Легітимація як категорія феноменологічної соціології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут соціології Національної академії наук України

УДК 316.277

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Легітимація як категорія феноменологічної соціології

22.00.01 - теорія та історія соціології

Шульга Олександр Миколайович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор соціологічних наук, професор Тарасенко Валентин Іванович, Київський університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри історії та теорії соціології

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Судаков Володимир Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії та теорії соціології

кандидат соціологічних наук, Отрешко Наталія Борисівна, Міжнародний Соломонів університет, доцент кафедри соціології

Захист відбудеться «19» червня_ 2009 р. о _ 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.229.01. в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична 12, м. Київ.

Автореферат розіслано «8» травня __2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

дефініція феноменологічний легітимація соціологія

ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РОБОТИ

Актуальність теми. Можна констатувати, що в історії соціології вже давно назріла потреба в упорядкуванні та типологізації категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології. Така необхідність пояснюється принаймні трьома головними обставинами.

По-перше, типологія повинна стати ґрунтовним кроком до саморефлексії цієї гілки соціології, на основі чого тільки і можливий подальший розвиток її теорії.

По-друге, логічне упорядкування понять допоможе кращому розумінню цієї парадигми нефеноменологами та елімінації багатьох упереджень, що супроводжують ставлення до неї деяких соціологів, особливо вітчизняних.

По-третє, типологізація понять, що охоплюють феноменологічну соціологію як цілісну теоретичну конструкцію, вважаємо, сприятиме уточненню макроструктурної будови соціологічної науки, її загальної дисциплінарної форми.

Окремо слід вказати на четверту обставину - внутрішню потребу феноменологічної соціології в упорядкуванні та розвиткові її понять у зв'язку з розширенням епістемологічних горизонтів та необхідності створення феноменологічної концепції соціологічного пізнання, утвердження феноменологічного способу мислення в українській соціології.

Перші поняття, що, зрештою, перейшли до феноменологічної соціології, розробляли такі дослідники, як Е. Гусерль, Ф. Брентано та А. Бергсон.

Проблемою діалектики понять, їхнього переходу до статусу категорії (і навпаки) через виконання атрибутивних функцій займалися такі дослідники, як М.О. Булатов, М.Л. Злотіна, Є.В. Ільєнков, П.В. Копнін, В.І. Шинкарук та інші.

Безпосередню розробку категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології здійснив А. Шюц, якого справедливо вважають фундатором цієї парадигми в соціології. Прикладним втіленням феноменологічного способу пізнання, яке, до того ж, відкриває своє власне проблемне поле, переймався фундатор етнометодології - Г. Гарфінкель та його послідовники. Досить близькими за своєю проблематикою є теоретичні результати, отримані Г. Мідом, зокрема його розробки стосовно повсякденного знання, механізмів мислення, структур свідомості та прагматичного аспекту повсякденного життя, концепція первинних груп Ч. Кулі та прагматизм

Дж. Дьюі.

Серед українських дослідників, котрі аналізують проблеми феноменологічної соціології, слід назвати зокрема В.І. Кебуладзе та

В.Ф. Бурлачука.

Що ж стосується поняття «легітимація», то цим питанням присвятили свою увагу такі класики соціології, як М. Вебер, П. Бурдьє, Ю. Габермас і, головне, П. Бергер та Т. Лукман. Запропоновані цими двома соціологами концепція легітимації, в рамках їхньої соціології знання (феноменологічно інтерпретованої), концепція символічних універсумів, соціологічний аналіз релігії та мови становлять неабиякий інтерес.

Окремо слід виокремити теорію культурної гегемонії і ролі інтелігенції в суспільному житті А. Грамші, в якій міститься протоконцепт проблеми суспільної легітимації.

Однак, незважаючи на велику кількість праць з проблематики феноменологічної соціології, слід зазначити, що категоріально-поняттєвий апарат цього напряму соціології залишається малодослідженим як цілісна система, а поняття «легітимація» здебільшого трактується у політологічному сенсі.

То ж епістемологічна особливість проблемної ситуації полягає у незакінченості формування теоретико-методологічного рівня феноменологічної соціології, логічної непроясненості структури та внутрішніх зв'язків її категоріально-поняттєвого апарату, що спричиняють суперечність між теоретико-методологічними можливостями феноменологічної соціології та їх практичним втіленням в системі української соціологічної науки.

Усе це має місце на тлі досить високої популярності цієї течії соціології. Особливо на теренах колишнього Радянського Союзу, де цю парадигму соціологи «відкрили» порівняно недавно і дуже активно використовують її термінологію. Та разом з тим початковий смисл та роль цих понять залишаються нерозкритими.

З проблемної ситуації випливає наукова проблема: в чому полягають логіко-гносеологічна роль, функції та значення категорії «легітимація» в феноменологічній соціології, з огляду на необхідність організації її категоріально-поняттєвого апарату.

Засобом для вирішення дослідницької проблеми у нашій дисертації став аналіз поняття «легітимація» під кутом зору, який дає змогу не лише отримати нову концепцію легітимації (соціологічно інтерпретовану), а, що найголовніше, переосмислити увесь категоріально-поняттєвий апарат феноменологічної соціології, з огляду на нові зв'язки у рамках цієї системи та обґрунтувати перспективи розвитку цієї теорії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації не пов'язана з науковими планами організації, де робота виконана.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розгортання нової концепції легітимації - феноменологічно інтерпретованої на основі поняття «легітимація», обґрунтованого, як категорія феноменологічної соціології. У такий спосіб стає можливим переосмислити вже наявний теоретичний рівень феноменологічної соціології та дати поштовх подальшому розвиткові теорії цієї соціології як особливої гілки соціологічної науки. Відповідно до цієї мети у роботі поставлено такі завдання:

- проаналізувати «протосоціологічний» етап становлення феноменологічної соціології, уточнити її початкові категоріально-поняттєві зв'язки та дефініції;

- типологізувати категоріально-поняттєвий апарат феноменології

Е. Гусерля з виділенням логіки, за якою він вибудував свою концепцію;

- реконструювати категоріально-поняттєвий апарат концепції «конститутивної феноменології природної настанови» А. Шюца на предмет з'ясування логіко-гносеологічної ролі центральних категорій;

- здійснити аналіз «посткласичного» етапу розвитку феноменологічної соціології (П. Бергер та Т. Лукман);

- простежити еволюцію гносеологічного статусу поняття «легітимація» в соціологічному теоретизуванні;

- проаналізувати процес легітимації в онтологічному та гносеологічному вимірах;

- розгорнути власну авторську концепцію легітимації.

Об'єкт дослідження - категоріально-поняттєвий апарат феноменологічної соціології.

Предмет дослідження - логіко-гносеологічні особливості еволюції поняття «легітимація» в категоріально-поняттєвій системі феноменологічної соціології.

Методи дослідження. З огляду на об'єкт, предмет та мету роботи у ній використано такі загальнонаукові методи: логічний та історичний аналіз (для виявлення та еволюції понять і категорій в межах феноменологічного способу мислення), синтез (для виведення нових дефініцій і взаємозв'язків, що мають відповідний евристичний та методологічний потенціал), типологізація (для системного представлення вже наявного категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології і логічних зв'язків у його структурах).

Теоретико-методологічною базою дослідження є концепції фундаторів феноменологічної парадигми у філософії та соціології, їхніх послідовників та учнів, а також класична та новітні соціологічні концепції легітимації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці онтологічного змісту, гносеологічних функцій, ролі та значення поняття «легітимація» у системі категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології, а також розгортання авторської концепції легітимації, згідно з якою поняття «легітимація» демонструє певний теоретико-методологічний та евристичний потенціал для подальшого розвитку феноменологічної соціології. Внаслідок розв'язання поставлених дослідницьких завдань досягнуто результатів, які відзначаються такою науковою новизною:

- уперше в історії вітчизняної соціологічної науки типологізовано категоріально-поняттєвий апарат феноменологічної соціології, в результаті чого отримано типологію основних понять та категорій цієї науки, що складається з шести груп - операціональної, релевантності, семантичної, епістомелогічної, онтологічної, гносеологічної; уточнено гносеологічний статус поняття «легітимація», його роль та функції у структурах феноменологічної соціології;

- простежено еволюцію основних феноменологічних понять та категорій в історико-соціологічному контексті, їх роль і гносеологічний статус, внаслідок чого встановлено: а) існування потреби у доповненні системи понять феноменологічної соціології новими категоріями, оскільки інтерсуб'єктивна реальність змінюється набагато швидшими темпами, аніж наука, що її вивчає;

б) факт незавершеності категоріально-статусного становлення поняття «легітимація»;

- уточнено логіко-гносеологічні зв'язки між поняттями «життєсвіт», «соціальна дія», «релевантність», «смисл», «запас знання», «інтерсуб'єктивність», «природна настанова», «теоретична настанова» (як центральними категоріями) та ін., внаслідок чого з'ясовано підстави координаційних залежностей в структурах категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології;

- представлено новий образ життєсвіту, який на відміну від класичного зображення містить у собі характеристики, зафіксовані крізь призму різнорівневих легітимаційних процесів в інтерсуб'єктивній реальності (інтегральність, сконструйованість, легітимованість та інші);

- обґрунтовано поняття «символічний універсум» як універсальну інтепретативну схему пояснення інтерсуб'єктивних процесів і явищ: а) рівень усталених смислів: для розуміння нових явищ і процесів в інтерсуб'єктивній реальності; б) рівень інтерпретації: містить способи та процедури інтерпретації; в) рівень пояснення: містить типи пояснення;

- визначено поняття «культурна гегемонія», як фіксацію ролі домінуючого символічного універсуму в тій чи іншій соціальній системі, залежно від спроможності утверджувати через вертикальну та горизонтальну легітимацію свої базові смисли, щодо типу суспільного устрою, доступу до влади, ресурсів та життєвого комфорту;

- розгорнуто авторську концепцію легітимації, що поєднує дві аналітичні площини - онтологічну та гносеологічну - і відкриває нові горизонти подальшого розвитку феноменологічної соціології. З огляду на категоріальні функції поняття «легітимація», які воно виконує - методологічну, евристичну, синтетичну та логічну - «легітимацію» обґрунтовано як базову категорію феноменологічної соціології, як багаторівневий процес, що іманентний конструюванню соціальної реальності, як переведення у дорефлексивне поле базових смислів того чи іншого символічного універсуму;

- підготовлено певні методологічні засади, що дають змогу зайнятися розробкою методик феноменологічних досліджень специфіки інтерсуб'єктивної реальності в України.

Практичне значення одержаних результатів. Результати, отримані в даному дослідженні, дають змогу певною мірою переосмислити вихідні теоретико-методологічні та логіко-поняттєві засади феноменологічної соціології. Вони забезпечують можливість її подальшого розвитку. Зокрема, вирізняється перспектива розгортання нової концепції життєсвіту - фундаментальної категорії феноменологічної парадигми - через призму концепції легітимації, у світлі якої життєсвіт постає як точка перетину вертикального та горизонтального різновидів легітимації.

Отримані результати не обмежуються рамками суто феноменологічного аналізу. Вони відзначаються безпосереднім зв'язком із загально-соціологічним теоретизуванням, бо в багатьох аспектах виконаних у роботі дослідницьких завдань вони виходять за межі феноменологічної парадигми (тлумачення процесу соціалізації, відносин між соціальними групами тощо). До того ж результати дослідження можуть бути застосовані як методологічна база для соціальних і політичних технологій та соціальної інженерії.

Результати дисертації можуть бути використані у практиці викладання курсів: «Феноменологічна соціологія», «Соціологічна теорія», «Соціологія політики», «Соціологія мас-медіа», «Соціологія освіти», «Основні напрями розвитку сучасної теорії в соціології».

Особистий внесок здобувача. Усі публікації написані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати були апробовані на міжнародному семінарі «Прикладна феноменологія» (Констанца, 2008), конференції «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (Донецьк, 2009).

Публікації. Основні положення дисертації передано в 3-ох статтях у провідних наукових фахових виданнях, одній статті у інших виданнях та тезах однієї доповіді.

Структура дисертації. Робота містить вступ, 2 розділи, висновки, список використаних джерел. Обсяг основної частини 156 с.; список використаних джерел (214 найменувань) охоплює 18 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, подано дані про апробацію й публікації результатів дослідження.

Перший розділ «Типологія категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології» пропонує розгляд феноменологічної соціології на різних етапах її становлення. Встановлено, що гусерлівський аналіз з самого початку йшов у гносеологічному напрямі. Його мета - створення нової, до того ж особливої у своєму роді, теорії пізнання і всі центральні поняття його побудови («трансцендентальне Его», а згодом і «життєсвіт») розроблялися ним виключно у цьому ключі.

Виокремлено декілька логічних ліній, якими у своєму аналізі рухався

Е. Гусерль, та відповідних ним груп понять, які пізніше увійшли до соціологічного вжитку. Першою такою лінією є дослідження трансцендентального Его. Із нею пов'язана категорія «трансцендентальне Его» і поняття, які приводять до знаходження «чистої свідомості» («феноменологічна редукція»), слугують для опису його структур і властивостей («ноеза», «ноема», «інтенціональність»), та поняття, що описують механізми «чистої свідомості» («активний» та «пасивний» синтез, «внутрішня свідомість часу»).

Друга лінія ґрунтується на подоланні трансцендентального соліпсизму. Ідеться про те, що Гусерль вводить поняття «alter ego» та пов'язану із ним «аппрезентацію». У такий спосіб вчений підступає до проблематики інтерсуб'єктивності, що є третьою логічною лінією дослідження Его, яка приводить його до розуміння «життєсвіту», як спільно конструйованого, допредикативного простору існування трансцендентальних Его.

Втім, до поняття «життєсвіт» засновник трансцендентальної феноменології приходить і через четверту лінію. Гусерль прагнув побудувати нову теорію пізнання як інструмент для переосмислення вже існуючих наук.

У процесі такого переосмислення Е. Гусерль знову приходить до поняття «життєсвіту», об'єктивний аналог якого є не тільки спільним для усіх нас світом, а й основою для будь-якого пізнання. До того ж цю основу сучасні йому науки забули, замінивши її ідеалізаціями, і саме тому, за Гусерлем, вони переживали глибинну кризу. Виходом із неї мислилося повернення до життєсвіту.

Такого роду стисла типологія основних понять трансцендентальної феноменології Гусерля та їх логічного взаємозв'язку була попередньо необхідною, бо вона мала передувати аналізу категоріально-поняттєвого апарату як власне феноменологічного напрямку в соціології. Адже саме трансцендентальна феноменологія стала методологічною базою феноменологічної соціології, забезпечивши її основними поняттями та категоріями, як, наприклад, «інтерсуб'єктивність» чи «життєсвіт».

Тільки через прояснення початкової сфери використання цих та інших вищезгаданих понять можливе встановлення генетичних основ функціонування їх у межах філософії і соціології, прояснення еволюції їхнього змісту залежно від особливостей соціологічного застосування.

Можна констатувати, що система феноменологічної соціології А. Шюца містить у собі ряд понять та категорій, що виступають у ролі протоконцептів поняття «легітимація», а його аналіз, який він сам називав «конститутивною феноменологією природної настанови», може бути використаним як методологічна база дослідження проблем легітимації. Теоретична побудова

А. Шюца, що розглянута нами під кутом зору чотирьох атрибутивних функцій категорій, має таку структуру. Найпершою є операціональна група, яка пояснює процес суб'єктивного конструювання соціальної дії. Остання природно виступає центральною категорією цієї групи. Другу складову теоретичної схеми Шюца становлять групи релевантності. До неї належать три категорії (тематична, інтерпретаційна та мотиваційна різновиди релевантності), їхні зв'язки та підпорядковані поняття. Цей тип понять допомагає краще зрозуміти категорію «соціальна дія», а також такі поняття, як «соціальна поведінка» і «соціальний вплив». Крім того, системи релевантності використовуються для розуміння процесу організації «запасу знання» і, отже, вони пов'язані з епістеміологічною групою. У свою чергу семантична група, центральною категорією якої виступає поняття «смисл», кардинально доповнює дефініції головних понять операціональної групи і уможливлює перехід із суб'єктивного на інтерсуб'єктивний рівень пояснення.

З переходом на онтологічний рівень ми, нарешті, стикаємося з фундаментальною категорією «життєсвіт» та нерозривно пов'язаною із нею категорією «природна настанова». Обидві дають змогу піддати радикальному переосмисленню організацію соціального світу та методологію соціальних наук, що відбувається у останній - гносеологічній групі, центральною категорією якої стає «теоретична настанова».

На основі розглянутих центральних категорій феноменологічної соціології можемо виокремити інтегральне поняття цієї системи. Ним є «життєсвіт». Як і будь-яка інша категорія, це поняття виконує чотири основні функції: методологічну, бо задає проблемне поле і водночас пізнавальний інструмент; синтезу знань, бо акумулює у собі вже наявні категорії та поняття, і водночас евристичну функцію, адже є невичерпним джерелом знаходження нового знання; і, нарешті, логічну, бо специфічним чином упорядковує поняттєво-категоріальний апарат феноменологічної соціології. Інтегральною ж цю категорію робить п'ята функція - системоутворююча. Саме категорія «життєсвіт», а точніше відкриття Гусерлем особливої реальності, позначуваної даною категорією, задає напрям інтелектуального руху, який привів до появи феноменологічної парадигми у соціології.

На наступному етапі, який можна позначити терміном «посткласичний», феноменологічні поняття продовжують свою еволюцію вже відповідно до спрямованості аналізу, вчиненого послідовниками Шюца.

У результаті проведеного аналізу перед нами постає ланцюг понять та категорій, а також їх взаємозв'язки, які лягають в основу спроби переосмислення і подальшого розвитку феноменологічної методології: отримуємо знання про соціальну реальність, що конструюється та реконструюється самими індивідами, і водночас парадокс реіфікації; зрозуміти останнє уможливлює концепція діалектичного зв'язку між актором та суспільством, який описується поняттями екстерналізації, об'єктивації та інтерналізації; розгортаємо концепцію легітимації і через неї - символічних універсумів, їх боротьби та підтримання; ми отримуємо соціологічний аналіз релігії, як соціального утворення, що слугує інтересам соціальної системи, інтеграції її членів; і, звичайно ж, ми отримуємо тлумачення мови, як універсального медіуму передачі знання у всіх його формах, аналіз, що допомагає проникнути у глибинні рівні соціальності, прояснити феномен інтерсуб'єктивності. Більше того, цей аналіз дає змогу прояснити усі попередні процеси - об'єктивацію, легітимацію, закріплення та зміну символічних універсумів і, нарешті, вийти на перспективи подальшого розвитку феноменологічного способу мислення та феноменологічної соціології.

Встановлено початкові визначення та взаємозв'язки понять, які використовуються у подальшому аналізі, зроблено короткий огляд основних концепцій легітимації, найбільш детальною серед яких є запропонована Бергером та Лукманом. У цих авторів запозичено розуміння легітимації як процесу «пояснення» та «виправдання» існуючого суспільного ладу. До того ж, беручи за основу поняття «символічний універсум», нами розгорнуто власну концепцію, що доповнює та поглиблює наявну концепцію легітимації, а також допоможе обґрунтувати легітимацію як категорію. Особливе місце в аналізі було виділено нами для теорії Антоніо Грамші. Хоча він і не є феноменологом, до того ж не вживає поняття «легітимація», все ж його теоретичний доробок є надзвичайно цінним для авторського аналізу. Такі поняття, як «культурна гегемонія», «інтелігенція» відіграють важливу роль у його концепції. Кут зору, що задає система Грамші, відзначається значним евристичним потенціалом. Його синтезування із концепцією Бергера та Лукмана, переосмислення їх єдності, дає змогу досягти поєднання макро- та мікросоціологічного аналізу.

У другому розділі «Легітимація як процес та поняття» проаналізовано легітимацію на двох рівнях - онтологічному та гносеологічному. На першому легітимація розглядається як процес, на другому - як поняття. Осмислюючи легітимацію як процес, ми отримали концепцію, яку в узагальненому вигляді можна викласти так: у суспільстві завжди співіснують символічні універсуми, які визначено як замкнуті смислові системи, що мають власні матриці бачення та інтерпретації інтерсуб'єктивних (соціальних) подій чи явищ, задають межі комунікації та інтерпретації. Саме існування символічних універсумів зумовлене як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Останні, насамперед, полягають у потребі індивіда в заданій інтерпретативній схемі, системі координат, які допомагають йому осягнути соціальний світ, існуючі в ньому статусні взаємодії, а також у подоланні страху індивіда перед хаосом.

Об'єктивна необхідність у символічному універсумі зумовлена прагненням соціальної системи до стабільності, досягти якої дає змогу саме символічний універсум, що задає рамки комунікації, уніфікує та впорядковує соціальну реальність для акторів.

У соціальній системі завжди співіснують декілька універсумів, які знаходяться у перманентній боротьбі за домінування їх смислів та найбільшу поширеність у суспільстві. Останнє ми визначили як культурну гегемонію, а символічний універсум, що має цю гегемонію, - домінуючим. Натомість універсуми-конкуренти - альтернативними.

І перший, і другі здійснюють вертикальну легітимацію, що полягає у трансляції відповідних смислів, які пояснюють та виправдовують існуючі статусні взаємодії, переводячи їх до природної настанови чи, навпаки, підривають самозрозумілість та обґрунтованість існуючого соціального ладу.

Головними інститутами, що пов'язані з вертикальною легітимацією, є освіта та медіа, які безпосередньо транслюють відповідні смисли, та мова, що є медіумом цієї трансляції. Тоді як з горизонтальною легітимацією пов'язані сім'я та найближче оточення індивіда, з якими він вступає у Ми-зв'язки. На цьому рівні відбуваються глибинні процеси, безпосередні зіткнення протилежних смислів різних універсумів - «молекулярні війни».

З огляду на отримані результати, феноменологічну адаптацію в межах концепції легітимації деяких основних понять та категорій (як-то «культурна гегемонія», «молекулярні війни»), можна перейти до розгляду легітимації як поняття. Проведений аналіз показує, що «легітимація» має безпосередній зв'язок із основними поняттями феноменологічної соціології, вона відіграє специфічну роль у цій системі і виконує атрибутивні функції категорії, а, отже, є категорією. Відтак феноменологічні поняття перебувають із нею у відносинах субординації. Ця категорія здійснює логічну та синтетичну функцію, несе у собі величезний евристичний потенціал, а тому, вважаємо, має стати методологічною базою подальшого розвитку феноменологічної соціології. Завдяки ній ми отримуємо нові перспективи аналізу та точку зору на старі поняття.

ВИСНОВКИ

У висновках роботи підсумовуються результати дослідження ролі та значення поняття «легітимація» у системі феноменологічної соціології.

Отримано зображення процесу становлення феноменологічної соціології, починаючи від її «філософського» етапу (теоретичний доробок Е. Гусерля), «класичний» етап (система А. Шюца) та закінчуючи «посткласичним»

(П. Бергер та Т. Лукман). Здійснено типологізацію категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології із виділенням шести груп понять та центральних категорій, їхніх взаємозв'язків та залежностей: операціональна група, центральною категорією якої є «соціальна дія»; група релевантності, яка має три категорії («тематична», «інтерпретаційна» та «мотиваційна» релеватність); семантична група, центральною категорією якої є «смисл»; епістеміологічна група із центральною категорією «запас знання»; онтологічна група, де центральною категорією є «життєсвіт»; і нарешті гносеологічна група, центральною категорією якої стає «теоретична настанова».

У результаті аналізу категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології виділено інтегральну категорію - «життєсвіт», яка, окрім чотирьох атрибутивних функцій, виконує ще й п'яту - системоутворюючу.

На основі залучення теоретичних розробок А. Шюца, П. Бергера та

Т. Лукмана, А. Грамші та інших вчених, розгорнуто авторську концепцію легітимації, що покликана описати та пояснити глибинні соціальні процеси. Легітимація отримує таку дефініцію: це складний, багаторівневий процес пояснення та виправдання існуючих соціальних відносин, кінцевою метою якого є переведення пануючого символічного універсуму та його смислів у розряд нерефлексованих, включення їх до природної настанови.

Проведена робота відкриває низку нових перспектив аналізу. Усі вони є проблемами, що потребують подальших досліджень. Коротко охарактеризуємо їх:

1. Аналіз повсякденних інтеракцій, їх ретельне описання отримують новий зріз дослідження. У Ми-зв'язках, до яких з необхідністю вступає кожен нормальний член суспільства, концепція легітимації дає змогу побачити тло. Тло, яке невідворотно переслідує ці інтеракції. Ми говоримо про символічні універсуми, носіями котрих є актори. Питання лише в тому, носіями якого з універсумів вони є, - домінуючого чи альтернативних. Рутинні Ми-зв'язки відтак можна аналізувати і по-іншому - з точки зору належності/неналежності учасників цих відносин до одного і того ж символічного універсуму (наприклад панівного). Отже, такі випадки, як неконгруентність систем релевантості акторів, недієвість звичних «рецептів» вирішення проблем, необхідність утворення нових типів у індивідуальному запасі знання можуть бути пояснені саме з точки зору існування різних символічних універсумів, які стикаються у повсякденності. А Ми-зв'язки якраз і постають, як це поле битви. Саме в рамках цих зв'язків відбуваються «молекулярні війни» - зіткнення протилежних смислів стосовно існуючих статусних взаємодій. То ж аналіз буденного рівня допомагає віднайти рушійні сили соцієтальних процесів, повсякденність виступає їхнім дзеркалом.

2. Нового тлумачення зазнають основні феноменологічні поняття та категорії, як-то «системи релевантності», «запас знання», «смисл» та інші. Таке відбувається завдяки органічному синтезові мікро- та макросоціологічного аналізу, що привносить концепція легітимації. Те, що не цікавило Шюца, і те, що намагалися охопити у своєму аналізі його учні Бергер та Лукман, - дає змогу дослідити легітимацію як багаторівневий процес, іманентний соціальному життю. Через аналіз вертикальної легітимації ми можемо по-новому поглянути на те, яким чином формується інтерпретативна релевантність актора та його запас знання, а також смисли, що туди привносяться.

3. І головне, свою нову концепцію отримує поняття «життєсвіт». Ця фундаментальна категорія може і повинна бути переосмислена та переінтерпретована через категорію «легітимація». Через останню сам життєсвіт постає як точка перетину вертикальної та горизонтальної легітимації, як інтерсуб'єктивна реальність, що є продуктом та джерелом зміни соціальної системи. Відтак, легітимація мислиться як інтегральна характеристика конструювання життєсвіту, що поєднує дві його головні характеристики - інтерсуб'єктивність та інституціоналізованість. Вона також уможливлює спробу по-новому поглянути на тісно пов'язану із поняттям «життєсвіт» категорію - «природна настанова». Ми отримуємо можливість зрозуміти ґенезу цього модусу свідомості, що зумовлює некритичне сприйняття оточуючого соціального світу, через аналіз різних рівнів легітимації та боротьбу символічних універсумів. Природна настанова постає як мета панівного універсуму для утвердження культурної гегемонії, а, отже, і як об'єкт впливу. Водночас вона є об'єктом «атаки» для альтернативних універсумів.

За таких умов поняття «легітимація» демонструє не лише чотири атрибутивні функції, притаманні будь-якій категорії, а й особливе місце у структурах феноменологічної соціології. Воно єдине знаходиться із інтегральною категорією «життєсвіт» у відносинах не субординації, а координації, збагачуючи та оновлюючи її дефініцію.

4. Категорія «легітимація» відкриває нові обрії теоретизування не лише у межах феноменологічної соціології. На нашу думку, дуже плідним стане її застосування і для загальносоціологічної теорії. Вже перше знайомство із концепцією легітимації демонструє її безпосередній зв'язок із такими фундаментальними соціологічними категоріями, як «соціальна реальність», «статусні взаємодії», «соціальний інститут», «соціалізація», «соціальна система» та інші.

Зокрема, боротьба символічних універсумів за культурну гегемонію може бути залучена як аргумент для пояснення глибинних суспільних механізмів, що призводять до збереження чи зміни соціальної системи. Вертикальна та горизонтальна легітимація допомагають по-новому поглянути на процеси соціалізації та роль при цьому соціальних інститутів.

Звичайно, це лише неповний перелік нових перспектив аналізу, які відкриває категорія «легітимація». Можна з упевненістю стверджувати, що її евристичний потенціал є значним не лише для феноменологічної соціології, а й для усієї соціологічної теорії. Цією розвідкою ми хотіли б відкрити нові шляхи теоретизування.

Повертаючись же до нашої безпосередньої мети - обґрунтування «легітимації» як категорії, ми можемо підсумувати, що вона дійсно такою є, про що свідчать визначені нами головні її атрибути. Більше того, категорія «легітимація» не лише виконує методологічну, евристичну, синтетичну та логічну функції, а й претендує на особливе місце у межах феноменологічної парадигми. Через переосмислення поняттєво-категоріального апарату, вона може претендувати в майбутньому (подібно до категорії «життєсвіт») на статус системоутворюючої - інтегральної категорії феноменологічної соціології та одного з найважливіших соціологічних понять.

На завершення, окрім вищезгаданих перспектив, що відкриває наше дослідження, приведемо ще кілька. На нашу думку, нова концепція легітимації, що має дати поштовх розвиткові теорії феноменологічної соціології, повинна також сприяти і утвердженню феноменологічного способу мислення в українській соціології. До того ж вона відкриває шлях до подальшої розробки концепції феноменологічного соціологічного пізнання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шульга О. Деякі теоретичні та практичні аспекти суспільної легітимації // Соціальні виміри суспільства. - К.: Інститут соціології НАН України. - 2006. - Випуск 9. - С. 110-119.

2. Шульга О. Функція легітимації у процесі конструювання життєвого світу // Соціальні виміри суспільства. - К.: Інститут соціології НАН України. - 2007. - Випуск 10. - С. 88-97.

3. Шульга О. Типологія категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2007. - № 4. - С. 119-131.

4. Шульга О. Типологія категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології (Продовження) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2008. - № 4. - С. 119-147.

5. Шульга О.М. Аналіз соціальних комунікацій: феноменологічна перспектива // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. - Т. Х. - Вип. 116. «Соціологія державного управління». Серія «Спеціальні та галузеві соціології». - Донецьк: ДонДУУ, Східний видавничий дім, 2009. - С. 113-118.

6. Shulga A. Legitimization as a category and a process. - Режим доступу: http://www.uni-konstanz.de/soziologie/archiv2/workshop/abstracts.htm.

АНОТАЦІЯ

Шульга О.М. Легітимація як категорія феноменологічної соціології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 - теорія та історія соціології. - Інститут соціології НАН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена теоретико-методологічним проблемам феноменологічної соціології. Здійснено типологізацію категоріально-поняттєвого апарату цієї теоретичної системи з уточенням логічних взаємозв'язків, що існують в її структурі між різними групами понять. Піддано комплексному аналізу поняття «легітимація». В результаті розроблено нову концепцію легітимації, що містить в собі зображення двох типів символічних універсумів, поняття «культурна гегемонія», «молекулярні війни» та «життєсвіт». У ній же поняття «легітимація» обґрунтовано як категорію, що відіграє особливу функціональну роль в системі феноменологічної соціології.

Ключові слова: легітимація, феноменологічна соціологія, життєсвіт, природна настанова, символічний універсум, культурна гегемонія, «молекулярні війни».

АННОТАЦИЯ

Шульга А.Н. Легитимация как категория феноменологической социологии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.01 - теория и история социологии. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим проблемам феноменологической социологии. Осуществлена типологизация категориально-понятийного аппарата этой теоретической системы с уточнением логических взаимосвязей, которые существуют в ее структуре между разными групами понятий. Комплексному анализу подвергнуто понятие «легитимация». В результате разработана новая концепция легитимации, которая содержит в себе изображение двух типов символических универсумов, понятие «культурная гегемония», «молекулярные войны» и «жизненный мир». В ней же понятие «легитимация» обосновано в качестве категории, которая играет особую функциональную роль в системе феноменологической социологии.

Ключевые слова: легитимация, феноменологическая социология, жизненный мир, естественная установка, символический универсум, культурная гегемония, «молекулярные войны».

ANNOTATION

Shulga O.M. Legitimization as a category of phenomenological sociology. - Manuscript.

Thesis for Candidate's Degree in Sociology, specialization 22.00.01 - theory and history of sociology. - Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to the theoretical problems and development of phenomenological sociology. In order to clarify gnosiological interconnections between different groups of concepts within this system, an author made a typology of its category-conceptual apparatus. As a result he marked out six groups of concepts and their central categories: “social action”, “relevance”, “meaning”, “stock of knowledge”, “life-world” and “theoretical attitude”. It was a first step. The second was examination of the concept “legitimization”. It is explained on the two levels - ontological and gnosiological.

On the ontological level “legitimization” is treated as a process. To understand it better, an author used to other concepts - “symbolic universe” and “cultural hegemony”. The symbolic universe can be defined as a finite system of meanings, which proposes its own matrix of view and interpretation of intersubjective (social) processes and phenomena. The symbolic universe establishes the boundaries of communication and interpretation. The existence of the universe can be explained both by objective and subjective need - the pursuit of a social system of stability, and a necessity of an interpretative schema for individuals, that unifies and orders social reality.

Cultural hegemony is a recognition of the majority of the members of society, of existing status relations, communicative patterns and the respective distribution of scarce resources (power, social prestige, material benefits and knowledge). Moreover, these status relations are accepted by the social actors in a non-critical way, as taken for granted - they are part of the natural attitude.

So, legitimization can be defined as a process of explanation and justification of existing social and status relations. The final aim of these, is the maintenance of the cultural hegemony of the symbolic universe by turning its system of meanings into something that is taken for granted - making it a part of the natural attitude of the social actor.

The symbolic universe, that obtains cultural hegemony, is a dominant universe, its rivals - alternative universes. Both dominant and alternative universes create a vertical legitimization - a transition of meanings, which explain and justify existing status relations, transferring them to the field of natural attitude or, on the contrary, undermine the existing social order as something that is taken for granted.

The main institutes connected with vertical legitimization are education and mass-media, which carry out the direct transition of definite meanings, and language, which is a medium of this transition. Family and milieu are connected with the horizontal legitimization. With their members the actor participates in varied and stable interactions, which can be called We-relations. On this level fundamental processes of direct collision of opposite meanings of different symbolic universes occur - molecular wars.

The point of intersection of vertical and horizontal legitimization, both of which aim to transfer and preserve basic meanings as something that is taken for granted, is the life-world.

On the third step an author moved from the ontological level of analysis on to the gnosiological one and examined legitimization not only as a process, but also as a concept, its place and role within the phenomenological sociology and perspectives of such an analysis.

After the analysis of legitimization as a process, it became clear that this concept is directly connected to the fundamental category of phenomenological sociology - “life-world”. It can be considered an integral characteristic of the construction of life-world. It is also connected with another category - “natural attitude”, because the final aim of vertical legitimization is that basic symbols of the symbolic universe are taken for granted. This concept opens a new perspective for the analysis of the formation of relevance systems and a stock of knowledge as well as interactions on the level of We-relations, the process of construction of common meanings and intersubjectivity in general.

For all this reasons an author made a conclusion, that “legitimization” can be defined as a category, as the most general concept. It means, that it sets a direction of the analysis, introduces into the system of phenomenological sociology new concepts and further clarifies already existing concepts. It also synthesizes previous theoretical results, serves as source of a new knowledge and orders concept-category apparatus.

Key words: legitimization, phenomenological sociology, life-world, natural attitude, symbolic universe, cultural hegemony, «molecular wars».

Размещено на Allbest.ru

...