Суб’єктивний час як чинник соціальної поведінки індивіда

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Спеціальність 22.00.01 - теорія та історія соціології

СУБ'ЄКТИВНИЙ ЧАС ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ІНДИВІДА

Виконала Скок Наталя Сергіївна

Донецьк 2010

АНОТАЦІЯ

Скок Н.С. Суб'єктивний час як чинник соціальної поведінки індивіда. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 - теорія та історія соціології. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню суб'єктивного часу як чинника формування соціальної поведінки індивіда в умовах суспільних трансформацій. У роботі зроблений аналіз теоретико-методологічних підходів до дослідження суб'єктивного часу. Проаналізований вплив суб'єктивного часу на соціальну поведінку індивіда у контексті побудування індивідом майбутнього в умовах суспільних трансформацій.

Побудована модель структурування та інтерпретування майбутнього, котра дозволяє подолати існуючий «розрив» часів. Удосконалюється процедура дослідження суб'єктивного часу, завдяки проясненню концепції суб'єктивного часу, уточненню його місця в моделі вільного вибору, виробленню критеріїв його дослідження, що забезпечує більш чітке уявлення щодо впливу суб'єктивного часу на соціальні явища, процеси та стосунки.

Ключові слова: соціальний час, суб'єктивний час, індивід, соціальна поведінка, суспільна трансформація, ціннісні орієнтації, соціальна справедливість, вплив суб'єктивного часу, інтерпретування майбутнього, структурування майбутнього.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

соціальний поведінка суспільний ціннісний

Актуальність теми. Позиціонування особистості у соціальному часі - одна з потреб індивіда, котра в контексті ефективного формування та розвитку нової системи соціальних цінностей впливає на його соціальну поведінку, відбиваючись на реалізації стратегічних життєвих цілей. Запорукою вирішення цієї проблеми є дослідження суб'єктивного часу індивіда як чинника соціальної поведінки, оскільки за умов суспільних трансформацій посилюється неоднозначність розуміння темпорального аспекту взаємодії індивіда і суспільства.

Взаємодіяння людини із часом - предмет уваги науковців, при цьому центральною проблемою вважалось парадоксальне співвідношення між минулим, сучасним та майбутнім, а принциповим питанням - розуміння часу як руху, зміни. У соціології до феномену часу звертався Е. Дюркгейм, який вважав за доцільне досліджувати його за допомогою ритмів соціального життя. Дж. Мід вивчав дані досвіду за допомогою теорії темпоральності. Низку питань, які безпосередньо стосуються проблеми часу, досліджував К. Ясперс, зазначаючи, що час може виконувати різні функції, зокрема, розчинення і спустошення буття, оскільки, існування індивіда не може здійснюватися лише у теперішньому. Наголошували на необхідності давати більш широке трактування категорії «час», включаючи у неї поняття соціального, Р. Мертон, П. Сорокін. Підкреслювалася необхідність включення часового аспекту у розуміння людської дії (П. Штомпка) за умов збільшення темпів часу (Е. Гідденс) у постіндустріальному суспільстві. Обґрунтовуючи множинність часу, Ж. Гурвіч запропонував свою систему різновидів соціального часу. Досліджував рівні соціального часу В. Яковлев, виділяючи час індивіда, покоління, історії. В. Артемов запропонував наступну систему понять у дослідженні соціального часу: історичний час, структурний, системний, часові відношення, дискритування часу; вказував на існування часу буття людини історичного, соціального та індивідуального М. Трубніков. Вивчалися механізми інтерпретації людиною минулого (О. Цветков, Р. Ханаху), самореалізація непрацюючих пенсіонерів у соціальному часі (Т. Козлова), організаційний розвиток у контексті темпоральності (Л. Хижняк), реорганізація робочого часу і вивчення дослідження змін у співвідношенні між часом, який відводиться на роботу, освіту, дозвілля (Ж. Проновост).

До проблеми суб'єктивного часу більшою мірою апелювали у теоріях з феноменологічною та екзистенційною орієнтацією (А. Бергсон, Е. Гусерль, М. Гайдеггер, С. К'єркегор, Ж.-П. Сартр, А. Шюц), розглядаючи час за допомогою умоглядних конструкцій та оминаючи необхідність застосування емпіричних методів дослідження. Типологію темпоральних парадигм пропонували А. Бергсон, М. Бердяєв, П. Бергер, Т. Лукман. Дослідженням проблем психологічного часу, особистісно-часової проблематики займалися К. Абульханова-Славська, Т. Березина, Є. Головаха, О. Кронік, Н. Паніна, С. Рубінштейн та ін. Аналізували соціальній час з точки зору існування у ньому об'єктивної і суб'єктивної складової В. Горяінов, Н. Наумова. Вивчали моделі соціальних процесів, що відбивають уявлення про перебіг соціального часу В. Бондаренко-Брінь, А. Давидов, Н. Наумова, Ю. Плотинський, Р. Швері. Проблеми співвідношення соціальної поведінки і часу непрямо розглядалися у роботах В. Бакірова, О. Злобіної, Д. Леонтьєва, Н. Побєди, І. Попової та ін.

Суб'єктивний час індивіда не ставав об'єктом окремої уваги науковців. Сучасна ситуація, що склалася у суспільстві, характеризується індивідуалізацією суспільної життєдіяльності, рефлективністю соціального та індивідуального буття індивіда, що ускладнює виконання управлінцями завдання подолання наслідків кризи та підвищення рівня самоорганізації індивіда. При відчутному посиленні впливу соціального часу, негативних тенденціях за змін ціннісних орієнтацій ускладнюється прогнозування спрямованості та наслідків соціальної поведінки індивіда в контексті структурування та інтерпретування майбутнього, що актуалізує дослідження суб'єктивного часу індивіда як чинника, який суттєво впливає на формування соціальної поведінки, відбиваючись на процесах побудування індивідом свого майбутнього. Таким чином, як наукова проблема постає невідповідність між необхідністю мати науково-обґрунтоване розуміння суб'єктивного часу як впливового чинника соціальної поведінки в умовах суспільних трансформацій, коли соціальний час усе більше стає суб'єктивним, та недостатністю вивчення соціологами теоретико-методологічних та історико-соціологічних аспектів даної проблеми, що обумовлює актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планової науково-дослідної теми кафедри соціології управління Донецького державного університету управління (ДонДУУ) «Соціально-гуманітарні аспекти державного управління» (номер державної реєстрації 0106U005128), в якій автор є співвиконавцем.

Мета і завдання дослідження. Метою є визначення суб'єктивного часу як чинника соціальної поведінки індивіда в умовах трансформацій сучасного суспільства.

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити такі завдання:

- розкрити передумови та етапи вивчення соціального часу у науковому знанні, виявити особливості його дослідження як об'єкта соціологічного аналізу;

- визначити місце та роль суб'єктивного часу в структурі соціального;

- дослідити поняття соціальної поведінки та її різновидів, диференціювати специфіку прояву суб'єктивного часу;

- обґрунтувати доцільність застосування вільного вибору за умов суспільних трансформацій на засадах зіставлення і порівняння існуючих моделей дослідження суб'єктивного часу;

- встановити логіку впливу суб'єктивного часу на структурування та інтерпретування майбутнього;

- виявити специфічність проявів впливу суб'єктивного часу на регуляцію соціальної поведінки індивіда;

- виокремити різність соціальної поведінки на засадах особливостей сприйняття суб'єктивного часу та визначити специфіку контексту електоральної поведінки.

Об'єкт дослідження - процес суб'єктивізації соціального часу.

Предмет дослідження - суб'єктивний час як чинник соціальної поведінки індивіда в умовах суспільних трансформацій.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є системний підхід як загальнотеоретична парадигма дослідження, положення концепції соціально-адекватного управління з вивченням можливостей визначення загальних теоретичних засад для дослідження соціальної поведінки.

У процесі наукового дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи: системний аналіз (основа методологічного аспекту суб'єктивного часу як чинника соціальної поведінки індивіда); аналіз та синтез (для характеристики теоретичних основ дослідження суб'єктивного часу); порівняння (для аналізу праць науковців); моделювання (для створення теоретичної моделі структурування та інтерпретування майбутнього у контексті дослідження впливу суб'єктивного часу на соціальну поведінку індивіда); узагальнення (для визначення видів сприйняття суб'єктивного часу в умовах суспільних трансформацій).

Для вирішення завдань емпіричного етапу дослідження використані соціологічні методи опитування (анкетне, експертне). Емпіричну базу дослідження склали дані анкетування мешканців Донецької області, проведеного автором у квітні-грудні 2009 року (N = 400, вибірка - квотна, критерії відбору одиниць спостереження - стать, вік, похибка не перевищує 5 %, репрезентативна за соціально-демографічними показниками) та експертного опитування, проведеного у грудні 2009 року. Отримана інформація була оброблена в пакеті SPSS 15.0. У роботі використані методи вторинного аналізу результатів соціологічних досліджень, виконаних Інститутом соціології НАН України, Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливого наукового завдання - дослідженні суб'єктивного часу з соціологічної точки зору, зокрема, як чинника соціальної поведінки індивіда в умовах суспільних трансформацій. У ході вирішення наукового завдання були досягнуті такі результати:

вперше

- концептуалізовано соціологічну інтерпретацію поняття «суб'єктивний час», який визначається переживанням індивідом подій, що відбувалися, відбуваються і будуть відбуватися у його житті та у суспільстві. Вони безпосередньо або опосередковано впливають на зміст та якість життєдіяльності індивіда, його ціннісно-оцінне ставлення до них, що дозволяє осмислювати та відображати означені події та структурувати їх у межах особистісних цілей індивіда;

- запропоновано авторську типологію суб'єктивного часу, що дозволяє аналізувати соціальну поведінку на основі його диференціації. Визначаються типи: конструктивний (що формує соціально-адекватне сприйняття часу та продукує позитивне сприйняття майбутнього); очікуюче-невизначений (формує відповідне сприйняття суб'єктивного часу та виникає під впливом об'єктивних обставин і суб'єктивного ціннісно-оцінного їх сприйняття); деструктивний (формує розчарування цінностями суспільства, продукує відчуття незадоволеності, негативне сприйняття майбутнього);

удосконалено

- процедуру дослідження суб'єктивного часу на засадах розвитку концепції суб'єктивного часу, уточнення його місця в моделі вільного вибору, розробки критеріїв дослідження суб'єктивного часу, що забезпечує більш чітке уявлення щодо впливу суб'єктивного часу на соціальні явища, процеси та стосунки на певному рівні соціальної організації суспільства;

- концепцію вільного вибору на основі побудування теоретичної моделі структурування та інтерпретування майбутнього часу індивіда за умов суспільних трансформацій, що сприяє подоланню «міжчасового» розриву, дозволяє визначати стратегію формування його особистості;

дістало подальший розвиток

- зміст категорії «соціальний час», систематизація концепцій суб'єктивного часу за рахунок виділення суб'єктивної складової соціального часу, що розширює можливості теоретичної концептуалізації суб'єктивного часу;

- інтерпретація соціальної поведінки з урахуванням розгляду впливу на неї суб'єктивного часу індивіда як складової соціального часу, що дозволяє виокремлювати різні типи сприйняття суб'єктивного часу як детермінанти формування відповідних типів соціальної поведінки;

- підходи до аналізу електоральної поведінки на основі вивчення впливу суб'єктивного часу на соціальну поведінку залежно від його типів, що дозволяє передбачити певні тенденції у поведінці індивідів.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Сформульовані наукові положення та висновки, що ґрунтуються на аналізі й узагальненні існуючих соціально-філософських поглядів щодо дослідження соціального часу, дозволили екстраполювати їх на сучасне розуміння соціальних змін, теоретично обґрунтувати положення про необхідність дослідження суб'єктивного часу та на цих засадах - соціальної поведінки. Побудована теоретична модель структурування та інтерпретування майбутнього містить у собі нові ідеї стосовно подальшого дослідження і подолання існуючого «міжчасового» розриву. Теоретично та емпірично доведено вплив суб'єктивного часу на соціальну поведінку. В цілому наукові результати, отримані у дисертації, є достовірними та науково обґрунтованими.

Наукове значення роботи. Розроблені наукові положення, що представлені в дисертації, розширюють соціологічне знання про соціальний час і сприяють його подальшому емпіричному дослідженню. Висвітлення категорії «суб'єктивний час» доповнює та розширює можливості дослідження діяльності індивіда у суспільстві та в цілому соціальної поведінки людини. Виявлення впливу суб'єктивного часу на соціальну поведінку індивіда дозволяє вивести на принципово новий науковий рівень його дослідження, зокрема, підвищити ефективність вивчення закономірностей і тенденцій структурування майбутнього в умовах суспільних трансформацій. Теоретична модель структурування та інтерпретування майбутнього сприятиме подальшому дослідженню існуючого «міжчасового» розриву.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для проведення подальших теоретичних і емпіричних досліджень стосовно тенденцій та закономірностей розвитку соціального життя, соціальної поведінки людей, зсувів у соціальних настроях, процесів трансформацій, пояснень соціальних явищ і процесів на різних рівнях соціальної організації суспільства. Також можуть бути застосовані для розробки та удосконалення мотиваційно-ціннісного змісту програм та проектів у процесі використання в соціальному управлінні для забезпечення певного рівня соціальної адекватності.

Результати дисертаційного дослідження як його окремі теоретичні положення, так і загальна концепція використовувалися при розробці інструментарію соціологічного дослідження «Дозвілля молоді міста Донецька», що проводилося Регіональною філією Інституту стратегічних досліджень у місті Донецьку (довідка № 01-03/218 від 10 березня 2010 року). Також використовуються у Донецькому державному університеті управління при розробці навчальних робочих програм і змісту лекційних курсів з навчальних дисциплін «Соціологія», «Соціологія особистості», «Соціологія політики» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» та «Соціологія вільного часу і дозвілля» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» спеціальності «Соціологія» (довідка № 01-12/703 від 31 травня 2010 року).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, результати, висновки дослідження є результатом самостійно проведених досліджень у сфері впливу суб'єктивного часу на соціальну поведінку. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які належать особисто дисертанту. Зміст конкретного особистого внеску автора зазначено у списку опублікованих праць.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - «Теорія, історія та методологія соціологічного вивчення суб'єктивного часу» аналізуються теоретико-методологічні підходи до вивчення категорії «час», за допомогою якої виражається розуміння спрямованості соціальних процесів, змін у навколишньому світі. Найдавніші уявлення про час викладені у міфологічній традиції, оскільки міфи виступають формою соціокультурного існування людей у суспільстві, організуючи його за темпоральною структурою, відповідно до якої події минулого, теперішнього й майбутнього співіснують, а час у цілому зорієнтований на минуле. Теологічна модель протиставляє дві сфери світу за значущістю: явища, що мають значення, і такі, що належать до практичного життя. Ідеться про християнський та аграрний лінійні часи, одиницями виміру яких були певні його інтервали, пов'язані з діяльністю. У науковому пізнанні відображення взаємодії людини із часом також має давню традицію. Час тлумачили як деяку спрямовуючу ідею, систему цінностей, що організує діяльність і внутрішній світ людини, форму індивідуальної свідомості, інтуїції, котра співвідноситься з внутрішнім почуттям, абсолютний дух, «тимчасовість», що означає час людського життя.

Поняття соціального часу безпосередньо почали застосовувати у соціологічній літературі у другій половині ХХ ст., коли набула поширення думка, що час є одним з основних чинників, який визначає соціальне життя, способи соціальної дії. По-різному розглядалася важливість для суспільства минулого-майбутнього. Через розуміння часу в цілому згодом складалася картина життєвого шляху індивіда, яка або вписувалася, або виключалася із часу соціального. Склалося тлумачення соціального часу як часу існування людини у суспільстві, що визначається у власній системі координат як зміна або рух соціальних явищ, поєднуючи тривалість, послідовність, співіснування, розміри і результати діяльності, що виступають у вигляді подій, процесів, предметів. Соціальний час пов'язують із людською діяльністю, котра видається його змістом та має велику кількість форм прояву (час історичний, структурний, системний, робочий, позаробочий, вільний і т.д.).

Традиційний розгляд у соціології переважно об'єктивної складової соціального часу в умовах суспільних трансформацій провокує його неадекватне розуміння. Можливість та необхідність теоретико-методологічного виділення у соціальному часі суб'єктивної складової відкривається через аналіз та оцінку їх потенціалу для дослідження соціальної поведінки індивіда за умов суспільних трансформацій. Під поняттям «суб'єктивний час» розуміється проживання індивідом подій, що відбувалися, відбуваються і будуть відбуватися у його житті та у суспільстві. Вони безпосередньо або опосередковано впливають на зміст та якість життєдіяльності індивіда, його ціннісно-оцінне ставлення до них, що дозволяє осмислювати і зберігати минулі, усвідомлювати теперішні й структурувати майбутні події у межах особистісних цілей індивіда. Методологічну основу дослідження суб'єктивного часу в контексті проблеми впливу на формування соціальної поведінки індивіда за умов структурування майбутнього становили системний підхід, соціологічні теорії соціального визначення та соціальної поведінки (М. Вебер, М. Гайдеггер, Р. Мертон, П. Сорокін, А. Шюц), концепція цілеполягання як вільного вибору та дослідження цінностей при виборі стратегії соціальної поведінки у контексті вивчення життєвих орієнтацій (Н. Наумова), концепція соціально-адекватного управління (В. Бурега).

У другому розділі - «Соціальна поведінка в контексті суб'єктивного часу» розкриваються прояви суб'єктивного часу в різних видах соціальної поведінки, критерієм для класифікації якої виступали сфери людської діяльності. Внаслідок проведеного аналізу визначені чинники, які впливають на формування всіх видів соціальної поведінки: кризові, перехідні етапи у розвитку суспільства; умови середовища існування індивіда; отримані знання; набутий особистий досвід та моральні настанови, цінності. У кожному з них можна виділити як раціональну, так й ірраціональну складову. Досліджуючи соціальну поведінку у цілому, можна екстраполювати результати на різні її види, що у подальшому сприятиме її прогнозуванню та допоможе віднайти адекватні за сучасних умов механізми впливу на неї.

Модель вільного вибору є найбільш раціональною індивідуальною стратегію дослідження суб'єктивного часу в контексті проблеми впливу на формування соціальної поведінки індивіда. Для створення вільного вибору індивідові необхідно подолати низку обмежень: обмеження минулим, теперішнім, майбутнім, обмеження ресурсами, якістю життя. Також у індивіда мають сформуватися внутрішні особистісні передумови для побудови нових альтернатив вибору та здійснення будь-якої обраної, котрі мають формуватися на основі аналізу досвіду, набутого у минулому, що допоможе наповнити теперішнє й минуле новим змістом. Суб'єктивний час виступає як умова і форма реалізації вільного вибору, який має здійснюватися у кілька послідовних етапів: постановка мети, яка потребує осмислення, аналіз наявного досвіду, що сприяє усвідомленню існуючих обмежень, оцінка поточного стану через усвідомлені обмеження, з'ясування можливостей їх подолання, уточнення перспектив майбутнього.

Уточнення місця суб'єктивного часу в моделі вільного вибору дозволило побудувати модель структурування та інтерпретування майбутнього, яка допоможе подолати існуючий «розрив» часів (рис. 1).

У разі, коли індивід ставить собі за мету структурування майбутнього, йому необхідно поставити перед собою цілі, структурувати їх послідовність, здійснити зміну ступеня переривчастості або безперервності часу. Основна структура часу «минуле» - «сьогодення» - «майбутнє» потребує інтерпретування. У цій структурі індивід, залежно від особливостей побудування своєї життєвої стратегії, може довільно визначити її центральний елемент. Минуле і майбутнє індивіда з урахуванням потреб доцільно поділити на конкретне та абстрактне. Межі теперішнього індивідом можуть розширюватися або пропускатися. На стикові цілей і проблем знаходиться рівень, який передбачає, що для досягнення певної конкретної мети, поставленої з метою структурування майбутнього, необхідно вирішити конкретну проблему його інтерпретування у системі конкретних показників, обраних з урахуванням специфіки даного соціального середовища. У разі виникнення необхідності поставити цілі, несумісні за наявними ресурсами (або бажаним змістом), індивід може «розвести» їх у часі, поділяючи на цілі першого, другого і т.д. порядку.

Індивід здатний регулювати межі сьогодення як відрізка часу, у якому вибір ще не зроблений. Таким чином, згідно зі структуруванням та інтерпретуванням часу індивіда, часовий вимір, який характеризує ситуацію вибору, визначається тим, що оперування не лише об'єктивним, а й суб'єктивним часом для індивіда - один з найефективніших засобів вирішення проблем. У цьому розумінні час - знаряддя діяльності, вільного вибору.

Рис. 1. Модель проблемно-цільового структурування та інтерпретування майбутнього

У третьому розділі - «Суб'єктивний час в детермінації соціальної поведінки індивіда» пропонуються підходи до удосконалення процедури дослідження суб'єктивного часу, що забезпечує більш чітке уявлення щодо впливу суб'єктивного часу на соціальні явища, процеси та стосунки на певному рівні соціальної організації суспільства. Суб'єктивний час формується під впливом цінностей, настроїв, оцінок, ситуацій, що існують у даному суспільстві, різних соціальних групах. У контексті такого підходу головним інтегруючим елементом соціальної поведінки та суб'єктивного часу стають цінності, інтерпретовані як зразки поведінки. Дослідження суб'єктивного часу на формування специфічної поведінки на засадах особливостей сприйняття суб'єктивного часу дозволило на емпіричному матеріалі проаналізувати роль суб'єктивного часу у структуруванні індивідом майбутнього. За результатами дослідження встановлено, що суб'єктивний час більшості людей «розірваний», спливає через теперішнє у минуле (виключенням є респонденти у віці 18-22 роки), тобто має зворотну спрямованість. Майбутнє для більшості уявляється незрозумілим. Соціальне майбутнє індивіда є результатом сукупностей чинників соціального теперішнього, коли соціальне майбутнє виникає як задача реалізації тенденцій і можливостей теперішнього, й чинників, які не залежать від теперішнього й не містяться в ньому. Суб'єктивне минуле за допомогою сприйняття і ціннісно-оцінного ставлення до подій формує уявлення, судження, думки про те, що являє собою особливу цінність для свідомості та поведінки індивіда.

Посилення настроїв невдоволеності трансформаціями у суспільстві, невпевненості й нерозуміння процесів, що відбуваються, свідчить, що в умовах суспільних трансформацій оцінка людиною свого соціального стану й соціальних перспектив стає однієї з найбільш гострих проблем, оскільки радикально стикаються соціальні світовідчування й життєві інтереси людей. Таке світосприйняття може стати причиною того, що люди з суб'єкта соціальної дії перетворюють на її об'єкт.

Рис. 2. Види сприйняття суб'єктивного часу та соціальна поведінка індивіда

Суперечливість цінностей, що залишилися, й тих, що формуються, вплив суб'єктивного часу на соціальну поведінку, а також спрямованість на соціальну активність, пасивність або байдужість дозволяють запропонувати типологію суб'єктивного часу, залежно від його сприйняття (рис. 2), зокрема, конструктивний тип (соціально-адекватне сприйняття часу - продукує позитивне сприйняття майбутнього); очікуюче-невизначений тип (виникає під впливом об'єктивних обставин та суб'єктивного ціннісно-оцінного їх сприйняття); деструктивний тип (формує розчарування у цінностях суспільства, відчуття незадоволеності, негативне сприйняття майбутнього).

Інтерес до проблеми електоральної поведінки як складової соціальної поведінки збільшується в період соціальних трансформацій на переломних етапах розвитку суспільства. Для аналізу соціальної поведінки у контексті дослідження суб'єктивного часу необхідно зважати на ціннісні орієнтації індивідів й враховувати сформовані нормативні уявлення людей про схвалювані та несхвалювані ситуації, що можуть статися у суспільстві. Така логіка дозволяє досліджувати вплив суб'єктивного часу на соціальну поведінку взагалі та екстраполювати результати на поведінку електоральну й виділити відповідні типи електоральної поведінки, залежно від типів сприйняття суб'єктивного часу (соціально-адекватну, яка передбачає свідому, цілеспрямовану, активну участь у соціально-політичному житті; очікуюче-невизначену, що виявляється у неможливості індивіда зробити самостійний вибір, його пасивності; деструктивну - розчарування, невміння робити адекватний вибір). На отриманому в дослідженні матеріалі можна сказати, що індивіди, маючи чималий інтерес до соціально-політичної сфери, водночас не визнають себе активними учасниками соціально-політичного процесу. Аналіз електоральної поведінки через дослідження суб'єктивного часу індивідів дозволяє зрозуміти їх сподівання, надії, очікування, а врахування сформованих нормативних уявлень про «добре», «погано», «як має або не має бути» - спрогнозувати схвалення (несхвалення) тих чи інших дій. Соціальна поведінка людини стає все менш передбачуваною, що ускладнює існуючі проблеми соціального управління, потребуючи від нього певного рівня соціальної адекватності, повної адаптації моделі, що використовується, до функціонування в конкретних умовах, до рівня психосоціальної готовності населення і характеру актуальних настанов.

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

1. На основі аналізу і порівняння наукових точок зору стосовно часу виділені існуючі специфічні риси щодо його уявлення, відчуття тривалості, способів переживання, осмислення й усвідомлення, що змінюються залежно від історичних умов існування індивіда. У процесі висвітлення ступеня наукової розробленості категорії «час» встановлено необхідність перегляду соціологічною наукою розуміння значення цієї категорії у бутті індивіда, котра є формою його існування і визначає соціальне життя.

2. Висвітлення особливостей дослідження категорії «соціальний час» у історії соціологічної думки, аналіз й систематизація концепцій суб'єктивного часу у сучасній вітчизняній та зарубіжній соціологічній літературі за рахунок виділення суб'єктивної складової соціального часу розширює можливості теоретичної концептуалізації суб'єктивного часу. Подано соціологічну інтерпретацію поняття «суб'єктивний час», який визначається переживанням індивідом подій, що відбувалися, відбуваються і будуть відбуватися у його житті та у суспільстві. Вони безпосередньо або опосередковано впливають на зміст та якість життєдіяльності індивіда, а також ціннісно-оцінне ставлення до них, що дозволяє осмислювати та відображати означені події та структурувати їх у межах особистісних цілей індивіда.

3. Викладене розуміння суб'єктивного часу стало передумовою розгляду впливу суб'єктивного часу на соціальну поведінку. Маючи свою специфіку, водночас, розглянуті типи поведінки, зазнають впливу переломних, кризових, перехідних етапів у розвитку суспільства, умов середовища існування індивіда, отриманих знань і набутого особистого досвіду, моральних настанов і цінностей. Соціальну поведінку слід аналізувати з урахуванням часового виміру, передбачаючи можливість її варіантів у межах заданого соціокультурного простору. Дослідження впливу суб'єктивного часу на соціальну поведінку у цілому, дозволяє екстраполювати результати для аналізу кожної з них.

4. На засадах зіставлення і порівняння існуючих моделей дослідження суб'єктивного часу обґрунтовано доцільність застосування моделі вільного вибору до розуміння співвідношення суб'єктивного часу та соціальної поведінки в умовах суспільних трансформацій, яке відкривається за допомогою управління соціальною поведінкою через безпосередній або опосередкований вплив на суб'єктивний час індивіда. За умов, коли звичні управлінські моделі або працюють зі зворотним ефектом та непередбачуваними наслідками, або не працюють, стабілізація соціальної системи є достатньо складним завданням. Оскільки знижується передбачуваність і, відповідно, управління соціальною поведінкою й соціальним часом управлінцями. У такому разі суб'єктивний час виступає як умова і форма реалізації вільного вибору.

5. В умовах суспільних трансформацій як проблема постає включеність людини в соціальний потік часу, результатом цього є втрата відчуття синхронності, «розбалансування» структури часу як взаємодії минулого, теперішнього та майбутнього. Теперішнє опиняється суперечливо пов'язаним як з минулим, так і з майбутнім, які виявляються однаково непередбачуваними. Теоретична модель структурування та інтерпретування майбутнього сприяє подоланню «міжчасового» розриву, дозволяє визначати стратегію формування особистості як напрямок розвитку її соціальних та ціннісних характеристик та сприяє врівноваженню рівнів «минуле» - «теперішнє» - «майбутнє». Передбачається можливість її використання на рівні соціального управління для забезпечення певного рівня його соціальної адекватності.

6. Суб'єктивний час як один із чинників формування соціальної поведінки дозволяє виробити прагнення, потреби, сподівання індивіда. За допомогою прийняття та реалізації у своїй поведінці певних соціальних норм і пов'язаних з ними соціальних цінностей індивіди інтегруються у суспільство. Розвідки суб'єктивного часу здійснюються за рахунок дослідження: переживання часу, задоволеності положенням у суспільстві, зв'язку часів, швидкості плину суб'єктивного часу в умовах суспільних трансформацій і терпіння (нетерпіння).

Як свідчить аналіз результатів дослідження, формування суб'єктивного часу відбувається безпосередньо за допомогою ціннісних орієнтацій (залежно від віку і статі). Індивіди переважно не сприймають процеси, що відбуваються у суспільстві, кризові явища викликають заздалегідь негативні почуття. Структурування та інтерпретування майбутнього у такому разі виявляється як здатність індивіда витримувати трансформаційні процеси безвідносно до того, чи вони сприймаються як неминучі, чи є передумовою змін на краще. Виділено таку специфіку проявів суб'єктивного часу, як: спрямованість на минуле, теперішнє, майбутнє. Минулий і майбутній суб'єктивний час визначаються мірою активності індивіда у теперішньому. Чим більш діяльнісне теперішнє, тим більш чітким уявляється майбутнє. Залежно від специфіки проявів суб'єктивного часу, а також розірваності чи зближеності його рівнів неоднаковою є соціальна поведінка. Індивіди по-різному сприймають процеси, котрі відбуваються у суспільстві та їх житті, реагують, здійснюють вчинки, спрямовані на досягнення певного результату, структурують та реалізують життєві цілі.

7. Суперечливість цінностей, що залишилися й тих, що формуються, вплив суб'єктивного часу на соціальну поведінку, спрямованість на соціальну активність дозволяють виділити такі типи сприйняття суб'єктивного часу: конструктивний, очікуюче-невизначений, деструктивний, кожний з яких формує відповідну соціальну поведінку. Електоральна поведінка як складова поведінки соціальної безпосередньо зазнає впливу суб'єктивного часу. Залежно від типів сприйняття суб'єктивного часу можна визначити відповідну електоральну поведінку (соціально-адекватну, очікуюче-невизначену, деструктивну), що дозволяє передбачити певні тенденції у поведінці індивідів. Нерозуміння процесів, що відбуваються у сучасному суспільстві, суперечливі соціальні умови, високий рівень недовіри до владних соціальних інститутів спричинюють ослаблення основних моральних і формальних регуляторів, що підтримують соціальний порядок, формують негативні, у кращому разі - нейтральні, ціннісні настанови, призводять до перебування індивідів у суб'єктивному минулому і небажання планувати майбутнє, що впливає на низький рівень активності людини у суспільно-політичному житті, породжує несформованість соціальних практик й негативно відбивається на розвиткові суспільства.

Соціальний час набуває рис суб'єктивності, тому вивчення впливу суб'єктивного часу на формування соціальної поведінки індивіда в умовах суспільних трансформацій дозволить підвищити ефективність у вивченні закономірності, специфіки, тенденцій структурування майбутнього. Відтворення єдності трьох видів часу з метою подолання направленості у минуле та реалізації спрямованості у майбутнє виступає як засіб подолання орієнтації на кризове теперішнє, яке гальмує розвиток суспільства як такого.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Скок Н.С. Соціальний час у контексті проблеми структурування майбутнього у перехідний період / Н.С. Скок, В.В. Бурега // Методологія теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : Зб. наук пр. - Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. - С. 84-87.

Особистий внесок: аналіз і узагальнення існуючих соціально-філософських поглядів стосовно дослідження соціального часу. Обґрунтування положення про необхідність екстраполювати їх на сучасне розуміння соціальних змін, згідно з розумінням того, що для перехідного суспільства найбільш актуальним є теперішнє, структурування майбутнього постає як завдання відмови від диктату минулого та розширення можливостей формування реальних альтернатив майбутнього.

2. Скок Н.С. Соціологічна інтерпретація суб'єктивного часу та специфіка його впливу на формування життєвих стратегій / Н.С. Скок // Грані. - 2009. - № 3 (65). - С. 93-97.

3. Скок Н.С. Час як чинник формування соціальної поведінки індивіда за умов суспільних трансформацій / Н.С. Скок // Методологія теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : Зб. наук пр. Вип. 15. - Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. - С. 187-190.

4. Скок Н.С. Вплив суб'єктивного часу на формування ціннісних орієнтацій жителів Донецького регіону / Н.С. Скок // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Зб. наук. пр. Т. X. Вип. 140. Сер. «Соціологія». - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - С. 240-245.

5. Скок Н.С. Електоральна поведінка жителів Донецької області в контексті дослідження впливу суб'єктивного часу на соціальну поведінку особистості / Н.С. Скок // Грані. - 2010. - № 1 (69). - С. 80-83.

6. Скок Н.С. Зближення рівнів «минуле - теперішнє - майбутнє» у контексті моделі вільного вибору / Н.С. Скок // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Зб. наук. пр. ДонДУУ. Т. XІ. Вип. 146. Сер. «Соціологія». - Донецьк : ДонДУУ, 2010. - С. 171-177.

7. Скок Н.С. Вплив суб'єктивного часу на різні види соціальної поведінки в контексті вивчення соціології особистості / Н.С. Скок // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Сер. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи» : Зб. наук пр. Вип. 26. - Х. : ФОП «Петрова І.В.», 2009. - № 891. - С. 66-69.

8. Скок Н.С. Духовність як необхідна складова буття творчої особистості в ідеальній реальності / Н.С. Скок // Наука. Релігія. Суспільство. - 2008. - № 1. - С. 81-84.

9. Скок Н.С. Духовна сфера буття особистості як складова організаційної культури / Н.С. Скок // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління : Зб. наук. пр. ДонДУУ. - Донецьк : ДонДУУ, 2008. - С. 450-455.

10. Скок Н.С. Час як чинник розвитку соціального життя суспільства: трансформаційний аспект / Н.С. Скок : Зб. наук. пр. ДонДУУ. Т. X. Вип.116. Сер. «Спеціальні та галузеві соціології». - Донецьк : ДонДУУ, 2009. - С. 144-155.

11. Скок Н.С. Співвідношення фізичного і соціального аспектів часу в розумінні О. Зінов'єва : матеріали Міжнар. наук. конф. [«Зиновьевские студии»], (Донецьк, 13 травня 2009 р.) / М-во освіти і науки України, Донецький держ. ун-т упр. [та ін.]. - Донецьк : ДонДУУ, 2010. - С. 100-105.

12. Скок Н.С. Час як чинник соціальної ідентичності людини : матеріали Міжнар. наук.-теоретич. конф. [«Ідентичність у сучасному соціумі»], (Донецьк, 14-15 листопада 2006 р.) / М-во освіти і науки України, Донецький нац. ун-т. - Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд.», 2006. - С. 168-169.

13. Скок Н.С. Проблеми реалізації творчої особистості у духовному вимірі буття людини : матеріали XXII Міжнар. наук.-практ. конф. [«Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості»], (Донецьк, 30 листопада 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Держ. ун-т інформатики і штучного інтелекту [та ін.]. - Донецьк : ІПШІ «Наука і освіта», 2007. - С. 384-387.

14. Скок Н.С. Час як чинник культурної ідентичності людини : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. [«Культура і економіка»], (Донецьк, 20-21 березня 2008 р.) / М-во освіти і науки України, Донецький нац. ун-т економіки і торгівлі. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. - С. 99-102.

15. Скок Н.С. Суб'єктивний час людини у контексті проблеми структуру-вання її майбутнього : матеріали Міжнар. наук.-практ. школи-конф. [«Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління»], (Дніпропетровськ, 2-9 листопада 2008 р.) / Укр. асоц. «Жінки в науці та освіті», Харк. нац. ун-т імені В.Н. Каразіна. - Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. - С. 131-132.

16. Скок Н.С. Стратегія оптимального управління суб'єктивним часом як складова якості життя у перехідний період : матеріали II Загальноукраїнської наук-практ. конф. [«Якість життя: проблеми, пріоритети і перспективи»], (Донецьк, 3 грудня 2008 р.) / Донецький ін-т ринку та соц. політики, Ін-т соц. та політ. психол. АПН України. - Донецьк : Вебер, 2008. - С. 109-112.

17. Скок Н.С. Вплив суб'єктивного часу на соціальне життя транзитивного суспільства : Зб.наук.пр. IV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Альянс наук: вчений-вченому»], (Дніпропетровськ, 18-19 березня 2009 р.) / Дніпропетровський держ. аграр. ун-т, Відділ інвестиційної політики і розвитку місцевого самоврядування ради з вивчення продуктивних сил України НАН України [та ін.]. - Дн. : ПДАБА, 2009. - Т. 4. - С. 49-51.

18. Скок Н.С. Дослідження суб'єктивного часу в контексті вирішення проблем соціального управління : тези доповідей учасників I Конгресу Соціологічної асоціації України (Харків, 15-17 жовтня 2009 р.) / Соціологічна асоц. України, Харк. нац. ун-т імені В.Н. Каразіна. - Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. - С. 244.

19. Скок Н.С. Специфіка управлінського впливу на соціальну поведінку особистості за умов суспільних трансформацій : матеріали V Міжнародної науково-практичній конференції [«Сучасні проблеми управління»], (Київ, 26-27 листопада 2009 р.) / М-во освіти і науки України, Нац. техн. ун-т України «Київський політехнічний ін-т». - К. : НТУУ «КПІ», 2009. ? С. 112-113.

20. Скок Н.С. Суб'єктивний час як регулятор поведінки індивіда : materiбly V Mezinбrodni vмdecko-prakickб konference [«Vмdeckэ prumysl evropskйho kontinentu 2009»], (27 листопада-5 грудня 2009 р., Інтернет-конференція). - Praha : Publishing House «Education and Science». ? С. 100-102.

Размещено на Allbest.ru