин неефективного її подолання. Недостатнє усвідомлення явища бідності як сукупності факторів, що впливають на рівень депривації людини, негативно діє на регуляцію бідності в суспільстві.

Оцінювання ефективності подолання бідності в Україні - одне з найнеобхідніших, найважливіших і найвідповідальніших завдань сучасного соціально-економічного розвитку України з погляду висунення альтернативних варіантів перспективного розвитку. Вона допускає можливість на етапі здійснення Стратегії подолання бідності істотної її корекції або заміни іншими стратегіями, що більше відповідають умовам, які змінилися. Дослідження можливостей організації стратегій подолання бідності, оптимізація використовуваних заходів забезпечить ефективне використання людського ресурсу в довгостроковій перспективі як визначального чинника планування, вибору та здійснення стратегії подолання бідності в Україні.

Необхідно сформувати в людей нові ділові якості за дуже короткий час, змінити систему цінностей для ефективного вирішення питання підвищення особистого добробуту громадян в умовах постійних змін, змінити психологію ставлення до праці, а також сформувати елементи “культури праці”, заохотити активну позицію українських громадян.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми, що полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад осмислення стану, сутності, закономірності, специфіки та структури бідності в Україні, а також теоретичне осмислення у зв'язку із цим програмно-технологічних засад скорочення її масштабів. Отримані в процесі дослідження результати дають змогу зробити висновки й запропонувати рекомендації, що мають теоретичне та практичне значення.

1. Обґрунтовано, що бідність в Україні є не просто системою соціальних відносин, а закономірністю історичного розвитку країни, який періодично ставив народ України на межу фізичного виживання, що негативно позначалося як на рівні життя народу, так і на рівні його соціально-економічного розвитку з постійним та перманентним відновленням бідності під впливом сукупності факторів, які не дали Україні можливості взяти участь у формуванні світового ринку як підсистеми господарства, коли складалася система міжнародних соціально-економічних відносин як результат взаємодії всього комплексу світових господарських зв'язків.

2. Виявлено специфіку української бідності, шляхами регуляції якої може бути: завершення формування та комплексна розробка програм відповідної соціальної політики, підвищення адресності виплат і допомог малозабезпеченим верствам населення, врівноваження системи професійного навчання відповідно до ринку праці, зміщення акценту від боротьби за підвищення мінімальної заробітної плати до зменшення кількості людей, що її отримують, удосконалення політики зайнятості та відновлення стимулювальної функції заробітної плати, забезпечення відповідного рівня економічної й соціальної захищеності, запровадження єдиних стандартів рівня життя населення в усіх регіонах країни з урахуванням галузевої специфіки за рахунок максимально ефективного використання потенціалу регіонів та забезпечення додержання визначених державою соціальних гарантій для кожного громадянина незалежно від місця його проживання.

3. Розглянуто бідність у суспільстві як закономірне явище сучасного соціального життя суспільства, що визначається поняттям “структурна бідність”, яке відображає визнання бідності складовою суспільної системи, подолати яку неможливо лише шляхом економічного зростання.

4. Сформульовано та введено в науковий обіг поняття “регуляція бідності”, яке характеризує взаємозв'язок наукового та етичного підходів у вивченні бідності, акцентує увагу на закономірності різнобічного розвитку особистості, що є необхідною, але не достатньою умовою гармонійного розвитку як особистості, так і держави в цілому. Розвиток інтелектуального капіталу є ключовим компонентом стратегії конкурентоспроможності як окремих регіонів, так і країни в цілому. Без такого підходу матеріальну бідність подолати неможливо, бо вона весь час буде репродукуватися в наступних поколіннях українців.

5. Сформульовано та введено в науковий обіг поняття “ефективність подолання бідності”, що встановлює зв'язок між діями з подолання бідності та реальними результатами цього подолання, прискорює процес підвищення рівня життя в Україні, розвиває уміння орієнтуватися в можливих наслідках у майбутньому, надає можливість удосконалити процес запобігання бідності та унеможливлює бідність як довготривале явище в суспільстві, створює підґрунтя для формування середнього класу в Україні, який виступає еталоном громадянського суспільства, демонструє високий рівень соціальної активності, є гарантом усталеності суспільства й надійним партнером у соціально-економічних відносинах, а в громадянському суспільстві - чинником змін і якісних перетворень.

6. Аналіз наукових праць за темою дисертації засвідчив, що теорії бідності класичної та сучасної соціології через величезне переплетення підходів, напрямів і шкіл є такою сукупністю здобутих у соціології знань, які залишаються розрізненими та методологічно не об'єднаними, характеризуються домінуванням загальних підходів, відсутністю системного бачення бідності і її національної специфіки. Виходячи із цього, можна припустити, що соціальне знання проз бідність у майбутньому після відповідного його переосмислення та інтеграції можна розглядати як окрему галузь соціології - соціологію бідності.

7. На основі узагальнення світового досвіду розробки та впровадження соціальних технологій подолання бідності доведено, що для України, як країни трансформаційного періоду, рівноважливим є розвиток як кількісних, так і якісних аспектів зростання. Кількісні показники зростання не завжди приводять до ефективності показників підвищення рівня життя населення. Кількісних показників можна досягти за рахунок найбільш потужного фактора економічного зростання - технічного прогресу, хоча в аспекті кількісного зростання не можна ігнорувати і ряд природних, історичних та політичних факторів, таких як: забезпеченість країни різноманітними природними ресурсами; кількість і якість земельних угідь; кліматичні умови; соціальна, культурна, політична атмосфера; національні традиції; нарощування експорту. Якісних показників економічного зростання можна досягти за рахунок розробки ґрунтовних наукових засад удосконалення соціально-економічної політики загальнодержавного та регіонального розвитку країни.

8. Виявлено некомплексність наукових поглядів на бідність у суспільстві як сукупність факторів, що впливають на рівень депривації людини й не зводяться лише до характеристик соціально-економічного її стану, а суттєво доповнюються її соціально-психологічними та ціннісними параметрами. Тому державі поряд із забезпеченням економічного зростання необхідно сконцентруватися на позитивних зрушеннях у продуктивності виробництва; стимулювати фактори, які пов'язані з виходом економіки з тіні, новими технологіями та дрібносерійним виробництвом, з підвищенням мотивації та оплати праці, що формує добробут і позитивне соціальне самопочуття населення.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях

1. Євдокимова В.В. Тенденції осмислення бідності в класичній та сучасній науці / Ю.П. Сурмін, В.В. Євдокимова // Український соціум. - К., 2007. - № 5-6 (22-23). - С. 129-136.

2. Євдокимова В.В. Особливості проблеми виміру та подолання бідності в Україні / В.В. Євдокимова // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. - К. : Києво-Могилянська академія, 2008. - Т. 83. - С. 40-46.

3. Євдокимова В.В. Бідність як світова проблема та трансформація українського суспільства / В.В. Євдокимова // Нова парадигма. - К. : Вид-во імені М.П. Драгоманова, 2008. - Вип. 81. - С. 177-191.

4. Євдокимова В.В. Голодомор 1932-1933 років з позицій сучасних соціологічних концепцій бідності / В.В. Євдокимова // Персонал. - 2008. - № 2. - С. 96-101.

5. Євдокимова В.В. Модифікація життєвого рівня в Україні та мотиваційні чинники для його підвищення в умовах глобалізації / В.В. Євдокимова // Український соціум. - К., 2009. - № 3 (30). - С. 102-113.

6. Євдокимова В.В. Світове спрямування та соціально-економічний розвиток постсоціалістичних країн / В.В. Євдокимова // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. праць / [гол. ред. Скідін О.Л.]. - К. : КПУ, 2009. - Вип. 42. - С. 51-60.

7. Євдокимова В.В. Основні показники рівня життя населення в Україні та світі: порівняльний аналіз / В.В. Євдокимова // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. праць / [гол. ред. Скідін О.Л.]. - К. : КПУ, 2009. - Вип. 43. - С. 53-62.

Публікації в інших виданнях

8. Євдокимова В.В. Бідність / В.В. Євдокимова // Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін. ; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. - К. : НАДУ, 2010. - С. 63.

9. Євдокимова В.В. Бідності регуляція / В.В. Євдокимова // Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін. ; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. - К. : НАДУ, 2010. - С. 64.

10. Євдокимова В.В. Ефективна зайнятість як один із факторів подолання бідності в Україні / В.В. Євдокимова // Ринок праці та зайнятість населення. - 2009. - № 3. - С. 8-11.

Матеріали конференцій

11. Євдокимова В.В. Основні напрями регуляції бідності в Україні / В.В. Євдокимова // Демократичне врядування: наука, освіта, практика : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ. 29 трав. 2009 р. : у 4 т. / за заг. ред. В.П. Приходька, С.В. Загороднюка. - К. : НАДУ, 2009. - Т. 2. - С. 35-37.

12. Євдокимова В.В. Сучасний стан соціально-економічного розвитку українського суспільства та значення освіти у глобалізованому світі / В.В. Євдокимова // Освіта у ХХІ столітті: шляхи розвитку : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: інтеграція, творчість, інновації” м. Київ. МАУП. 22 травня 2009 р. - К. : Персонал, 2010. - Вип. 1. - С. 142-148.

Анотація

Євдокимова В.В. Теоретико-методологічні та програмно-технологічні складові регуляції бідності в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 - теорія та історія соціології - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2010.

У дисертації розкрито теоретико-методологічні складові осмислення та здійснено спробу програмно-технологічної регуляції бідності в Україні на базі адаптації зарубіжного досвіду вирішення цієї проблеми до специфічних для України умов. Розглянуто основоположні соціально-економічні теорії минулого та сучасні концепції бідності. З метою більш глибокого розуміння процесів розподілу доходів розглянуто два способи вимірювання нерівномірності розподілу суспільного багатства: з погляду функцій суспільного благополуччя та статистичного підходу.

На основі чинної Стратегії подолання бідності в Україні подано визначення термінів “бідність” та “регуляція бідності”. Запропоновано ввести в науковий обіг поняття “ефективність подолання бідності” при проведенні дослідження точності й адекватності вибраної моделі вирішення завдання покращення рівня життя людей з внесенням у разі необхідності коректив у розв'язання цього питання, з використанням різних процедур зіставлення модельних висновків, наслідків і оцінок дійсності.

Ключові слова: складові бідності, нерівномірність доходів, регуляція бідності, ефективність подолання бідності, суспільне благополуччя, матеріальне забезпечення, середній клас.

Аннотация

Євдокимова В.В. Теоретико-методологические и программно-технологические составляющие регуляции бедности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.01 - теория и история социологии. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена раскрытию теоретико-методологических составляющих осмысления и осуществлению попытки программно-технологической регуляции бедности в Украине на основе адаптации зарубежного опыта решения этой проблемы к специфическим для Украины условиям.

Рассмотрены основополагающие социально-экономические теории прошлого, без чего невозможно правильно понять, оценить и охарактеризовать экономические процессы современного общества.

Современные концепции бедности рассматривают депривацию как более широкое явление. На смену понятию “физическая дееспособность” пришло понятие “социальная дееспособность”.

С целью более глубокого понимания процессов распределения доходов рассмотрено два способа измерения неравномерности распределения общественного богатства: с точки зрения функций общественного благополучия и статистического подхода.

На основе действующей Стратегии преодоления бедности в Украине дано определение терминам “бедность” и “регуляция бедности”. Предложено ввести понятие “эффективность преодоления бедности” при проведении исследования точности и адекватности выбранной модели решения задачи улучшения уровня жизни людей с внесением в случае необходимости корректив в решение данного вопроса, с использованием процедур сопоставления модельных выводов, последствий и оценок действительности.

В работе исследованы современные социологические концепции бедности как закономерные явления в социальной жизни общества, которые определяются понятием “структурная бедность”, отображающим признание бедности составляющей частью общественной системы, преодолеть которую невозможно лишь путем экономического роста.

В результате исследования научных трудов по теме диссертации доказано, что теории бедности классической и современной социологии через огромное переплетение подходов, направлений и школ являются такой совокупностью полученных в социологии знаний, которые остаются разрозненными и методологически не объединенными, характеризуются доминированием общих подходов, отсутствием системного виденья бедности и ее национальной специфики. Исходя из этого, можно допустить, что социальное знание бедности в будущем, после соответствующего его переосмысления и интеграции, можно рассматривать как отдельную отрасль социологии - социологию бедности.

Подчеркнута целесообразность использования опыта, приобретенного успешными странами постсоциалистического лагеря, которые вместе с повышением минимальной заработной платы создавали условия для развития малого и среднего бизнеса, в Украине, что сохраняет национальную идентичность нации, создает условия для здоровой конкуренции новейших технологий, выводит страну на качественно новый уровень жизни, делает ее конкурентноспособной по сравнению с другими странами мира.

Обоснована необходимость потребности рынка труда максимально соотносить с направлениями профессиональной подготовки молодых специалистов, чтобы трудовая деятельность начиналась не с переквалификации, а уже приобретенная профессия совершенствовалась на протяжении жизни. Это сохранит государственные средства на переподготовку специалистов в соответствии с потребностями рынка труда и позволит иметь в Украине не только хорошо теоретически подготовленных специалистов, что очень важно для научной деятельности, но и высокопрофессиональных специалистов с практическим опытом работы, что важно для непосредственного внедрения научных идей в производство.

Доказано, что оценка эффективности преодоления бедности в Украине - одна из самых важных и ответственных задач современного социально-экономического развития Украины с точки зрения рекомендации альтернативных вариантов перспективного развития. Она допускает возможность на этапе осуществления Стратегии преодоления бедности существенной ее коррекции или замены другими стратегиями, более соответствующими изменившимся условиям. Исследование возможностей организации стратегий преодоления бедности, оптимизация используемых мероприятий обеспечит эффективное использование человеческого ресурса в долгосрочной перспективе как определяющего фактора планирования, выбора и осуществления стратегии преодоления бедности в Украине.

Ключевые слова: составляющие бедности, неравномерность доходов, регуляция бедности, эффективность преодоления бедности, общественное благополучие, материальное обеспечение, средний класс.

Annotation

Evdokymova V.V. Theory-methodological and programmatic-technological components of adjusting the poverty in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sociological sciences after speciality 22.00.01 - theory and history of sociology. - Classic Private University. - Zaporozhja, 2010.

Dissertation is devoted to opening theory-methodological aspects of comprehension and carried out the attempt of the programmatic-technological adjusting to the phenomenon of poverty in Ukraine on the base of adaptation of foreign experience about decision of this problem to the terms specific for Ukraine.

The fundamental socio-economic theories of the pas and modern conceptions of poverty are considered.

With the purpose of more deep understanding of allocation processes of profits two methods of measuring unevenness of distributing public riches are considered: from the point of view the functions of public prosperity and statistical approach.

Taking for basis operating Strategy of overcoming poverty in Ukraine it is suggested to enter the concept of “efficiency of poverty overcoming” during conducting research of exactness and adequacy of the chosen model of decision of task of improvement of standard of living of people, with bringing, in the case of necessity, the decision of this question, with the use of different procedures of comparison of model conclusions, consequences and estimations of reality.

Key words: constituents of poverty, unevenness of profits, adjusting of poverty, efficiency of overcoming of poverty, public prosperity, material providing, middle class.

Размещено на Allbest.ru

...