Категорія "інтерес" як об’єкт протосоціологічної та соціологічної рефлексії

Размещено на http://www.allbest.ru

ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Александров Денис Валентинович

УДК 316.2+316.628

КАТЕГОРІЯ «ІНТЕРЕС» ЯК ОБ'ЄКТ ПРОТОСОЦІОЛОГІЧНОЇ ТА СОЦІОЛОГІЧНОЇ РЕФЛЕКСІЇ

22.00.01 - теорія та історія соціології

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор соціологічних наук Мартинюк Ігор Орестович, Інститут соціології НАН України, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Судаков Володимир Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри теорії та історії соціології;

кандидат соціологічних наук Міщенко Михайло Дмитрович, заступник директора соціологічної служби Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальна необхідність соціологічного дослідження інтересу викликана підвищенням в сьогоденному українському соціумі ролі механізмів саморегуляції й самоорганізації, зростанням рівня прагматизму й індивідуалізму, що зумовлює попит у теоретичних побудовах, здатних адекватно пояснювати сучасні процеси формування і реалізації інтересів соціальних суб'єктів. В історії соціальної і соціологічної думки Платон, Аристотель, К.Гельвецій, Т.Гоббс, Г.Гегель, К.Маркс, М.Вебер, Г.Ратценхофер, М.Мерло-Понти, Р.Макайвер, П.Бурдьє, Ю.Хабермас, Н.Пуланзас та ін. активно зверталися до вивчення інтересу як детермінаційного чинника індивідуальної та соціальної активності, пропонуючи концептуально різні моделі пояснення цього явища. У зв'язку з цим слід вказати на наявність методологічних протиріч та наукових дискусій стосовно розуміння змісту та характеру застосування інтересу як соціологічної категорії. інтерес соціологія категорія радянський

За останні роки категорія «інтерес» застосовується соціологами не лише для позначення однієї з мотиваційних підстав соціальної дії, але й для характеристики певних «меж» соціальної практики, а також міри участі суб'єктів у соціальній взаємодії. Така багатозначність змісту визначила позицію низки вчених (Р.Арон, Дж.Меєр) стосовно необхідності виключення категорії «інтерес» із поняттєво-категоріального апарату соціології. Однак також існує більш плідна, на нашу думку, позиція (Р.Сведберг, М.Пайлон), згідно з якою різні соціологічні інтерпретації інтересу тільки актуалізують потребу в його теоретичному дослідженні, вказують на необхідність наукового обґрунтування інтересу як повноправної соціологічної категорії.

Незважаючи на активне звернення наукового істеблішменту до аналізу людських інтересів, теоретико-соціологічні дослідження категорії «інтерес», її методологічних, евристичних та пояснювальних можливостей розпочинаються переважно з другої половини ХХ ст. В царині американської та європейської соціології категорію «інтерес» розробляли М.Пайлон, А.Хіршман, Дж.Хайльброн, Х.Ноєндорф, Е.Орт, А.Раффельт, Р.Сведберг, Ф.Щюрман.

Зокрема, Р.Сведберг та А.Хіршман звертаються до аналізу історії становлення категорії «інтерес» у соціально-політичному контексті. М.Пайлон, Ф.Щюрман, Дж.Хайльброн наголошують виняткову властивість цієї категорії слугувати для позначення як раціональної інтенції, мотиваційного чиннику, так і певного «обмеження» соціальної практики, міри участі суб'єктів в соціальній взаємодії. А.Раффельт розробляє категорію «інтерес» в контексті її співвідношення з категорією «відчуження». Е.Орт та Х.Ноєндорф, піддаючи критиці економічну (психологічну) редукцію змісту соціологічної категорії «інтерес» до вигоди (спрямованості свідомості), вказують на переваги більш «гнучкої», соціологічно зрозумілої категорії «інтерес» в термінах соціальної взаємодії, практичного ставлення суб'єкта до соціальної дійсності.

У радянській соціології (70-ті рр. ХХ ст.) епістемологічні дослідження інтересу подано переважно в працях А.Здравомислова, Г.Глезермана, А.Гендіна, Г.Гака, В.Нестерова, В.Трипольського, А.Ханіпова в марксистській інтерпретації. За останні роки визначенню інтересу як соціально-філософській та соціологічній категорії присвячені праці А.Сьоміна, В.Бернацького, М.Гнилицького, В.Сіренко.

Як засвідчує аналіз соціологічної літератури, теоретичні та історичні дослідження категорії «інтерес» в соціології становлять обмежене коло наукових праць. Окрім тривалої дискусії в радянській соціології стосовно змісту категорії «інтерес» (70-ті рр. ХХ ст.) з появою визначення інтересу у «Великій Радянській Енциклопедії» (1972) та вузького переліку зарубіжних публікацій (кінець ХХ - початок ХХІ ст.) немає дослідження, яке в історичному і гносеологічному аспектах системно б розкривало ґенезу категорії «інтерес» з урахуванням характеру її застосування в соціології.

Визнаючи теоретичне і практичне значення наявних розроблень, проблема визначення змісту соціологічної категорії «інтерес» з комплексним обґрунтуванням її методологічних, логіко-теоретичних, евристичних та інтерпретативних можливостей залишається не вирішеною. Зокрема, залишаються не встановленими чинники, що зумовлюють різні трактування категорії в соціології, знецінюють або навпаки збільшують її пояснювальний потенціал в історико-соціологічному контексті. Також слід вказати на відсутність узгоджених позицій вчених щодо розуміння функціональної значущості категорії «інтерес» у сучасній соціології.

Таким чином, наявність дискусій і теоретико-методологічних дилем у соціологічному розумінні інтересу свідчить про важливу наукову проблему сучасної соціологічної теорії, яка відображає суперечність між наявним знанням про інтерес та потребою в обґрунтуванні гносеологічних можливостей та функціональної значущості категорії «інтерес» в контексті історико-соціологічного дослідження ґенези інтересу як соціологічної категорії.

Оскільки наукова проблема має комплексний характер, ми обмежилися дослідженням наступних трьох аспектів проблеми: 1) узагальнення концептуальних значень, яких набувало поняття «інтерес» в історії розвитку соціальної думки; 2) вивчення ґенези категорії «інтерес», еволюції її змісту та специфіки застосування в соціології; 3) виявлення евристичного, методологічного і пояснювального потенціалу категорії «інтерес» та характеру його реалізації в сучасній соціології.

Запропонована тема дисертації зорієнтована на системне історико-теоретичне дослідження становлення та розвитку соціологічної категорії «інтерес», враховує обґрунтування функціональності та гносеологічних можливостей цієї категорії в соціології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов'язана з плановою темою Інституту соціології НАН України «Соціальні інтереси в динаміці міжгрупових і міжособистісних взаємодій» (0107U005876). Роль автора полягала у дослідженні історико-теоретичних аспектів становлення категорії «інтерес» в соціології.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - здійснити історико-теоретичний аналіз ґенези інтересу як соціологічної категорії. Досягнення поставленої мети обумовило постановку і вирішення таких дослідницьких завдань:

- проаналізувати еволюцію поняття «інтерес» у соціальних вченнях, диференціацію його змісту в основних суспільствознавчих науках;

- надати історико-теоретичний аналіз становлення та розвитку інтересу як соціологічної категорії;

- встановити предметне поле застосування категорії «інтерес» у західній соціологічній теорії;

- виявити особливості концептуалізації інтересу у дореволюційній, радянській і пострадянській соціології;

- встановити змістову специфіку соціологічної категорії «інтерес» та з'ясувати чинники модифікації її значень;

- визначити функціональну роль категорії «інтерес» в соціологічних дослідженнях;

– виявити пояснювальний потенціал соціологічної категорії «інтерес».

Об'єкт дослідження - категорія «інтерес» у системі соціального знання.

Предметом дослідження є процес концептуалізації інтересу в протосоціології та соціології, ґенеза соціологічної категорії «інтерес».

Методами дослідження, враховуючи узагальнюючий характер роботи та специфіку поставлених завдань, є загальнонаукові методи. Методи аналізу, індукції та порівняльний аналіз використовувалися у першому розділі для обґрунтування специфіки змісту категорії «інтерес» в різних суспільних науках, у другому та третьому розділі в контексті типологізації соціологічних трактовок інтересу. Методи синтезу і дедукції використовувалися в обґрунтуванні інтересу як загальносоціальної категорії. Метод формалізації застосовувався переважно у третьому розділі в контексті побудови теоретичної конструкції, що дає можливість прослідити та зафіксувати істотні характеристики інтересу як категорії. У дослідженні історії становленні інтересу як наукової категорії було застосовано методи історичної реконструкції, інтерпретації, ідеалізації, функціонального пояснення. В обґрунтуванні специфіки змісту категорії «інтерес» був застосований концептуальний аналіз (лінгвістичний аналіз категорії). Теоретичним підґрунтям дослідження слугували ідеї, що містяться у працях як класиків соціології (К.Маркса, М.Вебера, Ф.Тьоніса, Г.Зіммеля), так і сучасних провідних соціологів (П.Бурдьє, Н.Пуланзас, Н.Луман, М.Фуко, Ю.Хабермас, А.Здравомислов).

Наукова новизна дослідження. Вперше в українській соціології виявлено характер становлення, історію розвитку та гносеологічні можливості соціологічної категорії «інтерес». Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в наступних положеннях:

- Систематизовані та конкретизовані наукові уявлення про зміст категорії «інтерес» в соціології. Теоретичними аргументаціями щодо набуття поняттям «інтерес» категоріального статусу є обґрунтування його методологічної, евристичної, логіко-теоретичної функції та функції синтезу знань. Денотативний зміст (семантичне ядро) соціологічної категорії «інтерес» характеризується значенням «спрямованості» як проекції потреби суб'єкта на можливості її задоволення. Комунікативний зміст (семантичне поле) категорії представлено спектром значень: «вигода», «спрямованість уваги», «орієнтація», «міра участі», «межі соціальної практики», що вказують на застосування категорії «інтерес» з різних теоретико-методологічних позицій та ілюструють актуалізацію певного з її значень.

- Встановлено, що основними напрямами становлення, розвитку і подальшої інтерпретації категорії «інтерес» в соціології є: прагматико-утилітаристський (Дж.Хоманс, П.Блау, М.Олсон, Дж.Коулмен), екзистенціалістський (М.Мерло-Понті, П.Бергер, Т.Лукман), ціннісно-мотиваційний (М.Вебер, Р.Макайвер, Р.Перрі), статусно-інституціональний (Т.Парсонс, Р.Мертон), конфліктологічний (К.Маркс, Р.Дарендорф, Л.Козер, Н.Пуланзас, І.Валерстайн), релятивістсько-символічний (Ф.Тьоніс, Дж.Мід, А.Шютц), пізнавально-інноваційний (Ю.Хабермас, Ж.Дельоз, Ф.Гваттарі) напрями.

- Доведено, що вже в класичних соціологічних концепціях категорія «інтерес» застосовується як одна із основних, але найбільша актуалізація її гносеологічного потенціалу простежується в соціології модерну і постмодерну. Соціологічна класика заклала основи застосування категорії «інтерес» в зображенні прагнень (орієнтацій) соціальних суб'єктів. Соціологія модерна поглибила та збагатила зміст категорії новими інтерпретаціями в позначенні матеріальних прагнень, спрямованості свідомості, ціннісної диспозиції, статусного атрибуту. Соціологія постмодерна широко оперує категорією «інтерес» в позначенні «чистого зв'язку» як єдності (розмежування) культурної позиції, життєвої історії, характеру споживання, володіння інформацією, довіри, а також для позначення ціннісно-раціонального вибору можливостей і шансів, ілюструючи адаптацію суб'єкта до соціальних реалій.

- Встановлено, що категорія «інтерес» в соціології набуває евристичного потенціалу, який реалізується в позначенні: 1) чинника соціального прогресу (К.Маркс, Ф.Енгельс, Г.Спенсер, М.Вебер, Р.Дарендорф, Л.Козер, П.Сорокін, Т.Парсонс, Д.Белл, Ю.Хабермас, П.Бурдьє, П.Штомпка); 2) структурального елементу соціальних спільнот (К.Маркс, Ф.Енгельс, Г.Зіммель, Р.Дарендорф, Дж.Мід, Н.Пуланзас, Ю.Хабермас, Дж.Коулмен, П.Бурдьє); 3) чинника ціннісно-нормативної організації суспільства (Е.Дюркгейм, Т.Парсонс, Дж.Хоманс, П.Блау, Е.Фромм, Ю.Хабермас); 4) базового елементу влади (К.Маркс, Ф.Енгельс, Р.Дарендорф, Л.Козер, М.Олсон, П.Бурдьє, Н.Луман).

- Виявлено особливості інтерпретативних можливостей категорії «інтерес» у рамках різних дослідницьких підходів: 1) інтерес є центральною категорією в соціологічних концепціях (Г.Ратценхофер, А.Смолл, Е.Росс); 2) інтерес виступає однією із базових категорій в системі інших соціологічних категорій (К.Маркс, Г.Зіммель, М.Вебер, В.Ленін, П.Новгородцев, М.Бердяєв, Р.Макайвер, П.Бурдьє, Дж.Коулмен, Ю.Хабермас); 3) інтерес є допоміжною категорію (Е.Дюркгейм, В.Парето, Р.Мертон, М.О.Бакунін); 4) категорія «інтерес» застосовується як метафора, евфемізм (М.Фуко, Р.Патнем, П.Штомпка) або, внаслідок економічної (психологічної) редукції змісту, заміняється поняттями «орієнтація», «прагнення», «спрямованість» (Б.Чичерін, Т.Парсонс, Дж.Мід, Е.Гіденс); 5) інтерес свідомо заперечується як наукова категорія з огляду на багатозначність змісту (Р.Парк, Е.Берджесс, Дж.Меєр, Р.Арон).

- Запропонована стратегія дослідження соціологічної категорії «інтерес» як інструменту пояснення своєрідної «різниці», котра є наслідком порівняння об'єктів (суб'єктів) в конкретно-історичних умовах, різних проблемних та предметних площинах. Інтерес розуміється як усвідомлення необхідності заломлення потреб суб'єкта крізь призму фактичних можливостей їх задоволення у межах, що визначаються станом суспільного розвитку і місцем у ньому конкретного суб'єкта. Ця стратегія дозволяє обґрунтувати методологічну обумовленість змісту категорії «інтерес» в соціології.

Практичне значення одержаних результатів. Зроблені в процесі роботи висновки мають значення як для теоретичного осмислення соціологічних категорій загалом, так і для аналізу інтересів конкретних соціальних суб'єктів. Дисертація зосереджує увагу на питаннях, недостатньо розроблених в українській соціології, систематизує й доповнює соціологічні погляди на проблему інтересу, зокрема шляхом комплексного розгляду суб'єктивістських, об'єктивістських і суб'єктивістсько-об'єктивістських тлумачень інтересу. Результати дослідження можуть бути використані як інформаційне джерело при розробленні спецкурсів для студентів і аспірантів соціологічних спеціальностей з тем: «Потреби, інтереси, діяльність», «Соціально-психологічна детермінація суспільних відносин», «Історія становлення і розвитку соціологічних категорій».

Особистий внесок здобувача. У публікації № 1 особисто здобувачеві належить систематизація основних ідей про зміст поняття «інтерес», що існували в протосоціології.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи були представлені на круглому столі «Соціальні інтереси в дискурсі суспільних наук» (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Нові виміри сучасного світу» (Мелітополь, 2007).

Публікації. Результати роботи викладено у 6 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 2 тезах доповіді.

Структура дисертації. Дисертація містить вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел. Обсяг основної частини - 182 с. Список джерел (154 найменування) займає 15 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано зв'язок роботи із науковими програмами, визначено мету і завдання дослідження, окреслено наукову новизну отриманих результатів, практичне значення їх, наведено дані щодо публікацій та апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади історико-соціологічного дослідження інтересу як соціологічної категорії» проаналізовано період набуття інтересом категоріальних ознак (від часів Античності до початку ХІХ ст.), а також виявлено диференціацію змісту категорії «інтерес» в політекономії, психології, соціальній психології, політології та теорії права. Показано, що в низці соціальних наук під інтересом розуміється сукупність практичних зв'язків суб'єкта із соціальним оточенням, середовищем, які вочевиднюються в процесі усвідомлення суб'єктом своїх інтенцій. При цьому категорія «інтерес» слугує для визначення орієнтирів вибору «важливого» для суб'єкта, вказує на «зону активності», межі соціальної практики, пояснює свого роду «сполучну ланку» між потребою та можливістю її задоволення, метою та засобами її досягнення, прибутком і витратою (інтерес як вигода). У соціально-психологічному контексті категорія «інтерес» пояснює психічний стан як вибіркове ставлення суб'єкта до об'єктивної реальності, позначає спрямованість свідомості в певному напрямі. У соціально-економічному контексті вона набуває змісту вигоди, прагнення до матеріальних цінностей та благ. У соціально-політологічному контексті категорія розкриває процес і результат формування політичних цілей, орієнтирів. В свою чергу, у соціально-правовому аспекті категорія «інтерес» характеризує життєве благо, закріплене законодавством у формі правової норми, передбачає оптимальне поєднання потреб і правових гарантій їх задоволення.

В соціально-філософській площині прослідковано становлення інтересу як наукової категорії, починаючи від перших звернень до терміна в період античності (від лат. interest - мати значення, бути важливим, перебувати серед). У перебігу аналізу просторово-часових трансформацій змісту інтересу виявлена специфіка його гносеологічного навантаження за доби Середньовіччя (інтерес - пристрасть, вигода), за доби Відродження (інтерес - вигода, прагнення блага), за Нового часу (інтерес - раціональний стан свідомості). Услід за психологізацією змісту інтересу розкрито період соціологізації семантичного навантаження категорії, починаючи від обґрунтування «результативного інтересу» французькими матеріалістами XVIII ст., включно з поясненням соціальної складової інтересу класиками німецької філософії (І.Кант, Г.Гегель, Л.Фейєрбах).

Аргументується ідея, що перші теоретичні уявлення стосовно інтересу концентрувалися в поняттях «потреба», «нужда», «прагнення до блага», «орієнтація», «різниця», «скерованість», що поступово «нашаровувалися» одне на одне, й у своїй сукупності сформували єдине поняття - «інтерес». Починаючи від доби Відродження дедалі відчутнішим стає смислова згуртованість вказаних понять із становленням наприкінці XVI ст. категорії «інтерес», що остаточно закріпила за собою значення детермінуючого чинника людської активності. Починаючи від ХVIII ст. розвиток категорії відбувається у середині семантики концепту із диференціацією різноманітних змістовних відтінків, спеціалізацією значень категорії відповідно до предметного і проблемного поля застосування. Починаючи з Нового часу характерна багатозначність інтересу уможливила наступні перспективи застосування категорії в соціології. Перша перспектива пов'язана із тим, що широта змісту категорії «інтерес» створювала засади її універсалізації. Оскільки категорію «інтерес» часто використовують в очевидному значенні, що не потребує доведення, її багатозначність зникає перед вірою в її простоту. Друга перспектива пов'язана із визнанням складності, навіть неможливості адекватно встановити зміст категорії, що призводить до заперечення інтересу як інструменту продуктивного соціологічного пізнання або до редукції, спрощенню комплексу його категоріальних значень.

У другому розділі «Історико-теоретичний аналіз ґенези інтересу як соціологічної категорії» проаналізовано становлення та розвиток категорії «інтерес» у соціології класики, модерну і постмодерну, включно з розглядом трактувань інтересу в дореволюційній, радянській і пострадянській соціології.

Концептуалізація інтересу тісно пов'язана з працями класиків соціологічної думки ХIХ - початку ХХ ст. Відправною точкою, переходом від соціально-філософського до соціологічного аналізу інтересів стало класове трактування інтересу, перетворившись на цілу віху в становленні категорії, що вивчається. Крім класового трактування, виявлено соціально-психологічне тлумачення інтересу (Г.Зіммель), ціннісно-раціональна інтерпретація інтересу (М.Вебер), інструментальне трактування інтересу (Ф.Тьоніс), розуміння інтересу як соціального факту (Е.Дюркгейм). Різнобічний внесок класиків соціології, серія оригінальних концепцій визначили теоретико-методологічну базу соціологічного дослідження інтересів. Проте через відсутність належного гносеологічного розроблення категорія «інтерес» у поясненні як суб'єктивних орієнтацій, прагнень, симпатій, раціонального оцінювання соціальної ситуації, з одного боку, так і об'єктивних соціальних фактів, суспільного зв'язку, міри взаємодії - з іншого, фактично виступала як метафора, часом як евфемізм.

В соціології модерну теоретичні концепції інтересу поглиблювалися і збагачувалися новими підходами - досліджувана категорія набуває низки нових трактувань. Автором розглядаються соціально-дарвіністське тлумачення інтересу (Г.Ратценхофер), «теорія інтересу» (Р.Перрі, Д.Паркер), біхевіористська концепція інтересу (Р.Макайвер), феноменологічне трактування інтересу (А.Щютц), екзистенціалістське тлумачення інтересу (М.Мерло-Понті, П.Бергер, Т.Лукман), статусно-інституціональні трактування інтересу (Т.Парсонс, Р.Мертон, Р.Дарендорф, Л.Козер), прагматико-утилітаристське розуміння інтересу (Дж.Хоманс, П.Блау). У переліку соціологічних трактувань категорію «інтерес» подано у значеннях соціального зв'язку, обмеження соціальної практики, індикатора соціального вибору, раціональної інтенції, джерела ціннісної орієнтації, результату соціальної позиції. У рамках структурно-функціональних підходів категорією «інтерес» позначається інституціональний атрибут, об'єктивні межі соціальної практики, в інтерпретативних підходах - усвідомлення, інтеріоризацію зв'язку між бажаним і можливим, метою і засобами її досягнення; інтерес позначає «зону повсякденності» як систему звичних для суб'єкта моделей поведінки. В інтегральних підходах категорія «інтерес» застосовується для позначення «сполучної ланки», переходу суб'єктивного в об'єктивне, і навпаки.

В соціологічних концепціях постмодерну категорія «інтерес» набуває широкого застосування та евристичних можливостей. Методологічна установка соціології постмодерну розкривається у толерантності до суперечливості тлумачень інтересу. Якщо соціологія модерну визначала інтерес крізь призму матеріального становища, свідомої рефлексії, ціннісних орієнтацій і статусних диспозицій, то соціологія постмодерну застосовує категорію для позначення єдності (відмінності) в культурній позиції, життєвій історії, довірі, характері споживання, володінні інформацією. Найбільшою мірою задіяна категорія «інтерес» в теорії «раціонального вибору» (Дж.Коулмен), структуралістському конструктивізмі (П.Бурдьє), в теорії «комунікативної дії» (Ю.Хабермас), у структуралістському марксизмі (Н.Пуланзас).

Специфічною особливістю концептуалізації інтересу у дореволюційній, радянській і пострадянській соціології є пошук іншого синтезу в інтересі індивідуального й соціального, ніж той, що пропонується, з одного боку, прагматичним індивідуалізмом, а з іншого - соціалістичним колективізмом. Концептуалізація інтересу у дореволюційній соціології здійснювалася як у соціально-філософському (духовно-культурному, ліберально-демократичному й історико-антропологічному), так і в соціально-антропологічному (практико-прагматичному, культурно-історичному) аспектах. Класична перспектива історико-економічного, прагматико-утилітаристського, об'єктивно-структурного розуміння інтересу втілилася в самобутній метатеоретичній рефлексії. Крім класового трактування інтересу своє визначення інтересів пропонують представники лібералізму, християнського утопізму й анархізму, натомість сам марксизм відходить від початкового трактування класових інтересів у напрямі їх розгляду в контексті соціальної свідомості (Г.Плєханов, В.Ленін). Ліберальна соціологія (П.Новгородцев, Б.Чичерін) розглядала інтерес здебільшого в духовно-моральному контексті як відображення антропологізму, соборності й месіанства. Альтернативою ліберальному і соціалістичному традиціям виступило християнсько-утопічне розуміння інтересу (В.Соловйов, М.Бердяєв), ґрунтоване на абстрактно-схематичній символіці боголюдяності. Як віддзеркалення волюнтаризму, особистісної свободи інтерес представлений у теоретиків анархізму (М.Бакунін, П.Кропоткін).

Епістемологічна традиція дослідження інтересу у радянській соціології репрезентована трьома головними підходами здебільшого в марксистській інтерпретації: об'єктивістським, суб'єктивістським і об'єктивістсько-суб'єктивістським. Частина соціологів пропонували використовувати категорію для опису суб'єктивного прагнення (А.Айзикович, Н.Дьомін), інші - для пояснення орієнтації, результату соціальної позиції (Г.Гак, Г.Глезерман), треті поклали в основу змісту категорії принцип єдності суб'єктивного й об'єктивного компонентів (А.Гендін, А.Здравомислов, А.Ханіпов). Загалом становлення соціологічної категорії «інтерес» у радянський період, розроблення і визначення його категоріальної специфіки ускладнювалися визнанням соціальної однорідності, прагненням не торкатися питань розмаїття та нерівності інтересів соціальних суб'єктів. Новим етапом у розвитку категорії «інтерес» є її застосування сучасними українськими вченими (О.Стегній, А.Ручка, В.Сіренко) у поясненні динаміки соціальних відносин, застосування в контексті соціальної практики та влади.

У третьому розділі «Категорія «інтерес» у проблемному полі сучасної соціологічної рефлексії» здійснено теоретичний аналіз інтересу як загальносоціологічної категорії з ідентифікацією її змісту та обґрунтування евристичних, логіко-теоретичних, методологічних можливостей на сучасному рівні розвитку соціологічної науки. Досліджується соціолінгвістична полісемія категорії «інтерес» як здатність слугувати для позначення різноманітних явищ дійсності. У полі соціологічного пізнання вона отримує такі значення: 1) відмінність, перехід, зв'язок; 2) орієнтація, стан суб'єкта у певних рамках, зона активності; 3) вигода, прагнення матеріального блага; 4) мотивація, раціональне оцінювання суб'єктом ситуації, свідомий пошук цілей і засобів їх реалізації; 5) спрямованість уваги, зацікавленість (пізнавальна); 6) об'єктивні рамки соціальної практики, інституціональний атрибут.

В якому саме значенні виступає категорія «інтерес» визначається контекстом соціологічного застосування. Так само, як контекст застосування зумовлює конкретне значення категорії, за певних умов категорія «інтерес» може створювати змістову дифузність, тобто поєднувати окремі значення, що призводить: 1) до ототожнення інтересу з поняттями вигода, мотивація, орієнтація тощо; 2) до використання інтересу як евфемізму, що слугує завданням соціологічної концепції; 3) до застосування категорії «інтерес» як універсалії, що приховує вади соціологічного теоретизування. Похідні від латинського кореня «inter-esse» (перебувати серед, бути між), численні значення категорії залежно від контексту застосування виступають різними гранями її змісту. У процесі розмежування внутрішнього (когнітивного) та похідного (комунікативного) змісту категорії «інтерес» виявлено семантичне «ядро» та семантичне «поле» значень категорії.

Дослідження категорії «інтерес» у проблемному полі соціології дало змогу проаналізувати евристичний потенціал категорії шляхом розгляду її гносеологічних можливостей у розв'язанні низки фундаментальних проблем соціального структурування, розвитку, детермінації, ціннісно-нормативної організації суспільства, влади. Встановлено, що в проблемному полі соціології до категорії «інтерес» входить відповідність між об'єктивністю соціальної структури і діяльністю соціальних агентів, що передбачає реконструкцію цієї категорії у ракурсі розв'язання дилеми «об'єктивного - суб'єктивного». Соціологічну категорію «інтерес» застосовують для позначення: 1) невід'ємного чинника соціального розвитку, прогресу; 2) структурального елементу соціальної реальності; 3) чинника ціннісно-нормативної структури суспільства; 4) підґрунтя влади. Диспозиція цієї категорії в системі соціологічних категорій «структура», «прогрес», «інститут», «влада», «розвиток» свідчить про те, що зміст досліджуваної категорії великою мірою зумовлюється змістом цих категорій.

На заключному етапі дослідження розкриваються особливості інтерпретативних можливостей категорії «інтерес» у межах різноманітних дослідницьких підходів. Виокремлено п'ять рівнів, які відображають пояснювальний потенціал категорії «інтерес». На першому рівні категорія «інтерес» є центральною категорією соціологічного аналізу, за допомогою якої пояснюється все різноманіття соціальних процесів (Г.Ратценхофер, А.Смолл, Е.Росс, А.Бентлі, Дж.Коулмен). На другому рівні категорія «інтерес» застосовується для пояснення певного соціального явища (орієнтації, вигоди, спрямованості свідомості), що припускає її позіціонування у системі рівноправних соціологічних категорій (К.Маркс, Ф.Енгельс, М.Вебер, Г.Зіммель, Ф.Тьоніс, Г.Плєханов, В.Ленін, П.Новгородцев, М.Бердяєв, Р.Перрі і Д.Паркер, Р.Макайвер, П.Бурдьє, Ю.Хабермас, Ж.Дельоз, Ф.Гваттарі). На третьому рівні інтерес становить допоміжну категорію, епізодичність застосування якої зумовлюється специфікою соціологічних концепцій (О.Конт, Е.Дюркгейм, М.Бакунін, Р.Мертон, В.Парето, Т.Парсонс). На четвертому рівні категорія «інтерес» використовується як метафора в психологічному (економічному) контексті для позначення «недоречних» для низки соціологічних концепції понять: «вигода», «мотивація», «прагнення блага» (Дж.Хоманс, П.Блау, Е.Гідденс, П.Штомпка). На п'ятому рівні пояснювальний потенціал категорії «інтерес» майже не використовується, оскільки інтерес розуміється як псевдо категорія, зайвий аналітичний інструмент в соціологічній науці (Р.Парк, Е.Берджесс, Дж.Меєр, Р.Арон). Контекстуальний характер використовування категорії «інтерес» визначає великі можливості для свободи соціологічної уяви, є знаряддям продуктивної діяльності мислення. Відсутність чіткої формалізації змісту цієї категорії надає перспективу для теоретичного синтезу, спрямовуючи соціологічне пізнання на досягнення якісно нових результатів.

ВИСНОВКИ

У висновках відображено результати роботи, що полягають у наступних положеннях:

1. Під інтересом з соціологічної точки зору правомірно розуміти ціннісно-раціональну позицію соціального суб'єкта у просторово-часовому, діяльнісному та соціокультурному контексті, що виявляється як проекція потреб суб'єкта крізь призму фактичних можливостей їх задоволення в межах, визначених станом суспільного розвитку і місцем у ньому конкретного суб'єкта.

2. В соціології категорію «інтерес» застосовують для пояснення передумови дії, умови переходу до задоволення потреби суб'єкта в конкретній соціальній ситуації з урахуванням постановки цілей і вибору доступних засобів і, як наслідок, пояснення процесу відтворення соціальної практики діяльнісними суб'єктами, а не просто для ілюстрації прагнень, орієнтації, потреб чи вигод. При цьому численні соціологічні трактування інтересу не є хаотичними стосовно одне одного, навпаки, становлять своєрідну конкуренцію, а іноді накладення і синтез. У них закарбовується пояснення людських інтересів із різноманітних теоретико-методологічних позицій, формується соціологічний дискурс інтересу, що демонструє співвідношення значень, просторово-часову еволюцію, а також цінність, знецінювання й переоцінку інтересу як соціологічної категорії.

3. Використання принципів системності, історизму, концептуального аналізу (лексико-семантичний аналіз категорій) дало змогу встановити, що категорія «інтерес» здатна інтегрувати в собі пояснювальний потенціал понять «орієнтація», «спрямованість», «мотивація», а також здійснювати синтез різноманітних теоретико-методологічних уявлень соціологів стосовно поля активності суб'єкта. Універсальність категорії визначається як структурою (денотативний і комунікативний зміст) категорії, так і розумінням того, що субстанціональність інтересу полягає в ідеї медіації, посередництва.

4. Завдяки цій змістовній специфіці категорію «інтерес» застосовують у поясненні: 1) початку «переходу» від потреби до її задоволення, тобто відмінності між метою і засобами її досягнення (прагматико-утилітаристське, ціннісно-мотиваційне тлумачення); 2) позначення меж «зони повсякденності» суб'єкта на відміну від віддалених потенційних зон активності, як засобу розподілу на «Ми» і «Вони» (екзистенційне тлумачення); 3) «рубежу», «меж» конкретної соціальної спільноти в доступі й контролю соціальних благ, ресурсів, капіталу стосовно інших соціальних спільнот (класове, статусно-інституціональне тлумачення); 4) усвідомлення різниці між доходом і витратами (інтерес як вигода в економічному трактуванні); 5) в позначенні проміжного моменту, умовної межі між очевидним і неймовірним, звичним і невідомим (пізнавально-інноваційне трактування).

5. Впродовж усієї історії науки характер застосування категорії «інтерес» залежить від теоретико-методологічної позиції соціолога, контексту розв'язуваних завдань, ідеологічної модифікації змісту категорії. Ґенеза соціологічної категорії «інтерес» відбувається у таких напрямах: прагматико-утилітаристський (М.Вебер, Дж.Хоманс, П.Блау, М.Олсон, Дж.Коулмен), екзистенціалістський (М.Мерло-Понті, П.Бергер, Т.Лукман), ціннісно-мотиваційний (Р.Макайвер, Р.Перрі, Д.Паркер), статусно-інституціональний (Т.Парсонс, Р.Мертон), конфліктологічний (К.Маркс, Р.Дарендорф, Л.Козер, Н.Пуланзас, І.Валлерстайн), пізнавально-інноваційний (Ю.Хабермас, Ж.Дельоз, Ф.Гваттарі).

6. Моністичний підхід до розгляду сутності інтересу, коли за нього приймають то намір, то спонуку, то орієнтацію, то зону повсякденності, то обмеження практики, не дає можливості цілісно розкрити гносеологічний потенціал категорії «інтерес». Прийняття соціологами за інтерес різних феноменів веде одних до відмови вивчати інтерес як соціальне явище, а інших - до вибору «найзручнішого» для тієї чи іншої концепції трактування інтересу. Еклектичний підхід також не дає бажаних результатів, оскільки механічне додавання до наявних трактувань інтересу нових знань призводить до мозаїчності уявлень про інтерес. Найбільш плідним в дослідженні категорії «інтерес» є метатеоретичний підхід, його переваги в охопленні різних інтерпретативних аспектів категорії за ознакою «медіації», «різниці».

7. Оскільки існують суттєві відмінності в застосуванні категорії «інтерес», яка по-різному усвідомлюється відповідно до теоретико-методологічних засад конкретного напряму дослідження, подібний універсалізм і методологічна зумовленість змісту дають змогу розглядати інтерес як метакатегорію, за допомогою якої можна розмежовувати рівень досліджуваних об'єктів, встановлювати контекст їх пояснення (раціонально-прагматичний, інституціональний, інструментальний, ціннісно-нормативний). Як метакатегорія «інтерес» має виняткову властивість пояснювати взаємозв'язок суб'єктивного та об'єктивного вимірів соціальної реальності, позначати «перехід», «межу», «зв'язок», що забезпечує взаємопроникнення і взаємозумовленість їх.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Александров Д. Протосоціологічна традиція у становленні категорії «інтерес» / Ігор Мартинюк, Денис Александров // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. -- 2007. -- № 4. -- С. 152--171.

2. Александров Д. Традиция в исследовании категории «интерес»: от философии древности до социологии марксизма / Д. Александров // Соціальні виміри суспільства. -- 2008. -- № 11. -- С. 63--73.

3. Александров Д. В. Соціологічна реставрація напівзабутого змісту категорії «інтерес» / Д. В. Александров // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць. -- 2008. -- № 73. -- С. 242--251.

4. Александров Д. В. Апеляція сучасних соціологічних теорій до категорії «інтерес» / Д. В. Александров // Нова парадигма: журнал наукових праць. -- 2008. -- № 80. -- С. 172--189.

5. Александров Д. В. Категорія «інтерес» в соціологічному дискурсі: історична еволюція змісту / Д. В. Александров // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць. -- 2009. -- № 77. -- С. 217--232.

6. Александров Д. В. Проблемне поле соціологічної категорії «інтерес» / Д. В. Александров // Нова парадигма: журнал наукових праць. -- 2009. -- № 81. -- С. 138--155.

АНОТАЦІЇ

Александров Д.В. Категорія «інтерес» як об'єкт протосоціологічної та соціологічної рефлексії. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 -- теорія та історія соціології. -- Інститут соціології НАН України. -- Київ, 2009.

У роботі здійснено історико-теоретичний аналіз становлення та розвитку соціологічної категорії «інтерес», простежено характер її застосування в різних соціологічних концепціях, виявлено пояснювальний потенціал, евристичні, методологічні та логіко-теоретичні можливості категорії в соціології. Використання принципів історизму, системності, концептуального аналізу дало змогу простежити еволюцію теоретичних уявлень про інтерес в протосоціологічному та соціологічному контексті. Принцип історизму визначив стратегічний напрям дослідження, використання принципу системності забезпечило асоціювання понять, за допомогою яких «інтерес» досліджується в різних соціологічних теоріях. За допомогою концептуального аналізу встановлено лексико-семантичні особливості категорії, методологічну зумовленість низки її значень.

Ключові слова: інтерес, поняття, категорія, трактування, соціологічна теорія.

Александров Д.В. Категория «интерес» как объект протосоциологической и социологической рефлексии. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.01 -- теория и история социологии. -- Институт социологии НАН Украины. -- Киев, 2009.

В работе осуществлен историко-теоретический анализ становления и развития социологической категории «интерес», характера её использования в различных социологических концепциях, выявлен объяснительный потенциал категории в структуре социологического знания. Использование принципов историзма, системности, «концептуального анализа» позволило проследить эволюцию теоретических представлений об интересе в протосоциологическом и социологическом контексте. Принцип историзма определил стратегическое направление исследования, в свою очередь принцип системности позволил структурировать в единое целое характерные особенности интереса как феномена и обеспечил ассоциирование понятий, в которых интерес представлен в социологических концепциях. Концептуальный анализ обосновал лексико-семантические особенности, категориальный статус и методологическую обусловленность содержания категории «интерес» в социологии.

Исследуется гносеологический потенциал категории «интерес» и пути его реализации в современной социологии, что предполагает изучение широкой фактологической базы объяснения поля активности субъекта, его мотивации, ориентации, стремлений в конкретных пространственно-временных, социокультурных, институциональных рамках. Обосновывается методологическая, эвристическая, логико-теоретическая функции категории «интерес» в социологии.

Исследование эволюции содержания социологической категории «интерес» осуществляется путем анализа различных теоретико-методологических подходов, выработанных в истории социологии с учетом их развития и модификации в конкретных социально-исторических условиях. В первых социологических концепциях категория «интерес» широко использовалась в объяснении субъективных ориентаций, стремлений, симпатий, рациональной оценки социальной ситуации с одной стороны, и объективных социальных фактов, общественной связи, ценностной позиции с другой (об этом свидетельствуют классовая и рационалистская трактовка интереса). Обосновывается, что, начиная с социологии модерна, категория «интерес» обретает спектр смысловых оттенков: применяется в объяснении связующего элемента социальной структуры, источника социальных изменений, ограничения социальных практик, зоны повседневной активности субъекта, базового элемента ценностно-нормативной структуры общества. В социологии постмодерна категория «интерес» используется для обозначения «чистой связи» как единства (различия) культурной позиции, жизненной истории, доверия, характера потребления, владения информацией, а также для обозначения ценностно-рационального выбора возможностей и шансов, иллюстрируя адаптацию субъекта к социальной реальности.

Конкретизируются и систематизируются концептуальные представления об интересе в рамках интерпретативных, структурных и интегральных подходов. В интерпретативных подходах категория «интерес» используется для обозначения одного из базовых элементов потребностно-мотивационной сферы, направленности сознания на объект, ценностно-рациональной направленности субъекта. В структурных подходах категория «интерес» используется для обозначения исторически определенного атрибута социальной позиции, системы функциональных связей субъекта, а также объективной предпосылки социокультурного развития. В интегральных подходах категория «интерес» играет важную роль в обосновании связующего элемента социальной организации, «посредника» между субъективной потребностью и объективной возможностью, выступает как средоточие актуального и потенциального. Исследуется специфика концептуализации интереса в дореволюционной, советской и постсоветской социологии, которая воплотилась в классовом, прагматико-утилитаристском, объективно-структурном социологическом понимании интереса.

На завершающем этапе исследования рассматриваются особенности применения категории «интерес» в проблемном поле социологии, в частности для объяснения структурирующего социальные общности элемента, неотъемлемой предпосылки социального развития, одного из источников ценностно-нормативного организации общества, основополагающего принципа власти. Аргументируется объяснительный потенциал социологической категории «интерес», обосновываются методологические причины его вариативности. Поскольку присутствуют существенные различия в использовании категории «интерес», которая по-разному трактуется в соответствии с теоретико-методологическими основами конкретного направления исследования, обосновывается идея, что интерес выступает метакатегорией, способной обозначать взаимосвязь и взаимообусловленность объективного и субъективного измерений социальной реальности.

Ключевые слова: интерес, понятие, категория, трактовка, социологическая теория.

Aleksandrov D.V. The Concept of Interest as an object of proto-sociological and sociological theory. -- Manuscript.

Thesis completes for an award of Candidate's Degree in sociology. Specialization: 22.00.01 -- History and Theory of Sociology. -- Institute of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to analyses the epistemological loading and specific of elaboration of concept of interest in social theory. The author made an attempt to define heuristic, methodological and logic functions of concept of interest in sociology. The use of historical method, system method and conceptual analysis enabled to trace the evolution of scientific outlook of interest as a phenomenon in proto-sociological and sociological context. The historical approach defined the strategic of scientific research. The use of system approach provided the association of concepts, by which interests were interpreted in different sociological theories. By means of conceptual analysis it was set the semantics of the social concept, methodological conditionality of its values.

Key words: interest, notion, concept, interpretation, social theory.

Размещено на Allbest.ru