Становлення громадянської культури студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ)

22.00.04. - спеціальні та галузеві соціології

СТРУЧКОВА-ГУМЕННА ЛЮДМИЛА БОРИСІВНА

Запоріжжя - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

громадянський студент соціалізація суспільство

Актуальність теми. Вибір українським суспільством демократичних форм соціальної організації та побудови громадянського суспільства зумовлює необхідність дослідження сучасних суспільних процесів, зокрема, об'єктивного аналізу становлення громадянської культури молоді. Цей процес безпосередньо пов'язаний з громадянською соціалізацією, унаслідок якої відбувається засвоєння демократичних цінностей, активізується відповідальна участь у суспільно-політичному житті країни. Тому перехід суспільства в нову якість можливий лише за умов активного включення молоді, яка є найбільш відкритою до нових знань, креативною, мобільною й активною суспільно-політичною силою.

У цьому контексті особливий інтерес становить формування громадянської культури студентської молоді західного регіону України. Регіональні відмінності між західною та східною Україною, що тривалий час використовуються в політичному дискурсі, є на сьогодні своєрідним бар'єром на шляху становлення громадянського суспільства. За таких обставин у становленні громадянської культури актуалізується пошук та конструювання нових ідентичностей.

Потенціал освіти як фактора становлення громадянської культури важко переоцінити. Студентська молодь під час навчання у вищому навчальному закладі проходить певний етап громадянської соціалізації, що характеризується формуванням стійких громадянських цінностей, які впливають на соціальну активність і спрямованість громадянської поведінки, зумовлюючи рівень громадянської свідомості та громадянської культури. Вивчення цієї проблеми є важливим не лише в теоретичному, а й у практичному плані, оскільки сформованість громадянської позиції студентів слугує своєрідним індикатором якості освіти у вищому навчальному закладі й дає змогу визначити можливі шляхи її вдосконалення.

Дослідженню становлення громадянського суспільства та громадянської культури присвячено чимало праць вітчизняних і зарубіжних учених, де накопичено значний теоретичний, методологічний та методичний досвід, проте відчувається недостатність комплексного аналізу особливостей і механізмів формування громадянської культури молоді.

Дискусії навколо питань громадянського суспільства розпочалися з появою праць таких учених, як: Д. Г'юм, Дж. Локк, Дж. Медісон, Ш. Монтеск'є, Т. Пейн, Ж.-Ж. Руссо, А. Сміт, А. Токвіль, А. Фергюсон, а також продовжувачів досліджень цього напряму: Дж. Александера, Е. Арато, Ю. Габермаса, Е. Геллнера, Дж. Кіна, Дж. Когена та Р. Патнема. Протягом останніх десятиріч істотно посилився інтерес науковців до проблеми становлення громадянського суспільства внаслідок розвитку нових міждисциплінарних підходів. Особливо виокремлюються в цьому плані праці Г. Алмонда, С. Верби, А. Вілдавського, Г. Екстайна, Д. Елазара, Р. Елліса, Р. Інглхарта, Ч. Мерріама, М. Томсона, Ф. Хікспурса, Е. Х'юза, Ф. Х'юнкса, Й. Шумпетера. Звернення до класичних основ структурного функціоналізму й культурної антропології Е. Дюркгейма, М. Вебера і Т. Парсона, а також до сучасних постструктуралістських та модерністських культурно-історичних підходів (Р. Барт, В. Ворнер, М. Еліаде, К. Леві-Строс, П. Рікер, В. Тернер) виявляється плідним в інтерпретації соціокультурних основ суспільства.

Дослідження громадянської культури тісно пов'язано з вивченням питань громадського життя, розвитку громад та їх ставлення до держави, що були започатковані М. Грушевським, М. Драгомановим, Б. Кістяківським, В. Липинським, М. Шаповалом, І. Франком.

У сучасних умовах теорія громадянського суспільства визнана дуже важливою для осмислення шляхів і способів демократичної трансформації в Україні. Проблеми громадянського суспільства та громадянської культури проаналізовано в працях українських учених: Є. Головахи, А. Колодій, Н. Паніної, О. Резніка, А. Ручки, М. Рябчука, Л. Сорокіної, В. Степаненка, В. Танчера, В. Ткаченка, М. Ходаківського, Г. Щедрової. Вагомий внесок в аналіз процесу соціалізації, пов'язаної безпосередньо з формуванням громадянської культури, зробили такі науковці, як: Л. Аза, М. Головатий, О. Злобіна, М. Лукашевич, В. Пилипенко, А. Тaщенко, В. Тихонович, Н. Черниш та ін. Проблеми освіти як соціального інституту й соціальні аспекти вищої школи дістали відображення в дослідженнях В. Андрущенка, В. Астахової, В. Бакірова, В. Городяненка, В. Лугового, О. Скідіна та ін.

Окрему групу становлять праці, присвячені проблемам молоді як особливої соціально-демографічної групи (О. Балакірєва, В. Волков, А. Здравомислов, В. Лісовський, В. Чигрин та ін.) й українському молодіжному руху (В. Головенько, О. Доній, О. Корнієвський, В. Якушик та ін.).

Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, присвячених різним аспектам окресленої наукової проблеми, важливо здійснити подальший її теоретичний та емпіричний аналіз.

На сучасному етапі розвитку України становлення громадянської культури привертає особливу увагу. Відповідно, суть наукової проблеми - недостатній рівень соціологічних знань про формування громадянської культури студентської молоді в умовах становлення громадянського суспільства. Це вимагає розв'язання наукового завдання, яке полягає в теоретичній артикуляції й емпіричному обґрунтуванні комплексного дослідження особливостей формування та розвитку громадянської культури студентської молоді, зокрема західного регіону країни. Усе вищевказане визначає наукову, теоретичну й практичну актуальність теми дослідження.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей та механізмів формування громадянської культури студентської молоді в західному регіоні України в контексті сучасних соціально-політичних процесів.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

визначити теоретико-методологічні засади дослідження громадянської культури;

розкрити особливості формування громадянської культури студентської молоді в процесі становлення громадянського суспільства;

виокремити показники громадянської культури молоді;

виявити чинники, що впливають на формування громадянської культури студентської молоді;

проаналізувати особливості громадянської соціалізації студентів як складової загального процесу соціалізації;

розкрити специфіку та механізми формування громадянської культури студентської молоді західного регіону країни;

виявити можливості впливу органів студентського самоврядування, громадських організацій і політичних партій на формування громадянської культури студентської молоді.

Об'єкт дослідження - громадянська культура студентської молоді західного регіону України.

Предмет дослідження - передумови, чинники та механізми становлення громадянської культури студентської молоді західного регіону країни.

Методи дослідження. У ході дослідження використано такі методи: аналізу та синтезу - для визначення теоретико-методологічних засад роботи, порівняння - для виявлення специфічних рис громадянської культури студентської молоді західного регіону країни; класифікації - для упорядкування чинників, які впливають на формування громадянської культури молоді; опитування - для збору первинної соціологічної інформації. Складність процесу становлення громадянської культури студентської молоді вимагала комплексного застосування структурно-функціонального, інституціонального, соціокультурного підходів.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять концепції зарубіжних і вітчизняних учених щодо особливостей становлення громадянського суспільства, громадянської культури та здійснення процесу громадянської соціалізації.

Емпіричною базою дослідження є результати соціологічних опитувань студентської молоді в західному регіоні України (Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області; n = 560, 2005 р.; м. Івано-Франківськ, n = 293, 2009 р.), що були проведені автором, а також матеріали щорічних репрезентативних опитувань населення України у 1994-2009 рр., здійснених Інститутом соціології НАН України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертаційній роботі вперше здійснено системне дослідження особливостей становлення громадянської культури студентської молоді західного регіону України, в ході якого сформульовано ряд теоретичних висновків та практичних рекомендацій, зокрема:

уперше:

визначено концептуальні засади становлення громадянської культури як важливої складової функціонування й розвитку громадянського суспільства на підставі аналізу історико-культурних, ментальних характеристик та особливостей перебігу сучасних суспільно-політичних процесів; показано, що на сьогодні формування й розвиток громадянської культури ускладнюється невідповідністю існуючих громадянських практик політико-правовим нормам та ідеалам, що мають здебільшого декларативний характер;

виявлено, що становлення громадянської культури студентської молоді західного регіону України супроводжується зростанням рівня її правової культури з одночасним зниженням довіри до органів влади й об'єднань громадян та зменшенням суспільно-політичної активності; з'ясовано, що студентська молодь цього регіону тяжіє до переосмислення досвіду минулих поколінь, культурних і моральних традицій свого народу, що сприяє збереженню історичної пам'яті як важливої складової формування громадянської ідентичності;

удосконалено:

зміст понять “громадянська культура”, “громадянська ідентичність”, “громадянська компетентність” з метою виявлення тенденцій подальшого розвитку громадянського суспільства в Україні;

розуміння процесу громадянської соціалізації студентської молоді в умовах трансформації основних суспільних інститутів, зокрема доведено, що дисбаланс організованих і стихійних форм соціалізаційного процесу призводить до зміни співвідношення суспільних та особистих інтересів, послаблення соціальної відповідальності;

дістали подальший розвиток:

теоретико-методологічні положення щодо громадянської культури як необхідної умови функціонування громадянського суспільства, розвиток якого фіксується не лише наявністю формальних ознак демократії (зокрема кількісним зростанням об'єднань громадян тощо), а й поширенням громадянських цінностей і практик, готовністю та здатністю громадян відстоювати свої права й інтереси;

визначення ролі інституту вищої освіти у формуванні правової компетентності студентської молоді; виявлено, що зростання правової обізнаності студентів щодо своїх прав, свобод і обов'язків як громадян, закріплених Конституцією України, пов'язано з тривалістю навчання у вищому навчальному закладі;

обґрунтування “незакріпленості” громадянської позиції молоді, що часом має перманентний характер, активізуючись, як правило, під час виборчих кампаній; показано, що сформована громадянська позиція молоді сприяє становленню соціальної суб'єктності цієї соціально-демографічної групи, що в умовах трансформації суспільства набуває особливого значення;

положення про молодіжні громадські організації та органи студентського самоврядування, які покликані формувати сприятливе середовище для поширення нових громадянських ініціатив і практик; з'ясовано, що вищезазначені інститути не спроможні повною мірою самостійно реалізовувати свої права з огляду на їхню організаційну слабкість, відсутність належних ресурсів, недосконалість механізмів впливу на прийняття та реалізацію відповідальних рішень.

Практичне значення одержаних результатів. Важливість основних теоретичних положень та результатів емпіричних досліджень зумовлена значущістю ролі громадянської культури у становленні й розвитку громадянського суспільства, а також впливу вищих навчальних закладів на формування громадянської культури студентської молоді. Дослідження сприяє виробленню сучасного соціологічного розуміння формування та розвитку громадянської культури, зокрема студентської молоді. Положення роботи корисні для вирішення ряду практичних завдань, зокрема, для розробки дієвої системи управління соціалізаційними процесами при взаємодії державних і громадських інститутів соціалізації; емпіричні дані можуть слугувати обґрунтуванням необхідності подальших реформ у сфері освіти, яка в нових умовах здатна відігравати суттєву роль у формуванні громадянських цінностей студентської молоді.

Відомості про особливості становлення громадянської культури студентської молоді будуть корисними під час розробки рекомендацій щодо вдосконалення освітніх програм та інформаційних заходів.

Висновки дисертаційної роботи можуть стати в пригоді викладачам вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації при розробці нормативних і спеціальних курсів лекцій та відповідних тем, а також стати основою соціологічних та інших досліджень відповідних наукових сфер.

Положення й висновки дослідження використано автором під час розробки та викладання в Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ спецкурсу “Громадянська культура студентської молоді” (довідка № 2/35 від 03.12.2010 р.), а також при викладанні курсів для студентів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 384 від 08.12.2010 р.).

Особистий внесок автора. Дисертаційне дослідження виконано самостійно. У наукових працях, підготовлених у співавторстві, внесок автора полягає в такому: у публікації 1 обґрунтовано необхідність спрямувати зусилля політичної влади на зміцнення соціального капіталу та поширення цінностей громадянської культури; у публікації 6 - здійснено аналіз місця й ролі середнього класу, зокрема підприємців, у процесі формування та розвитку громадянського суспільства; у публікації 7 - досліджено масштаби впливу громадських організацій, рухів на формування громадянської культури молоді.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та теоретичні положення дослідження доповідались та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства” (м. Івано-Франківськ, 2007 р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції “Проблеми сутності свободи: методологічні та соціальні виміри” (м. Київ, 2007 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи” (м. Івано-Франківськ, 2008 р.), науково-практичній конференції “Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2008 р.), науково-практичній конференції “Теоретичні засади та практика реалізації безпосередньої демократії в Україні” (м. Тернопіль, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Моральні основи права” (м. Івано-Франківськ, 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дослідження викладено в 13 працях, в тому числі одній колективній монографії, шести статтях у фахових наукових виданнях з соціології, шести матеріалах конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (шести підрозділів), висновків, списку використаних джерел (197 найменувань) та п'яти додатків. Робота містить 33 таблиці, 3 рисунки. Повний обсяг дисертації - 202 сторінки, із них 19 - список використаних джерел, 22 - додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; вказано його мету й завдання; подано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено інформацію щодо апробації й публікацій.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження громадянської культури” - розглянуто теоретичні підходи до вивчення громадянської культури, проаналізовано та уточнено поняття, визначено концептуальні засади дослідження.

Теоретичне осмислення громадянської культури було найбільш інтенсивним у розвинутих країнах Заходу, у стабільних, “старих” демократіях з огляду на розвиток концепції громадянського суспільства, її реінтерпретацію та пошуки нових форм соціальної взаємодії й соціального захисту. В Україні, яка конституційно закріпила за собою статус демократичної, соціальної, правової держави й орієнтується на розбудову громадянського суспільства, зростає інтерес до концепції громадянського суспільства, політичної традиції та громадянської культури.

Базуючись на дослідженнях громадянського суспільства, встановлено, що рівень його розвитку визначається такими демократичними цінностями, як: свобода вибору, соціальна відповідальність; відкритість, доступність і правдивість інформації; забезпечення права бути почутим, а також у складі різноманітних об'єднань захищати свої інтереси та впливати на рішення влади. Безумовно, ці індикатори не дають повної характеристики громадянського суспільства, утім, вони допомагають проаналізувати тенденції його розвитку, зрозуміти, чому громадянська культура розглядається як структурний елемент громадянського життя, що виражає рівень зрілості суспільства, здатність забезпечувати загальногромадянські інтереси, форми та механізми вироблення й реалізації спільних рішень, узгоджених дій.

Наголошено на тому, що проблема взаємодії держави та громадянського суспільства повністю не розв'язана до сьогодні. Підкреслено, що держава та її інституції повинні слугувати громадянам, а не навпаки, тобто йдеться про сучасне, цивілізоване управління, а не втручання держави в громадські справи. Здатність громадян впливати на функціонування політичної системи з метою гідного людського життя пов'язується з громадянською культурою.

Громадянську культуру проаналізовано як систему громадянських цінностей, норм та ідеалів, які визначають характер відносин громадян між собою, громадянина і суспільства, суспільства та держави з метою реалізації особистих і громадянських інтересів. Громадянська культура людини розглядається як сукупність громадянських цінностей, знань і почуттів, що інтегрує громадян та стимулює їх до суспільно-політичної активності з метою самовдосконалення й суспільного розвитку.

Виявлено критерії визначення сформованості громадянської культури суспільства, а саме: відповідальність і підзвітність владних структур, ефективно діюче місцеве самоврядування, виконання об'єднаннями громадян обов'язків і функцій у суспільстві, зокрема відстоювання громадянських прав, пріоритет громадянських цінностей, солідарний характер відносин громадян та узгоджена взаємодія соціальних інституцій.

Громадянську культуру людини розглянуто як структурну систему. Увагу акцентовано на особливостях сприйняття, способах і стилях мислення (когнітивний комплекс); типових формах емоційного реагування, переживання й ставлення (емотивно-оціночний комплекс); інтересах, мотивах, ціннісних орієнтаціях (мотиваційно-аксіологічний комплекс); стереотипах, думках, переконаннях (комунікативний комплекс); поведінкових патернах (поведінковий комплекс).

Найбільш важливими показниками громадянської культури є: 1) громадянська поінформованість і громадянська компетентність, тобто знання громадянами своїх прав та обов'язків, структури й функцій політичної системи; можливості компетентно оцінювати ті чи інші суспільно-політичні проблеми; 2) рівень довіри громадян до соціальних інституцій; 3) громадянська ідентичність, яка фіксується усвідомленням належності до країни та її культури, усвідомленням людиною себе як суб'єкта суспільно-політичного життя, спрямованістю на суспільно-політичну участь, критичним ставленням до досягнень і проблем суспільства тощо; 4) громадянська позиція, тобто готовність відстоювати свої права та інтереси, сумлінно виконувати свої обов'язки, спроможність впливати на прийняття й реалізацію відповідальних рішень; 5) громадянська порядність, основними ознаками якої є зацікавленість суспільними справами та відданість їм; 6) громадянська активність і співучасть у суспільно-політичному житті (членство в громадських організаціях, політичних партіях, участь у виборах, референдумах, контакти з представниками влади та опозиційними силами тощо).

Становлення громадянської культури зумовлено зовнішніми та внутрішніми чинниками. До перших належать історико-культурні традиції, цінності, стереотипи. Прослідковано залежність ціннісних орієнтацій мешканців західного регіону України від національної ідентичності та релігійних вірувань. Виявлено несприятливий вплив на становлення громадянської культури економічного чинника (поляризація багатства та бідності, відсутність рівноваги соціальних інтересів, несформованість середнього класу й взаємна конвертація влади та власності) і політико-правового (насамперед, порушення конституційних норм щодо громадянських прав і свобод). До другої групи чинників входять: вплив оточення (родина, навчальні заклади, групи однолітків); базові потреби людини, її ціннісні орієнтації, переконання, цілі тощо. Усі чинники тісно пов'язані між собою. Більше того, зовнішні чинники дають змогу говорити про формування субкультур у рамках культури українського суспільства. Проте рушійними силами формування громадянської культури є не лише внутрішні та зовнішні чинники, а й суперечності, що виникають у процесі їхньої взаємодії.

Наголошено на тому, що стагнація усталених духовних цінностей унаслідок прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами негативно впливають на стан духовної культури й моралі українського суспільства, зокрема на молодіжну субкультуру, яка характеризується, по-перше, соціально-політичною апатією або політизацією окремих груп молоді, міжгенераційним відчуженням; по-друге, низьким рівнем індивідуалізації та розпізнання культурних цінностей, який пов'язаний з груповими стереотипами та ієрархією цінностей у неформальній групі спілкування; по-третє, домінуванням споживацьких орієнтацій, поверховим закріпленням правових, моральних норм у свідомості молоді.

Виявлено особливості ментальних установок мешканців західного та східного регіонів України, які зумовлюють відмінності в регіональних субкультурах. Ціннісне, релігійне й мовне розмежування, конфліктний характер політичних субкультур у регіональному вимірі консервує в Україні стан невизначеності суспільно-політичного розвитку. Натомість ідея української громадянськості не звужується до регіональної чи національної самоідентифікації, а являє собою єдність усіх мешканців Української держави.

Показано, що становлення громадянської культури пов'язано з різноманітними ускладненнями трансформаційного періоду, яких зазнає українське суспільство, зокрема національно-політична невизначеність суспільного розвитку, слабкий вплив громадян на суспільні відносини та владу, несформованість відносин між громадянами й державою. Не створено дієвого механізму політичної відповідальності, що призводить до взаємного дистанціювання народу й влади, посилює в людей недовіру до органів влади та відчуття неможливості щось змінити; формується не середній клас як агент і гарант відтворення громадянської культури, а корумповані структури, зацікавлені в збереженні статус-кво; не визначена національна ідея з її динамічною складовою, без якої неможлива культурна модернізація нації та консолідація суспільства. Виникла суперечність: з одного боку, демократія обіцяє економічну й політичну свободу, з іншого - результатом демократичних перетворень стала деморалізованість, яка поширюється в ситуації беззаконня. Очевидно, для радикальної трансформації потрібна відповідальна участь громадян у суспільно-політичному житті. Відтак, громадянська культура виступає інструментом формування нової якості суспільних відносин, їх характеру та взаємовпливів.

Дисертант акцентує увагу на тому, що сучасна студентська молодь є скоріше об'єктом, а не суб'єктом становлення громадянської культури, усупереч суспільним потребам і державним деклараціям. Вирішення проблем формування та розвитку громадянської культури молоді полягає не стільки в удосконаленні системи державної молодіжної політики, скільки у вирішенні фундаментальних проблем становлення правової держави та громадянського суспільства. Яким чином і наскільки успішно розвиватиметься Україна, зрештою, залежить від рівня громадянської культури кожного громадянина, від громадянських цінностей, ідеалів, норм.

Процес становлення громадянської культури не спонтанний, на нього можна цілеспрямовано впливати, зокрема, через систему вищої освіти, яка в нових умовах здатна відігравати особливу роль у формуванні громадянських цінностей студентської молоді. Проведений аналіз дав змогу з'ясувати, що від змісту і якості освіти залежить рівень ціннісних уявлень молоді про структуру та принципи дії політичної системи, а також уміння її активно, відповідально й ефективно реалізовувати свої громадянські права та обов'язки в суспільстві.

У другому розділі - “Громадянська ідентифікація студентської молоді західного регіону країни” - розглянуто специфіку та механізми формування громадянської культури студентської молоді західного регіону країни в процесі соціалізації, визначено характер і можливості впливу органів студентського самоврядування, громадських організацій та політичних партій на формування громадянської культури молоді.

Здобувач виходить з того, що зміст поняття “громадянська соціалізація” визначають три елементи: 1) професійна соціалізація, яка дає змогу молодій людині набути знань, засвоїти трудові навички й досвід в одній або декількох професіях; 2) правова соціалізація, спрямована на подолання серед молоді правового нігілізму, розуміння кожним молодим громадянином своїх прав і обов'язків; 3) політична соціалізація, яка сприяє підвищенню активності кожної людини в захисті своїх прав і свобод, в управлінні державними та громадськими справами.

Розглянуто особливості громадянської соціалізації студентської молоді, за якої, з одного боку, відбувається вплив соціально-політичного середовища, а з іншого - формується особистість громадянина, що має вільний вибір і несе відповідальність за прийняття рішень. Унаслідок громадянської соціалізації формується певна структура особистості, в якій суспільні цінності та цілі стають стійкими та “працюючими” елементами.

Громадянську соціалізацію досліджено на макросоціальному рівні, коли на формування громадянської культури молоді, як правило, впливають історико-культурні традиції, цінності, стереотипи, характер політичної влади та суспільних відносин, специфіка етнонаціонального спілкування. На мезосоціальному рівні проаналізовано особливості молоді як соціальної групи, її субкультури. На мікросоціальному рівні простежено залежність ефективності громадянської соціалізації від родинних традицій та специфіки міжособистісного спілкування. Відзначено посилення впливу глобалізаційних процесів, унаслідок яких громадянська соціалізація розглядається крізь призму інформаційних технологій, політичної інтеграції й досвіду країн з розвинутою демократією.

Базові цінності людини, як правило, формуються в період її первинної соціалізації, але можуть зазнавати суттєвих змін при переході до самостійного життя. Показано, що соціалізація сучасної української молоді відбувається в умовах соціальної й духовної незахищеності. Її громадянська культура формується в умовах трансформації, переосмислення духовних цінностей, норм, ідеалів. Невідповідність норм, декларованих владою, та норм, які реально діють у суспільстві, ускладнює формування громадянських цінностей.

Акцентовано увагу на зростанні соціалізуючої функції засобів масової інформації, яким довіряє кожен четвертий опитаний студент. ЗМІ значною мірою впливають на визначення репертуарів життєвих сценаріїв та поведінкових стилів молодих людей. Поряд зі ЗМІ великого значення набуває Інтернет - допоміжний засіб соціалізації й самореалізації особистості та соціальної групи шляхом спілкування.

Встановлено, що вищі заклади освіти справляють цілеспрямований вплив на формування громадянської свідомості молоді завдяки організації навчально-виховного процесу (вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін, виховні, патріотичні заходи тощо), а також через організацію інтерактивних процесів, завдяки яким засвоюються соціальні ролі та форми поведінки. Таким способом вища школа сприяє формуванню правової компетентності студентської молоді. Разом з тим становлення громадянської культури є досить складним процесом. Однією з важливих складових громадянської культури є довіра до соціальних інституцій - багаторівневий, іноді суперечливий набір позицій, який важко передавати шляхом прямого навчання. Тому система громадянської соціалізації повинна не лише забезпечувати молоду людину необхідним обсягом знань і навичок практичної діяльності та створювати умови й можливості для участі в суспільно-політичному житті, а й водночас формувати її громадянську позицію. Критерієм ефективності громадянської соціалізації є рівень інтеріоризації громадянських цінностей.

Аналіз громадянської соціалізації студентської молоді засвідчив, що становлення особистості громадянина характеризується активним громадянством, ініціативною поведінкою та практичною громадянською співучастю в суспільних справах; почуттям власної гідності, своєї значущості в суспільстві, адекватним розумінням своєї ролі й відповідальності як громадянина; здатністю самостійно приймати рішення.

Аналізуючи результати соціологічних досліджень, зокрема моніторингового опитування Інституту соціології НАН України, не можна не помітити розбіжності з окремих позицій, що виявляються в національно-просторовій ідентифікації молоді західного і східного регіонів країни. Передусім, це стосується позиції “громадянин України”, з якою себе ідентифікує дві третини молодих людей західного регіону і 58% - східного. Розподіл відповідей на запитання “Якою мірою Ви пишаєтеся (чи не пишаєтеся) тим, що є громадянином України?” залежно від регіону також не позбавлений певних відмінностей, а саме: значно більше молоді західного регіону пишається тим, що є громадянином України, порівняно з молодими людьми східного регіону країни (71 та 34% відповідно). Проте в цілому молодь дає досить низьку оцінку власним можливостям щодо впливу на ті чи інші рішення влади, причому тих, хто вірить у таку можливість, у західному регіоні більше, ніж у східному (17 та 8% відповідно).

Проведене опитування зафіксувало відмінності залежно від курсу навчання та місця проживання студентів. Студенти вищих навчальних закладів у західному регіоні вважають важливою особисто для себе діяльність щодо захисту прав і свобод, причому таких студентів на п'ятому курсі більше, ніж на першому. Зафіксовано збільшення частки студентів п'ятого курсу, які знають свої права, свободи й обов'язки як громадян, закріплені Конституцією України, порівняно зі студентами першого курсу. Показовим є й те, що студентів п'ятого курсу, які вказали, що поняття “громадянська культура” для них ні з чим не асоціюється, вдвічі менше, ніж студентів першого курсу, що певною мірою свідчить про вплив вищого навчального закладу на формування громадянської компетентності студентської молоді.

Водночас спостерігається розрив між політико-правовими знаннями студентської молоді та її суспільною діяльністю, інфантильність громадянської свідомості молоді. Громадянський досвід, який формується переважно під впливом засобів масової інформації, має швидше “умоглядний” (віртуальний) характер.

Розподіл відповідей студентів залежно від місця їхнього проживання свідчить про те, що мешканці міст більш обізнані щодо своїх громадянських прав, свобод та обов'язків, вони ж демонструють і кращу поінформованість про діяльність молодіжних організацій, порівняно із сільськими мешканцями.

Зрозуміло, що громадянська позиція студентської молоді лише формується, при цьому вона інтенсивно переживає соціально-політичні зміни, що відбуваються в країні. Так, у 2005 р. під час “помаранчевої революції” 92% студентської молоді західного регіону брали участь у громадсько-політичних акціях (мітингах, страйках тощо). У 2009 р. таких студентів виявилося 42%. При тому, що у 2005 р. переконання у правильності саме таких дій було домінуючим мотивом для більшості опитаних (77%). У 2009 р. цей мотив став визначальним уже для 40% студентів, така сама частка студентів брала участь у мітингах, страйках із цікавості або випадково. Дослідники по-різному оцінюють молодь, яка брала активну участь у громадсько-політичних акціях 2005 р.: одні вважають їх “мотором революції”, інші - “черговим ошуканим поколінням”. Громадянська позиція молоді має перманентний характер, активізуючись, як правило, під час виборчих кампаній.

Об'єднання громадян відіграють важливу роль у процесі їх соціалізації, зменшуючи відчуженість молодих людей та орієнтуючи їх на “суспільно корисні справи”. Впливаючи на громадянську ідентифікацію молоді, вони допомагають їй визначити свої симпатії в масі існуючих суспільно-політичних цінностей, виховують почуття співробітництва, солідарності та громадянського патріотизму. Вони формують відповідне суспільне середовище для поширення нових громадянських ініціатив і практик, сприяючи зміцненню демократії.

Проте цей процес відбувається досить повільно, оскільки молодь не бачить позитивних наслідків своєї участі в політичному житті країни, а представники владних структур моделюють штучні утворення, які можна контролювати й спрямовувати відповідно до власних інтересів. Ідейна складова в такій ситуації представлена досить формально, а вагомою причиною участі молоді в діяльності політичних партій та громадських організацій стає особиста залежність і приватний інтерес.

Студентська молодь насправді відсторонюється від політичного процесу (за винятком участі в передвиборних кампаніях) та прагне до економічного самовпорядкування свого життя. Водночас залучення молоді для зміцнення своїх позицій декларується представниками різних політичних партій як важливе стратегічне завдання. Створення політичними партіями молодіжних організацій за принципом “згори” призводить до того, що молодь скептично ставиться до можливості цих організацій відстоювати їх інтереси. Відповідно, зміни, що відбуваються в громадських структурах, викликані не стільки потребами суспільства, скільки інтересами політичної еліти, для якої власні інтереси ближчі, ніж специфічні інтереси громадських організацій. Цим пояснюється й найнижчий рівень довіри політичним партіям: індекс довіри (за п'ятибальною шкалою) становить 2,2 у 2005 р. і 1,9 - у 2009 р.

Зневірившись у політиці, молоді люди вбачають більше можливостей для власної самореалізації в неформальних культурологічних організаціях та об'єднаннях за інтересами. Часом члени молодіжних організацій, відійшовши від активної діяльності, переходять до неформальних ініціатив.

Виявлено, що громадянська соціалізація студентства проходить без цілеспрямованого впливу потужних молодіжних організацій. Наявні студентські організації та союзи не стали численними всеукраїнськими організаціями й не справляють суттєвого впливу на студентство. За результатами проведеного опитування, 43% студентів вважають діяльність органів студентського самоврядування недостатньою, 14% вказали, що “їх існування є суто формальним”. Фіксується низький рівень довіри до тих лідерів органів студентського самоврядування, які використовують посади не для захисту прав студентства, а як можливість власної управлінської кар'єри. Студентське самоврядування, підпорядковуючись адміністрації, існує номінально, а його роль у відстоюванні студентських інтересів залишається мінімальною.

Отже, громадянська культура студентської молоді, яка формується, відображає складність і суперечливість системи “молодь - суспільне життя” та характеризується особливостями, зумовленими набутим у західному регіоні громадянським досвідом.

ВИСНОВКИ

У висновках констатовано, що здобувачем вирішено наукове завдання теоретичної артикуляції й емпіричного обґрунтування комплексного дослідження особливостей формування та розвитку громадянської культури студентської молоді, зокрема західного регіону країни.

У вивченні громадянської культури методологічно виправданим є звернення до наукового осмислення її матеріальної основи - громадянського суспільства. Базуючись на дослідженнях громадянського суспільства, встановлено, що рівень його розвитку визначається як функціонуванням громадських інституцій, так і поширенням громадянських цінностей та практик, готовністю й здатністю громадян відстоювати свої права й інтереси. На підставі аналізу історико-культурних, ментальних характеристик та особливостей перебігу сучасних суспільно-політичних процесів визначено концептуальні засади становлення громадянської культури як важливої складової функціонування й розвитку громадянського суспільства. Громадянська культура розглядається як система громадянських цінностей, норм та ідеалів, які визначають характер відносин громадян між собою, громадянина й суспільства, суспільства та держави з метою реалізації особистих і громадянських інтересів. Завданням громадянської культури є відтворення й розвиток соціальних зв'язків та інституцій, які забезпечують функціонування громадянського суспільства.

Становлення громадянської культури пов'язане зі специфікою трансформацій, яких зазнає українське суспільство. Невизначеність цілей політичного розвитку країни та дефіцит чітких соціальних орієнтирів ускладнює формування громадянської ідентичності, гальмує становлення громадянського суспільства. На сьогодні розвиток громадянської культури ускладнюється невідповідністю існуючих громадянських практик політико-правовим нормам та ідеалам, що мають здебільшого декларативний характер.

Теоретична модель громадянської культури включає особливості сприйняття, способи та стилі мислення (когнітивний комплекс); типові форми емоційного реагування, переживання й ставлення (емотивно-оціночний комплекс); інтереси, мотиви, ціннісні орієнтації (мотиваційно-аксіологічний комплекс); стереотипи, думки, переконання (комунікативний комплекс); поведінкові патерни (поведінковий комплекс).

З-поміж чинників, які впливають на формування громадянської культури студентської молоді, найбільш значущим можна вважати міру суспільно-політичної відповідальності, що на сьогодні призводить до взаємного дистанціювання народу та влади, посилює недовіру до органів влади й об'єднань громадян та відчуття неможливості щось змінити.

У ціннісних орієнтаціях студентської молоді західного регіону прослідковується поширення індивідуалістичних цінностей західного типу, посилення значущості матеріального чинника при помітному витісненні цінності самої праці, поступове згасання державно-патерналістської орієнтації й превалювання принципу “покладання на власні сили”, а також певне позиціювання молоді щодо влади в цілому. Більше того, демократичні цінності досить слабко втілюються в поведінкові установки студентської молоді (як і населення в цілому). Демократія в Україні реалізується значною мірою на декларативному рівні, не переростаючи в демократію участі.

Результати емпіричного дослідження показують, що становлення громадянської культури студентської молоді західного регіону України супроводжується підвищенням рівня її правової культури з одночасним зниженням довіри до органів влади й об'єднань громадян, прослідковується “незакріпленість” громадянської позиції молоді, що часом має перманентний характер, активізуючись, як правило, під час виборчих кампаній.

Молодіжні громадські організації та органи студентського самоврядування, метою яких є формування сприятливого середовища для поширення нових громадянських ініціатив і практик, не спроможні повною мірою самостійно реалізовувати свої права з огляду на їхню організаційну слабкість, відсутність належних ресурсів, недосконалість механізмів впливу на прийняття та реалізацію відповідальних рішень. За таких обставин, а також з огляду на низький рівень довіри до об'єднань громадян останні не стали достатньо впливовим чинником громадянської соціалізації молоді. Тому постає нагальна потреба в розробці дієвої системи управління соціалізаційними процесами при чіткій координації взаємодії державних і громадських інститутів соціалізації.

Розробка проблеми становлення громадянської культури вимагає подальшого узагальнення досліджень вітчизняних і зарубіжних соціологів та теоретичного моделювання шляхів і пріоритетів розбудови українського громадянського суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Політична система України: проблеми становлення і розвитку : монографія / [за ред. В.І. Кафарського]. - К. : Центр навчальної літератури, 2008. - С. 376-390.

Статті в наукових фахових виданнях

Стручкова Л.Б. Соціальне знеособлення підлітків: спроба теоретичного аналізу / Л.Б. Стручкова // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. пр. / голов. ред. В.В. Лях. - К. : Український центр духовної культури, 2002. - Вип. 29. - С. 14-20.

Стручкова Л.Б. Самотність підлітків як феномен їх соціального знеособлення / Л.Б. Стручкова // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. пр. / голов. ред. В.В. Лях. - К. : Український центр духовної культури, 2002. - Вип. 30. - С. 130-138.

Стручкова Л.Б. Проблема соціалізації підлітків у сучасному українському суспільстві / Л.Б. Стручкова // Соціальні виміри суспільства : зб. наук. пр. - К. : Інститут соціології НАН України, 2003. - Вип. 6. - С. 362-374.

Стручкова-Гуменна Л.Б. Особливості формування громадянської культури в Західному регіоні України / Л.Б. Стручкова-Гуменна // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. пр. / голов. ред. В.В. Лях. - К. : Український центр духовної культури, 2007. - Вип. 60. - С. 58-67.

Стручкова-Гуменна Л.Б. Дух підприємництва в контексті становлення громадянського суспільства / Л.Б. Стручкова-Гуменна, А.В. Пугач // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. пр. / голов. ред. В.В. Лях. - К. : Аналітика, 2007. - Вип. 64. - С. 92-101.

Стручкова-Гуменна Л.Б. Роль об'єднань громадян у процесі формування громадянської культури / О.Ф. Терешкун, Л.Б. Стручкова-Гуменна // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. пр. / голов. ред. В.В. Лях. - К. : Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, 2008. - Вип. 73.

Матеріали конференцій

Стручкова-Гуменна Л.Б. Трансформації ідентичностей в контексті становлення громадянського суспільства / Л.Б. Стручкова-Гуменна // Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (27-28 квітня 2007 р., м. Івано-Франківськ). - Івано-Франківськ : Гостинець, 2007. - С. 134-135.

Стручкова-Гуменна Л.Б. Громадянська культура як вияв свободи / Л.Б. Стручкова-Гуменна // Проблеми сутності свободи: методологічні та соціальні виміри : матер. наук.-теорет. конф. (26 жовтня 2007 р., м. Київ). - К. : Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, 2007. - С. 106.

Стручкова-Гуменна Л.Б. Вплив освіти на формування громадянської позиції молоді / Л.Б. Стручкова-Гуменна // Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи / М-во освіти і науки України, АПН України, Ін-т вищої освіти АПН України. - К. : Педагогічна преса, 2008. - Темат. вип. - № 4 (дод. 1). - C. 182.

Стручкова-Гуменна Л.Б. Правова культура молоді: стан та перспективи розвитку / Л.Б. Стручкова-Гуменна // Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні : матер. наук.-практ. конф., присвяченої 60-річчю проголошення Загальної декларації прав людини (28 листопада 2008 р., м. Івано-Франківськ). - Івано-Франківськ : Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, 2008. - С. 291-296.

Стручкова-Гуменна Л.Б. Вплив мас-медіа на участь студентської молоді у виборчому процесі / Л.Б. Стручкова-Гуменна // Теоретичні засади та практика реалізації безпосередньої демократії в Україні : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (19-21 лютого 2009 р., м. Тернопіль-Яремче). - Тернопіль, 2009. - С. 134-136.

Стручкова-Гуменна Л.Б. Моральні цінності студентів: соціологічний аналіз / Л.Б. Стручкова-Гуменна // Моральні основи права : міжнар. наук.-практ. конф. (16-17 грудня 2010 р., м. Івано-Франківськ). - Івано-Франківськ, 2010.

АНОТАЦІЯ

Стручкова-Гуменна Л.Б. Становлення громадянської культури студентської молоді (регіональний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню процесу становлення громадянської культури студентської молоді, зокрема в західному регіоні країни. Громадянська культура розглядається як структурний елемент громадянського життя, що виражає рівень зрілості суспільства, здатність забезпечувати загальногромадянські інтереси, форми та механізми вироблення й реалізації спільних рішень, узгоджених дій. Проаналізовано чинники, що впливають на формування громадянської культури студентської молоді. Розкрито специфіку та механізми формування й розвитку громадянської культури студентської молоді. Здійснено теоретичну інтерпретацію й емпіричний аналіз громадянської культури студентської молоді західного регіону країни.

Ключові слова: громадянська культура, громадянське суспільство, студентська молодь, соціалізація, об'єднання громадян.

АННОТАЦИЯ

Стручкова-Гуменная Л.Б. Становление гражданской культуры студенческой молодёжи (региональный аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2011.

Диссертация посвящена исследованию процесса становления гражданской культуры студенческой молодёжи, в частности в западном регионе страны. Исследование опиралось на разработки зарубежных и отечественных учёных, касающиеся особенностей становления гражданского общества, гражданской культуры и процесса гражданской социализации. В диссертации раскрывается значение гражданской культуры как необходимой составляющей функционирования гражданского общества, развитие которого измеряется не столько формальными показателями демократии (в том числе количественным ростом объединений граждан), сколько распространением гражданских ценностей и практик, готовностью и способностью граждан отстаивать свои права и интересы.

Гражданская культура проанализирована как система гражданских ценностей, норм и идеалов, определяющих характер отношений граждан между собой, гражданином и обществом, обществом и государством, с целью реализации личных и общественных интересов. Гражданская культура человека рассматривается как совокупность гражданских ценностей, знаний и чувств, интегрирующих граждан и стимулирующих их к общественно-политической активности с целью самоусовершенствования и общественного развития.

Определены основные показатели гражданской культуры, а именно: гражданская компетентность, уровень доверия граждан социальным институциям, гражданская идентичность, гражданская позиция, гражданская порядочность, гражданская активность и участие в общественно-политической жизни. Среди факторов, влияющих на формирование гражданской культуры, в качестве наиболее значимой выделяется мера общественно-политической ответственности, которая на сегодня приводит к взаимному дистанционированию народа и власти, усиливает недоверие к органам власти и политическим партиям, а также ощущение невозможности что-либо изменить. Результаты исследования выявили, что демократические ценности слабо воплощаются в поведенческие установки студенческой молодёжи (как и населения в целом). Демократия в Украине реализуется в значительной мере на декларативном уровне, не перерастая в демократию участия.

Эмпирический анализ фиксирует, что становление гражданской культуры студенческой молодёжи западного региона Украины сопровождается ростом уровня её правовой культуры с одновременным снижением доверия к органам власти и объединениям граждан, прослеживается “незакреплённость” гражданской позиции молодёжи, которая нередко носит перманентный характер, активизируясь, как правило, в ходе избирательных кампаний. Изучена специфика и механизмы формирования гражданской культуры студенческой молодёжи, раскрыты характер и возможности влияния объединений граждан и органов студенческого самоуправления на формирование гражданской культуры молодёжи. Показано, что молодёжные общественные организации и органы студенческого самоуправления, призванные создавать благоприятные условия для распространения новых гражданских инициатив и практик, не в состоянии в полной мере самостоятельно реализовывать свои права, учитывая их организационную слабость, отсутствие надлежащих ресурсов, несовершенство механизмов влияния на принятие и реализацию ответственных решений.

Результаты диссертационного исследования имеют как теоретическую, так и практическую значимость, которая заключается во введении в научный оборот нового социологического материала, в расширении научных представлений о гражданской социализации в современном украинском обществе.

Ключевые слова: гражданская культура, гражданское общество, студенческая молодёжь, социализация, объединения граждан.

SUMMARY

Struchkova-Humenna L.B. Formation of Civic Culture of Student Youth (Regional Aspect). - Manuscript.

The thesis for the Scholarly Degree of Candidate in Sociological Sciences in speciality 22.00.04. - special and branch sociology. - Classic private university. - Zaporizhja, 2011.