Теоретична валідизація в соціологічному дослідженні: методологія та методи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут соціології Національної академії наук України

УДК 303.4.025

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Теоретична валідизація в соціологічному дослідженні: методологія та методи

22.00.02 - методологія та методи соціологічних досліджень

Дембіцький Сергій Сергійович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Головаха Євген Іванович, Інститут соціології НАН України, заступник директора.

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук Чурилов Микола Миколайович, TNS Ukraine, генеральний директор;

кандидат соціологічних наук Малиш Ліна Олександрівна, Національний університет «Києво-Могилянська академія», старший викладач.

Захист відбудеться «17» червня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.229.01 в Інституті соціології Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розіслано “12” травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.М.Стукало

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема валідизації займає одне з головних місць в методології соціальних наук. В той же час, якщо в межах сучасної західної соціології дана проблема або отримала своє розв'язання (кількісний підхід) або активно досліджується (якісний та змішаний підходи), то в межах сучасної вітчизняної соціології вона фактично не ставала предметом наукового інтересу протягом останніх п'ятнадцяти років. А з урахуванням того, що «радянська» традиція розгляду проблем якості соціологічного дослідження суттєво відрізняється від західної як у концептуальному, так і в методологічному значенні, відсутність інтересу до даної проблематики призвела до серйозного відставання вітчизняної емпіричної соціології у відповідній галузі методологічних розробок.

Що ж стосується саме проблеми теоретичної валідності, то її розгляд носить маргінальний характер і у західній соціології. Лише в поодиноких випадках вона ставала предметом концептуалізації в межах кількісної або якісної емпіричної соціології, не дивлячись на очевидну необхідність побудови (якісні дослідження) або використання (кількісні дослідження) валідних соціологічних теорій або їх складових частин - концептів та конструктів.

Актуальність дослідження теоретичної валідності зумовлена і тим, що саме вона може бути використана у якості об'єднуючої ланки між якісним та кількісним підходами дослідження, з одного боку, та відповідних типів валідності - з іншого. На даний момент різні підходи, у кращому випадку, розглядаються цілком ізольовано, у гіршому - протиставляються один одному. Фактично, більшість дослідників, які надають перевагу відмінним дослідницьким підходам, виходять з того, що фокус їхнього інтересу спрямований на принципово відмінні аспекти досліджуваної реальності, зібранні дані мають різну природу, а критерії оцінки отриманих результатів є цілком партикулярними.

Отже, актуальність дослідження зумовлена наступними аспектами. По-перше, дослідження проблем валідності й, зокрема, теоретичної валідності сприятиме такому розвитку вітчизняної емпіричної соціології, який би відповідав стандартам сучасної західної соціології. По-друге, проблема теоретичної валідності є недостатньо розробленою не тільки у вітчизняній, але й у світовій соціології, що пов'язано з можливістю отримання інноваційних результатів. По-третє, розробка даної проблематики може бути використана з метою уніфікації термінологічної бази щодо здійснення валідизації в межах різних типів соціологічного дослідження, а відтак посприяти інтеграції різних дослідницьких підходів. Врешті решт, дослідження процедурних та методичних аспектів теоретичної валідизації передбачає звернення до таких дослідницьких стратегій як узгодження концептів, обґрунтована теорія та кейс-стаді. Кожна з них майже або взагалі не представлена у вітчизняній соціології, що надає додаткової актуальності дисертації.

Таким чином, проблема дослідження обумовлена наступними суперечностями:

- між вітчизняними та закордонними методологічними принципами валідизації в межах соціологічного дослідження;

- між підходами до валідизації в різних типах соціологічних досліджень, при необхідності їх інтеграції;

- між специфікою завдань сучасної емпіричної соціології та рівнем розробленості методологічних основ теоретичної валідизації, необхідних для їх розв'язання.

Теоретична валідність, як складовий елемент більш широкого конструкту валідності, розглядається в роботах окремих авторів. Серед дослідників якісного профілю можна виділити Д.Максвела, який визначає теоретичну валідність як ступінь відповідності теорії, розробленої в процесі дослідження, емпіричним даним. До складових валідності, згідно цієї концепції, також відносяться описова та інтерпретативна валідність. Даний підхід був використаний в роботах К.Хеннес, К.Локвуда і А.Пірсона, Б.Джонсона, а також Ю.Пулкінена. Слід зазначити, що концепція валідності Максвела є лише одним з багатьох варіантів, запропонованих у сфері якісних досліджень.

Що стосується кількісних досліджень, звернення до терміну «внутрішня теоретична валідність» було здійснено Б.Філліпсом ще в середині двадцятого століття, тобто набагато раніше, ніж почалися відповідні дебати серед представників досліджень якісного профілю. Надалі його ідеї без змін були використані в роботах Г.Роуз і Й.Моутона. Відповідно до цього підходу, до теоретичної валідності можна віднести три компоненти: ясність або зрозумілість, область дії та систематичний імпорт. Ясність пов'язана з можливістю переходу від концептів до індикаторів, область дії - з охопленням класу феноменів щодо яких застосування цих концептів є коректним, а систематичний імпорт - зі ступенем, в якому ці концепти використовуються в судженнях і теоріях.

Втім, жодний з указаних авторів не розглядає методологію та методи теоретичної валідизації, а лише обмежується концептуальним аналізом відповідного поняття.

Таким чином, незважаючи на достатню увагу до проблеми валідності, і, зокрема, її окремих видів (змістовної, конструктної, зовнішньої і внутрішньої валідності), проблема теоретичної валідності представлена в наукових дискусіях фрагментарно і є мало розробленою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації включена до плану науково-дослідної роботи відділу історії, теорії та методології соціології Інституту соціології НАН України і є складовою планової теми «Теоретико-методологічні засади дослідження сучасних соціальних феноменів» (державний реєстраційний номер теми 0108U006606). Автор дисертації брав участь у підготовці колективної монографії, а саме в написанні розділу «Теоретико-методологічні основи досліджень змішаного типу».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначення концептуальних засад методології та методів теоретичної валідизації та їх перевірка в емпіричних соціологічних дослідженнях.

Для досягнення поставленої мети треба розв'язати такі дослідницькі завдання:

- розробити концепцію теоретичної валідності;

- представити у вигляді єдиної системи різні види валідності;

- дослідити зміщення, які можуть виникати в процесі теоретичної валідизації;

- охарактеризувати роль теоретичної валідності в інтеграції кількісного і якісного підходів соціологічного дослідження;

- визначити особливості теоретичної валідизації на різних рівнях соціологічного дослідження;

- сформулювати принципи теоретичної валідизації;

- описати дослідницькі стратегії теоретичної валідизації;

- здійснити апробацію дослідницьких стратегій теоретичної валідизації в межах окремих емпіричних досліджень;

- охарактеризувати теоретичну валідизацію вимірювальних шкал.

Об'єкт дослідження - методологія валідизації в процесі соціологічного дослідження.

Предмет дослідження - методологія теоретичної валідизації в процесі соціологічного дослідження.

Методи дослідження. В межах дисертації для розв'язання поставлених дослідницьких завдань використовувався комплекс загальнонаукових, соціологічних та математичних методів.

Серед загальнонаукових були використані методи типологізації (для характеристики концептуальних основ теоретичної валідності, виділення її видів, опису зміщень, що пов'язані з теоретичною валідністю, й визначення принципів теоретичної валідизації) і системного аналізу (для системного представлення різних видів валідності, характеристики ролі теоретичної валідності під час інтеграції різних дослідницьких підходів та визначення особливостей теоретичної валідизації на різних рівнях соціологічного дослідження). валідність соціологічний емпіричний

Серед соціологічних і математичних методів були використані наступні: фокус-групові обговорення, кластерний аналіз та багатомірне шкалювання в межах апробації дослідницької стратегії узгодження концептів; напівструктуровані інтерв'ю і включене спостереження в межах апробації дослідницької стратегії «обґрунтованої теорії»; напівструктуровані інтерв'ю, включене спостереження, аналіз документів, анкетування, кореляційний аналіз й статистичні критерії порівняння середніх в межах апробації дослідницької стратегії кейс-стаді; анкетування, опитування експертів та кореляційний аналіз в межах теоретичної валідизації вимірювальної шкали.

Теоретико-методологічні засади дисертації пов'язані з концепціями валідності, що були розроблені в межах соціальної психології та оцінних досліджень Д.Кемпбеллом, Д.Фіске та Д.Стенлі й об'єднані В.Трочимом.
В якості теоретичного підходу до аналізу змістовної валідності використана теорія С.Хайнса, Д.Річарда та Е.Кубані. З метою категоризації окремих понять використані підходи Л.Кронбаха, П.Міла, А.Анастазі та В.Густава (концепт та конструкт), С. Садмена, Н. Бредберна та Н. Шварца (зміщення) й Д.Кемпбелла (загрози валідності). Основу концептуалізації щодо принципів валідності та особливостей валідизації на різних рівнях заклали А.Страусс, Р.Йін, С.Менард, Е.Руспіні, а серед вітчизняних дослідників - Н.Паніна, Є.Головаха та Н.Черниш. Вагомий внесок у розкриття особливостей інтеграції кількісного та якісного дослідницьких підходів зробили А.Ташакорі, Д.Кресвел, Б.Джонсон, Е.Онвуегбузі, Д.Морган й К.Теддлі.

Також під час вивчення дослідницьких стратегій теоретичної валідизації використані розробки В.Трочима та М.Кейн (стратегія узгодження концептів), А.Страусса, Д.Корбін та М.Паттона (стратегія «обґрунтованої теорії»), Р.Йіна, Р.Ван-Вінсбергха, С.Кан, Д.Кресвела та Д.Геррінга (стратегія кейс-стаді).

В межах дисертації проведено три емпіричних дослідження. Під час дослідження за допомогою стратегії узгодження концептів проведено чотири фокус-групових обговорення зі студентами (n₁=5, n₂=5, n₃=10, n₄=10) та здійснено комплексний багатомірний статистичний аналіз даних, отриманих в результаті процедури неструктурованого сортування карток. У межах використання стратегії «обґрунтованої теорії» проведено тридцять три напівструктурованих інтерв'ю з шістнадцятьма студентами та здійснено комплексний якісний аналіз даних за методикою, розробленою А.Страуссом. Під час застосування стратегії кейс-стаді виконано порівняльне дослідження двох вищих навчальних закладів міста Києва, в межах якого проведено два напівструктурованих інтерв'ю з ключовими співробітниками кафедр, два анкетних опитування студентів (n₁=41, n₂=45), проаналізовані протоколи засідань кафедр та учбові журнали. Всі зазначені дослідження пов'язані між собою, хоча й мають різні дослідницькі завдання.

Під час зазначених досліджень була зібрана додаткова інформація для демонстрації особливостей теоретичної валідизації вимірювальних шкал. Так, було проведено два пілотних опитування (n₁=16, n₂=24), два опитування з метою валідизації (n₁=61, n₂=62) та опитування шести експертів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено концептуальне обґрунтування поняття «теоретична валідність» та розроблено комплексну багаторівневу схему теоретичної валідизації, а саме:

- уточнено сутність теоретичної валідності й обґрунтовано необхідність її відділення від конструктної валідності, завдяки чому теоретична валідність виділена в окремий вид, який складається з очевидної, змістовної, логічної та композиційної валідності;

- вперше сформульовані принципи теоретичної валідизації: соціально-культурна релевантність, концептуальна представницькість й значимість, операціоналізуємість, темпоральна й соціально-просторова впорядкованість, комплексність, єдність якісного та кількісного підходів;

- вперше продемонстровано, що компоненти теоретичної валідності у двосторонньому порядку пов'язані із конструктною, зовнішньою та внутрішньою валідністю. Так, досягненню конструктної й внутрішньої валідності передує досягнення змістовної й логічної валідності, а досягненню зовнішньої - досягнення очевидної. З іншого боку, для забезпечення композиційної валідності необхідне вже досягнення конструктної, зовнішньої й внутрішньої валідності;

- вперше на підставі аналізу й узагальнення теоретичних та методологічних підходів розроблено комплексний мультиметодний (якісні, кількісні та змішані методи дослідження) підхід теоретичної валідизації на мікро-, мезо-, макро- та мегарівні соціологічного дослідження. Для кожного рівня визначено особливості соціальних умов (від умов міжособистісної взаємодії до міжнародних умов) та часові особливості (минулий і теперішний час), з огляду на які запропоновано відповідні дослідницькі стратегії теоретичної валідизації (обґрунтована теорія, кейс-стаді, опитування, історичні дослідження);

- вперше у вітчизняній соціології описано та апробовано дослідницькі стратегії узгодження концептів, «обґрунтованої теорії» та кейс-стаді, завдяки чому здійснено теоретично обґрунтоване (в значенні забезпечення теоретичної валідності) дослідження взаємопов'язаних аспектів навчання студентів: поведінкових стратегії студентів, особливостей навчання працюючих студентів стаціонару, впливу організаційної структури малої випускаючої кафедри на особливості навчання;

- вперше уточнено специфіку теоретичної валідизації в межах розробки, модифікації та визначення особливостей інтерпретації результатів використання вимірювальних шкал, завдяки чому сформульовано дві її особливості. По-перше, перед початком соціологічного вимірювання необхідно розробити валідну теорію, що описує конструкти тих соціальних феноменів, які будуть об'єктом вимірювання. По-друге, після досягнення конструктної валідності необхідно провести вимірювання відносно релевантних соціальних груп, з метою отримання інформації щодо особливостей інтерпретації результатів, що отримуються за допомогою цієї методики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання під час емпіричних соціологічних досліджень на різних рівнях з метою побудови теоретично валідних теорій, покращення їх прогностичного потенціалу, а також при розробці вимірювальних шкал.

Результати даної дисертації можуть бути використані для:

- подальших методологічних досліджень особливостей валідизації на різних етапах соціологічного дослідження та у його різних типах;

- використання у якості критеріїв перевірки якості проведених досліджень;

- розробки методичних експериментів з теоретичної валідизації в межах досліджень окремих феноменів соціальної дійсності;

- підготовки та викладання курсів, що пов'язані з методологією соціологічних досліджень, якісними та кількісними дослідженнями.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації були представлені на таких наукових форумах: Міжнародній міждисциплінарній конференції молодих вчених «Шевченківська весна 2009» (Київ, 2009), Конгресі соціологічної асоціації України (Харків, 2009), IV Всеросійській науковій конференції пам'яті А.О.Криштановського «Сучасні проблеми формування методного арсеналу соціолога» (Москва, 2010), Міжнародній науковій конференції, четвертих соціологічних читаннях пам'яті Наталії Паніної (Київ, 2010).

Публікації. Результати роботи висвітлено у 6 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 1 статті в іншому виданні, 3 тезах.

Структура дисертації. Дисертація містить вступ, 2 розділи, висновки,
2 додатки, список використаних джерел (113 найменувань). Обсяг основної частини - 184 сторінки; 22 таблиці; 8 рисунків; додатки та список джерел займають 12 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, подано дані про апробацію й публікації результатів дослідження.

Перший розділ «Теоретична валідність і зміщення даних у соціологічному дослідженні» розпочинається з визначення терміну «валідність» й аналізу цього поняття в закордонній та вітчизняній соціології.

Загалом, під валідністю розуміється ступінь відповідності результатів дослідницького процесу дійсності. Історія розвитку цього поняття пройшла ряд етапів, сутність яких можна викласти наступним чином:

- встановлення відповідності шкали, що конструюється, залежній змінній;

- диференціація видів валідності (змістовна, конструктна, конкурентна й прогностична);

- формування протилежних точок зору на сутність валідності (перша полягає у тому, що конструктна валідність є інтегральною категорію, друга - у тому, що різні види валідності мають однаково важливе значення).

У радянській, а пізніше у російській й вітчизняній соціології, склався інший підхід до розуміння поняття «валідність». Згідно з ним інтегральною характеристикою якості соціологічної інформації є не валідність, а надійність. Втім даний підхід є неприйнятним на даному етапі розвитку вітчизняної соціології. По-перше, методологічний підхід, характерний для радянської емпіричної соціології, практично не використовується. По-друге, залучення вітчизняних соціологів до міжнародних порівняльних досліджень передбачає дотримання певних вимог до методологічного апарату, які пов'язані з відповідною термінологічною базою.

Одна з найбільш повних класифікацій видів валідності запропонована В.Трочимом, який здебільшого базується на концепції валідності Д.Кемпбелла. На основі критичного аналізу й модифікації цієї класифікації сформульована власна схема аналізу видів валідності, що включає теоретичну, конструктну, зовнішню, внутрішню та прогностичну валідність.

Враховуючи важливість понять «концепт» й «конструкт» у межах теоретичної валідизації, а також зважаючи на необхідність усунення дублювання у їхньому тлумаченні, проаналізовані відповідні поняття й запропоновані варіанти їх співвіднесення. По-перше, концепти виступають як категорії, яким відповідають явища й процеси оточуючої дійсності та які можуть об'єднуватися в теоретичні конструкти гіпотетичного характеру, що підлягають емпіричний перевірці. При цьому концепти повинні мати більш конкретний характер по відношенню до більш абстрактних конструктів. По-друге, концепти й конструкти можна розрізнювати за критеріями очевидності й доведеності. Так, концепти є загальновживаними категоріями наукової практики, а конструкти - гіпотетичними побудовами, які ще не досягли статусу очевидності й підлягають дослідженню й обґрунтуванню. По-третє, концепти й конструкти можуть співвідноситися як відображення двох видів реальності - сущої й можливої. Наприклад, існування суспільства (концепт) не підлягає сумніву, але уявлення про його суть й особливості конструюється по різному виходячи з різних теоретичних перспектив. У дисертації використовується останній спосіб співвіднесення понять «концепт» і «конструкт».

Особливу увагу приділено розкриттю сутності теоретичної валідності, що трактується як ступінь відповідності теоретичного конструкту реальному соціальному феномену, що є предметом дослідження. Теоретична валідність включає очевидну, змістовну, логічну й композиційну валідність. Очевидна валідність вказує на ступінь, в якому теоретичний конструкт є пізнаваним й піддається опису, а також на те, наскільки теоретична концепція дослідження не суперечить соціально-культурним традиціям тієї соціальної спільності, яка є об'єктом дослідження. Змістовна валідність пов'язана з тим, наскільки елементи теоретичного конструкту є значимими й представницькими у відношенні соціального феномену, що підлягає дослідженню. Логічна валідність характеризується як ступінь, в якому концептуальний зміст теоретичного конструкту піддається операціоналізації, а також як ступінь несуперечливості системи абстрактних понять, що покладені в основу дослідження, з одного боку, й розроблених на їхній основі індикаторів - з іншого. Композиційна валідність вказує на ступінь внутрішньої впорядкованості теоретичного конструкту, тобто наскільки його структура відповідає структурі соціального феномену, а також чи достатньо він диференційований у відношенні різних соціальних спільностей, які знаходяться у фокусі дослідження.

Кожна зі складових теоретичної валідності пов'язана з відповідними загрозами й типами зміщення даних. Загрози трактуються як фактори, без мінімізації яких неможливо досягти того або іншого виду теоретичної валідності. До таких факторів відносяться певні феномени людського мислення, хибна проробка змістовного поля теоретичного конструкту, недостатня валідизація на відмінних від теоретичного етапах дослідження, а також помилки та обмеження операціоналізації.

Термін зміщення розуміється як усвідомлюване викривлення результатів дослідницької роботи в умовах принципової неможливості його повного усунення. Різні типи загроз пов'язані з відповідними зміщеннями результатів соціологічного дослідження.

Також теоретична валідність розглянута в контексті інтеграції якісного й кількісного підходів соціологічного дослідження. При очевидній, змістовній й логічній валідизації досягнення теоретичної валідності є прерогативою якісного підходу. Після досягнення вказаних складових можна переходити до здійснення вимірювання, необхідного для досягнення останнього виду теоретичної валідності - композиційної валідності. Таке розуміння теоретичної валідизації найкраще реалізується в дослідженнях змішаного типу (mixed methods research), де головна увага приділяється інтеграції в межах одного дослідницького проекту якісного й кількісного підходів.

Серед дизайнів досліджень змішаного типу для рішення завдань теоретичної валідизації найкраще підходить послідовний дизайн, в якому обидва дослідницьких підходи мають однаковий статус. При цьому першим проводиться повноцінне якісне дослідження, а після нього - кількісне.

Необхідність застосування досліджень змішаного типу в теоретичній валідизації тісно пов'язана з багаторівневістю соціологічного дослідження. На кожному з чотирьох рівнів (мікро-, мезо-, макро- й мегарівень) необхідно застосовувати конкретні дослідницькі стратегії, завдяки чому відкривається можливість досягнення конкретних видів теоретичної валідності. Мікрорівень у більшій мірі пов'язаний з якісним підходом (стратегія «обгрунтованної теорії» та кейс-стаді), мезорівень - зі змішаним (кейс-стаді), макро- й мегарівень - з кількісним (опитування та історичні дослідження в соціології).

Крім застосування змішаного підходу важливою умовою теоретичної валідизації є використання лонгітюдного дизайну дослідження, що полягає в повторних опитуваннях з метою з'ясування характеру змін феномену, які відбуваються з часом. На основі робот С.Менарда та Е.Руспіні в межах лонгітюдного дизайну можна виділити наступні його види: загальнопопуляційний, повторюючийся кроссекційний, відновлюючийся панельний, лонгитюдний панельний, орієнтований на події та біографічний аналіз.

Зазначені типи лонгитюдного дизайну покривають всі рівні теоретичної валідизації. Для мікрорівня підходить біографічний аналіз, дотримання ключових принципів якого забезпечує дослідницька стратегія «обґрунтованої теорії». Крім того, на цьому рівні (вимір суборганизаційних умов) можливе використання кейс-стаді, що спирається на біографічний аналіз або на лонгитюдний панельний дизайн. Для мезорівня, що також припускає використання кейс-стаді, у більшій або меншій мірі релевантні всі типи лонгитюдного дизайну. Те ж саме стосується макро- і мегарівня. Так, для дослідження подій минулого підходить біографічний аналіз і орієнтований на події дизайн в межах історичних досліджень, а для подій сьогодення - всі інші типи в межах опитувань.

Другий розділ «Принципи й стратегії теоретичної валідизації в соціологічному дослідженні» починається з формулювання принципів теоретичної валідизації, які поділяються на специфічні (соціально-культурна релевантність, концептуальна представницькість й значимість, операціоналізуємість, темпоральна й соціально-просторова впорядкованість) й загальні (комплексність, а також єдність якісного та кількісного підходів).

Принцип соціально-культурної релевантності полягає в тому, що методи теоретичної валідизації не повинні обмежувати дискурсу соціальної спільності, яка досліджується. Принцип концептуальної представницькості та значимості передбачає можливість методів забезпечувати вичерпний набір найбільш релевантних понять, що описують досліджуваний феномен. Принцип операціоналізуємості пов'язаний з можливістю методів теоретичної валідизації забезпечувати формулювання емпіричних індикаторів. Принцип темпоральної й соціально-просторової впорядкованості полягає в тому, що методи теоретичної валідизації повинні відкривати можливість специфікації особливостей соціального феномену у відношенні різних соціальних груп, а також відображати динаміку його розвитку з часом. У відповідності з принципом комплексності процедура теоретичної валідизації повинна спиратися на комплексні стратегії (інтегрована сукупність методів) досягнення результату, а не на окремі методи. Згідно з принципом єдності якісного й кількісного підходів процедура теоретичної валідизації повинна органічно поєднувати у собі якісні й кількісні методи соціологічного дослідження.

Стратегії теоретичної валідизації на мікро- й мезорівні найбільш прийнятні для забезпечення принципів соціально-культурної релевантності, концептуальної представницькості й значимості, а також операціоналізуємості. До цих стратегій, в першу чергу, відносяться узгодження концептів, «обґрунтована теорія» та кейс-стаді.

У свою чергу, темпоральна й соціально-просторова впорядкованість досягаються за допомогою дослідницьких стратегій, що застосовуються на макро- та мегарівнях. До них відносяться історичні дослідження в соціології, а також опитування.

В дисертації ретельно проаналізовані лише стратегії узгодження концептів, «обґрунтованої теорії» та кейс-стаді, оскільки історичні дослідження й опитування докладно розглянуті у вітчизняній та російськомовній соціології.

Стратегія узгодження концептів розроблена В.Трочимом й представляє собою структурований процес, що сфокусований на темі або концепції проекту, а також включає групу учасників, яка продукує візуальну концептуальну карту. Завдяки цій стратегії учасники проекту отримують можливість думати більш ефективно як група, не втрачаючи при цьому своїй індивідуальності. Ця стратегія призначена, перш за все, для розвитку й деталізації ідей, які надалі будуть покладені в основу дослідницької діяльності.

Для демонстрації особливостей використання стратегії узгодження концептів проведено й представлено у дисертації результати дослідження поведінкових практик студентів, що суміщають роботу й навчання. З'ясовано, що увесь поведінковий репертуар, який використовують студенти з метою суміщення навчання і роботи, можна розбити на дванадцять груп, які, в свою чергу, поділяють на три поведінкові стратегії: трудяги, ловкача й нероби.

Також проведене дослідження дозволило виявити три важливі методологічні нюанси, які стосуються використання стратегії узгодження концептів у процесі теоретичної валідизації.

По-перше, узгодження концептів може дати вичерпну інформацію, яка, тим не менше, є «одноплощинною». Так, в результаті дослідження розкриті лише поведінкові практики, у той час як їхні причини та наслідки не розглянуті.

По-друге, уваги заслуговує думка В.Трочима щодо складності інтерпретації взаємин між групами. Він відзначає, що результати узгодження концептів висувають на перший план схожість між пунктами груп, а дослідження узгодженості самих груп неможливе. Проведений аналіз спростовує це твердження, оскільки отримані групи логічно впорядковані по відношенню одна до одної: як осі вимірів отримані на основі груп, розташованих «полярно», так і регіони (основні поведінкові стратегії) розташовані послідовно, відповідно до критерію самовіддачі студента в процесі навчання.

По-третє, оригінальна процедура узгодження концептів передбачає роботу учасників, що генерують концептуальні карти, на всіх етапах, у тому числі й на останньому (використання результатів). Однак цей підхід найбільш прийнятний у випадках оцінки або планування діяльності. У випадку ж теоретичної валідизації, дослідник повинен відчувати більшу свободу на останньому етапі, адже саме він формулює гіпотези й проводить подальше дослідження. Зокрема, безпосередньо мною, а не учасниками дослідження, були виділені виміри й регіони на кластерній карті.

Стратегія «обґрунтованої теорії» ділиться на три різних типи, кожний з яких передбачає свою процедуру проведення й відмінні принципи. Виникши як результат співробітництва між Б.Глазером і А.Страуссом у 1967 році, надалі «обґрунтована теорія» розділилася й на даний момент включає системний дизайн А.Страусса й Дж.Корбін, висхідний або такий, що розвивається (emerging), дизайн Б.Глазера й конструктивістський дизайн К.Чермез.

У дисертації особливу увагу приділено системному дизайну, оскільки він містить найбільш строгі й структуровані процедурні рекомендації проведення дослідження на основі стратегії «обґрунтованої теорії». Останнє забезпечується завдяки необхідності орієнтації на парадигмальну модель, що представляє собою послідовність наступних елементів: (А) Причинні умови => (B) Феномен => => (C) Контекст => (D) Проміжні умови => (E) Стратегії дії / взаємодії => (F) Наслідки.

Відповідно до визначення А.Страусса й Дж.Корбін, «підхід обґрунтованої теорії - це якісний дослідницький метод, що використовує систематичний ряд процедур для розробки індуктивно виведеної обґрунтованої теорії якогось явища».

Для демонстрації особливостей використання стратегії «обґрунтованої теорії» проведено й представлено у дисертації результати дослідження феномену навчання студентів стаціонару в умовах обмеженого часу. При його проведенні були використані результати, отримані за допомогою стратегії узгодження концептів.

В ході дослідження було з'ясовано, що основним фактором, який визначає особливості навчання в умовах обмеженого часу, є те значення, яке студенти надають навчанню. У відповідності до цього фактору можна виділити три типи студентів (байдужий, декларативно зацікавлений, відповідальний).

Якщо студент належить до байдужого типу, він може використовувати:

- стратегію нероби як основну та стратегію ловкача як додаткову;

- стратегію ловкача як основну й стратегію нероби як додаткову (або рівною мірою).

Коли студент належить до декларативно зацікавленого типу, в якості основної використовується стратегія ловкача, а в якості додаткової - стратегія трудяги.

Якщо ж студент належить до відповідального типу, він може використовувати:

- стратегії ловкача та трудяги рівною мірою;

- стратегію трудяги як основну, а стратегію ловкача як додаткову.

Завдяки цим стратегіям різні типи студентів прагнуть досягти різних результатів. Байдужі студенти намагаються здати сесію з першого разу (без перездач й бігунків), при цьому їхній мінімальний поріг оцінок дорівнює трьом балам. Декларативно зацікавлені студенти прагнуть підійти до сесії з відсутністю заборгованості й достатньою кількістю оцінок, необхідних для успішного складання сесії, що полягає, принаймні, в отриманні четвірок. Відповідальні студенти намагаються отримати відмінно на іспиті, а у більшості випадків - і ґрунтовні знання з дисципліни.

Загалом дослідницька стратегія «обґрунтованої теорії» дозволяє отримати детальну та теоретично обґрунтовану інформацію про досліджуваний феномен. Втім її використання є виправданим лише у випадку дослідження особливостей міжособової взаємодії та групових умов. Для дослідження більш загальних умов на мікро- та мезорівні (суборганізаційних, організаційних та територіальних) необхідно використовувати кейс-стаді.

Кейс-стаді можна охарактеризувати як дослідницьку стратегію вивчення кейсів з метою рішення пояснювальних дослідницьких завдань (відповідь на питання «як?» і «чому?») у ситуації фокусування на сучасних одиницях аналізу, які неможливо контролювати . При цьому під кейсом необхідно розуміти об'єкт (-и) вивчення (наприклад, індивід, група, організація, співтовариство і так далі), включений (-і) у функціонування й розвиток певного соціального феномену. При цьому вивчення такого об'єкта (-ів) повинне відкривати шлях до пояснення відповідних закономірностей. Отже, будь-які кейси, включені в дослідження, повинні відповідати двом ключовим умовам. По-перше, вони в максимальному ступені повинні бути пов'язані із закономірностями функціонування й розвитку досліджуваного феномену. По-друге, вони повинні бути достатньо інформативними, тобто забезпечувати можливість одержання релевантної інформації.

Для демонстрації особливостей використання стратегії кейс-стаді проведено й представлено у дисертації результати дослідження впливу організаційної структури малих випускаючих кафедр на особливості навчання студентів. При його проведенні використані результати отримані за допомогою стратегій узгодження концептів і «обґрунтованої теорії».

Здійснений аналіз продемонстрував, що важливі аспекти ситуації на одному з рівнів аналізу є, насправді, частиною більш загальних паттернів, що проходяться через усі рівні університетського життя. Так, було з'ясовано, що особливості навчання студентів обумовлюються як організаційною позицією завідувача кафедри, так і тісно пов'язаними з нею особливостями кафедральної політики. Обидва ж вказані фактори обумовлюються загальновузівським контекстом, зокрема, кадровою політикою вищого навчального закладу.

У порівнянні із дослідницькими стратегіями узгодження концептів та «обґрунтованої теорії», кейс-стаді передбачає значно більшу свободу у виборі дослідницького дизайну, процедур збору й аналізу даних. Останнє ставить дослідника, який використовує кейс-стаді, в ситуацію множинних виборів, які супроводжують його на усіх етапах дослідження.

Висновки

У висновках підведені головні підсумки дисертації, узагальнено результати теоретичного аналізу поняття «теоретична валідність», продемонстровано сутність взаємозв'язку теоретичної валідності з іншими видами валідності та її роль в інтеграції якісного та кількісного дослідницьких підходів. Підсумовано особливості зміщень в процесі теоретичної валідизації, відстеженні особливості теоретичної валідизації та відповідні принципи на різних рівнях соціологічного дослідження. Узагальнено дослідницькі стратегії теоретичної валідизації та визначені особливості їх апробації в межах окремих емпіричних досліджень, присвячених взаємопов'язаним аспектам навчання студентів. Підсумовано специфіку теоретичної валідизації вимірювальних шкал. Сформульовано низку положень, що мають практичне значення для подальшого вивчення проблеми валідності загалом та особливостей теоретичної валідизації зокрема.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Дембіцький С. Питання методології соціологічних моніторингових досліджень / С. Дембіцький // Соціальні виміри суспільства. - К., 2008. - Вип. 11. - С. 42-51.

2. Дембицкий С. Теоретическая валидность измерительной процедуры и смещение данных в социологическом исследовании / Сергей Дембицкий // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2008. - № 3. - С. 99-118.

3. Дембицкий С. Применение стратегии согласования концептов в теоретической валидизации (на примере исследования поведенческих практик студентов) / Сергей Дембицкий // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2009. - № 4. - С. 99-114.

4. Дембицкий С. Исследования смешанного типа в социологии / С. Дембицкий // Соціальні виміри суспільства. - К., 2010. - Вип. 2 (13). -С. 128-139.

5. Дембицкий С. «Обоснованная теория»: стратегия сбора и анализа качественных данных при теоретической валидизации / Сергей Дембицкий // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2010. - № 2. - С. 64-83.

6. Дембицкий С. Теоретическая валидизация на различных уровнях социологического исследования / Сергей Дембицкий // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2010. - № 4. - С. 152-178.

7. Дембицкий С. Теоретическая валидность и смещение данных в социологическом исследовании [Электронный ресурс] / Сергей Дембицкий. - Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru/soc-ua/msg/337817.html.

8. Дембіцький С. Теоретична валідність і зміщення даних у соціологічному дослідженні / Сергій Дембіцький // Матеріали 7-ї Міжнар. міждисциплінарної конф. молодих вчених «Шевченківська весна 2009». - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2009. - С. 145-147.

9. Дембіцький С. Методичні особливості узгодження концептів (concept mapping) / Сергій Дембіцький // Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей : тези доповідей учасників І Конгресу Соціологічної асоціації України. - Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. - С. 72.

10. Дембицкий С. Методические особенности согласования концептов (concept mapping) / Сергей Сергеевич Дембицкий // Материалы IV конф. «Современные проблемы формирования методного арсенала социолога» (Москва, 16 февраля 2010 г.). - М., 2010. - Режим доступа: http://www.ssa-rss.ru/abstract_bank_Kry/1264768029.pdf

Анотації

Дембіцький С. С. Теоретична валідизація в соціологічному дослідженні: методологія та методи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.02 - методологія та методи соціологічних досліджень. - Інститут соціології Національної академії наук України. - Київ, 2011.

У дисертації розкрита сутність різних видів валідності та представлена авторська концепція теоретичної валідності й відповідних зміщень даних у соціологічному дослідженні. Спеціальна увага приділена поняттям «концепт» й «конструкт», ролі теоретичної валідності в інтеграції якісного та кількісного підходів у соціологічному дослідженні, різним рівням теоретичної валідизації, лонгитюдному дослідницькому дизайну. Крім того, сформульовані принципи теоретичної валідизації, розглянуті та апробовані дослідницькі стратегії теоретичної валідизації (узгодження концептів, «обґрунтована теорія», кейс-стаді). Розглянуті особливості теоретичної валідизації вимірювальних шкал.

Ключові слова: теоретична валідність, зміщення даних, дослідження змішаного типу, узгодження концептів, обґрунтована теорія, кейс-стаді.

Дембицкий С. С. Теоретическая валидизация в социологическом исследовании: методология и методы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.02 - методология и методы социологических исследований. - Институт социологии Национальной академии наук Украины. - Киев, 2011.

В диссертации представлена концепция теоретической валидности и описаны соответствующие исследовательские стратегии теоретической валидизации.

В рамках концепции теоретической валидности описаны подходы к понятию «валидность» в западной и советской эмпирической социологии, а также обоснована неприемлемость использования «советского» подхода валидизации в социологическом исследовании. Проанализированы виды валидности социологического исследования, к которым относятся теоретическая, конструктная, внешняя, внутренняя и предсказательная валидность. Раскрыта сущность понятия «теоретическая валидность», понимаемая в качестве соответствия теоретического конструкта, положенного в основу исследования, изучаемому социальному феномену. Раскрыты ее компоненты - очевидная, содержательная, композиционная и логическая валидность. Описаны угрозы теоретической валидизации, к которым относятся некоторые феномены человеческого мышления, неадекватная проработка содержательного поля теоретического конструкта, неудовлетворительная валидизация на отличных от теоретического этапах исследования, а также ошибки и барьеры операционализации. Продемонстрированы соответствующие смещения данных во время теоретической валидизации. Раскрыта роль теоретической валидности в интеграции качественного и количественного подходов на уровне дизайнов социологического исследования. Описана сущность, причины возникновения и основные виды дизайнов исследований смешанного типа. Проанализирована специфика теоретической валидизации на микро-, мезо-, макро и мегауровне социологического исследования. Для каждого уровня определены особенности социальных условия (от межличностного взаимодействия до международных условий) и временные особенности (прошлое и настоящее), в соответствии с которыми предложены исследовательские стратегии теоретической валидизации («обоснованной теории», кейс-стади, опросы, исторические исследования). Описаны виды лонгитюдного дизайна (общепопуляционный, повторяющийся кроссекционный, возобновляющийся панельный, лонгитюдный панельный, ориентированный на события и биографический анализ), а также их использование при теоретической валидизации.

В рамках анализа исследовательских стратегий теоретической валидизации сформулированы принципы теоретической валидизации, к которым относятся как специфические (социально-культурная релевантность, концептуальная представительность и значимость, операционализируемость, темпоральная и социально-пространственная упорядоченность), так и общие (комплексность, единство качественного и количественного подходов) принципы.

Описаны процедурные и методические особенности стратегии согласования концептов, ее основные этапы (подготовка, формулировка утверждений, структурирование утверждений, представление утверждений, интерпретация, использование концептуальной карты). Проанализированы ограничения в использовании стратегии согласования концептов, а также выявлены ее новые возможности, связанные с теоретической валидизацией. Представлены результаты апробации стратегии согласования концептов в исследовании поведенческих практик студентов стационара, совмещающих работу и учебу, благодаря чему выявлены три основные поведенческие стратегии студентов (бездельника, ловкача и трудяги).

Описаны процедурные и методические особенности стратегии «обоснованной теории» в соответствии с системным дизайном Ансельма Страусса и Джульет Корбин, а также раскрыты ограничения в ее использовании. Представлены результаты апробации стратегии «обоснованной теории» в рамках изучения феномена учебы в условиях ограниченного времени. Выяснено, что основным фактором, определяющим особенности обучения в условиях ограниченного времени, является то значение, которое студенты придают обучению. Описаны виды кейс-стади (единично-целостное, единично-составное, множественно-целостное и множественно-составное), а также его процедурные и методические особенности. Раскрыты аналитические техники, используемые в кейс-стади (анализ внутри кейса, гнездовой анализ, анализ наибольшей схожести, сопоставление паттернов, построение объяснения, логические модели и кросскейсионный синтез). Представлены результаты апробации стратегии кейс-стади при изучении влияния организационной структуры малых выпускающих кафедр на особенности обучения студентов. В частности, показано, что важные аспекты ситуации на одном из уровней являются частью более общих паттернов, проходящих через все уровни университетской жизни. Сформулированы принципы теоретической валидизации измерительных шкал.

Ключевые слова: теоретическая валидность, смещение данных, исследования смешанного типа, согласование концептов, обоснованная теория, кейс-стади.

Dembitskyi S. S. Theoretical validation in sociological research: methodology and methods. - Manuscript.

Thesis for Candidate Degree in Sociology in specialty 22.00.02 - methodology and methods of sociological research. - Institute of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

The dissertation reveals the essence of different types of validity. Also it describes the author's conception of theoretical validity and the related data's biases in sociological research. Special attention is dedicated to the notions of «concept» and «construct», to the role of theoretical validity in the integration of qualitative and quantitative approaches in the sociological research, to different levels of theoretical validation and to the longitudinal research design. Besides, the principles of theoretical validation have been formulated, the research strategies of theoretical validation have been considered and tested, particularly - concept mapping, grounded theory and case study. In dissertation, as well, the features of the theoretical validation of measurement scales have been described.

Key words: theoretical validity, data bias, mixed methods research, concept mapping, grounded theory, case study.

Размещено на Allbest.ru

...