Соціологічна уява Едварда Тірік’яна: імагінативна логіка конструювання соціологічної теорії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Спеціальність 22.00.01 - теорія та історія соціології

СОЦІОЛОГІЧНА УЯВА ЕДВАРДА ТІРІК'ЯНА:

ІМАГІНАТИВНА ЛОГІКА КОНСТРУЮВАННЯ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Мельніков Андрій Сергійович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля (м. Луганськ), Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 19 травня 2010 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харкiвського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харкiв, площа Свободи, 4, ауд.2-49.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харкiвського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харкiв, площа Свободи, 4.

Автореферат розісланий 14 квітня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шеремет І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За умов переходу науки до постнекласичного типу знання і зсуву епістемологічних перспектив від об'єкту до суб'єкта, а також завдяки процесам пошуку нових форм осмислення динаміки соціальної дійсності спостерігається підвищений інтерес соціологів до проблем пізнання. У контексті вирішення цих проблем у сучасному соціологічному дискурсі все частіше знаходить відображення поняття “соціологічна уява”, яке вже частково затвердилось у науковому лексиконі суспільствознавців і зайняло певне місце в понятійно-категоріальній системі соціології.

Проте, не дивлячись на вже пройдений початковий етап концептуалізації, маловивченим залишається цілий ряд аспектів “соціологічної уяви”, головний з яких відбивається в питанні про роль і ступінь впливу цієї пізнавальної творчої здатності на формування нового соціологічного знання. Відповідь на це питання є особливо затребуваною у межах аналізу історико-соціологічного процесу, де разом з необхідністю осмислення суті і змісту об'єктивно існуючих наукових проблем виникає потреба у з'ясуванні глибинних механізмів формування моделей соціологічного теоретизування у вирішенні цих проблем окремими представниками соціологічної науки. Унікальність їхньої творчої уяви, обумовлена соціокультурними реаліями епохи, породжує особливий стиль і логіку конструювання соціологічної теорії. З'ясування і вивчення імагінативної логіки суб'єктів історико-соціологічного процесу, так само як розкриття структури, чинників формування і типологізації форм соціологічної уяви, здатні значно прояснити евристичну сутність не тільки класичних і сучасних соціологічних парадигм, їхнє співвідношення та суперечності, але й на підставі виявлення найбільш продуктивних імагінативних стратегій позначити можливі майбутні перспективи розвитку соціологічної теорії.

Разом із тим, гостро затребуваними сьогодні залишаються історико-соціологічні дослідження, присвячені аналізу маловідомих зарубіжних концепцій і підходів. Так, серед багатьох видатних фігур в сучасній теоретичній соціології, що викликають підвищений інтерес у вітчизняних соціологів, особливої уваги заслуговує Едвард Тірік'ян. Не дивлячись на те, що цей американський соціолог є засновником цілого ряду нових соціологічних напрямів (екзистенціальна соціологія, соціологія езотеричної культури, теорія неомодернізації) і ще за життя отримав статус класика, його наукова спадщина дотепер не знайома повною мірою українським суспільствознавцям.

Таким чином, доцільним і актуальним є як історико-соціологічне дослідження життєтворчості Едварда Тірік'яна, так і застосування в цьому дослідженні імагінативного методу, що передбачає виявлення ролі соціологічної уяви мислителя в конструюванні ним самобутньої теоретичної концепції.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Історія розвитку науково-філософських інтерпретацій феномену уяви показує, що в давнину і середньовіччя він розглядався переважно як нижча здатність душі (Авіценна, Арістотель, Демокріт, Хома Аквінський та ін.). З початком Нового часу до поняття уяви звертаються Г. Гегель, Р. Декарт, Р. Лейбніц, Дж. Локк, Б. Спіноза, Д. Юм. Однією з найбільш впливових стає концепція І. Канта, в якій уява представляється вже не нижчою, а вищою здатністю, що об'єднує чуттєві та раціональні сторони пізнання (уява як трансцендентальний синтез). У XIX-XX століттях дослідження уяви продовжуються у філософії (Г. Башляр, А. Бергсон, Ю. Бородай, А. Брушлінський, М. Гайдеггер, Е. Гуссерль, Ж. Дельоз, Е. Кассірер, Ж. Лакан, Ж.-П. Сартр, П. Флоренський) і психології (Р. Арнхайм, Р. Берн, К. Бюлер, А. Валлон, Л. Виготський, В. Вундт, К. Коффка, А. Леонт'єв, Ж. Піаже, Т. Рібо, С. Рубінштейн, Дж. Сингер, З. Фрейд, П. Харріс, К. Юнг). Позицію Канта, згідно якої уява є вищою пізнавальною здатністю, розвиває Я. Голосовкер, який впроваджує поняття “імагінативна логіка” та “смислообраз”, а також доводить, що уява створює не тільки наочні образи, але й наділяє їх значенням.

У соціології до середини ХХ століття проблематика уяви представлена вельми поверхнево (М. Вебер, Ф. Гіддінгс, Е. Дюркгейм, Ф. Знанецький, О. Конт, К. Манхейм, Г. Маркузе, Р. Парк, П. Сорокін, Г. Тард, Ф. Тьонніс, Л. Уорд, А. Шюц) та отримує деякий розвиток лише завдяки дослідженням Ч. Х. Кулі (соціологічний метод уявлення уявного). Ситуація змінюється з кінця 1950-х років, коли виходить в світ книга Ч. Р. Міллса “Соціологічна уява”, в якій вперше впроваджується однойменне поняття. У 1970-90-ті роки проводяться дослідження різних аспектів уяви: співвідношення уяви і надійності в соціальних науках (T. Носсітер, С. Роккан, A. Хансон); соціальна реальність і уява (Г. Фотєв); спорт і соціологічна уява (П. Доннеллі, Н. Теберджі). Виникають перші спроби історико-соціологічного аналізу цієї пізнавальної здатності: діалектична уява Франкфуртської школи (М. Джей); соціологічна уява окремих персоналій (Дж. Вальтон, А. Рамперсад), роль історичної уяви в соціології (Т. Скочпол). З кінця 1990-х років увага дослідників до проблем пізнання і зокрема до соціологічної уяви та мислення зростає як на Заході (З. Бауман, Б. Бернхард, Дж. Ван Антверпен, Р. Вілльямс, М. Кенеді, Ф. Курасава, Р. Левайн, С. Фуллер, Д. Чіріко, П. Штомпка), так і у пострадянському просторі (А. Бороноєв, О. Кравченко, С. Кравченко, М. Мнацаканян, К. Ольховіков, Г. Орлов, В. Тарасенко). Публікуються роботи, присвячені дослідженню соціологічної уяви окремих персоналій (Е. Блум, Р. Доен, Л. Зеріллі, М. Романо, С. Скотт, М. Тамджіді, Ч. Торп). Але незважаючи на те, що феномену уяви і його історико-соціологічним аспектам почало приділятися більше уваги в останні десятиліття, ця галузь досліджень знаходиться лише на початковій стадії свого розвитку.

Низький рівень розробленості характерний не тільки для понять “соціологічна уява” та “імагінативна логіка”, але також для біографії і робіт Едварда Тірік'яна. Окрім декількох спроб поглибленого аналізу (А. Гаспарян, Л. Іонін) ідеї американського теоретика не представлені цілісно, системно. Окремі аспекти наукової творчості американського соціолога досліджували Д. Алієва, К. Бельведере, В. Джеффріс, Б. Джонстон, С. Кафказлі, В. Кісіль, В. Колядко, Ю. Косова, О. Кравченко, С. Кравченко, В. Култигін, Нем-Ін Лі, І. Побережников, Ф. Рот, Н. Салькова, Н. Федотова, Дж. Хіп, В. Цапф. Деякі сторони соціологічної теорії Тірік'яна коментувалися і піддавалися критиці в контексті дебатів на сторінках періодичних соціологічних видань такими авторами як Р. Бела, П. Бергер, Ф. Беснард, Х. Йоас, Ч. Камік, Дж. Колая, М. Романовський, Н. Тонкова, К. Харріс. Також, соціологія Тірік'яна стисло представлена в кількох навчальних виданнях (Е. Капітонов, В. Плахов).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковою темою “Вплив університетської освіти на формування еліти країни (соціологічний аспект)” (державний реєстраційний номер 0108U000164) кафедри соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Об'єкт дослідження - соціологічна теорія Едварда Тірік'яна.

Предмет дослідження - функціональні особливості соціологічної уяви Едварда Тірік'яна у конструюванні соціологічної теорії.

Мета дослідження полягає у визначенні динамічних характеристик соціологічної уяви Едварда Тірік'яна в побудові теоретичних концепцій.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

встановити головні підходи до аналізу поняття уяви в структурі науково-філософського і соціологічного знання;

розкрити процес концептуалізації поняття соціологічної уяви в сучасній соціології та визначити його теоретико-методологічний потенціал;

з'ясувати біографічні і культурно-історичні чинники становлення соціологічної уяви Едварда Тірік'яна;

виявити імагінативні особливості формування екзистенціально-феноменологічних засад соціологічного методу Едварда Тірік'яна;

визначити роль соціологічної уяви Едварда Тірік'яна в конструюванні теорії соціальної зміни;

розкрити теоретико-методологічні принципи і змістовні значення імагінативної логіки конструювання теорії модернізації Едварда Тірік'яна.

Теоретико-методологічні основи дослідження. В основу вивчення соціологічної уяви Е. Тірік'яна були покладені філософські (А. Бергсон, Ю. Бородай, Г. Гегель, Е. Гуссерль, І. Кант, І. Фарман), психологічні (К. Бюлер, Л. Виготський, А. Леонт'єв, Т. Рібо, С. Рубінштейн, Дж. Сингер, П. Харріс, К. Юнг) і соціологічні концепції (Дж. Александер, З. Бауман, Ч. Кулі, Ч. Р. Міллс, Дж. Тернер, П. Штомпка). В аспектах загальної історико-теоретичної перспективи дисертаційного дослідження були використані наукові розробки зарубіжних та вітчизняних соціологів (А. Гофман, Ю. Давидов, М. Захарченко, Ч. Камік, Д. Лівайн, Д. Мартіндейл, О. Погорілий, Дж. Рітцер, А. Ручка, В. Танчер). В інтерпретації поняття імагінативної логіки використовувалася теорія уяви Я. Голосовкера. У процесі аналізу динамічних аспектів соціологічної уяви Е. Тірік'яна застосовувався принцип динамічного розширення і поглиблення уяви Г. Башляра. У цілях концептуалізації імагінативного методу як історико-соціологічного способу дослідження персоналій були задіяні структурно-функціональний і феноменологічний підходи, а також методологічний базис соціології знання (П. Бергер, В. Дільтей, Т. Лукман, К. Манхейм, М. Полані, П. Рікьор, М. Шелер).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні завдань були використані методи аналізу і синтезу, порівняння, абстрагування та типологізації. Отримання первинної соціологічної інформації здійснене методами інтерв'ювання і аналізу документів.

Емпіричну базу дисертації склали матеріали дослідження біографічних та інтелектуальних аспектів життєтворчості Е. Тірік'яна, зібрані дисертантом впродовж 2005-2009 років. Дослідження проводилося в три етапи, на першому з яких було проведено дистанційне інтерв'ювання (кореспонденція Е. Тірік'яна з автором дисертаційного дослідження, 2005-2009 рр.). В межах другого етапу дослідження здійснений збір і аналіз архівних матеріалів (архів Е. Тірік'яна в бібліотеці Перкінса, Університет Дюка, м. Дарем, Північна Кароліна, США, 2007 р.). Третім етапом стало проведення дисертантом глибинного інтерв'ю з Е. Тірік'яном (м. Сан-Франциско, Каліфорнія, США, 2009 р.).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у вирішенні наукового завдання в галузі теорії та історії соціології - обґрунтуванні концепції соціологічної уяви як історико-соціологічного методу дослідження особливостей конструювання соціологічної теорії сучасного американського соціолога Едварда Тірік'яна, а саме:

вперше у вітчизняній соціології:

соціологічна теорія Едварда Тірік'яна цілісно представлена як система взаємопов'язаних концепцій (екзистенціальної соціології, соціальної зміни, модернізації і неомодернізації), що розкривають динаміку і структуротворні процеси сучасного соціуму у відповідних аспектах: соцієтально-екзистенціальному, згідно якого формування і відтворення соціальних структур детерміноване екзистенціальною структурою буття людини в суспільстві і на макросоціальному рівні здійснюється в колективних формах об'єктивування екзистенціалів людської діяльності; соціальних змін, тобто соціокультурних трансформацій, обумовлених релігією і езотеричною культурою як глибинним джерелом встановлення нового соціального порядку, структура якого виступає онтологічною основою соціального життя і феноменом інтерсуб'єктивної свідомості; модернізації як циклічного і діалектичного процесу, що відбивається в соцієтальному прояві екзистенціально-феноменологічного вибору актором колективних форм актуалізації і реалізації можливостей соціальної дії за допомогою їх втілення у механізмах трансформації соціокультурних чинників (мультикультуралізм, націоналізм, етнічність);

досліджено наукову спадщину Едварда Тірік'яна методом аналізу творчої уяви, що формується під впливом соціокультурного середовища. У такий спосіб визначені базові компоненти і мотивація наукового вибору досліджуваних проблем (соцієтальної екзистенції, соціальної структури, езотеричної культури, механізмів соціальних змін, природи і динаміки модернізаційних процесів), їх актуалізація і конструктивна інтерпретація в контексті обґрунтування тенденцій і закономірностей соціального розвитку;

виявлені особливості імагінативної логіки конструювання соціологічної теорії Едварда Тірік'яна, що полягають в реалізації двох фундаментальних взаємообумовлених функцій соціологічної уяви, а саме динамічному розширенні (встановлення міждисциплінарних зв'язків соціологічної теорії, міжпарадигмальний синтез соціологічного теоретизування, подолання обмеженості культурних і просторових характеристик предмету дослідження, застосування методу порівняльного аналізу, зміна кількісних параметрів дослідницького предмету, акцентуація онтичної сутності і екзогенних критеріїв дослідження) і динамічному поглибленні соціологічної уяви (співвідношення абстрактних і конкретних аспектів дослідження, комбінація теоретичних і емпіричних форм пізнання, використання гносеологічного алгоритму зв'язку одиничних, особливих і загальних категорій, об'єднання мікро-, мезо-, макро- і метарівнів соціологічного знання, конвергенція суб'єктивного і об'єктивного методів дослідження, подолання обмеженості хронологічних характеристик предмету дослідження, застосування історичного і прогностичного методів соціології, зміна якісних параметрів дослідницького предмету, акцентуація онтологічної сутності і ендогенних критеріїв дослідження);

удосконалено:

інтерпретація поняття “cоціологічна уява”, яке визначається не тільки як метафора розширення дослідницького кругозору (Ч.Р. Міллс), або здатність убачати приховане значення соціальних явищ і процесів (П. Штомпка), але як вид наукової уяви, що полягає в створенні (на основі вже існуючих уявлень) цілісних образів суспільства і системи соціальних відносин, які не дані в актуальному сприйнятті і ніколи в цілому не сприймалися в дійсності;

знання про початковий період становлення парадигми суб'єктивного реалізму в соціології та ранні тенденції мікро-макросинтезу у соціологічній теорії, які знайшли відображення у конвергенції Едвардом Тірік'яном на початку 1960-х років концепцій соціологізму, структурного функціоналізму, екзистенціалізму та феноменології;

дістало подальшого розвитку:

історико-соціологічне дослідження проблем націоналізму, етнічності, культури і релігії в контексті конструювання теорії неомодернізації Едварда Тірік'яна, де вказані проблеми інтерпретуються як фундаментальні, інтегральні і взаємозалежні фактори процесів трансформації соціальних систем, що в свою чергу служить теоретичним обґрунтуванням циклічної моделі соціального розвитку, а також виступає контраргументом теорії секуляризації;

наукові уявлення про формування концептуальних засад соціології езотеричної культури як окремого напрямку соціологічної теорії, згідно якого екзистенціальним джерелом макродинаміки сучасних суспільств є інновації у сфері езотеричної культури та їх конфліктне затвердження на рівні екзотеричної, інституційної культури.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження полягає у використанні концепції соціологічної уяви для визначення евристичних закономірностей конструювання соціологічної теорії на прикладі видатного і маловивченого мислителя. Результати роботи розширюють сталі уявлення про соціологічний підхід Едварда Тірік'яна, використовуючи при цьому не тільки фактуальні дані, але й їх епістемологічну інтерпретацію.

Теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження були використані в навчальних програмах дисциплін “Загальна соціологічна теорія”, “Історія соціологічних теорій і вчень”, “Сучасна зарубіжна соціологія”, “Основи галузевих знань” і “Соціологія”, які розроблені на кафедрі соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Головні положення і результати роботи можуть виступати основою для подальших теоретичних і прикладних соціологічних досліджень. Можливе впровадження отриманих результатів при створенні і вдосконаленні спецкурсів із соціології знання, соціології культури, екзистенціальної соціології, соціології соціальних змін, соціології релігії. Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані як основа для створення інноваційної моделі навчання студентів соціологічних спеціальностей.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях і теоретико-методологічних семінарах кафедри соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Луганськ, 2006, 2007, 2008, 2009 рр.); на Міжнародній науково-методичній конференції “Університет і регіон: проблеми сучасної освіти” (м. Луганськ, 2006, 2007, 2008, 2009 рр.); на Науковій конференції “Університетська наука” (м. Луганськ, 2008 р.); на Всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрантів, аспірантів і докторантів “Актуальні проблеми і наукові звершення молоді на початку третього тисячоліття” (м. Луганськ, 2008 р.); на Міжрегіональній науково-практичній конференції “Проблеми формування особистості в історичному і сучасному контексті” (м. Луганськ, 2008 р.); на Міжрегіональній науково-практичній конференції “Микола Бердяєв - апостол вільного духу” (м. Луганськ, 2009 р.); на Міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів (м. Харків, 2007, 2009 рр.); на Міжнародній конференції “Харківські соціологічні читання” (м. Харків, 2006, 2007, 2008 рр.); на I Конгресі Соціологічної асоціації України (м. Харків, 2009 р.); на Міжнародній науковій конференції “Одеські соціологічні читання” (м. Одеса, 2007, 2008 рр.); на Соціологічних читаннях ім. Н. Паніної в рамках фінальної частини конкурсу “Кращий молодий соціолог року” (м. Київ, 2007, 2008, 2009 рр.); на Щорічній конференції Американської соціологічної асоціації (США, м. Нью-Йорк, 2007 р., США, м. Сан-Франциско, 2009 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження відображено в 21 науковій публікації, 12 з яких - у фахових виданнях із соціологічних наук, що входять у відповідний перелік ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 218 сторінок, з них 193 сторінки займає основна частина, 25 сторінок - список використаних джерел (263 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність вибору теми дисертації, представлено ступінь її наукової розробленості, визначені мета, основні завдання, об'єкт, предмет і теоретико-методологічні основи дослідження, вказані наукова новизна, теоретичне і практичне значення результатів роботи, наведені дані про їх апробацію.

У першому розділі “Поняття “соціологічна уява” і його концептуально-методологічна сутність” відображені процеси виникнення і концептуалізації поняття “соціологічна уява”, представлений його теоретико-методологічний потенціал. Підрозділ 1.1. “Генезис поняття уяви в структурі загальнонаукового, філософського і соціологічного знання” містить в собі аналіз загальних науково-філософських досягнень у вивченні уяви та їхній подальший розвиток в соціологічній науці з моменту її виникнення в середині XIX століття і до початку 60-х років XX століття. Показано, що в давнину і середньовіччя уява розглядалася як нижча функція душі, але вже у рамках німецької класичної філософії ця здатність стала, навпаки, розумітися як вища і об'єднуюча чуттєві та раціональні сторони пізнання в цілісному процесі. Іммануїл Кант вказав, що знання виникає в процесі синтезу досвідних і апріорних форм чуттєвості (простір і час) і форм розуму (кількість, якість та ін.), який здійснюється за допомогою продуктивної уяви, що розташовує чуттєві дані в трансцендентальні пізнавальні форми. Гастон Башляр підкреслював динамічний характер уяви і стверджував, що ця пізнавальна здатність розкривається в двох взаємообумовлених перспективах - поглибленні та розширенні. Уява містить в собі діалектичну суть, об'єднує постійне і мінливе, а також відображає психічні особливості відкритості та новизни. Яків Голосовкер трактував уяву як здатність не тільки створювати образи наочного характеру, але й наділяти їх значенням. Звідси виникають феномени імагінації та смислообразів, які об'єднують у собі загальне та одиничне, абстрактне і конкретне та виступають найважливішим сполучним фактором різних елементів пізнавального процесу. Імагінативна логіка, тобто загальні закономірності функціонування уяви, має свою сутність, яка не статична, але динамічна і діалектична за своєю природою.

Розвиток теорії уяви в рамках філософії з ряду причин істотно не вплинув на розвиток досліджень уяви та її пізнавального потенціалу в соціологічній науці. З моменту виникнення соціології як самостійної дисципліни основними критеріями, що пред'являлися до знання, виступали постулати позитивізму, і тому теоретичний аналіз феноменів і процесів, що не підлягають прямому спостереженню і верифікації, довгий час залишався осторонь. Не дивлячись на спроби О. Конта (закон підпорядкування уяви спостереженню), М. Вебера (концепція ідеальних типів) і деяких інших класиків (Е. Дюркгейм, Л. Уорд, Ф. Гіддінгс, Г. Тард, Ф.Тьонніс) торкнутися проблематики уяви, ця пізнавальна здатність фактично не увійшла в коло наукових інтересів соціологів. Виняток становили дослідження Ч. Х. Кулі, методологічний підхід якого відбився у правилах “суспільство слід вивчати, виходячи з уяви” та “уявляти уявне”. В теорії Кулі уява виступає як універсальна характеристика людської природи і відображає, з одного боку, пізнавальні здібності людини, а з іншого - його соціальну суть, в якій уява є основним чинником соціальних відносин. Епістемологічний аспект уяви у Кулі виражається в його критиці трактувань цієї здатності як процесу виробництва лише ілюзорних образів, які викривляють об'єктивний світ і не можуть виступати для соціолога надійним засобом пізнання. Якщо соціальні аспекти уяви, вивчені Кулі (теорія дзеркального Я), отримали широке визнання в соціології, то цього не можна сказати про епістемологічні аспекти його розробок. Заклик Кулі до того, щоб суспільство вивчалося, виходячи з уяви, так само як і вивчення самої соціологічної уяви, не отримує підтримки в працях соціологів в першій половині ХХ століття. Поверхово розглядають проблематику уяви такі соціологи, як К. Манхейм, А. Шюц та інші, проте подібні спроби не набувають спрямованого, системного характеру. Перші ознаки підвищення уваги дослідників до соціологічної уяви почали виявлятися лише у другій половині ХХ століття і виникли на тлі критики природничо-наукових засад соціології.

У підрозділі 1.2. “Концептуалізація поняття “соціологічна уява” у сучасному соціологічному дискурсі” розглядається виникнення поняття соціологічної уяви і його подальша трансформація до рівня концепції в соціології другої половини XX століття. Показано, що Ч. Р. Міллс, який увів дане поняття в науковий обіг і акцентував метафоричну суть “соціологічної уяви”, не спирався на попередні дослідження цієї пізнавальної здатності, але, не дивлячись на це, його теоретико-методологічні розробки узгоджуються з філософськими і психологічними підходами до уяви, що взаємно вказує на їхню наукову цінність. Серед базових складових структури соціологічної уяви Міллс виділив такі елементи, як комбінаторна логіка, порівняльно-історичний аналіз, багатовимірна класифікація, полярність та контекст презентації. Вслід за роботою Міллса в західній соціології в 1970-90-ті роки проводиться ряд досліджень різноманітних аспектів цього феномена, що не носять, проте, системного характеру. Увага до проблеми уяви в соціології зростає з кінця 1990-х років. Значний вплив на становлення і концептуалізацію поняття “соціологічна уява”, у тому числі на пострадянському просторі, виявили теоретичні розробки П. Штомпки, який продовжив дослідження Міллса і розвинув уявлення про структурний зміст даного феномена та його методологічний потенціал. У завершенні підрозділу вказується, що поняття “соціологічна уява” затвердилось у науковому лексиконі суспільствознавців, зайняло певне місце в понятійно-категоріальній системі соціології та, володіючи складним змістом, що відображає взаємозв'язок різних концептів, виходить за межі вузько-понятійної форми, та здобуває характер концепції, що знаходиться на початковій стадії свого оформлення.

У підрозділі 1.3. “Теоретико-методологічний потенціал концепції соціологічної уяви” аналізуються можливі способи і шляхи застосування даної концепції в галузі теорії та історії соціології. Затверджується необхідність зв'язування соціологічних знань про уяву з аналогічними даними філософії, психології та інших наук. Інтегруючи у концепцію соціологічної уяви тезу психологічної науки про те, що уява завжди заснована на отриманих раніше уявленнях і оперує ними, необхідним стає урахування біографічних, культурних і історичних чинників формування цих уявлень, які, у свою чергу, в значній мірі визначають процес конструювання соціологічної теорії. Плідним в контексті осмислення теоретико-методологічного потенціалу концепції соціологічної уяви стає впровадження філософського знання, де імагінативна логіка тлумачиться як така, що виконує дві взаємозалежні функції розширення і поглиблення уяви, має динамічний і діалектичний характер, об'єднує одиничне, особливе і загальне, постійне і мінливе. Звідси, імагінативну логіку в конструюванні соціологічної теорії можна подати у вигляді двомірної системи координат, де залежно від спрямованості розвитку теоретичних побудов у вертикальній (поглиблення) або горизонтальній (розширення) площині, можна говорити про реалізацію і переважання однієї з двох взаємопов'язаних функцій уяви. Так, реалізація імагінативної логіки в контексті соціологічної теорії може інтерпретуватися як подолання встановлених параметрів міжрівневої (мікро-мезо-макро) та міждисциплінарної детермінації соціологічного знання і вихід за межі загальноприйнятої часової й просторової локалізації дослідницького предмету (порівняльний, історичний та прогностичний методи). В якості головного завдання вивчення імагінативної логіки соціологічного теоретизування визначається осмислення ролі та ступеня впливу соціологічної уяви на кінцевий результат, яким виступає нове соціологічне знання.

У другому розділі “Соціологічна уява Едварда Тірік'яна: етапи становлення і формування” метод вивчення імагінативної логіки адаптується і застосовується для аналізу раннього періоду формування соціологічної уяви видатного американського теоретика Едварда Тірік'яна. У підрозділі 2.1. “Біографічні та культурно-історичні чинники становлення соціологічної уяви Едварда Тірік'яна” досліджується біографія вченого і вплив на неї культурного середовища та історичних подій. Показано, що перехід Е. Тірік'яна від навчання до викладацької та дослідницької діяльності у Прінстонському університеті знаменує собою завершення першого та найбільш інтенсивного етапу становлення професійних якостей та навичків соціолога, його соціологічної уяви. Головними чинниками формування особистості ученого стали родинні обставини, ранні процеси рекультурації та ресоціалізації, навчання в елітних університетах (Прінстон та Гарвард) у провідних світових фахівців (Т. Парсонс, П. Сорокін, Дж. Хоманс, Г. Оллпорт та інші), а також досвід зарубіжних поїздок. Вплив родинних обставин поділився на прямий (виховання, сім'я як первинна група) та опосередкований (родинна історія), останній з яких зіграв важливу роль у формуванні інтересу американського соціолога до історії та широкомасштабних соціальних змін, до чого додалися особливості формування національної ідентичності Е. Тірік'яна - вірменина з сім'ї турецького походження, що виріс у Франції та отримав громадянство США. Найважливішим аспектом розвитку соціологічної уяви Тірік'яна під час навчання у Гарварді стала специфіка міждисциплінарної підготовки на факультеті соціальних відносин, яка була орієнтована на вироблення у студентів цілісного бачення суспільних зв'язків і взаємодій, а також закономірностей їхнього відтворення та функціонування. Так, окрім соціології, Тірік'ян отримує серйозну підготовку з філософії, антропології, соціальної і клінічної психології, що дозволяє йому оволодіти навичками системного міждисциплінарного підходу. На ці навички наклався досвід зарубіжних поїздок, які увінчалися проведенням польового дослідження на Філіппінах, що виявило на ученого вплив, з одного боку, в термінах співвідношення емпіричного та теоретичного пласта досліджень, зв'язків між системами ідей та їхньою практичною проекцією на ту або іншу сферу соціальної дійсності, а з іншого боку, закріпив досвід порівняльних досліджень та ознайомив з предметною сферою ранньої теорії модернізації. У контексті соціокультурних і соціально-історичних чинників становлення і формування соціологічної уяви американського соціолога виділяються специфіка американського суспільства з її расовим, релігійним, етнічним і національним різноманіттям, події та наслідки Другої світової війни, ескалація конфлікту між країнами Західного і комуністичного блоків, отримання незалежності колоніальними державами, політика расизму та апартеїду в США і ПАР, процеси розвитку країн третього світу. Підкреслюється, що вся подальша професійна діяльність Едварда Тірік'яна пов'язана із стимулами та настановами першого періоду життя, що завершився разом з отриманням наукового ступеня у Гарварді.

Підрозділ 2.2. “Імагінативна логіка формування екзистенціально-феноменологічних засад соціологічного методу Едварда Тірік'яна” направлений на відображення процесу утворення власного методу соціологічного теоретизування ученого та виявлення імагінативної логіки екзистенціальних і феноменологічних основ його методологічних установок. Показано, що вже у своїй головній програмній праці “Соціологізм та екзистенціалізм” (1962 р.), де теоретик утворює фундамент свого соціологічного методу, вочевидь виявленими стають функції динамічного розширення і поглиблення уяви. Синтезуючи підходи соціологізму та екзистенціалізму Е. Тірік'ян конструює багатовимірний, системний і синхронний вихід за межі дисциплін (філософія і соціологія), парадигм (номіналізм і реалізм) і рівнів соціологічного знання (мікро-макросинтез), при цьому особливістю такого синтезу стає його діалектичний характер, а результатом - створення нової галузі соціологічного знання, що отримала назву екзистенціальної соціології. У подальших роботах, щодо прагнення уникати крайнощів матеріалізму та ідеалізму, затверджується “трансоб'єктивний” дослідницький підхід і визначається предмет соціології - “тотальні соціальні факти”. Цим самим американський учений формулює головні постулати парадигми суб'єктивного реалізму, яка покликана привести до всебічного консенсусу в соціологічній теорії через створення загальної теорії соціального існування. Спрямованість Е. Тірік'яна на акцентування тотальності соціальної екзистенції передбачає розширення і поглиблення просторових і часових параметрів предмету дослідження, що також робить необхідним розширення дисциплінарних меж соціології (з метою використання даних таких наук, як етнологія, історія та антропологія), вимагає дослідження екзистенціальної природи соціальних структур і віддзеркалення діалектики, що виникає між онтичними (поверхневими) і онтологічними (глибинними) рівнями існування особистості та суспільства.

Аналіз розвитку дослідницьких установок соціолога в середині 70-х років з метою застосування екзистенціально-феноменологічного методу до вивчення проблематики соціальної зміни робиться в підрозділі 2.3. “Соціологічна уява і конструювання теорії соціальної зміни Едварда Тірік'яна”. Вказується, що вже у базовій спрямованості конструювання основ теорії соціальної зміни закладається імагінативний аспект, що полягає в необхідності урахування часової динаміки, в розширенні темпоральних параметрів дослідницького об'єкту і активному використанні історичного та прогностичного методів. Важливою складовою теоретизування вченого на ранньому етапі створення моделі соціальних трансформацій стало дослідження африканського суспільства, яке передбачало вихід за межі вивчення суспільства лише Західного типу та його порівняння з іншими соціально-культурними системами, унаслідок чого Тірік'ян визначає новий аналітичний тип соціальної системи - колоніальне суспільство. Використовуючи системний і структурно-функціональний підходи, теоретик намагається дослідити соціальні зміни в африканських суспільствах за допомогою виявлення їх комплексних причин в різних інституційних сферах (освіта, релігія, політика), а також знайти глибинну сутність трансформації феномена африканського колоніалізму, яка полягає, на його думку, не тільки в расовому чиннику, але й у більш вагомому феномені відчуження. Пошук глибинних соціальних сутностей отримує у Тірік'яна інтенсивний розвиток у сфері культури і релігії, в рамках якої він розвиває класичні теорії, проектуючи їх на сучасні реалії, та окреслює межі нової галузі досліджень - соціології езотеричної культури. Узагальненням ранньої версії теорії соціальної зміни Тірік'яна стає розробка прогностичної моделі соцієтальної зміни і створення концепції структурної соціології, імагінативна логіка якої визначилась в діалектичному подоланні дихотомії структура-дія та введенні поняття “структурація”, крізь призму якого суспільство тлумачиться як плюралістична, інтерсуб'єктивна і трансісторична свідомість, вкорінена в культурі та її релігійному базисі. тірік'ян імагінативний логіка соціологія

У третьому розділі “Імагінативна логіка конструювання теорії модернізації Едварда Тірік'яна” представлений подальший розвиток теорії соціальної зміни американського ученого, а також роль соціологічної уяви у цьому процесі. У підрозділі 3.1. “Теоретико-методологічні засади конструювання теорії модернізації Едварда Тірік'яна” показано, що з середини 1970-х років осмислення соціальних змін нерозривно пов'язані у соціолога з ширшим дослідницьким полем, яке стимулюється активізацію його наукової діяльності у галузі історії соціології, соціології соціології та метасоціології, де він порівнює класичні теорії і застосовує їх до аналізу сучасного суспільства, переосмислює методологічні підстави і традиційні засоби періодизації історії соціології, обґрунтовує наукові школи як одиниці історико-соціологічного аналізу і затверджує необхідність розвитку міждисциплінарних і міжнародних соціологічних досліджень. Головними складовими теорії модернізації Е. Тірік'яна стають сфери націоналізму та етнічності, військових конфліктів, культури і релігії, глобалізації та цивілізаційних трансформацій.

Імагінативна логіка конструювання образів націоналізму та етнічності (підрозділ 3.2. “Націоналізм та етнічність як інтегральні чинники модернізації”) виразилася у Е. Тірік'яна в реконцептуалізації існуючих соціологічних теорій, трактуванні націоналізму як тотального феномену та його вивченні порівняльно-історичними, прогностичними, екзистенціально-феноменологічними і системними методами. Теоретик розглядає зв'язки націоналізму і модернізації через внутрішні (ендогенні) та зовнішні (екзогенні) національні відносини, шукає загальні закономірності виникнення різних націоналістичних рухів, інтерпретує націю як динамічний феномен та проектує мікроконцепції на соцієтальні реалії, що дає змогу застосувати метод емпіричного конструктивізму у вивченні національної ідентичності.

Однією зі сфер спеціалізації Тірік'яна стають дослідження діалектичних аспектів модернізації, у зв'язку з чим він вивчає співвідношення мирних процесів і військових конфліктів (підрозділ 2.3. “Феномен війни в діалектиці модернізації”). Функціями соціологічної уяви теоретика в дослідженні війни стають розширення існуючих соціологічних поглядів на цей соціальний феномен, виявлення морального чинника як основної рушійної сили сучасної війни і визначення його латентних функцій. Імагінативність теоретизування соціолога також виявилася у застосуванні прогностичного методу передбачення наслідків військових конфліктів, скріпленні їх мікро- та макроаспектів, порівняльно-історичному визначенні причин нових форм постсучасної глобальної війни (третя світова цивілізаційна війна проти тероризму).

Підрозділ 3.4. “Культура і релігія в структурі модернізаційних процесів” відображає імагінативну логіку вивчення Тірік'яном культури та її релігійного базису, які він визначає як фундаментальні, інтегральні аспекти модернізації. Соціолог розкриває особливості культурних феноменів через виявлення плюралістичного характеру Західної цивілізації, її онтичної (мультикультуралізм) і онтологічної (метакультура) багатовимірності. Також він проводить порівняльні дослідження різних форм есхатологічного світогляду, підкреслює деструктивні і конструктивні функції релігії, проектує на сучасні соціальні реалії класичні соціологічні концепції релігії (М. Вебер, Е. Дюркгейм). Тірік'ян приходить до висновку про те, що механізм модернізації полягає в періодичному сплеску релігійного натхнення на соцієтальному рівні і наступному за ним руйнуванні колишніх та створенні нових основ суспільного порядку.

У підрозділі 3.5. “Неомодернізаційний аналіз та імагінативна логіка розвитку теорії модернізації Едварда Тірік'яна” показана трансформація теорії модернізації американського ученого з метою створення нового підходу неомодернізаційного аналізу. У контексті даного підходу стверджується необхідність розширення традиційного фокусу макросоціології до рівня цивілізації, що спричинить процеси інтеграції розрізнених галузей соціології. Дослідження цивілізацій повинні включати просторово-часове розширення їх аналітичних параметрів (метод тоталізації), виявлення між- і внутрішньоцивілізаційних напружень (ендогенні та екзогенні фактори) та встановлення зв'язків між динамікою цивілізацій і процесами глобалізації. При вивченні глобалізації Тірік'ян виявляє позитивні і негативні аспекти цього соціального процесу, а також розглядає його через соціально-філософську проблематику альтруїзму (П. Сорокін), зводячи останню з мікро- на мезо- і макрорівні (глобальний альтруїзм). Процеси глобалізації та модернізації можуть бути досліджені більш глибоко при міждисциплінарному підході, зокрема завдяки синтезу соціології та точних наук (фізика, математика, інженерія), а також при поєднанні методів глобального синхронного і глобального діахронного аналізу. Структуру неомодернізаційної теорії Тірік'яна та її імагінативну логіку відображено у конструюванні теоретичної моделі “плаваючих” епіцентрів сучасності (динамічний характер модернізації) і концепції нового світу нових світів (плюралістичний характер модернізації), а її інструментальною основою стали методи порівняльного, історичного і прогностичного аналізу, а також ухилення від редукціонізму та одновимірності досліджень. Дана установка була посилена підвищеною увагою до діалектичних (контрпроцеси модернізації, дихотомії континуальності-дисконтинуальності та порядку-хаосу) і латентних аспектів модернізації, співвідношенням її екзогенних і ендогенних чинників, останні з яких складаються зі системної взаємодії економічних, політичних і культурних сфер суспільства. І, нарешті, суттю неомодернізаційного аналізу стало імагінативне поглиблення цього підходу через співвідношення мікро- і макрорівнів дослідження на підставі дослідження віддзеркалення екзистенціальних модусів існування індивіда на соцієтальному рівні.

У висновках дисертації узагальнюються результати дослідження соціологічної уяви Едварда Тірік'яна, підбито підсумки і позначено перспективи подальшого наукового вивчення проблеми.

На підставі аналізу існуючих науково-філософських і соціологічних підходів поняття “соціологічна уява” визначається як вид наукової уяви, що полягає у створенні, на основі вже існуючих уявлень, цілісних образів суспільства і системи соціальних відносин, які не дані в актуальному сприйнятті і які ніколи в цілому не сприймалися в дійсності. Стверджується, що володіючи складним змістом і виходячи за рамки вузько-понятійної форми “соціологічна уява” набуває характер концепції, що знаходиться на початковій стадії формування. Аналіз структури і теоретико-методологічного потенціалу “соціологічної уяви” дозволив виявити дві ґрунтовні взаємозалежні функції динамічного розширення і динамічного поглиблення уяви, що мають діалектичний характер і полягають у подоланні меж і встановлених параметрів предмету дослідження. Виявлення даних функцій стало основою для методологічної адаптації концепції соціологічної уяви до дослідження імагінативної логіки конструювання соціологічної теорії, тобто до визначення ролі і загальних закономірностей функціонування соціологічної уяви того або іншого соціолога у створенні теорії та нового наукового знання.

Застосування концепції соціологічної уяви до аналізу соціологічної теорії американського соціолога Едварда Тірік'яна продемонструвало потенційну релевантність даного підходу в контексті історико-соціологічного дослідження. Вивчення етапів становлення і формування соціологічної уяви Е. Тірік'яна дозволило зробити висновок про високий ступінь залежності імагінативної логіки його теоретизування від чинників першого періоду життя, що завершився разом з отриманням наукового ступеня. Перехід від навчання до професійної діяльності зумовив необхідність вироблення підстав власного методу теоретизування ученого. Імагінативна логіка даного процесу мала діалектичний характер та виразилася у виході за межі та співвідношенні дисциплін, парадигм і рівнів соціологічного знання, результатом чого стало створення нової галузі знань (екзистенціальна соціологія), а також були обкреслені контури нової парадигми (суб'єктивний реалізм) і нової соціологічної теорії (загальна теорія соціальної екзистенції).

Показано, що сформувавши засади власного екзистенціально-феноменологічного методу, Едвард Тірік'ян застосовує його до вивчення проблематики соціальної зміни. Аналіз структури і трансформацій теорії соціальної зміни в теорію модернізації, а пізніше - в теорію неомодернізаційного аналізу, дозволив виявити в цьому процесі фундаментальні аспекти імагінативної логіки Едварда Тірік'яна, які виразилися у використанні діалектичного, міждисциплінарного і міжпарадигмального підходів, а також у застосуванні системного, порівняльного, історичного і прогностичного методів дослідження. Результатом прояву імагінативної логіки конструювання теорії соціальної зміни Тірік'яна стає формування нового соціологічного методу тоталізації (вихід за межі предмету дослідження з метою його повного осмислення), окреслювання меж нових галузей знання (соціологія езотеричної культури, теорія неомодернізації) і введення до наукового обігу понять “структурація” (діалектичний синтез дихотомії структура-дія) та “метакультура” (виявлення екзистенціально-феноменологічної сутності суспільства), крізь призму яких суспільство трактується як плюралістична, інтерсуб'єктивна і трансісторична свідомість, вкорінена у культурі та її релігійному базисі, а механізм модернізації визначається як циклічна ескалація релігійного натхнення на соцієтальному рівні і наступне за нею руйнування колишніх і створення нових основ суспільного ладу.

Узагальнення результатів досліджень соціологічної уяви Едварда Тірік'яна дозволило сформулювати основні функціональні складові його імагінативної логіки конструювання соціологічної теорії і визначити, що функція динамічного поглиблення соціологічної уяви американського соціолога виразилася у: співвідношенні абстрактних і конкретних аспектів дослідження; комбінації теоретичних і емпіричних форм пізнання; використанні гносеологічного алгоритму зв'язку одиничних, особливих і загальних категорій; об'єднанні мікро-, мезо-, макро- і метарівнів соціологічного знання; конвергенції суб'єктивного і об'єктивного методів дослідження; подоланні обмеженості хронологічних характеристик предмету дослідження; застосуванні історичного і прогностичного методів соціології; зміні якісних параметрів дослідницького предмету; акцентуація онтологічної суті і ендогенних критеріїв дослідження. Визначено, що функція динамічного розширення соціологічної уяви Едварда Тірік'яна розкривається за допомогою: встановлення міждисциплінарних зв'язків соціологічної теорії; міжпарадигмального синтезу соціологічного теоретизування; подолання обмеженості культурних і просторових характеристик предмету дослідження; застосування порівняльного методу; зміни кількісних параметрів дослідницького предмету; акцентуації онтичної сутності та екзогенних критеріїв дослідження. Аналіз імагінативної логіки конструювання соціологічної теорії Едварда Тірік'яна підтвердив тезу Г. Башляра про те, що функції динамічного розширення і поглиблення взаємнозалежні, а імагінативне розширення завжди припускає поглиблення і навпаки. Взаємозалежність імагінативного поглиблення і розширення у побудові соціологічної теорії також має діалектичний характер, тобто реалізується через виявлення суперечностей та їхнє синтетичне зняття.

Основними перспективами подальшого вивчення проблеми визначаються концептуалізація і застосування поняття соціологічної уяви як історико-соціологічного методу досліджень імагінативної логіки на різних рівнях історії соціології (персоналістському, організаційному та інституційному) і кодифікування отриманих при цьому результатів. Потенціал використання концепції соціологічної уяви інтерпретується як спосіб розвитку досліджень сутності і закономірностей виникнення і трансформації соціологічного знання, а також як основа для створення інноваційної моделі навчання студентів соціологічних спеціальностей.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мельников А.С. Синтезообразующие идеи мультикультурализма Эдварда Тирикьяна / А.С. Мельников, А. Ю. Чернов // Соціологічні дослідження : збірник наукових праць. - № 5. - Луганськ : Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, 2005. - С. 55-65 (особистий внесок автора полягає в здійсненні аналізу та викладенні концепції мультикультуралізму Е. Тірік'яна).

Мельников А.С. Социологическое воображение Эдварда Тирикьяна: факторы становления и формирования / А.С. Мельников // Соціологічні дослідження : збірник наукових праць. - № 6. - Луганськ : Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, 2006. - С. 108-115.

Мельников А.С. Экзистенциальная социология в контексте проблем становления / А.С. Мельников // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : збірник наукових праць. - Харків : Видавничий центр ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. - С. 77-81.

Мельніков А.С. Соцієтальна екзистенція: за і проти / А.С. Мельніков // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2007. - № 1. - С. 92-104.

Мельников А.С. Феноменологическое восприятие в структуре экзистенциально-социологического воображения Эдварда Тирикьяна / А.С. Мельников, А.Ю. Чернов // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : збірник наукових праць. - Харків : Видавничий центр ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. - С. 75-80 (автором вивчені та систематизовані особливості структури соціологічної уяви Е. Тірік'яна).

Мельников А.С. Проблема институционального изменения в экзистенциальной социологии Эдварда Тирикьяна / А.С. Мельников // Вісник Одеського національного університету. - 2007. - Том 12. - Вип. 6. - С. 560-569.

Мельніков А.С. Проблемне поле екзистенціальної соціології / А.С. Мельніков // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2008. - № 2. - С. 83-102.

Мельников А.С. К уточнению категории “социологическое воображение” / А.С. Мельников // Соціологічні дослідження : збірник наукових праць. - № 7. - Луганськ : Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, 2008. - С. 335-346.

Melnikov A. Existentialism and the Emergence, Growth, and Development of Existential Sociology / A. Melnikov, J. Johnson // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : збірник наукових праць. - Харків : Видавничий центр ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. - С. 33-40 (особистий внесок автора полягає в дослідженні проблемного поля екзистенціальної соціології).

Мельников А.С. Экзистенциально-постмодернистские смыслы интеграции современного социологического знания / А.С. Мельников // Вісник Одеського національного університету. - 2008. - Том 13. - Вип. 5. - С. 328-336.

Melnikov A. Discursive positions of postmodernism and existential sociology / A. Melnikov // Miscellanea. Sociologica et Philosophica. - Nr. 9. - Gdaсsk : Wydawnictwo Uniwersytetu Gdaсskiego, 2008. - S. 143-153.