Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 316:355

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ВОЄННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

СОЛНИШКІНА АЛІНА АНАТОЛІЇВНА

Запоріжжя 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара.

Науковий керівник -

кандидат соціологічних наук, доцент Швидка Лідія Іванівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, доцент кафедри соціології.

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Афонін Едуард Андрійович, Національна академія державного управління, (м. Київ), професор кафедри державної політики та управління політичними процесами;

кандидат соціологічних наук, доцент Полюга Василь Андрійович, Науковий центр бойового застосування Сухопутних військ Військового інституту Одеського національного політехнічного університету, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу.

Захист відбудеться 26 листопада 2009 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.02 при Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий "24" жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.В. Зоська

Аннотації

Солнишкіна А.А. Особливості соціальних проблем воєнної організації українського суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2009.

У дисертації розглянуто актуальні соціальні проблеми воєнної організації в сучасному українському суспільстві. На підґрунті теоретичного та емпіричного дослідження розроблено аналітико-синтетичну модель дослідження соціальних проблем воєнної організації в рамках структурно-діяльнісного підходу. соціальний воєнний український

Досліджено такі важливі складові соціологічного аналізу особливостей соціальних проблем, як: соціокультурне поле організації, соціальні дії акторів, інтеракції поля та акторів, соціальні практики, соціальні проблеми воєнної організації, соціальні шанси військовослужбовців та стратегії щодо вирішення соціальних проблем воєнної організації.

Авторська аналітико-синтетична модель дослідження соціальних проблем може екстраполюватися на дослідження соціальних проблем в інших соціальних організаціях.

Ключові слова: аналітико-синтетична модель, воєнна організація, організаційна культура, соціальна проблема, соціальні актори, соціальні практики, структурно-діяльнісний підхід.

Солнышкина А.А. Особенности социальных проблем военной организации украинского общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2009.

В диссертации рассмотрены актуальные социальные проблемы военной организации в современном украинском обществе.

Проанализированы основные подходы к изучению проблем военной организации, рассмотрены ее основные функции и структурные компоненты. Рассмотрены научные разработки зарубежных исследователей: Д. Дейли, Дж. Москоса, С. Стауфера, С. Хантингтона; российских специалистов: Н. Даниловой, Л. Певеня, С. Соловьева; украинских военных социологов: Э. Афонина, В. Галеева, Ю. Калагина, О. Мазурика, В. Полюги.

Проанализирована структура и функции современной украинской военной организации и доказано, что функция гаранта национальной безопасности и защиты населения от внутренних и внешних угроз выполняется недостаточно.

Рассмотрены теоретико-методологические подходы к изучению социальных проблем. Автором диссертации проанализированы как традиционные подходы (социальной патологии, социальной дезорганизации, функционалистский и марксистский), так и альтернативные (интеракционистский, конфликтно-ценностный, конструкционистский). Зафиксированы преимущества и недостатки каждого из теоретико-методологических подходов. Отмечена роль конструкционистсткого подхода в артикуляции социальных проблем, их репрезентации в средствах массовой информации и на публичные арены.

Доказано, что структурно-деятельностный подход имеет инновационный потенциал для изучения особенностей социальных проблем военной организации украинского общества.

На основании теоретического и эмпирического исследования разработана аналитико-синтетическая модель исследования социальных проблем военной организации в рамках структурно-деятельностного подхода.

Исследованы такие важные составляющие элементы модели социологического анализа социальных проблем, как: социокультурное поле организации, социальные действия акторов, интеракции поля и акторов, социальные практики, социальные проблемы военной организации, социальные шансы военнослужащих и стратегии по решению социальных проблем. Использование сконструированных элементов аналитико-синтетической модели позволило определить такие особенности социокультурного поля военной организации, как тотальность и изолированность, действия военнослужащих, которые отличаются конформизмом. Военнослужащие практически исключены из социальных сетей украинского общества и склонны использовать при адаптации к новым условиям способы мимикрии.

Особенностями исследования социальных проблем военной организации является социологический анализ на трех уровнях: социокультурное поле военной организации, социальные проблемы непосредственно военнослужащих, социальные проблемы, возникающие при взаимодействии военной организации с другими социальными организациями украинского общества.

Проанализированы особенности артикулирования и репрезентации социальных проблем военной организации разными социальными акторами.

Изучены пути и механизмы решения социальных проблем военной организации: гражданский контроль, социальное партнерство, социальный диалог.

Предложенная автором аналитико-синтетическая модель социологического анализа особенностей социальных проблем военной организации украинского общества может экстраполироваться на изучение проблем в других организациях.

Ключевые слова: аналитико-синтетическая модель, военная организация, организационная культура, социальная проблема, социальные акторы, социальные практики, структурно-деятельностный подход.

Solnyshkina A.A. Peculiarities of social problems of military organization in the Ukrainian society. - Manuscript.

Dissertation to obtain scientific degree of the Candidate of sociological science, major 22.00.04 - Special and Brain Sociology. - Classical Private University. - Zaporizhja, 2009.

Actual social problems of military organization in the modern Ukrainian society are inspected and analyzed in the dissertation. On the basis of theoretical and empirical research an author worked at the creation of analytical synthetical model, of researching of social problems of military organization in the contest of structural -activity scientifical approach. An author of dissertation researched and conducted sociological surveys of the main components of sociological analyze of social problems as a: sociocultural field of organization, social activities of social actors, interactions between field of organization and their actors, social practices, social problems of military organization.

Key words: social problems, military organization, structural-activity scientifical approach, analytic and synthetical model, organizational culture, social actors, social practices.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зміни, що відбуваються в українському суспільстві, мають глибокий характер: вони докорінно трансформують усі сфери громадського життя та загострюють проблеми в соціальних організаціях українського суспільства.

Сучасні соціально-політичні зміни в нашій державі не можуть не позначатися на соціальному становищі воєнної організації, яка на сучасному етапі розвитку українського суспільства набула особливого значення. Її роль полягає в соціалізації та патріотичному вихованні молоді, забезпеченні національної безпеки, захисті держави від зовнішніх та внутрішніх загроз.

У зарубіжних наукових виданнях, присвячених соціальним проблемам воєнної організації, головний акцент зроблено на дослідженні взаємодії воєнної організації з політичними інститутами суспільства, ролі тієї чи іншої армії в локальних війнах та збройних конфліктах. Безпосередньо соціальні проблеми воєнної організації досліджували відомі зарубіжні соціологи: С. Андрескі, Дж. Дейлі, Ч. Моск, С. Хантингтон, М. Яновіц.

Російські дослідники, аналізуючи проблеми воєнної організації, особливу увагу приділяють проблемам реформування армії та адаптації військовослужбовців до нових умов. Чимало публікацій присвячено соціальному захисту військовослужбовців та членів їх родин. Серед російських дослідників соціальних проблем воєнної організації можна виділити К. Баннікова, В. Бондаренко, В. Ведернікова, Ю. Дерюгіна, О. Дубограй, С. Образцова, І. Липського, Л. Певеня, В. Серебрянікова. В російській соціології переважають дослідження таких соціальних проблем воєнної організації, як соціальний захист військовослужбовців і взаємодія армії та релігійних установ.

Серед українських дослідників, які працюють над вивченням соціальних проблем воєнної організації, можна виділити: Е. Афоніна (реформування армії та соціально-психологічне самопочуття військовослужбовців), А. Ячного (конфлікти у воєнній організації), В. Галєєва (дослідження соціального статусу військовослужбовців), М. Требіна (реформування армії), Ю. Яременка (соціальна відповідальність військовослужбовців), А. Єрмоленко (статус та структура воєнної організації), Ю. Калагіна (професійний потенціал військовослужбовців), О. Мазурика (військова освіта), А. Пронозу (позастатутні відносини).

Однак, незважаючи на численні розробки як у галузі військової організації, так і в галузі вивчення соціальних проблем у соціальних організаціях українського суспільства, особливості соціальних проблем воєнної організації вивчені недостатньо. Дослідження причин виникнення та наслідків соціальних проблем усередині воєнної організації не набули належної систематизації.

Незважаючи на велику увагу науковців до окремих аспектів дослідження соціальних проблем воєнної організації українського суспільства, набуте знання формується в окремих дискурсивних просторах, бракує цілісного, комплексного підходу до дослідження цих проблем. Відтак, на сучасному етапі дослідження соціальних проблем воєнної організації виникла суперечність між необхідністю комплексного вирішення найгостріших соціальних проблем воєнної організації та сучасним станом знання про ці проблеми. Ця суперечність становить суть проблемної ситуації, вирішенню якої присвячено дане дисертаційне дослідження.

Наукове завдання дисертаційної роботи полягає у виявленні та обґрунтуванні на сучасній емпіричній базі нових теоретико-методологічних підходів до вивчення соціальних проблем воєнної організації, які б враховували не тільки особливості структури воєнної організації як цілого, але і соціальної характеристики діяльності акторів усередині неї, а також особливостей інтеракції воєнної організації з іншими соціальними організаціями українського суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми "Соціальні зміни в структурному та соціокультурному контекстах" (СФГ-14-07) кафедри соціології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Внесок автора полягає в розробці інструментарію соціологічних досліджень та аналізі отриманих даних (2002-2009 рр.), підготовці пропозицій та рекомендацій щодо впровадження запропонованої моделі для аналізу соціальних проблем у соціальних організаціях (акти впровадження соціологічних досліджень в/ч 3054).

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження - на основі комплексного підходу виявити особливості соціальних проблем воєнної організації українського суспільства.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

визначити теоретико-методологічні засади дослідження особливостей соціальних проблем, зокрема у воєнній організації українського суспільства;

проаналізувати структуру, функції та дисфункції української воєнної організації;

сконструювати й теоретично обґрунтувати аналітико-синтетичну модель дослідження соціальних проблем, підтвердити можливість її застосування для вивчення особливостей соціальних проблем воєнної організації;

визначити особливості соціокультурного поля воєнної організації українського суспільства;

виявити особливості дій соціальних акторів та соціальних практик усередині соціокультурного поля воєнної організації українського суспільства;

на емпіричній основі описати та дослідити головні риси й соціокультурні чинники виникнення та накопичення соціальних проблем у воєнній організації українського суспільства.

Об'єкт дослідження - воєнна організація українського суспільства.

Предмет дослідження - особливості умов появи та механізмів прояву соціальних проблем воєнної організації українського суспільства.

Методи дослідження. Мета та завдання роботи зумовили використання загальнонаукових методів: історичного (при дослідженні генезису концепцій з вивчення соціальних проблем), компаративістського аналізу (при виявленні специфічних особливостей теоретичних підходів до розгляду соціальних проблем воєнної організації, визначенні їх видів та рівнів, порівнянні особливостей соціальних проблем воєнної організації українського суспільства із соціальними проблемами воєнних організацій інших країн), моделювання (при конструюванні аналітико-синтетичної моделі дослідження соціальних проблем воєнної організації). Серед конкретно-соціологічних методів у рамках дослідження застосовано: методи експертного опитування, анкетування, метод глибинного інтерв'ю, контент-аналіз спеціалізованих періодичних видань і програм політичних партій.

У дисертаційній роботі використано структурно-діяльнісний підхід, на основі якого побудовано аналітико-синтетичну модель дослідження соціальних проблем воєнної організації.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять декілька суцільних опитувань військовослужбовців строкової служби Внутрішніх військ МВС у Дніпропетровській області, проведених у 2004, 2005, 2006 рр. (N = 307), суцільні опитування офіцерського складу військової частини 3054 ВВ МВС у 2005 р. (N = 57), суцільне опитування сержантського та офіцерського складу танкової бригади 6 армійського корпусу Сухопутних військ (N = 100), експертне опитування вищого командного складу Міністерства оборони, зокрема Головного управління з гуманітарних питань та соціального захисту Збройних Сил України та Генерального штабу Міністерства оборони (n = 24), контент-аналіз спеціалізованого періодичного видання "Військо України" за 2001-2009 рр. (n = 90 номерів), контент-аналіз програм політичних партій під час українських виборів 2006 (n = 20 програм політичних партій) та 2007 рр. (n = 15 програм політичних партій), глибинне інтерв'ювання солдат контрактної та строкової служби військової частини 3054 ВВ МВС влітку 2009 р. (n = 25, цільовий відбір).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в комплексному вивченні особливостей соціальних проблем воєнної організації українського суспільства. Більш конкретно сутність та ступінь новизни роботи можна відобразити в таких положеннях:

дістала подальшого розвитку практика дослідження соціальних проблем воєнної організації на основі інтеракціоністського та конструкціоністського методологічних підходів за рахунок концепцій "моральних панік" та "втоми співчувати" (с. 30-50);

набула подальшого підтвердження й обґрунтування необхідність застосування структурно-діяльнісного підходу для визначення детермінант та особливостей умов виникнення соціальних проблем воєнної організації українського суспільства, що дасть змогу комплексно досліджувати весь спектр соціальних проблем, вивчати їх особливості та наслідки (с. 53-68);

вперше запропоновано аналітико-синтетичну модель соціологічного дослідження соціальних проблем воєнної організації українського суспільства, яка включає основні етапи, на яких послідовно досліджуються: соціокультурне поле воєнної організації, соціальні характеристики та дії соціальних акторів, соціальні практики, класифікація соціальних проблем, способи й форми артикуляції та репрезентації соціальних проблем, наявні й можливі соціальні стратегії їх вирішення тощо (с. 68-87);

удосконалено визначення соціальної проблеми в рамках структурно-діяльнісного підходу. Соціальна проблема - це соціальне становище організації, яке спричинено соціальними практиками, що утворилися внаслідок взаємодії соціокультурного поля організації та соціальних дій акторів усередині неї (с. 82-90);

удосконалено в теоретико-емпіричній площині дослідження особливостей соціальних практик усередині воєнної організації, таких як: спілкування, регламентація поведінки та тотального контролю, дистанціювання воєнної організації від цивільного суспільства; набуло подальшого розвитку дослідження соціальних дій українських військовослужбовців, зокрема, соціальної мімікрії й екзистенційної самовіддачі (с. 102-141);

дістала подальшого розвитку класифікація соціальних проблем воєнної організації, яка передбачає їх виявлення відповідно до умов породження на трьох рівнях: 1) особливості соціокультурного поля воєнної організації; 2) дії соціальних акторів усередині воєнної організації; 3) взаємодія поля воєнної організації із соціальними полями інших організацій українського суспільства (с. 138-149);

розкрито нові можливості управління та реформування військової організації на основі використання практики соціального управління та соціальних технологій впливу. Зокрема, удосконалено стратегії вирішення соціальних проблем воєнної організації українського суспільства, а саме традиційні стратегії цивільного контролю над армією й розвитку духовної сфери було запропоновано доповнити стратегіями соціального партнерства та соціального діалогу (с. 153-166).

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає в розробці аналітико-синтетичної моделі комплексного дослідження соціальних проблем воєнної організації, яка дає змогу вивчати особливості соціальних проблем воєнної організації українського суспільства, ґенезу та розвиток соціальних проблем, а також їх причини, наслідки, стратегії вирішення і на цій основі виробляти конкретні пропозиції. Запропонована аналітико-синтетична модель може бути використана для дослідження особливостей соціальних проблем інших соціальних організацій - як військового, так і не військового типу.

Дані соціологічних досліджень доведені до рівня керівництва та активно використовуються під час організаційно-виховних заходів, у методичній роботі з профілактики позастатутних відносин, адаптації особистості військовослужбовця та покращення соціально-психологічного клімату у військовому колективі. Рекомендації та головні положення соціологічних досліджень активно використовуються в роботі офіцерів-психологів військових підрозділів (акт упровадження військової частини 3054 ВВ МВС в Дніпропетровській області).

Дані соціологічних досліджень стосовно вивчення життєвих шансів, соціальних проблем військовослужбовців та рекомендації щодо їх вирішення використовуються в роботі з особовим складом.

Головні положення та висновки проведених опитувань широко використовуються в роботі із цивільним населенням, призовною молоддю, а також під час організації заходів з підвищення іміджу військових підрозділів.

Загальнотеоретичні положення та емпіричні дані дослідження можуть бути використані під час викладання навчальних курсів: "Воєнна соціологія", "Соціологія організацій" тощо.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були представлені на міжнародних науково-практичних конференціях: "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 рр.); "Від конфлікту до порозуміння: теорія та практика громадянського суспільства" (Львів, 2007 р.); "Молодіжна політика: проблеми та перспективи" (Дрогобич, 2009 р.), "Управління в освіті" (Львів, 2009 р.), "Соціальні процеси в сучасній Росії: традиції та інновації" (Москва, 2007 р.), а також на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Соціальні трансформації та проблеми жінок в сучасній Україні" (Суми, 2005 р.), "Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління" (Донецьк, 2006, 2007, 2008, 2009 рр.). Результати досліджень були представлені на теоретико-методологічних семінарах кафедри соціології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладено в 7 статтях, які опубліковано у виданнях, що затверджені ВАК України як фахові за напрямом соціологічні науки, а також в 9 статтях в інших виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Робота містить 38 табл. та 8 рисунків. Повний обсяг дисертації - 221 сторінка, з них список використаних джерел (174 найменування) - на 17 сторінках, 10 додатків - на 35 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, розкрито його наукову новизну, охарактеризовано практичне значення, наведено відомості про апробацію, а також подано інформацію про публікації за темою дослідження та його структуру.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні підходи щодо вивчення соціальних проблем воєнної організації" - охарактеризовано основні концептуальні підходи, проаналізовано наукові джерела, які світоглядно, методологічно та теоретично є цінними для дослідження соціальних проблем воєнної організації.

З'ясовано, що соціологічна традиція дослідження воєнної організації має певні етапи розвитку та соціологічні школи, які займалися цією проблематикою. Представники американської та європейської соціологічної думки (С. Хантингтон, Ч. Москос) розглядали воєнну організацію в контексті політичних інститутів суспільства, досліджували проблеми воєнної організації як гаранта національної безпеки та її ролі в збройних конфліктах і війнах.

Російські соціологи (Н. Данилова, Ю. Дерюгін, О. Дубограй, Л. Певень, В. Серебряніков) робили головний акцент у дослідженнях воєнної організації на реформуванні сучасної армії, ролі особистості в розвитку воєнної організації, соціальному захисті військових. Пріоритетними напрямами дослідження воєнної організації в українській соціології виступають: тенденції становлення армії як соціального інституту (Е. Афонін, В. Галєєв, О. Мазурик), дослідження динаміки ціннісних орієнтацій військовослужбовців (В. Полюга), соціологічний аналіз переходу війська на контрактну систему (Ю. Калагін). Згідно із зазначеними підходами та концепціями автор дисертації виділяє структуру та функції воєнної організації. Воєнна організація - це сукупність військових формувань та підрозділів, які виконують функцію гаранта національної безпеки держави та охорони суверенітету державу від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Аналіз соціологічної літератури дав змогу виділити головні компоненти воєнної організації України. Збройні Сили України виступають як ядро воєнної організації та основа забезпечення військової безпеки країни. Вони включають у себе війська, які перебувають у розпорядженні Міністерства оборони - види Збройних Сил (Сухопутні війська, Військово-Повітряні сили, Військово-Морський флот), із спеціальними військами, які входять до їх складу (Ракетні війська стратегічного призначення, Повітрянодесантні війська, Космічні війська), органи військового управління та органи тилу. Інші війська, метою діяльності яких є оборона: Прикордонні війська, Внутрішні війська МВС, Залізничні війська, Війська цивільної оборони із надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих. Також до складу воєнної організації входять: військові формування та підрозділи для виконання окремих завдань у галузі охорони, війська спеціального призначення, податкова поліція, природоохоронна й екологічна служби, відділення медичної служби катастроф, а також органи управління воєнною організацією та військові навчальні заклади. До складу воєнної організації входять також військові підрозділи, які виконують окремі завдання в галузі оборони: Служба зовнішньої розвідки України, Служба безпеки України, воєнізовані формування та органи, такі як Митна служба, Податкова поліція, Українське козацтво, природоохоронна та екологічна служби.

Дослідження функцій воєнної організації українського суспільства дало змогу виділити її зовнішні та внутрішні функції.

До зовнішніх функцій належать: оборона України, захист суверенітету й територіальної цілісності держави, захист недоторканності кордонів, захист законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, зміцнення воєнно-політичної стабільності в регіоні й світі.

Внутрішніми функціями є: захист конституційного ладу та територіальної цілісності; захист економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу країни; боротьба з організованою злочинністю та тероризмом; забезпечення захисту населення в разі катастроф, стихійного лиха, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій; забезпечення внутрішньої політичної стабільності в країні.

Доведено, що сучасна воєнна організація внаслідок кризових явищ у суспільстві та невдалого реформування не здатна ефективно виконувати вищезазначені функції та потребує більш глибокого соціологічного аналізу її соціальних проблем. Дисфункції воєнної організації призводять до загострення соціальних проблем усередині неї.

Виявлено, що дослідження української воєнної організації мають професійний характер та давні традиції, проте потребують комплексного наукового підходу, який пояснював би особливості соціальних проблем, тенденції їх виникнення, накопичування, наслідки загострення та перспективи вирішення.

Зафіксовано, що ґенеза та розвиток соціологічних інтерпретацій поняття "соціальна проблема" простежуються в наукових працях представників традиційних та альтернативних теоретико-методологічних підходів, які виділені російським соціологом І. Ясавєєвим. Традиційні підходи (соціальної патології, соціальної дезорганізації та функціоналістський) розглядають соціальні проблеми як хвороби та патології в розвитку суспільства, а альтернативні (конфліктно-ціннісний, критичний, інтеракціоністський та конструкціоністський) роблять акцент на функціонуванні особистості в соціальній структурі, досліджують її цінності, вивчають безпосередньо соціальну структуру та її функції.

Наголошено на тому, що теорія конструкціонізму зробила значний внесок у дослідження соціальних проблем та заклала підвалини їх сучасного аналізу. Аналіз цього підходу, на думку автора, потребує детального та ретельного вивчення, оскільки в його межах робилися перші спроби класифікації соціальних проблем та пропонувалися методи їх репрезентації дослідникам і широким верствам населення. Відзначено, що конструкціоністський підхід дає змогу виявити соціальних акторів, які, з одного боку, конкурують за лобіювання соціальних проблем на публічних аренах, а з іншого - репрезентують їх для обговорення широких верств громадськості. Акцентовано увагу на перевагах та недоліках теоретико-методологічних підходів, які досліджують феномен "соціальної проблеми".

Акцентовано увагу на перевагах та недоліках теоретико-методологічних підходів, які досліджують феномен "соціальної проблеми".

Доведено, що необхідно використовувати більш ефективний підхід, який би дав змогу вивчити соціальні проблеми, розробити та втілити стратегії для їх вирішення, врахувати більшість вищенаведених факторів та показників.

У другому розділі - "Специфіка розробки аналітико-синтетичної моделі дослідження соціальних проблем у рамках структурно-діяльнісного підходу" - проаналізовано інноваційний та евристичний потенціал теорій і концепцій, які входять до структурно-діяльнісного підходу, конструювання на основі запропонованих теорій аналітико-синтетичної моделі дослідження соціальних проблем у соціальних організаціях українського суспільства.

Зафіксовано, що структурно-діяльнісний підхід об'єднує такі різноманітні сучасні теорії суспільства, як: теорія "структурації" Е. Гідденса, теорія соціальних систем Н. Лумана, теорія соціальних "акторів" А. Турена, теорія соціального становлення П. Штомпки, теорія "подвійного морфогенезису" М. Арчер, конструктивістсько-структуралістська теорія соціальної практики та теорія соціального капіталу П. Бурдьє, теорія "систем правил" Т. Бьорнса та Х. Флем.

З'ясовано, що структурно-діяльнісний підхід заснований на взаємодії структури поля організації та дій соціальних агентів усередині неї.

Одним з найважливіших моментів вивчення соціальних проблем з використанням структурно-діяльнісного підходу є термін "соціокультурне поле", під яким розуміють широкий спектр цінностей, норм та правил поведінки, а також інтеракцій між акторами всередині нього.

Структурно-діяльнісний підхід дає змогу описувати процеси структурації в соціальних організаціях, враховуючи існування системи соціальних нерівностей на різних полях соціального простору. Аналіз соціальних шансів допомагає досліднику зрозуміти, чи має соціальна організація необхідні ресурси для вирішення тієї чи іншої соціальної проблеми, чи мають соціальні актори належний потенціал та соціальний капітал для самостійного розв'язання проблеми. Проаналізовано роль акторів у формуванні соціального простору. П. Бурдьє вважав, що вони відрізняються безпосередньо за їх позиціями в соціальному просторі. Причому ці позиції відображають позиції акторів і в інших соціальних полях: економічному, політичному, соціальному. Тобто актори, перебуваючи в певному соціальному просторі, борються за ресурси та панування, замість того, щоб ефективно освоювати соціальний простір. Соціальний капітал - це норми, цінності соціальних акторів; своєрідний ресурс, який дає змогу людині одержувати певні переваги для реалізації своїх шансів завдяки залученню до соціальних зв'язків. Нерівний доступ до соціальних мереж загострює соціальні проблеми в суспільстві.

В рамках структурно-діяльнісного підходу визначено поняття "соціальна проблема", під яким розуміють соціальне становище організації, яке спричинено соціальними практиками, які утворилися внаслідок взаємодії соціокультурного поля організації та соціальних дій акторів усередині неї.

Проаналізовані теоретичні концепції, які входять до структурно-діяльнісного підходу, дали змогу побудувати аналітико-синтетичну модель соціологічного аналізу соціальних проблем у рамках вищезазначеного підходу. Ця модель відображає головні складові соціологічного аналізу особливостей соціальних проблем у соціальних організаціях і складається із шести взаємопов'язаних етапів.

На першому етапі проводиться соціологічний аналіз соціальної організації за схемою INIO (ІНІМ) П. Штомпки. Соціокультурне поле організації вивчається на чотирьох рівнях: ідеологічному, нормативному, інтеракційному (під яким розуміють взаємодію поля соціальної організації з іншими полями) та рівні можливостей, під яким розуміють ті ресурси, які має соціальна організація для вирішення власних соціальних проблем. Ми вважаємо доцільним на першому рівні вивчати організаційну культуру, ресурси, правила та організаційні мережі всередині організації для дослідження особливостей соціокультурного поля. На цьому етапі аналізуються: символіка, традиції, звичаї, формальні та неформальні норми всередині соціальної організації.

На другому етапі досліджуються дії соціальних акторів, їх соціальні характеристики. За допомогою теорії капіталу аналізуються такі компоненти: статусно-рольовий комплекс, соціальний капітал акторів, їх ціннісна система, формальне та неформальне лідерство всередині організації, соціальний ареал та соціальні мережі, в життєдіяльність яких вони включені. Доведено, що для наукового аналізу можливостей соціальних акторів самостійно вирішувати соціальні проблеми доцільно вивчати їх соціальні шанси.

На третьому етапі проводиться дослідження соціальних практик як результату взаємодії соціокультурного поля та акторів усередині неї.

Під практиками розуміються відносини соціальних агентів із соціальним світом. Практики - це не пасивне сприйняття та наслідування акторами загальноприйнятих суспільних правил, а активні, творчі дії з їх засвоєння. Відповідно до відтворених практик усередині соціальної організації акторів поділяють на "сильних", тобто тих, які встановлюють правила в суспільстві, нав'язують владний дискурс, мають ресурси для панування, та "слабких", які не мають ресурсів для заперечення та спротиву правилам.

На четвертому етапі проводиться класифікація соціальних проблем у досліджуваній організації. Причому соціальні проблеми розглядаються на трьох рівнях: 1) особливості соціокультурного поля воєнної організації; 2) дії соціальних акторів усередині воєнної організації; 3) взаємодія поля воєнної організації із соціальними полями інших організацій українського суспільства.

На п'ятому етапі вивчається, як соціальні актори різних соціальних статусів артикулюють ті чи інші соціальні проблеми та репрезентують їх громадськості.

На шостому етапі аналізуються життєві стратегії соціальної організації щодо вирішення актуальних соціальних проблем для аналізу можливостей соціальної організації та акторів усередині неї.

Доведено, що структурно-діяльнісний підхід є евристичним та продуктивним у соціологічному аналізі соціальних проблем у соціальних організаціях українського суспільства й дає змогу ефективно вивчати зміни та соціальні проблеми в соціальних організаціях і розглядати ці зміни в динаміці.

У третьому розділі - "Дослідження особливостей соціальних проблем воєнної організації українського суспільства в контексті структурно-діяльнісного підходу" - сконструйована автором аналітико-синтетична модель соціологічного аналізу соціальних проблем екстраполюється на воєнну організацію, вирішення проблем якої є дуже актуальними в нашому суспільстві.

Виходячи із головних положень структурно-діяльнісного підходу, автор дисертації надає визначення воєнної організації держави. Воєнна організація - це соціальна система, діяльність якої спрямована на координацію взаємодії підрозділів та установ, що мають на меті підтримку національної безпеки держави.

В цьому розділі автор дисертації розглядає такі важливі механізми дослідження особливостей соціальних проблем, як: організаційна культура або соціокультурне поле воєнної організації, особливості дій соціальних акторів та соціальні практики всередині воєнної організації.

При аналізі соціокультурного поля виявлено такі особливості організаційної культури воєнної організації: тотальний примусовий характер, ізольована, езотерична структура, регламентована статутами та наказами. При цьому зафіксовано, що поряд з офіційними регуляторами існують неформальні норми й ритуалізовані звичаї та традиції. Виявлено розбіжність між формальним та неформальним рівнем у структурі воєнної організації. Доведено, що воєнна організація має багатолінійну структуру в системі воєнних підрозділів та є поліфункціональною. Деякі функції воєнної організації дублюють одна одну та при подальшому реформуванні потребують злиття. В структурі організаційної культури воєнної організації зафіксовано субординаційні відносини. Виявлено, що саме ригідність, закритість та ізольованість воєнної організації призводять до виникнення соціальних проблем.

Соціальні дії всередині сучасної воєнної організації військовослужбовців зумовлені такими особливостями: військовослужбовці мають дуже вузький соціальний ареал існування, низькі шанси та ресурси для вирішення своїх потреб; військовослужбовці мають обмежені можливості щодо доступу до соціальних мереж. Доведено, що військовослужбовці перебувають у стані глибокої культурної травми та екзистенційної самовіддачі. Із захисників Вітчизни військовослужбовці перетворилися на маргіналів із низьким соціальним статусом, які самі потребують соціального захисту з боку держави. Вони соціально інертні та пасивно пристосовуються до існуючих умов соціальної реальності. На основі наукових джерел зафіксовано, що в умовах кризи цінності офіцерської честі та гідності або зовсім нівелюються, або замінюються цінностями наживи та позаморальною мотивацією. Для адаптації до умов криз військового суспільства військовослужбовці використовують засоби мімікрії та примусової адаптації. Отже, відбувається ексклюзія військовослужбовців із соціальної структури суспільства. Доведено, що сучасні військові відрізняються високим рівнем недовіри до владних структур та громадських організацій і віддають перевагу самостійному вирішенню власних соціальних проблем, звертаючись по допомогу лише до близьких людей. Проте низький рівень шансів та ресурсів соціального капіталу роблять дії військовослужбовців малоефективними.

В ході дисертаційного дослідження визначено та систематизовано особливості соціальних практик усередині воєнної організації. Спираючись на провідні наукові розробки та наукові праці В. Волкова, О. Харходіна та Д. Арганата, автор дисертації виділив такі типи соціальних практик та їх особливості: ритуалізовані, що призводять до ригідності структури соціокультурного поля воєнної організації; криміналізовані практики або злочини, корупція та дисциплінарні порушення, які призводять до негативних наслідків і дисфункцій воєнної організації українського суспільства; дисциплінарні практики, які мають як наслідок конформізм та пасивність військових, мінімізують шанси на активну адаптацію військовослужбовців до умов українського суспільства, що постійно змінюється; реформаторські практики, які, за свідченням провідних російських і українських учених, є малоефективними та не мають чітких орієнтирів та векторів розвитку; практики негативних суджень про воєнну організацію, що призводять до зниження престижу воєнної служби серед українського населення та появи непрофесійних публікацій у засобах масової інформації з негативним акцентом.

При проведенні класифікації соціальних проблем на першому рівні зафіксовано проблеми зниження принциповості й гідності серед корпоративної культури офіцерів, що призводить до зниження відповідальності та професійності, стану аномії всередині воєнної організації, коли цінності офіцерської честі часто виступають суто декларативними, а нові реформаторські цінності ще не знайшли належного застосування.

На другому рівні досліджено широкий спектр соціально-психологічних проблем та гендерної нерівності всередині воєнної організації українського суспільства. Це призводить до зростання таких девіантних форм поведінки, як: позастатутні відносини, погіршення соціального самопочуття, особистісних деформацій у військовослужбовців тощо.

На третьому рівні класифікації виділено проблеми низького рівня соціального захисту та малоефективного реформування структурних підрозділів воєнної організації. Соціальні проблеми, визначені на третьому рівні, призводять до збільшення соціальної напруги та незадоволеності в суспільстві.

При дослідженні особливостей репрезентації соціальних проблем воєнної організації встановлено, що різні соціальні актори артикулюють різні соціальні проблеми.

На підставі вивчення механізмів та шляхів вирішення актуальних соціальних проблем воєнної організації виявлено та проаналізовано такі: встановлення соціального партнерства та соціального діалогу, розвиток духовності, підвищення іміджу структурних підрозділів воєнної організації, впровадження ефективних механізмів цивільного контролю над воєнною сферою. Автор дисертації аналізує досвід вирішення соціальних проблем воєнної організації в галузі цивільного контролю над нею російських та зарубіжних колег і відзначає їх корисність та доцільність для українських реалій.

Висновки

У дисертаційній роботі вирішено наукове завдання - виявлено та обґрунтовано на сучасній емпіричній базі новий теоретико-методологічний підхід до вивчення соціальних проблем воєнної організації, який враховує не тільки особливості структури воєнної організації як цілого, але і соціальні характеристики діяльності акторів усередині неї, а також особливості інтеракції воєнної організації з іншими соціальними організаціями українського суспільства.

У роботі окреслено зміст наукового дискурсу з приводу дослідження особливостей соціальних проблем воєнної організації. Він полягає в підкресленні складного характеру соціальних проблем, які виникають унаслідок соціальних практик, спричинених особливостями інтеракцій соціальних акторів та їх взаємодією із соціокультурним полем воєнної організації.

З'ясовано, що воєнна організація українського суспільства виступає багатоструктурним і поліфункціональним соціальним утворенням. Внаслідок невдалого реформування та відсутності комплексного теоретико-методологічного підходу щодо дослідження особливостей соціальних проблем та концепцій і стратегій з їх ефективного вирішення воєнна організація перебуває у стані дисфункції, не здатна до самовідтворення та самоорганізації й потребує захисту з боку держави.

Зафіксовано, що існуючі в соціологічній науці традиційні та альтернативні підходи до дослідження особливостей соціальних проблем воєнної організації неспроможні повною мірою досліджувати механізми прояву цих проблем та шляхи їх вирішення, оскільки в межах вищенаведених підходів досліджується структура соціальної організації або особливості інтеракцій соціальних акторів усередині неї.

Доведено необхідність конструювання аналітико-синтетичної моделі соціологічного аналізу особливостей соціальних проблем воєнної організації українського суспільства. На основі аналізу теорій та концепцій, що входять до складу структурно-діяльнісного підходу, виділено такі елементи аналітико-синтетичної моделі дослідження соціальних проблем у соціальних організаціях: соціокультурне поле, схема ІНІМ (INIO) П. Штомпки, дії соціальних акторів, соціальні практики, класифікація соціальних проблем та їх наслідків для соціальної організації, артикуляція й репрезентація соціальних проблем різними соціальними акторами, стратегії та шляхи їх вирішення. Сутність цієї моделі полягає в комплексному дослідженні особливостей виникнення, накопичення та наслідків соціальних проблем воєнної організації українського суспільства.

Підсумовуючи результати здійсненого аналізу як у теоретичній, так і в практичній площині, визначено головні механізми прояву особливостей соціальних проблем, таких як: соціокультурне поле або організаційна культура воєнної організації, особливості соціальних дій військовослужбовців та соціальні практики, як спричинюють соціальні проблеми всередині воєнної організації українського суспільства, які входять до запропонованої аналітико-синтетичної моделі.

Зроблено висновок про адекватність сконструйованої моделі завданням комплексного дослідження соціальних проблем воєнної організації українського суспільства, про що свідчить її перевірка, яка здійснювалась на основі даних соціологічних досліджень, проведених автором дисертації у 2001-2009 рр.

Виявлено, що соціокультурне поле воєнної організації українського суспільства характеризується закритістю й ізольованістю. Воєнна організація виступає "тотальною" та "езотеричною" організацією, в якій домінують насильство, примус та дисципліна як засоби комунікацій, а офіційні правила поведінки нівелюються поширеними неформальними традиціями та позастатутними відносинами.

Проаналізовано соціальні дії військовослужбовців, що розглядаються в контексті структурно-діяльнісного підходу як конформістські. Доведено, що при вирішенні своїх соціальних проблем соціальні актори всередині воєнної організації застосовують засоби пасивної адаптації та мімікрії.

Особливістю соціальних проблем воєнної організації є те, що вони є наслідком рутинізованих соціальних практик усередині воєнної організації. Зафіксовано, що соціальні практики всередині воєнної організації, з одного боку, запозичені із тотальних, ізольованих організацій (позастатутні відносини, дисциплінарні та криміналізовані практики); з іншого боку, у воєнній організацій відбувається реконфігурація практик, що раніше були другорядними (реформування структурних підрозділів воєнної організації).

Запропонована класифікація соціальних проблем воєнної організації українського суспільства відображає не тільки проблеми всередині воєнної організації, але й соціальні проблеми військовослужбовців та членів їх родин, соціальні проблеми, спричинені взаємодією воєнної організації з іншими соціальними організаціями українського суспільства.

Зроблено висновок, що соціальні проблеми по-різному артикулюються різними соціальними акторами. Найгострішими соціальними проблемами на всіх етапах дослідження є проблеми соціального захисту у воєнній організації, проблеми кадрового забезпечення та неефективного реформування.

Проаналізовано вітчизняний та зарубіжний досвід вирішення соціальних проблем. З'ясовано, що всередині воєнної організації відсутній соціальний діалог та поширена конфронтаційна модель соціального партнерства. Необхідні ефективні механізми цивільного контролю над воєнною організацією, заходи щодо підвищення іміджу структурних підрозділів воєнної організації, розвиток духовної сфери та співпраця воєнної організації з релігійним організаціями.

Дисертаційна робота може слугувати основою для подальшого емпіричного дослідження механізмів прояву соціальних проблем воєнної організації українського суспільства. Систематичний моніторинг особливостей соціальних проблем уможливлює одержання якісної соціологічної інформації стосовно бажаних для населення країни векторів розвитку воєнної організації українського суспільства.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Солнишкіна А.А. Позастатутні відносини в сучасній військовій організації / А.А. Солнишкіна // Грані. - 2005. - № 2. - березень-квітень. - С. 112-115.

Солнишкіна А.А. Теоретичні моделі та механізми вирішення соціальних проблем у контексті конструкціоністського підходу / А.А. Солнишкіна // Грані. - 2006. - № 3. - травень-червень. - С. 90-92.

Солнышкина А.А. Социальные проблемы военной организации в предвыборных программах политических партий и блоков Украины и Российской Федерации (сравнительный анализ) / А.А. Солнышкина // Методологiя, теорiя та практика соцiологiчного аналiзу сучасного суспiльства: зб. наук. праць. - Х., 2006. - Т. 2. - С. 168-171.

Солнышкина А.А. Организационная культура как инструмент решения социальных проблем военной сферы / А.А. Солнышкина // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2006. - № 4. - С. 195-202.

Солнишкіна А.А. Соціологічна традиція дослідження соціальних проблем військової організації українського суспільства трансформаційного періоду / А.А. Солнишкіна // Український соціум. - 2007. - № 2. - С. 74-80.

Солнишкіна А.А. Специфіка використання методів візуальної соціології у дослідженні воєнної організації / А.А. Солнишкіна // Український соціум. - 2008. - № 4. - С. 44-48.

Солнишкіна А.А. Евристичний потенціал структурно-діяльнісного підходу при вивченні соціальних проблем воєнної організації українського суспільства трансформаційного періоду / А.А. Солнишкіна // Соціальні технології. - К. : КПУ, 2008. - Вип. 37. - С. 369-374.

Солнишкіна А.А. Актуальні соціально-психологічні проблеми військовослужбовців строкової служби / А.А. Солнишкіна // Вісник Дніпропетровського національного університету. Серія: Педагогіка та психологія. - 2003. - № 9. - С. 58-64.

Солнишкіна А.А. Соціальна робота із військовослужбовцями та членами їх сімей / А.А. Солнишкіна // Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 2005. - Вип. 3. - С. 130-133.

Солнишкіна А.А. Генезис методологічних підходів до вивчення соціальних проблем / А.А. Солнишкіна // Вісник Дніпропетровського національного університету. Серія: Філософія, соціологія, політологія. - Дніпропетровськ, 2005. - Вип. 12. - С. 192-198.

Солнишкіна А.А. Соціологічний аналіз та технології вирішення актуальних соціальних проблем в соціальних організаціях українського суспільства трансформаційного періоду / А.А. Солнишкіна // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: зб. наук. праць. - Донецьк: ДоННУ, 2006. - С. 303-309.

Солнишкіна А.А. Методологічні аспекти використання схеми "INIO" П. Штомпки при вивченні соціальних проблем воєнної організації трансформаційного періоду / А.А. Солнишкіна // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління 20 квітня, 2007 рік: зб. наук. праць. - Донецьк: ДоННУ, 2007. - С. 107-112.

Солнишкіна А.А. Дослідження соціальних проблем військовослужбовців в рамках теорії соціального капіталу П. Бурдьє / А.А. Солнишкіна // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: зб. наук. праць. - Донецьк: ДоННУ, 2008. - С. 456-462.

Солнишкіна А.А. Актуальні проблеми соціальної адаптації військовослужбовців, що звільняються в запас або виходять у відставку / А.А. Солнишкіна // Інтелігенція та влада. Серія: Соціологія. - Одеса, 2007. - С. 168-175.

Солнишкіна А.А. Соціальний статус військовослужбовців у воєнній організації українського суспільства трансформаційного періоду / А.А. Солнишкіна // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: зб. наук. праць. - Донецьк: ДоННУ, 2009. - С. 118-122.

Солнишкіна А.А. Аналітична модель соціологічного аналізу соціальних проблем воєнної організації / А.А. Солнишкіна // Вісник Дніпропетровського національного університету. Серія: Філософія, політологія, соціологія. - Дніпропетровськ, 2009. - Т. 17. - Вип. 19. - № 9/2. - С. 245-249.

Размещено на Allbest.ru

...