Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський Національний Університет імені Івана Франка

УДК 316.3 : 323.15

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Етнонаціональний чинник становлення громадянського суспільства (соціально-філософський аспект)

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Бойко Тетяна Іванівна

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Центрі гуманітарної освіти НАН України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Братасюк Марія Григорівна, Київський національний університет внутрішніх справ (м. Київ),професор кафедри загальноюридичних дисциплін юридичного факультету.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Колодій Антоніна Федорівна, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при президентові України, завідувач кафедри політичних наук і філософії;

кандидат філософських наук Миронова Галина Анатоліївна, Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться 29 жовтня 2008 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35.051.02 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000 м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 29 вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, доцент Сінькевич О.Б.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перед кожним суспільством, яке переходить на новий етап розвитку, долає значні перешкоди і планує майбутнє, виникає проблема визначення основних тенденцій функціонування і розвитку. Необхідність впорядкування суспільних відносин у посттоталітарних умовах під впливом орієнтації на свободу і права людини та узгодження індивідуальних, колективних, національних потреб та інтересів зумовлює зосередження уваги на особливостях взаємодії етнонаціональної сфери та громадянського суспільства. Важливим є перегляд тривалої позиції домінування політичного чинника у визначенні пріоритетів суспільного та етнонаціонального життя.

Переосмислення цієї проблеми вимагає раціонального підходу до організації суспільства, в якому недооцінюється вплив етнонаціональних чинників та процесів і та роль, яку в умовах глобалізації вони можуть відігравати. Актуальність вивчення взаємовпливу цих феноменів у межах соціального середовища зумовлена необхідністю визнання етнонаціональних ідентичностей та відносин вагомою складовою людських взаємин, потребою формування соціальної структури та правових засад їх функціонування.

Привертає увагу дана тема ще й тим, що принципи, на яких ґрунтується громадянське суспільство, часто протиставляються засадам націотворення. Співставлення цих моделей розвитку вимагає доведення перспектив суспільного співжиття, налагодження соціальної (громадянської) взаємодії, безпеки існування та солідарності в руслі морального виміру та взаємопереплетення досвіду традиційних та загальнолюдських культурних надбань.

Для України ця тема актуальна в контексті пошуку оптимальної моделі розвитку, яка забезпечила б відродження нації, її ознак, самосвідомості і, водночас, консолідацію інших етнічних частин в одне національне ціле через формування відповідної державної політики та становлення громадянського суспільства. Доцільним при трансформації української суспільно-політичної системи стає аналіз правових механізмів регулювання етнонаціональних відносин, які є складовою громадянського суспільства. Актуальним є визначення основних пріоритетів етнонаціональної взаємодії, які б не суперечили правам і свободам людини, не ображали гідності жодної особи, етносу, нації. У зв'язку з цим потребує вивчення проблема етнонаціонального чинника громадянського суспільства, яка не була достатньо висвітлена на дисертаційному рівні.

Стан наукового опрацювання проблеми. Засадничі основи феномену “громадянське суспільство” висвітлюються в працях Т. Гоббса, Д. Локка, Ж-Ж. Руссо, Ш. Монтеск'є, А. Фергюсона, А. Токвіля, Т. Пейна, І. Канта, Г. Гегеля, К. Маркса, М. Вебера, Е. Дюркгейма, Т. Парсонса, Д. Александера, Г. Алмонда, Е. Арато, С. Верби, Р. Дарендорфа, Д. Когена, Р. Патнема, Ф. Шміттера. Вагоме підґрунтя при з'ясуванні проблем націогенези склали роботи таких відомих науковців як О. Бауер, Й. Гердер, Д.Мілль, Е.Ренан, К.Реннер. Особливості українських національних процесів висвітлені в дослідженнях О. Бочковського, С. Дністрянського, М. Драгоманова, В. Липинського, Л. Ребета, В. Старосольського, І. Франка та інших.

Окремі грані проблеми взаємозв'язку між процесом становлення нації, її окремих ознак та формуванням громадянського суспільства проаналізовано в роботах Ю. Габермаса, Е. Геллнера, Є. Домраша, М. Кеннеді, Д. Кіна, Е. Шилза та В. Лісового, М. Братасюк, А. Карася, А. Колодій, П. Макарієва, Г. Миронової, І. Паська, Є. Позднякова, А. Празаускаса, Ю. Римаренка, М. Рябчука, В. Степаненка, М. Ходаківського, Г. Шрадера.

Однак, більш ґрунтовного аналізу потребує проблема взаємодії етнонаціональних феноменів та громадянського суспільства, питання взаємодоповнення цих утворень на основних етапах становлення демократично-правових відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності до теми науково-дослідної роботи ЦГО НАН України: “Особливості сучасної науково-методологічної культури” (номер державної реєстрації - 01050000638) та теми науково-дослідної роботи кафедри філософії Львівського національного університету імені Івана Франка: “Громадянське суспільство як здійснення свободи: соціальні, правові та релігійні аспекти” (номер державної реєстрації - 0103U006795).

Об'єктом наукового дослідження є процес становлення і розвитку громадянського суспільства в реаліях країн Заходу та України.

Предметом дослідження є етнонаціональний чинник становлення громадянського суспільства (соціально-філософський аспект).

Метою дослідження є розроблення концептуальних засад взаємодії етнонаціональних чинників та громадянського суспільства в контексті інтеграції суспільного цілого, взаємообумовленості цих феноменів в сучасній Україні.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- проаналізувати наукові підходи до поняття “громадянське суспільство”, розкрити його сутнісні риси, розглянути структуру громадянського суспільства як складну багаторівневу, функціонально-пов'язану соціальну систему;

- охарактеризувати об'єднуючі властивості етнічності та їх значення для буття людської спільноти, дослідити субсидіарний потенціал етнонаціональних елементів громадянського суспільства;

- розкрити шляхи взаємодоповнення (субсидіарності) етнооб'єднуючих процесів механізмами громадянського суспільства, встановити значення цих процесів для національної інтеграції;

- з'ясувати вплив становлення і поширення основних принципів громадянського суспільства на формування національних спільнот країн Заходу, визначити їх роль у контексті глобалізаційних процесів;

- дослідити взаємозв'язок між процесами формування міжетнічної взаємодії, консолідації української нації та становленням громадянського суспільства,

- проаналізувати формування традиції самоорганізації українського народу та її взаємозв'язку з творенням природно-правових підстав розвитку національного організму;

- виявити особливості та засади становлення правової та законодавчої бази розвитку етнонаціональних одиниць України в процесі ствердження громадянського суспільства.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження забезпечує здійснення комплексного аналізу етнічного і національного феноменів та їх взаємодію з компонентами громадянського суспільства. Зокрема, в роботі використано підходи: системний (розвиток суспільства розглядається через систему соціальних та етнонаціональних відносин); структурно-функціональний (полегшує розуміння функціональної залежності між розвитком національної одиниці та становленням структури громадянського суспільства, їх єдність визначається через механізм соціалізації індивіда); комунікативний (єдність національно-суспільного середовища розглядається як продукт взаємодії та раціонально осмисленого дискурсу); феноменологічний та екзистенціальний (сприяє дослідженню етнонаціональної та громадянської культури, феномену свідомості). Застосовано також методи: єдності історичного і логічного, загального й одиничного, юридичний підхід, зокрема, при дослідженні різних форм громадянсько-правової організації суспільства, здатних узгоджувати етнонаціональні компоненти.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше в українській соціально-філософській галузі знання подано концепцію взаємозалежності та взаємодії розвитку національної спільноти і процесів становлення громадянського суспільства. У дисертаційній роботі сформульовано низку положень, що містять у собі елементи наукової новизни і виносяться на захист:

- визначено, що особливою властивістю громадянського суспільства і етнонаціональних спільнот, які зорієнтовані на різні типи зв'язків, є тяжіння до взаємопроникнення та взаємовпливу, спільної інтеграції людського середовища;

- доведено, що суперечність між духовними зв'язками етнічної спільноти та раціональним характером громадянського суспільства вирішується через культурно-нормативні канали завдяки збереженню умов етнонаціональної консолідації і забезпеченню реалізації прав людини;

- з'ясовано, що субсидіарний потенціал громадянського суспільства забезпечує взаємоузгодження приватних, соціальних, етнічних та національних цінностей індивіда;

- поглиблено уявлення про інтегруючу роль громадянського суспільства у процесі творення європейських націй та виявлено наростаючу залежність між інтенсивністю впливу цінностей і принципів громадянського суспільства та гармонізацією міжетнічних взаємин;

- доведено, що субсидіарний потенціал громадянського суспільства іманентно залучається до регулювання етнонаціональних питань в межах глобального простору;

- показано взаємозалежність між проблемами творення інтеграційних та комунікативних засад співжиття національних меншин, становленням солідарних зв'язків громадянського суспільства та консолідаційними можливостями української нації;

- виявлено, що формування традиції самоврядування українського суспільства зумовлювалося процесами поступового зародження, сутнісного наповнення та постійного відновлення природно-правових засад і цінностей;

- встановлено, що процес утвердження громадянського суспільства в сучасній Україні вимагає формування рівних умов для виявлення національної сутності особи як в індивідуальному плані, так і через колективну взаємодію, забезпечення правового підґрунтя для інтеграції та розвитку української спільноти і національних меншин.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів визначається тим, що наукові положення і висновки дисертації дозволяють поглибити розуміння витоків та інтеграційних засад єдності суспільного і національного життя людини, розширити уявлення про функціональні можливості громадянського суспільства у національному і міжнаціональному середовищі, показати правову обумовленість громадянських процесів у контексті аналізу розвитку нації. Сформульовані наукові положення вимагають врахування потреб етнонаціональних одиниць при розробці засобів суспільно-політичного і правового регулювання, дозволяють побачити роль і вагу етнонаціонального чинника в процесі становлення громадянського суспільства.

Аналіз ролі громадянського суспільства і етнонаціональних чинників в європейських інтеграційних процесах визначає потребу підтримки їх взаємозв'язків національними та міждержавними структурами для правового розв'язання проблем, пов'язаних із цією сферою. Результати дисертації дають можливість оцінити перспективи України у співпраці з Європейським Співтовариством, сприяють популяризації і засвоєнню правових навиків та традицій громадянських відносин.

Теоретичні положення дисертації можуть використовуватись у науковій та педагогічній роботі при розробці навчальних програм з філософії права, соціальної філософії, теорії держави і права та спеціальних курсів з теорії громадянського суспільства, етнодержавознавства, а також у практиці проведення семінарських занять з цих дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження та його основні ідеї апробовані у виступах на Науково-практичній конференції „Творчість, духовність, гуманізм у просторі освіти” (Вінниця, 1998), Міжнародній науковій конференції „Україно-польські відносини в ХХ столітті: державність, суспільство, культура” (Тернопіль, 1999), Науково-практичних конференціях „Християнство і особа” (Тернопіль, 2000), „Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави” (Київ, 2001), на Науково-практичній конференції за міжнародної участі „Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), на Міжнародній науковій конференції „Українська перспектива: свідомісні та соціокультурні виміри” (Київ, 2004), на Міжнародній науковій конференції „Дослідження проблем українознавства в системі сучасних загальносвітових тенденцій розвитку націєтворчих концепцій” (Київ, 2005), на VІ міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2005), на Міжнародній науковій конференції „Український досвід спільнотного згуртування” (Київ, 2006).

Особистий внесок дисертанта. Окремі результати роботи були залучені до опублікування монографічного дослідження Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) у співавторстві з Братасюк М.Г. „Громадянське суспільство: сутність, ґенеза ідеї, особливості становлення в сучасній Україні.” -- Тернопіль: Мандрівець, 1999. -- 254с. (10 др.а.), у котрому І -- (“Громадянське суспільство як суб'єкт історичного поступу”) та ІІ -- (“Творення громадянського суспільства як нагальна проблема українського сьогодення”) розділи (5,5 др. а.) напрацьованого матеріалу належить дисертантці.

Публікації. Положення дисертації відображено в 14 статтях, з них 5 -- у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Структура і послідовність викладу результатів дослідження відповідають внутрішній логіці розробки проблеми. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації -- 216 сторінок, з них 179 основного тексту. Список літератури містить 348 найменувань, розміщених на 37 сторінках.

Основний зміст роботи

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми, ступінь її наукової розробленості, сформульовано мету, предмет, об'єкт, методологічні підходи дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” ” послідовно реконструйовано стан соціально-філософського дослідження теми дисертаційної роботи, з'ясовано сутність здобутків українських та зарубіжних авторів. У роботах науковців простежується зв'язок між дослідженням громадянського розвитку, соціальних ознак єдності суспільства та процесами націотворення.

Починаючи з теоретичних концепцій ХVІІ-ХVІІІ століття, обґрунтовується ідея формування громадянського суспільства як середовища ствердження прав і свобод людини, її безпечного існування, консолідації волі народу, та, враховуючи його соціокультурний вимір, творення національного суверенітету. Моральними стандартами взаємовідносин у громадянському суспільстві для багатьох дослідників стало кантівське розуміння гармонійного співжиття та гегелівський підхід до узгодження суб'єктивного вираження свободи та всезагально обумовлених правових відносин. Трактування “духу народу” як особливого культурного змісту, що впливає на громадянське суспільство, дає перспективи творення власної держави-нації.

Другу половину ХІХ століття автор виділяє окремим періодом аналізу досліджуваних процесів, адже тоді “світ громадськості” у працях Дж. Віко, Е. Ренана, Й. Гердера, С. Дністрянського, Л. Ребета, М. Шаповала, О. Бочковського розглядався крізь призму становлення нації. Незважаючи на різні підходи щодо виявлення основного націотворчого чинника, підґрунтям розвитку спільноти визнається сфера асоціативної діяльності та взаємодії індивідів. Привертають увагу концепції М. Драгоманова, М. Грушевського, І. Франка, Б. Кістяківського, що визначають важливість громадянських форм суспільної та міжнаціональної взаємодії, самовизначення народу, особистості як суб'єкта права і представника нації.

Нового звучання ідея громадянського суспільства набула у зв'язку із процесами демократичних перетворень у посттоталітарних країнах, поширення простору свободи, зразків активної громадянської свідомості індивідів, що відмічено в публікаціях Г. Алмонда, Е. Арато, С. Верби, Р. Дарендорфа, М. Ігнатьєффа, М. Кельмана, Д. Когена, Д. Коли, А. Лейпхарта, П. Макарієва, П. Питхарта, Д. Сороса, І. Шапіро, Ф. Шміттера та інших. Внаслідок тривалої дискусії щодо властивостей громадянського суспільства, науковці дійшли висновку про його конструктивну здатність до творення горизонтальної солідарності (Дж. Александер, Т. Парсонс, Е. Дюркгейм), “соціального капіталу” (Р. Патнем), взаємодоповнення (Дж. Маклін, А. Карась). Аналізуючи солідарні зв'язки громадянського суспільства як договірні, пов'язані із змінюваним членством та плюралізмом, українська дослідниця А. Колодій вдало поєднує їх із консолідаційними процесами громадянської нації.

Дисертант зауважує, що українські науковці активно звертаються до проблем становлення громадянського суспільства в межах співпраці з правовою державою. Аналізуються, зокрема, механізми засвоєння прав і свобод людини в контексті соціальних та національно-регіональних процесів. Дані аспекти досліджуються в працях В. Баркова, Є. Головахи, А. Карася, Г. Миронової, М. Мокляка, Н. Панініної, В. Полохала, С. Рябова, А. Фартушного В. Борденюка, С. Кириченка, Т. Ковальчук, О. Куць, С. Тимченка, Ю. Шведи, Г. Щедрової.

Взаємодії окремих складових етнонаціонального феномену та громадянського суспільства, зокрема при інтенсифікації глобалізаційних та євроінтеграційних процесів, присвячено дослідження У. Альтерматта, М. Братасюк, М. Вівчарика, Е. Геллнера, В. Євтуха, М. Кеннеді, Дж. Кіна, О. Ковальової, А. Колодій, Л. Луць, Є. Нарочніцької, М. Обушного, І. Паська, Я. Паська, А. Празаускаса, Є. Позднякова, В. Ребкала, М. Рябчука, В. Степаненка, А. Тевдай-Бурмулі, М. Ходаківського, Е. Шилза, Г. Шрадера та інших. етнічність спільнота консолідація нація

Виявлено необхідність подальшого аналізу джерел права суверенної України, які забезпечують рівноправність у етнонаціональних відносинах і запровадження комплексних заходів, програм адаптації та інтеграції в українське суспільство національних меншин, розвитку їх культури і освіти.

У дисертаційному дослідженні слушним стало звернення до комунікативного підходу крізь призму принципу інтерсуб'єктивності, в контексті визначення глобальної відповідальності за збереження людства та визнання, поряд з іншими правами, правом на етнічну і національну ідентичність.

На підставі проведеного аналізу наукових джерел автор вважає, що більшість досліджень спрямовані на стан розвитку окремих інститутів громадянського суспільства чи національних утворень, тому ретельнішого аналізу вимагає взаємодія етнонаціональної та громадянської сфер суспільного розвитку.

У другому розділі дисертації: “Етнонаціональний чинник і громадянське суспільство: взаємодія на рівні модерної соціально-політичної системи” аналізуються теоретичні підстави узгодження та взаємодоповнення раціональних засад громадянського суспільства та об'єднуючого потенціалу етнічної спільноти в контексті національної інтеграції.

У підрозділі 2.1. “Поняття, структура та механізми функціонування громадянського суспільства” автор досліджує громадянське суспільство як складну, багаторівневу соціокультурну систему, яка, виходячи з дотримання принципу особистої свободи, вільного самоздійснення автономних індивідів, через активну соціальну взаємодію та дискурс здатна забезпечити інтеграцію людського середовища. Вона розглядається як сукупність позадержавних відносин, формальних і неформальних структур, які поєднують індивідів у ході забезпечення різноманітних потреб та інтересів.

Дисертант розглядає налагодження соціальної взаємодії в громадянському суспільстві, в тому числі досягнення взаєморозуміння між різними за етнічними та культурними орієнтаціями індивідів, через раціонально обґрунтований дискурс. На цій підставі відносини між ними сприймаються крізь призму створення моментів єдності та узгодженої діяльності, солідарності, потреби в спільноті. Розуміння громадянського суспільства як сфери взаємності, спільного бачення моральних правил, системи прав і обов'язків, творення суспільних цінностей сприяє зв'язку соціальної солідарності з національною спільнотою, її національною ідентичністю. Акцентовано увагу на формуванні субсидіарних зв'язків як необмеженої кількості етичних спонук діяти разом, потенціалу взаємодовіри, взаємодопомоги, взаємодоповнюваності горизонтального рівня, що пов'язує індивідів через контакти, робить їх потрібними одне одному. Таку практику відносять до поняття “соціального капіталу”, ефективного для вирішення як невеликих справ, так і проблем спільного блага.

Автор відзначає, що науковці небезпідставно пов'язують процес формування автономних від влади структур з публічною сферою та системою соціальної активності, що дає можливість визначати його як систему представництв, сферу консолідації демократії та національного самовизначення.

Зазначено, що розвиток громадянського суспільства залежить від повноцінного функціонування його структурних компонентів: рівня розвитку особистісного “я”; розгорнутої системи громадських об'єднань, у рамках яких здобуваються навики задоволення життєвих потреб, інтересів та публічної діяльності; масових громадських рухів як вияву спонтанної громадської активності; політично-правових утворень для підтримки демократичних процедур; самоврядних форм організації суспільства; засобів масової інформації, завданням яких є забезпечення свободи слова, формування громадської думки та заохочення громадянської позиції.

Автор зауважує, що механізмами та функціями здійснення засад громадянського суспільства стають суспільна інтеграція, реалізація громадянського консенсусу, узгодження суперечливих поглядів, вироблення соціальної солідарності, субсидіарних зв'язків, забезпечення умов для здійснення особою свободи та інтересів.

У підрозділі 2.2. “Етнонаціональні чинники сучасного соціуму” одним з чинників суспільних процесів дисертант вважає етнічний феномен, який здатний солідаризувати членів спільноти на основі єдності походження. Етнічні ознаки проявляються в суспільному житті через систему ціннісних орієнтацій, лояльностей, стереотипів поведінки та здатні нівелювати толерантні, консенсусні відносини. Їх інтенсивність залежить від рівноправності у взаємовідносинах та поширення горизонтальних зв'язків. Дисертант дійшов висновку, що не слід відкидати потреби етнічних спільнот в інституціалізації, активізації дій на користь власної групи, самовідтворенні через інститути громадянського суспільства.

Автор, досліджуючи основні засади інтеграції людського середовища, вказує на взаємозалежність глибоко вкоріненої єдності нації та раціонального характеру громадянського суспільства. Вона виявляється через поєднання національної ідентичності, змістом якої є прийняття культурної картини світу та етнотрадиційного компонента і національно-громадянської самосвідомості, що ґрунтується на осмислено-раціональній підтримці нації. Дані феномени забезпечують відчуття спільності за умови повноцінного розвитку вільних особистостей, їх об'єднання в мережу організацій для вироблення спільного погляду щодо перспектив національного розвитку та ефективної його реалізації.

Відмічено, що специфіка кожної спільноти, певний культурний код залежить від формування спільного для суб'єктів відносин соціокультурного контексту. Він розглядається через взаємодоповнення традиційно-ціннісного елемента культури, моральних норм і символів спілкування в межах національного середовища та вироблення демократичних цінностей, універсальних символів та традицій, що формуються довкола здійснення свободи і рівноправності, однакової відповідальності учасників суспільного дискурсу. Проблему увідповіднення формування суверенної національної держави та громадянського суспільства можна вирішити через взаємодоповнення правового режиму та співучасті членів суспільства у самоуправлінні, відтворенні цінностей свідомого і активного громадянства.

Третій розділ “Громадянське суспільство та етнонаціональний чинник у контексті європейської інтеграції та глобалізації” присвячено аналізу впливу громадянського суспільства на міжетнічні та національні процеси країн Заходу та України, особливості їх взаємодії в контексті інтеграційних та глобалізаційних перетворень.

У підрозділі 3.1. “Етнонаціональні процеси та формування громадянського суспільства в умовах європейського Заходу” автор цілеспрямовано проводить ідею про те, що тpивaлі етнoнaцioнaльні процеси необхідно розглядати у поєднанні з фopмyвaнням гpoмaдянcькoгo суспільства, адже частиною цивiлiзaцiйнoгo cпiвжиття людей є зростання впливу громадянських цінностей та принципів у вирішенні питань етносуспільних взаємин та націотворення.

Досліджуючи інтеграційні засади формування націй, дисертант аналізує особливості взаємодії процесів етнооб'єднання (консолідація, асиміляція, міжетнічна інтеграція) та громадянської інтеграції. Виявлено, що громадянське суспільство, завдяки створенню передумов для відтворення цінностей етногруп та боротьбі за правові підстави збереження етнічної ідентичності, скріплює моноетнічну державу та запобігає дискримінації у багатоетнічних політичних утвореннях. У розділі обґрунтовано, що розвиток інституційних засад громадянського суспільства, пожвавлення внутрішніх і міжгрупових субсидіарних стосунків, поява неетнічних ідентичностей сприяли узгодженню потреб різних етнічних груп, вирішенню суперечливих проблем без приниження гідності жодної із сторін, формуванню лояльності до суспільства.

Основу націотворчих процесів країн євопейського Заходу автор вбачає у процесі самоусвідомлення людиною, групою, спільнотою цінності свободи, факту залежності власного розвитку від рішень і дій, які вона реалізує самостійно. Оскільки колективна свідомість західного суспільства склалася на основі пріоритету особистості, то й національне самовизначення розумілося нею як всезагальне волевиявлення, що проявляється у представницькій системі урядування, як декларування національного інтересу та ідеї засобами громадянського суспільства. Утвердження нації в умовах глобалізації передбачає дотримання правових стандартів у питаннях захисту прав і свобод людини, економічному суверенітеті, культурній єдності та наявність інтегрованої соціальної структури, яку забезпечує громадянське суспільство.

У дисертації підкреслюється неоднозначне ставлення національних утворень до глобалізаційних змін та наднаціональних структур, спричинене проблемами уніфікації, денаціоналізації чи успіхами розповсюдження демократичної моделі організації життя. Автор вважає, що залучення громадянського суспільства до скоординованої міждержавної діяльності в контексті глобалізації сприятиме: поширенню правових підстав збереження культурних ідентичностей; взаємодії культур через запозичення надбань і запровадження базових суспільних цінностей; міжнаціональній інтеграції через взаємодію на горизонтальному рівні; вирішення регіональних проблем через практику договірних відносин та децентралізацію; розширення принципу участі в процесі прийняття рішень у наднаціональних структурах через дорадчу роботу; приверненню уваги до концепції спільного блага та глобалізації відповідальності.

У підрозділі 3.2. “Етнонаціональні особливості України та проблеми становлення громадянського суспільства” дисертант підкреслює, що інтеграція України у Європейське Співтовариство передбачає наявність розвинутих інститутів громадянського суспільства та об'єднання організаційно завершених утворень із сформованим національним інтересом та стійкою етнорегіональною структурою.

Обґрунтовується взаємозалежність між проблемами формування громадянського суспільства, гармонізацією міжетнічних відносин та національною консолідацією. Самоізоляція індивіда та патерналізм послаблюють горизонтальну солідарність, в контексті якої твориться національна ідентичність. Незначна практика толерантних відносин (показника розвиненого громадянського суспільства) неспроможна запобігти етнічному дистанціюванню, проявам статусно-рольової конкурентності та регіональній відокремленості, що виражається у низькій лояльності щодо українського суспільства, відсутності потреби національної єдності.

Національна консолідація в Україні слабо виражена через: ідентифікаційну невизначеність в етнічній та мовній сфері та відчуження від національних цінностей, що свідчить про проблемність формування національної самосвідомості. Повільні темпи розвитку громадянського суспільства (солідарності, згуртованості), не сприяють творенню національного соціокультурного середовища. Воно дезінтегроване через етнорегіональне протиставлення, ситуативність громадянської участі у творенні спільноти, низьке засвоєння демократичних цінностей. Політична консолідація залежить від налагодження зв'язку між носіями влади і громадськістю, формування достатніх підстав для підтримки громадянської ідентичності, вироблення шляху розвитку, який би втілював національні інтереси спільноти, забезпечував суверенітет держави.

Четвертий розділ “Етнонаціональний чинник формування правових засад громадянського суспільства в умовах України” присвячений аналізу природно-правових підстав громадянського розвитку національного організму та сучасної правової бази регулювання етнонаціональних відносин в Україні.

У підрозділі 4.1. “Природно-правові традиції громадянського суспільства в Україні” автор аналізує національний досвід правотворчості та організації населення на самоврядних началах як підґрунтя формування громадянського суспільства.

Зазначено, що вже в період Київської Русі, виходячи з визнання вільної людини суб'єктом права, активно розвиваються громадські, особисті та майнові правовідносини. Вони пов'язують членів територіальних громад взаємними зобов'язаннями в ході договірних взаємин, самоуправління та прямого волевиявлення при діяльності віча, зміцнюючи самоврядний досвід русичів. Відмічено взаємозв'язок між формуванням етнонаціональної автентичності українського народу та процесом унезалежнення козацького стану, що розглядав ідею рівноправності та свободи як основу соціального устрою. Визнано, що за умови протистояння спільноти інонаціональним державам, питання самозбереження залежало від формування в межах громадських структур національної ідентичності та самосвідомості.

Аналізуючи політико-правову діяльність Центральної Ради, автор відзначає формування нею пріоритетів забезпечення особистих, громадянських та культурних прав осіб, децентралізованого характеру відносин між органами влади та місцевим самоврядуванням, надання національним групам можливості вільного використання прав, пов'язаних із відновленням їх ідентичності. Дисертант дійшов висновку, що усвідомлення населенням власної правоздатності активізує процеси суспільної самоорганізації та захисту національного суверенітету.

Підрозділ 4.2. “Роль і значення етнонаціонального чинника у ствердженні правових засад громадянського суспільства в суверенній Україні” присвячений питанням правового обґрунтування етнонаціональних відносин в Україні на сучасному етапі, міжнародно-правовому захисту національних меншин, їх праву на індивідуальне та колективне самовизначення.

Дисертант доводить, що творення національної держави зобов'язує її дотримуватись правових засад співжиття, виходячи із розуміння та сприйняття пріоритетності розгорнутої традиції прав людини, виявлення нею власної національної сутності. Здійснення даного завдання автор пов'язує із реабілітацією населення, яке орієнтувалося на національні цінності, відновленням права відтворення етнічної та національної ідентичностей, включаючи цілий спектр відносин звичаєвого та канонічного, культурно-освітнього та мовного, громадянського та політичного характеру.

Виходячи із суперечностей, пов'язаних із мовною практикою в Україні, дисертант констатує два чинники правової оцінки мови: як компоненту людської особистості, який не може стати приводом дискримінації та її колективної ідентифікуючої ознаки, що сприяє національному самозбереженню. Зауважено, що сучасний правовий підхід до мовних проблем, надаючи гарантії вільного використання мов різним національним меншинам, не повинен заперечувати розвитку української мови. Стабілізація національних відносин у суспільстві залежить від становлення правової свідомості та поведінки, властивої громадянському суспільству, що гарантує як основні права для всіх, так і специфічні права, адресовані меншинам.

Автор розглядає національну меншину як повноцінного суб'єкта самоорганізаційного процесу, що зацікавлений в автономному від держави просторі, сформованому на основі солідарності, здатного до постановки практичних і правових питань, пов'язаних із проблемами його функціонування. Саме тому успішний розвиток та реалізація прав національних меншин залежить від формування різних каналів представництва їх інтересів (дорадчої діяльності, участі у формуванні програм розвитку, моніторингах щодо питань задоволення культурно-освітніх та інформаційних потреб національних меншин України, самоорганізаційної роботи на основі територіальної громади).

Висновки

Громадянське суспільство розглядається дослідниками як складне соціокультурне утворення, засноване на системі приватних, громадських, соціально-економічних, національних, політичних відносин та інститутів, незалежних від держави, що ґрунтується на демократичних цінностях, гуманістичних моральних орієнтирах та правових принципах.

Відмічено, що, попри властиву для громадянського суспільства автономномізацію індивідів, необхідним залишається розгляд відносин між ними крізь призму потреби в національній спільноті - через узгодження проявів свободи та громадянської солідарності, як підстави згуртованості та спільної відповідальності за розвиток власної нації, до відстоювання прав на прояв культурної ідентичності та творення на основі громадянського поступу автентичної держави.

Засобом інтеграції особистостей в суспільство стає формування мережі горизонтальних відносин, які дають можливість, завдяки плюралізму, задовольняти потреби та інтереси чи захищати цінності у різних сферах життя. Їх узгодження можливе через зміцнення субсидіарних зв'язків, що інтенсифікують контакти, спонукають до співпраці та сприяють взаємодоповненню індивідів на громадянському, міжетнічному рівнях.

Становлення громадянського суспільства формує специфічну нормативно-ціннісну суспільну свідомість, що ґрунтується на визнанні верховенства прав людини, повазі до свободи кожного члена суспільства та рівності у набутті чи розширенні особистих, громадянських, політичних та інших прав. Зважаючи на часто конфліктний характер міжетнічних відносин, відзначено потребу творення соціокультурних умов, заснованих на ненасильницькій солідаризації, поширенні толерантності, довіри, неприйнятті примусу і насильства.

Доведено, що громадянське суспільство зазнає постійного впливу етнонаціональних чинників, які, через активізацію суспільних зв'язків, здатні до самовідтворення та міжкультурної взаємодії, налаштованості членів етносу до узгодження національних та загальнолюдських цінностей у ході комунікативно-дискурсивних практик. Для творення нації важливим є формування громадянської ідентичності її членів, що проявляється через волевиявлення, активну участь у самоуправлінні, забезпечуючи народний суверенітет і творення національної держави.

З'ясовано, що характерною рисою європейського регіону при націотворенні стало доповнення процесів демократизації держави (формування політичної лояльності замість культурної асиміляції, дискримінації, внутрішньої колонізації, захист прав меншин, визнання права особи на культурну ідентифікацію) та механізмів громадянського суспільства (забезпечення свободи самовираження, практика добровільного включення особи в діяльність національного організму, високий рівень її контактності поза межами етногрупи, вироблення взаєморозуміння між групами через систему горизонтальних відносин).

Сучасні нації, в яких поширена практика дотримання громадянських і політичних прав, захисту етнічних та регіональних груп, при об'єднанні в Європейське співтовариство сформували піраміду субсидіарності, що на рівні держав та міжнародних громадських структур, заклало основу мирного співіснування людей. Відмічено зв'язок між традицією громадянської участі та відповідальності населення та її міжнародним вираженням -- глобальним виміром громадянського суспільства щодо питань демократичних принципів організації різних регіонів, економічних, соціальних та інших всепланетарних проблем.

Нестабільний стан українського суспільства, визначений браком демократичних ініціатив та зумовлений комплексом кризових явищ, зумовлює деструктивні наслідки загальнонаціонального масштабу. Чинниками, що сприяють дезінтеграції громадянського суспільства та стають на заваді національній єдності, є відчуття нерівності, відокремленості та дистанціювання у взаємовідносинах етногруп, відцентрові тенденції, зменшення лояльності до суспільного утворення. Виявлено, що консолідація української нації стане можливою в ході доповнення етнічного, національного, громадянського самоусвідомлення, формування соціального капіталу громадянського суспільства та демократизації держави.

Розглядаючи формування правових цінностей українського суспільства, які створювались під впливом звичаєвого, русько-литовського, польського, німецького, козацького права, здобувач робить висновок про формування правової традиції пошанування свободи людини та її вільного волевиявлення, прагнення українського народу до здійснення самоврядної правової практики, громадського контролю влади з боку населення. Відмічено, що лише за умов поширення громадянських прав, які сприяли досвіду легальної боротьби, активній громадській діяльності, правосвідомості формуються засади для творення вільної особи та громадянського суспільства.

Враховуючи посттоталітарні проблеми реформування суспільного середовища, автор наголошує на потребі правового забезпечення процесу відновлення ознак української спільноти та сприяння розвитку національних меншин. Створення умов для використання сукупності особистих, громадських, політичних та національних прав людини представниками різних національностей без втручання чи регламентації держави стає необхідною засадою громадянського суспільства.

Самоорганізація національних меншин вписується у практику становлення громадянського суспільства внаслідок їх зацікавлення стосовно участі у культурному і громадському житті України. Реалізація прав представниками національних меншин дає можливість оцінювати їх становище в суспільстві як рівноцінне з іншими, що створює умови для інтеграційних процесів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Патей-Братасюк М.Г. Громадянське суспільство: сутність, генеза ідеї, особливості становлення в Україні / М.Г. Патей-Братасюк, Т.І. Довгунь (Т.І. Бойко) -- Тернопіль: Мандрівець, 1999. -- 254 с.

2. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Етнонаціональний чинник громадянського суспільства / Т.І. Бойко // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Філософія. -- 2001. -- № 6. -- С. 104--108.

3. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Громадянське суспільство та нація: варіанти взаємодії / Т.І. Бойко // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Філософія. -- 2001. -- № 7. -- С. 78--83.

4. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Етнокультурний ренесанс та громадянське суспільство / Т.І. Бойко // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. -- 2002. -- Вип. 4. -- С. 19--23.

5. Бойко Т.І. Особливості взаємовпливу національної самосвідомості та громадянського суспільства / Т.І. Бойко // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. -- 2003. -- № 10. -- С. 132--138.

6. Бойко Т.І. Правове забезпечення представників національних меншин в сучасній Україні як чинник становлення громадянського суспільства / Т.І. Бойко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. -- 2006. -- № 1. -- С. 140--149.

7. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Роль і значення освіти у процесі творення громадянського суспільства в сучасній Україні / Т.І. Бойко // Творчість, духовність, гуманізм в просторі освіти: зб. доповідей наук.-практ. конф., 20--21 жовтня 1998 р., Вінниця. Т. 1 / Міністерство освіти України, Вінницький держ. техн. ун-т. -- Вінниця. -- “Універсам-Вінниця”, 1998. -- С. 48--52.

8. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Формування громадянського суспільства як актуальна проблема українського сьогодення / Т.І. Бойко // Українсько-польські відносини в ХХ столітті: державність, суспільство, культура: матеріали міжнар. наук. конф., 15--16 квітня 1999 р., Тернопіль / Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. -- Тернопіль: “Лілея”, 1999. -- С. 130--135.

9. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Вплив гуманістичних орієнтирів на взаємодію громадянського суспільства та церкви / Т.І. Бойко // Християнство і особа : зб. доповідей наук. конф., 18 травня 2000 р., Тернопіль / Тернопільська держ. мед. акад. ім. І. Горбачевського, Ін-т філософії ім. Г. Сковорди НАН України. -- Тернопіль: Укмедкнига, 1999. -- С. 79--84.

10. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Місце та роль етнонаціональних чинників у процесі становлення громадянського суспільства / Т.І. Бойко // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави : зб. праць наук.-практ. конф., 24--26 квітня 2001 р., Київ. Вип. 3. / Ін-т соціальної та політичної психології АПН України -- К.: 2001. -- С. 304--306.

11. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Парадокси становлення громадянського суспільства: національний вимір / Т.І. Бойко // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 30 травня 2001р., Київ. Т. 1 / голов. ред. В.І. Луговий / Українська академія держ. управління при Президентові України. -- К.: Видавництво УАДУ, 2001. -- С. 90--93.

12. Бойко Т.І. Засади інтеграції людей з особливими потребами в соціальну структуру суспільства / Т.І. Бойко // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: тези доповідей VІ міжнар. наук.-практ. конф., 23--24 листопада 2005 р. / Міністерство освіти і науки України, Міністерство праці та соціальної політики України, ВМУРОЛ “Україна” [та ін.]. -- К.: Університет “Україна”, 2006. -- С. 19--20.

13. Бойко Т.І. Взаємодоповнення спільнотного та суспільного як шлях творення нації / Т.І. Бойко // Український досвід спільнотного згуртування : матеріали міжнар. наук. конф., 26 жовтня 2006 р. / Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка Центр українознавства. -- К.: Українська Видавнича спілка, 2006. -- С. 356--363.

14. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) В. Янів та українські молодіжні організації / Т.І. Бойко // Володимир Янів у добу ХХ сторіччя: зб. наук. праць за матеріалами наук. конф. 26--27 листопада 1998р. / Тернопільський нац. педагог. ун-т ім. В. Гнатюка. -- Тернопіль: Навчальна книга -- Богдан, 2007. -- С. 124--127.

15. Бойко Т.І. Етносоціальні перспективи національних процесів в Україні / Т.І. Бойко // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: тези доповідей VI міжнар. наук.-теорет. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених 16 квітня 2008 р., Тернопіль / Міністерство освіти і науки України, Приватний вищ. навч. заклад “Ін-т економіки та підприємництва”. -- Тернопіль: “АСТОН”, 2008. -- С. 8--9.

Анотація

Бойко Т. І. “Етнонаціональний чинник становлення громадянського суспільства (соціально-філософський аспект)” -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 -- соціальна філософія та філософія історії. -- Львівський національний університет імені Івана Франка. -- Львів, 2008.

Дисертація присвячена аналізові зв'язку громадянського суспільства та етнонаціональних феноменів.

У роботі досліджується соціально-філософський аспект поєднання етнічної спільноти та раціонального характеру громадянського суспільства у процесі національної інтеграції. Простежується зв'язок між реалізацією механізмів громадянського суспільства (комунікативно-дискурсивна практика, взаємодія на горизонтальному рівні, соціальна солідарність) та гармонізацією міжетнічних відносин. Визначено, що досягнення взаєморозуміння між різними за етнічними та культурними орієнтаціями індивідів передбачає активну соціальну взаємодію та повагу до свободи і цінностей одне одного.

Проводиться дослідження місця і ролі громадянського суспільства у процесі творення європейських та української націй. Обґрунтовано, що усвідомлення цінності свободи, формування громадських інституцій, досвіду всезагального волевиявлення доповнює етнокультурні зв'язки спільноти в ході утвердження нації. Виділено необхідність залучення громадянського суспільства до вирішення міжнаціональних проблем на глобальному рівні.

У дисертації доводиться, що дотримання правових відносин у національній сфері стає важливою засадою оптимізації розвитку громадянського суспільства в Україні.

Ключові слова: громадянське суспільство, етнічність, національні меншини, нація, інтеграція, взаємодоповнення, право.

Аннотация

Бойко Т. И. Этнонациональный фактор становления гражданского общества (социально-философский аспект). -- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 -- социальная философия и философия истории. -- Львовский национальный университет имени Ивана Франка. -- Львов, 2008.

В работе исследуются социально-филисофские параметры объединения духовных связей этнического сообщества и рационального характера гражданского общества в процессе национальной интеграции. Рассматривается понятие и сущность гражданского общества, его определения в различных теоретико-методологических подходах. Основными принципами его формирования называются: соблюдение личной свободы индивида, его права на самореализацию, становление поза государственных отношений, формальных и неформальных структур, распространение гражданского сознания, культуры, функциональных взаимосвязей. Раскрывается ключевая роль этнонациональных процессов в ходе социально-политического объединения.

Отмечается связь между реализацией механизмов гражданского общества (комуникативно-дискурсивная практика, взаимодополнение на горизонтальном уровне, социальная солидарность) и гармонизацией междуэтнических отношений. Достижение взаимопонимания между разными за этническими и культурными ориентациями индивидов предусматривает активное социальное взаимодействие и уважение к свободе и ценностям друг друга. Определено, что достижение социального единства в обществе требует солидарности и субсидиарности разных групп людей, используя принципы объединения субъективной свободы, частной собственности и взаимозависимости членов общества. Основой для формирования общего социокультурного контекста становится согласование моральных норм и символов общения в пределах национальной среды и координация поведения лиц согласно национальным и общечеловеческим ценностям с помощью аргументированного дискурса.

В работе проводится исследование места и роли гражданского общества в процессе создания европейских и украинской наций.

Выяснено, что на становление основ гражданского общества влияют этнонациональные особенности развития каждого государства и общественно-политический и правовой опыт. Также определено, что в процессе образования интеграционных связей нации важное место занимают механизмы гражданского общества. Они препятствуют нивелированию этничности или дискриминации и вырабатывают формы привлечения этнических групп к взаимодействию или неформальному общению.

В диссертации выделены этапы взаимодействия процессов становления гражданского общества и нации: осознание ценности свободы, национальной и гражданской идентичности; самоопределение как всеобщее волеизлеяние, декларирование национального интереса и идеи средствами гражданского общества; социально-политическое обоснование нации.

Определено, что в условиях глобализации и европейской интеграции необходимо привлекать институты гражданского общества к решению межнациональных проблем.

На основе проведенного анализа особенностей этнонационального развития Украины автор акцентирует внимание на закономерности процессов восстановления правовой традиции уважения свободы человека, его волеизъявления и формирования культуры междуэтнического общения. Утверждение институтов и принципов гражданского общества будут оказывать содействие консолидации украинской наций. Важное значение имеют формирование национального самосознания населения, создание соответствующих условий для утверждения и обеспечения потребностей людей, выражения их свободы и гарантии гражданских прав, защита общих для всего общества интересов, формирование социального капитала гражданского общества.

Рассмотрены теоретико-правовые традиции гражданского общества в Украине. Определяется зависимость гражданской самоорганизации от национального опыта правотворчества и закрепления свободы и равноправия как основы национального мировоззрения. В диссертации отмечено, что отношения, связанные с национальной принадлежностью должны рассматриваться в правовом измерении. Констатируется потребность преодоления следствий тоталитарной антиправовой системы, восстановления этнокультурных и гражданских признаков украинского сообщества и дальнейшего правового обоснования вопросов развития национальными меньшинствами своих особенностей и нужд.

...