Система державних соціальних стандартів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М.П. ДРАГОМАНОВА

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА УПРАВЛІННЯ

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Реферат

на тему «Система державних соціальних стандартів»

КИЇВ - 2015

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття державних соціальних стандартів та їх гарантій

2. Класифікація соціальних нормативів

3. Види державних соціальних стандартів і нормативів

4. Принципи та рівні формування державних соціальних стандартів і нормативів

Список використаної літератури

ВСТУП

Стандартизація соціальних прав -- значна проблема міжнародного рівня, різні її аспекти досліджуються економістами, політологами, психологами, медиками, соціологами.

Соціальні стандарти розробляються для забезпечення в країні стабільності і мінімізації соціального ризику, що повинно сприяти зниженню соціальної напруги. В юридичному аспекті стандартизація соціальних прав становить діяльність компетентних державних органів щодо прийняття різного рівня нормативно-правових актів, у яких встановлюються кількісні та якісні показники щодо забезпечення соціальних прав людини й громадянина.

Стандарт (від англійського - норма) - певний зразок, еталон, модель, які сприймають як основні при співставленні з ними подібних об'єктів. Під терміном "соціальний" розуміють породжене умовами суспільного життя певне середовище, лад. "Соціальний" - це такий, що існує в суспільстві; поняття "соціальний" ототожнюють із поняттям "суспільний". "Соціальний" можливо також трактувати як життєво необхідний, життєво важливий. Саме таке розуміння терміну "соціальний" застосовують при визначенні системи соціальних прав людини. На сьогоднішній день немає єдиного трактування сутності соціального стандарту. Стандарти - рівень споживання, необхідний для гідного життя.

Соціальний стандарт - це норми, правила, характеристики, розроблені на основі узгодження суттєвих питань з соціальної політики між більшістю зацікавлених сторін, прийняті та затверджені відповідним органом. Це певний мінімум благ цивілізації, які гарантує держава своїм громадянам. Він характеризує рівень споживання тих, чи інших соціальних благ, що визнається більшістю населення або представниками певної групи людей прийнятними (нормальними) для себе. Інакше - соціальні стандарти віддзеркалюють рівень задоволення сукупності соціальних потреб населення, тому за рівнями можуть бути диференційованими на мінімальні, середні, раціональні [3].

1. Поняття державних соціальних стандартів та їх гарантій

державний соціальний стандарт гарантія

Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-111 дано визначення державних соціальних стандартів, прожиткового мінімуму, соціальних гарантій, соціальних норм і нормативів. Він визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. У Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:

державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи та нормативи витрат (фінансування) або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;

соціальні норми -- показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг;

соціальні нормативи -- показники забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами;

нормативи витрат (фінансування) -- показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.

державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;

прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості [1];

державні мінімальні соціальні стандарти - це державні послуги, надання яких гарантується державою на безоплатній основі за рахунок бюджетів усіх рівнів, а також державних позабюджетних фондів на певному мінімально допустимому рівні. На відміну від соціального мінімуму, соціальний стандарт це гарантія високого рівня життя, який держава зобов'язується забезпечити своїм громадянам.

Метою встановлення державних соціальних стандартів і нормативів є:

1) визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, передбачених Конституцією України;

2) визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;

3) визначення та обґрунтування розмірів видатків бюджетних коштів і коштів соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери. Ці державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку[2].

2. Класифікація соціальних нормативів

Класифікація соціальних нормативів здійснюється за характером задоволення соціальних потреб та за рівнем задоволення цих потреб. За першим критерієм виділяють:

1) нормативи споживання -- розміри споживання в натуральному вираженні за певний проміжок часу (за рік, місяць, день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;

2) нормативи забезпечення -- визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;

3) нормативи доходу -- розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обчислюється на основі визначення вартості величини набору нормативів споживання та забезпечення.

За другим критерієм соціальні нормативи поділяються:

1) на нормативи раціонального споживання -- рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;

2) нормативи мінімального споживання -- соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг з огляду на соціальні або фізіологічні потреби;

3) статистичні нормативи -- нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

Державні соціальні стандарти і нормативи, як правило, формуються, встановлюються і затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства.

Основними принципами нормативів є досягнення своєчасності, доступності, рівноправності для усіх громадян в залежності від потреби [2].

3. Види державних соціальних стандартів і нормативів

На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.

За сферою застосування розрізняються такі види державних соціальних стандартів і нормативів:

Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення (для визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їхніх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики);

Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування (для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклування батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки);

Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування (для визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло);

Державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування та зв'язку (для визначення норм забезпечення транспортом загального користування, показників якості транспортного обслуговування і норм забезпечення населення послугами зв'язку);

Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення навчальними закладами включають:

а) перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

б) нормативи граничного наповнення класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах;

в) норми матеріального забезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального і матеріального забезпечення учнів);

Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами культури (включають:

а) перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;

б) показники якості надання населенню послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;

в) нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами, організаціями та установами культури);

Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту (включають:

а) перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами;

б) нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту);

Державні соціальні нормативи у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування (включають:

а) нормативи забезпечення населення побутовими послугами;

б) показники якості надання побутових послуг;

в) нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах громадського харчування;

г) показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств громадського харчування) [2].

4. Принципи та рівні формування державних соціальних стандартів і нормативів

Формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами:

- забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;

- законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;

- диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів;

- наукової обгрунтованості норм споживання та забезпечення;

- соціального партнерства;

- гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні;

- урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин [2].

Соціальні стандарти і нормативи можуть прийматися і діяти на різних рівнях:

- державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, діють на всій території України і є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності;

- регіональні соціальні стандарти і нормативи формуються і затверджуються органом державної влади певного регіону України (27 регіонів -- 24 області, м. Київ і м. Севастополь) і діють у межах даного регіону;

- місцеві соціальні стандарти і нормативи формуються органами місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм і можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів;

- соціальні стандарти і нормативи галузі соціальної сфери затверджуються відповідним міністерством чи відомством, діють у межах компетенції та сфери діяльності даної галузі;

- соціальні стандарти і нормативи підприємства (установи) затверджуються керівними органами підприємства, діють тільки в його межах;

- міждержавні соціальні стандарти і нормативи прийняті державами, що приєдналися до Угоди про проведення погодженої політики у сфері стандартизації і сертифікації; міжнародні соціальні стандарти -- міжнародною організацією зі стандартизації [2].

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000р. № 2017-111.

2. Головніна О.Г. Основи соціальної економіки. Підручник. (друге видання, перероблене та доповнене).- К.: Центр учбової літератури, 2013.- 647с.

Размещено на Allbest.ru