Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

УДК [316.33+316.74]: 001

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор Маковецький Адам Мефодійович Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри соціології.

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Подольська Єлизавета Ананіївна, Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія", завідувач кафедри філософії та гуманітарних наук

кандидат соціологічних наук, доцент Ніколаєвська Алла Михайлівна, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, доцент кафедри соціології

Захист відбудеться 10 жовтня 2009 р. о 9 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.06 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр.-т 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр.-т 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий "9" вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Л. Лапшина

Анотації

Кохан В.В. Наука в соціокультурному вимірі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук зі спеціальності 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2009.

Кохан В.В. Наука в социокультурном измерении. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2009.

Проблема исследования состоит в существовании тесного взаимодействия между наукой и обществом, ведь процесс научного познания обусловлен не только особенностями объекта, который исследуется, а и многочисленными факторами социокультурного характера. Задачи, которые ставит общество перед наукой, отношение к науке и созданные для нее условия, возможности реализации достижений науки - все это зависит от достигнутого этапа общественного развития, характерных для него средств производства и производственных отношений.

Использование социокультурного анализа науки дало возможность найти ответ на вопросы, которые касаются регулирования научной деятельности, анализа норм регуляции ролевых отношений между учеными, ценностей и целей, которые формируют ролевое поведение научных работников. наука соціокультурний рольовий

Проанализированные возрастные, гендерные, мотивационные и стратификационные аспекты научной деятельности дали возможность исследовать процесс продуцирования научного знания изнутри (научная лаборатория, научно-исследовательский институт, преподавательский коллектив и т.п.). Такие сложные взаимоотношения внутри сообщества ученых объясняются влиянием как субъективных факторов (психологические особенности каждого члена сообщества) так и объективными факторами, среди которых наиболее существенными являются ценностные ориентации и моральные нормы общества.

В диссертации особое место отводится проблемам современной украинской науки. На основе статистических и библиометрических данных определено место отечественной науки в мире и проанализированы основные экономические, политические и социальные проблемы развития научно-технологической сферы в Украине и осуществлен поиск путей их решения. Анализируются преимущества инкубационной модели развития украинской науки в сравнении с имитационной и инновационной. Также рассмотрены основные меры, которые будут способствовать быстрому воплощению основных принципов данной модели развития научно-технологической сферы в Украине.

Ключевые слова: наука, знания, социальный институт, социокультурний феномен, социокультурный анализ, этос науки, парадигма, интернализм, экстернализм, ценностные ориентации, библиометрические данные.

Kokhan V.V. Science in sociocultural measuring - Manuscript.

The Dissertation for a scientific degree of Candidate of Sociological Sciences. - 22.00.04 - special and field sociologies. Kharkiv National University of Interior Affairs, Kharkiv, 2009.

Актуальність теми дослідження. Сьогодні в соціології науки значною мірою актуалізується аналіз людського потенціалу науки, формування нових ціннісних імперативів наукового пізнання та пошук шляхів вирішення її нагальних проблем, адже саме наука в сучасному суспільстві є основою технологічної могутності, економічного розвитку, духовного і матеріального добробуту. Результати таких досліджень дають змогу проаналізувати нагальні проблеми розвитку української науки, та допомогти у пошуках шляхів їх подолання та здобуття Україною світового рівня науково-технічного прогресу.

Дослідження науки у соціокультурному вимірі дозволяє виявити комплекс чинників, які впливають на наукову діяльність як позитивно, так і негативно, а також, аналізуючи отримані результати стосовно розвитку науково-технологічної сфери у світі, порівняти їх із здобутками вітчизняної науки та здійснити пошук шляхів ефективного залучення вітчизняної науки до суспільнотворчих процесів в Україні.

Актуальність дослідження науки як соціокультурного феномена також полягає в потребі створення структурно багатої і емпірично обґрунтованої її моделі, яка б могла стати надійною основою для прийняття ефективних рішень з її керівництва, оптимізації її розвитку відповідно до потреб і можливостей суспільства. Дане дисертаційне дослідження збагачує необхідним матеріалом соціологію науки як галузеву соціологічну теорію, що являє собою необхідну і найважливішу складову такого проекту, без реалізації якого складно говорити про науково-технічний прогрес та поступальний розвиток сучасного українського суспільства.

Наукова проблема дисертаційного дослідження полягає у тому, що існуючі соціологічні підходи до аналізу науки в процесі соціокультурних трансформацій дозволяють прослідкувати за впливом окремих соціальних, економічних, політичних чи культурних чинників на розвиток наукової діяльності, але не формують цілісної концепції науки як соціокультурного феномена.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Соціокультурний аналіз науки досить активно здійснювався багатьма науковцями, які представляють різні галузі науки. Теоретичні основи дослідження науки як соціального інституту були закладені в роботах соціологів та філософів науки (Р. Мертон, Н. Сторер, М. Малкей, Е. Гуссерль, К. Поппер, Т. Кун та інші), котрі вказували на важливість дослідження взаємовідносин науки і суспільства як суттєвого фактору подальшого соціокультурного розвитку сучасної цивілізації.

Значною мірою посприяли проведенню емпіричних досліджень різних аспектів наукової діяльності роботи послідовників Р. Мертона. Так У. Хегстром акцентував увагу на феномен конкуренції і співробітництва в наукові роботі, С. і Дж. Коули та Д. Крейн аналізували вплив на отримання професійного визнання позанаукових факторів; Х. Закерман досліджував наслідки отримання визнання; структура неформальних комунікацій всередині наукової спільноти розглядалася у працях Д. Крейн, Н. Маллінза.

Особливий інтерес у зарубіжних дослідників викликав етос науки, запропонований Р. Мертоном. Дослідженню моральних імперативів наукової діяльності присвячені роботи Я. Митрофа, Б. Барбера, Н. Сторера, Р. Богуслава, Дж. Займена. До аналізу моральних імперативів наукової діяльності неодноразово зверталися такі російські дослідники як В. Келле, І. Фролов і Б. Юдін, Є. Мирський, О. Яницький, Арутюнов В.С. і Стрєкова Л.Н.; українські соціологи А. Маковецький, В. Кучеренко і В. Танчер та інші. Найповніше ідеї філософів і соціологів науки стосовно етичних норм наукової діяльності висвітлені у тематичні збірці наукових праць "Етос науки ", що видана під редакцією Л. Киященко і Є. Мирської.

Значення і зміст наукового знання, сформованого у відповідних соціокультурних умовах, знайшли своє відображення у працях К. Кнорр-Цетини, Б. Латура і С. Вулгара, П. Бергера та Т. Лукмана, Б. Барнса і Д. Блура та інших.

Дослідження людського та ціннісного виміру науки містяться у працях Л. Оріоля, А. Терехова, В. Онопрієнко, Г. Несветайлова, Л. Гохберга, О. Шувалової, М. Марчука, Р. Нугаєва, В. Гаврилюка, В. Омельченко, А. Наумовця, П. Дуліна та інших.

Пошук шляхів вирішення проблем української науки здійснюється у публікаціях В. Локтєва, О. Созінова, С. Підгорецької, Б. Маліцького, І. Булкіна, О. Бахонського, Ю. Гончарова, В. Денисюка, В. Пилипенка та інших.

На тлі значної кількості публікацій присвячених науці як соціальному інституту, вкрай незначною мірою представлені роботи, які б формували цілісне уявлення про науку як соціокультурний феномен, що й визначило напрям нашого теоретичного пошуку і міркувань, методів та прийомів аналізу емпіричної інформації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота тісно пов'язана з науковими розробками, що здійснюються на кафедрі соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича й виконана в межах науково-дослідницької теми: "Трансформаційні процеси у сучасній Україні та проблеми розвитку її людського і дослідницького потенціалу" (державний реєстраційний номер 0106U003626).

Об'єктом дослідження є наука як соціокультурний феномен.

Предметом дослідження є соціальні, культурні та особистісні аспекти науки як соціокультурного феномену.

Мета дослідження полягає у концептуалізації феномена науки та розробці ефективного підходу до аналізу особливостей наукової діяльності в ході соціокультурних трансформацій.

Досягнення даної мети зумовило необхідність розв'язання наступних дослідницьких завдань:

§ систематизувати парадигмальні моделі соціологічного аналізу науки;

§ обґрунтувати ефективність застосування когнітивного та соціокультурного підходів в соціологічних дослідженнях науки;

§ сформулювати цілісну концепцію соціологічного аналізу науки через призму соціокультурного підходу;

§ на основі статистичних та бібліометричних даних прослідкувати за розвитком людського потенціалу науки;

§ визначити специфіку взаємодії моральних імперативів наукової спільноти та етичних норм сучасного суспільства та обґрунтувати значення ціннісних орієнтацій наукової спільноти як чинника їх соціальної активності;

§ охарактеризувати основні соціокультурні чинники, які гальмують інтеграцію української науки в світовий науково-технологічний простір;

§ визначити можливі стратегії розвитку української науки та шляхи вирішення її нагальних проблем.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань на різних етапах дослідження було використано методи аналізу (при розгляді окремих концепцій в соціології науки) і синтезу (при формуванні цілісної моделі науки як соціокультурного феномена). Метод бібліометрії застосований для кількісного аналізу наукових публікацій, що дають основу для їх якісної оцінки та позиціонування учених, дослідницьких центрів, університетів в локальних і світових наукових системах. Метод анкетування використаний для отримання первинної соціологічної інформації про особливості розвитку науково-технологічної сфери в Україні

Теоретико-методологічними засадами дослідження послугували наступні підходи до аналізу науки як соціокультурного феномена:

§ діяльнісний підхід до вивчення соціальних процесів та явищ, пов'язаних з наукою (Я. Митроф, Д. Крейн, Н. Малінз);

§ системний підхід до аналізу науки як елемента соціальної структури суспільства (Р. Мертон, Б. Барбер, Н. Сторер);

§ інституційний підхід, що забезпечує дослідження соціальних явищ з точки зору ціннісно-нормативних параметрів (Р. Мертон, Дж. Займен, Р. Богуслав,);

§ основні положення теорії наукової стратифікції та зміни наукових парадигм (Т. Кун, Дж. Холтон);

§ соціально-феноменологічний підхід, основою якого є поєднання процесу конструювання соціальної реальності з проблемою продукування наукових знань (П. Бергер, Т. Лукман).

Емпіричну базу дисертації склали результати авторського соціологічного дослідження "Проблеми розвитку науково-технологічної сфери в Україні", проведеного у вересні 2008 року на 10-ти факультетах Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (опитано 150 докторів та кандидатів наук), матеріали Державного комітету статистики України, соціологічного моніторингу Інституту соціології НАНУ та бібліометричні дані стосовно різних аспектів наукової діяльності

Наукова новизна отриманих результатів полягає у вирішенні важливого наукового завдання в галузі соціології науки - концептуалізації феномену науки через призму соціокультурного підходу та дослідженні специфіки становлення науково-технологічної сфери в Україні, а саме:

уперше у вітчизняній соціології:

§ розроблено цілісну концепцію науки як соціокультурного феномена у тривимірному просторі (соціальному, особистісному та культурному);

§ виявлено систему чинників, що визначають процес продукування наукового знання, серед яких виокремлено вікові, гендерні, мотиваційні та стратифікаційні аспекти наукової діяльності, що дають можливість аналізувати наукову діяльність зсередини (наукова лабораторія, науково-дослідний інститут, викладацький колектив тощо);

набули подальшого розвитку:

· концепція інкубаційної моделі розвитку науки, в рамках якої обґрунтовано висновок, що в сучасних умовах саме дотримання вимог, передбачених названою моделлю, сприятиме швидкому розвитку науково-технологічної сфери в Україні;

§ концепція когнітивної соціології науки, згідно з якою образ наукового пізнання, не вписаного в соціальний контекст, вважається не універсальним, доповнена аналізом специфіки розвиту науки в процесі соціокультурних трансформацій;

§ вчення про моральні імперативи наукової діяльності доповнені поясненням впливу на їх формування як суб'єктивних факторів (психологічні особливості кожного члена наукової спільноти) так і об'єктивними факторами, серед яких найбільш суттєвими є взаємодія ціннісних орієнтацій науковців та моральних норм сучасного суспільства;

удосконалено:

§ методологію аналізу соціального інтелекту як сукупного творчого потенціалу суспільства, шляхом поєднання підходів когнітивної соціології та когнітивної психології у дослідженні названого феномена.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дисертації можуть скласти теоретичну базу для подальшого осмислення науки як соціокультурного феномена та вивчення особливостей її розвитку на сучасному етапі.

Результати дослідження можуть бути використані фахівцями в галузі соціології науки при розробці тем спецкурсів "Соціологія науки" та "Соціологія знання" та керівниками навчальних та науково-дослідних установ при формуванні планів розвитку науки, з метою підвищення ефективності управління науковою діяльністю.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до аналізу науки як соціокультурного феномена. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором особисто і є його теоретичним і практичним внеском у розвиток соціологічної науки. У опублікованих у співавторстві наукових працях використані тільки власні ідеї та розробки.

Апробація результатів дослідження

Теоретичні положення та практичні результати дисертаційної роботи були представлені на наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції "Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві" (Чернівці, квітень 2005 р.), науково-практичній конференції "Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості" (Чернівці, жовтень 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Шевченківська весна" (Київ, березень 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития" (Одесса, жовтень 2006 р.), Міжнародній науковій конференції "Харківські соціологічні читання" (Харків, листопад 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Современные направления теоретических и прикладных исследований" (Одеса, березень 2007 р.), Міжнародній науковій конференції "Харківські соціологічні читання" (Харків, листопад 2007 р.), Міжнародній науковій конференції "Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри" (Чернівці, жовтень 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Современные направления теоретических и прикладных исследований" (Одеса, березень 2008 р.).

Дисертація обговорювалася на науково-методичних семінарах, засіданнях кафедри соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Публікації.

За темою дисертації опубліковано 17 робіт, з яких 4 статті у фахових наукових виданнях України, 7 статей у не фахових виданнях, 6 текстів тез виступів на наукових конференціях

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Основна частина дисертації складається з 166 сторінок. Повний обсяг дисертації 190 сторінок. Список використаних джерел загальною кількістю 15 сторінок, включає 181 найменування, з яких 23 іноземними мовами. В основному тексті роботи міститься 5 таблиць і 3 рисунки, в додатках - 11 рисунків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено теоретико-методологічні засади, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження науки як соціокультурного феномена" розглянуто особливості формування соціологічних концепцій дослідження науки як соціокультурного феномена, прослідковано динаміку змін парадигмальних моделей соціологічного аналізу наукового знання, взаємодію соціології науки з іншими дисциплінами, які значну увагу приділяють дослідженню наукової діяльності та визначено перспективи розвитку даної галузі соціологічних досліджень.

У підрозділі 1.1. "Парадигмальні моделі соціокультурного аналізу науки" розглянуто основні ідеї інституціонального та соціально-конструктивістського підходів до аналізу наукового знання. В рамках дослідження парадигмальних моделей соціологічного аналізу науки як соціокультурного феномена розглянуто основні положення мертоніанської парадигми в соціології науки.

Ключовим у соціології науки, на переконання Роберта Мертона і більшості його послідовників, був той факт, що центральним пунктом узгодження всіх підходів до соціології науки є теза, відповідно до якої наукові ідеї мають соціальний базис лише тією мірою, якою вони не можуть бути визначені раціонально.

Особливу увагу звернуто на формування етосу науки - емоційно забарвленого комплексу правил, уявлень, цінностей і припущень, які вважаються обов'язковими для ученого. Цей обов'язковий для науки комплекс цінностей і норм включає в себе чотири інституціональні імперативи: "універсалізм", "всезагальність", "безкорисливість" та "організований скептицизм".

Показано, що новою сходинкою у розвитку соціології науки стала парадигма соціального конструктивізму, яка стверджувала, що значення і зміст знання, перш за все наукового, не може бути визначене без врахування умов, за яких воно було здобуте. В рамках даної концепції наукове знання трактується як залежне від зовнішніх обставин - соціальних, економічних, культурних та інших. Парадигма соціального конструктивізму в соціології науки сьогодні досить різнорідна теоретично та методологічно. Ряд програм соціології науки - соціологічні дослідження пізнання, "культурологічні дослідження", "сильна програма" соціології знання Едінбургської школи формують різні варіанти використання ідей соціально-конструктивістської парадигми.

Акцентовано увагу на тому, що соціологія науки пройшла дві досить важливі фази у своєму розвитку і тепер досягла третьої, в якій вихідні точки (ідеї класичної соціології науки) частково зруйновані, і відбувається часткове руйнування і самої сфери досліджень, що зумовлено частими суперечками між прихильниками крайнього конструктивізму (етнометодологічний напрям) та поміркованими прихильниками конструктивізму в соціології наукового знання.

Зроблено висновок, що найбільш перспективним сьогодні є формування соціології науки, яка намагається сформувати системно-теоретичну концепцію науки, яка виступає в ролі специфічної підсистеми суспільства та конструює свою діяльність і свою дійсність на основі когнітивних моделей під впливом соціокультурних факторів.

У підрозділі 1.2. "Когнітивний підхід як основа теоретичного осмислення взаємин науки і суспільства" соціокультурний аналіз доповнюється когнітивними дослідженнями процесу продукування наукового знання.

Розглянуто сферу суспільної думки, вивчення ціннісної свідомості та соціальних ідентифікацій, суспільної пам'яті та соціального інтелекту, що належать когнітивній соціології науки, яка зосереджується на дослідженні соціально зумовлених особливостей мислення індивідів і груп, аналізі соціальної природи класифікацій, дослідженні соціальної пам'яті про важливі події, явища і процеси, вивченні соціального часу.

Особливу увагу звернуто на суспільний інтелект - інтелектуальний потенціал спільноти або окремої людини та їх здатності акумулювати нагромаджену інформацію і здобутий досвід, творити на їх основі нові знання і приймати оптимальні рішення щодо якісно нових норм існування, взаємодії всередині суспільства. Зроблено висновок, що суспільний інтелект виступає в ролі зовнішнього середовища, що визначає корисний компонент у роботі кожної особистості, конструктивність її мислення.

Проведений аналіз показав, що еволюція когнітивного підходу у соціологічних дослідженнях науки пройшла певний шлях від його використання для виділення сфери наукового знання та пізнання як протилежної соціокультурному та ціннісному аспектам до розгляду когнітивної діяльності як прояву пізнавальних здатностей людини і спрямованості суб'єктивного досвіду у вигляді когнітивних стратегій наукового поступу.

Також доведено ефективність використання соціокультурного підходу (в рамках когнітивної соціології науки) щодо аналізу суспільної думки, вивчення ціннісної свідомості та соціальних ідентифікацій, суспільної пам'яті та соціального інтелекту. В рамках даного підходу важливого значення набувають дослідження соціально зумовлених особливостей мислення індивідів і груп, аналіз соціальної природи класифікацій, дослідження соціальної пам'яті про важливі події, явища і процеси, вивченні соціального часу. Особливого статусу набувають також проблеми зберігання і розподілу знання в соціальних системах та соціальні аспекти прийняття важливих рішень.

Виходячи з особливостей використання соціокультурного підходу до аналізу наукової діяльності, досліджено науку як соціокультурний феномен у трьохвимірному просторі, що включає в себе специфіку взаємодії науки і суспільства, людський потенціал науково-технологічної сфери та вплив культури на процес здійснення наукових відкриттів.

У другому розділі "Наука як соціальний інститут: суб'єкти наукової діяльності та ціннісно-нормативна структура" наука розглядається як складний і багатогранний соціокультурний феномен, вплетений у всі сфери людських відносин. Зроблено акцент на розгляд науки через призму соціокультурних факторів її розвитку, що дає можливість аналізувати зміну типів культури і сприяє зміні способів бачення реальності в науці, стилів мислення науковців, які формуються в контексті культури і піддаються впливу з боку різних її феноменів. Цей вплив може бути охарактеризований як включення різноманітних соціокультурних факторів у процес генерації власне наукового знання.

У підрозділі 2.1. "Соціокультурні складові розвитку науки" показано, що розвиток науки завжди відбувається в конкретних історичних умовах, які визначаються перш за все продуктивними силами суспільства. Завдання, які ставить суспільство перед наукою, ставлення до науки і створені для неї умови, можливості реалізації досягнень науки - все це залежить від досягнутого етапу суспільного розвитку, характерних для нього засобів виробництва і виробничих відносин, а також рівня обізнаності стосовно нових напрямків наукових досліджень.

Крім того охарактеризовано науку як багатогранний соціокультурний феномен що в соціологічних дослідженнях виступає у трьох іпостасях: як багаторівнева система наукових знань, що динамічно розвивається; як специфічний вид творчої діяльності, направлений на створення нових ідей, генерування нових знань, що об'єктивно відображають навколишній світ; як сукупність соціальних взаємодій, що пов'язують один з одним різних учених, наукових спільнот, а також останні з усіма підсистемами єдиної і цілісної системи суспільства - економічною, соціальною, духовною, освітньою тощо.

Вказано на той факт, що при оцінці соціальних умов існування науки, яка використовується, наприклад, у практиці планування розвитку науки в розвинених державах, слід брати до уваги такі фактори як оцінка активності, ініціативи, згуртованості самих працівників науки; оцінка фінансових умов, оскільки наука в межах наявних у неї людських ресурсів вже спроможна використовувати суму, що перевищує сукупний бюджет розвинених країн; оцінка правових умов, яку можна звести до відповіді на питання, чи забезпечує існуюча система законодавства ефективну регламентацію в сфері наукової діяльності; суспільна думка стосовно важливості та ефективності наукових відкриттів.

У підрозділі 2.2 "Соціальні характеристики професії науковця" проведено аналіз статистичних та бібліометричних даних, на основі яких визначено рівень розвитку науки в різних країнах світу та місце України серед них. Крім того прослідковано тенденції вікових, гендерних та ціннісних змін в науково-технологічній сфері.

Аналіз статистичних даних стосовно різних аспектів діяльності учених дав нам можливість краще зрозуміти основні демографічні та освітні характеристики спільноти науковців, отримати більш точне уявлення про її місце на ринку праці і тенденціях мобільності.

Розглядаючи науку як складний процес діяльності спільноти науковців або окремого ученого щодо продукування нового знання, підсумувавши аналіз соціальних характеристик професії науковця, акцентовано увагу на тому, що однією з найголовніших характеристик науковця є надзвичайно висока мотивація, що іноді примушує ученого жертвувати багатьма радощами життя заради науки. Знайти спосіб правильної мотивації учених - значить вирішити одну із кардинальних проблем управління наукою.

Дослідження особистісних характеристик науковця, взаємодій всередині наукової спільноти, наукових комунікацій дозволили аналізувати людський потенціал наукової діяльності як один із вимірів дослідження науки як соціокультурного феномена. Проведений аналіз показав, що, говорячи про необхідність зміни ідеалів наукової раціональності, слід вести мову не лише про науку і наукову діяльність, а, в першу чергу, про людську діяльність взагалі. Змін, які відбуваються всередині науки, недостатньо для вирішення кризи сучасної цивілізації, само суспільство повинно змінити пріоритети своєї соціальної та технологічної діяльності. Інша справа, що провідну роль у вирішенні цих проблем має відігравати наука.

У підрозділі 2.3. "Ціннісно-нормативна структура науки" виявлено, що наука як цінність є досить вагомим інструментом суспільства, яке здійснює вплив на наукову діяльність шляхом фінансування, створення необхідних умов для продуктивної наукової діяльності, визначає престиж науки, міру довіри і поваги до неї серед громадськості. Невдале керування даним інструментом призводить до негативних наслідків - таких як прояви відчуження та апатії серед людей, негативного ставлення до інновацій та статичної і неактивної поведінки, позбавленої творчих потенцій.

Вказано на той факт, що без чітко сформульованих (і практично реалізованих) понять і принципів професійної поведінки, наукова спільнота може потрапити в ситуацію інтелектуального і морального розпаду. Проте лише на моральну відповідальність у сфері наукової діяльності (так само, як і в усякій іншій царині цивілізованого життя) покладатися не можна. Потрібні певні правові засади, однозначні правила, норми, заборони, які запобігали б явищам стихійної, неконтрольованої масової деградації науковців.

В третьому розділі "Проблеми української науки в соціокультурному вимірі" проаналізовано основні чинники які гальмували розвиток науки в Україні в минулому та негативно впливають на її прогрес сьогодні та запропоновано пріоритети розвитку української науки в майбутньому.

У підрозділі 3.1. "Вплив соціокультурних чинників на процес інтеграції України у світовий науково-технологічний простір " серед основних проблем сучасної української науки виокремлено недієву науково-технологічну політику держави, зниження обсягів фінансування науково-технологічної сфери в Україні як з боку держави, так і різного роду фондів підтримки науково-дослідної діяльності, зменшення не лише числа науково-дослідних інститутів, проектних і конструкторських організацій, але й дослідно-експериментальних баз.

Визначено, що як наслідок недієвої взаємодії держави і науки, економічної нестабільності у країні, різкого зниження матеріальної підтримки, невисокої заробітної платні та падіння суспільного престижу науки є масова еміграція кваліфікованих і талановитих учених за кордон.

Серед негативних проявів науково-технічної політики в Україні особливу увагу звернуто на відсутність чіткого стратегічного плану розвитку економіки України, як основи для визначення пріоритетів науково-технологічної сфери та концентрації на їх вирішенні значних ресурсів; існування надмірного адміністрування наукових досліджень, що заглиблює проблему розділення наукових досліджень у закладах НАНУ та навчального процесу у закладах вищої освіти, а також впровадження результатів наукових досліджень; значне скорочення державного сектору галузевої науки і його неефективне використання для національного виробництва; недоліки у підготовці та атестації наукових кадрів, їх матеріального та соціального забезпечення.

Щодо позитивних змін у науково-технологічній сфері України то виокремлюється поширення серед науковців та владних структур ідеї переходу до інноваційної моделі розвитку науково-технологічної сфери в Україні; перехід деяких галузей української науки на автономний режим управління та саморегуляції; розширення кола зв'язків із зарубіжними науковцями з метою отримання необхідного досвіду у проведенні реформ науки і освіти в Україні.

Проведений аналіз показав, що в сучасних умовах українська наука найбільше потребує соціального захисту, що базується на розумінні науки як суб'єкта суспільства. Найбільш важливими напрямами такого захисту повинні бути матеріальна підтримка та забезпечення науки усіма необхідними засобами, які б допомагали їй вирішувати свої завдання; формування державної політики спрямованої на допомогу науковій інтелігенції; нормативна позиція, стосовно результатів наукової діяльності, що дозволить сформувати у громадськості розуміння основних функцій науки та її місця в суспільстві.

У підрозділі 3.2. " Стратегії та основні заходи розвитку науково-технологічної сфери в Україні " здійснюється пошук найбільш продуктивних стратегій розвитку наукової сфери в Україні. Обґрунтовується теза згідно якої при виборі стратегії розвитку вітчизняної науково-технологічної сфери у майбутньому досить перспективним, на думку дисертанта, є перехід до інкубаційної стратегії розвитку науки яка виконуватиме роль проміжного етапу в процесі трансформації імітаційної науки в інноваційну. Названа модель передбачає: фактор підготовки молодих талантів відносно фіксованих напрямів сучасного наукового знання, які визнані експертами в якості стратегічних наукових пріоритетів країни; планування "відтоку умів", що передбачає систему ціленаправленого виїзду молодих учених у провідні наукові заклади Заходу для отримання необхідного рівня наукової підготовки з подальшим поверненням до України; формування в країні наукових інституцій, розрахованих на повернення науковців із закордону і їх активної участі в процесі трансформації імітаційної науки в інноваційну.

Вказано на те, що якщо виконання названих пріоритетних завдань не буде здійснено, то можливість переходу економіки України на інноваційний шлях розвитку стане малоймовірною, а науково-технічна сфера України продовжуватиме забезпечувати інші високотехнологічні країни висококваліфікованими кадрами та новими ідеями та розробками. Професія ученого, дослідника й надалі втрачатиме свій престиж, а ставлення громадськості до інновацій набуватиме нейтрального, а то й негативного забарвлення.

Представлено аналіз результатів соціологічного дослідженого проведеного дисертантом серед штатного професорсько-викладацького складу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на тему: "Проблеми розвитку науково-технологічної сфери в Україні". Дане дослідження дало можливість проаналізувати сучасну науку в Україні із застосуванням особливостей соціокультурного підходу в соціологічному аналізі наукової діяльності.

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження та представлено результати, отримані на теоретичному та практичному рівнях.

§ аналіз парадигмальних моделей соціологічного аналізу науки дав нам можливість стверджувати, що соціокультурний підхід у дослідженні природи, функцій і духовно-практичного потенціалу науки є досить ефективним за умови, що він зорієнтований на дослідження пізнавального процесу в широкому аспекті культурно-історичних взаємодій, у зв'язку з основними соціально-історичними та світоглядними засадами людської діяльності загалом;

§ взаємовідносини всередині спільноти учених слід простежувати аналізуючи як вплив на них суб'єктивних факторів (психологічні особливості кожного члена спільноти) так і об'єктивних, серед яких найбільш суттєвими є ціннісні орієнтації наукової спільноти та моральні норми суспільства;

§ вікові, гендерні, мотиваційні та стратифікаційні особливості наукової діяльності дають можливість аналізувати процес продукування наукового знання зсередини (наукова лабораторія, науково-дослідний інститут, викладацький колектив тощо)

§ при виборі стратегії розвитку вітчизняної науково-технологічної сфери у майбутньому досить перспективним, на думку дисертанта, є перехід до інкубаційної стратегії розвитку науки, яка передбачає фактор підготовки молодих талантів відносно фіксованих напрямів сучасного наукового знання, які визнані експертами в якості стратегічних наукових пріоритетів країни; планування "відтоку умів", що передбачає систему ціленаправленого виїзду молодих учених у провідні наукові заклади Заходу для отримання необхідного рівня наукової підготовки, з подальшим поверненням до України та формування в країні наукових інституцій, розрахованих на повернення науковців закордону і їх активної участі в процесі трансформації імітаційної науки в інноваційну.

Список публікацій за темою дисертації

1. Кохан В.В. Зміна пріоритетів соціального буття людини в сучасному суспільстві / Кохан Володимир Васильович // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Т.1. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2006 - С. 252-256.

2. Кохан В.В. Синергетичний погляд на соціальні процеси як розширення горизонтів сучасної науки / Кохан Володимир Васильович // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2007. - С. 62-65.

3. Кохан В.В. Особливості стимулювання творчої активності учених / Кохан В.В. // Социальные технологии: актуальные проблемы теории и практики. - Киев-Москва-Одесса-Запорожье. - 2007. - Вып. 36. - С. 159-164.

4. Кохан В.В. Соціальний інтелект як предмет дослідження когнітивної соціології / Кохан В.В. // Нова парадигма: [журнал наукових праць] / Гол. ред. В.П. Бех.; Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова; творче об'єднання "Нова парадигма". - Вип..75. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - С. 205-212.

5. Кохан В.В. Проблема ризику в процесі людського існування та різні підходи до її вивчення / Кохан В.В. // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 249-250. Філософія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 146-149.

6. Кохан В.В. Ціннісні проблеми науки у західній соціальній філософії / Володимир Кохан // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 264-265. Філософія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 58-61.

7. Кохан В.В. Можливості науки як соціального інституту індустріального суспільства / В.В. Кохан // Вісник Черкаського університету. Вип. 82. Філософія. - Черкаси, 2006. - С. 62-69.

8. Кохан В.В. "Мертоніанська парадигма" соціологічної моделі науки / Володимир Кохан // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 301-302. Філософія. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 73-76.

9. Кохан В.В. Глобалізація сучасного суспільства і суперечності розвитку науки / Володимир Кохан // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 346-347. Філософія. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 226-229.

10. Кохан В.В. Соціокультурні чинники історичного розвитку науки / Володимир Кохан // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 350-3351. Філософія. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 156-159 .

11. Кохан В.В. Наука і мораль: грані взаємодії / Володимир Кохан // Релігія та соціум. Часопис. - Чернівці: Рута, 2008. - №2. - С. 136-139.

12. Кохан В.В., Загарія Н.М. Утвердження принципів доброчесності в діяльності сучасних вчених: філософський та релігійний аспекти / Володимир Кохан, Наталія Загарія // Релігія і соціальні зміни у сучасному суспільстві. Матеріали міжнародної наукової конференції (м. Чернівці, 18-19 квітня 2005 р.). - Чернівці: Рута, 2005. - С. 51-55. - Особистий внесок дисертанта полягає у дослідженні специфіки соціальної відповідальності учених перед суспільством.

13. Кохан В.В., Маковецький А.М. Наука як цінність та морально-етичні й ціннісні проблеми її сучасних досліджень / В. Кохан, А. Маковецький // Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості. Матеріали наукової конференції (м. Чернівці 20-21 жовтня 2005 року). - Чернівці: Рута, 2005. - С. 183-188. - Особистий внесок дисертанта полягає в аналізі моральних імперативів наукової діяльності.

14. Кохан В.В. Концепція соціології науки Роберта Мертона та її актуальність для сучасних наукових досліджень / Кохан Володимир Васильович // Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку. Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (Київ 2-3 березня 2006 року). - К. 2006. - С. 131-134.

15. Кохан В.В. Новий рівень соціального буття людини під впливом змін антропогенного та біосферного порядку / В.В. Кохан // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции "Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития" (01-15 октября 2006 года). Т. 4.: Педагогика, психология и социология. - Одесса. 2006. - С. 23-26.

16. Кохан В.В. Апатія, відчуження та конформізм як прояви соціальної аномії сучасного суспільства / В.В. Кохан // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции "Современные направления теоретических и прикладных исследований" (15-25 марта 2007 года). Т. 9.: Педагогика, психология и социология. - Одесса, 2007. - С. 80-83.

17. Кохан В.В. Біоетика як альтернатива мертонівського етосу науки / В.В. Кохан // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции "Современные направления теоретических и прикладных исследований" (15-25 марта 2008 года). Т.19. - Философия и филология. - Одесса. 2008. - С. 58-60.

Размещено на Allbest.ru