Громадянська компетентність як чинник демократизації державної влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

УДК 316.33:32

Спеціальність 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

ГРОМАДЯНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

ЯК ЧИННИК ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

ПАДАЛКА ГАННА МИКОЛАЇВНА

Донецьк - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор Гаврилов Микола Іванович, Донецький державний університет управління, професор кафедри філософії і психології

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Кононов Ілля Федорович, Луганський національний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри філософії та соціології

кандидат соціологічних наук, доцент Щудло Світлана Андріївна, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, докторант

Захист відбудеться "29" червня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.128.03 у Донецькому державному університеті управління за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клименко О.Ю.

Аннотації

Падалка Г.М. Громадянська компетентність як чинник демократизації державної влади. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. - Донецьк, 2011.

У дисертації досліджується потенціал реалізації громадянської компетентності. Визначені основні елементи її структури. Розкрито зміст різноманітних рівнів громадянської компетентності. Проаналізовано основні концепції електоральної поведінки та фактори, що її визначають. Ефективний вплив громадян на перебіг процесу демократизації суспільства базується на реалізації усвідомленої електоральної поведінки. Контроль як форма реалізації влади громадянського суспільства можливий за допомогою вивчення громадської думки, проведення виборів та референдумів, екзит-полів. Визначено показники, рівні і принцип сформованості громадянської компетентності, осмислено сутнісні її характеристики.

Ключові слова: громадянська компетентність, державна влада, демократизація, контроль громадянського суспільства, електоральна поведінка. електоральний вибори референдум

Падалка Г.М. Гражданская компетентность как фактор демократизации государственной власти. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины. - Донецк, 2011.

В диссертации изложены теоретические обобщения и методологические основы обоснования гражданской компетентности как фактора демократизации государственной власти. Теоретический анализ концепций и социологических теорий показал фрагментарность исследования гражданской компетентности в поле социологии политики.

Для определения места гражданской компетентности в структуре политической культуры предлагается использование критерия глубины отражения политической действительности через уровни компетентности. Политическая включенность как компонент политической культуры отражает процедурный уровень компетентности и характеризуется наличием знаний для потенциального участия в политическом процессе, способностью к взаимодействию с государственной властью, политическими партиями в ходе избирательных кампаний. Политическая приверженность как компонент политической культуры отвечает когнитивному уровню компетентности и показывает степень понимания граждан институциональной системы, политико-социальных проблем общества; формирует соответствующие реакции на изменения общественной жизни.

Понятие "гражданская компетентность" определяется как качественная характеристика граждан, которая проявляется в их электоральном поведении, которое обусловлено осознанием демократических ценностей и средствами влияния на государственную власть, развивается в процессе освоения общественно-политических норм и выражается в практической реализации своих гражданских прав.

Опираясь на основные факторы, влияющие на граждан в процессе электорального выбора: социальные (идентификация с социальной группой, соотношение интересов избирателя и группы), экономические (расчет соотношения затрат/пользы от выборов), политические (партийная идентификация), которые предопределяют поведение граждан в избирательном процессе, определены главные тенденции реализации гражданской компетентности.

Выяснена динамика баланса доверия/недоверия к органам государственной власти в Украине и выявлена зависимость формирования общественного мнения относительно политических деятелей и их партийной принадлежности. Показано, что политическая окраска при определении баланса доверия/недоверия к органам государственной власти мешает отражению реальной картины действительности.

Определены условия, при которых выборы, референдум, общественное мнение и экзит-полы могут выступать формами контроля за осуществлением государственной политики. Выборы как форма контроля позволяют установить приоритеты общественного развития и дают возможность гражданам пользоваться правом отзыва полномочий депутатов. Референдум как форма контроля корректирует отклонения от заданных параметров цели. Мониторинг общественного мнения уточняет состояние легитимности власти, ее решений и действий. Точность полученных результатов выборов при определении результатов избирательного процесса обеспечивает экзит-пол.

Проанализированы характеристики современного гражданства, исследованы проявления "гражданственности" в обществах, что демократизируются и выявлено содержание гражданской компетентности. Обоснована необходимость определенного типа гражданства, что соответствует требованиям демократической государственности: образованность, компетентность, осведомленность о гражданских правах.

Характер практического применения гражданами своих гражданских прав может выступать индикатором уровня сформированности гражданской компетентности. Использование таких показателей как: понимание, соблюдение и частота использования гражданских прав, наиболее полно раскрывает содержание гражданской компетентности в демократическом обществе. Уровень сформированности гражданской компетентности выступает условием демократизации государственной власти и инструментом ее измерения.

Ключевые слова: гражданская компетентность, государственная власть, демократизация, контроль гражданского общества, электоральное поведение.

Padalka G.M. Civil competence as factor of state power democratization. - Manuscript.

Dissertation for the Candidate of Science in Sociology on speciality 22.00.04 - special and branch sociology. - Donetsk State University of Management, Ministry of Education and Science, Young People and Sport of Ukraine. - Donetsk, 2011.

The potential of civil competence realisation is investigated in the dissertation. The main elements of civil competence structure and the peculiarities of its functioning are defined. The influence of political culture of society on civil competence is regarded. The content of various civil competence levels is given. The fundamental concepts of electoral behaviour and factors which determine it are analysed. Effective influence of citizens on the process of democratisation of society is based on realisation of conscious electoral behaviour. Control as a form of civil society power realisation is possible by means of public opinion polls, holding referendums, elections and exit polls. Indices, levels and principle of civil competence formation are determined. Essential characteristics of civil competence are given a meaning.

Key words: civil competence, public authorities, democratization, control of civil society, electoral behaviour.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертації. У сучасному українському суспільстві приділяється значна увага вивченню процесу демократизації державної влади, що передбачає розвиток громадянського суспільства, побудову ефективної взаємодії громадян та державної влади, високий рівень обізнаності соціуму щодо політичного життя та усвідомлення електоральної поведінки. За таких умов виникає необхідність впливу якісного чинника на зазначені процеси. Тому для сучасного українського суспільства особливого значення набуває громадянська компетентність як чинник демократизації державної влади.

Системний аналіз існуючих джерел показав наявність трьох основних напрямків у вивченні проблеми громадянської компетентності: соціологічного, політичного та правового.

Представники соціологічної школи основну увагу звернули на вивчення електоральних засад демократизації суспільства. Дослідженнями електоральних процесів у контексті політичної соціології займались: Дж. Селдон, А. Зигфрид, М. Доган, П. Лазарсфельд, Р. Мертон, Дж. Геллап, Е. Ноель-Нойман, Г. Ротман, Б. Грушин, В. Дубицька, О. Березіна та М. Таратухіна, які сформулювали основні методологічні та методичні принципи вивчення вказаної проблеми.

Сьогодні особливого значення набули роботи українських вчених І. Бекешкіної, Є. Головахи, О. Злобіної, В. Оссовського, Н. Паніної, В. Паніотти, В. Полторака, С. Яремчука та ін., які висвітлювали проблему впливу громадської думки на трансформаційні процеси в суспільстві. Механізми реалізації, методологічні аспекти дослідження виборчих процесів у демократичному суспільстві розглянуто у роботах О. Нельги, О. Ручки, Н. Черниш, О. Якуби та ін.

Проблеми залучення громадян до активної участі у політичному житті суспільства, політичної соціалізації, соціальної напруженості, ідеологічного самовизначення громадян, їх взаємодії з владою, впливу ідеологічних стереотипів на політичну активність соціуму, формування політичної культури розкрито у науковому доробку В. Васютинського, Н. Жабінець, І. Жадана, В. Казміренко, Л. Кияшко, П. Фролова та ін.

Дослідженню правових аспектів громадянської компетентності таких, як конституційні норми та політичні права, присвячені роботи Ю. Битяки, Ж. Жакке, Л. Колодкіна, Л. Кривенка, В. Тація. Увагу на проблему участі громадян в управлінні державними справами звернули Ф. Батурін, Ю. Козлова, А. Ковлер. Якісні правові характеристики громадянства в сучасній Україні вивчали А. Малько, Н. Матузова, А. Олійник, В. Погорілко, І. Погрібний, М. Сірий та ін.

Отже, сьогодні існує значний пласт досліджень щодо проблеми громадянської компетентності, але можливість її реалізації як чинника демократизації державної влади залишається невивченою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної теми Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України "Філософські та соціологічні аспекти державного управління" (номер державної реєстрації 0108U010898), в якій автор є співвиконавцем.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення чинників демократизації державної влади шляхом визначення впливу громадянської компетентності на розвиток сучасного українського суспільства.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- з'ясувати теоретико-методологічні засади дослідження громадянської компетентності;

- проаналізувати структуру громадянської компетентності як якісної характеристики демократичного суспільства та визначити зміст її рівнів;

- показати реалізацію громадянської компетентності через електоральну поведінку;

- розкрити концепцію виміру рівня довіри/недовіри до органів державної влади за допомогою моніторингу громадської думки;

- розглянути контроль як форму реалізації влади громадянського суспільства;

- розробити показники сформованості громадянської компетентності;

- визначити рівні сформованості громадянської компетентності.

Об'єкт дослідження - процес демократизації державної влади.

Предмет дослідження - громадянська компетентність як чинник демократизації державної влади.

Методи дослідження. На основі структурно-функціонального підходу визначено структуру громадянської компетентності та показано зміст її рівнів; методом узагальнення осмислено реалізацію громадянської компетентності через електоральну поведінку, розкрито можливості контролю громадянського суспільства за реалізацією державної влади. Завдяки методу синтезу з'ясовано концепцію виміру показників довіри/недовіри до органів державної влади за допомогою моніторингу громадської думки. Контент-аналіз даних дав можливість розробити показники сформованості громадянської компетентності в Україні та визначити рівні сформованості громадянської компетентності.

У роботі було використано емпіричні дані соціологічних досліджень щодо з'ясування особливостей електоральної поведінки громадян, у яких автор приймала участь особисто. Первинна соціологічна інформація отримана методом опитування (стандартизоване інтерв'ю). Комп'ютерне опрацювання всіх масивів даних реалізовано за допомогою прикладної програми SPSS 19.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розширенні соціологічного знання щодо вивчення чинників демократизації державної влади шляхом визначення впливу громадянської компетентності на розвиток сучасного українського суспільства.

Результати дисертаційної роботі розкриваються у таких положеннях:

вперше:

- одержано показники визначення рівня сформованості громадянської компетентності. До них належать: "громадянство" як статусна характеристика громадянина, "громадянськість" як якісна визначеність громадянства та "громадянська компетентність" як якісна характеристика демократичного суспільства, що проявляється в електоральній поведінці громадян, через усвідомлення ними ефективності впливу на реалізацію державної влади. За допомогою отриманих якісних показників можливо виміряти процес демократизації державної влади;

удосконалено:

- принцип визначення рівня сформованості громадянської компетентності, який ґрунтується на конкретизації змісту типології суб'єктів політичного процесу та частоті застосування ними прав і обов'язків, активній позиції у перебігу суспільно-політичного процесу, а також поінформованості громадян щодо нього;

- концепцію виміру рівня довіри/недовіри до органів державної влади за допомогою моніторингу громадської думки, яка формується на засадах аполітичності суб'єктів політичного процесу;

дістало подальший розвиток:

- реалізація громадянської компетентності через електоральну поведінку, яка ґрунтується на концепції "зацікавленого виборця", що дає можливість здійснювати вимір процесу демократизації за характером електорального вибору громадян;

- розкриття можливостей контролю громадянського суспільства завдяки виборам (обрання політичного курсу), референдумам (нейтралізація відхилень від курсу), вивченню громадської думки (моніторинг легітимності), екзит-полам (засобам перевірки даних, отриманих у виборчому процесі);

- удосконалення структури громадянської компетентності та її рівнів шляхом визначення змісту кожного з рівнів компетентності: когнітивного, процедурного та габітуального. Виділено габітуальний рівень компетентності (внутрішнє засвоєння суспільної та політичної дійсності), досягнення якого дозволяє якнайповніше використовувати потенціал демократичного суспільства;

- дослідження громадянської компетентності як якісної характеристики демократичного суспільства, що проявляється у електоральній поведінці громадян, зумовленої усвідомленням ними демократичних цінностей та засобами впливу на державну владу, розвивається у процесі засвоєння суспільно-політичних норм і виражається у практичному застосуванні громадянських прав.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Сформульовані наукові положення та висновки дисертаційної роботи, що ґрунтуються на аналізі та узагальненні існуючих концептуальних підходів до вивчення процесу демократизації державної влади, які були екстрапольовані на сучасну концепцію розуміння громадянської компетентності. Це дало можливість теоретично обґрунтувати необхідність дослідження рівня сформованості громадянської компетентності в сучасному українському суспільстві. Емпірично було доведено вплив рівня громадянської компетентності на розвиток процесу демократизації державної влади. Відтак, основні положення та результати, отримані в дисертації, є достовірними та науково обґрунтованими.

Наукове значення роботи. Наукові положення, що наведені у дисертації, розширяють соціологічне знання про громадянську компетентність як чинника демократизації державної влади та сприяють її подальшому емпіричному дослідженню. Розкрито закономірності становлення громадянської компетентності на якісно новому рівні, виявлено вплив суспільно-політичних умов на її розвиток.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційного дослідження, як його окремі теоретичні положення, так і загальна концепція, використовувалися у роботі відділу взаємодії з політичними партіями управління взаємодії з політичними партіями та громадськими організаціями головного управління взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Донецької облдержадміністрації у 2010 р. (довідка № 55-13/2 від 18 лютого 2011 р.). У роботі інформаційно-аналітичного відділу головного управління взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Донецької облдержадміністрації було впроваджено теоретичні й практичні положення дисертації, зокрема, в процесі моніторингу виборчих компаній у Донецькій області 2009-2010 рр. (довідка № 56-13/2 від 18 лютого 2011р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації, винесені на захист, розроблено автором особисто й викладено в одноосібних наукових працях, що конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були представлені на таких науково-практичних конференціях: V Міжнародній науковій конференції "Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління" (м. Донецьк, 2009 р.); Міжнародній науковій конференції "Соціологія другого модерну: проблема перевизначення понять суспільствознавчого дискурсу" (м. Луганськ, 2009 р.); І Конгресу Соціологічної Асоціації України "Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей" (м. Харків, 2009 р.); VІ Міжнародній науковій конференції "Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління" (м. Донецьк, 2010 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 9 публікаціях, 5 з яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України та 4 в збірках матеріалів конференцій. Друковані праці відображають зміст і основні положення дисертації.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота містить 5 рисунків, 5 таблиць, 4 додатки. Основний зміст роботи викладено на 163 сторінках тексту, 14 сторінок становить перелік використаних джерел (159 найменувань), 6 сторінок - додатки. Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано на зв'язок роботи з науковими напрямами досліджень Донецького державного університету управління; висвітлено ступінь наукового опрацювання проблеми, вказано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та завдання дослідження, об'єкт, предмет; обґрунтовано методи дослідження, визначено ступінь наукової новизни одержаних результатів, обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, наукове й практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дослідження та публікацій за темою.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження громадянської компетентності" аналізуються концептуальні підходи до вивчення взаємодії влади та громадянського суспільства, розкривається соціологічне вивчення процесів формування громадянського суспільства, яке передбачає дослідження, в першу чергу, актуальних сторін його динамічного розвитку.

У основі емпіричного підходу їх виміру лежить аналіз громадської думки, що відображає реальну суспільно-політичну, економічну, соціокультурну та інші ситуації, а також моделювання електоральної поведінки.

Виділено такі підходи до аналізу електоральної поведінки: раціоналістичний (Е. Даунс, Дж. Елдріч, П. Ордешук, В. Рікер), психологічний - теорії політичної мобілізації (А. Кемпбелл, Ф. Конверс, В. Міллер, Д. Стоукс, М. Шенкс), соціологічний (Ч. Меріам, Г. Гознел, П. Лазарсфельд, Б. Берельсон), ситуативний (M. Франклін). Зазначені підходи окреслюють мотиваційну сторону суспільно-політичної діяльності громадян та зони впливу на їх електоральну поведінку, але вони не пояснюють вплив рівня громадянської компетентності на електоральну поведінку як механізму реалізації демократичних засад в суспільстві.

В Україні теоретичне осмислення питань щодо особливостей електорального процесу, з точки зору впливу громадської думки на реалізацію державної влади, здійснюється в руслі електоральної соціології такими дослідниками, як В. Хмелько, М. Чурилов, О. Вишняк, І. Кучерів, Л. Кочубей, В. Варій, В. Бебик та іншими вченими. Однак поза увагою залишається проблема критерію визначення рівня довіри/недовіри за допомогою моніторингу громадської думки.

Розглянуто концептуальні положення щодо типів, форм та засад владних відносин в державі, що дало можливість виділити контроль як форму реалізації влади громадянського суспільства. В даному контексті владі у формі контролю не приділяється достатньої уваги науковців.

Зважання на вплив типу політичної культури на електоральну поведінку громадян знайшло відображення у роботах Г. Алмонда, Г. Артьомова, М. Вебера, С. Верби, Г. Мюнклера, Є. Шестопала та надало можливість визначити зміст практичної реалізації громадянської компетентності в українському суспільстві. Громадянська компетентність потребує поглибленої деталізації з позицій політичної культури громадянського суспільства та конструктивного структуралізму.

На основі методів та методик вітчизняної та зарубіжної соціології, показано принципи та підходи щодо вивчення громадянських проявів (практична сторона реалізації громадянської компетентності) у суспільстві через електоральні механізми впливу на функціонування та розвиток демократичного суспільства.

Накопичення методологічного матеріалу здійснювалось на основі вивчення виборчих компаній, практик соціологічного супроводу електорального процесу, які, починаючи з "солом'яних опитувань" Дж. Селдона, міцно закріпились у наукових розвідках. Використання "екологічного аналізу", панельного методу, латентного аналізу, досліджень мотиваційних чинників електоральної поведінки, методу "п'ятивимірного плану", маркетингового підходу, методики С. Лібермана сприяло розвитку соціологічної науки. Ці матеріали були опосередковано використанні з метою розширення переліку можливих прийомів та способів дослідження. Науковцями було сформовано підвалини дослідження громадянських проявів у демократичних суспільствах за допомогою вивчення парадоксів голосування та структури електорального простору.

Варто зазначити, що концептуалізацію та пояснення електоральних проявів громадян будо вдало здійснено в рамках теорій "політичного поля" (П. Бурд?є), "індустріальної політичної демократії" (Е. Фрома). Але у наведених дослідженнях не було враховано практичну значущість громадянської активності в контексті демократизації державної влади.

Слід відмітити, що використання моніторингу громадської думки як одного з методів дослідження стану довіри/недовіри до органів державної влади зумовлює огляд на увесь спектр думок громадян. Однак подібний підхід може викривляти інформацію про реальне ставлення громадян. Це зумовлює пошук нових концептуальних підходів до відображення громадської думки у процесі демократизації державної влади. При дослідженні практик та головних функцій виборів, референдумів, громадської думки, екзит-полів як форм реалізації влади громадян у демократичному суспільстві, виявлено поверхневе вивчення змісту контролюючої функції кожної з цих форм.

У другому розділі "Потенціал реалізації громадянської компетентності" удосконалено структуру громадянської компетентності, визначено її основні елементи, риси та вплив на неї типу політичної культури суспільства, а також розкрито зміст рівнів громадянської компетентності; проаналізовано основні концепції електоральної поведінки та чинники, що її зумовлюють; розкрито особливе значення впливу громадської думки на процес демократизації державної влади.

Спираючись на типологію Г. Мюнклера, розглянуто громадянську компетентність за рівнями: когнітивний, процедурний, габітуальний. Виділено передумови для досягнення кожного з рівнів.

Когнітивний рівень компетентності показує ступінь розуміння громадянами інституційної системи, політико-соціальних проблем суспільства та зумовлює відповідні реакції на зміни суспільного життя.

Процедурний рівень компетентності характеризується наявністю знань у громадян, які необхідні для потенційної участі у політичному процесі, здатністю до взаємодії з органами державної влади, політичними партіями у виборчому процесі.

Габітуальний рівень виражає наявність внутрішніх установок, які реалізує громадянин на основі знання про політичну систему. На даному рівні відбивається внутрішнє усвідомлення "суспільного блага", яке практично реалізується у політичному полі.

За наявності габітуального рівня компетентності інтенсивність реалізації громадянської компетентності посилюється. Слабо реалізується громадянська компетентність на когнітивному рівні через емоційно-оцінний характер даного рівня. Процедурному рівню відповідає виражена пасивність людини, яка обмежується певними знаннями про процедури та шляхи ухвалення політичних рішень. Гіпотетично можливі прояви політичної участі, але за умов осягнення знань щодо механізмів партисипації.

З огляду на загальну ангажованість людини у суспільно-політичне життя, встановлено принцип ефективного впливу громадян на перебіг процесу демократизації суспільства, який базується на реалізації усвідомленої електоральної поведінки.

Розкрито чинники впливу на електоральний вибір, які зокрема проявляються: у формуванні мотивації участі у виборах через підрахунок витрат/зиску, партійній ідентифікації виборця, політичних прихильностях, традиційності вибору на рівні звички, зважуванні на соціокультурний контекст вибору: вік, статус, освіта, вплив найближчого оточення, сім'ї, рівні політичної культури, попередній досвід голосування тощо.

На основі розгляду концептуальних положень реалізації електоральної поведінки та аналізу даних соціологічних досліджень щодо впливу мотиваційної складової на політичний вибір громадян в Україні, виявлено чотири тенденції реалізації громадянської компетентності. Перша вказує на збереження активістської позиції виборців, що підтримується політичною ангажованістю за рахунок партійної ідентифікації, звички чи примусового заохочення (адмінресурс тощо). Друга формується на основі усвідомлених причин (розчарування у діях політиків, зневіра до інституту виборів, упевненість, що голос не буде зараховано, протестний характер ставлення до влади). Виражається у формі протестного "не голосування". Третя тенденція засвідчує наявність політично нейтральної, аполітичної частини населення. Таку тенденцію зумовлює "прерогатива користувача", за якою частина суспільства виступає його пасивними членами, не взаємодіє у політичному полі, лише використовує "суспільні блага" соціального, політичного, економічного характеру, яких досягла для них інша політично активна частина суспільства. Сутність четвертої тенденції полягає у тому, що приймають участь у виборах лише виборці, які зацікавлені в цьому. Такі виборці володіють суспільно-політичною інформацією та усвідомлюють демократичні цінності на рівні потреби суспільства.

Визначено вплив мотивації зацікавленості щодо участі у виборах та їх результаті. Це виражається у зниженні електоральної явки: коли у виборах приймають участь громадяни, котрі обізнані щодо потреб сучасного суспільства та мають на меті реалізувати свій громадянський обов'язок та розуміють користь і перспективи реалізації політичних програм розвитку суспільства.

Встановлено, коли частина суспільства, яка політично активна та обізнана щодо перебігу суспільно-політичного процесу впливає на розвиток суспільства шляхом зваженої електоральної поведінки, інша частина має виражати ставлення задоволеності/незадоволеності, реалізацією політичного курсу суспільства. Вивчення рівня довіри/недовіри до органів державної владі виступає як "зворотний зв'язок" у суспільстві. Йдучи цією логікою, виявлено концептуальну недосконалість визначення рівня довіри/недовіри як політичного капіталу державної влади.

Аналіз даних соціологічних досліджень дав змогу виявити суперечність впливу громадської думки на процес демократизації державної влади. З'ясовано, що сучасні дослідження з даного питання, переважно, фіксують переорієнтацію громадян на індивідуальні сили, спричинену дисонансом дій державної влади та ставлення до них громадськості. Частина суспільства не відчуває своєї значущості у процесі ухвалення політичних рішень.

Проблема емоційної забарвленості суб'єктів політичного поля є значущою при визначенні рівня довіри/недовіри до органів державної влади за допомогою моніторингу громадської думки. Зазначений рівень довіри/недовіри може відхилятись від свого значення, змінюватись через спрацювання парадоксу Лап'єра, "спіралі замовчення", "ефекту чужорідності" тощо. За таких умов частина суспільства виявляється втягнутою у політичні баталії, та не може висловлювати політично нейтральну позицію. Вимір громадської думки щодо рівня довіри/недовіри до органів державної влади має базуватись на дослідженні ставлення незаполітизованої частини суспільства.

У третьому розділі "Соціологічний вимір громадянської компетентності за умов демократизації України" розглядається контроль як форма реалізації влади громадянського суспільства; розкриваються сутнісні характеристики громадянської компетентності, на яких ґрунтується формування показників рівня її сформованості; встановлюються рівні сформованості громадянської компетентності

Зазначено, що ефективному здійсненню державної влади сприяє диференціація влади за формами: контроль, організація, управління, керівництво. Використано основні форми участі громадян у електоральному процесі: вибори, референдум, висловлювання громадської думки. Такі форми участі розповсюджені достатньо широко, але ще недостатньо розкрито їх потенціал, зокрема при здійснені контролюючої функції.

Визначено умови, за яких громадська думка, вибори, екзит-поли і референдум можуть виступати формами контролю за здійсненням державної політики. Моніторинг громадської думки уточнює стан легітимності влади, її рішень і дій. Післявиборча активність повинна бути використана для становлення громадянського суспільства в Україні, зокрема системи незалежного громадського контролю за владою та зовнішніх експертиз публічної політики. Вибори як форма контролю дозволяють встановити пріоритети суспільного розвитку і дають можливість громадянам користуватися правом відкликання повноважень депутатів. Точність отриманих результатів виборів при визначенні результатів виборчого процесу забезпечує екзит-пол. Референдум як форма контролю коригує відхилення від заданих параметрів мети.

Громадяни для здійснення владних повноважень у суспільстві мають володіти цілісним баченням світу, враховувати загальні тенденції суспільно-політичного розвитку, реалізовувати навички електоральної участі та бути скерованими принципом "відмови особистого на користь суспільного".

Громадянська компетентність передбачає глибоке розуміння суспільно-політичних процесів, закономірностей їх розвитку та перспектив перетворення. Вміння та навички, що пов'язані з електоральною поведінкою, розкриваються у здатності діагностувати "слабке місце" у процесі реалізації політичного курсу суспільства, застосуванні засобів його нейтралізації, спроможності нести відповідальність за пропоновану ідею та її здійснення.

Громадянський статус як формальна сторона життєдіяльності людини надає їй перелік прав та обов'язків у суспільстві. Обізнаність громадян щодо прав та виконання ними обов'язків виступають якісною характеристикою громадянства. Поверхневе знання Конституції (як базового правового мінімуму щодо володіння засобами суспільно-політичною життєдіяльності людини) зумовлюється складністю її розуміння для пересічних громадян та великим обсягом головних положень. Чим "простіше" та зрозуміліше для пересічних громадян будуть прописані головні положення Конституції країни, тим реальніше буде обізнаність людей щодо своїх громадянських прав.

У результаті аналізу даних соціологічних досліджень отримано показники рівня сформованості громадянської компетентності в реаліях української демократизації, сутність яких ґрунтується на виявленні якісної визначеності громадянської компетентності в рамках процесу демократизації.

Спираючись на типологію за рівнем використання громадянських прав як висхідних правил суспільно-політичного життя громадян, виділено пасивний тип (мають уявлення про зміст Конституції, знають окремі статті Основного Закону) та активний тип (використовують громадянські права та обов'язки як керівництво до дії та/або використовують за необхідністю) суб'єктів політичного процесу. Домінування пасивного типу, який виражається у абстрактному уявленні громадян щодо сутності їх громадянських прав та обов'язків, які закріплені у Конституції створює умови збереження низького рівня обізнаності громадян щодо змісту процедур та практик впливу на реалізацію державної влади. Поверхневе володіння ними громадянських прав обмежує їх практичне застосування. Такий індикатор ступеня володіння громадянськими правами та обов'язками та їх реалізації за перебігу суспільно-політичного процесу можна використовувати для відстеження рівня сформованості громадянської компетентності як чинника демократизації суспільства.

На основі аналізу даних соціологічних досліджень у Донецькому регіоні щодо причин участі/неучасті громадян у виборчому процесі, серед відповідей було виявлено індикатори, наявність котрих може свідчити про певний рівень громадянської компетентності. Стосовно причин участі у виборах такі варіанти відповідей: "виконати громадянський обов'язок", "аби не використали голос", "прискорення змін у суспільстві на краще", "проголосувати проти всіх" інтерпретовано як показники високого рівня громадянської компетентності.

Виборці демонструють усвідомлення їх політичного вибору, зацікавленість у електоральному процесі як механізмі обрання політичного курсу, здійсненні змін у суспільному розвитку. Виборці більш вмотивовані, активні на основі реалізації знань щодо суспільно-політичних процесів та їх перспектив для усього суспільства. Вони усвідомлюють необхідність голосування як механізму корекції чи внесення змін до напрямів розвитку політичного курсу суспільства у процесі демократизації державної влади. Динаміка розвитку та зростання частки відповідей щодо причин участі у виборах, які відображають вищезазначені смислові визначення, сприятиме розвитку громадянської компетентності.

Вивчення якісних показників громадянської компетентності дозволяє наочно демонструвати наявність громадянської компетентності серед громадян та її рівень, розширити уявлення про мотиваційні основи активної електоральної поведінки та передбачити перспективи формування громадянської компетентності як чинника демократизації державної влади.

Висновки

Аналіз теоретико-методологічних засад дослідження громадянської компетентності показав, що процеси демократизації в сучасному українському суспільстві супроводжуються засвоєнням нових знань та навичок взаємодії з державною владою, набуттям практичного досвіду електоральної поведінки, активізацією розвитку громадянського суспільства, затвердженням громадянського типу політичної культури. За даних умов особливого значення набуває визначення показників якісних змін у процесі демократизації державної влади. Громадянська компетентність виступає одиницею виміру процесу демократизації державної влади.

На когнітивному рівні структури громадянської компетентності проявляється прихильність щодо перебігу суспільно-політичного процесу в суспільстві. Цей рівень відповідає за емоційно-оцінні елементи освоєння політичної дійсності. Наявність процедурного рівня компетентності детермінує інтенцію громадян у суспільство та визначає інтенсивність реалізації ними знань та навичок електоральної поведінки. Габітуальний рівень компетентності виражає наявність політичної компетентності, яка формується на основі усвідомлення процесу демократизації державної влади як "суспільного блага" для усіх громадян.

У електоральній поведінці мають значення наступні чинники: соціальні (ідентифікація з соціальною групою, співвідношення інтересів виборця та групи), економічні (розрахунок співвідношення витрат/користі від виборів), політичні (партійна ідентифікація). У виборах приймає участь лише та частина виборців, яка розуміє функціональне призначення депутатів, ознайомлена зі програмними документами кандидатів. Вони керуються усвідомленою необхідністю коригувати політичний курс розвитку країни, шляхом забезпечення активної політичної участі, що сприяє розвитку процесу демократизації. У даному випадку зниження явки виступає необхідною умовою для виділення частини суспільства, яка свідомо направляє свою електоральну поведінку на досягнення високого рівня демократизації та реалізацію пов'язаних з цим політичних завдань.

Характер ставлення громадян (прихильний/неприхильний) визначається переважно за рівнем емоційного ухвалення дій або позицій тих чи інших політичних діячів, інститутів тощо. Політична забарвленість ставлення, відповідей, вчинків громадян при визначенні рівня довіри/недовіри до органів державної влади заважає відображенню реального, об'єктивного їх ставлення щодо перебігу суспільно-політичного процесу. Критерієм визначення рівня довіри/недовіри до органів державної влади має стати аполітичність (незаангажована, нейтральна думка) суб'єктів політичного процесу.

Контроль громадянського суспільства забезпечується за допомогою виборів, референдумів, врахуванням громадської думки та екзит-полу. Через вибори контроль здійснюється на рівні обрання суспільно-політичної програми та громадяни користуються правом відклику повноважень депутатів за її невиконання. Референдум реалізує контроль шляхом коригування відхилень від заданої мети (в нашому випадку демократизації). Громадська думка методом моніторингу визначає стан задоволеності/незадоволеності перебігом суспільно-політичного процесу, що впливає на подальший його розвиток. Вирішенню проблеми точності отриманих результатів виборів в Україні має сприяти визначення особливого місця методу екзит-пол.

Показниками визначення рівня сформованості громадянської компетентності є: "громадянство" як статусна характеристика громадянина, "громадянськість" як якісна визначеність громадянства та "громадянська компетентність" як якісна характеристика демократичного суспільства, що проявляється у електоральній поведінці громадян, на основі усвідомлення ними ефективності впливу на реалізацію державної влади. Умовно їх можна поділити на три групи: оцінні, пізнавальні, поведінкові.

Серед головних чинників, що впливають на формування такого ставлення до громадянських прав є складність їх розуміння та освоєння на рівні пересічного громадянина, а також небажання знайомитись зі змістом цих положень поглиблено. Смислові конструкції "виконати громадянський обов'язок", "аби не використали голос", "прискорення змін у суспільстві на краще", "проголосувати проти всіх" можна застосовувати при дослідженні рівня сформованості громадянської компетентності. З оглядом на зростання частки таких відповідей, можна прогнозувати підвищення рівня громадянської компетентності у сучасному українському суспільстві. Через усвідомлення громадянами необхідності в голосуванні проявляється їх внутрішня готовність реалізації свого громадянського обов'язку.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Падалка Г.М. Виявлення індикаторів громадянства в демократичному суспільстві / Г.М. Падалка // Мультиверсум. Філософський альманах. - 2009. - Вип. 78. - С. 211-218.

2. Падалка Г.М. Референдум як форма взаємодії народу та державної влади:український вимір / Г.М. Падалка // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: зб. наук. праць / ДонДУУ. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - Т.Х. - С. 158-162. - (Спеціальні та галузеві соціології; вип. 116).

3. Падалка Г.М. Соціальні закономірності прояву народовладдя у сучасному суспільстві / Г.М. Падалка // Грані. - 2010. - № 1. - С. 161-164.

4. Падалка Г.М. Соціологічний вимір практичної реалізації громадянськості / Г.М. Падалка // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: зб. наук. праць / ДонДУУ. - Донецьк: ДонДУУ, 2010. - Т. ХІ. - С. 324-331. - (Спеціальні та галузеві соціології ; вип. 146).

5. Падалка Г.М. Характер електоральних проявів народовладдя в Україні / Г.М. Падалка // Вісник Одеського Національного університету ім. І.І. Мечникова. - Одеса: Вид-во Одеського Національного університету ім. І.І. Мечникова, 2010. - Т. 15. - С. 60-65. - (Соціологія та політичні науки; вип. 7).

6. Падалка Г.М. Електоральні тенденції у суспільствах другого модерну / Г.М. Падалка // Соціологія другого модерну: проблема перевизначення понять суспільствознавчого дискурсу: зб. наук. праць. / ЛГПУ імені Тараса Шевченка. - Луганськ: ЛГПУ імені Тараса Шевченка, 2009. - С. 81-89.

7. Падалка Г.М. Вплив держави на становлення соціального статусу громадянина в умовах демократизації суспільства / Г.М. Падалка // Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей: тези доповідей учасників I Конгресу Соціологічної асоціації України, г. Харків, 15-17 жовтня 2009 р. - Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. - С. 234.

8. Падалка Г.М. Рівень вимірюваності сучасних ідей суспільства / Г.М. Падалка // Вестник Донецкого отделения Социологической ассоциации Украины. - Донецк: ТОВ "Цифрова типографія", 2008. - Вип. 6-7. - С. 66-72.

9. Падалка Г.М. Особливості демократичних перетворень пострадянських країн / Г.М. Падалка // Вестник Донецкого отделения Социологической ассоциации Украины. - Донецк: ТОВ "Цифрова типографія", 2009. - Вып. 8-9. - С. 115-120.

Размещено на Allbest.ru

...