Стильові особливості повсякденних практик українських підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

УДК 316.334.2

Спеціальність 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Стильові особливості повсякденних практик українських підлітків

Бондар Тетяна Василівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна

Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Арбєніна Віра Леонідівна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри соціології

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор Нагорний Борис Григорович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, завідувач кафедри соціології

кандидат соціологічних наук, доцент Князєва Олена Володимирівна, Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова, доцент кафедри соціології Інституту соціальних наук

Захист відбудеться 07 грудня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 2-49.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий „28” жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Шеремет

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Дослідження життєдіяльності молоді та її духовного світу ніколи не втрачають своєї значущості, оскільки не тільки сприяють формуванню адекватного уявлення щодо сьогоденного стану суспільства, але й надають значні прогностичні можливості. Особливий інтерес в останньому плані становлять дослідження підліткової когорти. Є всі підстави вважати, що сучасні українські підлітки, формативний період соціалізації яких відбувався за часів незалежної України, в умовах кардинальної трансформації її економічних, політико-ідеологічних та культурних основ, будуть мати суттєві відмінності від старших вікових груп, у тому числі й тих, кого охоплює номінація „молодь”. Адже саме в період підлітковості, яка частіше за все визначається за формальними критеріями градації життєвого циклу людини й асоціюється із середнім шкільним віком (11-15 років), закладаються основи світосприйняття, ціннісної системи, визначаються життєві стратегії особистості. Тому вступ сучасних українських підлітків у „доросле” життя вже в найближчому майбутньому може суттєво змінити ситуацію, що склалася в країні.

Регулярно відстежувати процеси, що відбуваються в підлітковому середовищі, важливо й тому, що незавершеність процесу становлення особистості робить підлітків піддатливими щодо зовнішнього впливу, дозволяє агентам та інститутам соціалізації корегувати їх настанови, сферу інтересів, форми поведінки тощо у відповідності із суспільними цінностями, нормами, цілями розвитку. Однак ефективно діяти вони можуть у тому разі, якщо спираються на широку інформативну базу, в тому числі, на результати соціологічних досліджень життєдіяльності і стану свідомості представників цієї вікової групи.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Проведений огляд наукових публікацій виявив дуже обмежену кількість робіт, присвячених соціологічному аналізу особливостей підліткової молоді. Хоча в цілому молодіжна проблематика є однією з найбільш популярних, частіше за все йдеться або загалом про молодь, або про студентство, рідше - про старшокласників. Однак підлітковий вік має виразні психофізіологічні та соціально-психологічні особливості, які позначаються на усіх формах поведінки індивіда. Включення ж підлітків у загальну категорію „молодь” не дозволяє повною мірою виявити та врахувати ці особливості.

Серед небагатьох робіт, цілком присвячених вивченню цієї вікової групи, привертає увагу монографія „Підліток у великому місті: фактори та механізми соціалізації” (за ред. Л. Сокурянської), де на підставі результатів проведеного в 1998-1999 роках дослідження докладно аналізуються ціннісні орієнтації та життєві установки, спрямованість інтересів, поширеність актів агресії та девіацій у підлітковому середовищі тощо. Можна назвати ще низку статей, де висвітлюються окремі аспекти життєдіяльності та духовного світу підлітків: їх ціннісні орієнтації та життєві стратегії, протиріччя процесу соціалізації (Т. Ковальова у співавторстві зі С. Степановим; В. Магун у співавторстві з А. Літвінцевою; З. Селіванової; І. Шуригіної); культурне споживання (С. Цимбаленко у співавторстві з А. Шариковим та С. Щегловим; М. Ресенчука); роль сім'ї в розвитку підростаючої особистості (О. Балакірєва, Т. Гурко; О. Яременко). Найбільш активно та системно досліджується лише проблема девіантної поведінки підлітків: її поширеність, форми, фактори, що зумовлюють такі її прояви, як куріння, алкоголізм, наркоманія, злочинність, агресія (О. Балакірєва; Ю. Бутко; О. Волянська; О. Габіані; Я. Гілінський; О. Кабачная; В. Ніколаєвський; В. Пилипенко; І. Рущенко; О. Сапелкіна; Ю. Свєженцева; О. Сердюк; В. Соболєв; І. Шеремет; О. Яременко та ін.). Предметом дослідження стала й проблема соціального сирітства: її масштаби, причини та наслідки (О. Князева, І. Попова). Наукові праці, в яких би досліджувалися повсякденні практики підлітків та стиль їхнього життя, практично відсутні. Саме цю прогалину має заповнити дане дисертаційне дослідження, тим більш, що, як бачиться, саме в стильових особливостях повсякденних практик у найбільш синтезованому вигляді знаходить вияв і специфіка життєдіяльності підлітків, і їхні життєві орієнтири.

Що стосується проблеми стилю життя, то вона привертала увагу на різних етапах розвитку соціологічної думки. Традиція розглядати його як один із важливіших показників соціально-статусної та соціокультурної диференціації суспільства була закладена в роботах М. Вебера, Т. Веблена, Г. Зіммеля, Б. Тьорнера, Р. Парка та інших представників західної соціології. Становлення стилежиттєвого підходу як методологічної стратегії соціологічного аналізу пов'язують із працями французького соціолога П. Бурд'є, який розглядав даний феномен як цілісний комплекс соціальних практик, що відповідають як об'єктивній позиції індивіда в соціальному просторі, так і його суб'єктивним уявленням, тому, що П. Бурд'є визначає як габітус.

У радянській соціологічній науці сформувалася традиція розглядати стиль життя як один із проявів способу життя. Саме на визначення співвідношення способу та стилю життя спрямовані переважно роботи радянських учених 1970-1980-х років (І. Бестужев-Лада, О. Бутейко, Ю. Левада, Л. Сохань, В. Толстих, О. Ципко, В. Ядов та ін.). Найбільш фундаментальною працею цього періоду є колективна монографія „Стиль життя особистості”, за редакцією Л. Сохань та В. Тихоновича. Це чи не єдина досі публікація, де надається всебічний теоретико-методологічний аналіз стилю життя особистості, висвітлюються проблеми його емпіричного дослідження.

Останнім часом спостерігається зростання інтересу до проблеми стилю життя. Мабуть досить симптоматичним є повернення до цієї тематики авторського колективу Інституту соціології НАН України. У виданій у 2008 році монографії „Стилі життя: панорама змін” (за редакцією М. Шульги) увага акцентується на еволюції категорії „стиль життя” та новітніх тенденціях у розвитку сучасних стилів життя. Стилежиттєвий підхід знаходить додаткове обґрунтування та використовується у роботах Л. Бевзенко та О. Омельченко; предметом емпіричних досліджень стає стиль життя окремих соціальних груп: молодих громадян (Г. Осадча), людей похилого віку (Р. Ануфрієва), старшокласників, їх батьків та вчителів (В. Сьома), студентської молоді (Б. Нагорний, А. Ніколаєвська, Т. Пилаєва), підприємців (Я. Рощина), стильові ознаки громадянсько-політичних (О. Резнік) та культурно-дозвіллєвих практик (Л. Скокова, М. Шульга). Аналіз цих робіт підводить до висновку, що інтерпретація стилю життя як системи повсякденних практик виявилася досить плідною, дозволяє здійснити соціологічне вимірювання стилю життя.

Зв'язок роботи з науковим програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язано з науковими розробками, що здійснюються на кафедрі соціології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, й виконано в межах науково-дослідницької теми „Духовний світ сучасної української молоді: національні джерела та глобальні орієнтири” (шифр 5-10-10). Робота також відображає один із напрямів науково-дослідницької діяльності Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка й пов'язана, зокрема, з виконанням міжнародного проекту „Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді”. В цьому проекті дисертантка безпосередньо брала участь в організації опитування, обробці емпіричних даних та є одним з авторів наукового-аналітичних звітів.

Об'єктом дисертаційного дослідження є повсякденні практики українських підлітків.

Предмет дослідження - стильові особливості цих практик.

Мета дослідження: встановлення особливостей стилю життя підлітків як вікової соціально-демографічної групи та виявлення тих субкультурних типів стилю життя, що представлені в підлітковому середовищі.

Досягнення мети передбачало вирішення таких завдань:

визначення теоретико-методологічних засад дослідження стильових особливостей повсякденних практик підлітків, у тому числі уточнення категоріального апарату дослідження, методики вимірювання стилю життя підлітків;

виокремлення психологічних, статусно-рольових та соціокультурних особливостей підліткового віку, які можуть впливати на структуру повсякденних практик та стиль життя цієї соціально-демографічної групи;

встановлення патернів організації повсякденних практик підлітків, форм поведінки, поширених у підлітковому середовищі, у тому числі форм девіації;

виявлення стильової диференціації підліткових компаній та характеристика їх субкультурних типів;

визначення факторів, що впливають на вибір стилю та чинників задоволеності українських підлітків стилем свого життя.

Теоретико-методологічною базою дисертаційного дослідження слугували розробки з проблем стилю життя та субкультури; концепції повсякденних практик; напрацювання з психології вікового розвитку та теорії соціалізації. Загальній концепції роботи відповідає інтерпретація стилю життя як показника соціокультурної диференціації суспільства (П. Бурд'є, Т. Веблен, Л. Іонін, О. Тоффлер та ін.) та стилежиттєвий підхід як така стратегія соціологічного аналізу, де поняття „стиль життя” виступає як центральне (Л. Бевзенко, П. Бурд'є, О. Злобіна, Г.-П. Мюллер, О. Омельченко, О. Резник, Л. Сохань, М. Шульга).

При уточненні сутності феномену субкультури, враховувались розробки в цій галузі М. Брейка, С. Ейзенштадта, С. Левкової, В. Лукова, К. Мюллера, О. Омельченко, Т. Парсонса, М. Тітлея, О. Яворницької та ін. Пов'язати стилежиттєвий та субкультурний підходи до аналізу життєдіяльності підліткової молоді дозволяє інтерпретація субкультури як системи життєвих стилей (М. Брейк).

З'ясуванню сутності концепції практик сприяв аналіз робіт П. Блау, П. Бурд'є, В. Волкова, Г. Гарфінкеля, О. Хархордіна, Дж. Хоманса, А. Шюца. Авторське бачення феномену „повсякденні практики” сформувалось на підставі того розуміння повсякденності, яке пропонує Л. Іонін.

Пошук системи факторів, що визначають типи стилю життя підлітків, зумовив необхідність звернутись до напрацювань у галузі вікового розвитку та теорії соціалізації. Аналіз робіт Ш. Блер, Л. Виготського, Д. Ельконіна, Е. Еріксона, Л. Кольберга, І. Кона, К. Левіна, О. Леонтьєва, С. Холла, Е. Шпрангера та ін., дозволив виокремити ті особливості підліткового віку, які визначають структуру повсякденних практик та накладають відбиток на стиль життя цієї соціально-демографічної групи.

Поєднання практичної парадигми, структурного, стильожиттєвого та субкультурного підходів видається саме тією методологічною стратегією, яка дозволяє реалізувати цілі та завдання нашої дисертаційної роботи.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань застосовувалися статистичний аналіз, такі загальнонаукові методи, як аналіз та синтез, логічне узагальнення, редукція (зведення) теоретичних понять до їх емпіричних ознак. Визначення патернів організації повсякденного життя підлітків здійснювалося за допомогою структурного аналізу. Первинна соціологічна інформація отримана методом анкетування. Для її аналізу використовувалися такі математично-статистичні методи, як двомірний розподіл даних, кореляційний та факторний аналіз.

Емпірична база дослідження. У дисертаційній роботі автор спирається на результати започаткованого в 1982 році за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) міжнародного дослідницького проекту „Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді (HBSC - Health Behaviour in School- Aged Children: a WHO Cross-National Study), до якого в останні роки приєдналася й Україна (організація-виконавець - Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка, керівник проекту в Україні - кандидат соціологічних наук О. Балакірєва; координатор дослідження - автор дисертаційної роботи). Українськими учасниками проекту було проведено за участю автора дві хвилі опитувань учнівської молоді. Йому підлягали учні 6-го, 8-го та 10-го класів загальноосвітніх шкіл, а також І курсу професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації (технікуми, училища, коледжі тощо) на базі неповної середньої освіти. Цільовою групою були представники трьох вікових груп: 11, 13 та 15 років, які презентують підліткову категорію молоді.

Усього було опитано у 2002 році 5267 респондентів у 280 навчальних закладах, розташованих у 281 населеному пункті (187 містах та 94 селах України), у 2006 році - 6535 респондентів з 335 навчальних закладів, розташованих у 227 населених пунктах (124 містах та 103 селах України).

Спираючись перш за все на український масив даних, у тих випадках, коли це було можливо, ми порівнювали ситуацію, що склалася в Україні, із ситуацією в інших країнах - учасниках міжнародного проекту HBSC. Це дозволило визначити ті особливості стилю життя, які притаманні загалом підлітковому віку і є проявом інтернаціональних тенденцій у молодіжній культурі, й ті характеристики стилю життя, які віддзеркалюють національну специфіку, є наслідком сьогоденної економічної та соціокультурної ситуації в Україні. підлітковий соціальний демографічний повсякденний

Наукова новизна роботи полягає у вирішенні важливих завдань подальшого розвитку соціології молоді - концептуалізації феномену стилю життя підлітків, визначенні його типів, поширених серед українських підлітків, встановленні головних детермінант стилеутворення в умовах сучасного українського суспільства та в удосконаленні методики емпіричного аналізу стилю життя соціальної групи.

Уперше:

теоретично обґрунтована та емпірично підтверджена можливість інтеграції стилежиттєвого та субкультурного підходів до аналізу повсякденних практик, що дозволило схарактеризувати особливості підліткового стилю життя як таких поведінкових проявів, які через широку їх розповсюдженість стають характерними ознаками відповідного покоління молоді та субкультурні типи стилю життя - моделі поведінки, що притаманні окремим групам молоді;

введено до наукового обігу та надане авторське визначення стилю життя підлітків як прояву сталих рис їх повсякденних практик, структура та зміст яких обумовлені психологічними особливостями підліткового віку, соціально-статусним положенням цієї соціально-демографічної групи, соціальними ресурсами, якими можуть скористатись її представники, їх інтересами, схильностями, смисложиттєвими орієнтаціями;

доведено, що основним середовищем, де формуються та презентуються у підлітковому віці індивідуальні стилі життя, є компанія однолітків, що дозволило застосувати підхід до визначення притаманного для підліткової молоді стилю життя шляхом аналізу повсякденних практик підліткових компаній.

Удосконалено:

методичні підходи до розрізнення на емпіричному рівні усталених форм поведінки особистості та стилізації, зокрема, застосування такої методичної процедури, як зіставлення форм поведінки індивіда поза межами компанії та поведінкових практик тих компаній, до яких він входить, дозволило встановити, що такі явища, як тютюнопаління, вживання алкоголю тощо можуть бути не усталеною звичкою, а формою соціальної мімікрії, засобом самоствердження в референтному колі.

Отримали подальший розвиток:

інформаційна база щодо реальних умов життєдіяльності українських підлітків, структури та стильових особливостей їх повсякденних практик, що є необхідною умовою удосконалення виховної роботи з цією категорією молоді;

концепції щодо детермінант стилеутворення: встановлено, що на вибір у підлітковому віці стилю життя впливають такі умови життєдіяльності, як матеріальний стан батьківської родини та характер взаємин в ній, стан здоров'я, приналежність підлітка до компанії з позитивною або негативною (відносно суспільних норм) спрямованістю;

уявлення щодо представлених у підлітковому середовищі моделей бажаного стилю життя, зокрема, встановлено, що такими можуть вважатися і стилежиттєві прояви, що кваліфікуються як девіантні.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в апробації та підтвердженні продуктивності поєднання практичної парадигми, стилежиттєвого та субкультурного підходів до аналізу життєдіяльності особистості та групи; у соціологічній концептуалізації феноменів „підлітковий стиль життя” та „субкультурні типи підліткового стилю життя”; в розширенні уявлень щодо найбільш значущих факторів стилеутворення в підлітковому віці.

Практичне значення роботи полягає в тому, що на підставі широкомасштабних порівняльних досліджень, репрезентативних для сучасного покоління підліткової молоді України, одержано реальне уявлення щодо структури та змісту її повсякденних практик, акцентовано увагу на існуванні негативних тенденцій у поведінкових проявах та життєвих орієнтаціях підростаючого покоління.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення та практичні результати дисертаційної роботи були представлені у вигляді статей та доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції «Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень» (Київ, 2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції проекту «Молодь за здоров'я-2»: "Роль міжгалузевого багаторівневого співробітництва у формуванні здорового способу життя молоді" (Київ, 2004); Харківських соціологічних читаннях (2003); Всеросійському соціологічному конгресі (Москва, 2006); Якубинській науковій сесії (Харків, 2008); І конгресі соціологічної асоціації України (Харків, 2009); І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання надання медичної та соціальної допомоги підліткам та молоді. Перспективи розвитку «дружніх до молоді» медичних послуг підліткам та молоді в Україні» (Київ, 2009).

Публікації. Основні результати відображені у 9 публікаціях, 8 із яких надруковані у виданнях, що затверджені як фахові ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що мають підрозділи, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 186 сторінок, з них 166 сторінок займає основна частина, 14 сторінок - список використаних джерел (146 найменувань), 6 сторінок - додатки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, охарактеризовано ступінь наукової розробленості проблеми, визначаються мета, завдання, теоретичні засади та емпірична база дослідження; аргументуються теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження повсякденних практик підлітків з позиції стилежиттєвого підходу” проаналізовано інтерпретації поняття „стиль життя”, що представлені в класичній і сучасній соціології, існуючі методологічні підходи до дослідження стилю життя особистості та груп; узагальнено ті особливості підліткового віку, що обумовлюють стиль життя цієї соціально-демографічної групи, визначені концептуальні положення програми соціологічного аналізу повсякденних практик підлітків як стилеутворюючої ознаки.

Перший підрозділ „Поняття „стиль життя”: інтерпретації, проблеми соціологічного вимірювання” присвячений з'ясуванню сутності цього феномену та його трактуванню на різних етапах розвитку соціологічної думки. На підставі аналізу робіт П. Бурд'є, М. Вебера, Т. Веблена, Г. Зіммеля, О. Тофлера, Л. Уорнера та інших західних вчених робиться висновок, щодо двох контекстів використання поняття „стиль життя”: по-перше, в контексті соціальної стратифікації суспільства як одну з ознак, що символізує приналежність до визначеного статусу (зазвичай, найбільш престижного) та підкріплює його; по-друге, в контексті соціокультурної диференціації суспільства на підставі різних практик споживання, манер, смаків, доступу до високостатусних соціальних мереж тощо. Саме така інтерпретація стилю життя, яка найбільш відповідає специфіці сучасного суспільства, робить дослідження соціальної стратифікації сфокусованими на вивченні вибору життєвих стилів. У роботі аналізуються ті сформульовані П. Бурд'є положення, які заклали основи стилежиттєвого підходу як особливої методологічної стратегії соціологічного аналізу і концептуалізації феномену стилю життя як цілісного комплексу соціальних практик.

Аналізуючи досвід радянської соціології з вивчення проблеми стилю життя у його співвідношенні зі способом життя, новітні публікації з цієї теми українських та російських дослідників, автор особливу увагу приділяє проблемі емпіричного аналізу стилю життя. Зазначається, що спроби виокремити на теоретичному рівні наскрізні показники стилю життя як цілісного утворення виявились такими, що їх важко реалізувати і через значну чисельність таких показників; і через необхідність використання для цього майже всього арсеналу методів соціологічних та соціально-психологічних досліджень, а головне - через суттєву специфіку кожної із соціальних практик. Більш результативними є спроби встановити існуючі типи стилю життя, коли йдеться про його прояви в окремих сферах життєдіяльності або в конкретних видах соціальних практик. Плідною може бути й орієнтація на побудову емпіричної (з використанням методів математико-статистичного аналізу) типології стилю життя.

Усе вищезазначене обумовило вибір автором такої дослідницької стратегії, яка передбачає попередній аналіз специфіки підліткової групи й визначення на цій підставі тих повсякденних практик, в яких найбільшою мірою може реалізуватися прагнення її представників до самовиявлення через вибір того чи іншого стилю життя.

У другому підрозділі „Підліткова група: її особливості в контексті дослідження стилю життя” аргументується можливість розглядати підлітків як таку соціально-демографічну групу, що має спільні особливості у своїх повсякденних практиках та стилі життя.

На підставі аналізу робіт визнаних фахівців з психології вікового розвитку (Л. Божович, Ш. Бюлер, Л. Виготського, Д. Ельконіна, Е. Еріксона, Л. Кольберга, К. Левіна, О. Леонтьєва, З. Фрейда, С. Холла, Е. Шпрангера тощо) схарактеризовані найбільш значущі особливості підлітковості. До таких, що обумовлюють специфіку підліткового стилю життя, віднесені: почуття дорослості як особлива форма самосвідомості, якісно новий рівень домагань, що передують тому становищу, якого підліток ще не досяг; емансипація від батьків та батьківського впливу; висока ціннісна значущість приналежності до компанії однолітків і перетворення спілкування з ними в провідний вид діяльності. Усе це є тими аргументами, які обґрунтовують правомірність вивчення підліткового стилю життя шляхом аналізу особливостей підліткових компаній.

Аналіз специфіки підліткового віку з позицій соціологічного підходу зумовлює звернення в роботі до проблеми сутності процесу соціалізації. Виходячи із уявлення щодо його об'єктивно-суб'єктивної природи, автор особливу увагу звертає на протиріччя того періоду процесу соціалізації, який вважається формативним. Йдеться про різну спрямованість впливу на молоду людину різних агентів соціалізації, про невідповідність цілей, цінностей, зразків поведінки, які пропонують інститути суспільства, тій реальній практиці життя, з якою стикається підліток, про невідповідність вимог культури вимогам „натури”, тобто психогенетичній схильності індивіда. Саме цим пояснюється формування різних типів особистості, різних типів стилю життя.

Полемізуючи з Т. Парсонсом, К. Левіним, Ш. Ейзенштадтом, які наголошують на межовості, маргінальності соціального статусу підлітків, автор доводить, що етап підготовки до дорослого життя не може вважатися періодом „структурованої безвідповідальності” (Т. Парсонс), адже й він передбачає виконання цілої низки суспільно-значущих функцій. Однією з найважливіших, при цьому законодавчо закріплених в Україні, як і в більшості сучасних цивілізованих держав, є навчальна діяльність. Це дозволяє вважати не тільки спілкування, але й навчання провідним видом діяльності в підлітковий період становлення особистості.

У третьому підрозділі „Стиль життя підлітків як прояв молодіжних субкультур” аналізується зміст понять „молодіжна культура” та „молодіжні субкультури”, уточнюються їх співвідношення, аргументується положення щодо стилю життя підлітків як субкультурного утворення та складової молодіжної культури. Простежуючи історію формування концептів „молодіжна культура” та „молодіжні субкультури”, їх трактовки, які пропонують М. Брейк, Д. Кларк, С. Левікова, О. Омельченко, Т. Парсонс, Ш. Ейзенштадт та інші, автор полемізує з думкою щодо переродження в сучасному суспільстві молодіжної культури „в культуру для молодих” (С. Левікова), або ж в „молодіжний стиль життя” (О. Омельченко). Доводиться, що, незважаючи на очевидну сьогодні комерційну природу багатьох культурних форм, які мають презентувати „молодіжний стиль”, його витоки знаходяться в самодіяльності самої молоді, яка з численних пропозицій ринку, мас-медіа тощо обирає те, що відповідає її смакам і потребі в самоідентифікації як поколінної спільноти.

Аргументоване в роботі співвідношення понять „молодіжна культура” та „молодіжні субкультури” як цілого та його частин, тобто ексклюзивних культурних форм, які продукують та репрезентують окремі групи молоді, орієнтує на пошук того загального, що характерне для підліткового стилю життя, і того особливого, що притаманне окремим його типам, представленим у підлітковому середовищі.

У четвертому підрозділі „Типові повсякденні практики підлітків як стилеутворююча ознака: концептуальні положення програми соціологічного аналізу” головна увага приділяється уточненню поняття „повсякденні практики”, обґрунтуванню можливості розглядати їх зміст як стилеутворюючу ознаку, формулюються гіпотези дослідження. Зазначається, що й поняття „практики”, й поняття „повсякденність” широко застосовуються в соціологічному дискурсі. Останнє, зокрема, вважається основоположним у феноменологічній соціології і пов'язано з роботами А. Шюца, який заклав традицію інтерпретації повсякденності як особливої форми сприйняття та усвідомлення світу таким, як він уявляється діючому індивіду. Однак подальше використання терміну „повсякденність” у найрізноманітніших контекстах призвело до того, що воно втратило свою чітку визначеність, а його зміст з'ясовується шляхом протиставлення неповсякденному (Л. Іонін, О. Мусієздов). Аналіз таких опозиційних характеристик дозволив автору обрати як „робоче” визначення повсякденності як процесу життєдіяльності індивіда, що розгортається у звичних, загальновідомих ситуаціях. Щодо поняття „практика”, то його використання в різних контекстах та в межах різних наукових теорій призвело до значної варіативності його інтерпретацій. Разом із тим можна говорити про становлення спільної для багатьох соціальних наук практичної парадигми, яка в центр своєї уваги ставить діючого суб'єкта. Сформульоване в роботі уявлення щодо повсякденних практик як рутинізованого типу поведінки в основних сферах життєдіяльності дозволяє розглядати їх зміст та форми як ознаку того стилю життя, який особистість більш-менш свідомо обирає.

У роботі показано, що детермінованість структури повсякденного життя підлітків багатьма спільними об'єктивними обставинами, психофізіологічними та соціально-психологічними особливостями підліткового віку утворює типовий для цієї соціально-демографічної групи простір повсякденних практик, який включає побутову діяльність та взаємини з батьками; навчальну діяльність та взаємодію з однокласниками та вчителями; дозвілля та споживання; спілкування з друзями та членами своєї компанії. Разом із тим, питома вага різних складових повсякденного життя, їх конфігурація, а головне - змістовне наповнення може бути суттєво відмінними. Усе це разом і визначає специфічні особливості стилю життя різних груп підлітків.

Підрозділ завершується переліком гіпотез, які сформульовані на підставі проведеного теоретико-методологічного аналізу й визначають спрямованість аналізу емпіричної інформації.

Другий розділ „Повсякденна життєдіяльність підлітків: структурний та типологічний аналіз” базується на результатах двох хвиль опитувань учнівської молоді України, проведеного в рамках реалізації міжнародного проекту „Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді”.

У першому підрозділі „Підліток у сімейному колі: умови життя та стиль взаємин” увага зосереджується на аналізі двох груп проблем: по-перше, це структура сучасної української сім'ї та рівень її матеріальної забезпеченості; по-друге - це стиль взаємин між дітьми та їхніми батьками, стиль виховання, що практикується в сім'ях. Констатується, що за показником типу структури сім'ї (повна, неповна, реструктурована, нерідна) ситуація в Україні відбиває загальну тенденцію трансформації сучасної сім'ї і є типовою для більшості країн Центральної та Східної Європи, де частка повних сімей становить приблизно дві третини від загалу. Застосування відпрацьованих у багатьох розвинених країнах критеріїв визначення рівня матеріального добробуту родини (враховується наявність у дитини власної кімнати, наявність та кількість автомобілів і комп'ютерів у сім'ї, кількість виїздів протягом року на свята/канікули), засвідчило, що чисельність українських сімей з низьким рівнем добробуту втричі перевищує середній показник по всіх країнах, які взяли участь у дослідженні. Однак самі українські підлітки оцінюють стан матеріальної забезпеченості своєї родини більш оптимістично. Невідповідність між об'єктивними та суб'єктивними оцінками матеріальної забезпеченості пояснюється автором вірогідністю застосування українськими респондентами інших еталонів визначення її стану, а стабільне зниження кількості більш високих оцінок добробуту сім'ї зі зростанням віку респондентів дає підстави вважати, що в даному разі йдеться не про констатацію фактів, а, скоріше, про прояв задоволеності - незадоволеності своїм життям. Саме в такій інтерпретації даний показник використовувався при подальшому аналізі.

У роботі схарактеризовано стан взаємин між підлітками та їхніми батьками. На підставі використання таких емпіричних індикаторів, як оцінки респондентами того, наскільки батьки їх люблять, розуміють та допомагають, наскільки можливе довірче спілкування з ними, виокремлено три типи взаємин: сприятливі (36%), несприятливі (10%), неусталені (54%). До останнього були віднесені ті випадки, коли позитивна оцінка одних із складових стилю взаємин поєднувалася з негативною оцінкою інших.

Спираючись на запропоновану французьким психологом М. Кле класифікацію стилів здійснення батьківської влади, автором був апробований такий засіб його вимірювання, як співвідношення між контролем та дозволом, між втручанням у життя молодої людини й наданням їй повної самостійності в організації та здійсненні свого життя. Це дозволило визначити такі стилі виховання, як автократичний, демократичний, ситуативно-демократичний, дозволяючий, ігноруючий, попускний та встановити їх поширеність (помітно домінують демократичний та ситуативно-демократичний стилі). Зазначається, що перелічені стилі виховання (мабуть, за винятком „ігноруючого”) не варто оцінювати з позицій добрий - поганий. На думку автора, головним критерієм їх кваліфікації має бути доцільність застосування того чи іншого з них з урахуванням конкретної ситуації, що склалась у кожній сім'ї.

У другому підрозділі „Складові повсякденного життя підлітків” повсякденність як сфера постійно відновлюваних соціальних практик аналізується в структурному та часовому вимірах. Предметом аналізу є поширеність та інтенсивність таких видів діяльності, як перегляд телепередач, робота за комп'ютером та комп'ютерні ігри, фізкультурно-оздоровчі заняття, спілкування з членами своєї компанії. Констатується майже поголовне залучення підлітків до перегляду телепрограм, а також великий обсяг часу, що витрачається на це (близько п'яти годин у будні), що дозволяє розглядати цей спосіб життєдіяльності як одну із найбільш типових повсякденних практик підлітків. Хоча на момент досліджень (2006 р.) власний комп'ютер мала приблизно кожна третя сім'я, використання комп'ютера і за прямим його призначенням, і як ігровий засіб досить міцно увійшло в повсякденність значної частини українських підлітків. Сумарний обсяг часу, який підліток проводить, сидячи за комп'ютером, майже дорівнює тому обсягу часу, який витрачається на телебачення, з тією різницею, що його дивляться щоденно майже всі підлітки, а користувачами комп'ютерів (не як ігрового засобу) є поки що менше половини. Зазначається, що всі ці малорухливі заняття не компенсуються в багатьох випадках фізичним навантаженням: лише 46% підлітків, що взяли участь у дослідженні, досить регулярно та інтенсивно займаються фізкультурою та спортом. Фізичне навантаження всіх інших не відповідає нормативам, розробленим Всесвітньою організацією охорони здоров'я. У роботі обговорюються можливі наслідки такої структури повсякденних практик, перш за все, - наслідки надмірного захоплення телебаченням з урахуванням змісту більшості телепрограм, що транслюються сьогодні.

Результати дослідження підтвердили зорієнтованість підлітків на спілкування з однолітками. За прийнятими у міжнародному проекті нормативами, кількість часу, яку витрачають українські підлітки на зустрічі з друзями (частіше чотирьох днів на тиждень), кваліфікується як інтенсивне спілкування, що робить принципово важливим його змістовне наповнення.

У третьому підрозділі „Підліток у колі друзів: типи повсякденних практик” головна увага приділяється змістовній складовій взаємодії з друзями. Аналіз частоти занять разом із друзями різними видами діяльності та їх поширеності дозволив виокремити ті дозвіллєві практики, що можуть вважатися типовою рисою підліткового стилю життя. Це гуляння на вулиці, прослуховування музики, танці, спілкування „віч-на-віч”. Інші виді практик виступають ознакою стилю життя окремих підліткових компаній. У результаті факторного аналізу виокремилися чотири групи взаємопов'язаних між собою занять, які на підставі їх переважної спрямованості були позначені як комунікативно-розважальні, інтелектуально-освітні, розважально-розвиваючі, розважально-релаксаційні практики. До першого фактора увійшли такі форми спільного проведення дозвілля, як прогулянки на вулиці, прослуховування музики та танці, спілкування з друзями „віч-на-віч”, походи куди-небудь повеселитися. Середній відсоток цих практик з частотою „раз на тиждень і більше” становить від 58 до 75%, що дозволяє вважати їх типовою рисою підліткового стилю життя. Другий фактор увібрав у себе практики, що мають переважно творчо-діяльнісний та освітній характер (заняття художньою діяльністю, походи в кіно, театр або на концерт, виконання навчальних завдань), волонтерська діяльність. Особливу увагу звертає на себе конфігурація третього фактора. До нього потрапили практики, які вкладаються у фонові очікування щодо того, чим має займатись “нормальний сучасний підліток”: трохи ігор, у тому числі комп'ютерних, спорту (а значить здоровий спосіб життя), посидіти в Інтернеті, виконати навчальні завдання. Фактороутворюючою ознакою четвертого типу практик виявилась бездіяльність („ніяких особливих справ, просто зависання”), яке поєднувалося з походами куди-небудь повеселитись (у бари, дискотеки), чатуванням в Інтернеті, походами в кіно, театр або на концерти.

У третьому розділі „Типи стилю життя українських підлітків та чинники їх вибору”, досліджуються риси, притаманні різним підлітковим компаніям.

У першому підрозділі „Стильова диференціація підліткових компаній” надається узагальнений портрет сучасних українських підлітків, змальованими з власного погляду на своє найближче оточення. Він підтверджує, що так звана „нормальна молодь” переважає, а згубні звички, ненормативні для підлітків зразки поведінки є менш поширеними. Виходячи із уявлення, що підставою групування, як правило, є збігання, спільність інтересів, цінностей, поглядів на життя, однакові захоплення, схильності тощо, автором було висунуто припущення, що різні компанії презентують різні субкультурні стилі життя. За результатами факторного аналізу була встановлена диференціація підліткових компаній на чотири типи, два з яких, що позначені як „піонерські справи” та „практики розвитку”, відповідають унормованим формам поведінки, а два інших - „ознаки дорослості” та „пагубні звички” - тяжіють до девіантних форм. Факторна група „піонерські справи”, позначена за аналогією з образом „гарних хлопця/дівчини”, змальованих у творі А. Гайдара „Тимур та його команда”, об'єднала такі притаманні більшості членів компанії риси, як добре навчання, проведення часу з батьками, участь в охороні довкілля, допомога нужденним. Факторну групу «практики розвитку» утворили такі спільні для кола друзів ознаки, як гарне навчання, заняття спортом, культурна активність. Відмінності між цими стилями життя вбачаються в тому, що перший із зазначених орієнтований на прояв соціальної активності, а другий - на саморозвиток. Досить логічне групування усталених форм поведінки виявив фактор, позначений як „ознаки дорослості”. Він увібрав такі практики, як куріння, вживання алкоголю та ранні сексуальні стосунки - усе те, що вважається легітимованим у „дорослому світі” й активно переймається підлітками в прагненні до самоствердження. До фактора „пагубні звички” потрапили практики, які не лише не схвалюються суспільною думкою щодо поведінки підлітків, але й тяжіють до протизаконних. Йдеться про вживання наркотиків та носіння холодної зброї - явищ найменш поширених, але таких, що за свідченням самих підлітків, мають місце в їхньому найближчому оточенні.

У роботі апробоване розмежування молодіжних практик на підставі такого критерію, як ступінь їх конформності по відношенню до суспільних норм, що дозволило виокремити в структурі стильового простору соціально близькі та соціально полярні типи поведінкових практик та стилю життя.

У другому підрозділі „Вплив соціального середовища на формування шкідливих звичок та девіантних форм поведінки” надається характеристика ситуації, що встановлена в результаті опитування учнівської молоді щодо поширеності тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотиків. Констатується, що більше половини підлітків мають досвід тютюнопаління, приблизно одна чверть вживала міцні алкогольні напої, 16% опитаних у 2002 році та 11% у 2006 році пробували вживати наркотичні речовини. Порівняння даних досліджень 2002 та 2006 років засвідчує тенденцію алкоголізації української молоді, у тому числі дедалі ширше призвичаєння до цього дівчат. Особливо стрімкий стрибок (у 2-3 рази) відбувся в чисельності регулярних споживачів пива. Перетворення такої практики на ознаку молодіжного стилю життя пов'язується автором з агресивною рекламою пива, заборона якої, принаймні на телебаченні, обмеження можливостей придбання пива неповнолітніми розглядається як конче необхідний захід.

Аналізуючи процес наркотизації молоді, автор спирається не тільки на матеріали тих досліджень, які становлять емпіричну базу дисертаційної роботи, а й на результати досліджень з цієї проблеми О. Балакірєвої, О. Габіані, І. Рущенка, Ю. Свежєнцєвої, О. Сердюка та ін., які надають уявлення щодо реального стану цієї проблеми. Найбільша увага приділяється визначенню механізмів впливу сім'ї та друзів на формування в особистості згубних звичок. Результати кореляційного аналізу та двомірний розподіл даних засвідчили існування зв'язку між спрямованістю дружньої компанії, до якої входить підліток, та його особистісним залученням до куріння, вживання алкоголю та наркотиків. Ці факти пояснюються автором, виходячи з психосоціальних особливостей підліткового віку, притаманної йому гострої потреби в приналежності до групи та самоствердженні в ній. При цьому ймовірним уявляється механізм залучення до вживання тютюну, алкоголю та наркотиків або в результаті конформного слідування нормам, прийнятим у референтній групі, або під груповим тиском. І в цьому разі вступає в дію такий засіб пристосування до дійсності, як соціальна мімікрія. Зафіксовані дослідженням непоодинокі випадки, коли підліток зазвичай не палить регулярно, а робить це, перебуваючи в компанії, пояснюється автором застосуванням такої технології поведінки, як стилізація. Підсумовуючи результати аналізу цієї проблеми, автор доходить висновку, що ті чи інші стилі життя можуть формуватися та закріплюватися або під впливом соціального оточення, або в результаті пошуку індивідом друзів з аналогічними моделями поведінки.

З'ясування ролі сім'ї у формуванні молодіжних девіацій засвідчило існування певного впливу на ці явища таких характеристик сім'ї, як її тип та рівень матеріальної забезпеченості; ступінь поінформованості батьків щодо особистого життя дитини; стиль виховання, що практикується. Установлено, що хоча повна сім'я не завжди може застерегти дитину від ризикованих форм поведінки, тим не менш їх поширеність зростає мірою переходу від традиційної до неповної та реструктурованої сім'ї. Аналогічна тенденція, зокрема стосовно тютюнопаління та надмірного вживання алкоголю, зафіксована стосовно сімей з різним рівнем добробуту. Найбільш пов'язаним із девіантними проявами виявився рівень поінформованості батьків щодо особистого життя підлітка. У міру зниження рівня поінформованості стабільно зростає чисельність тих, хто палить, доводив себе до стану сп'яніння, має досвід вживання наркотиків. Особливо значущим виявився контроль за використанням підлітками вечірнього часу.

У третьому підрозділі „Чинники задоволеності українських підлітків стилем свого життя” зазначається, що хоча однією із сутнісних особливостей стилю життя особистості є свобода його вибору відповідно до інтересів, схильностей, смисложиттєвих орієнтацій, свобода цього вибору завжди більш чи менш обмежена. Це обмеження йде як з боку тих ресурсів (економічних, соціально-статусних, культурних тощо), якими особистість може скористатися, так і з боку соціального оточення, існуючих на макро- та мікрорівнях норм, стереотипів, думок щодо дозволеного/недозволеного, бажаного/небажаного у формах виявлення особистістю своєї індивідуальності.

Результати факторного та кореляційного аналізу дозволили виявити ті моделі успішності, що представлені в підлітковому середовищі. Виокремилися три групи ознак, які визначають престижність становища індивіда в колі однолітків і на які орієнтуються різні групи підлітків: матеріально-статусні можливості (ціннісне ядро - високий рівень матеріальної забезпеченості); особисті досягнення (ціннісне ядро - цікаві захоплення, хобі); інтелектуальний розвиток (центральна ознака - висока успішність у навчанні).

Вимірювання задоволеності власним стилем життя з використанням методу „Сходи Кантріла” засвідчило, що переважна більшість українських підлітків вважає його більш-менш наближеним до бажаного, однак дещо поступаються у цьому відношенні своїм одноліткам із більшості розвинених європейських країн. Можливість дотримуватися бажаного стилю життя виявилася детермінованою такими характеристиками умов життя, як рівень матеріальної забезпеченості (в його суб'єктивному сприйнятті); стан харчування (враховувалася частка випадків, коли підлітки йдуть до школи або лягають спати голодними, а також відповідність харчування смакам молодих людей, зокрема можливість регулярно вживати фрукти та солодощі); стан здоров'я.

Спроби визначити, які саме дозвіллєві практики та типи компаній відповідають уявленням щодо найбільш та найменш бажаного стилю життя, засвідчили, що задоволеність стилем свого життя висловлюють і ті групи підлітків, практики яких були кваліфіковані як соціальносхвальні, й ті, хто тяжіє до девіантних форм поведінки. Показово, що більше 60% тих, хто щодня палить, часто перебували в стані алкогольного сп'яніння, вважають стиль свого життя найбільш та досить бажаним. Це робить дуже актуальною потребу в активізації цілеспрямованого впливу на суспільну думку щодо цих явищ, перш за все на ставлення до них молоді.

У висновках підбито підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано основні положення, що мають теоретичне та практичне значення для подальшого вивчення життєдіяльності підліткової молоді.

Узагальнення існуючих інтерпретацій стилю життя, методологічних підходів до його соціологічного аналізу дало підстави запропонувати розуміння підліткового стилю життя як прояву сталих особливостей повсякденних практик підлітка, структура та зміст яких обумовлені психологічними особливостями підліткового віку, соціально-статусним становищем цієї соціально-демографічної групи, соціальними ресурсами, якими можуть скористатись її представники, їхніми потребами та інтересами, схильностями та смисложиттєвими орієнтаціями.

Обґрунтовано на теоретичному рівні та підтверджено результатами аналізу емпіричної інформації евристичні можливості вивчення притаманного для підлітків стилю життя шляхом аналізу повсякденних практик підліткових компаній. Підтвердилася правомірність розрізнення феноменів „підлітковий стиль життя” та „субкультурні типи стилю життя”. Для першого ціннісно значущими виявилися модний одяг та манера модно одягатися; цікаві захоплення, хобі; висока успішність у навчанні; особисті досягнення в спорті, музиці, танцях, олімпіадах тощо; можливість та вміння „красиво” відпочивати, проводити вільний час, а типовими повсякденними практиками в позанавчальний час можуть вважатись перегляд телепрограм, робота за комп'ютером та комп'ютерні ігри, регулярні зустрічі з друзями, які частіше за все відбуваються у формі вуличних прогулянок, прослуховуванні музики, танців, довірчого спілкування „віч-на-віч”. Емпірично підтверджено, що субкультурні типи стилю життя підліткових компаній розмежовують фактороутворюючі ознаки їх повсякденних практик та тих рис поведінки, що притаманні більшості її членів. При цьому виправданим виявилося застосування аналітичного принципу визначення місцерозташування різних субкультурних типів стилю життя в загальній площині стильового простору на підставі критерію „конформність/нонконформність по відношенню до суспільних норм”.

Установлено, що можливість дотримуватися бажаного стилю життя залежить від таких характеристик умов життя, як рівень матеріальної забезпеченості родини та стан здоров'я підлітка, а вибір тієї чи іншої його моделі відбувається під впливом соціального оточення - сім'ї та друзів. Зафіксована тенденція залежності між схильністю підлітків до девіантних форм поведінки від типу сім'ї та рівня її добробуту, стилю виховання, що практикується батьками. Особливо значущим виявився рівень поінформованості батьків щодо приватного життя дитини. Результати дослідження засвідчили існування певного зв'язку між формами поведінки індивіда та формами поведінки, що прийнята в його компанії. Установлено, що задоволеність стилем свого життя не залежить від його змістовних характеристик: бажаними можуть вважатись і такі стилежиттєві прояви, які кваліфікуються як девіантні.

Завершується дисертаційна робота практичними рекомендаціями, спрямованими на запобігання та протидію негативним явищам у підлітковому середовищі.

Список публікацій за темою дисертації

1. Бондар Т.В. Деякі особливості культурних запитів та потреб сучасної української молоді / Бондар Тетяна Василівна // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - Х. - 2000. - № 489. - С. 243-246.

2. Бондар Т.В. Молодіжна субкультура: сучасні вияви / Тетяна Василівна Бондар // Український соціум. - 2003. - № 1 (2). - С. 24-29.

3. Бондар Т.В. Матеріальна нерівність у підлітковому середовищі / Бондар Тетяна Василівна // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - № 577. - 2003. - С. 162-167.

4. Бондар Т.В. Вплив типу сім'ї на поширення куріння і вживання наркотичних речовин неповнолітніми / Бондар Тетяна Василівна // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. пр. - Харків : Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - 2003. - С. 571-575.

5. Бондар Т.В. Система цінностей різних груп молоді як складова молодіжної субкультури / Тетяна Василівна Бондар // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2003. - № 15-16. - С. 13-17.

6. Бондар Т.В. Чинники впливу на самовизначення стилю життя підлітків / Тетяна Василівна Бондар // Український соціум. - 2008. - № 3(26). - С. 7-16.

7. Бондар Т.В. Категорія „стиль життя” та його інтерпретації / Тетяна Василівна Бондар // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - 2008. - № 800. - С. 46-50.

8. Бондар Т.В. Cтилєжиттєві особливості повсякденних практик підліткових компаній / Бондар Тетяна Василівна // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. праць. - Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна. - 2009. - С. 635-639.

9. Бондар Т.В. Гендерні особливості дозвіллєвих уподобань у підлітковому середовищі // Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 5-7 груд. 2002 р.). - К. : Державний інститут проблем сім'ї та молоді ; Український інститут соціальних досліджень, 2002. - С. 24-28.